Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 335/3616/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.
Надіслано для оприлюднення: 25.10.2021. Зареєстровано: 26.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 28.10.2021.
Дата набрання законної сили: 28.09.2022
Результат оскарження 28.09.2022 Апеляційний суд Запорізької області: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/335/525/2021
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021082060000018

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		    1Справа № 335/3616/21  1-кп/335/525/2021 
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		 
		25 жовтня 2021 р. Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: 
		головуючого                            судді ОСОБА_1 , 
		за участі секретаря судового засідання             ОСОБА_2 ,
		процесуального прокурора             ОСОБА_3 ,
		потерпілого                             ОСОБА_4 ,     
		представника потерпілих    адвоката ОСОБА_5 , 
		обвинуваченого                     ОСОБА_6 ,
		захисника                            адвоката ОСОБА_7 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 107-б, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12021082060000018 від 27 січня 2021 р., за обвинуваченням:
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, маючого вищу освіту, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, працюючого в ТОВ «ОТК Супутник» комірником, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не засудженого, 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 362 Кримінального кодексу України,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_6 , будучі наказом № 582-К від 09.10.2019 призначеним на посаду провідного фахівця з продажу відділення регіональної дирекції управління регіонального розвитку Акціонерного товариства «Банк Форвард», розташованого за адресою: м. Запоріжжя, проспект Соборний, буд. 192, та будучі відповідно до п. 2 посадової інструкції наділеним адміністративно-господарськими функціями, тобто будучі відповідно до ч. 3 ст. 18 Кримінального кодексу України (далі  КК України) службовою особою вказаного акціонерного товариства, діючи умисно, з корисливих мотивів, шляхом несанкціонованої зміни інформації, яка оброблюється в автоматизованій банківській системі (АБС), у період з 30.04.2020 по 05.06.2020 незаконно заволодів грошовими коштами клієнта вказаної банківської установи, за таких обставин.
		Приблизно на початку квітня 2020 р. ОСОБА_6 , достовірно знаючи про те, що на поточних та депозитних рахунках клієнтів АТ «Банк Форвард» знаходяться безготівкові грошові кошти, володіючи при цьому необхідними знаннями щодо здійснення банківських операцій, вирішив заволодіти грошовими коштами клієнта банку шляхом несанкціонованої зміни інформації, яка оброблюється в автоматизованій банківській системі «АБСБ-2», та подальшим незаконним переказом грошових коштів клієнта банку на власні картки або картки заздалегідь підшуканих осіб.
		Так, ОСОБА_6 особисто супроводжував клієнта АТ «Банк Форвард» ОСОБА_8 , знав про всі його фінансові операції, суму грошових коштів на рахунку та тяжкий стан здоров`я останнього. В подальшому в ОСОБА_6 виник умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_8 .
		З метою реалізації вказаного злочинного умислу, ОСОБА_6 , маючи доступ до інформації, яка обробляється в автоматизованій системі банку, з метою заволодіння грошовими коштами клієнта ОСОБА_8 , діючи на порушення вимог Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах», відповідно до якого порядок доступу до інформації, перелік користувачів та їх повноваження стосовно цієї інформації визначаються власником інформації, а також Постанови Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», без наявності особи платника та відповідних платіжних доручень, що заповнюються платником, за допомогою комп`ютеру, який був на його робочому місці, вчинив такі несанкціоновані зміни інформації, що обробляється у автоматизованій банківській системі «АБСБ-2», з метою її використання для незаконного переказу грошових коштів клієнта банку.
		09.04.2020 ОСОБА_6 , маючи умисел на несанкціоновану зміну інформації, яка обробляється в автоматизованій банківській системі «АБСБ-2», з метою заволодіння грошовими коштами клієнта банку ОСОБА_8 , перебуваючи у робочий час в Запорізькому відділенні № 1 АТ «Банк Форвард», розташованому за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 192, за допомогою програмного забезпечення, встановленого на його комп`ютері, використовуючи логін та відповідний пароль доступу співробітника банку ОСОБА_9 , увійшов до її облікового запису в автоматизованій банківській системі «АБСБ-2», та вніс несанкціоновані зміни в інформацію, яка в ньому обробляється, а саме без відповідної заяви клієнта здійснив зміну фінансового номеру мобільного телефону ОСОБА_8 по його розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 з номеру телефону НОМЕР_2 на підконтрольний собі номер мобільного телефону НОМЕР_3 , та здійснив реєстрацію ОСОБА_8 в Інтернет-банкінгу, у зв`язку з чим отримав право користуватись та розпоряджатись грошовими коштами останнього на власний розсуд.
		З метою заволодіння коштами, 30.04.2020 ОСОБА_6 здійснив вхід з ІР-адреси НОМЕР_4 в Інтернет-банкінг по розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 , який оформлений на ім`я ОСОБА_8 , та здійснив переказ грошових коштів в сумі 12000,00 гривень на розрахунковий рахунок № НОМЕР_5 , який оформлений на ОСОБА_10 та закріплений за банківською карткою, емітованою АТ «Банк Форвард» за № НОМЕР_6 , які в подальшому 30.04.2020 особисто зняв в банкоматі АТ КБ «Приват Банк» СА2А2980, який розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Воронезька, буд. 10.
		04.05.2020 ОСОБА_6 здійснив вхід з ІР-адреси НОМЕР_4 в Інтернет-банкінг по розрахунковому рахунку № НОМЕР_7 , який оформлений на ім`я ОСОБА_8 , та здійснив переказ грошових коштів в сумі 40000,00 гривень на розрахунковий рахунок № НОМЕР_8 , який оформлений на ОСОБА_10 та закріплений за банківською карткою, емітованою AT «Банк Форвард» за № НОМЕР_6 , які в подальшому 04.05.2020 особисто зняв в банкоматі АТ КБ «Приват Банк» CAZA2980, який розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Воронезька, буд. 10.
		05.05.2020 ОСОБА_6 здійснив вхід з ІР-адреси НОМЕР_4 в Інтернет-банкінг по розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 , який оформлений на ім`я ОСОБА_8 , та здійснив переказ грошових коштів в сумі 40000,00 гривень на розрахунковий рахунок № НОМЕР_5 , який оформлений на ОСОБА_10 та закріплений за банківською карткою, емітованою AT «Банк Форвард» за № НОМЕР_6 , які в подальшому 05.05.2020 особисто зняв в банкоматі АТ КБ «Приват Банк» CAZA2980, який розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Воронезька, буд. 10.
		12.05.2020 ОСОБА_6 здійснив вхід з ІР-адреси НОМЕР_4 в Інтернет-банкінг по розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 , який оформлений на ім`я ОСОБА_8 , та здійснив переказ грошових коштів в сумі 70000,00 гривень на розрахунковий рахунок № НОМЕР_5 , який оформлений на ОСОБА_10 та закріплений за банківською карткою, емітованою AT «Банк Форвард» за № НОМЕР_6 , які в подальшому 12.05.2020 особисто зняв в банкоматі AT КБ «Приват Банк» CAZA1798, який розташований за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 90.
		18.05.2020 ОСОБА_6 здійснив вхід з ІР-адреси НОМЕР_4 в Інтернет-банкінг по розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 , який оформлений на ім`я ОСОБА_8 , та здійснив переказ грошових коштів в сумі 12000,00 гривень на розрахунковий рахунок № НОМЕР_5 , який оформлений на ОСОБА_10 та закріплений за банківською карткою, емітованою AT «Банк Форвард» за № НОМЕР_6 , які в подальшому 18.05.2020 особисто зняв в банкоматі AT КБ «Приват Банк» CAZA2980, який розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Воронезька, буд. 10.
		05.06.2020 ОСОБА_6 здійснив вхід з ІР-адреси НОМЕР_4 в Інтернет-банкінг по розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 , який оформлений на ім`я ОСОБА_8 , та здійснив переказ грошових коштів в сумі 20000,00 гривень на розрахунковий рахунок № НОМЕР_5 , який оформлений на ОСОБА_10 , закріплений за банківською карткою, емітованою АТ «Банк Форвард» за № НОМЕР_6 , які в подальшому 05.06.2020 особисто зняв в банкоматі АТ КБ «Приват Банк» СА7А2980, який розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Воронезька, буд. 10.
		ІР-адреса НОМЕР_4 надається провайдером телекомунікаційних послуг ФОП ОСОБА_11 . Обліковий запис вищевказаної ІР-адреси зареєстрований за ОСОБА_6 та надається за адресою: АДРЕСА_1 .
		Таким чином, ОСОБА_6 шляхом незаконного переведення грошових коштів на підконтрольний йому рахунок, заволодів грошовими коштами з розрахункового рахунка ОСОБА_8 на загальну суму 194000,00 гривень.
		Вищезазначеними умисними діями ОСОБА_6 вчинив несанкціоновану зміну інформації, яка оброблюється в автоматизованій системі, скоєну особою, яка має право доступу до неї, а також заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, тобто вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 362 КК України.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вину у вчиненні інкримінованих злочинів визнав повністю та пояснив, що він працював в АТ «Банк Форвард» 9 років на посаді провідного фахівця з продажу. ОСОБА_8 тривалий час обслуговувався у нього та між ними склалися довірчі відносини. Про наявність у нього дітей ОСОБА_8 не повідомляв, тільки казав, що в нього є брат. ОСОБА_8 пропонував оформити довіреність на ім`я ОСОБА_6 на право розпоряджатися його рахунками на випадок хвороби чи інших обставин, на що ОСОБА_6 відмовився. В подальшому у нього настав важкий період в житті, він мав непогашені кредити. В цей же час, ОСОБА_8 тривалий час не з`являвся до відділення, можливо хворів. Оскільки ОСОБА_6 терміново були потрібні кошти на погашення кредитів та на лікування, він вирішив перевести грошові кошти ОСОБА_8 на рахунок іншої особи, на ім`я якої у нього малась у розпорядженні кредитна картка. З цією метою він, використавши обліковий запис іншого співробітника банку ОСОБА_9 , таємно від останньої, змінив в інтернет-банкінгу номер телефону ОСОБА_8 на інший номер телефону, і у такий спосіб отримав доступ до банківського рахунку ОСОБА_8 . У подальшому він, знаходячись у себе вдома, декілька разів здійснив переказ грошових коштів з рахунку ОСОБА_8 на вищезазначену банківську картку, та з цієї картки знімав грошові кошти з банкоматів АТ КБ «ПриватБанк», на загальну суму 194000,00 грн. Про смерть ОСОБА_8 він дізнався в серпні 2020 р. Йому зателефонувала співробітниця банку та повідомила, що з рахунку ОСОБА_8 зникли гроші, і він з метою знищення слідів злочину порізав банківську карту. У скоєному щиро розкаявся та попросив вибачення у потерпілого ОСОБА_4 . Зазначив, що розуміє необхідність повернення грошових коштів, з метою чого на даний час працевлаштувався. Просив призначити покарання, не пов`язане із ізоляцією від суспільства. Цивільний позов потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_12 про стягнення моральної шкоди визнав.
		Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорювали всі фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та потерпілого ОСОБА_13 , дослідженням даних про особу обвинуваченого, його посадової інструкції як провідного фахівця з продажу банку, цивільного позову з доданими до нього матеріалами. При цьому, судом було роз`яснено учасникам процесу про позбавлення їх права на оскарження даних обставин в апеляційному порядку.
		Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 пояснив, що його батько мав відкриті рахунки в банку «Форвард». Батько відкладав гроші все своє життя. Скільки було всього коштів на рахунках, він не казав. Після смерті батька він вступив у права спадкування та через шість місяців отримав у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину, в якому було визнано за ним право власності на частину грошових вкладів. З метою отримання грошових коштів він пішов до АТ «Банк Форвард», в якому отримав роздруківку по рахунку, та побачив невідповідності у грошових сумах на рахунку. Однак, він не знає, чи ця невідповідність виникла за життя батька, чи після його смерті. Через деякий час йому зателефонувала сестра і повідомила, що їй телефонували з кіберполіції. Після цього він зв`язався з поліцією та дізнався, що з рахунків було вкрадено 194000,00 гривень, які їм дотепер не повернуто. З боку обвинуваченого також не було здійснено повернення грошових коштів. Вказані обставини вплинули на нього негативно та призвели до моральних страждань, які виразились у постійному стресі, нервуванні, необхідності докладання додаткових зусиль до організації власного життя, участі в судовому процесі тощо. Обвинувачений, на його думку, не розкаявся, а його дії ображають пам`ять батька. Просив призначити обвинуваченому покарання на розсуд суду, задовольнити цивільний позов.
		Потерпіла ОСОБА_12 в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду кримінального провадження повідомлялась належним чином, зокрема і через представника потерпілих, який брав участь в судовому розгляді. Надіслала заяву про розгляд кримінального провадження за її відсутності (а.с. 33).
		Відповідно до змісту посадової інструкції провідного фахівця з продажу відділення регіональної дирекції Управління регіонального розвитку Акціонерного товариства «Банк Форвард», затвердженої наказом Голови Правління банку 09.10.2019 № 449, з якою 09.10.2019 був ознайомлений ОСОБА_6 під підпис, у розділі 2 інструкції передбачені його завдання та обов`язки, до яких віднесено організацію ефективної роботи відділення банку, що передбачає активне залучення потенційних клієнтів у відділення банку, проведення переговорів, презентацій в організаціях з метою збільшення клієнтської бази відділення, надання інформації про продукти та послуги банку існуючим та потенційним клієнтам, виконання плану по залученню та продажу всього спектру продуктів банку фізичним та юридичним особам згідно з чинним процедурами банку, дотримання встановлених банком тарифів, відсоткових ставок, супровід по проведенню в АБС Б2 операцій з прийому платежів, правильне та повне внесення даних в програмні системи банку, виконання операцій з відкриття/закриття поточних, ощадних, депозитних та карткових рахунків клієнтам банку, забезпечення повного та правильного оформлення клієнтських справ, а також своєчасна передача їх контролеру відділення, перевірка правильності та повноти заповнення всіх обов`язкових реквізитів в платіжних документах клієнтів банку, виконання меморіальних і касових операцій відділення банку в операційний та післяопераційний час, забезпечення збереження та належного використання емітованих пластикових карток, виявлення та попередження операцій, які мають або можуть мати ознаки шахрайських, та негайне повідомлення про них свого безпосереднього керівника, а в разі його відсутності  відповідних працівників Головного офісу, виконання відкриття та закриття відділення банку, відкриття/закриття сховища цінностей (сейфа) післяопераційної каси, підписання договорів страхування та ін. Крім того, цією посадовою інструкцією передбачено й здійснення контролю зовнішнього вигляду відділення, забезпечення збереження комерційної таємниці, здійснення фінансового моніторингу, ефективне і якісне касове обслуговування клієнтів в післяопераційний час, виконання вимог із забезпечення безпеки інформації тощо.
		Відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади,пов`язаніз виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
		Проаналізувавши зміст посадових обов`язків ОСОБА_6 відповідно до вказаної посадової інструкції, суд доходить висновку, що вони передбачають виконання останнім адміністративно-господарських функцій, оскільки ОСОБА_6 виконував обов`язки щодо управління приватним майном (здійснював відкриття/закриття банківських рахунків, супровід дій із рахунками та банківськими операціями, забезпечував виконання відповідних банківських операцій тощо). У той же час, суд вважає, що даною інструкцією не передбачено виконання також і організаційно-розпорядчих функцій, як це зазначено в обвинувальному акті, оскільки у ній відсутні обов`язки зі здійснення керівництва певною ділянкою роботи банку. Отже, дане посилання в обвинувальному акті підлягає виключенню зі складу обвинувачення, яке визнається судом доведеним. Разом із тим, зазначена обставина не впливає на кваліфікацію дій останнього та не спростовує те, що ОСОБА_6 є суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, а саме службовою особою у розумінні ч. 3 ст. 18 КК України.
		При цьому, суд враховує і те, що зловживанням службовим становищем є вчинене всупереч інтересам служби використання службовою особою своїх повноважень і можливостей, пов`язаних із займаною посадою. Під час судового розгляду кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_6 всупереч інтересам служби використав свої службові повноваження, до яких віднесено проведення в автоматизованій системі банку відповідних операцій, а також відкриття/закриття банківських рахунків, знаючи в силу своїх посадових обов`язків порядок використання вказаної автоматизованої системи та роботи інтернет-банкінгу, здійснив зміну фінансового номеру мобільного телефону клієнта ОСОБА_8 та, скориставшись доступом до його банківського рахунку, заволодів грошовими коштами з нього.
		За таких обставин суд вважає доведеною вину ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому діянь та кваліфікує дії останнього за ч. 2 ст. 191 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, та за ч. 1 ст. 362 КК України, як несанкціоновану зміну інформації, яка оброблюється в автоматизованій системі, вчинену особою, яка має право доступу до неї.
		При призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України віднесено до нетяжких злочинів, спричинених наслідків  кримінальним правопорушенням заподіяна матеріальна і моральна шкода потерпілим. 
		Також суд враховує дані про особу обвинуваченого, який раніше не засуджений, має зареєстроване місце проживання у м. Запоріжжі, де постійно проживає, одружений, має на утриманні малолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно з довідкою КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР обвинувачений ОСОБА_6 під наглядом лікаря не перебуває, згідно з довідкою КНП «Обласний клінічний заклад з надання наркологічної допомоги» ЗОР обвинувачений ОСОБА_6 перебуває на обліку у зв`язку з вживанням алкоголю та зверненням до лікувального закладу в грудні 2020 року.
		Обставиною, що пом`якшує покарання, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
		Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено. 
		Враховуючи всі вищевикладені обставини в їх сукупності, особу обвинуваченого, а також те, що до кримінальної відповідальності він притягується уперше, загальні засади призначення покарання, а саме законність, справедливість, обґрунтованість та індивідуалізацію покарання, суд доходить висновку про призначення обвинуваченому покарання за ч. 2 ст. 191 КК України у вигляді обмеження волі на мінімальний строк, визначений санкцією цієї статті, із позбавленням права обіймати посади, пов`язані із виконанням адміністративно-господарських функцій, на строк в межах санкції даної статті, а за ч. 1 ст. 362 КК України  у вигляді штрафу в мінімальному розмірі, визначеному санкцією цієї статті.
		Відповідно до примітки до статті 45 КК України корупційними кримінальними правопорушеннями відповідно до цього Кодексу вважаються, зокрема, кримінальні правопорушення, передбачені статтею191, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем.
		Таким чином, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 191 КК України, у вчиненні якого ОСОБА_6 визнається судом винним, віднесено до корупційного.
		Відповідно до вимог ч. 4 ст. 74 КК України особа, яка вчинила корупційне кримінальне правопорушення не може бути за вироком суду звільнена від покарання. Тому, суд вважає за неможливе в даному випадку здійснити звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання у вигляді обмеження волі, яке призначається останньому за ч. 2 ст. 191 КК України, як на цьому наполягала сторона захисту.
		Крім того, згідно з ч. 3 ст. 72 КК України основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.
		В той же час, суд з урахуванням конкретних обставин справи, вважає можливим, призначаючи остаточне покарання ОСОБА_6 за сукупністю вироків відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України застосувати принцип поглинання менш суворого покарання більш суворим.
		Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 не обирався, арешт на майно не накладався.
		Разом із тим, враховуючи, що ОСОБА_6 призначається покарання, яке належить відбувати реально, суд вважає за необхідне з урахуванням положень ст.ст. 177179 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК України) застосувати до останнього запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання до набрання вироком законної сили, поклавши на нього обов`язки, передбачені пп. 2, 3 ч. 5 ст. 194 КПК України.
		Речові докази суду не надавались, а тому питання щодо їх долі судом не вирішується.
		Цивільний позов потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_12 про стягнення моральної шкоди в розмірі 20000 грн. кожному та судових витрат, підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
		В обґрунтування цивільного позову цивільні позивачі вказують, що в межах цього кримінального провадження, в якому ОСОБА_4 та ОСОБА_12 мають статус потерпілих, стало відомо, що в проміжок часу з 30.04.2020 по 05.06.2020, після смерті їх батька ОСОБА_8 з рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ «Банк Форвард», в порушення вимог законодавства, протиправно, на користь третіх осіб, поза волею власника коштів, ОСОБА_6 було перераховано та привласнено грошові кошти на загальну суму 194000 грн. Такими діями ОСОБА_6 цивільним позивачам було спричинено матеріальну та моральну шкоду. Факт та розмір завдання моральної шкоди цивільні позивачі обґрунтовують втратою близької людини, паплюженням його пам`яті, зухвалими та протиправними діями обвинуваченого, якому було відомо про смерть ОСОБА_8 , необхідністю зміни свого звичайного ритму життя внаслідок участі у кримінальному провадженні та судовому розгляді. Розмір моральної шкоди цивільні позивачі визначають в 20000,00 гривень кожному.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 Цивільного кодексу (далі  ЦК) України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Згідно з ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 в справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) зроблено висновок, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення  право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
		Як випливає з пояснень, наданих потерпілим ОСОБА_4 в судовому засіданні, а також як зазначено в цивільному позові, цивільним позивачам було завдано моральної шкоди у зв`язку із втратою близької людини.
		Посилання на таку обставину завдання моральної шкоди суд вважає безпідставним, оскільки смерть ОСОБА_8 настала від обставин, які не залежали від дій цивільного відповідача.
		Однак, що стосується посилання потерпілих на моральні страждання, переживання, стрес, які потерпілі відчули через неправомірні дії відповідача, необхідність зміни їх звичайного ритму життя внаслідок участі у кримінальному провадженні та судовому розгляді, то суд вважає дані обставини доведеними.
		На переконання суду вказані події в сукупності з обставинами вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_6 свідчать, що цивільні позивачі зазнали негативних емоцій, викликаних протиправними діями цивільного відповідача, які досягли рівня страждання у розумінні ст. 23 ЦК України, що свідчить про завдання моральної шкоди позивачам.
		При визначенні розміру моральної шкоди, суд виходить з засад розумності та справедливості, а також враховує конкретні обставини справи, позицію обвинуваченого, який цивільний позов визнав повністю, проте зазначив, що грошових коштів на здійснення відшкодування не має.
		Відповідно до ч. 4 ст. 206 Цивільного процесуального кодексу України (далі  ЦПК України), положення якого підлягають застосуванню під час розгляду кримінального провадження відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
		За таких обставин, цивільний позов потерпілих підлягає задоволенню в повному обсязі шляхом стягнення з обвинуваченого на їх користь по 20000,00 грн. кожному.
		Щодо стягнення з обвинуваченого витрат на правову допомогу, суду відповідних доказів їх розміру не надано. Представник потерпілих зазначив, що після ухвалення вироку ним буде подано до суду відповідне клопотання в порядку, передбаченому ЦПК України.
		Крім того, в цивільному позові ставилось питання про його забезпечення. Разом із тим, у позові не зазначено конкретних заходів забезпечення позову, яких просять вжити позивачі, а також суду не надано заяви про забезпечення позову, яка б відповідала положенням статті 151 ЦПК України, у зв`язку із чим дане питання судом не вирішується.
		     Керуючись ст.ст. 368, 369371, 373376 КПК України, суд 
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 362 КК України, тапризначити йому покарання:
		-за ч. 2 ст. 191 КК України у вигляді 1 (одного) року обмеження волі із позбавленням права обіймати посади, пов`язані із виконанням адміністративно-господарських функцій, на строк 2 (два) роки;
		-за ч. 1 ст. 362 КК України у вигляді штрафу розміром 2000 (дві тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 копійок.
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік із позбавленням права обіймати посади, пов`язані із виконанням адміністративно-господарських функцій, на строк 2 (два) роки.
		Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з дня приведення вироку до виконання після набрання ним законної сили.
		До набрання вироком законної сили застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, поклавши на нього такі обов`язки:
		не відлучатися з м. Запоріжжя без дозволу суду;
		повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи. 
		 
		Цивільний позов ОСОБА_4 та ОСОБА_12 до ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди задовольнити.
		Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 компенсацію моральної шкоди розміром 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.
		Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_12 компенсацію моральної шкоди розміром 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.
		 
		Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим  в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку після його проголошення видати засудженому та прокурору. Інші учасники провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		 
		 
		 
		Суддя                                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...