Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/49982/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 26.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 27.10.2021.
Дата набрання законної сили: 25.10.2021
Номер судового провадження: 61-11269ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		25 жовтня 2021 року
		м. Київ
		 
		справа № 757/49982/19
		провадження № 61-11269св21
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,
		 
		учасники справи:
		позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Крестон Джі Сі Джі Аудит»,
		відповідач - ОСОБА_1 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Мінаєвим Дмитром Дмитровичем, на постанову Київського апеляційного суду від 08 червня           2021 року у складі колегії суддів: Семенюк Т. А., Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М.
		 
		у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крестон Джі Сі Джі Аудит» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		Короткий зміст позовних вимог
		У вересні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Крестон Джі Сі Джі Аудит» (далі - ТОВ «Крестон Джі Сі Джі Аудит») звернулося до суду з позовом до  ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів.
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23 вересня 2019 року відкрито провадження у справі.
		У грудні 2020 року представник ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про закриття провадження у даній справі, посилаючись на те, що правовідносини сторін у справі виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу фізичної особи-підприємця не припинились, наявні підстави для закриття провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		 
		Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22 лютого 2021 року клопотання представника ОСОБА_1 про закриття провадження у справі задоволено.
		Закрито провадження у цивільній справі за вказаним позовом.
		Стягнуто з ТОВ «Крестон Джі Сі Джі Аудит» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 46 500 грн.
		Позивачу роз`яснено його право на судовий захист у порядку господарського судочинства.
		Суд першої інстанції виходив з того, що стороною спірних правовідносин є фізична особа-підприємець, яка на момент звернення позивача до суду із зазначеним позовом втратила статус фізичної особи-підприємця, тому цей спір має розглядати господарський суд, а провадження у справі необхідно закрити на підставі пункту першого частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки справу не можна розглядати за правилами цивільного судочинства.
		Разом з тим, 15 квітня 2020 року представник відповідача подав до суду договір про надання правової допомоги від 27 вересня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Мінаєвим Д. Д., акт приймання-передачі послуг до договору про надання правової допомоги від 27 вересня 2019 року з детальним описом робіт та послуг, виконаних та наданих адвокатом Мінаєвим Д. Д., в якому зазначена вартість робіт та послуг в сумі 46 500 грн, дублікати квитанцій від 05 лютого 2020 року, 31 березня             2020 року, 01 червня 2020 року, від 08 лютого 2020 року на суму 46 500 грн. Таким чином, наявні підстави для відшкодування відповідачу витрат на професійну правничу допомогу.
		Постановою Київського апеляційного суду від 08 червня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «Крестон Джі Сі Джі Аудит» задоволено частково.
		Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 22 лютого 2021 року в частині стягнення витрат на правову допомогу скасовано та прийнято в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу.
		В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
		Судове рішення мотивовано тим, що саме підставою для звернення ТОВ «Крестон Джі Сі Джі Аудит» до суду з позовом до відповідача став помилковий перерахунок грошових коштів на рахунок ФОП ОСОБА_1 , тобто суб`єктний склад учасників та зміст правовідносин виник під час здійснення ними господарської діяльності, а тому даний позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинен розглядатись в порядку господарського судочинства. 
		Крім того, звернення з позовом до суду та подальше закриття провадження у справі за вказаним позовом за клопотанням відповідача не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки зазначене є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації. Для задоволення заявлених вимог відповідач повинен довести, а суд - встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи у ході розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
		З урахуванням наведеного, стороною відповідача не наведено обставин та не надано на їх підтвердження доказів, які б дали змогу зробити висновок про необґрунтованість дій позивача у справі, що зумовили понесення відповідачем заявлених до стягнення витрат, і вказане виключає можливість для задоволення заяви про їх компенсацію із застосуванням частини п`ятої статті 142 ЦПК України.
		Схожі за своїм змістом висновки містяться в постановах Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 741/1681/17, від 02 грудня 2020 року у справі № 202/2600/15-ц,              від 21 грудня 2020 року у справі № 484/146/16-ц та від 21 грудня 2020 року у справі                       № 644/7976/18.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		У липні 2021 року  ОСОБА_1 через адвоката Мінаєва Д. Д. подав касаційну скаргу на постанову Київськогоапеляційного суду від 08 червня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
		 
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга  ОСОБА_1 мотивована тим, що грошові кошти, які зараховувались на рахунки відповідача він не отримував та у власність не набував. Позивач навмисно вводив суд в оману, зазначаючи про безпідставність отримання коштів відповідачем, достовірно знаючи про наявність договорів про консультаційне обслуговування та тим фактом, що самим позивачем вищезазначені договори були надані банківській установі для проведення фінансового моніторингу. Тобто, позивач, діючи свідомо та умисно, достовірно знаючи про наявність договорів про надання послуг, подав позовну заяву до суду щодо стягнення на свою користь безпідставно отриманих коштів з відповідача.
		У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зроблено висновок, що ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Крім того, у додатковій постанові звернено увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Також, зазначені висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду               від 04 червня 2019 року та додатковій постанові від 12 вересня 2019 року у справі             № 9901/350/18, постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18.
		Разом з тим, суд апеляційної інстанції застосував висновки, викладені у постановах Верховного Суду, які не узгоджуються з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16,           від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18, постановах Верховного Суду                               від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18, від 25 червня 2020 року у справі                     № 709/547/17, від 20 травня 2020 року у справі № 154/1435/18-ц, від 14 квітня             2021 року у справі № 645/9227/15-ц.
		Заявник вказує, що матеріали справи містять достатні докази понесення відповідачем витрат на правничу допомогу, реальність таких витрат та співмірність виконаної адвокатом роботи.
		 
		Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходив
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2021 року відкрито провадження у цій справі та витребувано копію матеріалів справи із Печерського районного суду м. Києва.
		19 серпня 2021 року справа № 757/49982/19 надійшла до Верховного Суду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		У вересні 2019 року ТОВ «Крестон Джі Сі Джі Аудит» звернулося до суду з позовом до  ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів.
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23 вересня 2019 року відкрито провадження у справі.
		У грудні 2020 року представник ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про закриття провадження у даній справі, посилаючись на те, що правовідносини сторін у справі виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу фізичної особи-підприємця не припинились, наявні підстави для закриття провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22 лютого 2021 року клопотання представника ОСОБА_1 про закриття провадження у справі задоволено.
		Закрито провадження у цивільній справі за вказаним позовом.
		Стягнуто з ТОВ «Крестон Джі Сі Джі Аудит» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 46 500 грн.
		Позивачу роз`яснено його право на судовий захист у порядку господарського судочинства.
		Постановою Київського апеляційного суду від 08 червня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «Крестон Джі Сі Джі Аудит» задоволено частково.
		Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 22 лютого 2021 року в частині стягнення витрат на правову допомогу скасовано та прийнято в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу.
		В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
		 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Позиція Верховного Суду 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
		1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
		3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
		4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. 
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
		Частиною п`ятою статті 142 ЦПК України передбачено, що у разі закриття провадження у справі відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
		У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою вказаної статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу (частина шоста статті 142 ЦПК України).
		Відповідно до частини дев`ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
		Частиною першою статті 44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
		Верховний Суд зауважує, що особі гарантується право на звернення до суду за захистом та право на позов. ЦПК України передбачає компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача.
		При цьому звернення до суду із позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.
		За змістом статті 255 ЦПК України закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення рішення суду у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.
		Для стягнення здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно було довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
		Аналогічні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 202/2600/15-ц, від 17 грудня 2020 року у справі № 758/12381/18-ц,                     від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18.
		Судом апеляційної інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що заява відповідача про компенсацію здійснених судових витрат, пов`язаних з розглядом даної справи, не містили доводів, які саме дії позивача є необґрунтованими.
		Виходячи із системного тлумачення положень частин п`ятої, шостої статті 142, частини дев`ятої статі 141 ЦПК України, необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних із розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.
		Проте, звернення з позовом до суду та подальше закриття провадження у справі за цим позовом за клопотанням відповідача не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки зазначене є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації. Для задоволення заявлених вимог відповідач повинен довести, а суд - встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи у ході розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
		З огляду на викладене, апеляційний суд, встановивши, що відповідачем не наведено обставин та не надано доказів, які б підтвердили необґрунтованість дій позивача у справі, що зумовили понесення відповідачем заявлених до стягнення витрат, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу із застосуванням частини п`ятої статті 142 ЦПК України.
		Такі висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 741/1681/17, від 02 грудня 2020 року у справі № 202/2600/15-ц, від 21 грудня 2020 року у справі № 484/146/16-ц.
		Посилання в касаційній скарзі на висновки, викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року та додатковій постанові                   від 12 вересня 2019 року у справі № 9901/350/18, постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 26 травня               2020 року у справі № 908/299/18, від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16,                від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18, постановах Верховного Суду                          від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18, від 25 червня 2020 року у справі               № 709/547/17, від 20 травня 2020 року у справі № 154/1435/18-ц, від 14 квітня                     2021 року у справі № 645/9227/15-ц, є безпідставними, оскільки фактичні обставини в цих справах є відмінними від обставин у справі, яка переглядається. При цьому, питання щодо компенсації витрат на правничу допомогу вирішується у кожному конкретному випадку, виходячи із конкретних обставин справи.
		Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі                                              № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
		Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
		Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
		Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції в означеній частині.
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення в означеній частині - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції в цій частині не спростовують.
		 
		Щодо розподілу судових витрат
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		Ухвала Печерського районного суду м. Києва від 22 лютого 2021 року та постанова Київськогоапеляційного суду від 08 червня 2021 року в частині закриття провадження у справі в касаційному порядку не оскаржується, тому не переглядається Верховним Судом.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Мінаєвим Дмитром Дмитровичем, залишити без задоволення.
		Постанову Київськогоапеляційного суду від 08 червня 2021 року в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                 І. В. Литвиненко
		 
		                                                                                                            В. С. Висоцька
		 
		                                                                                                           А. І. Грушицький

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...