Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 140/16263/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 26.10.2021. Зареєстровано: 27.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 28.10.2021.
Дата набрання законної сили: 26.10.2021
Номер судового провадження: 16788/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		У Х В А Л А
		з питань відстрочення, розстрочення виконання, зміни чи встановлення
		способу і порядку виконання судового рішення
		 
		26 жовтня 2021 року Р і в н е№140/16263/20
		Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Н.В. Друзенко, розглянувши заяву боржника (відповідача) у справі за адміністративним позовом 
		  ОСОБА_1  
		до Волинського окружного адміністративного суду, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області 
		про стягнення суддівської винагороди 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 12.01.2021 у справі №140/16263/20, яке набрало законної сили 12.04.2021, задоволено адміністративний позов  ОСОБА_1 до Волинського окружного адміністративного суду, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області; Стягнуто з Волинського окружного адміністративного суду на користь ОСОБА_1 недоплачену за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно суму суддівської винагороди у розмірі 132054,38 грн. 
		23.04.2021 судом видано виконавчий лист по справі №140/16263/20.
		Ухвалою суду від 07.05.2021 виправлено помилку допущену при оформленні виконавчого листа від 23.04.2021 у справі №140/16263/20, а саме, виправлено код ЄДРПОУ боржника (відповідача) з "35123838" на "35123898". 
		Ухвалою суду від 21.05.2021 задоволено заяву Волинського окружного адміністративного суду та відстрочено виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12.01.2021 у справі №140/16263/20 за позовом ОСОБА_1 до Волинського окружного адміністративного суду, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області про стягнення суддівської винагороди - до 1 жовтня 2021 року.
		Ухвалою суду від 06.10.2021задоволено заяву ОСОБА_1 та встановлено спосіб і порядок виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 січня 2021 року в справі №140/16263/20, в частині присудження на користь ОСОБА_1 з Волинського окружного адміністративного суду недоплаченої за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року суми суддівської винагороди у розмірі 132054,38 грн., шляхом безспірного списання таких коштів за вирахуванням сум відповідних податків та зборів з відповідного казначейського рахунку суб`єкта владних повноважень - Волинського окружного адміністративного суду - КЕКВ №2113 «суддівська винагорода».
		19.10.2021 Волинський окружний адміністративний суд звернувся із заявою від 18.10.2021 про відстрочення виконання рішення у справі №140/16263/20. 
		Вказану заяву було призначено до судового розгляду на 26.10.2021. 
		Сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду заяви, у судове засідання не прибули, подали заяви про розгляд даного питання без їх участі. 
		Відповідно до частини другої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
		Розглянувши заву про відстрочення виконання рішення суду по справі №140/16263/20 суд встановив таке. 
		За змістом заяви, Волинський окружний адміністративний суд покликається на те, що листом №03-57/116/21 від 20.09.2021 боржник звернувся до Державної судової адміністрації України з проханням про додаткове виділення коштів в сумі 913578,73 грн. за КЕКВ 2113 «Суддівська винагорода». Державна судова адміністрація України у листі №11-18279/21 від 11.10.2021 повідомила, що бюджетні призначення, затверджені Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» для судової влади, розподілені між судами, органами та установами системи правосуддя». За наведеного Волинський окружний адміністративний суд просить відстрочити до 10.01.2022 виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12.01.2021 у справі №140/16263/20.
		ОСОБА_1 подав письмові заперечення, в яких вказав, що зазначені боржником у заяві обставини, не можуть розглядатися як належні підстави для відстрочення виконання рішення суду. 
		Дослідивши матеріли по заяві, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.
		Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. 
		А згідно статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. 
		Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. 
		Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. 
		Отже, для цілей статті 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
		З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.
		Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
		Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.
		Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
		За правилами частин першої, третьої, четвертої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. 
		Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім`ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
		Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що відстрочення виконання судового рішення може мати місце виключно за умови існування обґрунтованих обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим адміністративним судом способом.
		При цьому, обґрунтованими є виключні обставини, які є об`єктивно непереборними і наявність таких обставин має бути підтверджено належними та допустимими доказами. 
		Оцінивши наведені боржником доводи і подані ним документи, суд приходить до висновку, що жодних передумов для відстрочення виконання судового рішення немає, адже належними і допустимими доказами існування обставин, які є об`єктивно непереборними, не підтверджено, у той час як судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для виконання.
		При цьому, заявником також не надано суду достатніх доказів на підтвердження обґрунтованості строку, на який останній просить відстрочити виконання судового рішення, при тому, що відстрочення виконання судового рішення строком на один рік є найбільш сприятливою умовою для боржника при виконанні судового рішення.
		Крім того, боржник (відповідач) звертаючись із заявою про відстрочення виконання рішення суду не наводить обставин з посиланнями на докази з приводу того, що після закінчення цього строку він матиме об`єктивну можливість виконати рішення суду та сплатити заборгованість перед стягувачем (позивачем) у повному обсязі одним платежем. Тобто, вимоги, які ставить боржник у своїй заяві не забезпечують виконання судового рішення в майбутньому.
		За усього наведеного, суд дійшов висновку, що заява Волинського окружного адміністративного суду про відстрочення виконання судового рішення до задоволення не підлягає. 
		Керуючись статтями 248, 256, 294-295, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		Відмовити Волинському окружному адміністративному суду у задоволенні заяви від 18.10.2021 про відстрочення до 10.01.2022 виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12.01.2021 у справі №140/16263/20. 
		Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
		Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. 
		Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністратив-ного суду.
		Повний текст ухвали складений 26.10.21
		 
		Суддя Н.В. Друзенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...