Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/11076/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 27.10.2021. Зареєстровано: 28.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 29.10.2021.

Результат оскарження 17.03.2023 П'ятий апеляційний адміністративний суд: скасовано судове рішення повністю і ухвалено нове судове рішення
Номер судового провадження: П/420/11246/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 420/11076/20 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		18 жовтня 2021 рокум. Одеса
		Одеський окружний адміністративний суд в складі колегії суддів:
		головуючого судді:Самойлюк Г.П.
		суддів:Радчука А.А., Свиди Л.І.
		при секретарі:Гудзікевич Я.А.
		сторін: 
		позивач:  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 
		відповідач:  ОСОБА_3 
		треті особи:Лисецька О.О., ОСОБА_4 
		прокуратура: Шептіліс О.І.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за позовом Національного природного парку «Тузловські лимани» (68100, Одеська область, м. Татарбунари, вул. Партизанська, 2; код ЄДРПОУ 37197893) до Татарбунарської районної ради Одеської області (68100, Одеська область, Татарбунарський район, м. Татарбунари, вул. Горького, буд. 1; код ЄДРПОУ 20961173), Білгород-Дністровської районної ради (67700, Одеська обл., місто Білгород-Дністровський, вул. Грецька, будинок 24; код ЄДРПОУ 21017996), треті особи Одеська обласна державна адміністрація (65032, м. Одеса, проспект Шевченка, 4; код ЄДРПОУ 00022585), Приморська сільська рада Татарбунарського району Одеської області (68142, Одеська область, Татарбунарський район, сільрада Приморська, вул. Перемоги, буд. 64-А; код ЄДРПОУ 04378830), Лиманська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області (68141, Одеська область, Татарбунарський район, село Лиман (Лиманська с/р), вул. Героїв України, буд. 47 А; код ЄДРПОУ 04379404), за участі Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3; код ЄДРПОУ03528552) про визнання протиправним та скасування рішення №740-VII від 19.06.2020р., - 
		На підставі ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 18 жовтня 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		Національний природний парк «Тузловські лимани» звернувся з позовом до Татарбунарської районної ради Одеської області, Білгород-Дністровської районної ради, треті особи Одеська обласна державна адміністрація, Приморська сільська рада Татарбунарського району Одеської області, Лиманська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, за участі Одеської обласної прокуратури, в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Татарбунарської районної ради Одеської області «Про встановлення меж с. Приморське на території Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області» №740-VII від 19.06.2020 р.
		В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Татарбунарської районної ради Одеської області «Про встановлення меж с. Приморське на території Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області» №740-VII від 19.06.2020р. розширено межі с. Приморське за рахунок земель державної власності, які входять до меж територій Національного природного парку «Тузловські лимани» без відповідної правової підстави. Повноваження щодо розпорядження землями державної власності у межах Одеської області належать Одеській обласній державній адміністрації. Розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації №1953/А-2017 від 07.11.2017р. погоджено включення земельних ділянок державної власності, розпорядником яких є ОДА, що увійшли до складу Національного природного парку «Тузловські лимани» до заповідної зони, зон регульованої та стаціонарної рекреації відповідно до схеми функціонального зонування національного природного парку «Тузловські лимани». При цьому позивач звертає увагу, що ОДА та/або її структурними підрозділами не видаватись накази чи розпорядження про передачу у порядку ст.117 ЗК України земельних ділянок державної власності, розпорядником яких є ОДА, у комунальну власність Татарбунарської районної ради Одеської області для зміни (розширення) меж села Приморське у Татарбунарському районі Одеської області. Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області не видаватись накази про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність для зміни (розширення) меж с.Базарянка, с.Дивізія, с.Кочкувате, с.Лиман, с.Приморське, с.Трихатки, с.Тузли Татарбунарського району. Позивач акцентує увагу, що розпорядження №10/А-2012 від 13.08.2012р., на яке є посилання в проекті землеустрою щодо встановлення (зміни) меж с. Приморське, затвердженого оскаржуваним рішенням, не існує, що підтверджується листом Одеської обласної державної адміністрації №665/ЗПІ від 16.10.2020р., відсутністю даного розпорядження на сайті обладміністрації та у проекті землеустрою.
		На думку позивача, при прийнятті оскаржуваного рішення не дотримано процедури, передбаченої Законом України «Про стратегічну екологічну оцінку», оскільки під час розробки проекту землеустрою не було замовлено, складено та враховано звіт про стратегічну екологічну оцінку, результати громадського обговорення та консультацій, які мали бути проведені згідно ст.ст. 12, 13 Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку». Також зазначено щодо порушення відповідачем приписів ст. 46 Закону України «Про землеустрій», яким встановлено імперативні вимоги щодо складу проекту землеустрою. Оскаржуване рішення прийняте за відсутності фактичної необхідності розширення меж с. Приморське та з порушенням процедури його прийняття, встановленої Регламентом роботи Татарбунарської районної ради Одеської області.
		Від Татарбунарської районної ради Одеської області надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 48611/20 від 16.11.2020р.), в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що межі території Національного природного парку «Тузловські лимани» встановлено лише на території 2022 га, на решту території площею 25843 га межі не встановлено (до Державного земельного кадастру відповідні відомості не вносились, в місцевому фонді документації із землеустрою, що ведеться відділом у Татарбунарському районі ГУ Держгеокадастру в Одеській області, відповідна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земель території Національного природного парку «Тузловські лимани» площею 25843 га відсутня). Проекти землеустрою щодо зміни меж населених пунктів розробляються з урахуванням генеральних планів населених пунктів. Проект встановлення (зміни) села Приморське Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області розроблений відповідно до норм чинного законодавства (ЗК України, Закону України «Про землеустрій», Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» тощо) на підставі Генерального плану та зонінгу села Приморське, погоджений рішенням Приморської сільської ради № 487-VII від 20.12.2018р. та пройшов Державну експертизу землевпорядної документації (висновок № 123 від 10.03.2020р.). Склад проекту відповідає ст. 46 Закону України «Про землеустрій». При цьому, акцентовано увагу на тому, що Проект встановлення (зміни) села Приморське Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, затверджений рішенням Татарбунарської районної ради Одеської області №740-VII від 19.06.2020р., не містить визначених ч. 2 ст. 117 ЗК України земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність. Розпорядження Одеської обласної держаної адміністрації від 13.12.2011р. та від 07.11.2017р. № 1053/А-2017 не встановлюють межі Національного природного парку «Тузловські лимани» та не є документами, на підставі яких можливо встановити межі національного парку. Розроблення вищевказаного проекту, його погодження та затвердження не передбачає звіту про стратегічну екологічну оцінку та відсутня законодавча вимога з цього приводу. Оскаржуване рішення прийняте з дотриманням процедури його прийняття, встановленої Регламентом роботи Татарбунарської районної ради Одеської області.
		Від Білгород-Дністровської районної ради надійшов відзив на позовну заяву (вх. №7669/21 від 16.02.2021р.), додаткові пояснення (вх. №ЕП/16894/21 від 22.06.2021р.) в яких в обґрунтування правової позиції зазначено, що позивач, стверджуючи про порушення своїх прав оскаржуваним рішенням посилається на Указ Президента України №1/2020 від 01.01.2010р. «Про створення національного природного парку «Тузловські лимани», згідно з яким до території парку погоджено у встановленому порядку включення 27865 га земель державної власності. Проте, вказана норма сама по собі не передбачає виникнення у позивача права власності, користування чи іншого речового права на зазначені в Указі земельні ділянки, а лише є передумовою для оформлення відповідних прав на них в установленому порядку, тобто вказаним Указом лише започатковано процедуру врегулювання земельних відносин щодо Національного природного парку «Тузловські лимани». Щодо підписання акту приймання-передачі територій під охорону території Національного природного парку «Тузловські лимани» загальною площею 27865 га земель державної власності від 13.12.2011р. вказано, що цей акт не створює та не надає позивачу будь-яких прав, а лише встановлює обов`язок проведення відповідних першочергових природоохоронних заходів. На підставі рішення Одеської обласної державної адміністрації № 1450/А-2012 від 28.12.2012р. у позивача виникло виключне право постійного користування земельною ділянкою 2022 га та не виникло жодного речового права стосовно земельної ділянки 27865 га, відтак, на думку відповідача, права та охоронювані законом інтереси позивача не було порушено. Оскаржуване рішення прийнято за наслідками попереднього прийняття та подальшого виконання рішень органів місцевого самоврядування, зокрема рішень Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області № 405-V від 24.12.2013р., № 85-VII від 26.05.2016р., № 487-VII від 20.12.2018р., рішення Татарбунарської районної ради Одеської області №443-VII від 30.05.2018р. Жодне із вказаних рішень не оскаржене та не скасоване. Встановлені межі с. Приморське площею 1101,2074 га є тотожними площі, вказаній у містобудівній документації, затвердженій рішенням Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області № 405-V від 24.12.2013р. При цьому, оскаржуваним рішенням не передбачено зміни категорій земельних ділянок та/або видів використання землі. Також вказано про безпідставність доводів позивача щодо порушення процедури прийняття оскаржуваного рішення, застосування Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку» та порушення права власності держави на земельні ділянки, оскільки у спірних правовідносинах відсутнє порушення права позивача.
		Від Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області надійшли пояснення (вх. № ЕП/20376/20 від 09.11.2020р., вх. №48218/20 від 13.11.2020р.), в яких в обґрунтування правової позиції зазначено, що у зв`язку з розробленням містобудівної документації  Генерального плану та зонінгу села Приморське, виготовленим ПП «Вертикаль-Е», затвердженим відповідно до Закону України «Про містобудівну діяльність», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішенням Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області № 405-V від 24.12.2013р. стало актуальним питання приведення у відповідність до норм чинного законодавства меж села Приморське. Проект встановлення (зміни) села Приморське Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області виготовлений з дотриманням норм чинного законодавства; пройшов державну експертизу землевпорядної документації; не містить земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, визначених ч. 2 ст. 117 ЗК України. Розпорядження Одеської обласної держаної адміністрації від 13.12.2011р. та від 07.11.2017р. № 1053/А-2017 не встановлюють межі Національного природного парку «Тузловські лимани» та не є документами, на підставі яких можливо встановити межі національного парку. Розроблення вищевказаного проекту, його погодження та затвердження не передбачає звіту про стратегічну екологічну оцінку та відсутня норма законодавства з цього приводу. Проект прийнято з дотриманням вимог ст. 46 Закону України «Про землеустрій», в тому числі щодо урахування затвердженої містобудівної документації, що свідчить про безпідставність доводів позивача про те, що основним показником при зміні меж населеного пункту є чисельність населення.
		Від Одеської обласної державної адміністрації надійшли пояснення (вх. № ЕП20906/20 від 12.11.2020р., №48534/20 від 16.11.2020р., вх. №ЕП/15328/21 від 04.06.2021р., вх. №29924/21 від 09.06.2021р.), в яких в обґрунтування правової позиції зазначено, що встановлені рішенням Татарбунарської районної ради Одеської області №740-VII від 19.06.2020р. межі села Приморське площею 1101,2074 є тотожними площі, вказаній у містобудівній документації «Генеральний план та зонінг с. Приморське Татарбунарського району Одеської області», затвердженій рішенням Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області № 405-V від 24.12.2013 р. При цьому, акцентовано увагу, що з урахуванням приписів ч. 3 ст. 173 ЗК України включення земельних ділянок у межі району, села, селища, міста, району у місті не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками, крім земельних ділянок, визначених частиною четвертою цієї статті. За змістом ч. 4 ст. 173 ЗК України землі та земельні ділянки державної власності, включені в межі населеного пункту (крім земель, які не можуть передаватися у комунальну власність), переходять у власність територіальної громади. Посилаючись на приписи ч.2 ст. 117 ЗК України, п. 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», представник третьої особи зазначив, що земельні ділянки державної власності, які знаходяться у постійному користуванні Національного природного парку «Тузловські лимани» та увійшли до меж села Приморське залишаються у державній власності.
		Від Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області надійшли пояснення (вх. №ЕП/4231/21 від 16.02.2021р., вх. №ЕП/17111/21 від 23.06.2021р.), в яких в обґрунтування правової позиції зазначено, що Національному природному парку «Тузловські лимани» належить на праві постійного користування земельна ділянка площею 2022,0000 га з кадастровим номером 5125000000:006:0001, що відповідно до ст. 19 ЗК України віднесена до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення. Інші відомості в Державному земельному кадастрі відсутні. Межі території Національного природного парку «Тузловські лимани» на площу 25843 га, що включені до складу національного природного парку без вилучення відсутні і не встановлені. В межах с. Приморське за Національним природним парком «Тузловські лимани» земельні ділянки не обліковуються. На даний час відсутня будь-яка затверджена документація із землеустрою, на підставі якої вносяться відомості щодо обмежень використання земельних ділянок, включених згідно з Указом Президента України № 1/2010 від 01.01.2020р., до складу земель Національного природного парку «Тузловські лимани» без вилучення площею 25843 га.
		Від Одеської обласної прокуратури надійшли пояснення (вх. № 8065/21 від 18.02.2021р.; вх. №29691/21 від 08.06.2021р.), в яких в обґрунтування правової позиції зазначено, що оскаржуване рішення прийнято в порушення норм ЗК України, Законів України «Про землеустрій», «Про місцеві державні адміністрації» та без урахування положень Закону України «Про природно-заповідний фонд України». Внаслідок прийняття оскаржуваного рішення розширено межі с. Приморське за рахунок земель державної власності, яка входить до меж територій Національного природного парку «Тузловські лимани». З огляду на приписи ст.ст. 4, 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ст. 117 ЗК України повноваження щодо розпорядження землями державної власності у межах Одеської області належать Одеській обласній державній адміністрації, тому розпорядження вказаними землями державної власності відбулось з боку неналежного суб`єкта. Також, на думку прокуратури, оскаржуване рішення прийняте без дотримання процедури, передбаченої ст. ст. 5, 12, 13, 14 Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку», оскільки під час розробки проекту землеустрою не замовлялась та не складалась стратегічна екологічна оцінка, громадські обговорення та консультації.
		23.11.2020р. (вх. № ЕП/22063/20), 11.03.2021р. (вх. №ЕП/6317/21 від 11.03.2021р.) від позивача надійшли відповіді на відзив.
		19.04.2021р. (вх. №19648/21), 07.06.2021р.(вх. №ЕП/15383/21), від 12.08.2021р. (вх. № ЕП/21681/21) від позивача надійшли письмові (додаткові) пояснення.
		Ухвалою від 26.10.2020р. відкрито провадження в адміністративній справі; визначено, що її розгляд буде проводитись за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі; встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив; встановлено відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення; встановлено третім особам, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, п`ятиденний строк з дня отримання позову/відзиву для подання письмових пояснень щодо позову або відзиву; зобов`язано Татарбунарську районну раду Одеської області надати до Одеського окружного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали належним чином засвідчені копії рішення №740-VII від 19.06.2020р. та усіх документів, що слугували підставою його прийняття.
		Ухвалою суду від 05.11.2020р. клопотання Одеської обласної державної адміністрації про продовження строку для надання пояснень задоволено; продовжено Одеській обласній державній адміністрації строк на надання пояснень до 12.11.2020 р.
		Ухвалою суду від 09.11.2020 р. призначено проведення розгляду справи за правилами загального позовного провадження зі стадії проведення підготовчого засідання; призначено підготовче засідання по справі на 07.12.2020 р.
		Ухвалою суду від 04.12.2020 р. у задоволенні клопотання представника позивача про призначення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами суду відмовлено. 
		Ухвалою суду від 07.12.2020 р. відкладено розгляд справи на 13.01.2021 р.; зупинено провадження по справі до 13.01.2021 р.; клопотання представника позивача про призначення підготовчого засідання в режимі відеоконференції поза межами суду задоволено; призначено розгляд справи 13.01.2021р. о 10 год. 00 хв. в режимі відеоконференції.
		Ухвалою суду від 13.01.2021р., яка занесена до протоколу засідання, залучено до участі у справі в якості співвідповідача Білгород-Дністровську районну раду Одеської області; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, Лиманську сільську раду Білгород-Дністровського району Одеської області; підготовче засідання відкладено на 02.02.2021 р. 
		Ухвалою суду від 02.02.2021 р., яка занесена до протоколу засідання, у підготовчому засіданні оголошено перерву до 18.02.2021р. 
		Ухвалою суду від 18.02.2021р. клопотання представника Лиманської сільської ради про витребування доказів задоволено частково; витребувано у Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України належним чином засвідчену копію Проекту створення Національного природного парку Тузловські лимани на території Татарбунарського району Одеської області; продовжено строк підготовчого провадження по справі на тридцять днів; підготовче засідання призначено на 11.03.2021 р.
		Ухвалою суду від 11.03.2021 р., яка занесена до протоколу засідання, у підготовчому засіданні оголошено перерву до 30.03.2021 р.
		Ухвалою суду від 29.03.2021р. у задоволенні клопотання представника позивача про призначення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами суду відмовлено. 
		Ухвалою суду від 30.03.2021 р., яка занесена до протоколу засідання, підготовче засідання відкладено на 12.04.2021р.
		Ухвалою суду від 09.04.2021р. визначено розгляд справи, призначений на 12.04.2021 р. на 14 год. 30 хв., здійснювати в режимі відеоконференції за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon».
		Ухвалою суду від 12.04.2021р. клопотання Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про призначення колегіального розгляду справи задоволено; призначено розгляд справи колегією у складі трьох суддів; визначено розгляд справи проводити спочатку; надано учасникам справи строки для надання заяв по суті.
		12.04.2021р. визначено склад колегії суддів по справі (витяг з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 12.04.2021р.).
		З урахуванням зазначеного, підготовче засідання призначено на 17.05.2021р. 10 год. 00 хв.
		Ухвалою суду від 17.05.2021р., яка занесена до протоколу засідання, підготовче засідання відкладено на 31.05.2021р.
		Ухвалою суду від 31.05.2021р., яка занесена до протоколу засідання, у підготовчому засіданні оголошено перерву до 07.06.2021р.
		Ухвалою суду від 07.06.2021р., яка занесена до протоколу засідання, підготовче провадження в адміністративній справі закрито; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 14.06.2021р.
		Ухвалою суду від 14.06.2021р., яка занесена до протоколу засідання, у підготовчому засіданні оголошено перерву до 23.06.2021р.
		Ухвалою суду від 23.06.2021р. клопотання представників позивача та Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області задоволено: залучено до участі у справі в якості спеціалістів уповноважених працівників Українського наукового центру екології моря (УкрНЦЕМ), Головного управління Держгеокадастру в Одеській області.
		Ухвалою суду від 25.08.2021р., яка занесена до протоколу засідання, задоволено клопотання представника позивача про повторний виклик залучених ухвалою суду від 23.06.2021р. до участі у справі в якості спеціалістів уповноважених працівників Українського наукового центру екології моря (УкрНЦЕМ).
		Ухвалою суду від 25.08.2021р. зупинено провадження по справі до 20.09.2021 р.; призначено судове засідання по справі на 20.09.2021 р. о 15 год. 00 хв.
		Ухвалою суду від 30.08.2021р., яка занесена до протоколу засідання, поновлено провадження у справі у зв`язку з необхідністю вирішення клопотання про скасування заходів забезпечення позову.
		Ухвалою суду від 30.08.2021р. в задоволенні клопотання Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про скасування заходів забезпечення позову, вжитих постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2021 р. у справі № 420/11076/20, відмовлено.
		Ухвалою суду від 30.08.2021р. зупинено провадження по справі до 20.09.2021 р.; призначено судове засідання по справі на 20.09.2021 р., яке було перенесено на 04.10.2021р.
		Судове засідання призначене на 04.10.2021 р. було перенесено у зв`язку з перебуванням судді Свиди Л.І. на лікарняному та призначено на 18.10.2021 р. 
		Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили позов задовольнити.
		Представники відповідача та третіх осіб щодо задоволення позову заперечували та просили відмовити в його задоволенні.
		Представник прокуратури позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.
		Заслухавши пояснення представників учасників справи та прокуратури, допитавши спеціалістів, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,-
		ВСТАНОВИВ:
		Указом Президента України № 1/2010 від 01.01.2010 р. «Про створення національного природного парку «Тузловські лимани» створено на території Татарбунарського району Одеської області національний природний парк «Тузловські лимани».
		До території національного природного парку «Тузловські лимани» погоджено в установленому порядку включення 27865 гектарів земель державної власності, а саме: 2022 гектара земель запасу (у тому числі 316,831 гектара земель Піщаної коси Чорного моря та 1705,169 гектара земель водного фонду (частина озер Шагани, Алібей та Бурнас), що надаються національному природному парку в постійне користування, і 25843 гектара земель (у тому числі 3233,18 гектара земель запасу, 541 гектара земель, що перебувають у постійному користуванні державного підприємства «Саратське лісове господарство», 21186,03 гектара земель водного фонду (частина озер Шагани, Алібей, Бурнас, а також озера Солоне, Хаджидер, Карачаус, Будури, Мартаза, Магалевське, Малий Сасик, Джаншейське) та 882,79 гектара прилеглої акваторії Чорного моря шириною 200 метрів), що включаються до складу національного природного парку без вилучення (т.1, а.с. 21).
		Розпорядженням голови Одеської обласної державної адміністрації № 1450/А-2012 від 28.12.2012 р. «Про надання земельної ділянки Національному природному парку «Тузловські лимани» у постійне користування для збереження та використання національних природних парків на території Татарбунарського району Одеської області (за межами населеного пункту)» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Національному природному парку «Тузловські лимани» у постійне користування для збереження та використання національних природних парків із земель, які не надані у власність або користування та перебувають у запасі на території Татарбунарського району Одеської області та надано Національному природному парку «Тузловські лимани» у постійне користування земельну ділянку загальною площею 2022,0000 га (т.2, а.с. 172-173).
		Інформація про земельну ділянку внесена до Державного земельного кадастру за кадастровим номером 5125000000:01:006:0001 17.05.2013 року площею 2022.0000 га.
		Рішенням Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області № 405-V від 24.12.2013 р. «Про затвердження Генерального плану та зонінгу села Приморське» затверджено містобудівну документацію «Генеральний план та зонінг с. Приморське Татарбунарського району Одеської області, загальною площею села 1101,2074 га (т. 2, а.с. 174).
		Рішенням Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області № 85-VII від 26.05.2016р. надано згоду на розробку проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж с. Приморське Татарбунарського району Одеської області згідно Генерального плану та зонінгу с. Приморське (т.1, звор. бік а.с. 55).
		Рішенням Татарбунарської районної ради Одеської області №443-VII від 30.05.2018р. надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж населеного пункту с. Приморське Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (т.1, а.с. 56).
		17.08.2018р. Приморською сільською радою Татарбунарського району Одеської області та ТОВ «Одеський земельний центр» укладено договір на виконання робіт № 2, предметом якого є надання послуг: найменування послуг 71320000-7 Послуги з інженерного проектування «Розробка проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж населеного пункту с Приморське Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області» (т.1, а.с. 45-48).
		ТОВ «Одеський земельний центр» розроблено «Проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж с. Приморське Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області».
		Рішенням Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області № 487-VII від 20.12.2018р. погоджено проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж с. Приморське Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, розроблений на підставі рішення 18 сесії VII скликання Татарбунарської районної ради Одеської області №443-VII від 30.05.2018р., з урахуванням Генерального плану с. Приморське за рахунок включення в межі населеного пункту прилеглих до нього земель сільськогосподарського та іншого призначення, загальною площею 605,3481 га, із збільшенням площі території населеного пункту до 1101,2074 га (т.1, звор. бік а.с. 213).
		Щодо «Проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж с. Приморське Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області» проведено процедуру державної експертизи та отримано позитивний Висновок державної експертизи землевпорядної документації №123 від 10.03.2020р., затверджений Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області (т.1, а.с. 218).
		Рішенням Татарбунарської районної ради Одеської області «Про встановлення меж с. Приморське на території Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області» №740-VII від 19.06.2020р. затверджено проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж с. Приморське на території Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області; встановлено межі с. Приморське площею 1101,2074 га згідно з розробленим проектом землеустрою щодо встановлення (зміни) меж с. Приморське на території Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області; визначено внести відомості про встановлення меж с. Приморське на території Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області до Державного земельного кадастру; покладено відповідальність за збереження межових знаків по зовнішнім межам населеного пункту на Приморську сільську раду (т.1, а.с. 39).
		Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.
		Таким чином, суд з`ясовує, чи використане повноваження, надане суб`єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи. 
		Статтею 35 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцеві державні адміністрації на відповідній території взаємодіють з сільськими, селищними і міськими радами, їх виконавчими органами та сільськими, селищними і міськими головами, сприяють у здійсненні ними власних повноважень місцевого самоврядування, зокрема у вирішенні питань економічного, соціального та культурного розвитку відповідних територій, зміцнення матеріальної та фінансової бази місцевого самоврядування, контролюють виконання наданих їм законом повноважень органів виконавчої влади, розглядають та враховують у своїй діяльності пропозиції депутатів, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб. Місцеві державні адміністрації не мають права втручатися у здійснення органами місцевого самоврядування власних повноважень.
		Згідно п.2 ч.1 ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація, зокрема, розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.
		Згідно п. «а» ч.1 ст. 17 ЗК України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
		За змістом ч. 5 ст. 122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
		За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 17 Закону України «Про містобудівну діяльність» генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
		Відповідно до ч. 2 ст. 173 ЗК України межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць. Проекти землеустрою щодо зміни меж населених пунктів розробляються з урахуванням генеральних планів населених пунктів.
		Згідно ч.2 ст. 174 ЗК України рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ, які входять до складу відповідного району, приймаються районною радою за поданням відповідних сільських, селищних рад. Рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ, які не входять до складу відповідного району, або у разі, якщо районна рада не утворена, приймаються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням відповідних сільських, селищних рад.
		Таким чином, встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць належить до повноважень органів місцевого самоврядування, тому доводи про те, що розпорядження вказаними землями державної власності відбулось з боку неналежного суб`єкта відхиляються судом.
		Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		Згідно з ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
		Об`єктом судового захисту є права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Для розкриття цих категорій необхідно звернути увагу на Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 ЦПК України (справа про охоронюваний закономінтерес) від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 (справа N 1-10/2004). Системний аналіз, який проведено Конституційним Судом України, свідчить, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.
		З урахуванням наведених вище міркувань Конституційний Суд України вирішив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості.
		За змістом правового висновку, висловленого Верховним Судом у постанові від 20.02.2019 р. у справі № 522/3665/17, щодо ознак притаманним законному інтересу, за своїм смисловим навантаженням термін "законний інтерес" є тотожним "охоронюваному законом інтересу", оскільки саме законність обумовлює надання інтересу правової охорони.
		Законний інтерес може бути захищено судом, якщо позивач вважає, що його законний інтерес, за захистом якого він звернувся до суду: а) порушено (щодо протиправних діянь, які мали місце і припинилися) або б) порушується (щодо протиправних діянь, які тривають); або в) створюються перешкоди для його реалізації (щодо протиправних діянь, які тривають і є перешкодами для реалізації права в теперішньому або в майбутньому часі) або г) мають місце інші ущемлення законних інтересів. 
		З наведеного слідує необхідність з`ясування судом обставин, що свідчать про порушення інтересу. Позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб`єкта владних повноважень.
		При цьому зазначено, що оскільки йдеться про обмеження доступу до судочинства, очевидність відсутності у позивача законного інтересу повинна бути поза межами обґрунтованого сумніву. Якщо такий сумнів є, він повинен тлумачитися на користь позивача, а отже у цьому випадку суд повинен розглянути справу по суті. Це питання повинно вирішуватися, насамперед, судом першої інстанції, який має широку дискрецію.
		Право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, складовою якого є право звернення до суду (право на доступ до судової процедури), не є абстрактним, а пов`язане з правом конкретної особи, в інтересах якої виникає судовий процес, і з її переконанням у тому, що держава (в особі органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб) протиправно втрутилася у її права або свободи.
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої його прийнято, або прав, свобод та інтересів якої це рішення (індивідуальний акт) стосується. Якщо позивач не є учасником (суб`єктом) правовідносин, які виникли з прийняттям оскаржуваного рішення, яке є правовим актом ненормативного характеру, таке рішення, відповідно, не породжує для позивача й права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом (постанови ВП ВС від 14.03.2018 у справі №9901/22/17, від 06.06.2018 у справі №800/489/17, від 06.02.2019 у справі №9901/815/18).
		Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи Указом Президента України № 1/2010 від 01.01.2010 р. створено на території Татарбунарського району Одеської області національний природний парк «Тузловські лимани», до території якого погоджено в установленому порядку включення 27865 гектарів земель державної власності.
		При цьому, згідно з розпорядженням голови Одеської обласної державної адміністрації № 1450/А-2012 від 28.12.2012 р. затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Національному природному парку «Тузловські лимани» у постійне користування земельну ділянку загальною площею 2022,0000 га (т.2, а.с. 172-173).
		Позивач наполягає на тому, що Указом Президента України № 1/2010 від 01.01.2010 р. до території національного природного парку «Тузловські лимани» погоджено в установленому порядку включення 27865 гектарів земель державної власності без вилучення, проте у зв`язку з прийняттям оскаржуваного рішення, на думку позивача, протиправно розширено межі с. Приморське за рахунок земель державної власності, яка входить до меж територій Національного природного парку «Тузловські лимани».
		Проте, суд зазначає, що норма п. 2 Указу Президента України № 1/2010 від 01.01.2010 р. сама по собі не породжує у позивача права власності, користування чи іншого речового права на наведені у вказаному пункті земельні ділянки, а слугує передумовою для оформлення відповідних прав у встановленому законодавством порядку.
		Так, в абзаці 3 п.2 вказаного Указу визначено Кабінету Міністрів України забезпечити підготовку протягом 2010-2011 років матеріалів та вирішення відповідно до законодавства питань щодо надання у постійне користування національному природному парку "Тузловські лимани" 2022 гектарів земель запасу (у тому числі 1705,169 гектара земель водного фонду), а також розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та проекту землеустрою з організації та встановлення меж території національного природного парку, отримання державних актів на право постійного користування земельними ділянками.
		На підставі розпорядження голови Одеської обласної державної адміністрації 1450/А-2012 від 28.12.2012 р. у позивача виникло право постійного користування земельну ділянку загальною площею 2022,0000 га. Решта площі земельних ділянок, вказаних в Указі Президента України № 1/2010 від 01.01.2010 р. включена до території Національного природного парку «Тузловські лимани» без вилучення, про що зазначено в Указі.
		Разом з тим, у Національного природного парку «Тузловські лимани» не виникло жодного речового права щодо земельної ділянки (ділянок) площею 27865 га. 
		Відповідно до ч.1 ст. 47 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів розробляються з метою:
		а) збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу;
		б) створення місць для організованого лікування та оздоровлення людей, масового відпочинку і туризму;
		в) створення приміських зелених зон, збереження і використання об`єктів культурної спадщини;
		г) проведення науково-дослідних робіт;
		ґ) встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг;
		д) визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб.
		За приписами ч. 4 ст. 7 Закону України «Про природо-заповідний фонд України» межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. 
		Режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду - це сукупність науково-обґрунтованих екологічних вимог, норм і правил, які визначають правовий статус, призначення цих територій та об`єктів, характер допустимої діяльності в них, порядок охорони, використання і відтворення їх природних комплексів (ст. 14 Закону України «Про природо-заповідний фонд України»).
		На даний час відсутня будь-яка затверджена документація із землеустрою, на підставі якої вносяться відомості щодо обмежень використання земельних ділянок, включених згідно з Указом Президента України № 1/2010 від 01.01.2020р., до складу земель Національного природного парку «Тузловські лимани» без вилучення площею 25843 га, що підтверджується також листом Відділу у Татарбунарському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 09.02.2021р. № 14/121-21.
		Щодо посилання позивача на розпорядження Одеської обласної державної адміністрації №1053/А-2017 від 07.11.2017р. «Про погодження включення земельних ділянок, що увійшли до складу Національного природного парку «Тузловські лимани» (т.1, а.с. 37), суд зазначає, що вказаним розпорядженням передбачено погодження включення земельних ділянок державної власності, розпорядником яких є Одеська обласна державна адміністрація, що увійшли до складу Національного природного парку «Тузловські лимани» до заповідної зони, зон регульованої та стаціонарної рекреації відповідно до схеми функціонального зонування Національного природного парку «Тузловські лимани». Проте, набуття права власності, користування чи іншого речового права щодо земельних ділянок на підставі зазначеного розпорядження не відбулось, натомість останнє створює відповідні цільові зони на земельних ділянках.
		Включення земельних ділянок у межі району, села, селища, міста, району у місті не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками, крім земельних ділянок, визначених частиною четвертою цієї статті (ч. 3 ст. 173 ЗК України).
		З урахуванням наведеного, встановлення меж населеного пункту шляхом затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж цього населеного пункту не призводить до порушення прав землекористувачів.
		При цьому, з урахуванням приписів ст. 45 ЗК України землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. 
		Доводи представника позивача про можливе подальше використання земельних ділянок в межах с. Приморське для здійснення будівництва та/або приватизації ґрунтуються на припущеннях про можливі порушення у майбутньому, оскільки вищевказані питання оскаржуваним рішенням не вирішувались та не врегульовувались.
		Між тим, статтею 46-1 ЗК України встановлено обмеження у використанні земель територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Зокрема, визначено, що землі територій та об`єктів природно-заповідного фонду використовуються з урахуванням обмежень у їх використанні, визначених відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України" та положеннями про ці території, об`єкти. Особливий режим охорони, відтворення і використання земель територій та об`єктів природно-заповідного фонду поширюється на всі розташовані в межах таких територій та об`єктів землі та земельні ділянки незалежно від форми власності та цільового призначення.
		Згідно ч.1 ст. 173 ЗК України межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.
		За змістом ч. 4 ст. 173 ЗК України землі та земельні ділянки державної власності, включені в межі населеного пункту (крім земель, які не можуть передаватися у комунальну власність), переходять у власність територіальної громади. Рішення про встановлення меж населеного пункту та витяги з Державного земельного кадастру про межу відповідної адміністративно-територіальної одиниці та про відповідні земельні ділянки, право власності на які переходить до територіальної громади, є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
		Відповідно до п. 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 р. № 5245-VI, у державній власності залишаються розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки, зокрема, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій.
		З урахуванням наведених приписів земельні ділянки державної власності, які знаходяться у постійному користуванні Національного природного парку «Тузловські лимани» у зв`язку з прийняттям оскаржуваного рішення увійшли до меж с. Приморське Татарбунарського району Одеської області, проте залишаються у державній власності.
		Прийняттю оскаржуваного рішення передувало, зокрема, прийняття рішень Приморською сільською радою Татарбунарського району Одеської області № 405-V від 24.12.2013р., № 85-VII від 26.05.2016р., № 487-VII від 20.12.2018р., рішення Татарбунарської районної ради Одеської області №443-VII від 30.05.2018р. Доказів скасування зазначених рішень матеріали справи не містять та позивачем не надавалось. Таких обставин не доводилось та належними доказами не підтверджувалось.
		Відповідно до ч.2 ст. 46 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць розробляються для створення повноцінного життєвого середовища та створення сприятливих умов їх територіального розвитку, забезпечення ефективного використання потенціалу територій із збереженням їх природних ландшафтів та історико-культурної цінності, з урахуванням інтересів власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, і затвердженої містобудівної документації.
		При цьому, за змістом ч. 2 ст. 173 ЗК України проекти землеустрою щодо зміни меж населених пунктів розробляються з урахуванням генеральних планів населених пунктів.
		Аналіз приписів ст. 46 Закону України «Про землеустрій» свідчить, що проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць розробляються, крім іншого, зокрема, з урахуванням затвердженої містобудівної документації.
		Суд звертає увагу, що за приписами ч. 2 ст. 117 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об`єктів у комунальну власність.
		Разом з тим, Проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж с. Приморське Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, який затверджено рішенням Татарбунарської районної ради Одеської області №740-VII від 19.06.2020р., не містить земель державної власності, що з урахуванням приписів ч. 2 ст. 117 ЗК України не можуть передаватися у комунальну власність.
		Суд враховує, що рішенням Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області № 405-V від 24.12.2013 р. затверджено містобудівну документацію «Генеральний план та зонінг с. Приморське Татарбунарського району Одеської області, загальною площею села 1101,2074 га. Рішенням Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області № 487-VII від 20.12.2018р. погоджено проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж с. Приморське Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області із збільшенням площі території населеного пункту до 1101,2074 га, тобто встановлені межі с. Приморське є тотожними площі, вказаній у вищезазначеній містобудівній документації. 
		Таким чином, оскаржуване рішення прийнято відповідно до раніше затвердженого генерального плану населеного пункту с. Приморське та за площею території 1101,2074 га відповідає вказаному генеральному плану.
		Оскаржуваним рішенням не відбувалось та не передбачено зміни категорій земельних ділянок та/або видів використання землі, тому посилання позивача на те, що позов подано з метою захисту особливо цінних земель природно-заповідного фонду України як у національному, так і у міжнародному контексті; доводи про те, що частина земель державної власності, за рахунок яких збільшена площа с. Приморське, є землями водного фонду та містять ряд обмежень, у контексті спірних правовідносин не беруться судом до уваги.
		Згідно матеріалів справи, на підставі договору № 2 від 17.08.2018р., укладеного між Приморською сільською радою Татарбунарського району Одеської області та ТОВ «Одеський земельний центр» розроблено «Проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж с. Приморське Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області», який погоджено у встановленому порядку та щодо якого проведено процедуру державної експертизи.
		Зокрема, у матеріалах справи наявні рішення Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області № 487-VII від 20.12.2018р. «Про погодження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж с. Приморське Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області» (т.1, звор. бік а.с. 213); Висновок державної експертизи землевпорядної документації №123 від 10.03.2020р., затверджений Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області (т.1, а.с. 218).
		Так, у п. 10 Висновку державної експертизи землевпорядної документації №123 від 10.03.2020р., затвердженому Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області було зазначено, зокрема, про необхідність приведення складу проекту землеустрою у відповідність до ст. 46 Закону України «Про землеустрій».
		За приписами ст. 1 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» (чинного на час виникнення спірних правовідносин), державна експертиза землевпорядної документації (далі - державна експертиза) - це діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка об`єктів експертизи на предмет їх відповідності вимогам законодавства, встановленим нормам і правилам, а також підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо об`єктів експертизи.
		За змістом ст. 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» висновки державної експертизи після їх затвердження спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері державної експертизи є обов`язковими для прийняття до розгляду замовником і врахування при прийнятті відповідного рішення щодо об`єктів державної експертизи.
		Суд звертає увагу, що у Висновку державної експертизи землевпорядної документації №123 від 10.03.2020р., затвердженому Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області, зазначено про усунення зауважень, викладених у п. 10 зазначеного Висновку, тобто в тому числі зауваження щодо необхідності приведення складу проекту землеустрою у відповідність до ст. 46 Закону України «Про землеустрій». При цьому зазначено, що проект оцінюється позитивно та погоджується (т.1, а.с. 218). Відтак, твердження позивача про невідповідність проекту землеустрою приписам ст. 46 Закону України «Про землеустрій» є необґрунтованими та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
		Щодо тверджень позивача про недотримання процедури, передбаченої Законом України «Про стратегічну екологічну оцінку», суд зазначає наступне.
		Згідно ст. 133 Конституції України систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села.
		Згідно абз. 4 ст. 1 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель тощо.
		За змістом п. «б» ч. 2 ст. 25 Закону України «Про землеустрій» одним із видів документації із землеустрою є проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць.
		Порядок погодження і затвердження документації із землеустрою визначено ст. 186 ЗК України.
		Так, приписами визначено ст. 186 ЗК України не передбачено проведення стратегічної екологічної оцінки такого виду документації із землеустрою як проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць, тому твердження позивача щодо недотримання процедури, передбаченої Законом України «Про стратегічну екологічну оцінку» є безпідставними.
		У ст. 25 Закону України «Про землеустрій» розмежовано поняття проект та схема землеустрою, зокрема визначено, що документація із землеустрою розробляється в електронній та паперовій формах у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації (ч.1 ст. 25). 
		Частиною 1 ст.2 Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку» передбачено проведення стратегічної екологічної оцінки саме схеми землеустрою, проте оскаржуваним рішенням затверджено проект землеустрою, а не схему землеустрою.
		Щодо посилання позивача на постанову Верховного Суду від 18.02.2021р. у справі № 815/5658/17, суд зазначає, що у вказаній справі не досліджувалось питання співвідношення території Національного природного парку «Тузловські лимани» та с. Приморське, зокрема щодо визначення меж вказаного населеного пункту до чи після прийняття рішення Татарбунарської районної ради Одеської області «Про встановлення меж с. Приморське на території Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області» №740-VII від 19.06.2020р.
		Наданими до суду картографічними матеріалами «Викопіювання зі Схеми планування території Одеської області із зазначенням місця розташування Національного природного парку «Тузловські лимани» та с.Приморське» та «Викопіювання зі Схеми планування територій курортно-оздоровчого та рекреаційного призначення Одеської області із зазначенням місця розташування» НПП «Тузловські лимани» та с. Приморське беззаперечно не підтверджено факту розширення меж с. Приморське за рахунок земель, які входять до меж територій Національного природного парку «Тузловські лимани».
		Відповідні твердження позивача також не підтверджені допитаними в судовому засіданні спеціалістами. Зокрема, останні не змогли надати чітких відповідей на поставлені сторонами питання. 
		Також, позивачем надано до суду копії картографічних матеріалів водно-болотного угіддя міжнародного значення «Система озер Шагани-Алібей Бурнас», з текстової частини яких вбачається, що площа вказаних угідь складає 32 000 га, натомість Указом Президента України № 1/2010 від 01.01.2010 р. до території національного природного парку «Тузловські лимани» погоджено в установленому порядку включення 27865 гектарів. Відтак, територіального (графічного) співвідношення території Національного природного парку «Тузловські лимани» та території водно-болотного угіддя міжнародного значення «Система озер Шагани-Алібей Бурнас» позивачем не обґрунтовано.
		Щодо посилання на «розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 13 серпня 2021 року №105/А-2012» в пояснювальній записці до проекту землеустрою, розробленого ТОВ «Одеський земельний центр» в 2018 році, представник Білгород-Дністровської районної ради, посилаючись на лист ТОВ «Одеський земельний центр» від 02.06.2020р. (вих. № 2021-06-02-01), пояснив, що інженером-землевпорядником допущено описку, а саме здійснено посилання на неіснуюче розпорядження Одеської обласної державної адміністрації №105/А-2012 від 13.08.2012 замість розпорядження Одеської обласної державної адміністрації №1613/А-2011 від 27.12.2011р. «Про затвердження переліку земельних ділянок, які залишаються у державній власності, в межах населених пунктів с. Приморське, с. Трихатки нa території Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області.
		Щодо тверджень позивача про порушення процедури прийняття оскаржуваного рішення, встановленої Регламентом роботи Татарбунарської районної ради Одеської області (далі також - Регламент), суд зазначає наступне.
		Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами.
		Відповідно до п.2 ч.1 ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності.
		Відповідно до ч. 3 ст. ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.
		Згідно приписів п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.
		Відповідачем акцентовано увагу на тому, що відповідно до абз. 3 п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» на інформаційному стенді Татарбунарської районної ради було розміщено план підготовки 30 чергової сесії районної ради (згідно з пунктами 3.3.3./1. і 3.3.3./2. Регламенту роботи районної ради) у вигляді розпорядження із зазначенням кінцевої дати прийому проектів рішень для попереднього розгляду, орієнтовні дати проведення: засідання президії районної ради, окремих та спільних засідань постійних комісій районної ради; терміни доопрацювання проектів рішень; після зазначених засідань, орієнтовна дата проведення сесії, тому твердження позивача про порушення п. 3.2.6 Регламенту є необґрунтованим.
		На підтвердження факту дотримання вимог п. 3.2.7 Регламенту, згідно якого про час і місце проведення пленарного засідання депутати повідомляються через засоби масової інформації, а також індивідуально відповідачем надано копії повідомлення про скликання 30 чергової сесії в місцевій районній газеті «Татарбунарській вісник»; копії телефонних, особистих запрошень на засідання постійних комісій та 30 чергову сесію районної ради з журналу телефонограм районної ради (т.2, а.с. 133-135).
		Твердження позивача про те, що план підготовки сесії районної ради не було оформлено у вигляді розпорядження голови районної ради та видано за 30 днів до орієнтовної дати проведення сесії, чим порушено п.333/1 Регламенту, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, оскільки розпорядженням Татарбунарської районної ради Одеської області № 11/Р-2020 від 16.04.2020р. затверджено план підготовки пленарного засідання 30 чергової сесії Татарбунарської районної ради VII скликання (т.2, а.с.129-130).
		Щодо дотримання п. 3.3.4/1 Регламенту відповідач пояснив, що проект рішення «Про встановлення меж с. Приморське на території Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області» опубліковано вчасно на інформаційному стенді районної ради, без зазначення листа Приморської сільської ради, який надійшов 26.05.2020 р.
		Твердження позивача про порушення п. 4.1.6 Регламенту не знайшли підтвердження під час судового розгляду, оскільки оскаржуване рішення опубліковано на сайті районної ради на 5 день після прийняття радою.
		Враховуючи наведені обставини у їх сукупності, встановлені судом обставини, враховуючи, що:
		Указом Президента України № 1/2010 від 01.01.2010 р. до території національного природного парку «Тузловські лимани» погоджено в установленому порядку включення 27865 гектарів земель державної власності, без вилучення;
		на підставі розпорядження голови Одеської обласної державної адміністрації 1450/А-2012 від 28.12.2012 р. у позивача виникло право постійного користування земельну ділянку загальною площею 2022,0000 га;
		відсутність будь-якої затвердженої документації із землеустрою, на підставі якої вносяться відомості щодо обмежень використання земельних ділянок, включених згідно з Указом Президента України № 1/2010 від 01.01.2020р., до складу земель Національного природного парку «Тузловські лимани» без вилучення площею 25843 га;
		наявність чинних рішень Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області № 405-V від 24.12.2013р., № 85-VII від 26.05.2016р., № 487-VII від 20.12.2018р., рішення Татарбунарської районної ради Одеської області №443-VII від 30.05.2018р.;
		проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж с. Приморське Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, який затверджено рішенням Татарбунарської районної ради Одеської області №740-VII від 19.06.2020р., не містить земель державної власності, що з урахуванням приписів ч. 2 ст. 117 ЗК України не можуть передаватися у комунальну власність;
		оскаржуване рішення прийнято з урахуванням Генерального плану та зонінгу села Приморське» затверджено містобудівну документацію «Генеральний план та зонінг с. Приморське Татарбунарського району Одеської області, загальною площею села 1101,2074 га, затвердженого рішенням Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області № 405-V від 24.12.2013 р.;
		наявний позитивний Висновок державної експертизи землевпорядної документації №123 від 10.03.2020р., затвердженого Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області;
		твердження позивача щодо прийняття рішення неналежним суб`єктом, порушення процедури прийняття оскаржуваного рішення, встановленої Регламентом роботи Татарбунарської районної ради Одеської області та неврахування положень Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку» не знайшли підтвердження під час судового розгляду.
		З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Татарбунарської районної ради Одеської області «Про встановлення меж с. Приморське на території Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області» №740-VII від 19.06.2020р.
		Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
		Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
		Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Відтак, приймаючи до уваги вищевикладене та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
		Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
		Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
		Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
		Враховуючи висновок суду про відмову в задоволенні позову, підстави для стягнення з відповідача судового збору відсутні.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд 
		ВИРІШИВ:
		У задоволенні позову Національного природного парку «Тузловські лимани» (68100, Одеська область, м. Татарбунари, вул. Партизанська, 2; код ЄДРПОУ 37197893) до Татарбунарської районної ради Одеської області (68100, Одеська область, Татарбунарський район, м. Татарбунари, вул. Горького, буд. 1; код ЄДРПОУ 20961173), Білгород-Дністровської районної ради (67700, Одеська обл., місто Білгород-Дністровський, вул. Грецька, будинок 24; код ЄДРПОУ 21017996), треті особи Одеська обласна державна адміністрація (65032, м. Одеса, проспект Шевченка, 4; код ЄДРПОУ 00022585), Приморська сільська рада Татарбунарського району Одеської області (68142, Одеська область, Татарбунарський район, сільрада Приморська, вул. Перемоги, буд. 64-А; код ЄДРПОУ 04378830), Лиманська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області (68141, Одеська область, Татарбунарський район, село Лиман (Лиманська с/р), вул. Героїв України, буд. 47 А; код ЄДРПОУ 04379404), за участі Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3; код ЄДРПОУ03528552) про визнання протиправним та скасування рішення №740-VII від 19.06.2020р., - відмовити.
		Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повний текст рішення виготовлено та підписано 27.10.2021р.
		Головуючий суддя Г.П. Самойлюк
		Суддя: А.А. Радчук 
		Суддя: Л.І. Свида 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...