Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/7376/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них.
Надіслано для оприлюднення: 28.10.2021. Зареєстровано: 29.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 01.11.2021.
Дата набрання законної сили: 21.10.2021
Номер судового провадження: 854/9115/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		 
		_________________________________________________________________________________
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		21 жовтня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/7376/20
		Категорія: 112030000Головуючий в 1 інстанції: Цховребова М.Г.
		Час і місце ухвалення: 18:43, м. Одеса
		Дата складання повного тексту: 29.06.2021 р.
		 
		Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
		 
		головуючого  Бітова А.І.
		суддів  Ступакової І.Г.
		 Шляхтицького О.І.
		при секретарі  Сузанській І.В.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, Української незалежної морської профспілки на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 року у справі за позовом Української незалежної морської профспілки до Міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов`язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, Міністерства у справах ветеранів України, Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, третя особа Центральне управління Служби безпеки України, про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
		 
		В С Т А Н О В И Л А :
		 
		У серпні 2020 року Українська незалежна морська профспілка (далі УНМП) звернулася до суду з позовом до Міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов`язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України (далі Міжвідомча комісія), Міністерства у справах ветеранів України (далі Мінветеранів), Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України (далі Мінреінтеграції), третя особа Центральне управління Служби безпеки України (далі Центральне управління СБУ), в якому просить:
		-визнати протиправними дії та бездіяльність Мінреінтеграції, Мінветеранів та Міжвідомчої комісії з невиконання та неналежного виконання вимог п.п.6, 8, 12, 13, 15 Порядку здійснення соціального і правового захисту осіб, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1122 (далі Порядок №1122) та ч.ч.1, 3, 5 ст. 19, ст. 23, ч.1 ст. 28 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" від 15 вересня 1999 року №1045-ХIV, які полягали у незабезпеченні або неналежному забезпеченні передачі на розгляд, не розгляді та/або неналежному розгляді Міжвідомчою комісією згідно п.п.6, 13 вказаного Порядку заяв (звернень) членів УНМП, а саме заяви (звернення) ОСОБА_1 від 03 січня 2020 року, заяви (звернення) ОСОБА_2 від 24 січня 2020 року, заяви (звернення) ОСОБА_3 від 03 січня 2020 року, заяви (звернення) ОСОБА_4 від 03 січня 2020 року, заяви (звернення) ОСОБА_5 від 03 січня 2020 року та заяви (звернення) ОСОБА_6 від 03 січня 2020 року, спрямованих згідно зазначеного Порядку та Закону листами позивача, вихідний №10/20-л від 16 січня 2020 року (стосовно вказаних заяв ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ), вихідний №15/20-л від 29 січня 2020 року (стосовно вказаної заяви ОСОБА_2 ) та вихідний №41/20-л від 14 березня 2020 року (стосовно вказаної заяви ОСОБА_6 ) відповідно та зареєстрованих у відповідному Міністерстві як вхідні від 07 лютого 2020 року №С-148, №О-147, №Б-146, №К-149 (щодо листа позивача вихідний №10/20-л та спрямованих цим листом заяв) та як вхідні від 10 лютого 2020 року №887/20-ПД (щодо листа позивача вихідний №15/20-л від 29 січня 2020 року), а також у неналежному розгляді та ненаданні вчасної та належної відповіді на самі ці листи позивача вихідний №10/20-л від 16 січня 2020 року, вихідний №15/20-л від 29 січня 2020 року та вихідний №41/20-л від 14 березня 2020 року відповідно;
		-зобов`язати Мінреінтеграції та Міжвідомчу комісію невідкладно забезпечити належний розгляд та задоволення, згідно вимог абз.абз.1, 2 п.6, п.13 Порядку №1122 та ч.ч.1, 3, 5 ст. 19, ст. 23, ч.1 ст. 28 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" від 15 вересня 1999 року №1045-XIV, заяв (звернень) членів Української незалежної морської профспілки, а саме вищевказаних заяви (звернення) ОСОБА_1 від 03 січня 2020 року, заяви (звернення) ОСОБА_2 від 24 січня 2020 року, заяви (звернення) ОСОБА_3 від 03 січня 2020 року, заяви (звернення) ОСОБА_4 від 03 січня 2020 року, заяви (звернення) ОСОБА_5 від 03 січня 2020 року та заяви (звернення) ОСОБА_6 від 03 січня 2020 року, спрямованих згідно зазначеного Порядку листами позивача, вихідний №10/20-л від 16 січня 2020 року (стосовно вказаних заяв ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ), вихідний №15/20-л від 29 січня 2020 року (стосовно вказаної заяви ОСОБА_2 ) та вихідний №41/20-л від 14 березня 2020 року (стосовно вказаної заяви ОСОБА_6 ) відповідно та зареєстрованих у відповідному Міністерстві як вхідні від 07 лютого 2020 року №С-148, №О-147, №Б-146, №К-149 (щодо листа позивача вихідний №10/20-л та спрямованих цим листом заяв) та як вхідні від 10 лютого 2020 року №887/20-ПД (щодо листа позивача вихідний №15/20-л від 29 січня 2020 року) й надання на них належних відповідей, а також належних відповідей на самі листи позивача вихідний №10/20-л від 16 січня 2020 року (стосовно вказаних заяв ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ), вихідний №15/20-л від 29 січня 2020 року (стосовно вказаної заяви ОСОБА_2 ) та вихідний №41/20-л від 14 березня 2020 року (стосовно вказаної заяви ОСОБА_6 ) за підсумками їх належного розгляду по суті.
		Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що Мінреінтеграції як належний суб`єкт владних повноважень та відповідно правонаступник Мінветеранів визнав отримання від УНМП листів та доданих до них заяв рибалок, визнав потребу розгляду цих заяв Комісією та факт роботи цієї Комісії в межах повноважень Мінреінтеграції. Також Мінреінтеграції не заперечувало права УНМП представляти інтереси рибалок у Мінреінтеграції з питань матеріальної допомоги згідно Порядку №1122.
		Відповідачі, до компетенції яких входять питання тимчасово окупованих територій та захист прав осіб на цих територіях, захист прав жертв агресії та окупації, так само як і СБУ в якості третьої особи, ніяким чином не заперечують основні факти справи  викрадання окупаційною "адміністрацією" Російської Федерації рибалок ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 з акваторій українського моря під час виконання ними правомірної трудової діяльності та наступного силового утримання цих рибалок у місцях несвободи в Криму, разом із висуванням Росією політичних вимог щодо їх звільнення. 
		Отже, рибалки отримали право звернутися до Міжвідомчої комісії із тим, щоб їх справи було розглянуто саме цією, уповноваженою комісією, щоб саме цей уповноважений орган визначив чи є вони заручниками, звільненими особами, особами, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України. Будь-який інший орган в Україні не може ані визнати за рибалками вказаний статус, ані вжити заходів із надання їм компенсаційних заходів, зокрема матеріальних. А отже, право рибалок на розгляд їх заяв саме Міжвідомчою комісією згідно Порядку гарантоване ст.ст.14, 16, 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст.ст. 6, 8 та 13 Конвенції 1950 року та ст. 1 Першого протоколу до неї. Наразі ж Мінреінтеграції протиправно позбавило рибалок цього права, а Мінветеранів та Міжвідомча комісія від забезпечення реалізації цього права рибалок самоусунулися.
		Оголошені відповідачем підстави відмови рибалкам у реалізації їх прав через нібито потребу повторного надання їх заяв з урахуванням зміни назви міністерства є абсурдними та стають втіленням найгірших рис бюрократичного свавілля. Адже рибалки тепер стали не лише заручниками окупантів, бо вони стають й заручниками системного недбальства центральних органів влади України, які не спромоглися спочатку належним чином оформити з`єднання міністерств, а потім їх розокремлення, налагодити в цих органам мінімально прийнятний документообіг й роботу з заявами та зверненнями.
		Теза про відмову рибалкам через те, що їх нібито немає у "сформованому СБУ переліку звільнених осіб, такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України" заслуговує на окрему оцінку. Це випливає із законодавства та наданих позивачем доказів, ніякого "переліку звільнених осіб" насправді не існує. Адже законодавство України не передбачає повноважень СБУ із його складання. Та більш того, законодавство не встановлює будь-якого порядку формування такого "переліку";
		Так, СБУ створює та веде облік осіб, які незаконно позбавлені волі, захоплені та утримуються незаконними збройними формуваннями у районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях згідно Положення про Об`єднаний центр 2019 року. Але СБУ не має за законом права вести такий чи інший облік щодо осіб, позбавлених волі в Криму та більш того СБУ чи інші органи влади не розробили жодного доступного для громадян порядку подання заяв до включення у цей облік, порядку розгляду цих заяв, оскарження відмови у їх задоволенні тощо.
		Отже рибалки, звертаючись до Міжвідомчої комісії об`єктивно не мали передбаченої законом можливості ані перебувати на обліку за Положенням 2019 року, ані порушувати зрозумілу та прозору процедуру включення їх до будь-якого обліку чи "переліку звільнених осіб". При цьому, рибалки об`єктивно є звільненими особами та заручниками. Доказів зворотного у цій справі не надано та їх і не може бути надане. А тому відмова рибалкам не тільки у визнанні їх заручниками, але й у розгляді питання щодо їх визнання заручниками на підставі міфічного "порядку" грубо порушує ті самі ст.ст. 14, 16, 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст.ст. 6, 8 та 13 Конвенції 1950 року та ст. 1 Першого протоколу до неї.
		Відповідач Мінреінтеграції позов не визнав, вказуючи, що в процесі розгляду справи позивач наголошував на тому, що йому, як УНМП не було окремо надано відповіді на супровідні листи додані до заяв рибалок. У відповідях, наданих Мінреінтеграції на адресу ОСОБА_6 , ОСОБА_13 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 міститься інформація, яка стосується лише осіб, яким надавалась відповідь, і якій (інформації) Службою безпеки України присвоєно гриф "для службового користування".
		Відповідь на заяви рибалок надавалась в рамках роботи Міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов`язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійсненням заходів, спрямованих на їх соціальний захист (далі  Міжвідомча комісія).
		Всі заяви рибалок, які містяться в матеріалах справи, адресовані Мінветеранів. Тобто, у Міжвідомчої комісії утвореної при Мінреінтеграції не було навіть формальних підстав для розгляду заяв рибалок.
		Мінветеранів не було ліквідовано або реорганізовано, а відбулося його перейменування на Міністерство у справах ветеранів України (що не призводить до його реорганізації, та, відповідно, до переходу його прав і обов`язків до іншого органу виконавчої влади).
		Стосовно вимог щодо розгляду на засіданні Міжвідомчої комісії питання про визнання осіб такими, що були позбавлені свободи в наслідок збройної агресії проти України. Міністерство як державний орган зобов`язано діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України);
		Пунктом 6 Постанови №1122 передбачає, що рішення про визнання особи, включеної до сформованого СБУ переліку звільнених осіб, такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України, приймається міжвідомчою комісією, яка утворюється Мінреінтеграції. Наявність сформованого СБУ переліку звільнених осіб підтверджено в судовому засіданні представником третьої особи, залученої за клопотанням позивача;
		Питання включення, чи не включення до сформованого СБУ переліку звільнених осіб знаходиться поза межами компетенції Міжвідомчої комісії та Мінреінтеграції, тому питання, пов`язанні із визнанням осіб позбавленими свободи в наслідок збройної агресії, щодо осіб, які не включені до списку на засідання Міжвідомчої комісії не виносяться. Їх вирішення є поза межами компетенції Міжвідомчої комісії, а тому заявлені вимоги позивача про наявність протиправної бездіяльності Міністерства, є безпідставними.
		В судовому засіданні представник Центрального управління СБУ заперечував проти задоволення позовних вимог, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити з тих підстав, що за наявними даними, станом на 19 жовтня 2020 року громадяни ОСОБА_1 , 1965 р.н., ОСОБА_14 , 1997 р.н., ОСОБА_6 , 1971 р.н., ОСОБА_2 , 1973 р.н., ОСОБА_3 , 1976 рокун., ОСОБА_4 , 1988 р.н., на обліку осіб, які були незаконно позбавлені волі, захоплені та утримуються незаконними збройними формуваннями, не перебувають, та до Центру в встановленому порядку не звертались, про що було поінформовано позивача.
		Справу розглянуто за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні.
		Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 року адміністративний позов УНМП (місцезнаходження: вул. Дідріхсона, 13, м. Одеса, 65029, ідентифікаційний код юридичної особи: 37679056) до Мінреінтеграції (місцезнаходження: бульвар Чоколівський, буд. 13, м. Київ, 03186, ідентифікаційний код юридичної особи: 40446210), Мінветеранів (місцезнаходження: пров. Музейний, 12, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код юридичної особи: 42657144) та Міжвідомчої комісії (місцезнаходження: пл. Лесі Українки, 1, м. Київ, 01196), третя особа  Центральне управління СБУ (місцезнаходження: вул. Володимирська, 33, м. Київ, 01034, ідентифікаційний код юридичної особи: 36414116), про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії  задоволено частково.
		Визнано протиправною бездіяльність Мінреінтеграції щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 03 січня 2020 року, заяви ОСОБА_2 від 24 січня 2020 року, заяви ОСОБА_3 від 03 січня 2020 року, заяви ОСОБА_4 від 03 січня 2020 року, заяви ОСОБА_5 від 03 січня 2020 року та заяви ОСОБА_6 від 03 січня 2020 року, поданих з листами Української незалежної морської профспілки, вихідний №10/20-л від 16 січня 2020 року (щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_15 та ОСОБА_5 ), вихідний №15/20-л від 29 січня 2020 року (щодо ОСОБА_2 ) та вихідний №41/20-л від 14 березня 2020 року (щодо ОСОБА_6 ) та щодо ненадання відповіді на листи УНМП вихідний №10/20-л від 16 січня 2020 року, вихідний №15/20-л від 29 січня 2020 року та вихідний №41/20-л від 14 березня 2020 року.
		Зобов`язано Мінреінтеграції повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03 січня 2020 року, заяву ОСОБА_2 від 24 січня 2020 року, заяву ОСОБА_3 від 03 січня 2020 року, заяву ОСОБА_4 від 03 січня 2020 року, заяву ОСОБА_5 від 03 січня 2020 року та заяву ОСОБА_6 від 03 січня 2020 року, подані з листами УНМП, вихідний №10/20-л від 16 січня 2020 року (щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ), вихідний №15/20-л від 29 січня 2020 року (щодо ОСОБА_2 ) та вихідний №41/20-л від 14 березня 2020 року (щодо ОСОБА_6 ), з урахуванням правової оцінки питання, щодо якого звернулись заявники, наданої судом у рішенні.
		В задоволенні решти позовних вимог  відмовлено.
		Стягнуто з Мінреінтеграції за рахунок його бюджетних асигнувань на користь УНМП суму судового збору в розмірі 4 204,00 грн. (чотири тисячі двісті чотири гривні нуль копійок).
		У встановленні судового контролю за виконанням судового рішення  відмовлено.
		В апеляційній скарзі Мінреінтеграції ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
		В обґрунтування апеляційної скарги Мінреінтеграції зазначає, що перейменування органу виконавчої влади не призводить до його реорганізації. Суд першої інстанції не врахував той факт, що Мінветеранів не було ліквідовано або реорганізовано, а відбулося його перейменування, що не призвело до його реорганізації, та, відповідно, переходу його прав і обов`язків до Мінреінтеграції.
		Крім того, п.6 Порядку №1122 передбачено, що рішення про визнання особи, включеної до сформованого СБУ переліку звільнених осіб, такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України, приймається міжвідомчою комісією, яка утворюється Мінреінтеграції.
		Так, судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що обов`язковою передумовою для розгляду відповідної заяви на засіданні міжвідомчої комісії  включення відомостей щодо кожної конкретної особи до сформованого СБУ переліку звільнених осіб.
		Тобто, міжвідомча комісія може прийняти рішення про визнання особи такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України, виключно в тому випадку якщо відомості про таку особу містяться в переліку звільнених осіб, сформованому СБУ.
		Вказаний перелік формується СБУ, до його складання та наповнення ні Мінреінтеграції, ні міжвідомча комісія не має жодного відношення. Перелік звільнених осіб сформований як окремий документ і, враховуючи відомості цього документу, на засідання міжвідомчої комісії виноситься або не виноситься питання про визнання особи такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України.
		У відзиві УНМП на апеляційну скаргу Мінреінтеграції вказується, що вона є цілком необґрунтованою, такою, що суперечить законодавству і міжнародним зобов`язанням України, обставинам справи і містить очевидно хибні твердження.
		В апеляційній скарзі УНМП ставиться питання про зміну мотивувальної та резолютивної частини судового рішення у зв`язку з тим, що воно постановлено з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.
		Обґрунтовуючи апеляційну скарги, УНМП зазначає, що суд першої інстанції, з урахуванням вимог п.п.6, 13, 14, 15 Порядку №1122, повинен був задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, оскільки до основних завдань до повноважень саме Міжвідомчої комісії належить прийняття рішення про визнання особи, включеної до сформованого СБУ переліку звільнених осіб, такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України.
		Отже, суд першої інстанції не врахував той факт, що протиправна бездіяльність прямо стосується не тільки Мінреінтеграції, а і Міжвідомчої комісії.
		ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 подали до суду апеляційної інстанції заяви, в яких вказали,що підтримують в повному обсязі позицію УНМП. 
		У відзиві Мінреінтеграції на апеляційну скаргу УНМП вказується, що доводи викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими, надуманими та такими, що виходять за межі позовних вимог, заявлених самим позивачем.
		У відповіді на відзив УНМП просила залишити відзив Мінреінтеграції без розгляду та без задоволення. 
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг УНМП, Мінреінтеграції, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного.
		Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції та неоспорені учасниками апеляційного провадження:
		Позивач звернувся до Мінветеранів з листами "Щодо реалізації вимог постанови Уряду України від 11 грудня 2019 року №1122 у вимірі захисту прав звільнених з полону українських рибалок": 
		- вих. №10/20-л від 16 січня 2020 року, вх. №Б-146 від 07 лютого 2020 року (т.4 а.с.1); 
		- вих. №15/20-л від 29 січня 2020 року, вх. №887/20 від 10 лютого 2020 року (т.4 а.с.16);
		- вих. №41/20-л від 14 березня 2020 року, вх. №1846/20 від 17 березня 2020 року (т.4 а.с.24).
		Відповідно до змісту вказаних листів, у них зазначено, зокрема:
		-УНМП, як легалізована згідно чинного законодавства всеукраїнська фахова професійна спілка та учасниця Української національної платформи морських профспілок, на виконання п.13 Порядку №1122 надсилає до Мінветеранів та водночас до Міжвідомчій комісії, яка має бути утвореною Міністерством на виконання зазначеної постанови від 11 грудня 2019 року №1122, передбачені п.13 Порядку заяви українських рибалок, членів УНМП (далі Заявники);
		-згоду Заявників на обробку, використання, поширення доступ до їх персональних даних з метою захисту їх прав та законних інтересів згідно Порядку УНМП отримано. До заяв Заявників додано копії сторінок їх паспортів громадян України, довідок про присвоєння номеру платника податків, а також копії документів, які підтверджують незаконне позбавлення особистої свободи Заявників з явною та (з окремих питань) прихованою метою примушування України, міжнародних організацій до дій на користь Російської Федерації, зокрема у частині звільнення Україною низки осіб, які мали повернутися на тимчасово окуповану територію, таких як екіпаж риболовного судна "Норд" з міста Керч; наругу над людською гідністю під час позбавлення свободи Заявників з боку представників Російської Федерації. Звернуто увагу на те що Заявники є заручниками у розумінні ст. 4 Порядку та відповідно звільненими особами в розумінні ст. 12 Порядку, й на те, що незаконне позбавлення особистої свободи Заявників у 2018-2019 роках носило загальновідомий та висвітлений медійний характер.
		У зазначених листах-зверненнях позивач також просив про результати розгляду заяв Заявників невідкладно повідомити як Заявників, так й УНМП, як профспілку, що має гарантовані законодавством права щодо представництва та захисту прав та інтересів власних членів у державних органах, як на вказану поштову адресу УНМП (Україна, Одеса, а/с 208, 65023) так й на емейл ІНФОРМАЦІЯ_1 
		До листа, вих. №10/20-л від 16 січня 2020 року, додано заяви: 
		- ОСОБА_1 із доданими згідно Порядку додатками, на 28 арк.;
		- ОСОБА_3 із доданими згідно Порядку додатками, на 31 арк.;
		- ОСОБА_4 із доданими згідно Порядку додатками, на 25 арк.;
		- ОСОБА_5 із доданими згідно Порядку додатками, на 27 арк.;
		До листа, вих. № 15/20-л від 29 січня 2020 року, додана заява:- ОСОБА_2 із доданими згідно Порядку додатками, на 34 арк. 
		До листа, вих. № 41/20-л від 14 березня 2020 року, додана заява:
		- ОСОБА_6 із доданими згідно Порядку додатками, на 17 арк. 
		У вищезазначених заявах до Мінветеранів на виконання п.13 Порядку №1122, заявники просили, зокрема:
		-керуючись ст.ст. 12, 13 Порядку№1122, виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 100 тис. гривень за рахунок та в межах коштів, передбачених за програмою "Заходи щодо захисту і забезпечення прав та свобод осіб, які позбавлені (були позбавлені) особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації з політичних мотивів, а також у зв`язку з громадською, політичною або професійною діяльністю вказаних осіб, підтримки зазначених осіб та членів їхніх сімей, заходи з реінтеграції населення тимчасово окупованих територій, виплати державних стипендій імені Левка Лук`яненка";
		-за умов не створення передбаченої ст. 6 Порядку міжвідомчої комісії станом на час отримання цих заяв розглянути заяву невідкладно після утворення (сформування) цієї міжвідомчої комісії;
		-про результати розгляду заяви повідомити заявника на вказану поштову адресу, а також на емейл uimtu@ukr.net Української незалежної морської профспілки, що обіймається захистом прав заявника як рибалки.
		Відповідно до змісту заяв ОСОБА_1 від 03 січня 2020 року, вх. №Б-146 від 07 лютого 2020 року (т.3 а.с.239-240), ОСОБА_3 від 03 січня 2020 року, вх. № О-147 від 07 лютого 2020 року (т.4 а.с.2-3), ОСОБА_4 від 03 січня 2020 року, вх. № С-143 від 07 лютого 2020 року (т.4 а.с.9-10), ОСОБА_2 від 24 січня 2020 року (т.4 а.с.17-18), їх подано з таких підстав, зокрема:
		- заявник був насильницькі захоплений 04 травня 2018 року в акваторії Чорного моря разом із іншими членами екіпажу риболовного судна ЯМК-0041 під прапором України кораблем Прикордонної служби Федеральної служби безпеки Російської Федерації, насильницькі доставлений після цього на тимчасово окуповану територію України в Криму (м. Севастополь) та після цього перебував тривалий час у місцях несвободи та тимчасово окупованій території України, зокрема на території військової частини та під домашнім арештом під контролем представників силових служб Російської Федерації. Під час його перебування в місцях несвободи на тимчасово окупованій території України владою Російської Федерації висувалися політичні вимоги владі України щодо його звільнення. Через ймовірне виконання владою України відповідних політичних вимог його було звільнене шляхом передачі заявника 30 жовтня 2018 року на контрольному пункті в`їзду-виїзду "Каланчак" представниками Російської Федерації на підконтрольну територію України;
		- обставини перебування заявника в місцях несвободи на тимчасово окупованої території України докладно відображалися у відповідній діяльності та документах Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Представництва Президента в Автономній Республіці Крим та колишнього Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України (далі  Міністерство). При цьому Міністерством та відповідно утвореною Міністерством комісією з розгляду питань щодо надання допомоги особам, позбавленим особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації у зв`язку з громадською або політичною діяльністю таких осіб, а також підтримки зазначених осіб та членів їх сімей у 2018 році заявнику було відмовлено у наданні будь-яких бюджетних коштів на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2018 року № 328 та наказу Міністерства від 18 жовтня 2018 року №106 виключно через те, що заявник не надав Міністерству та відповідній комісії документів або відомостей, які підтверджували б його громадську або політичну діяльність;
		- Постановою Уряду України від 11 грудня 2019 року №1122 було затверджено Порядок здійснення соціального і правового захисту осіб, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії проти України, після їх звільнення (далі  Порядок), який визначає перелік та послідовність здійснення заходів, спрямованих на соціальний захист осіб, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії проти України, після їх звільнення, та регулює питання системної, безперервної та ефективної взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування під час надання допомоги таким особам. За ст. 4 Порядку до осіб, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії проти України, віднесено заручників тобто громадян України, які не беруть участі в бойових діях, перебувають під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни та позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, з явною або прихованою метою примушування України, інших держав, міжнародних організацій до дій або утримання від вчинення дій для заволодіння майном таких осіб та вчинення насильства над їх життям і особистістю, наругою над людською гідністю. Порядок не передбачає умови здійснення особою громадської чи політичної діяльності для визнання її заручником;
		- з травня по жовтень 2018 року заявник як особа що не брала участі в бойових діях, перебував на окупованих морських просторах та в окупованому Криму під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни та був позбавлений свободи саме внаслідок збройної агресії проти України, зокрема через тимчасову окупацію Криму та виключної морської економічної зони навколо Криму. Заявник був позбавлений свободи з явною та (з окремих питань) прихованою метою примушування України, міжнародних організацій до дій на користь Російської Федерації, зокрема у частині звільнення Україною низки осіб, які мали повернутися на тимчасово окуповану територію, таких як екіпаж риболовного судна "Норд" з міста Керч; під час позбавлення свободи представники Російської Федерації здійснювали наругу над людською гідністю заявника. Отже він безумовно є заручником у розумінні ст. 4 Порядку та відповідно звільненою особою в розумінні ст. 12 Порядку.
		Відповідно до змісту заяв ОСОБА_5 від 03 січня 2020 року, вх. №К-149 від 07 лютого 2020 року (т.3 а.с.247-248) та ОСОБА_6 від 03 січня 2020 року (т.4 а.с.25-26), їх подано з таких підстав, зокрема:
		- заявник був насильницькі захоплений 10 вересня 2018 року в акваторії затоки Сиваш Азовського моря разом із, відповідно ОСОБА_6 / ОСОБА_5 на риболовному маломірному судні з реєстрацією України військовослужбовцями Прикордонної служби Федеральної служби безпеки Російської Федерації, насильницькі доставлений після цього на тимчасово окуповану територію України в Криму та після цього перебував тривалий час у місцях несвободи та тимчасово окупованій території України, зокрема в слідчому ізоляторі та під домашнім арештом під контролем представників силових служб Російської Федерації. Під час перебування заявника в місцях несвободи на тимчасово окупованій території України владою Російської Федерації висувалися політичні вимоги владі України щодо його звільнення. Через ймовірне виконання владою України відповідних політичних вимог його було звільнене шляхом передачі заявника 07 травня 2019 року на контрольному пункті в`їзду-виїзду "Чонгар" представниками Російської Федерації на підконтрольну територію України;
		- обставини перебування заявника в місцях несвободи на тимчасово окупованої території України відображалися у відповідній діяльності та документах Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Представництва Президента в Автономній Республіці Крим та колишнього Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України (далі  Міністерство). При цьому Міністерством та відповідно утвореною Міністерством комісією з розгляду питань щодо надання допомоги особам, позбавленим особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації у зв`язку з громадською або політичною діяльністю таких осіб, а також підтримки зазначених осіб та членів їх сімей у 2018 році родичам заявника було відмовлено у наданні заявнику будь-яких бюджетних коштів на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2018 року № 328 та наказу Міністерства від 18 жовтня 2018 № 106 виключно через те, що вони не надали Міністерству та відповідній комісії документів або відомостей, які підтверджували б громадську або політичну діяльність заявника;
		- Постановою Уряду України від 11 грудня 2019 року №1122 було затверджено Порядок здійснення соціального і правового захисту осіб, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії проти України, після їх звільнення (далі  Порядок), який визначає перелік та послідовність здійснення заходів, спрямованих на соціальний захист осіб, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії проти України, після їх звільнення, та регулює питання системної, безперервної та ефективної взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування під час надання допомоги таким особам. За ст. 4 Порядку до осіб, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії проти України, віднесено заручників тобто громадян України, які не беруть участі в бойових діях, перебувають під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни та позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, з явною або прихованою метою примушування України, інших держав, міжнародних організацій до дій або утримання від вчинення дій для заволодіння майном таких осіб та вчинення насильства над їх життям і особистістю, наругою над людською гідністю. Порядок не передбачає умови здійснення особою громадської чи політичної діяльності для визнання її заручником;
		- з вересня 2018 року по травень 2019 року заявник як особа що не брала участі в бойових діях, перебував на окупованих морських просторах та в окупованому Криму під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни та був позбавлений свободи саме внаслідок збройної агресії проти України, зокрема через тимчасову окупацію Криму та виключної морської економічної зони навколо Криму. Заявник був позбавлений свободи з явною та (з окремих питань) прихованою метою примушування України, міжнародних організацій до дій на користь Російської Федерації, зокрема у частині звільнення Україною низки осіб, які мали повернутися на тимчасово окуповану територію, таких як екіпаж риболовного судна "Норд" з міста Керч; під час позбавлення свободи представники Російської Федерації здійснювали наругу над людською гідністю заявника. Отже він безумовно є заручником у розумінні ст. 4 Порядку та відповідно звільненою особою в розумінні ст. 12 Порядку.
		Листами від 24 вересня 2020 року Мінреінтеграції, вих. №22/О-147-7.1-1364 (т.4 а.с.4-8), розглянуло звернення ОСОБА_3 від 03 січня 2020 року, вих. №22/С-148-7.1-1365 (т.4 а.с.11-15),  ОСОБА_4 від 03 січня 2020 року, вих. №22/Б-146-7.1-1363 (т.3 а.с.241-245),  ОСОБА_1 від 03 січня 2020 року, вих. №22/К-149-7.1-1366 (т.3 а.с.249-253),  ОСОБА_5 від 03 січня 2020 року щодо надання заявникам одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №1122. 
		Листами від 25 вересня 2020 року Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України вих. № 22/7.1-3352-20 (т.4 а.с.19-23), розглянуло звернення ОСОБА_2 від 24 січня 2020 року, вих. № 22/7.1-3351-20 (т.4 а.с.27-31),  ОСОБА_6 від 03 січня 2020 року щодо надання заявникам одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №1122. 
		Відповідно до змісту вищезазначених листів, Мінреінтеграції повідомило заявників наступне:
		- Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" від 11 березня 2020 року №212 відмінено рішення про реорганізацію Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб шляхом приєднання до Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб;
		- також зазначеною постановою Уряду Міністерство у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України перейменовано на Міністерство у справах ветеранів України, а Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України  на Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України;
		- тобто, відбулася відміна реорганізації Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України та його перейменування на Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України;
		- відповідно до п.6 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року №1074 (далі  Порядок №1074), права та обов`язки органів виконавчої влади переходять:
		у разі злиття органів виконавчої влади  до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття;
		у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади  до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади;
		у разі поділу органу виконавчої влади  до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу;
		у разі перетворення органу виконавчої влади  до утвореного органу виконавчої влади;
		у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади  до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України;
		- п.8 Порядку №1074 передбачено, що перейменування органу виконавчої влади не призводить до його реорганізації;
		- разом з тим, Міністерство у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України не було ліквідовано або реорганізовано, а відбулося його перейменування на Міністерство у справах ветеранів України (що не призводить до його реорганізації, та, відповідно, до переходу його прав і обов`язків до іншого органу виконавчої влади);
		- у зв`язку із зазначеним, Мінреінтеграції не є правонаступником прав та обов`язків Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України;
		- також, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року №553-ІХ розділені видатки Державного бюджету окремо для Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України та Міністерства у справах ветеранів України;
		- відповідно до зазначеного Закону, головним розпорядником бюджетних коштів за бюджетною програмою "Заходи щодо захисту і забезпечення прав та свобод осіб, які позбавлені (були позбавлені) особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації з політичних мотивів, а також у зв`язку з громадською, політичною або професійною діяльністю вказаних осіб, підтримки зазначених осіб та членів їхніх сімей, заходи з реінтеграції населення тимчасово окупованих територій, виплати державних стипендій імені Левка Лук`яненка" визначено Мінреінтеграції;
		- у зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" від 11 березня 2020 року №212 та Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року №553-ІХ, постановою Кабінету Міністрів України від 01 липня 2020 року №553 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2018 року №328 і від 11 грудня 2019 року №1122" внесені зміни до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті на здійснення заходів щодо захисту і забезпечення прав та свобод осіб, які позбавлені (були позбавлені) особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації з політичних мотивів, а також у зв`язку з громадською, політичною або професійною діяльністю таких осіб, підтримки зазначених осіб та членів їх сімей, заходів з реінтеграції населення тимчасово окупованих територій, здійснення виплат державних стипендій імені Левка Лук`яненка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2018 року №328, та Порядку №1122 в частині заміни "Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України" на "Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України";
		- зокрема, п.6 Порядку №1122 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 01 липня 2020 року №553) встановлено, що рішення про визнання особи, включеної до сформованого Службою безпеки України переліку звільнених осіб, такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України, приймається міжвідомчою комісією, яка утворюється Мінреінтеграції. Положення про міжвідомчу комісію та її персональний склад затверджуються Мінреінтеграції;
		- тобто, тільки після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 01 липня 2020 року №553 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2018 року №328 і від 11 грудня 2019 року №1122" у Мінреінтеграції з`явились правові підстави для утворення міжвідомчої комісії;
		- у зв`язку з цим, на виконання п.6 Порядку №1122 наказом Мінреінтеграції "Про утворення міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов`язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійсненням заходів, спрямованих на їх соціальний захист" від 17 липня 2020 року №57, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13 серпня 2020 року за №779/35062 (далі  наказ №57), утворено міжвідомчу комісію з розгляду питань, пов`язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійсненням заходів, спрямованих на їх соціальний захист (далі  міжвідомча комісія), та затверджено Положення про неї;
		- Наказ №57 набрав чинності з дня його офіційного опублікування, а саме 21 серпня 2020 року;
		- тобто, до 21 серпня 2020 року була відсутня необхідна нормативно-правова база, яка б дала можливість розглянути звернення по суті;
		- відповідно до пп.1 п.1 розділу IV Положення про міжвідомчу комісію з розгляду питань, пов`язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійсненням заходів, спрямованих на їх соціальний захист, затвердженого наказом №57 (далі  Положення про міжвідомчу комісію), одним із основних завдань міжвідомчої комісії є прийняття рішення про визнання особи, включеної до сформованого СБУ переліку звільнених осіб, такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України;
		- згідно з п.2 розділу IV Положення про міжвідомчу комісію, для прийняття рішення, передбаченого пп.1 п.1 розділу IV Положення про міжвідомчу комісію, особа, позбавлена особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, член сім`ї, близький родич, законний представник або представник, який діє за довіреністю в інтересах такої особи, звертаються до Мінреінтеграції з письмовим зверненням. 
		До звернення додаються:
		1) копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України особи, позбавленої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та заявника (а у разі, якщо заявником є представник, який діє за довіреністю  також, копія такої довіреності);
		2) відомості або документи, що підтверджують факт та обставини позбавлення особи свободи внаслідок збройної агресії проти України;
		3) інші документи та/або інформація, які заявник вважає за потрібне додати до звернення;
		- тобто, необхідною передумовою для прийняття міжвідомчою комісією вищезазначеного рішення є подання відповідних письмових звернень із доданими до них документами до Мінреінтеграції;
		- водночас, звернення заявників, адресоване Міністерству у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України. Проте, як вже зазначалося вище, Мінреінтеграції не є правонаступником прав і обов`язків Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України;
		- також звернуто увагу, що для прийняття міжвідомчою комісією рішення про визнання особи такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України, п.6 Порядку №1122 та пп.1 п.1 розділу IV Положення про міжвідомчу комісію передбачена необхідність включення такої особи до переліку звільнених осіб, який формується СБУ;
		- водночас, в отриманому від СБУ та сформованому нею переліку звільнених осіб, відомості щодо заявників відсутні;
		- крім того, п.13 Порядку №1122 передбачено, що для виплати допомоги звільнена особа звертається до Мінреінтеграції з відповідною заявою, в якій зазначаються реквізити її особового рахунка, відкритого у банківській установі, на який перераховується допомога;
		- до заяви додаються:
		1) копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України особи, яку було незаконно позбавлено особистої свободи;
		2) копія довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків особи, яку було незаконно позбавлено особистої свободи (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті);
		3) копія паспортного документа іноземця або особи без громадянства та документ, що підтверджує законність їх перебування на території України;
		- згідно з п.15 Порядку №1122, Мінреінтеграції після зіставлення заяви та документів, зазначених у п.13 цього Порядку, з переліком осіб, визнаних міжвідомчою комісією такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, перераховує відповідні кошти на особовий рахунок особи, відкритий у банківській установі, який зазначено в заяві;
		- тобто, необхідною передумовою для перерахування Мінреінтеграції коштів одноразової грошової допомоги є рішення міжвідомчої комісії про визнання особи такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України;
		- ураховуючи зазначене, проінформовано, що у разі отримання від заявників відповідних звернень (заяв) з необхідними додатками до них, які відповідатимуть вимогам Порядку №1122 та Положення про міжвідомчу комісію, їх буде розглянуто в установленому порядку.
		Не погоджуючись із діями та бездіяльністю Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, Міністерства у справах ветеранів України та Міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов`язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійсненням заходів, спрямованих на їх соціальний захист з невиконання та неналежного виконання вимог п.п.6, 8, 12, 13, 15 Порядку №1122 та ч.ч.1, 3, 5 ст. 19, ст. 23, ч.1 ст. 28 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" від 15 вересня 1999 року №1045-ХIV, які полягали у незабезпеченні або неналежному забезпеченні передачі на розгляд, не розгляді та/або неналежному розгляді Міжвідомчою комісією згідно п.п.6, 13 вказаного Порядку заяв (звернень) членів Української незалежної морської профспілки, а саме заяви (звернення) ОСОБА_1 від 3 січня 2020 року, заяви (звернення) ОСОБА_2 від 24 січня 2020 року, заяви (звернення) ОСОБА_3 від 03 січня 2020 року, заяви (звернення) ОСОБА_4 від 03 січня 2020 року, заяви (звернення) ОСОБА_5 від 03 січня 2020 року та заяви (звернення) ОСОБА_6 від 03 січня 2020 року, спрямованих згідно зазначеного Порядку та Закону листами позивача, вихідний №10/20-л від 16 січня 2020 року (стосовно вказаних заяв ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ), вихідний №15/20-л від 29 січня 2020 року (стосовно вказаної заяви ОСОБА_2 ) та вихідний №41/20-л від 14 березня 2020 року (стосовно вказаної заяви ОСОБА_6 ) відповідно та зареєстрованих у відповідному Міністерстві як вхідні від 7 лютого 2020 року №С-148, №О-147, №Б-146, №К-149 (щодо листа позивача вихідний №10/20-л та спрямованих цим листом заяв) та як вхідні від 10 лютого 2020 року №887/20-ПД (щодо листа позивача вихідний №15/20-л від 29 січня 2020 року), а також у неналежному розгляді та ненаданні вчасної та належної відповіді на самі ці листи позивача вихідний №10/20-л від 16 січня 2020 року, вихідний №15/20-л від 29 січня 2020 року та вихідний №41/20-л від 14 березня 2020 року відповідно, позивач звернувся до суду із вищенаведеними позовними вимогами.
		На доведення обставин, на яких ґрунтуються вимоги, позивачем суду також надано копії, зокрема (т.1 а.с.15-81, 120-127, т.2 а.с.47-48): статуту Української незалежної морської профспілки, звернень заявників до Міністерства у справах тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб, листування позивача щодо звільнення громадян України з тимчасово окупованих територій, листування позивача щодо отримання публічної інформації щодо звернень рибалок, заяв щодо вступу до Української незалежної морської профспілки, довідки позивача №101/20-л від 15 серпня 2020 року, листа СБУ від 20 жовтня 2020 року №33/8-6397.
		На доведення позиції позивача, останнім суду також надано копії, зокрема (т.2 а.с.87-95, 113, т.3 а.с.86-95, 221-233, т.4 а.с.32-38): листування позивача з Мінреінтеграції, звернення позивача до Центрального управління СБУ №90/20-з від 09 жовтня 2020 року, листів Європейського суду з прав людини до позивача з перекладом на українську мову, листа Представництва Президента України в Автономній республіці Крим від 09 квітня 2021 року №5109-11-21вих, листа Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №22/8.2-1918-21 від 13 квітня 2021 року, листа позивача до Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим № 33/21-з від 04 квітня 2021 року, запитів позивача на отримання публічної інформації до Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, листів Мінреінтеграції від 17 квітня 2021 року та 11 вересня 2020 року.
		Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що Мінреінтеграції отримавши спірні заяви від Мінветеранів, розглянув їх, надавши заявникам листи-відповіді на ці заяви, чим визнав свої повноваження (компетенцію) щодо з розгляду питань, порушених у заявах ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_14 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 .
		На виконання вимог ч.1 ст. 77 КАС України позивачем доведені обставини, на яких ґрунтуються його вимоги до Мінреінтеграції щодо оскарженої бездіяльності, та сукупністю досліджених судом доказів  доведено обставини, на яких ґрунтуються ці вимоги.
		Щодо позовних вимог в частині вимог до Мінветеранів та Міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов`язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України,  суд першої інстанції зазначив, що захисту в адміністративному судочинстві підлягають лише та виключно вже порушені права, свободи та інтереси позивача, відповідно захист прав, свобод та інтересів на майбутнє, про який фактично заявлено у зазначеній вимозі позивача, не припустимий, тому вимоги позивача у вищезазначеній частині,  є передчасними.
		Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, п.п.2, 6, 8, 12, 13, 15 Порядку здійснення соціального і правового захисту осіб, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1122, пп.1 п.1, п.2 розділу ІV наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України "Про утворення міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов`язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійсненням заходів, спрямованих на їх соціальний захист" від 17 липня 2020 року №57.
		Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянтів, виходячи з наступного.
		Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно з положеннями ч.2 ст. 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Перелік та послідовність здійснення заходів, спрямованих на соціальний захист осіб, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії проти України, після їх звільнення, та регулює питання системної, безперервної та ефективної взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування під час надання допомоги таким особам визначає Порядок №1122.
		У п.2 Порядку №1122 зазначено, що дія цього Порядку поширюється, зокрема, на громадян України, захоплених як заручники внаслідок збройної агресії проти України, позбавлених свободи з політичних мотивів або захоплених як військовополонені у зв`язку із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
		За змістом п.6 Порядку №1122 рішення про визнання особи, включеної до сформованого СБУ переліку звільнених осіб, такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України, приймається міжвідомчою комісією, яка утворюється Мінреінтеграції.
		Положення про міжвідомчу комісію та її персональний склад затверджуються Мінреінтеграції.
		Згідно із п.п.12, 13 Порядку №1122 після повернення звільнених осіб на територію України їм виплачується одноразова грошова допомога у розмірі 100 тис. гривень за рахунок та в межах коштів, передбачених за програмою "Заходи щодо захисту і забезпечення прав та свобод осіб, які позбавлені (були позбавлені) особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації з політичних мотивів, а також у зв`язку з громадською, політичною або професійною діяльністю вказаних осіб, підтримки зазначених осіб та членів їхніх сімей, заходи з реінтеграції населення тимчасово окупованих територій, виплати державних стипендій імені Левка Лук`яненка".
		Для виплати допомоги звільнена особа звертається до Мінреінтеграції з відповідною заявою, в якій зазначаються реквізити її особового рахунка, відкритого у банківській установі, на який перераховується допомога. До заяви додаються: копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України особи, яку незаконно позбавлено особистої свободи; копія довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків особи, яку було незаконно позбавлено особистої свободи (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті); копія паспортного документа іноземця або особи без громадянства та документ, що підтверджує законність їх перебування на території України.
		Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №212 "Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади", яка набрала чинності 12 березня 2020 року Кабінет Міністрів України, зокрема, постановив, що Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій у Донецькій і Луганській областях та тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя.
		Враховуючи наведене, саме Мінреінтеграції забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій у Донецькій і Луганській областях та тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя.
		Крім того, повноваження щодо розгляду заяв про Мінреінтеграції підтверджуються вимогами п.13 Порядку №1122.
		За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги Мінреінтеграції про те, не відбулось переходу прав і обов`язків Мінветеранів до Мінреінтеграції не заслуговують на увагу.
		Відповідно до п.6 Порядку №1122 рішення про визнання особи, включеної до сформованого СБУ переліку звільнених осіб, такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України, приймається міжвідомчою комісією, яка утворюється Мінветеранів.
		Стосовно доводу апеляційної скарги Мінреінтеграції про те, що обов`язковою передумовою для розгляду відповідної заяви на засіданні міжвідомчої комісії  включення відомостей щодо кожної конкретної особи до сформованого СБУ переліку звільнених осіб, колегія суддів зазначає наступне.
		В ході апеляційного розгляду справи, представником Центрального управління СБУ було зазначено, що СБУ створює та веде облік осіб, які незаконно позбавлені волі, захоплені та утримуються незаконними збройними формуваннями у районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях згідно Положення про Об`єднаний центр з координації пошуку, звільнення незаконно позбавлених волі осіб у районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, затвердженого наказом Служби безпеки України, Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України від 08 квітня 2019 року №573/152/252.
		Натомість, ведення обліку щодо осіб, позбавлених волі в Криму не передбачено вищезазначеним Положенням.
		Колегія суддів вважає, що відсутність можливості бути включеним у даний облік органами СБУ, за територіальною визначеністю, не може позбавляти права особи щодо розгляду Міжвідомчою комісією питання про визнання особи такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України на підставі поданих документів. 
		Разом з тим, в даних спірних правовідносинах, та з урахуванням встановлених обставин справи, колегія суддів вважає, що визначення особи такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України на підставі поданих документів, відноситься до дискреційних повноважень Міжвідомчої комісії.
		На виконання п.6 Порядку №1122 наказом Мінреінтеграції "Про утворення міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов`язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійсненням заходів, спрямованих на їх соціальний захист" від 17 липня 2020 року №57 (далі Наказ №57), утворено міжвідомчу комісію з розгляду питань, пов`язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійсненням заходів, спрямованих на їх соціальний захист (далі по тексту - Комісія), та затверджено Положення про неї (далі Положення №57).
		Наказ №57 набрав чинності з дня його офіційного опублікування, а саме з 21 серпня 2020 року.
		У пп.1 п.1 розділу ІV Положення №57 закріплено, що основними завданнями Комісії є, зокрема, прийняття рішення про визнання особи, включеної до сформованого СБУ переліку звільнених осіб, такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України.
		В свою чергу, п.2 розділу ІV Положення №57 визначено, що для прийняття рішення, передбаченого пп.1 п.1 цього розділу, зокрема, особа, позбавлена особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, звертається до Мінреінтеграції з письмовим зверненням. 
		До звернення додаються: 1) копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України особи, позбавленої свободи внаслідок збройної агресії проти України; 2) відомості або документи, що підтверджують факт та обставини позбавлення особи свободи внаслідок збройної агресії проти України; 3) інші документи та/або інформація, які заявник вважає за потрібне додати до звернення.
		Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для висновку, що після отримання письмового звернення про виплату грошової допомоги особі, позбавленої особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, Мінреінтеграції має розглянути звернення разом із доданими до нього документами на засіданні Комісії, яка приймає одне з двох рішень або про визнання особи такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України, або про відмову у такому визнанні. На підставі прийнятого Комісією рішення про визнання особи такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України, Мінреінтеграції приймає рішення про виплату допомоги.
		Водночас, колегія суддів зазначає, що як з`ясовано під час розгляду справи Мінреінтеграції за результатами розгляду заяви позивача, не прийнято жодного з рішень, передбачених Положенням №57, що свідчить про протиправну бездіяльність Мінреінтеграції.
		Таким чином, з урахуванням зазначених вимог законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно зобов`язав саме Мінреінтеграції розглянути повторно заяву ОСОБА_1 від 03 січня 2020 року, заяву ОСОБА_2 від 24 січня 2020 року, заяву ОСОБА_3 від 03 січня 2020 року, заяву ОСОБА_4 від 03 січня 2020 року, заяву ОСОБА_5 від 03 січня 2020 року та заяву ОСОБА_6 від 03 січня 2020 року, подані з листами УНМП, вихідний №10/20-л від 16 січня 2020 року (щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ), вихідний №15/20-л від 29 січня 2020 року (щодо ОСОБА_2 ) та вихідний №41/20-л від 14 березня 2020 року (щодо ОСОБА_6 ).
		За таких обставин, доводи апеляційної скарги про те, що протиправна бездіяльність прямо стосується не тільки Мінреінтеграції, а і Міжвідомчої комісії, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки в даних спірних правовідносинах Мінреінтеграції не було розглянуто звернення разом із доданими до нього документами на засіданні Міжвідомчої Комісії.
		Колегія суддів наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
		Відповідно до п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
		Наведене дає підстави для висновку, що доводи апелянта у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
		З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що всі інші аргументи апелянтів вивчені судом, та є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
		Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційні скарги задоволенню не підлягають.
		Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.
		 
		Керуючись ст.ст. 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, 
		 
		П О С Т А Н О В И Л А :
		 
		Апеляційні скарги Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, Української незалежної морської профспілки залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
		 
		Повне судове рішення складено 27 жовтня 2021 року.
		 
		 
		Головуючий: Бітов А.І.
		 
		Суддя: Ступакова І.Г.
		 
		Суддя: Шляхтицький О.І.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...