Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 911/191/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі); про державну власність; щодо оренди.
Надіслано для оприлюднення: 28.10.2021. Зареєстровано: 29.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 01.11.2021.

Номер судового провадження: 19/01/911/191/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"14" червня 2021 р. м. Київ Справа № 911/191/21 
		 
		Розглянувши матеріали справи за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»
		до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс»
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях 
		про стягнення 1 451 671,33 грн. (зменшено до 18 326,55 грн.)
		Суддя Т.П. Карпечкін
		За участю представників:
		від позивача: Щиголь М.В. (довіреність № 01-22/7-57 від 04.01.2021 року);
		від відповідача: Гаврина Д.В. (довіреність б/н від 04.02.2021 року);
		від третьої особи: не з`явився.
		 
		обставини справи:
		До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях про стягнення 1 451 671,33 грн. 
		Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.01.2021 року відкрито провадження у справі № 911/191/21, справу № 911/191/21 призначено за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.02.2021 року. 
		У зв`язку з відпусткою судді Карпечкіна Т.П. підготовче засідання 17.02.2021 року не відбулося і ухвалою від 18.02.2021 року підготовче засідання призначено на 03.03.2021 року. У зв`язку з лікарняним судді Карпечкіна Т.П. підготовче засідання 03.03.2021 року не відбулося і ухвалою від 18.08.2021 року підготовче засідання призначено на 07.04.2021 року. 
		В ході розгляду спору, 04.02.2021 року позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 165 910,92 грн. з яких 147 584,37 грн. основного боргу, 9 653,04 грн. пені, 5 416,33 грн. інфляційних втрат та 3 257,18 грн. 3% річних. 
		В судовому засіданні 07.04.2021 року судом оголошувалась ухвала про відкладення підготовчого засідання у справі на 26.04.2021 року, про що зазначено в протоколі відповідного судового засідання та повідомлено присутніх представників сторі під росписку. Окрім того, в наступне підготовче засідання третю особу викликано ухвалою від 07.04.2021 року.
		12.04.2021 року представником позивача подано письмові пояснення по суті спору, з прохальної частини яких вбачається, що останній зменшив позовні вимоги та просив стягнути заборгованість в сумі 18 326,55 грн. з яких 9 653,04 грн. пені, 5 416,33 грн. інфляційних втрат та 3 257,18 грн. 3% річних. 
		Ухвалою від 26.04.2021 року підготовче засідання у справі відкладалось на 17.05.2021 року, було зобов`язано позивача надати:
		- обґрунтовані письмові пояснення щодо розходження тверджень позивача в частині, що стосується дня погашення скоригованого боргу за спірний період, враховуючи, що у своєму листі № 03-22-24 від 16.03.2021 року, адресованому відповідачу, позивач зазначає, що переплата по спірному договору виникла з 16.01.2021 року в день підписання додаткового договору та проведення коригувань, а в пояснення, поданих до суду 12.04.2021 року, зазначає, що борг погашено 16.03.2021 року;
		- первинні документи, які підтверджують погашення відповідачем скоригованої суми боргу, а саме платіжне доручення, на підставі якого позивачем було зараховано переплату, здійснену відповідачем, саме в рахунок погашення боргу за спірним договором за спірний період;
		- обґрунтовані письмові пояснення щодо того, що провівши коригування 16.01.2021 року і виставивши відповідачу до оплати нові рахунки-фактури, позивач встановив новий строк для сплати скоригованої суми боргу в загальному розмірі 147 584,37 грн. з 15.02.2021 року; 
		- обґрунтовані письмові пояснення щодо нарахування пені та 3% річних на спірну суму боргу в розмірі 147 584,37 грн., яка виникла після проведення коригування, за період, що передує, проведеному коригуванню, а саме з 16.04.2020 року та з 16.07.2020 року.
		Враховуючи те, що судом під час підготовчого судового засідання вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 05.07.2021 року.
		В судовому засіданні 17.05.2021 року закрито підготовче провадження у справі № 911/191/21, розгляд справи по суті призначено на 28.05.2021 року.
		В судовому засіданні 28.05.2021 року розгляд справи відкладався на 14.06.2021 року.
		В судовому засіданні 14.06.2021 року позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, відповідач проти позову заперечував.
		Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
		Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.
		У зв`язку з чим, в судовому засіданні 05.08.2021 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.
		Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд
		 
		ВСТАНОВИВ:
		За приписами ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.
		Мотивувальною частиною постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 року у справі № 911/2390/18 визначено, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми частини третьої статті 30 ГПК України.
		Як вбачається з викладених у позові обставин, з 31.07.2014 року набрав чинності Договір № 1610 оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності (далі - Договір), укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (Орендодавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Росінтер Аеро Україна», найменування якого змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» (відповідач, Орендар).
		Відповідно до п. 1.1. Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно, а саме: приміщення № 3.3.19 та частину приміщення № 3.2.60 на третьому поверсі пасажирського терміналу «Б», загальною площею 350,0 кв.м (далі - Майно), розміщене за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, Бориспіль-7, на 3-му поверсі термінального комплексу «Б» (інв № 47578), загальною площею 107 850,5 кв.м, що перебуває на балансі Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (позивач, Балансоутримувач).
		Майно передається в оренду з метою використання за цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації ресторану без нічного режиму роботи (п. 1.2. Договору).
		Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати державної реєстрації Договору та підписання акту приймання-передавання Майна (п. 2.1. Договору).
		З моменту підписання сторонами акту приймання-передавання Майна починається обчислення строку Договору та перебіг строку оренди (п. 2.4. Договору).
		Як зазначає позивач, 03.09.2015 року Майно було передано Орендодавцем Орендарю у строкове платне користування, що підтверджується складеним і підписаним Орендодавцем і Орендарем, а також погодженим Балансоутримувачем Актом приймання-передавання орендованого майна від 03.09.2015 року.
		Згідно з умовами п. 5.3. Договору Орендар взяв на себе зобов`язання своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та Балансоутримувачу, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
		Орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15-го числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (п. 3.6. Договору).
		За умовами п. 5.8 Договору Орендар взяв на себе зобов`язання самостійно одержувати в бухгалтерії Балансоутримувача акт приймання-передавання виконаних послуг. Підписаний акт Орендар зобов`язаний повернути в бухгалтерію Балансоутримувача протягом п`яти днів з дати його отримання або ж надати в цей строк мотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом зазначеного п`ятиденного строку акт приймання-передавання виконаних послуг не буде повернуто Балансоутримувачу та/або не надана мотивована відмова від його підписання, відповідний акт вважається підписаним сторонами.
		Для сплати орендної плати за період березень-червень 2020 року позивачем було виставлено, а відповідачем самостійно отримано в бухгалтерії позивача рахунки-фактури на загальну суму 2 653 117,12 грн., з яких до сплати на користь позивача належало 1 105 465,47 грн., і Акти приймання-здачі виконаних послуг згідно Договору від 31.03.2020 року, від 30.04.2020 року, від 31.05.2020 року, від 30.06.2020 року.
		Керуючись умовами п. 5.8. Договору, листом від 15.04.2020 року № 10/25-04-20 відповідачем позивачу було надано «Мотивовану відмову від підписання Акту приймання-здачі виконаних послуг згідно Договору № 1610 від 31.07.2014» щодо Акту приймання-здачі виконаних послуг від 31.03.2020 року; листом від 13.05.2020 року № 10/50-05-20 відповідачем позивачу було надано «Мотивовану відмову від підписання Акту приймання-здачі виконаних послуг згідно Договору № 1610 від 31.07.2014» щодо Акту приймання-здачі виконаних послуг від 30.04.2020 року; листом від 16.06.2020 № 10/78 відповідачем позивачу було надано «Мотивовану відмову від підписання Акту приймання-здачі виконаних послуг згідно Договору № 1610 від 31.07.2014» щодо Акту приймання-здачі виконаних послуг від 31.05.2020 року; листом від 15.07.2020 року № 10/91-07-20 відповідачем позивачу було надано «Мотивовану відмову від підписання Акту приймання-здачі виконаних послуг згідно Договору № 1610 від 31.07.2014» щодо Акту приймання-здачі виконаних послуг від 30.06.2020 року.
		Крім того, вказаними вище листами відповідач повідомив позивача про відмову від сплати орендної плати за користування Майном у період квітень - травень 2020 року; вимагав проведення перерахунку розміру орендної плати в бік зменшення за користування Майном у березні і червні 2020 року.
		Не погоджуючись з позицією відповідача, позивач стверджує, що в порушення визначених п.п. 3.6., 5.3 Договору зобов`язань, Орендар не сплатив на користь Балансоутримувача орендну плату за користування Майном у період березень - червень 2020 року, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 1 105 465,47 грн.
		Відповідно до п. 3.7. Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному п. 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
		У зв`язку з простроченням сплати орендних платежів позивач в позові просить стягнути з відповідача крім 1 105 465,47 грн. основного боргу, також 68 363,35 грн. пені, 232 147,75 грн. штрафу. Також, на підставі ч .2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача 25 818,60 грн. інфляційних втрат та 19 876,16 грн. 3% річних. 
		В ході розгляду спору позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій зазначив, що отримав від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (Орендодавця) супровідним листом від 19.01.2021 року № 50-02.02.0232 копії нотаріально посвідченого Додаткового договору від 16.01.2021 року, п. 1 якого сторони погодили, що нарахування орендної плати за користування Майном здійснюється у розмірі 25% на підставі додатку 3 до Постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 року № 611 «Про деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» (далі  Постанова № 611) Сторони встановили, що в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України умови п. 1 Додаткового договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до його укладення, а саме за період з 12.03.2020 року по 17.03.2020 року включно та починаючи з 15.06.2020 року.
		Згідно з п. 2 Додаткового договору на період з 18.03.2020 року по 14.06.2020 року було зупинено виконання його сторонами умов Договору, передбачених п.п. 3.6., 5.3., 8.4. Договору. Сторони встановили, що в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України умови п. 2 Додаткового договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до його укладення, а саме за період з 18.03.2020 року по 14.06.2020 року включно.
		У зв`язку з чим, позивачем здійснено перерахунок належної йому до сплати частини орендних платежів та на період з 18.03.2020 року по 14.06.2020 року відповідача звільнено від сплати орендних платежів; на період з 12.03.2020 року по 17.03.2020 року та починаючи з 15.06.2020 року орендні платежі нараховано в розмірі 25%.
		На виконання умов п.п. 1, 2 Додаткового договору було проведено коригування рахунків-фактур за період з березня по червень 2020 року, які самостійно отримані відповідачем 25.01.2021 року.
		За результатами проведеного коригування залишок суми основного боргу відповідача перед позивачем за період з березня по червень 2020 року становить 147 584,37 грн., які заявлені до стягнення згідно з заявою про зменшення позовних вимог.
		Також, в заяві про зменшення позовних вимог позивачем здійснено нарахування та заявлено до стягнення пеню, штраф, річні та інфляційні на нову суму боргу 147 584,37 грн., а саме позивач просить стягнути 9 653,04 грн. пені, 5 416,33 грн. інфляційних та 3 257,18 грн. 3% річних, вимоги про стягнення штрафу не заявлено.
		Відповідач подав відзив, в якому позовні вимоги заперечив, зазначив, що у зв`язку з карантинними обмеженнями, а саме тимчасовим закриттям пунктів пропуску та тимчасовим обмеженням перетинання державного кордону, спрямованим на запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV, він не міг користуватись орендованим майном в повній мірі. 
		З урахуванням зазначених обставин, за які Орендар не відповідає, внаслідок яких Майно не могло бути використане Орендарем в період з 17.03.2020 року та протягом відповідного строку в квітні, травні 2020 року й до їх усунення, орендна плата мала нараховуватись в меншому розмірі та в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» № 611 від 15.07.2020 року, якою встановлено, що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4.10.1995 року № 786, для орендарів, які використовують нерухоме державне майно для розміщення на території аеропортів торгівельних об`єктів, здійснюється у розмірі 25 відсотків суми нарахованої орендної плати.
		Одночасно з цим, п.2 Постанови КМУ № 611 Орендодавців державного майна зобов`язано забезпечити нарахування орендної плати орендарям, починаючи з дати встановлення карантину.
		З метою координації дій регіональних відділень Фонду державного майна України щодо звільнення орендарів від орендної плати на період карантину в листі Фонду державного майна України № 910-16-15429 від 04.08.2020 року за підписом Голови ФДМУ повідомляється, що у зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 15 липня 2020 року № 611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» звільняються (повністю або частково) від орендної плати орендарі, визначені в додатках 1-3 до цієї постанови, незалежно від того, чи припинили такі орендарі на період дії карантину свою діяльність на орендованому майні чи ні. У такому випадку не вимагається доведення факту некористування об`єктом оренди, тобто проведення його комісійного огляду.
		Також, Орендарем отримано рішення Регіонального відділенням Фонду державного, майна по Київській, Черкаській та Чернігівській областях № 50-02.02-3853 від 11.09.2020 року про те, що на виконання Постанови КМУ № 611 нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном згідно Договору, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. № 786, здійснюється у розмірі 25 відсотків суми орендної плати (без урахування конкурсної надбавки).
		Також, відповідач зазначає, що 16.01.2021 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та ТОВ «АЕРО РЕСТОРАНТС» укладено Додатковий договір Договору оренди № 1610 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, посвідченого 31.07.2014 року, згідно з яким відповідача звільнено від сплати орендних платежів в період з 18.03.2020 року по 14.06.2020 року включно, в періоди з 12.03.2020 року по 17.03.2020 року включно та починаючи з 15.06.2020 року погоджено нарахування орендної плати в розмірі 25%.
		Відповідач стверджує, що отримав у позивача коригувальні рахунки-фактури № 76/39 від 16.01.2021 (за березень 2020), № 76/40 від 16.01.2021 (за квітень 2020), № 76/41 від 16.01.2021 (за травень 2020), № 76/42 від 16.01.2021 (за червень 2020), та Акти виконаних послуг згідно договору № 1610 від 31.07.2014 до них (за період з березня по червень 2020).
		Також, зазначає, що між ТОВ «АЕРО РЕСТОРАНТС» та ДП «МА «Бориспіль» було проведено звіряння розрахунків за Договором та підписаний відповідний Акт, згідно з яким станом на 17.01.2021 року існує переплата на суму 390 816,92 грн. З огляду на викладене, відповідач просить відмовити в задоволенні позову.
		Як встановлено судом, позивачем в заяві про зменшення позовних вимог враховані всі зауваження та заперечення відповідача і заявлені до стягнення суми визначені з врахуванням Додаткового договору та постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 року № 611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину».
		Крім того, на підставі звернення відповідача позивачем листом від 16.03.2021 року № 03-22-24 було погоджено зарахування переплати, яка утворилась станом на 16.01.2021 року в сумі 413 703,73 грн. в рахунок заборгованості за березень 2020 року в сумі 110 551,70 грн. та червень 2020 року в сумі 37 032,67 грн., тобто сторони в ході розгляду спору врегулювали питання сплати основної заборгованості, яка заявлена в позові в сумі 147 584,37 грн.
		У зв`язку з чим, позивачем подано уточнення позовних вимог, згідно з яким позивач зазначає про погашення відповідачем основного боргу в сумі 147 584,37 грн. В решті позовні вимоги залишені без змін і позивач просить суд стягнути 9 653,04 грн. пені, 5 416,33 грн. інфляційних та 3 257,18 грн. 3% річних.
		Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України визначені підстави припинення зобов`язання та передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. 
		Можливість та порядок припинення зобов`язання зарахуванням визначені ст. 601 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
		До моменту звернення відповідача з відповідною заявою та проведення сторонами зустрічного зарахування відсутні підстави вважати погашеною заборгованість за березень 2020 року та червень 2020 року. Оскільки сторонами досягнуто домовленості про зарахування існуючих переплат відповідача в погашення боргу за наведені в позові період лише в березні 2021 року, відповідні зобов`язання вважаються погашеними з моменту проведення сторонами фактичного зарахування зустрічних вимог. Таким чином, в період з 16.04.2020 року та з 16.07.2020 року відповідно заборгованість існувала до вирішення питання про її погашення зарахуванням.
		Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
		Згідно з п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		У відповідності з ч. 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Відносини найму регулюються відповідними статтями Цивільного кодексу України, зокрема статтею 759 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
		Частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
		Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.
		Таким чином, матеріалами справи підтверджено і відповідачем не спростовано факт існування простроченої заборгованості зі сплати орендних платежів за березень та червень 2020 року, яка хоч і погашена зарахування, однак існувала в наведені в позові періоди з 16.04.2020 року та з 16.07.2020 року відповідно до вирішення питання про її погашення зарахуванням.
		У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
		У відповідності до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
		Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
		Пунктами 1, 2 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
		Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 цього Кодексу.
		Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). 
		Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. 
		Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
		Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. 
		Відповідно до п. 3.7 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному п.3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
		Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Таким чином, враховуючи встановлені в ході розгляду спору факти та суми прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання зі сплати орендних платежів, уточнені вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій підлягають задоволенню. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 9 653,04 грн. пені, 5 416,33 грн. інфляційних та 3 257,18 грн. 3% річних.
		Згідно зі ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. 
		Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Належними у розумінні ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
		Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не спростовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.
		Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі в сумі мінімальної ставки судового збору, яка підлягала б сплаті з суми уточнених позовних вимог. Надміру сплачена сума судового збору (в частині на яку зменшено позовні вимоги) підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України. 
		Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
		2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» (08301, Київська обл., м. Бориспіль-7, Ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 37222400) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08300, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7 Ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 20572069) 9 653,04 (дев`ять тисяч шістсот п`ятдесят три) грн. пені, 5 416,33 (п`ять тисяч чотириста шістнадцять) грн. інфляційних та 3 257,18 (три тисячі двісті п`ятдесят сім) грн. 3% річних та 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. судового збору.
		3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
		4. Повернути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08300, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7 Ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 20572069) 19 505 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот п`ять) грн. 07 коп. надмірно сплаченого судового збору.
		 
		 
		Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Повне рішення складено: 27.10.2021 р.
		 
		Суддя Т.П. Карпечкін

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...