Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 369/9574/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; до засобів масової інформації.
Надіслано для оприлюднення: 29.10.2021. Зареєстровано: 31.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 01.11.2021.
Дата набрання законної сили: 07.07.2022
Номер судового провадження: 2/369/2167/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 369/9574/20
		Провадження № 2/369/2167/21
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		28.10.2021 Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
		головуючої судді                                        Дубас Т.В.
		при секретарі судових засідань                        Мазурик Д.С.,
		за участю позивача                                         ОСОБА_1 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист, честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У серпні 2020 року позивач звернувся до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що через мережу Instagram він звернувся до відповідачки з пропозицією припинити розповсюдження недостовірної інформації та такої, що принижує честь та гідність його клієнтки ОСОБА_3 . Своє звернення він зробив у формі коменту під одним із постів відповідачки, яка є власницею аккаунтів: alyona_loran, alena_magik_taro, alyonaloran_travels. У відповідь ОСОБА_2 , яка позиціонує себе як «відьма» надала певну кількість коментарів, як на вищевказаних аккаунтах, так і на його сторінці. Зміст коментарів є принизливим щодо нього та членів його сімї, містять недостовірну інформацію про порушення ним та його дружиною принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, твердження про неетичну поведінку в особистому житті та відомості, які шкодять його репутації як адвоката.
		А саме: «спускают в клубе только в тебя и твою жену» «так как это делала в свингер клубе в котором ты меня видел уже в рот твоей жены и твой) видимо тебе очень понравилось раз такой интерес», «дырка ты, для членов мужиков которые в твою жену тычут», «ты чмо, у тебя пердежа в твоем рте и так хватает но если надо то открою тебе пасть и твоей щ@лаУе жене і насру туда, а спрашивать тебя придурка никто не будет, потому что ты недоделаное чмо сам, жена и дочь такую же растишь. На х газуй и пукни себе в тазик», « ІНФОРМАЦІЯ_1 »; «Мои соседи хотят отодрать твою жену и спустить ей в рот. Оплатят щедро, больще чем павлюк) Почем. Кстати когда твоя жена отсасывает другому а потом целует тебя считается что ты тоже отсосал?», « ІНФОРМАЦІЯ_2 », «Давай я тебе вышлю сперму тех пар свингеров с которыми ты со своей женой ипешься и ты ее сожрешь? Заплачу щедро».
		Вказав, що ОСОБА_2 з метою завдання йому моральної шкоди запропонувала йому сплатити за його проїзд до третіх осіб, які бажають вчинити дії щодо нього сексуального характеру, та сплатила з власного рахунку на його картковий рахунок грошові кошти в розмірі 500 грн. Оскільки грошові кошти сплачені саме з рахунку ОСОБА_2 , то вона є власницею вищевказаних аккаунтів.
		Своїми коментарями відповідачка поширила неправдиву інформацію щодо нього та членів його сімї на численну аудиторію своїх читачів. Донька дружини від прочитаних коментарів була шокована, а дружині надходили пропозиції про надання сексуальних послуг за гроші. Дані коментарі не можуть бути оціночними судженнями, оскільки містять наклепи та образи. Він як адвокат є публічною особою, але розповсюджена неправдива інформація істотно шкодить його репутації, може мати негативні наслідки та ставить під сумнів дотримання ним законодавства України, спонукає до негативного ставлення до нього. Такими діями відповідачка завдала йому моральної шкоди, які він оцінює в розмірі 100 000 грн. 
		Просив суд:
		встановити факт недостовірності інформації, що міститься у розміщеній у соціальній мережі Instagram ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) на сторінках ОСОБА_2 з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 », « ІНФОРМАЦІЯ_5 » та « ІНФОРМАЦІЯ_6 », а також у коментарях під постом позивача, що розміщений за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_7 щодо ОСОБА_1 про те, що: «спускают в клубе только в тебя и твою жену» «так как это делала в свингер клубе в котором ты меня видел уже в рот твоей жены и твой) видимо тебе очень понравилось раз такой интерес», «дырка ты, для членов мужиков которые в твою жену тычут», «ты чмо, у тебя пердежа в твоем рте и так хватает но если надо то открою тебе пасть и твоей щ@лаУе жене і насру туда, а спрашивать тебя придурка никто не будет, потому что ты недоделаное чмо сам, жена и дочь такую же растишь. На х газуй и пукни себе в тазик», « ІНФОРМАЦІЯ_1 »; «Мои соседи хотят отодрать твою жену и спустить ей в рот. Оплатят щедро, больще чем павлюк) Почем. Кстати когда твоя жена отсасывает другому а потом целует тебя считается что ты тоже отсосал?», « ІНФОРМАЦІЯ_2 », «Давай я тебе вышлю сперму тех пар свингеров с которыми ты со своей женой ипешься и ты ее сожрешь? Заплачу щедро»;
		визнати образливими та такими, що принижують честь і гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 виловлюваннями на його адресу ОСОБА_2 , розміщені в соціальній мережі Instagram ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) на сторінках ОСОБА_2 з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 », « ІНФОРМАЦІЯ_5 » та « ІНФОРМАЦІЯ_6 », а також у коментарях під постом позивача, що розміщений за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_7 щодо ОСОБА_1 про те, що: «спускают в клубе только в тебя и твою жену» «так как это делала в свингер клубе в котором ты меня видел уже в рот твоей жены и твой) видимо тебе очень понравилось раз такой интерес», «дырка ты, для членов мужиков которые в твою жену тычут», «ты чмо, у тебя пердежа в твоем рте и так хватает но если надо то открою тебе пасть и твоей щ@лаУе жене і насру туда, а спрашивать тебя придурка никто не будет, потому что ты недоделаное чмо сам, жена и дочь такую же растишь. На х газуй и пукни себе в тазик», « ІНФОРМАЦІЯ_1 »; «Мои соседи хотят отодрать твою жену и спустить ей в рот. Оплатят щедро, больще чем павлюк) Почем. Кстати когда твоя жена отсасывает другому а потом целует тебя считается что ты тоже отсосал?», « ІНФОРМАЦІЯ_2 », «Давай я тебе вышлю сперму тех пар свингеров с которыми ты со своей женой ипешься и ты ее сожрешь? Заплачу щедро»;
		зобов`язати ОСОБА_2 спростувати викладену вище інформацію у семиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили шляхом публікації на тих самих сторінках мережі Instagram, де було розміщені «спірні публікації»;
		стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 150 000 грн..
		 
		16 березня 2021 року до суду надійшов відзив на позов. Не погоджуючись з позовом ОСОБА_2 вказала, що позивач до неї направив звернення такого змісту, поширювати яке вона не вважає за доцільне в офіційному документі. Знаючи про її імпульсивний характер позивач навмисно провокував її на такі відповіді. Також ОСОБА_1 в соціальній мережі здійснив публікацію щодо неї, тому вона звернулась зі скаргою до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Просила врахувати, що неетична поведінка позивача як адвоката є звичною, адже йому тричі було зупинено право на заняття адвокатською діяльністю. Тому завдати шкоди його діловій репутації вона не могла. Зазначила, що ОСОБА_1 на своїй сторінці систематично викладає зображення фотографій жіночих сідниць, регулярно вживає ненормативну лексику, принижує інших осіб. Тобто така поведінка та такий спосіб життя є звичним для позивача. Жодних доказів завдання моральної шкоди ОСОБА_1 не надав. Натомість вона є багатодітною мамою, її діти у майбутньому перечитавши висловлювання позивача також можуть отримати шок. Вищезгадані публікації не могли завдати позивач моральної шкоди ані позивачу, ані будь-кому іншому, оскільки така форма спілкування, подібні жарти, коментарі входять в моральні межі адвоката ОСОБА_1 . Просила відмовити в задоволенні позову.
		 
		04 червня 2021 року до суду надійшли додаткові пояснення позивача. Зазначив, що відповідачка у своєму відзиві визнала факт розміщення на її сторінці в мережі Instagram всіх коментарів. Подані ОСОБА_2 роздруківки з якихось відкритих сторінок в у соціальних мережах без посилання на адресу розміщення не є належними та допустимим доказами. Оригінали таких доказів в порядку ст.100 ЦПК відповідачка не надала. Він заперечує розміщення таких публікацій на його сторінці. Той факт, що будь-які особи відмічають його сторінку у своїх публікаціях жодним чином не підтверджують його авторства або його причетність. Він має лише одну сторінку у Facebook (зазначена у ЄРАУ та офіційно зареєстрована). Сам по собі факт, що відповідачка знайшла в мережі інтернет фото його дружини, де вона рекламує жіночу білизну, не надає їй права розміщувати наведені ним у позові коментарі. Якщо ж, на думку відповідача, він образив її, то остання має повне право на звернення до суду з відповідним позовом. Просив розглядати справу за його відсутності та задоволити позов у повному обсязі.
		Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 листопада 2020 року відкрито загальне позовне провадження по справі та призначено підготовче засідання.
		Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 березня 2021 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.
		У судове засідання 07.06.2021 позивач не з`явився. Про час та місце розгляду повідомлений належним чином. Подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. 
		У судове засідання 07.06.2021 відповідачка не з`явилася. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Подала до суду клопотання в якому просила суд проводити розгляд справи у її відсутності. Проти позову заперечувала та просила суд відмовити у задоволенні позову.
		У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
		У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
		Дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.
		Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
		Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.
		Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
		У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
		 
		Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.
		Стаття 13 гарантує наявність у національному праві засобу правового захисту для забезпечення прав і свобод, викладених у Конвенції. 
		Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності (ст. ст. 3, 28).
		Відповідно до ст. 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб і на свій вибір.
		 
		При розгляді справи судом встановлено, що у соціальній мережі Instagram (www.instagram.com) на сторінках з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 », « ІНФОРМАЦІЯ_5 » та « ІНФОРМАЦІЯ_6 », а також у коментарях під постом позивача ОСОБА_1 , що розміщений за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_7 , містяться коментраі щодо ОСОБА_1 про те, що: «да ты не понял, я его директор - спускают в клубе только в тебя и твою жену», «так как это делала в свингер клубе в котором ты меня видел уже в рот твоей жены и твой) видимо тебе очень понравилось раз такой интерес)», «да, раз уж зубы и так как у коня, то смотри чтоб нижние вынужденно не пришлось делать, дырка ты, для членов мужиков которые в твою жену тычут», «ты чмо, у тебя пердежа в твоем рте и так хватает но если надо то открою тебе пасть и твоей щ@лаУе жене і насру туда, а спрашивать тебя придурка никто не будет, потому что ты недоделаное чмо сам, жена и дочь такую же растишь. На х газуй и пукни себе в тазик», « ІНФОРМАЦІЯ_1 », «Мои соседи хотят отодрать твою жену и спустить ей в рот. Оплатят щедро, больще чем павлюк) Почем. Кстати когда твоя жена отсасывает другому а потом целует тебя считается что ты тоже отсосал?», « ІНФОРМАЦІЯ_2 », «Давай я тебе вышлю сперму тех пар свингеров с которыми ты со своей женой ипешься и ты ее сожрешь? Заплачу щедро, кстати если твоя жена и ты отсосоте одному пассажиру оплачу щедро. Спасибушечки что ты такой дерьмовый адвокат что кроме нищеепок по типу Павлюк у тебя больше нет) и жену которую при тебе шпилят другие мужики)»
		       Вищевказані коментарі були зроблені відповідачем ОСОБА_2 , що визнавалось сторонами при розгляді справи.
		 
		Відповідно до ст.ст. 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Згідно з вимогами ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Статтею 297 ЦК України зазначено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
		Відповідно до ст. 299 ЦК України, фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
		Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» у п. 4 своєї постанови від 27 лютого 2009 року № 1, чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи, як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
		Відповідно до п. 6 постанови Пленуму ВСУ за № 1від 27.02.2009р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права.
		Способи судового захисту гідності та честі передбачені ст. ст.16, 277 Цивільного кодексу України.
		Вищевказані коментарі стосуються як самого позивача ОСОБА_1 , так і його дружини, розміщені в соціальних мережах та доступні необмеженому коло осіб, що також визнавалось сторонами при розгляді справи та не оспорювалось. Коментарі стосувались особистого приватного життя позивача, його дружини, висловлені ненормативною лексикою. 
		Згідно п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
		Норми міжнародного законодавства та рішення Європейського суду з прав людини встановлюють необхідність публічним особам бути більш толерантними до висловлювання критики, проте, не встановлюють, що публічна особа, особисті немайнові права якої порушені поширенням про неї саме недостовірної інформації, а не оціночних суджень, не має права на судовий захист своїх порушених прав на рівні з іншими особами.
		Статтею 10 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
		Також згідно ст.34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
		Відповідно до ст.32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		Отже, свобода вираження поглядів не є абсолютною, а підлягає певним обмеженням спрямованим, зокрема, на захист репутації чи прав інших осіб, тому посилання відповідачів на норми міжнародного законодавства та рішення Європейського суду з прав людини щодо висловлювання критики у відношенні публічних осіб не можуть застосовуватися до спірних правовідносин, оскільки відповідно до обставин справи відповідачами було поширено не критику діяльності позивача, а фактичні твердження, що підлягають спростуванню у судовому порядку.
		Відповідно до роз`яснень, які містяться у п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», недостовірною вважається та інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекрученні).
		       Суд вважає, що інформація, яка поширена відповідачем є недостовірною та негативною, оскільки створює уявлення про позивача як особу, яка причетна до вчинення вчинків поза нормами моралі. 
		У пункті 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснено, що При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		Повідомлення оспорюваної інформації, яка стосувалася позивача, відбулося в спосіб, який міститься у п. 15 наведеної Постанови Пленуму ВСУ, а тому така інформація відповідає критеріям поширення інформації. Також судом встановлено, що поширена інформація стосувалася особи позивача.
		 
		Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
		Згідно із статтями 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.
		Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.
		Так, відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		Згідно із статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і Першого протоколу та Протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
		Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини (справи Лінгенса, Де Гаєс і Гійзельс, Гудвіна, Прагер і Обершлік) свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.
		Відповідно до вимог частин першої, другої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		У рішенні ЄСПЛ у справі «Lingens v. Austria» суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції. У даній справі ЄСПЛ вказав, що: «Суд повинен нагадати, що свобода вираження поглядів гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» або тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості і широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе».
		Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
		У свою чергу фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.
		Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.
		З огляду на статтю 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки дійсності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні статті 10 Конвенції.
		Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Такий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладений у постанові Верховного Суду від 01 лютого 2018 року у справі № 757/33799/15-ц, а також постанові Верховного Судом України від 29 листопада 2017 року у справі № 6-639цс17.
		Чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень. Вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків не можуть бути предметом судового захисту, оскільки будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів), а публічні особи мають бути толерантними до різкої, навіть некоректної критики.
		Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суд враховує характер такої інформації, стилістичний виклад коментарів, безапеляційні твердження про вчинення певних дій позивачем та його дружиною, вчинення дій, направлених на підтвердження правдивості викладеної інформації (сплата грошових коштів), створення певного «іміджу» позивача у читачів, та вважає, що така інформація є фактичним твердженням, а не оціночним судженням. Також суд не приймає до уваги доводи відповідача, що неетична поведінка ОСОБА_1 стала підставою для зупинення його адвокатської діяльності, оскільки належних та допустимих доказів цим обставинам вона не надала. Витяг з реєстру не підтверджує даної обставини. З нього лиш вбачається зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю. Відповідачка вказала, що сама писала скаргу на позивача, але не вказала при цьому наслідків розгляду такої скарги. 
		З вищезазначеного слідує, що відповідачем поширено недостовірну інформацію про позивача. Отже, позивач вимагає відновлення порушених особистих немайнових прав: честі, гідності та ділової репутації, у зв`язку з поширенням негативної та недостовірної інформації щодо нього.
		У своїх запереченнях відповідачка не оспорює написання коментарів, але жодним чином не вказує чи правдиві відомості зазначені, чи ні. Посилання ОСОБА_2 на імпульсивний характер не може підтверджувати правдивість інформації, викладеної в коментарях, або будь-яким іншим чином підтверджувати право на висвітлення приватного життя іншого громадянина. Суд погоджується з твердженнями позивача, що формулювання речень носить негативний характер, та наявний зв`язок між публікацією та певної особи з конкретним вчинками, який надає можливість стверджувати про здійснення цією особою дій поза нормами моралі, що в свою чергу негативно впливає на сприйняття особи. 
		 
		Частиною 2 статті 200 ЦК України передбачено, що суб`єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими порушеннями.
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію» під інформацією цей Закон розуміє будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
		Відповідно до Конституції України та ст.ст. 270, 275, 297 ЦК України фізична особа має право як на повагу до гідності та честі, так і право на захист свого особистого немайнового права.
		У ст. 12 Загальної декларації прав людини 1948 року встановлено, що ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання та недоторканість його житла, таємницю його кореспонденції або на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань.
		Міжнародним пактом про громадянські і політичні права 1966 року (пункт 1 ст.17) встановлено, що ніхто не повинен зазнавати свавільного чи незаконного втручання в його особисте і сімейне життя, свавільних чи незаконних посягань на недоторканість його житла або таємницю його кореспонденції чи незаконних посягань на його честь і репутацію.
		У статті 3, 32 Конституції України проголошено, що честь та гідність визнається найвищими соціальними цінностями і кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію.
		Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень і використання практики Європейського суду з прав людини» Європейська Конвенція та рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права в Україні, національні суди мають використовувати практику Європейського суду.
		Суд погоджується з доводами позивача, що сам факт розповсюдження інформації про його приватне життя в негативному світлі завдає шкоди його честі, гідності та діловій репутації. Це призводить до формування недовіри до нього необмеженого кола осіб і створює уявлення про те, що позивач причетній до протиправних дій.
		За таких обставини, суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи та наданих в їх обґрунтування доказів, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у справі, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку вважає, що позов підлягає задоволенню в частині визнання недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права позивача, інформацію, викладену в коментарях, так як правдивість поширеної відповідачем інформації під час судового розгляду не встановлено та відповідачем в силу принципу змагальності сторін не доведена, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. 
		       Вирішуючи питання про спосіб спростування інформації, яка даним рішенням визнається недостовірною, суд враховує п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1, якою передбачено, що якщо суд ухвалює рішення про право на спростування поширеної недостовірної інформації, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту; також суд враховує, що інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення. А саме шляхом зобов`язання відповідача опублікувати спростування.
		 
		За правилами частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частина друга стаття 16 ЦК України).
		Відповідно до частин першої - третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтями 1166, 1167, 1174 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.
		Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.
		За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними діями іншою особою виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.
		Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Частинами третьою, п`ятою та шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може гуртуватися на припущеннях.
		Також позивачу спричинені й моральні страждання, а саме внаслідок розміщення інформації позивач пережив моральні страждання та хвилювання, змушений був витрачати час на відновлення порушеного права, що призвело до негативних змін упорядкованого життєвого ритму позивача. При встановленні розміру відшкодування моральної шкоди суд також враховує обставини справи та докази в їх сукупності, характер і тривалість страждань, засади розумності та справедливості, тяжкість завданої травми та наслідки. Тому до стягненню з відповідача підлягає сума в розмірі 5 000 грн.
		 
		Відповідно та у порядку статей 133, 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню компенсація його судових витрат у сумі 1731,60 грн., що складаються з витрат на оплату судового збору відповідно до задоволеної частини позовних вимог.        
		Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		Керуючись ст. ст. 32, 34 Конституції України, ст.ст. 200, 201, 1166, 1167, 1174 ЦК України ст.ст. 2, 4, 5, 11-13, 16, 23, 57-64, 81, 141, 258, 263-265, 274-279, 297, 299 ЦПК України, - 
		 
		                                        УХВАЛИВ:
		 
		Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист, честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
		Визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 , інформацію, розміщену у соціальній мережі Instagram ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) на сторінках ОСОБА_2 з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 », « ІНФОРМАЦІЯ_5 » та « ІНФОРМАЦІЯ_6 », а також у коментарях під постом ОСОБА_1 , що розміщений за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_7 , а саме: «спускают в клубе только в тебя и твою жену» «так как это делала в свингер клубе в котором ты меня видел уже в рот твоей жены и твой) видимо тебе очень понравилось раз такой интерес», «дырка ты, для членов мужиков которые в твою жену тычут», «ты чмо, у тебя пердежа в твоем рте и так хватает но если надо то открою тебе пасть и твоей щ@лаУе жене і насру туда, а спрашивать тебя придурка никто не будет, потому что ты недоделаное чмо сам, жена и дочь такую же растишь. На х газуй и пукни себе в тазик», « ІНФОРМАЦІЯ_1 »; «Мои соседи хотят отодрать твою жену и спустить ей в рот. Оплатят щедро, больще чем павлюк) Почем. Кстати когда твоя жена отсасывает другому а потом целует тебя считается что ты тоже отсосал?», « ІНФОРМАЦІЯ_2 », «Давай я тебе вышлю сперму тех пар свингеров с которыми ты со своей женой ипешься и ты ее сожрешь? Заплачу щедро».
		Зобов`язати ОСОБА_2 протягом семи календарних днів з дня набранням рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену про ОСОБА_1 , розміщену у соціальній мережі Instagram ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) на сторінках ОСОБА_2 з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 », « ІНФОРМАЦІЯ_5 » та « ІНФОРМАЦІЯ_6 », а також у коментарях під постом ОСОБА_1 , що розміщений за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_8 ) на сторінках ОСОБА_2 з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 », « ІНФОРМАЦІЯ_5 » та « ІНФОРМАЦІЯ_6 », а також у коментарях під постом ОСОБА_1 , що розміщений за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_7 вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком «Спростування».
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 5000 (п`ять тисяч) грн.. 
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат 1731 (одна тисяча сімсот тридцять одна) грн. 60 коп.
		У задоволенні решти вимог відмовити.
		 
		Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, до Київського апеляційного суду або через Києво-Святошинський районний суд Київської області. 
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		 
		Інформація про позивача:  ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
		Інформація про відповідача:  ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
		 
		Суддя                                                                        Т.В. Дубас

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...