Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 346/6034/13-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; купівлі-продажу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 01.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 02.11.2021.
Дата набрання законної сили: 27.10.2021
Номер судового провадження: 61-15610ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		27 жовтня 2021 року 
		м. Київ
		 
		справа № 346/6034/13-ц
		провадження № 61-15610св21 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
		суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., 
		 
		учасники справи:
		позивачі:  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
		відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		особа, яка подавала апеляційну та касаційну скарги, - товариство з обмеженою відповідальністю «Галицька торгова компанія»,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька торгова компанія», які підписана представником Захаріїв Богданом Дмитровичем, на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 29 липня 2021 року у складі колегії суддів: Девляшевського В. А., Бойчука І. В., Фединяка В. Д.,
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У вересні 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу і державного акту на право власності на земельну ділянку.
		 
		Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
		 
		Ухвалою Коломийського міськрайонного суду складі судді: Потятинника Ю. Р., від 14 листопада 2013 року визнано мирову угоду сторін по справі, за умовами якої визнано недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 ., укладений між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 12 травня 2005 року і посвідчений приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу Трачук Л. В., зареєстрований в реєстрі за № Д-399. 
		 
		Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0983 га серії ЯМ № 640142, виданий ОСОБА_3 на підставі рішення Коломийської міської ради № 1976 від 25 жовтня 2005 року.
		 
		В порядку реституції ОСОБА_2 та ОСОБА_1 повернуто у власність вказане будинковолодіння та земельну ділянку площею 0,0983 га, які розташовані по АДРЕСА_1 , у таких пропорціях: ОСОБА_2 - 39/100 частин, ОСОБА_1 - 61/100 частин.
		 
		За дітьми відповідачів - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та внуком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зберігається право проживання в будинку по АДРЕСА_1 , протягом трьох років з дня підписання даної мирової угоди.
		 
		Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відмовилися від будь-яких вимог майнового та немайнового характеру до відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і не мають до останніх жодних претензій матеріального та морального характеру. Позивачі передають відповідачці ОСОБА_3 оригінали всіх існуючих боргових розписок, що підписані ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
		 
		Сторони не відшкодовують одна одній судові витрати.
		 
		Провадження по справі закрито.
		 
		Скасовано арешт житлового будинку по АДРЕСА_1 .
		 
		Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що наслідки закриття провадження в справі, передбачені статтями 175, 205, 206 ЦПК України сторонам відомі та зрозумілі. Сторони просять суд розглянути та визнати дану мирову угоду без їх присутності. Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, беручи до уваги, що укладення мирової угоди є правом сторін, які просять її визнати, сторонам зрозумілі наслідки закриття справи, вказав, що мирова угода не суперечить вимогам закону і не порушує права та законні інтереси інших громадян та держави, а тому підлягає визнанню судом із закриттям справи.
		 
		Короткий зміст ухвали апеляційного суду 
		 
		Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 29 липня 2021 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ТОВ «Галицька торгова компанія» на ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 14 листопада 2013 року закрито.
		 
		Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ТОВ «Галицька торгова компанія» подано апеляційну скаргу, у якій посилається на невідповідність рішення суду першої інстанції вимогам процесуального закону щодо законності судового рішення. Вказує, що на час ухвалення судом ухвали ОСОБА_4 був співвласником житлового будинку та земельної ділянки, які в порядку реституції повернено в володіння ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Тому судом ухвалено рішення без врахування майнових інтересів як кредитора. Згідно рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 31 серпня 2011 року ОСОБА_4 є боржником ТОВ «Галицька торгова компанія». Відповідно до інформації про виконавче провадження 10 листопада 2011 року державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_4 . Тому, при наявності заборони на відчуження боржник не мав права вчиняти мирову угоду, а суд не в праві був її затверджувати, враховуючи наявність заборони. Під час затвердження мирової угоди ОСОБА_4 перебував під вартою, тому не міг підписати мирову угоду, подану суду. Оскільки судом першої інстанції при затвердженні мирової угоди не враховано інтереси кредитора, то ухвала суперечить вимогам ЦПК.
		 
		Апеляційний суд вказав, що згідно частини п`ятої статті 175 ЦПК України (в редакції чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення), закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди. Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд. Затверджуючи мирову угоду, суд першої інстанції виходив того, що мирова угода на зазначених умовах не суперечить закону, не порушує будь-чиїх прав, свобод та охоронюваних законом інтересів. У ТОВ «Галицька торгова компанія» відсутнє порушене суб`єктивне право чи майновий інтерес, оскільки за результатом розгляду спору не вирішено питання про їх права та обов`язки. Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Таким чином, апелянт як суб`єкт звернення до суду, несе ризик настання наслідків пов`язаних з ненаданням доказів в обґрунтування порушення його прав за результатом розгляду спору. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. В обґрунтування апеляційної скарги викладено припущення щодо ймовірної можливості звернення стягнення на майно в разі відмови в задоволенні позову, що не є правовою підставою для скасування затвердженої мирової угоди. Відповідно товариством необґрунтовано належними правовими підставами, що рішення в даній справі впливає на реалізацію його прав, як стягувача. Окрім цього, мирову угоду затверджено в листопаді 2013 році. Матеріали апеляційної скарги не містять жодних належних та допустимих доказів, що  ОСОБА_4 на даний час не має іншого майна і не працює, доходів не отримує.
		 
		Апеляційний суд зазначив, що безпосередньо товариством надано інформацію про виконавче провадження станом на 08 липня 2021 року. Відповідно до цієї інформації виконавче провадження за наказом Господарського суду від 14 вересня 2011 року № 1669 щодо боржника ОСОБА_4 закінчено. Згідно вказаного витягу остання дата проведення дій в межах виконавчого провадження: 26 червня 2014 року. Назва виконавчої дії: закінчення ВП п.10 ч. 1 ст. 49 (направлення ВД за належністю до іншого відділу ДВС. Таким чином товариством не подано релевантної інформації, що станом на час подання апеляційної скарги відкрито виконавче провадження, за яким апелянт є стягувачем, і що воно по даний час перебуває на виконанні. Не доведено, що проводяться виконавчі дії. Враховуючи викладене, колегія суддів констатувала, що апеляційна скарга заснована на припущеннях, які не визначають собою юридичну підставу для скасування мирової угоди та направлення справи для продовження розгляду.
		 
		Апеляційний суд звернув увагу також на те, що шлюб між відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_9 розірвано. Продовження розгляду спору після скасування мирової угоди, затвердженої в 2013 році, може порушити права та інтереси осіб, які на даний час є власниками або користувачами майна. Таким чином, враховуючи принципи розумності та справедливості втручання є не виправданим та не кореспондує завданням цивільного судочинства. Тому з огляду на наведене провадження за апеляційною скаргою відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України підлягає закриттю.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		21 вересня 2021 року ТОВ «Галицька торгова компанія» засобами електронного поштового зв`язку касаційну скаргу, яка підписана представником Захаріїв Б. Д., на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 29 липня 2021 року, в якій просило оскаржену ухвалу апеляційного суду скасувати та справу передати на розгляд апеляційного суду.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що на момент прийняття ухвали Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14 листопада 2013 року ОСОБА_4 мав боргові зобов`язання перед ТОВ «Галицька торгова компанія» (кредитор) згідно рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 31 серпня 2011 року в справі № 5010/1550/2011-27/71, що набрало законної сили, і Коломийський міськрайонний відділ державної виконавчої служби при примусовому виконанні рішення суду зобов`язаний був звернути стягнення на частку майна ОСОБА_4 , що є у спільній сумісній власності, для виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 31 серпня 2011 року. 
		 
		Зазначає, що ухвала Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14 листопада 2013 року порушувала майнові інтереси кредитора (ТОВ «Галицька торгова компанія») і направлена на недопущення звернення стягнення на майно боржника ( ОСОБА_4 ). Оскільки на підставі ухвали Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14 листопада 2013 року вибула з власності ОСОБА_4 (боржника) належна йому на Праві спільної сумісної власності частина житлового будинку АДРЕСА_1 ., та частина земельної ділянки площею 0,0983 га. Даним обставинам апеляційний суд не надав належної правової оцінки.
		 
		Вказує, що оскаржена ухвала без врахування висновків щодо застосування відповідних норм права в подібних правовідносинах, викладених в постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі №747/306/19, в постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року в справі № 754/5841/17.
		 
		Рух справи
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Межі та підстави касаційного перегляду
		 
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). 
		 
		В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
		 
		В ухвалі Верховного Суду від 04 жовтня 2021 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: порушення норм процесуального права.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
		 
		Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).
		 
		Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
		 
		Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (стаття 13 ЦК України).
		 
		У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.
		 
		Усталеним в судовій практиці та цивілістичній доктрині є поділ недійсних правочинів на нікчемні та оспорювані.
		 
		В ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.
		 
		Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).
		 
		Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.
		 
		Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
		 
		Аналіз статті 3, 13, 15, 16, 203, 215, 216 ЦК України дозволяє зробити висновок, що недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. Учасники цивільних відносин не можуть на рівні того чи іншого договору (в тому числі, й мирової угоди) здійснювати кваліфікацію певного договору як недійсного (нікчемного чи оспорюваного), визначати правові наслідки нікчемності правочину, домовлятися про застосування реституції. За домовленістю сторін можуть змінюватися тільки правові наслідки оспорюваного правочину. По своїй суті застосування конструкції недійсність акту та/або реституції не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.
		 
		Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦК України, у редакції, чинній на момент постановлення оскарженої ухвали апеляційного суду).
		 
		Суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося (пункт 3 частини першої статті 362 ЦПК України, у редакції, чинній на момент постановлення оскарженої ухвали апеляційного суду).
		 
		Аналіз вказаних норм дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. У разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.
		 
		У частині першій та другій статті 2 ЦПК України (у редакції, чинній на момент постановлення оскарженої ухвали апеляційного суду) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
		 
		У частині першій статті 11 ЦПК України (у редакції, чинній на момент постановлення оскарженої ухвали апеляційного суду) передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
		 
		Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту. Приватно-правовий інструментарій (зокрема,затвердження мирової угоди із застосуванням реституції, визнання недійсним акту) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. При цьому, у разі використання приватно-правового інструментарію не для захисту цивільних прав та інтересів, а для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу, судове рішення стосується прав та/або інтересів кредитора.
		 
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		 
		У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зроблено висновок, що: «аналіз частини першої статті 352 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, у разі використання приватно-правового інструментарію не для захисту цивільних прав та інтересів, а для невиконання публічних обов`язків, звільнення майна з під арешту в публічних відносинах або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин, судове рішення стосується прав, інтересів та (або) обов`язків відповідного державного органу, покликаного захищати інтереси держави у відповідних відносинах».
		 
		У справі, що переглядається: 
		            апеляційний суд при закритті апеляційного провадження вважав, що у ТОВ «Галицька торгова компанія» відсутнє порушене суб`єктивне право чи майновий інтерес, оскільки за результатом розгляду спору не вирішено питання про їх права та обов`язки. Товариством необґрунтовано належними правовими підставами, що рішення в даній справі впливає на реалізацію його прав, як стягувача. Окрім цього, мирову угоду затверджено в листопаді 2013 році. Матеріали апеляційної скарги не містять жодних належних та допустимих доказів, що  ОСОБА_4 на даний час не має іншого майна і не працює, доходів не отримує;
		            аналіз матеріалів справи свідчить, що при обґрунтуванні права на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції ТОВ «Галицька торгова компанія» зазначала, що: судом першої інстанції постановлено ухвалу без врахування майнових інтересів як кредитора; згідно рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 31 серпня 2011 року, яке набрало законної сили, ОСОБА_4 є боржником ТОВ «Галицька торгова компанія» (а. с. 109 - 113). На підтвердження надано: рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 31 серпня 2011 року в справі № 5010/1550/2011-27/71; наказ в справі № 5010/1550/2011-27/71 інформацію про виконавче провадження (а. с. 121-127; 132-135);
		апеляційний суд не врахував, що недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. Учасники цивільних відносин не можуть на рівні того чи іншого договору (в тому числі, й мирової угоди) здійснювати кваліфікацію певного договору як недійсного (нікчемного чи оспорюваного), визначати правові наслідки нікчемності правочину, домовлятися про застосування реституції. За домовленістю сторін можуть змінюватися тільки правові наслідки оспорюваного правочину. По своїй суті застосування конструкції недійсність акту та/або реституції не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим;
		апеляційний суд не звернув уваги, що у разі використання приватно-правового інструментарію не для захисту цивільних прав та інтересів, а для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу, судове рішення стосується прав та/або інтересів кредитора;
		за таких обставин, апеляційний суд не перевірив доводи апеляційної скарги та зробив неправильний висновок про закриття апеляційного провадження.
		 
		Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена ухвала апеляційного суду постановлена без додержання норм процесуального права. У зв`язку із наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу слід задовольнити частково; оскаржену ухвалу апеляційного суду скасувати; передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька торгова компанія», які підписана представником Захаріїв Богданом Дмитровичем, задовольнити частково.
		 
		Ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 29 липня 2021 року скасувати.
		 
		Передати справу № 203/3131/19 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала Івано-Франківського апеляційного суду від 29 липня 2021 року втрачає законну силу.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                     В. І. Крат
		 
		Судді:                                                                                              Н. О. Антоненко
		 
		І. О. Дундар
		 
		                                                                                                        Є. В. Краснощоков
		 
		М. М. Русинчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...