Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 490/9966/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 01.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 02.11.2021.
Дата набрання законної сили: 27.10.2021
Номер судового провадження: 61-9138ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова    
		Іменем України
		 
		27 жовтня 2021 року                     
		м. Київ
		 
		справа № 490/9966/19
		провадження № 61-9138св21
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Крата В. І.,
		суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Русинчука М. М.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», 
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» на постанову Миколаївського апеляційного суду від 11 травня 2021 року в складі колегії суддів: Яворської Ж. М.,
		Базовкіної Т. М., Царюк Л. М.
		 
		ОПИСОВА ЧАСТИНА 
		Короткий зміст позовних вимог
		У листопаді 2019 року  ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства
		з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» (далі -
		ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1»), ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_6 року ТРК «Студія «1+1» поширено недостовірну інформацію про нього на власному веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 проєкту «ІНФОРМАЦІЯ_4» (ІНФОРМАЦІЯ_7) за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_8, відповідно до якого, серед іншого, стосовно позивача було зазначено таке: «ІНФОРМАЦІЯ_10».
		Доступ до цього веб-сайту є вільним в мережі інтернет, виходячи із загального поняття засобів масової інформації. Поширення вказаної недостовірної інформації відповідачами відносно позивача не залишилося не поміченим, адже інші засоби масової інформації розповсюдили цю «сенсаційну новину» та довели її до широкого кола читачів.
		В оскаржуваному проекті «ІНФОРМАЦІЯ_17» стверджують, що позивач
		є «кримінальним авторитетом», «кримінальним шахматистом», «персонажем кримінального спрямування».
		Однак вказана інформація не відповідає дійсності, оскільки в українському законодавстві жоден нормативно-правовий акт не містить вказаних визначень.
		Встановити змістовну суть цих словосполучень в цілому неможливо, але якщо розібрати їх по окремим словам «карний, те саме, що кримінальний» який вчинив злочин проти життя та майна (Словник української мови: в 11 томах т.4,1973 року, стр.108); «авторитет», як особа, що користується впливом, повагою, заслуговую повного довір`я; шахматистом є особа, що грає у шахи
		(загальнодоступна вільна багатомовна онлайн-енциклопедія « Вікіпедія »), то узагальнивши можна дійти висновку, що позивач начебто є особою, яка має повагу та вплив та якось пов`язана із вчиненням злочинів, та з якимись кримінальними угрупуваннями.
		Виходячи зі змісту викладених пояснень виразів, використаних співвідповідачами відносно нього, беззаперечно, як стверджується у позові, що вони не мають жодного відношення до позивача, та ніяк не пов`язані з його діяльністю. Тобто співвідповідачі використовують свої наклепницькі вирази щодо нього не у загальноприйнятному лексичному значенні, що викликає
		у стороннього спостерігача непорозуміння та призводить до неправильного тлумачення сказаного, що в свою чергу складає хибне уявлення широкої громадськості про позивача.
		Таким чином, слід вважати, що зазначені словосполучення в контексті оскаржуваного проекту «ІНФОРМАЦІЯ_17» були використані в такій формі, що спонукали стороннього спостерігача вважати, що ОСОБА_1 (порушено положення частини четвертої статті 296 ЦК України) є впливовою особою пов`язаною з особами, які можуть вчиняти злочини, чи взагалі міг сам вчинити якийсь злочин, в той час як жодна особа не вважається винною доки її винуватість не буде встановлена обвинувачу вальним вироком суду. А відтак, співвідповідачами було порушено не лише право на використання імені 
		ОСОБА_1 , а й, зокрема, допущено порушення принципу невинуватості, що є не припустимими у відповідності до вимог національного і міжнародного законодавства. В обґрунтування своєї позиції щодо порушення відповідачами принципу презумпції невинуватості також посилаються на численну практику Європейського суду з прав людини: рішення «Хужин та інші проти Росії», «Грабчук проти України», «Шагін проти України», «Альне де Рібемон проти Франції», «Бьомер проти Німеччини», «Дактарас проти Литви». «Ісмоїлов та інші проти Росії», "Редакція газети «Правое дело» і Штекель проти України», тощо.
		Подібні висловлювання відповідачів є нічим іншим, як умисним та протиправним приниженням його честі та гідності, ділової репутації та неправомірним використанням його імені. Зокрема, висловлювання відповідачів про нібито факт його причетності до «кримінальних авторитетів» 
		є неприпустимим та таким, що не лише порушує право на справедливий суд, 
		а завдає непоправної шкоди немайновим правам - право на використання імені, а відтак честі та гідності позивача. Опубліковані відомості про нього мають сильно негативне забарвлення, та не гуртуються на жодних фактичних даних, 
		є надмірними, дискредитаційними, образливими та такими, що принижують честь, гідність та ділову репутацію. Викладена інформація є недостовірною та носить негативний характер, не має статус офіційної, не підтверджена доказами, в тому числи обвинувальним вироком суду чи судовим рішенням.
		Така інформація спотворила та принизила оцінку його діяльності з боку громадськості та суспільства, ця оцінка перестала бути об`єктивною, поставила під сумнів його добропорядність як бізнесмена, породила сумніви щодо дотримання ним моральних та правових норм, створює негативний образ та вводить в оману читачів проєкту «ІНФОРМАЦІЯ_17».
		В той час як він є особистістю з активною та цілеспрямованою життєвою позицією, особою, яка наполегливо йде вперед до мети, поважає та цінує духовні та емоційні якості оточуючих. Він є сімейною людиною, турботливим батьком, який повсякчас своїм прикладом являється взірцем для наслідування дітей. Є людиною з надзвичайно активною громадською позицією. Вже багато років робить вагомий внесок у розвиток кінного спорту в м. Миколаєві та Миколаївській області, підтримує дитячі спортивні школи та факультет фізичного виховання і спорту ЧНУ «ім. Петра Могили», надає підтримку Міжнародному благодійному фонду «Життя-2016», одним з засновником якого
		є його дружина.
		Для з`ясування, чи є оспорювана інформація оціночним судженням чи фактичним твердженням, за заявою його адвоката ОСОБА_7 . Київським експертно-дослідним центром було проведено експертне семантико-текстуальне дослідження. Відповідно до висновку якого встановлено, що наведені висловлювання у тексті сюжету «ІНФОРМАЦІЯ_4» є твердженнями, в яких об`єкти, події, інші сутності та їх якості представляються як такі, що мають місце насправді, а інформація, яка в них міститься передбачає можливість верифікації, тобто оцінку істинності наведених відомостей і викладена у формі фактичних тверджень. Як випливає з загального змісту сюжету, його стилістичних особливостей, значень лексичних єдностей, за допомогою яких характеризується особистість ОСОБА_1 , та його дії, можна стверджувати, що у загальному контексті висловлювань ці словосполучення та фразові єдності мають виражену негативну конотацію, тобто є носіями негативної інформації, а зміст фрагментів текстового матеріалу полягає 
		у змалюванні негативного образу ОСОБА_1 в якості кримінального авторитету, який у своїй діяльності нехтує нормами етики та моралі, та навіть використовує незаконні шляхи. Звичайно, такий негативний образ громадянина суперечить загальноприйнятним нормам моралі і поведінки, а отже 
		є інформацією негативного характеру щодо особи ОСОБА_1 .
		Отже, поширена відповідачами інформація не тільки опорочила честь та гідність позивача в очах суспільства, друзів, колег, сім`ї, а й завдала шкоди його діловій репутації, оскільки він не лише громадський діяч та сім`янин, а ще й бізнесмен. Поширена відповідачами інформація порушує його особисті немайнові права та завдає шкоди честі, гідності та ділової репутації, створює негативний образ та вводить в оману всіх, хто ознайомився з проєктом «ІНФОРМАЦІЯ_17», створюючи враження, що саме позивач ОСОБА_1 начебто є «кримінальним авторитетом».
		Виходячи із способу поширення відповідачами недостовірної інформації про нього на загальновідомому та вільно доступному веб-сайті, викладення такої інформації у стверджувальній формі, наявністю умислу опорочити його перед громадськістю та суспільством, що суперечить дійсній сутності діяльності засобів масової інформації в демократичному та цивілізованому суспільстві, беручи до уваги, що недостовірна інформація стосувалася нього та завдала шкоди його честі, гідності та ділової репутації - вважає за розумним та справедливим присудження йому моральної шкоди в розмірі однієї гривні.
		Посилаючись на вказані обставини просив суд визнати вказану інформацію, поширену ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» на веб сайті https://1plus1.ua,
		тобто у вільному доступі, проєкту під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_11 » (ІНФОРМАЦІЯ_12) за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 едостовірною та такою, що порочить його честь, гідність та ділову репутацію.
		Зобов`язати ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» спростувати недостовірну інформацію відносно ОСОБА_1 у спосіб, ідентичний способу її поширення, не пізніше одного місяця з дня набрання рішенням суду законної сили, шляхом розміщення спростування в проекті «ІНФОРМАЦІЯ_17» на власному веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 з оголошенням вступної та резолютивної частини рішення суду.
		Визнати інформацію, поширену ОСОБА_2 , у проєкті під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (ІНФОРМАЦІЯ_12) за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: « ІНФОРМАЦІЯ_13» - недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 .
		Зобов`язати ОСОБА_2 спростувати недостовірну інформацію відносно
		ОСОБА_1 у спосіб, ідентичний способу її поширення, не пізніше одного місяця
		з дня набрання рішенням суду законної сили , шляхом спростування в проєкті «ІНФОРМАЦІЯ_17», що розміщується на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_5 
		з оголошенням вступної та резолютивної частини рішення суду;
		Стягнути солідарно з ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» та ОСОБА_2 на його користь моральну шкоду у розмірі 1,00 грн;
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Ухвалою суду від 30 жовтня 2020 року провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди закрито в частині позовних вимог, заявлених до ОСОБА_2 , у зв`язку із його смертю.
		Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 лютого 2021 року
		у задоволені позову ОСОБА_1 до ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» відмовлено.
		Суд першої інстанції виходив з того, що частина висловлювань має безособовий характер, а частина, з огляду на використані мовні засоби, є оціночними судженнями. Фрази, зазначені у позові, є вираженням суб`єктивної думки
		і поглядів автора, його характеристики та оцінки можливим діям позивача і не носять характеру однозначного твердження. Оспорювані позивачем висловлювання є вираженням погляду певних осіб, які виступають у вказаному сюжеті, на події. Вказані висловлювання не носять характер образ (хоча 
		і висловлені в негативній формі), а є критичним та суб`єктивним вираженням погляду «героїв» вказаного сюжету на відображені у сюжеті події. Такі висловлювання є оціночними судженнями, право на висловлювання якого гарантоване статтею 34 Конституції України. Зміст вказаного сюжету стосувався саме того, що у м. Миколаєві відбуваються певні події, які на думку авторів можуть мати «кримінальне спрямування», що не може не становити суспільний інтерес, у зв`язку із чим і було висловлене цими особами своє бачення обставин та причин цих подій, своє ставлення до них та можливо причетних осіб. Отже, вислови у оспорюваному відео-сюжеті з урахуванням вжитих мовно-стилістичних засобів є особистими суб`єктивними судженнями (зокрема, оцінка дій, ставлення, тлумачення).
		Висловлювання «кримінальний авторитет», «кримінальний шахматист» та «персонаж кримінального спрямування» ОСОБА_10 чи інших осіб щодо особи ОСОБА_11 мають оцінюватись судом через призму практики ЄСПЛ. Хоча оспорюваний відеосюжет в проекті «ІНФОРМАЦІЯ_4» і містив певні негативні вислови, однак ці висловлювання не можна витлумачити як такі, що містять фактичні дані, оскільки вони є оцінкою дій і не містять ствердження про порушення позивачем законодавства чи моральних принципів, а лише дають можливість проаналізувати та сприйняти зміст інформації згідно з власними суб`єктивними переконаннями.
		З огляду на зазначену природу оскаржуваних тверджень суд прийшов до висновку про те, що вони мають розглядатися у контексті оскаржуваної інформації у цілому як оціночні судження, а не чисті твердження щодо фактів. До того ж більша частина оскаржуваних висловлювань взагалі має безособовий характер, що в свою чергу спростовує твердження позивача про порушення його прав.
		З матеріалів справи не вбачається, що поширена інформація ганьбить честь та гідність позивача, завдає шкоди його діловій репутації. Позивачем не доведено, що розповсюджена інформація дискредитує його, перешкоджає здійсненню його особистого немайнового права або призвела до негативних наслідків.
		Судом не встановлено сукупності усіх обставин, які є підставою для задоволення позовних вимог, а тому підстави для визнання вказаної позивачем інформації такою, що не відповідає дійсності, порушує його права і свободи,
		а також принижує його честь та гідність, ділову репутацію відсутні.
		Позивач не скористався своїм правом, передбаченим статтею 64 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», і вчасно не звернувся до телекомпанії 
		з вимогою про спростування поширеної інформації та із заявою про надання автентичної копії запису фрагменту відеосюжету.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Миколаївського апеляційного суду від 11 травня 2021 року рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 лютого 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
		Позов ОСОБА_1 до ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди задоволено частково.
		Визнано недостовірною і такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, поширену ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» на веб-сайті https://1plus1.ua, тобто у вільному доступі, проєкту під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (ІНФОРМАЦІЯ_12) за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 : «ІНФОРМАЦІЯ_14 ».
		Зобов`язано ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» спростувати як недостовірну інформацію «ІНФОРМАЦІЯ_15 », не пізніше одного місяця з дня набрання постанови суду законної сили, шляхом розміщення спростування
		в проєкті «ІНФОРМАЦІЯ_17» на власному веб-сайті  ІНФОРМАЦІЯ_5 
		з оголошенням вступної та резолютивної частини рішення суду.
		Стягнуто з ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1,00 грн та 3 170,40 грн судового збору.
		В іншій частині у задоволені позову відмовлено.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач довів факт розповсюдження інформації ТОВ  «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», викладеної
		в позові. Поширена стосовно позивача інформацію в телепрограмі «ІНФОРМАЦІЯ_17», а саме «ІНФОРМАЦІЯ_16 », є такою, що може бути перевірена на предмет її правдивості, оскільки дії про які заявляє відповідач підпадають під ознаки кримінально-караного діяння, що у свою чергу виключає віднесення слів диктора за кадром до оціночних суджень чи критичних зауважень, доказів того, що стосовно позивача здійснюється чи наявне кримінальне провадження або 
		є вирок, який набрав законної сили, відповідач не надав.
		Щодо вимоги визнати недостовірною інформацію поширену відповідачем про те, що позивач є «кримінальним авторитетом», «кримінальним шахматистом» та «персонажем кримінального спрямування» суд зазначив, що наведені висловлення є вираженням суб`єктивної думки і поглядів як Телерадіокомпанії, так і ОСОБА_2 щодо моральних якостей позивача, і не свідчать про приниження честі, гідності та ділової репутації позивача. Суб`єктивні думки
		і погляди на підставі закону, положень Конвенції, з врахуванням практики ЄСПЛ не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, а отже, не можуть вважатися поширенням недостовірної інформації у розумінні статті 277 ЦК Україниі не підлягають спростуванню. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи 
		у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.
		Відмовляючи у задоволенні позову в іншій частині, апеляційний суд виходив
		з того, що з огляду на зазначену природу оскаржуваних тверджень вони мають розглядатися у контексті оскаржуваної інформації у цілому як оціночні судження, а не чисті твердження щодо фактів. До того ж більша частина оскаржуваних висловлювань взагалі має безособовий характер, що в свою чергу спростовує твердження позивача про порушення його прав.
		Задовольняючи вимоги про відшкодування моральної шкоди суд виходив
		з того, що факт розповсюдження недостовірної інформації відносно позивача
		є порушенням його честі, гідності та ділової репутації, приниження честі, гідності, ігнорування його прав, втратою у зв`язку із цим престижу та ділової репутації,
		з точки зору об`єктивної та своєчасної оцінки з боку суспільства, певних соціальних груп та окремих громадян його особи як фахівця у професійній сфері та стосунках з іншими людьми, та сам по собі породжує моральні переживання такої особи.
		Аргументи учасників справи
		У травні 2021 року ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просило скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі
		№ 758/12586/15, від 06 лютого 2019 року у справі № 761/28992/15-ц, від
		11 лютого 2019 року у справі № 725/5585/16-ц, від 17 березня 2021 року у справі № 761/38583/19.
		Зазначає, що апеляційний суд безпідставно ототожнив «рейдерство» з певним складом злочину, що у подальшому призвело до помилкового віднесення інформації до фактичних тверджень, а відтак і до неправильного тлумачення Закону України «Про інформацію». Апеляційний суд припустився неправильного застосування практики Європейського суду з прав людини по відношенню до фрази «стоїть за рейдерською операцією».
		Постанова апеляційного суду оскаржуються в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, тому в іншій частині судове рішення 
		в касаційному порядку не переглядається.
		У липні 2021 року від представники ОСОБА_1 подали до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу в якому зазначено, що доводи касаційної скарги
		є необґрунтованими, оскільки у наведених постановах Верховного Суду
		і у справі, що є предметом перегляду, різні фактичні обставини. З касаційної скарги не зрозуміло в чому саме полягає порушення апеляційним судом норм процесуального права, тому просять відмовити у задоволенні касаційної скарги, оскаржену постанову апеляційного суду - залишити без змін.
		 
		Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
		Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі, зупинено дію постанови Миколаївського апеляційного суду від 11 травня 2021 рокудо закінчення її перегляду в касаційному порядку.
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції 
		в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). 
		В ухвалі Верховного Суду від 14 червня 2021 року зазначено, що наведені
		у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 20 травня
		2020 року у справі № 758/12586/15, від 06 лютого 2019 року у справі
		№ 761/28992/15-ц, від 11 лютого 2019 року у справі № 725/5585/16-ц, від
		17 березня 2021 року у справі № 761/38583/19).
		Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
		Фактичні обставини, встановлені судами
		ІНФОРМАЦІЯ_6 року за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 розміщено відео-сюжет під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_17» (ІНФОРМАЦІЯ_18).
		На веб-сторінці перед відео розташований текст такого змісту: «Телеканал 1+1 пропонує до уваги глядачів проект «ІНФОРМАЦІЯ_17». Кожен випуск присвячується окремій темі. Зокрема, у проекті ви дізнайтесь про скандальні подробиці життя знаменитостей, таємні шляхи заробітку відомих політиків та приховані корупційні схеми».
		У зазначеному сюжеті з 53 хвилини викладається інформація про ситуацію
		у м. Миколаєві, а саме щодо захоплення підприємства родини ОСОБА_5 , обставини «про кримінал» у місті Миколаєві за виступом ОСОБА_12 щодо справи його клієнта, серед якого на проміжку з 57 хвилини по 59 хвилину - де сюжет коментує голос «за кадром», розміщено і виступи ОСОБА_13 
		з наступним текстом, серед якого зазначені такі висловлювання: «ІНФОРМАЦІЯ_19».
		У сюжеті з 57 по 59 хвилину в контексті наведених висловлювань показується фотографія особи ОСОБА_1 , який є позивачем у цій справі.
		У зазначеному відеосюжеті у правому верхньому кутку екрана міститься логотип «1+1 ТИ НЕОДИН», починається сюжет з назви проєкту «ІНФОРМАЦІЯ_17», завершується сюжет титрами «виробництво департаменту журналістських розслідувань на замовлення телеканалу «1+1».
		 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з частинами першою, четвертою, шостою та сьомою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.
		У частині четвертій статті 10 ЦПК України визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
		У статті 10 Конвенції передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати 
		і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади 
		і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане 
		з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду 
		і є необхідним в демократичному суспільстві.
		Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ свобода вираження поглядів є однією 
		з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенціївона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства». Слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна (Lingens v. Austria, № 9815/82, § 46, ЄСПЛ, 08 липня 1986 року,Karpyuk And Others v Ukraine, № 30582/04, 32152/04, § 188, ЄСПЛ, 06 жовтня 
		2015 року). 
		Преса відіграє істотну роль у демократичному суспільстві. І хоча вона не може переступати певні межі, зокрема, щодо репутації, прав інших осіб і необхідності запобігання розголошенню конфіденційної інформації, тим не менш, її обов`язком є передавати у спосіб, сумісний із її обов`язками та відповідальністю, інформацію та ідеї з усіх питань суспільного інтересу, включно з тими, що стосуються правосуддя. Не тільки на неї покладається завдання передавати таку інформацію та ідеї; громадськість також має право їх отримувати. Стаття 10 захищає не лише суть висвітлених ідей та інформації, але також і форму, в якій вони надаються. Журналістська свобода також включає можливість перебільшень або навіть провокацій. Пункт 2 статті 10 Конвенціїмайже не надає можливостей для обмеження свободи вираження поглядів, коли йдеться про виступи політиків або про питання, які становлять суспільний інтерес. Крім того, межа допустимої критики щодо такої публічної особи як політик є ширшою, ніж щодо приватної особи. На відміну від останнього, перший неминуче та свідомо йде на те, щоб усі його слова та вчинки були об`єктом пильної уваги з боку журналістів та широкого загалу, тому має виявляти більшу толерантність (GAZETA UKRAINA-TSENTR v. UKRAINE, № 16695/04, § 46, ЄСПЛ, 
		15 липня 2010 року).
		ЄСПЛ вказує, що «у своїй практиці Суд розрізняє факти та оціночні судження. Якщо існування фактів може бути підтверджене, правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимога довести правдивість оціночних суджень 
		є нездійсненною і порушує свободу висловлення думки як таку, що 
		є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції. Однак навіть якщо висловлення є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний базис для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя (UKRAINIAN MEDIA GROUP 
		v. UKRAINE, № 72713/01, § 41, 42, ЄСПЛ, 29 березня 2005 року).
		Презумпція невинуватості - об`єктивне правове положення, звернене до всіх громадян, посадових осіб, державних і громадських організацій, до громадської думки в цілому. Отже, цей принцип обов`язковий не тільки для кримінального суду, а й для всіх інших органів держави. Суд вважає, що посягання на презумпцію невинуватості може виходити не тільки від судді або від суду, але 
		і від інших органів державної влади (ALLENET DE RIBEMONT V. FRANCE, 
		№ 15175/89, § 33, 36, ЄСПЛ, 10 лютого 1995 року)
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі 
		і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 лютого 2019 року у справі № 725/5585/16-ц (провадження № 61-34549св18) вказано, що «тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду 
		з прав людини щодо її застосування. У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки поширена відносно позивачів вищевикладена інформація 
		є оціночним судженням, та відповідає засадам демократичного суспільства щодо свободи вираження поглядів».
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 травня 2020 року у справі № 758/12586/15 (провадження № 61-38937св18) зазначено, що «право на недоторканність ділової репутації та честь і гідність публічної особи підлягають захисту лише 
		у випадках, коли політичний, державний або громадський діяч доведе, що інформація поширена «з явним злим умислом», тобто з нехтуванням питання про їх правдивість чи неправдивість, а не з метою доведення до громадськості тверджень про наміри і позицію політичних лідерів, інших публічних осіб та сформувати про них свою думку. Поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 Конвенції захищає погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість. Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів. Колегія суддів зауважує, що чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень. Вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків не можуть бути предметом судового захисту, оскільки будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів),
		а публічні особи мають бути толерантними до різкої, навіть некоректної критики. Хоча виступ ОСОБА_2 в програмі «Телевізійна служба новин» на телеканалі «1+1» і містив провокативні вислови, однак ці висловлювання не можна витлумачити як такі, що містять фактичні дані, оскільки вони є оцінкою дій і не містять ствердження про порушення позивачем законодавства чи моральних принципів, а лише дають можливість проаналізувати та сприйняти зміст інформації згідно 
		з власними суб`єктивними переконаннями. Посилання суду апеляційної інстанції на те, що відповідач звинуватив позивача у скоєнні конкретних злочинів, не мають під собою жодних підстав, оскільки останній висловлював свою думку стосовно певного кола політичних діячів, використовуючи провокативну риторику та інші характерні для оціночних суджень мовно-стилістичні засоби, 
		і до цього висловлювання не можуть застосовуватись критерії кримінальних звинувачень. Висловлювання ОСОБА_2 є оціночним судженням, оскільки відображають власні думки відповідача, його особисте сприйняття діяльності певного кола осіб і не можуть бути витлумачені як повідомлення конкретних фактів з життя позивача».
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 761/28992/15-ц (провадження № 61-10879св18) зазначено, що «суди виходили із того, що висвітлення відповідачами в мережі Internet інформації про неправдивість відомостей в декларації позивача про доходи, висловлювання «Аферистка» щодо ОСОБА_2, посилання на її перебування «в московському СІЗО» не порушують немайнові права позивача та не характеризують її як злісного порушника законів. Вказані висловлювання є оціночним судженням, оскільки не містять конкретних даних щодо оцінки дій ОСОБА_2 в контексті вчинення конкретних правопорушень або злочинних дій у слові «аферистка», а володіння нерухомістю за кордоном та перебування у «московському СІЗО» не є такими, що порочать честь і гідність позивача. Колегія суддів погоджується із висновками судів про те, що вислів «аферистка» не містить посилань на вчинення ОСОБА_2 конкретного кримінально караного діяння та за правовою оцінкою є суб`єктивною думкою відповідачів, яку не можна перевірити щодо відповідності дійсності та спростувати».
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 березня 2021 року у справі № 761/38583/19 (провадження № 61-13116св20) вказано, що «відсутність зареєстрованих кримінальних проваджень щодо факту надання позивачем вказівок організувати акцію поблизу Адміністрації Президента України та її фінансування не свідчить про недостовірність поширеної інформації, а лише свідчить про те, що за цією інформацією не порушено кримінальних проваджень. Посилання позивача та висновки апеляційного суду щодо порушення принципу презумпції невинуватості є безпідставними, з огляду на таке. … Європейський суд з прав людини констатує, що має проводитись вагоме розрізнення між твердженнями про те, що особа лише підозрюється у вчиненні певного злочину, і відвертим визнанням того, що особа його вчинила (Bohmer v. Germany. 54, 56, Nestak 
		v. Slovakia, 88-89). Слід принципово розрізняти повідомлення про те, що когось лише підозрюють у вчиненні злочину та чітку заяву, зроблену за відсутності остаточного вироку, про те, що особа вчинила злочин (Ismoilov and Others 
		v. Russia, № 2947/06 від 24 квітня 2008 року)».
		Отже, недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, чи критикою та чи є вона такою, що виходить за межі допустимої критики за встановлених судами фактичних обставин справиПовинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку.
		Встановивши, що у контексті оскаржуваної інформації у цілому, з огляду на використані мовно-стилістичні засоби, вона має характер оціночних та особистих суб`єктивних суджень осіб, які виступають у вказаному відеосюжеті, їх особистому сприйнятті діяльності певного кола відомих діячів м. Миколаєва, не містить однозначного твердження про факт вчинення позивачем конкретного кримінального правопорушення, відповідність дійсності та правдивість цієї інформації не може бути піддана перевірці, суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позовних вимог.
		Натомість суд апеляційної інстанції помилково послався на те, що відносно позивача поширено фактичне твердження про вчинення ним кримінально-караного діяння та скасував законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції в оскарженій частині.
		Відповідно до статті 280 ЦК України, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню. Оскільки немає підстав для задоволення позову про захист честі, гідності та ділової репутації, то немає і підстав для стягнення моральної шкоди.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду в оскарженій частині ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права. 
		У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, постанову апеляційного суду в оскарженій частині скасувати та 
		в цій частині залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		Відповідно до підпунктів «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України
		у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		Враховуючи задоволення вимог касаційної скарги, з  ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» судові витрати, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, у розмірі 
		9 989,20 грн.
		Керуючись статтями 400, 402, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» задовольнити.
		Постанову Миколаївського апеляційного суду від 11 травня 2021 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства
		з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди скасувати.
		Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 лютого 2021 року
		в зазначеній частині залишити в силі.
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» судові витрати за сплату судового збору у розмірі 9 989,20 грн.
		З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Миколаївського апеляційного суду від 11 травня 2021 року в скасованій частинівтрачає законну силу
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                             В. І. Крат
		 
		Судді:                                                                                       Н. О. Антоненко
		 
		  І. О. Дундар
		 
		                                                                                                Є. В. Краснощоков
		 
		  М. М. Русинчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...