Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 725/5014/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та злочини проти журналістів.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 03.11.2021.
Дата набрання законної сили: 28.10.2021
Номер судового провадження: 51-3231км21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22017260000000059

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем України 
		28 жовтня 2021року
		м. Київ
		Справа № 725/5014/18
		Провадження № 51-3231 км 21
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого   ОСОБА_1 ,
		суддів:  ОСОБА_2 ,  ОСОБА_3 ,
		при секретарі ОСОБА_4 , 
		за участю прокурора  ОСОБА_5 , 
		захисника ОСОБА_6 , 
		розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 220017260000000059за обвинуваченням
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований в АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч.3 ст. 358 КК України
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець с.Гаврилівці, Кіцманського району, Чернівецької області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 332, ч.3 ст.358 КК України,
		за касаційною скаргою прокурора на вирок Першотравневого районного суду м. Чернівців від 26 січня 2021 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 31 березня 2021 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами 
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		Органом досудового розслідування ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обвинувачувались в тому, що за попередньою змовою між собою та іншими, невстановленими під час досудового слідства громадянами України здійснили дії по налагодженню каналу незаконного переправлення осіб через державний кордон України з використанням підроблених документів за грошову винагороду. На виконання свого злочинного наміру, та з метою власного збагачення останні здійснили виготовлення та підробку документа для виїзду за кордон, чим сприяли громадянину у незаконному перетинанні через державний кордон України. 
		Так, 26 березня 2018 року ОСОБА_7 , приблизно о 17 год.30 хв. поряд з відділенням № 1 ТОВ «Нова Пошта», що розміщене в м. Чернівці по вул. Руська, буд. 248о, зустрівся з ОСОБА_9 . В ході зустрічі останній передав ОСОБА_7 дані осіб та грошові кошти в сумі 2800 Євро в обмін на зобов`язання виготовити підроблені документи для переправлення осіб через державний кордон. У період часу з 26 березня по 3 травня 2018 року, ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_8 підшукали бланк паспорту громадянина Республіки Литва для виїзду за кордон серійного номеру НОМЕР_1 . У подальшому, вони внесли зміни до первинного змісту документу шляхом вклеювання сторінки з даними про власника поверх первинної сторінки з даними справжнього власника.3 травня 2018 року о 15 год. 50 хв. ОСОБА_7 , перебуваючи в районі перехрестя вулиць Чкалова та Миколаївської, що в м. Чернівці, особисто передав ОСОБА_9 виготовлений паспорт громадянина Республіки Литва для виїзду за кордон серійного номеру НОМЕР_1 , виданий на ім`я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно до висновку експерта від 24.05.2018 № 763-К, бланк паспорту громадянина Республіки Литва для виїзду за кордон серійний номер НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_10 , за дослідженими способами не відповідає зразку бланку даного виду, що перебуває в офіційному обігу. Виявлено зміни первинного змісту документу шляхом вклеювання сторінки з анкетними даними про власника поверх первинної сторінки.
		Таким чином, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 своїми умисними діями, які виразилися у сприянні незаконному переправленню осіб через державний кордон України вчиненими за попередньою змовою групою осіб з корисливих мотивів, а саме наданні за грошову винагороду завідомо підробленого паспорта громадянина Республіки Литва для виїзду за кордон, вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 332 Кримінального кодексу України.
		Крім того, 28 лютого 2018 року ОСОБА_7 отримав від громадянина ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 150 Євро та флеш-носій з необхідними даними на особу клієнта. В подальшому, 15 березня 2018 року о 14 год. 05 хв., ОСОБА_7 в обмін на іншу частину раніше обумовленої суми в 150 Євро, передав ОСОБА_9 виготовлене на його замовлення посвідчення водія Республіки Литва видане на NIKIFOROV IGOR, ІНФОРМАЦІЯ_4 , серійний номер НОМЕР_2 .
		У період часу з 26 березня по 3 травня 2018 року, ОСОБА_7 отримав від  ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 3100 Євро за виготовлення комплекту документів для виїзду за межі України та завдаток за виготовлення литовського водійського посвідчення. У подальшому, на виконання взятих на себе зобов`язань по виготовленню підроблених документів, ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_8 підшукали бланки відповідних документів та внесли зміни до первинного змісту шляхом вклеювання сторінки з анкетними даними про власника поверх первинної сторінки.
		3 квітня 2018 року, ОСОБА_7 отримав від ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 150 Євро, натомість передав останньому виготовлене посвідчення водія Республіки Литва видане на ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , серійний номер НОМЕР_3 .
		Окрім того, 3 травня 2018 року о 15 год. 50 хв. ОСОБА_7 , перебуваючи в районі перехрестя вулиць Чкалова та Миколаївської, що в місті Чернівці, особисто передав ОСОБА_9 виготовлені документи, а саме: паспорт громадянина Республіки Литва для виїзду за кордон серійний номер НОМЕР_1 , виданий на ім`я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та посвідчення особи громадянина Республіки Литва серійний номер НОМЕР_4 , видане на ім`я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		В ході проведення негласної слідчої (розшукової) дії  контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, у фігурантів було придбано закордонний паспорт громадянина Республіки Литва серійний номер НОМЕР_1 виданий 9 березня 2017 року на ім`я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , посвідчення особи громадянина Республіки Литва серійного номеру НОМЕР_4 , видане на ім`я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .. Окрім того, були придбані посвідчення водія Республіки Литва видане на ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , серійний номер НОМЕР_3 та посвідчення водія Республіки Литва видане на ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , серійний номер НОМЕР_2 .
		Згідно висновку експерта від 24.05.2018 № 763-К, бланк паспорту громадянина Республіки Литва для виїзду за кордон серійний номер НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_10 , за дослідженими способами не відповідає зразку бланку даного виду, що перебуває в офіційному обігу. Виявлено зміни первинного змісту документу шляхом вклеювання сторінки з анкетними даними про власника поверх первинної сторінки.
		Згідно висновку експерта від 24.05.2018 № 762-К, бланк ідентифікаційної картки Республіки Литва серійний номер НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_10 , за дослідженими способами не відповідає зразку бланку даного виду, що перебуває в офіційному обігу. Бланк ідентифікаційної картки виготовлений струменево-крапельним способом друку з імітацією УФ та ІЧ елементів захисту.
		Згідно висновку експерта від 24.05.2018 № 761-К, бланк посвідчення водія Республіки Литва видане на ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , серійний номер НОМЕР_2 , за дослідженими способами не відповідає зразку бланку даного виду, що перебуває в офіційному обігу. Бланк посвідчення виготовлений струменево-крапельним способом друку з імітацією УФ та ІЧ елементів захисту.
		Згідно висновку експерта від 14.06.2018 № 797-К, бланк посвідчення водія Республіки Литва видане на ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , серійний номер НОМЕР_3 , за дослідженими способами не відповідає зразку бланку даного виду, що перебуває в офіційному обігу. Бланк посвідчення виготовлений струменево-крапельним способом друку з імітацією УФ та ІЧ елементів захисту.
		Таким чином, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обвинувачуються в тому, що своїми умисними діями, які виразилися у підробленні посвідчення та інших офіційних документів з метою використання їх іншою особою, збуті таких документів, що вчинено повторно та за попередньою змовою групою осіб, скоїли злочин, передбачений ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України.
		Вироком Першотравневого районного суду м. Чернівців від 26 січня 2021 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 визнано невинуватими у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 332 та ч.3 ст. 358 КК України та виправдано на підставі п.2 ч.1 ст. 373 КПК України.
		Вирішено питання про речові докази у кримінальному провадженні.
		Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 31 березня 2021 року вищевказаний вирок щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишено без змін.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор просить скасувати постановлені судові рішення щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що суд безпідставно виправдав ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358 КК України. Вказує на необґрунтоване визнання судом недопустимими в якості доказів даних, отриманих у результаті проведення в межах кримінального провадження негласних слідчих (розшукових) дій. Вказує на те, що висновки суду про здійснення провокації злочину нічим не обґрунтовані, а лише констатовані як факт. Зазначає, що судом першої інстанції, ухвалюючи виправдувальний вирок, не виконано вимог п. 2, 3 ч. 1 ст. 368, ч. 3 ст. 374 КПК України. У вступній частині вироку не зазначено номер кримінального провадження, який присвоюється йому в ЄРДР. Стверджує, що судом першої інстанції безпосередньо під час судового розгляду не досліджувалися матеріали проведення негласних (слідчих) розшукових дій, зокрема матеріальні носії інформації. Крім того, в резолютивній частині вироку суд, в порушення вимог п. 1 ч. 4 ст. 374 КПК України, зазначив лише про частину речових доказів, а саме документи, які сторона обвинувачення вважає підробленими, що є порушенням вказаної статті і унеможливлює виконання вироку в цій частині. На переконання прокурора, судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог ч. 4 ст. 405 КПК України щодо обовязкової участі обвинувачених в судовому засіданні 31 березня 2021 року. 
		У письмових запереченнях на касаційну скаргу, які надійшли до суду до початку касаційного розгляду, захисник ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , просить постановлені судові рішення залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора  без задоволення.
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити.
		Захисник заперечила проти задоволення касаційної скарги, викладені в ній доводи вважала необґрунтованими, судові рішення просила залишити без зміни.
		Мотиви Суду
		Згідно зіст. 433 КПКУкраїнисуд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому вправі вийти за межі касаційних вимог, лише якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалось питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.
		Відповідно дост. 370 КПКУкраїни судове рішення повинно бути законним, обґрунтованимі вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідноз нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченихКПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно дост. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Колегія суддів касаційного суду вважає, що судом першої інстанції, ухвалюючи виправдувальний вирок щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , та апеляційним судом, яким вказаний вирок залишено без зміни, дотримано вказаних вимог закону.
		Щодо доводів касаційної скарги прокурора про необґрунтоване визнання судом недопустимими доказами даних, отриманих у результаті проведення в межах кримінального провадження негласних слідчих (розшукових) дій, які було покладено в основу обвинувачення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , колегія суддів виходить з наступного.
		Відповідно до приписівст. 62 Конституції Україниособа вважається невинуватоюу вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
		Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Згідно з вимогамист. 91 КПКУкраїни доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченогоу вчиненні кримінального правопорушення.
		При цьому, зазначені обставини встановлюються на підставі доказів, які повинні відповідати критеріям належності, допустимості та у своїй сукупності - достатності для постановлення обвинувального вироку.
		Відповідно до вимогст. 86 КПКУкраїни докази визнаються допустимими, якщо їх отримано у порядку, встановленому цим Кодексом.
		Докази мають бути отримані тільки уповноваженими на це особами (органами); способами і засобами, які призначені для одержання певних доказів; у процесі отримання доказів мають бути дотримані вимоги закону, що визначають порядок проведення конкретних дій, їхню послідовність, склад учасників; докази мають бути закріплені належним чином.
		Недодержання вказаних вимог має наслідком визнання доказів недопустимими, вони не можуть бути використані при прийнятті процесуальних рішень, на них не може послатися суд при ухваленні судового рішення.
		Згідно приписівст. 87 КПКУкраїнинедопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованихКонституцієюта законами України, в тому числі, внаслідок порушення права особи на захист та шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК України, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.
		Тобто здійснення досудового розслідування неуповноваженими на те особами (органами) визнається істотним порушенням прав людини і основоположних свобод та має наслідком визнання отриманих доказів недопустимими.
		Про те, що докази мають бути отримані тільки уповноваженими на це особами (органами); способами і засобами, які призначені для одержання певних доказів; упроцесі отримання доказів мають бути дотримані вимоги закону, що визначають порядок проведення конкретних дій, їхню послідовність, склад учасників; докази мають бути закріплені належним чином, зазначала й об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 24 травня 2021 року (провадження № 51-2917кмо20, справа № 640/5023/19). У цій справі колегія суддів дійшла висновку, що наслідком недотримання належної правової процедури якскладового елементу принципу верховенства права є визнання доказів, одержаних у ході досудового розслідування, недопустимими на підставі ст. 86, п.2ч. 3 ст. 87 КПК України як таких, що зібрані (отримані) неуповноваженими особами (органом) у конкретному кримінальному провадженні, з порушенням установленого законом порядку.
		Як убачається з матеріалів справи, досудове розслідування у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 та ч. 3 ст. 358 КК України, здійснювалось слідчим відділом УСБУ в Чернівецькій області.
		Підслідність кримінальних проваджень визначається виключно кримінальним процесуальним законом, а самест. 216 КПКУкраїни.
		Так, 14.11.2017 року першим заступником прокурора області ОСОБА_13 була постановлена постанова про визначення підслідності за СВ Управління СБ України в Чернівецькій області. 
		Як встановив суд першої інстанції, із самої постанови вбачається, що першим заступником прокурора області була винесена постанова не про зміну підслідності в наслідок неефективного розслідування, а одразу було порушено правило підслідності та визначено орган досудового розслідування, який неуповноважений здійснювати досудове розслідування.
		Зі змісту частин 2, 3, 5, 6 ст. 216 КПК України убачається, що кримінальні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 332 та ч. 3 ст. 358 КК України, в яких підозрювалися вказані особи, не є підслідним слідчим органам безпеки.
		Відповідно до ч. 1 ст. 216 КПК України, слідчі органів Національної поліції здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, крім тих, які віднесені до підслідності інших органів досудового розслідування, а тому уповноваженими на здійснення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні є виключно слідчі органи Національної поліції.
		За таких обставин, відповідно до вимог кримінального процесуального закону досудове розслідування у цій справі повинно було проводитись слідчими органами Національної поліції.
		Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 218 КПК України, якщо слідчому із заяви, повідомлення або інших джерел стало відомо про обставини, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення, розслідування якого не віднесене до його компетенції, він проводить розслідування доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність.
		Відповідно до ч. 5 ст. 36 КПК України, Генеральний прокурор, керівник регіональної прокуратури, їх перші заступники та заступники своєю вмотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, у разі неефективного досудового розслідування.
		Таким чином, судом було встановлено, що в порушення вимог КПК України, прокурор не вирішив питання про спрямування вказаного кримінального провадження щодо дій ОСОБА_7 та ОСОБА_8 для розслідування до належного правоохоронного органу, а відтак усі процесуальні та слідчі дії, що були здійснені слідчими УСБУ в Чернівецькій області до 20.08.2018 р., не можна визнати законними.
		Разом з тим, як убачається із матеріалів справи, 20 липня 2018 року прокурор відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби прокуратури ОСОБА_14 постановляє постанову про визначення підслідності за СВ Управління Національної поліції в Чернівецькій області та в самій постанові зазначає, що кримінальне правопорушення, внесене до ЄРДР за №12017260000000059 від 10.11.2017 року у відповідності до ст.216 КПК України підслідне органам Національної поліції та відповідні матеріали скеровує від СБУ саме туди для проведення досудового розслідування.
		В подальшому 06.08.2018 першим заступником прокурора області, в порядку ч. 5 ст. 36 КПК України, визнано досудове розслідування СУ ГУНП в області неефективним та визначено підслідність за СВ УСБУ в області.
		Відповідно до матеріалів кримінального провадження, та як було встановлено судом першої інстанції, постанова про визначення підслідності фактично є немотивованою та містить у собі посилання на обставини, що не відповідають дійсності, оскільки починаючи з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань з 10.11.2017 р., досудове розслідування у даному кримінальному провадженні здійснювалось лише слідчими відділу УСБУ в Чернівецькій області. Органами Національної поліції будь-яке досудове розслідування не здійснювалося, а відтак і таке, яке б можна було визнати неефективним, не було проведено.
		Тобто передумовою реалізації прокурором передбачених ч. 5ст. 36 КПКУкраїни повноважень має бути здійснення відповідним органом, визначеним уст. 216 КПК України, досудового розслідування у кримінальному провадженні та встановленняза наслідками такого розслідування його неефективності.
		Тому передбачених ч. 5ст. 36 КПКУкраїнипідстав доручати здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні іншому органу ніж той, що прямо визначений уст. 216 КПК України, у прокурора не було.
		Таким чином враховуючи, що слідчі органу безпеки діяли поза межами наданихїм процесуальним законом повноважень, суд на підставіст. 87 КПКУкраїниправильно вказав на недопустимість отриманих у результаті відповідних слідчих дій доказів та неможливість покладення їх в основу обвинувального вироку.
		З цих підстав доводи прокурора про необґрунтоване визнання судом недопустимими доказами даних, отриманих у результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, є неспроможними.
		Вказані обставини також були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який за результатами розгляду апеляційної скарги прокурора надав доводам сторони обвинувачення належну оцінку та із зазначенням підстав, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, правильно відмовив у її задоволенні. Ухвала апеляційного суду достатньо вмотивована та відповідає вимогам ст.419КПК України.
		Колегія суддів, погоджуючись із вищезазначеними висновками судів пронедопустимість отриманих у результаті досудового розслідування доказів через порушення правил підслідності, не вважає за доцільне надавати оцінку іншим доводам касаційної скарги прокурора про необґрунтованість висновків судів щодо визнання окремих доказів недопустимими з підстав порушення інших вимог КПК України під час їх збирання.
		Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях наголошував на тому, що суди першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи мають дотримуватися вимог статей 409, 416 та 421 КПК України.
		Зокрема, у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду від23вересня 2019 року (провадження № 51-7543кмо18, справа № 728/2724/16-к) зроблено висновок щодо застосування норм права, згідно з яким у разі встановлення апеляційним судом істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які є підставами для скасування вироку чи ухвали суду іпризначення нового розгляду в суді першої інстанції, відповідно до вимог статей370, 419, ч. 2 ст. 416 КПК України він не може залишити поза увагою доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора чи потерпілого, щодо необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання, інакше це призведе до неможливості застосування такого закону підчас нового розгляду в суді першої інстанції.
		Також об`єднана палата Касаційного кримінального суду в постанові від14вересня 2020 року зазначила, що, перевіривши обґрунтованість відповідних доводів прокурора чи потерпілого в апеляційних скаргах, апеляційний суд, крім випадку, якщо знайде їх неспроможними, під час скасування оскарженого судового рішення з підстав істотних порушень кримінального процесуального закону іпризначення нового розгляду в суді першої інстанції повинен також указати нанеправильність чи передчасність висновків суду в судовому рішенні, якескасовується, про застосування або незастосування того чи іншого закону прокримінальну відповідальність чи призначення того чи іншого покарання якнадодаткову підставу для скасування судового рішення.
		З назви та змісту ст. 421 КПК України вбачається, що погіршення становища обвинуваченого можливе виключно за умови, якщо з цих підстав подали апеляційну скаргу прокурор, потерпілий чи його представник, а відповідно дост.416 КПК України таке погіршення може мати місце тільки, якщо вирок було скасовано з цих підстав (або також із цих підстав).
		Частиною 3 ст. 409 КПК України встановлено заборону скасування виправдувального вироку лише з мотивів істотного порушення прав обвинуваченого, а ст. 420 цього Кодексу передбачено, що суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції.
		Підсумовуючи наведене, об`єднана палата наголосила на тому, що засудження особи під час нового розгляду після скасування виправдувального вироку єкрайнім за тяжкістю випадком погіршення становища особи в кримінальному провадженні. Системний аналіз указаних вище норм кримінального процесуального законодавства дозволяє зробити висновок, що вони мають воднаковій мірі застосовуватися як під час нового розгляду після скасування вироку за необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання, так і під час нового розгляду після скасування виправдувального вироку.
		Як вбачається із матеріалів провадження, вапеляційній скарзі прокурор, посилаючись на докази, які були досліджені судом першої інстанції та визнані недопустимими, просив скасувати вирок суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції, оскільки вважав, що ці докази на його думку, зібрані у встановленому законом порядку, і висновок суду про їх недопустимість є неправильним.
		У касаційній скарзі прокурор також посилаючись лише на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
		Колегія суддів касаційного суду погоджується із висновком апеляційного суду про те, що твердження прокурора про порушення судом вимог ст. ст. 368, 374 КПК України при ухваленні вироку є необґрунтованими. Так, в мотивувальній частині вироку суд вказав підстави виправдання обвинувачених, з посиланням на п. 2 ч.1 ст. 373 КПК України, а в резолютивній частині вироку зазначив, у вчиненні яких кримінальних правопорушень, що інкримінувались обвинуваченим, їх виправдано. 
		Той факт, що у вступній частині вироку судом не зазначено номер кримінального провадження відповідно до вимог ст. 374 КПК України, не є підставою для скасування виправдувального вироку та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
		Окрім того, за клопотанням учасників кримінального провадження, суд вправі вирішити долю частини речових доказів, про що зазначає прокурор в своїй скарзі, у відповідності до вимог ст. ст. 537, 539 КПК України.
		Враховуючи наведене, зазначені судові рішення слід залишити без зміни, а тому касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
		Керуючись статтями433,434,436,441,442 КПК України, Верховний Суд
		ухвалив:
		Вирок Першотравневого районного суду м. Чернівців від 26 січня 2021 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 31 березня 2021 року щодо  ОСОБА_7 та ОСОБА_8  залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора  без задоволення.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2    ОСОБА_15

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...