Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 806/2087/16 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; акцизного податку, крім акцизного податку із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції).
Надіслано для оприлюднення: 01.11.2021. Зареєстровано: 03.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 03.11.2021.
Дата набрання законної сили: 29.10.2021
Номер судового провадження: К/9901/38172/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		29 жовтня 2021 року 
		м. Київ
		справа № 806/2087/16
		касаційне провадження № К/9901/38172/18 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Гончарової І.А., 
		суддів - Пасічник С.С., Ханової Р.Ф.,          
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Бердичівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області
		на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Охрімчук І.Г.; судді -               Жизневська А.В., Котік Т.С.)
		та додаткову постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від           27 березня 2017 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Охрімчук І.Г.;    судді - Жизневська А.В., Котік Т.С.)
		у справі № 806/2087/16
		за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 
		до Бердичівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області
		про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У жовтні 2016 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1  (далі - ФОП ОСОБА_1 ; позивач; платник) звернувся до суду з адміністративним позовом до Бердичівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - Бердичівська ОДПІ; відповідач; контролюючий орган) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 21 липня 2016 року № 0002400314 та від 21 липня 2016 року № 0002390314.
		 
		Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 19 грудня 2016 року в задоволенні позову відмовив.   
		 
		Житомирський апеляційний адміністративний суд постановою від 07 лютого                    2017 року рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові про визнання  протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 липня                   2016 року № 0002390314 про застосування фінансових санкцій у розмірі                    6532,50 грн скасував та прийняв у цій частині нову постанову про задоволення цієї позовної вимоги. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 21 липня 2016 року № 0002390314 про застосування фінансових санкцій у розмірі                    6532,50 грн. В іншій частині постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року залишив без змін.  
		 
		Додатковою постановою від 27 березня 2017 року Житомирський апеляційний адміністративний суд резолютивну частину постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року виклав у новій редакції, а саме: «постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19 грудня                    2016 року в частині відмови в позові про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 липня 2016 року № 0002390314 та від 21 липня 2016 року № 0002400314 про застосування фінансових санкцій у розміром                  6532,50 грн та 17000,00 грн за порушення статті 15 Закону України від 19 грудня             1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»                 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 481/95-ВР) - за порушення правил зберігання алкогольних напоїв скасувати та прийняти в цій частині нову - про його задоволення. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21 липня 2016 року № 0002390314 про застосування фінансових санкцій у розмірі 6532,50 грн. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21 липня 2016 року № 0002400314 в частині застосування фінансових санкцій у розмірі 17000,00 грн за порушення правил зберігання алкогольних напоїв».
		 
		Бердичівська ОДПІ звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року, додаткову постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2017 року в частині задоволення позову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. 
		 
		В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на тому, що Житомирським апеляційним адміністративним судом безпідставно взято до уваги доводи позивача про те, що алкогольні напої були придбані ним без мети реалізації.
		 
		Вищий адміністративний суд України ухвалою від 19 червня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Бердичівської ОДПІ.
		 
		Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.
		 
		Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. 
		 
		14 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).
		 
		31 березня 2021 року Бердичівською ОДПІ заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - Бердичівської ОДПІ на Головне управління ДПС у Житомирській області у зв`язку з реорганізацією, яке згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.
		 
		Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
		 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Головного управління ДФС у Житомирській області проведено фактичну перевірку з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та паливом господарської одиниці, що належить ФОП ОСОБА_1 , результати якої оформлено актом від 30 червня 2016 року № 213/40/ НОМЕР_1 .
		 
		За її наслідками встановлено, зокрема, недотримання позивачем вимог статті 15 Закону № 481/95-ВР внаслідок зберігання алкогольних напоїв у місці зберігання, не внесеному до Єдиного державного реєстру місць зберігання, що, відповідно, призвело до порушення вимог Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 265/95-ВР).
		 
		На підставі зазначеного акта перевірки та з огляду на вказані порушення відповідачем 21 липня 2016 року прийнято податкові повідомлення-рішення:                       № 0002400314, згідно з яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано фінансові санкції в розмірі 17000,00 грн; № 0002390314, згідно з яким до платника застосовано фінансові санкції в розмірі 6532,50 грн.
		 
		Визнаючи протиправними та скасовуючи названі акти індивідуальної дії у відповідній частині, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що обов`язок реєстрації місця зберігання алкогольної продукції може бути покладений виключно на суб`єктів підприємницької діяльності, які зареєстровані в установленому порядку як особи, що здійснюють реалізацію алкогольної продукції відповідно до виданої ліцензії.
		 
		Відтак, оскільки позивач не зареєстрований у встановленому порядку як суб`єкт господарювання, який здійснює роздрібну торгівлю алкогольними напоями, відповідна ліцензія на провадження такої діяльності у ФОП ОСОБА_1 відсутня, застосування до нього фінансових санкцій згідно з оскаржуваними актами індивідуальної дії є безпідставним. 
		 
		Відповідно до частини тридцять п`ятої статті 15 Закону № 481/95-ВР зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб`єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.
		 
		Абзацом 11 частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР передбачено, що у разі зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17000 гривень.
		 
		Згідно з пунктом 1.1 розділу 1 Порядку ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від  28 травня 2002 року № 251 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Єдиний державний реєстр місць зберігання - це перелік місць, що використовуються для зберігання спирту, та приміщень, що використовуються для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, який містить відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.
		 
		Відповідно до пункту 2.1 розділу 2 зазначеного Порядку до Єдиного реєстру вносяться, зокрема, місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
		 
		Метою правового регулювання відносин із зберігання алкогольних напоїв є забезпечення контролю за їх виробництвом і обігом. Нарівні з місцями виробництва, оптової та роздрібної торгівлі алкогольних напоїв законодавець запровадив реєстрацію їх місця зберігання в Єдиному державному реєстрі для забезпечення повного контролю за процесом виробництва і реалізації підакцизної продукції. При цьому здійснення такої реєстрації не пов`язується з наявністю в суб`єкта господарювання відповідної ліцензії на провадження діяльності з реалізації алкогольних напоїв.
		 
		Наведені у статті 1 Закону № 481/95-ВР визначення місця торгівлі як місця реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів - без обмеження площі, для алкогольних напоїв - торговельною площею не менше 20 кв. м, обладнане електронними контрольно-касовими апаратами (незалежно від їх кількості) або де є товарно-касові книги (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів, та місця зберігання як місця, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання, не дають підстави для висновку про взаємовиключність цих місць. 
		 
		Тобто за певних обставин місце зберігання та місце реалізації можуть знаходитись за однією адресою і тоді суб`єкт господарювання відповідно до частини тридцять восьмої статті 15 Закону № 481/95-ВР звільняється від обов`язку вносити до Єдиного реєстру таке місце зберігання алкогольних напоїв.
		 
		Утім, у справі, яка розглядається, судами встановлено, що у позивача відсутня ліцензія на здійснення реалізації алкогольних напоїв, а тому з огляду на їх виявлення посадовими особами Головного управління ДФС у Житомирській області в господарській одиниці, що належить ФОП ОСОБА_1 , доводи відповідача про наявність підстав для притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафу за порушення вимог Закону № 481/95-ВР та Закону № 265/95-ВР є цілком обґрунтованими.
		 
		За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що Житомирський апеляційний адміністративний суд скасував постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року, яка відповідає закону.
		 
		Згідно зі статтею 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		 
		Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Замінити відповідача у справі - Бердичівську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Житомирській області її правонаступником - Головним управлінням ДПС у Житомирській області.
		 
		Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області задовольнити частково.
		 
		Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого                  2017 року та додаткову постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2017 року скасувати. 
		 
		Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року залишити в силі.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                             І. А. Гончарова
		 
		Судді                                                                                                   С. С. Пасічник 
		 
		                                                                                               Р. Ф. Ханова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...