Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/11995/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо.
Надіслано для оприлюднення: 02.11.2021. Зареєстровано: 03.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 03.11.2021.
Дата набрання законної сили: 01.11.2021
Номер судового провадження: К/9901/28330/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		01 листопада 2021 року 
		м. Київ
		справа № 640/11995/21
		адміністративне провадження № К/9901/28330/21, №К/9901/28829/21     
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Дашутіна І.В.,
		суддів: Шишова О.О.,  Яковенка М.М., 
		 
		розглянув у порядку письмового провадження касаційні скарги Міністерства економіки України та Асоціації українських автовиробників «Укравтопром» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 травня 2021 року у складі судді Погрібніченко І.М. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2021 року у складі колегії суддів: Коротких А.Ю. (головуючого), Сорочка Є.О., Чаку Є.В. про забезпечення адміністративного позову у справі №640/11995/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «з іноземними інвестиціями «Торговий дім «Маз-Україна» до Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про визнання протиправними дій, визнання протиправним та нечинним рішення,  -
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
		До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «з іноземними інвестиціями «Торговий дім «Маз-Україна» (далі - Товариство, позивач) з адміністративним позовом до Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі (далі - Комісія, відповідач 1), Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (далі - Міністерство, відповідач 2), в якому просить:
		визнати протиправним та нечинним з моменту прийняття рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі №486/2021/4411-03 «Про встановлення фактів дискримінаційних та недружніх дій з боку Республіки Білорусь щодо законних прав та інтересів суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України - підприємств автомобілебудування та застосування адекватних заходів у відповідь»;
		визнати протиправними дії Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України з порушення, проведення розслідування та подання Міжвідомчій комісії з міжнародної торгівлі матеріалів щодо встановлення фактів дискримінаційних та недружніх дій з боку Республіки Білорусь щодо законних прав та інтересів суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України - підприємств автомобілебудування та застосування адекватних заходів у відповідь.
		05 травня 2021 року ТОВ «з іноземними інвестиціями «Торговий дім «Маз-Україна» було подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій останній просив вжити заходи забезпечення позову, шляхом зупинення дії рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі №486/2021/4411-03 «Про встановлення фактів дискримінаційних та недружніх дій з боку Республіки Білорусь щодо законних прав та інтересів суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України - підприємств автомобілебудування та застосування адекватних заходів у відповідь» у частині запровадження спеціального мита щодо імпорту в Україну товару походженням із Республіки Білорусь, що має наступний опис: моторні транспортні засоби для перевезення вантажів з поршневим двигуном внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення (дизелем або напівдизелем) з повною масою транспортного засобу понад 5 т, але не більш як 20 т та з повною масою транспортного засобу понад 20 т, нові (за виключенням автомобільних шасі з кабіною), що класифікуються за кодами 8704 22 91 00 та 8704 23 91 00 згідно з УКТЗЕД; окремі моторні транспортні засоби спеціального призначення, а саме: автомобілі вантажні для аварійного ремонту, автокрани, автомобілі прибиральні для доріг, автомобілі поливомийні, автомобілі-майстерні, автогідропідйомники, нові, що класифікуються за кодами 8705 10 00 00 та 8705 90 80 90 згідно з УКТЗЕД; моторні транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, включаючи водія, нові, що класифікуються за кодами 8702 10 11 10, 8702 10 11 30, 8702 40 00 90, 8702 90 11 00 згідно з УКТЗЕД.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 травня 2021 року,  яку залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2021 року, заяву про забезпечення позову ТОВ «з іноземними інвестиціями «Торговий дім «Маз-Україна» задоволено. 
		Зупинено дію рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі №486/2021/4411-03 «Про встановлення фактів дискримінаційних та недружніх дій з боку Республіки Білорусь щодо законних прав та інтересів суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України - підприємств автомобілебудування та застосування адекватних заходів у відповідь» в частині запровадження спеціального мита щодо імпорту в Україну товару походженням із Республіки Білорусь, які імпортуються Товариством з обмеженою відповідальністю «з іноземними інвестиціями «Торговий дім «Маз-Україна»,  що має наступний опис:
		моторні транспортні засоби для перевезення вантажів з поршневим двигуном внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення (дизелем або напівдизелем) з повною масою транспортного засобу понад 5 т, але не більш як 20 т та з повною масою транспортного засобу понад 20 т, нові (за виключенням автомобільних шасі з кабіною), що класифікуються за кодами 8704 22 91 00 та 8704 23 91 00 згідно з УКТЗЕД;
		окремі моторні транспортні засоби спеціального призначення, а саме: автомобілі вантажні для аварійного ремонту, автокрани, автомобілі прибиральні для доріг, автомобілі поливомийні, автомобілі-майстерні, автогідропідйомники, нові, що класифікуються за кодами 8705 10 00 00 та 8705 90 80 90 згідно з УКТЗЕД;
		моторні транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, включаючи водія, нові, що класифікуються за кодами 8702 10 11 10, 8702 10 11 30, 8702 40 00 90, 8702 90 11 00 згідно з УКТЗЕД.
		Установлено, що ухвала набирає чинності з 06.05.2021 і підлягає негайному виконанню на підставі ч. 1 ст. 156 КАС України. Строк пред`явлення ухвали до виконання до 06.05.2024.
		Задовольняючи заяву, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, указав, що наведені заявником в заяві про забезпечення позову доводи, свідчать про наявність очевидних ознак протиправності рішення відповідача 1, а також про те, що у разі невжиття заходів забезпечення позову, до ухвалення рішення в даній адміністративній справі, буде істотно ускладнений ефективний захист порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, тобто про наявність підстав, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України та доведення відповідних обставин позивачем.
		Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
		У касаційній сказі Міністерство економіки України просить скасувати ухвали суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову. В обґрунтування своїх вимог посилається на порушення судами норм процесуального права щодо надання оцінки належності доказів про застосування заходів забезпечення позову та щодо мети застосування заходів забезпечення позову. Стверджує, що суди ухвалили рішення, посилаючись на обставини, що не були доведені належним чином, без перевірки обставин, на підставі яких було прийнято рішення. Зазначає, що доводи позивача, якими він обґрунтовує необхідність забезпечення позову, ґрунтуються лише на його припущенні, що без цього буде завдано шкоду законним правам та інтересам, унеможливить здійснення його господарської діяльності. Уважає, що суди не установили жодних доказів, які б свідчили про очевидну протиправність видачі Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі оскаржуваного рішення, а доводи інших учасників справи судами попередніх інстанцій залишено поза увагою.
		Асоціація українських автовиробників «Укравтопром», як особа, яка не брала участі у справі, однак спір у вказаній справі безпосередньо стосується її інтересів,  також не погодилась із указаними ухвалами судів попередніх інстанцій про забезпечення адміністративного позову з аналогічних підстав, викладених у касаційній скарзі Міністерство економіки України, та посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального права просить їх скасувати, прийняти нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову. 
		У відзиві на касаційні скарги позивач просить залишити їх без задоволення, а ухвали суду першої та апеляційної інстанцій без змін, як такі, що є законними та обгрунтованими.   
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
		Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).
		Як установлено судами попередніх інстанцій, 16.04.2021 Комісія, розглянувши матеріали Міністерства, з посиланням на ст. 29 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» прийняла Рішення №486/2021/4411-03, яким запровадила спеціальне мито щодо імпорту в Україну товару походженням з Республіки Білорусь, що має наступний опис (надалі - «Товар»):
		моторні транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, включаючи водія, нові, що класифікуються за кодами 8702 10 11 10, 8702 10 11 ЗО, 8702 10 91 00, 8702 20 10 10, 8702 20 10 90, 8702 20 90 00, 8702 30 10 00, 8702 30 90 00, 8702 40 00 10, 8702 40 00 90, 8702 90 11 00, 8702 90 31 00, 8702 90 90 00 згідно з УКТЗЕД;
		моторні транспортні засоби для перевезення вантажів з поршневим двигуном внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення (дизелем або напівдизелем) з повною масою транспортного засобу понад 5 т, але не більш як 20 т та з повною масою транспортного засобу понад 20 т, нові (за виключенням автомобільних шасі з кабіною), що класифікуються за кодами 8704 22 91 00 та 8704 23 91 00 згідно з УКТЗЕД;
		окремі моторні транспортні засоби спеціального призначення, а саме: автомобілі вантажні для аварійного ремонту, автокрани, автомобілі прибиральні для доріг, автомобілі поливомийні, автомобілі-майстерні, автогідропідйомники, нові, що класифікуються за кодами 8705 10 00 00 та 8705 90 80 90 згідно з УКТЗЕД.
		Також указаним рішенням Комісія встановила розмір ставки спеціального мита щодо імпорту в Україну Товару на рівні 35 % від митної вартості.
		Уважаючи вказане рішення протиправним, оскільки під час його прийняття Комісією було проігноровано Договір про ЗВТ, який визначає інший порядок вирішення розбіжностей між Україною та Республікою Білорусь, ніж передбачений статтею 29 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» на яку послалась Комісія, як на підставу прийняття спірного Рішення, позивач звернувся до суду із указаним позовом.
		На думку позивача, рішення №486/2021/4411-03 було прийнято з порушенням норм Митного кодексу України та Закону України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну».
		Так, позивач уважає, що прийняття та виконання Рішення Комісії №486/2021/4411-03 з ігноруванням вимог статті 2, 8, 19 Договору про ЗВТ, статті XIX ГАТТ 1994, статті 3 Угоди СОТ про захисні заходи, пункту 2 частини 3 статті 275 Митного кодексу України, Закону України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну» призводить не тільки до порушень названих вище нормативно-правових актів, але й до грубого порушення прав позивача, який є офіційним дистриб`ютором Мінського Автомобільного Заводу в Україні, імпортером Товару з Республіки Білорусь, а отже Заявник, фактично, буде вимушений сплачувати незаконно встановлене мито та нести додаткове фінансове навантаження за протиправним Рішенням Комісії у випадку не вжиття судом заходів забезпечення позову.
		При цьому, позивач звертає увагу, що 22.04.2021 на офіційному веб-сайті видання «Урядовий Кур`єр» було опубліковано Повідомлення Комісії «Про встановлення фактів дискримінаційних та недружніх дій з боку Республіки Білорусь щодо законних прав та інтересів суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України - підприємств автомобілебудування та застосування адекватних заходів у відповідь» (надалі - «Повідомлення») за змістом якого спеціальне мито в розмірі 35% від митної вартості, встановленого Рішенням Комісії №486/2021/4411-03 застосовується з моменту набрання чинності Рішенням Комісії і до встановлення факту припинення Республікою Білорусь дискримінаційних та недружніх дій щодо України. Рішення Комісії набирає чинності через 10 днів з дня опублікування цього повідомлення. Оскільки, оскаржуване Рішення набрало чинності 02.05.2021 і Товариство зобов`язане сплачувати 35 % митної вартості за весь товар, який підпадає під дію рішення і вартість якого вже зафіксована в договорах поставки, укладених з українськими підприємствами.
		Тому, зважаючи на зазначені ознаки протиправності Рішення №486/2021/4411-03 та наведені порушення прав, свобод або інтересів позивача, з метою ефективного захисту порушених прав та інтересів, позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом зупинення дії Рішення №486/2021/4411-03 «Про встановлення фактів дискримінаційних та недружніх дій з боку Республіки Білорусь щодо законних прав та інтересів суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України - підприємств автомобілебудування та застосування адекватних заходів у відповідь» в частині запровадження спеціального мита щодо імпорту в Україну товарів походженням із Республіки Білорусь, які імпортуються МАЗ-Україна.
		Так, відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України,  суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
		Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. 
		Колегія суддів ураховує, що заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.  
		Частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України    передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
		Системний аналіз наведених норм дає підстави для однозначного висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
		Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції взяв до уваги факт, що станом на 29.04.2021 Товариством «МАЗ-Україна» укладено договори поставки товару на загальну суму більше 181 млн грн за ціною, яка не враховувала спеціальне мито, встановлене оскаржуваним рішенням, а відтак, існує очевидний ризик того, що до розгляду даної справи по суті контрагенти товариства вчинятимуть дії по розірванню договорів поставок, що в свою чергу, призведе до фінансової нестабільності МАЗ-Україна, вимушеного зменшення кількості робочих місць для зменшення витрат на оплату праці.?
		Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, установив наявність достатніх вагомих підстав для сумніву у правомірності оскаржуваного Рішення №486/2021/4411-03 поза обґрунтованим сумнівом, що вказує на наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваної рішення відповідача, які в сукупності з наведеним вище та встановленими судом обставинами, є достатніми правовими підставами, передбаченими статтею 150 КАС України для вжиття заходів забезпечення позову.
		Так, за змістом статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
		У  постанові Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову"  зазначено, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
		Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.
		Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
		При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
		При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
		Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 30.09.2019 у справі № 826/10936/18, від 22.11.2019 у справі № 640/18007/18.
		У той же час, Верховний Суд у постанові від 17.04.2019 (справа №705/4587/17) сформулював правову позицію, згідно з якою в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.
		Як вірно враховано судами попередніх інстанцій, підстави, з яких може бути вжито заходів забезпечення позову, є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
		Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункту 1 частини другої  статті 150 КАС України.
		Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів, повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення (постанова Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №826/13306/18).
		Судами встановлено, що МАЗ-Україна є офіційним дистриб`ютором Відкритого акціонерного товариства «Мінський автомобільний завод» - керуюча компанія холдингу «Білавтомаз» (юридична особа зареєстрована за законодавством Республіки Білорусь, далі - «ВАТ «МАЗ» або «Завод»), що підтверджується відповідним свідоцтвом №526/018-21 (дійсне до 31.12.2025) та дистриб`юторським договором №526/45 319-20 від 29.10.2020.
		Завод є одним з найбільших в Європі виробників різноманітних великовантажних автомобілів і автопоїздів - тягачів з причепами та напівпричепами для міжміських і міжнародних перевезень, автомобілів - самоскидів, лісовозних тягачів підвищеної прохідності, автомобільних шасі для виробництва різних видів спеціалізованого автомобільного транспорту тощо. Номенклатура вантажних автомобілів включає понад 300 моделей автомобілів і на їх базі 1050 різних комплектацій повною масою від 10 до 50 тонн, екологічного класу від Євро-2 до Євро-6.
		Також Завод випускає пасажирський автомобільний транспорт, який сьогодні представлений 14 базовими моделями автобусів і понад 48 модифікаціями. Практично весь пасажирський автомобільний транспорт виготовлюється з урахуванням індивідуальних вимог замовника, а також випускає широку гаму причіпної техніки. Спеціальна техніка представлена 10 моделями і 40 модифікаціями вантажопідйомної техніки вантажопідйомністю 15-40 тонн і комунальної технікою широкого призначення.
		У той же час, як установлено судами з повідомлення Комісії про встановлення фактів дискримінаційних та недружніх дій з боку Республіки Білорусь щодо законних прав та інтересів суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України - підприємств автомобілебудування та застосування адекватних заходів у відповідь, судом встановлено, що останні запроваджено за результатами поданих Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України матеріалів, згідно яких Урядом Республіки Білорусь створені штучні бар`єри відносно імпортованих з України колісних транспортних засобів у вигляді утилізаційного збору та нерівних умов участі у державних закупівлях, у результаті чого ускладнюється доступ продукції українських підприємств на ринок Республіки Білорусь.
		Також у даному повідомленні зазначено, що дії Республіки Білорусь суперечать статтям 5 та 6 Договору про зону вільної торгівлі від 18.10.2011 (СНД), статті 2 Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про вільну торгівлю від 17.12.1992 і вважаються дискримінаційними та недружніми діями у розумінні положень Закону і Порядку.
		Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції взяв до уваги факт, що станом на 29.04.2021 МАЗ-Україна укладено договорів поставки товару на загальну суму більше 181 млн грн за ціною, яка не враховувала спеціальне мито, встановлене оскаржуваним рішенням, а відтак, існує очевидний ризик того, що до розгляду даної справи по суті контрагенти МАЗ-Україна вчинятимуть дії по розірванню договорів поставок, що в свою чергу призведе до фінансової нестабільності МАЗ-Україна, вимушеного зменшення кількості робочих місць для зменшення витрат на оплату праці.?
		Судами досліджено надані до заяви про забезпечення адміністративного позову копії договорів постачання №12 від 15.01.2021, № 55 від 25.02.2021, № 65 від 05.03.2021 року, № 66 від 05.03.2021, № 92 від 30.03.2021, № 103 від 02.04.2021, № 114 від 14.04.2021, № 78 від 22.03.2021, № 26 від 26.01.2021, № 59 від 26.02.2021, № 78 від 20.04.2021, № 84 від 26.04.2021, № 24 від 25.01.2021, № 104 від 05.04.2021, № 77 від 19.03.2021, договорів купівлі-продажу № 105 від 12.06.2020, № 152 від 15.07.2019, додаткових угод № 78 від 20.04.2021, № 84 від 26.04.2021, № 78 від 26.11.2020 року, № 73 від 13.11.2020 та довідки №293 від 27.04.2021 про розмір збитків.
		Відтак, суди попередніх інстанцій установили наявність достатніх вагомих підстав для сумніву у правомірності оскаржуваного Рішення №486/2021/4411-03 поза обґрунтованим сумнівом, що вказує на наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваної рішення відповідача, які в сукупності з наведеним вище та встановленими судом обставинами, є достатніми правовими підставами, передбаченими статтею 150 КАС України для вжиття заходів забезпечення позову.
		Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у разі невжиття заходів забезпечення позову, до ухвалення рішення в даній адміністративній справі, істотно ускладнить ефективний захист порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, тобто існування підстав, визначених п. 1 ч. 2 ст. 150 КАС України.
		Поряд з цим, суд зазначає, що відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		За приписами ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		При цьому, судами враховано, що відповідно до ч. 4 ст. 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
		З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
		Вжиті заходи забезпечення позову у спірних правовідносинах, на думку суду, за вказаних вище обставин та доводів заявника, є співмірними із можливими негативними наслідками суспільним інтересам та правам позивача та інших осіб, що можуть бути завдані у випадку їх незастосування.
		Водночас, заходи забезпечення позову, що вживаються, стосуються виключно частини оскаржуваного рішення, яка застосовується до товару, що імпортується позивачем.
		Суд звертає увагу, що у рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст.13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
		У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
		З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційних скарг отримали достатню оцінку.
		Згідно з частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Таким чином, касаційні скарги Міністерства економіки України та Асоціації українських автовиробників «Укравтопром» задоволенню не підлягають.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, суд,
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційні скарги Міністерства економіки України та Асоціації українських автовиробників «Укравтопром» - залишити без задоволення.
		Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 травня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2021 року про забезпечення адміністративного позову у справі №640/11995/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «з іноземними інвестиціями «Торговий дім «Маз-Україна» до Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про визнання протиправними дій, визнання протиправним та нечинним рішення, - залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                           І. В. Дашутін
		Судді                                                                                                                О.О. Шишов
		                                                                                                                         М.М. Яковенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...