Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 468/1584/19-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 02.11.2021. Зареєстровано: 03.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 04.11.2021.
Дата набрання законної сили: 02.11.2021
Номер судового провадження: 11-кп/812/716/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019150140000311

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		В И Р О К 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		02 листопада 2021 року м. Миколаїв
		 
		Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах: 
		 
		ОСОБА_1 ОСОБА_2          ОСОБА_3 
		 
		за участю секретаря ОСОБА_4 ,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12019150140000311, за апеляційними скаргами прокурора Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області ОСОБА_5 та потерпілої ОСОБА_6 на вирок Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 10 червня 2021року відносно
		ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Новопавлівка Баштанського району Миколаївської області, зареєстрований в АДРЕСА_1 , мешкає в АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
		 
		Учасники судового провадження:
		 
		прокурор          ОСОБА_8 ,
		обвинувачений     ОСОБА_7 ,
		захисник         ОСОБА_9 ,
		потерпіла         ОСОБА_6 ,
		представник потерпілої     ОСОБА_10 .
		 
		Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
		 
		Вироком Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 10 червня 2021року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки. 
		На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки 6 місяців із покладенням, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 76 КК України, обов`язків: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. 
		Ухвалено стягнути з ОСОБА_7 на користь держави витрати за проведення судових експертиз в сумі 10990 грн., на користь КНП ММР «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» витрати на лікування потерпілої від злочину ОСОБА_6  27587,83 грн., 
		Ухвалено цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_7 та публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування майнової та моральної шкоди заподіяної злочином  задовольнити частково. Стягнути на користь ОСОБА_6 з ПАТ «НАСК«Оранта»  135070,27 грн. майнової шкоди та 63929,73 грн. моральної шкоди, з ОСОБА_7  86070,27 грн. у відшкодування моральної шкоди.
		Вирішено питання стосовно речових доказів у кримінальному провадженні.
		 
		Короткий зміст вимог апеляційних скарг.
		 
		Прокурор та потерпіла ОСОБА_6 просять вирок суду першої інстанції скасувати в частині звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням та ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати засудженим за ч. 2 ст. 286 КК України до 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.
		В іншій частині прокурор просить вирок залишити без змін, в той час як потерпіла ОСОБА_6 просить стягнути з ОСОБА_7 на її користь моральну шкоду в розмірі 400000 грн.
		 
		Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги.
		 
		В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження й доведеності вини обвинуваченого, вважає оскаржуваний вирок таким, що підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування закону, який не підлягав застосуванню в частині звільнення ОСОБА_7 від призначеного покарання з випробуванням, тобто необґрунтованого застосування судом ст. 75 КК України.
		Наголошує на тому, що при вирішенні питання про звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, суд першої інстанції неналежно врахував обставин вчинення кримінального правопорушення та його наслідків, які полягали у грубому порушенні низки вимог Правил дорожнього руху, у стані алкогольного сп`яніння, у результаті чого сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої потерпіла отримала тяжкі тілесні ушкодження, стала інвалідом І групи та втратила можливість самостійно пересуватися, що докорінно погіршило якість її життя.
		Вважає, що підстави для застосування ст. 75 КК України, наведені судом у вироку, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставин його вчинення та наслідків, що настали, є непереконливими, оскільки не свідчать про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання та те, що таке звільнення від покарання буде достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, особливо з огляду на відсутність щирого каяття в діях ОСОБА_7 та невжиття заходів щодо відшкодування витрат на лікування потерпілої та збереження її життя, що значною мірою ускладнило процес її одужання.
		Окрім того, не свідчить про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 без відбування покарання і те, що упродовж досудового розслідування та судового розгляду останній всіляко перешкоджав встановленню об`єктивної істини у справі, задля уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення намагався ввести суд в оману і надав неправдиві свідчення з приводу обставин дорожньо-транспортної пригоди, які спростовані сукупністю досліджених судом доказів.
		Також апелянт відзначає, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не враховано позиції потерпілої ОСОБА_6 , яка наполягала на застосуванні до обвинуваченого ОСОБА_7 реальної міри покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.
		 
		В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_6 , окрім доводів, які є аналогічними доводам прокурора про безпідставне звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, наголошує на тому, що судом невірно вирішено її цивільний позов, в частині стягнення моральної шкоди, який має бути задоволений у повному обсязі.
		 
		Обставини, встановлені судом першої інстанції.
		 
		27.07.2019 р. о 22.40 год. обвинувачений ОСОБА_7 , в порушення п.2.9 «А» Правил дорожнього руху України, тобто перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно справним автомобілем «GEELY CK», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався в темний час доби по сухому асфальтобетонному дорожньому покриттю вул. героїв Небесної Сотні (Баштанської республіки) у м. Баштанка Миколаївської області, по ділянці вулиці, яка має по одній смузі у кожному напрямку, з боку вул. Миру у напрямку вул. Гребенюка зі швидкістю близько 46,6 км/год.
		В цей час, в зустрічному напрямку для автомобіля «GEELY CK», реєстраційний номер НОМЕР_1 , по сухому асфальтобетонному дорожньому покриттю вул. героїв Небесної сотні у м. Баштанка Миколаївської області з боку вул. Гребенюка у напрямку вул. Грушевського, із боковим інтервалом 0,5м. до правого краю проїзної частини вул. героїв Небесної Сотні, зі швидкістю 15-20 км/год., рухався технічно справний велосипед не встановленої марки під керуванням ОСОБА_6 
		Рухаючись за вказаних вище умов, на відстані близько 14 м. від зупинки на перехресті вулиць Грушевського та героїв Небесної сотні в м.Баштанка Миколаївської області, обвинувачений ОСОБА_7 в порушення вимог п.п.2.3 «б», 11.3 Правил дорожнього руху, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміни, виїхав на смугу зустрічного руху, не обрав безпечної швидкості руху свого транспортного засобу, з урахуванням дорожньої обстановки, що склалася, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, внаслідок чого втратив контроль над керуванням свого транспортного засобу та близько 22.40год. 27.07.2019 р. неумисно здійснив контактування передньою лівою частиною автомобіля «GEELY CK», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з лівою частиною велосипеду з рамою червоного кольору не встановленої марки під керуванням ОСОБА_6 , після чого потерпіла впала на землю. 
		Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6 спричинено компресійний уламковий перелом 4 грудного хребця зі стисненням спинного мозку, нижньою параплегією, порушенням функцій тазових органів, перелом 10 ребра зліва, осколковий перелом нижньої треті обох кісток лівої гомілки, відкритий багатоуламковий перелом обох кісток правої гомілки, множинні садна обличчя, обох нижніх кінцівок, правого передпліччя, тобто тяжкі тілесні ушкодження, за ознакою небезпеки для життя, які перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку із вказаною дорожньо-транспортною пригодою.
		Дії ОСОБА_7 судом кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, що керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
		 
		Обираючи вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_7 та звільняючи його від відбування покарання з випробуванням, суд першої інстанції врахував те, що ним вчинено тяжкий злочин, який відноситься до необережних злочинів, дані про особу обвинуваченого, а саме його молодий вік, позитивну характеристику за місцем проживання, наявність на утриманні малолітньої дитини та часткове відшкодування потерпілій заподіяної шкоди, а також висновок досудової доповіді, згідно якого обвинувачений ОСОБА_7 має середні ризики небезпеки для суспільства та вчинення повторного кримінального правопорушення.
		Встановив відсутність обставин, які пом`якшують покарання та визнав обставиною, яка обтяжує покарання  вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.
		 
		Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, потерпілу та її представника на підтримку апеляційних скарг, обвинуваченого та захисника, які не вбачали підстав для задоволення поданих апеляційних скарг, вивчивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить наступного.
		 
		Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.
		 
		Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам провадження і підтверджуються наявними доказами в їх сукупності. Дії обвинуваченого кваліфіковані правильно та апелянтами не оспорюються, а тому апеляційному перегляду не підлягають.
		Покарання ОСОБА_7 призначено відповідно до вимог ст. ст. 65 - 67 КК України, в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України. Вирок суду в цій частині апелянтами також не оскаржується.
		 
		Стосовно можливості звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, апеляційний доходить наступного.
		Згідно з вимогами ч. 1 ст. 75 КК України, в редакції, що діяла на час вчинення кримінального правопорушення, якщо суд, крім випадків засудження за корупційні злочини, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, то він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. 
		Відповідно до роз`яснень, викладених в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р., рішення суду про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням має бути мотивованим, при цьому необхідно враховувати не тільки дані про особу обвинуваченого і обставини, які пом`якшують покарання і свідчать про можливість його виправлення без відбування покарання, але й ступінь тяжкості вчиненого злочину, виходячи із особливостей і обставин його вчинення.
		 
		Вказаних вище вимог кримінального закону та роз`яснень Пленуму Верховного Суду України судом першої інстанції дотримано не було.
		 
		Приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, суд послався на тяжкість вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких, дані про особу обвинуваченого, а саме його молодий вік, позитивну характеристику за місцем проживання, наявність на утриманні малолітньої дитини та часткове відшкодування потерпілій заподіяної шкоди, а також висновок досудової доповіді, згідно якого обвинувачений ОСОБА_7 має середні ризики небезпеки для суспільства та вчинення повторного кримінального правопорушення.
		Разом з цим, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, судам необхідно виходити також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.
		Суд першої інстанції при призначенні обвинуваченому покарання хоча й послався на наявність обставини, яка обтяжує покарання  вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння, однак таке врахування слід визнати формальним, оскільки внаслідок одночасного порушення обвинуваченим ОСОБА_7 декількох пунктів Правил дорожнього руху, потерпіла ОСОБА_6 отримала тяжкі тілесні ушкодження, стала інвалідом І групи та втратила можливість самостійно пересуватися, що значно підвищує як суспільну небезпечність особи винного так і суспільну небезпечність вчиненого злочину.
		Враховуючи наведене, а також положення ст. 3 Конституції України, відповідно яким людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України є помилковим. 
		 
		З урахуванням викладеного, апеляційний суд погоджується з доводами апелянтів стосовно необґрунтованого звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, оскільки судом першої інстанції не надано повної оцінки обставинам, з якими він пов`язав можливість виправлення ОСОБА_7 без ізоляції від суспільства.
		 
		Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 420 КПК України, суд апеляційної інстанції у разі неправильного звільненням обвинуваченого від відбування покарання скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок.
		 
		Що стосується рішення суду першої інстанції стосовно цивільного позову потерпілої ОСОБА_6 , то за положеннями п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України, відшкодування моральної (немайнової) шкоди є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів кожної особи.
		Критерії, якими суд має керуватися під час визначення розміру моральної шкоди, закріплені у ч. 3 ст. 23 ЦК України та п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.04.1995 р.
		Визначення розміру відшкодування моральної шкоди залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.
		Суд, який розглядає справу, повинен з`ясувати всі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості та справедливості.
		Аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 р. по справі № 136/1208/17.
		 
		Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що обґрунтовуючи розмір завданої моральної шкоди потерпіла ОСОБА_6 вказувала на отримання в результаті дій ОСОБА_7 тяжких тілесних ушкоджень, внаслідок чого вона втратила можливість ходити та вести повноцінне життя, що призвело до потреби у сторонньому догляді зі сторони рідних, втрати соціальних зв`язків із друзями та знайомими, а також на те, що обвинувачений ОСОБА_7 не допомагав у її лікуванні та навіть не вибачився за свій вчинок, вважаючи себе невинним, а тому, просила стягнути на її користь на відшкодування моральної шкоди 400000 грн.
		 
		Визначаючи розмір суми, що підлягала стягненню у відшкодування моральної шкоди, завданої потерпілій ОСОБА_6 , суд першої інстанції, врахувавши сукупність негативних наслідків, які настали для потерпілої, характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнала остання у зв`язку із заподіянням їй тяжких тілесних ушкоджень, оперативним втручанням, тривалим лікуванням, порушенням звичайного укладу життя і неможливістю його поновлення до попереднього стану, дійшов висновку, що цивільний позов в частині стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню в розмірі 150000 грн.
		 
		Із вказаними висновками погоджується апеляційний суд, оскільки рішення суду щодо стягнення моральної шкоди у визначеному розмірі узгоджується з принципом розумності, виваженості та справедливості, відповідає характеру й обсягу моральних страждань потерпілої. Будь-яких інших підстав, які б свідчили про доцільність збільшення розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню, оскільки розмір спричинених страждань є більшим, потерпілою в апеляційній скарзі не наведено. 
		Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 420, 424, 532 КПК України, апеляційний суд 
		у х в а л и в :
		 
		апеляційну скаргу прокурора Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області ОСОБА_5 задовольнити.
		Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_6 задовольнити частково.
		Вирок Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 10 червня 2021року відносно  ОСОБА_7  в частині звільнення обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням  скасувати.
		Ухвалити в цій частині новий вирок, яким вважати  ОСОБА_7  засудженим за ч. 2 ст. 286 КК України з призначенням покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.
		Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_7 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
		В іншій частині вирок залишити без змін.
		Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, роз`яснивши іншим учасникам судового провадження їх право на отримання в суді копії вироку.
		 
		 
		 
		Судді
		          ОСОБА_1   ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...