Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 991/3608/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
Надіслано для оприлюднення: 03.11.2021. Зареєстровано: 03.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 04.11.2021.
Дата набрання законної сили: 18.02.2022
Результат оскарження 18.02.2022 Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/991/2/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 991/3608/21
		Провадження 2/991/2/21
		 
		 
		 
		 
		 
		ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		21 жовтня 2021 року                                                                 м.Київ 
		 
		Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів
		Широкої К. Ю. (суддя-доповідачка), Біцюка А. В., Воронька В. Д.,
		 
		за участю секретаря судового засідання Севрюк К. А.,
		від позивача - прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) Офісу Генерального прокурора САП Семака І. А.,
		відповідача ОСОБА_1 ,
		від відповідача представників - адвокатів Степанова І. О., Шевченко Ю. Г.,
		 
		у справі за позовом держави України в особі прокурора САП четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Семака І. А. (м. Київ) до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (м. Київ), про визнання необґрунтованим актива та його стягнення в дохід держави, а саме квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 ,
		 
		ВСТАНОВИВ
		 
		28.05.2021 до Вищого антикорупційного суду надійшла позовна заява від прокурора САП Семака І. А. (позивач) до ОСОБА_1 , подана в інтересах держави. 
		 
		Справи про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави розглядаються Вищим антикорупційним судом (ч. 4 ст. 23 Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК України). Справи про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави розглядаються колегіально Вищим антикорупційним судом у складі трьох суддів (ч. 1 ст. 34 ЦПК України). 
		 
		Справа по суті розглядалася відкрито, проте 28.09.2021 електронною поштою до суду також надійшло клопотання представника відповідача - адвоката Степанова І. О. про розгляд справи у закритому судовому засіданні. Він вважає, що в ході засідання 30.09.2021 будуть з`ясовуватися обставини отримання відповідачем законних доходів за період, коли він не перебував на посаді особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Також, на думку заявника клопотання, необхідно врахувати, що у судовому засіданні можуть бути розголошені відомості про особисті сторони життя відповідача, його колишньої дружини та сина, що, на його думку, становить їхні персональні дані та є конфіденційною інформацією, що охороняється законом, а за їхнє розголошення може наставати кримінальна відповідальність. Також, заявник клопотання надав копію публікації видання «Радіо Свобода» від 10.03.2004, в якій йдеться про викрадення сина відповідача. Аналогічне клопотання було подане до канцелярії суду особисто 29.09.2021. 
		 
		У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що відповідач системно виступає проти органів державної влади, надає викривальні матеріали та має активну політичну позицію. На етапі дослідження доказів можуть бути розкриті персональні дані відповідача та членів його сім`ї. Позивач заперечив проти задоволення цього клопотання, зазначивши, що у судовому засіданні не розголошуватиметься інформація, що містить персональні дані.
		 
		Розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених ЦПК України (ч. 1 ст. 7 ЦПК України). Суд може прийняти рішення про обмеження доступу осіб, які не є учасниками судового процесу, в судове засідання під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», якщо участь в судовому засіданні становитиме загрозу життю чи здоров`ю особи (ч. 3 ст. 7 ЦПК України). Трансляція судового засідання здійснюється з дозволу суду (ч. 5 ст. 7 ЦПК України). Розгляд справи у закритому судовому засіданні проводиться у випадках, коли відкритий судовий розгляд може мати наслідком розголошення таємної чи іншої інформації, що охороняється законом, або за клопотанням учасників справи з метою забезпечення таємниці усиновлення, запобігання розголошенню відомостей про інтимні чи інші особисті сторони життя учасників справи або відомостей, що принижують їхню честь і гідність, а також в інших випадках, установлених законом (ч. 7 ст. 7 ЦПК України).
		 
		Суд бере до уваги те, що інформація, що буде оголошуватися у судовому засіданні, може стосуватися відомостей про інтимні чи інші особисті сторони життя учасників справи. Крім цього, є підстави вважати, що оголошена інформація стосується персональних даних осіб (зокрема, відповідача та членів його сім`ї). Така інформація може мати статус конфіденційної (з урахуванням положень ч. 1 ст. 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації»). Необхідно врахувати, що, в цілому, учасники справи мають право на публічний розгляд їхньої справи, оскільки це захищає їх від здійснення таємного правосуддя без здійснення громадського контролю (Рішення Великої Палати у справі Malhous проти Чеської Республіки від 12 липня 2001 року, заява № 33071/96, параграфи 55-56). Хоча публічний розгляд справи становить фундаментальний принцип параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок проведення такого засідання не є абсолютним (Рішення Великої Палати у справі De Tommaso проти Італії від 23 лютого 2017 року, заява № 43395/09, параграф 163). У випадку, якщо ж зачіпаються інтереси моралі або з метою захисту приватного життя сторін, суд може обмежити доступ до судового засідання преси та публіки.
		 
		У цьому випадку, суд, взявши до уваги доводи сторін, прийняв рішення про припинення подальшої трансляції судового розгляду 30.09.2021 і, відповідно, про часткове задоволення клопотання. 
		 
		Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
		 
		Позов
		 
		У позовній заяві прокурор САП просить визнати необґрунтованим активом та стягнути в дохід держави квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 . Прокурор САП стверджує, що ОСОБА_1 , народний депутат України 9-го скликання, 19.06.2020 року набув у власність актив (квартиру), вартість якого перевищує його законні доходи на щонайменше 3 292 413 гривень та не більше 3 533 304 гривні, а тому квартира є необґрунтованим активом, який ОСОБА_1 набув у статусі особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
		 
		Прокурор зазначає, що з 29.08.2019 до зараз ОСОБА_1 є народним депутатом України 9-го скликання. 19.06.2020 він придбав у власність трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , вартість якої складає 7 644 381 грн.
		 
		Акумульовані доходи відповідача станом на кінець 2019-початок 2020 років складали у гривневому еквіваленті 1 479 837 грн у формі:
		-квартири, придбаної 29.02.2016, вартістю на дату набуття 1 003 262 грн;
		-двох мотомісць, придбаних 15.11.2018, вартістю 191 142 грн та 190 713 грн відповідно;
		-готівки в сумі 4 000 дол. США.
		Протягом 2020 року відповідач заробив у гривневому еквіваленті 4 809 549 грн:
		-189 405 грн пенсії;
		-509 057 грн заробітної плати;
		-4 111 077 грн у виді доходу від відчуження 05.06.2020 квартири, яку він зазначав у декларації за 2019 рік.
		Наприкінці 2020 року у відповідача залишилися активи у виді двох мотомісць, 4 000 дол. США, а також 457 581 грн.
		 
		З урахуванням цього, зазначає позивач, для придбання квартири протягом 2020 року відповідач міг використати лише доходи, отримані ним в 2020 році: щонайменше в сумі 4 111 077 (якщо не враховувати інші доходи, окрім як від продажу нерухомості, які могли бути отримані після купівлі квартири АДРЕСА_2 ), і щонайбільше в сумі 4 351 968 грн (якби всі повідомлені за 2020 рік доходи було отримано до придбання квартири АДРЕСА_2 19.06.2020, за виключенням залишку у сумі 457 581 грн).
		 
		Таким чином, різниця між вартістю квартири АДРЕСА_2 на час її придбання та доходами відповідача, які могли бути використані для такого придбання, становить від 3 292 413 грн до 3 533 304 грн. Відповідно, є підстава визнати цю квартиру необґрунтованим активом та стягнути її в дохід держави.
		 
		Відзив на позовну заяву
		 
		До підготовчого засідання адвокат Степанов І. О., що здійснює представництво інтересів ОСОБА_1 від відповідача подав відзив на позовну заяву, що надійшов до суду 24.06.2021 разом із матеріалами, що підтверджують доводи, викладені у ньому. Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.
		 
		Представник відповідача зазначив, що 19.06.2020 відповідач ОСОБА_1 уклав договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_2 . Проте, 29.11.2017 року, тобто за два роки до набуття відповідачем статусу народного депутата України та набрання чинності Законом України № 263-ІХ він уклав попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 з ТОВ «КУА «ЮДП ЕССЕТ МЕНЕДЖМЕНТ», посвідчений приватним нотаріусом Малаховською І. В., зареєстрований в реєстрі за № 2189. За умовами цього договору сторони зобов`язалися в майбутньому укласти та нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу квартири (основний договір), та затвердили текст основного договору. 
		 
		Предметом купівлі-продажу основного договору було визначено квартиру АДРЕСА_2 . Попередня ціна квартири на день укладення попереднього договору становила 7 558 775,94 грн, що еквівалентно 281 290 дол. США за офіційним курсом НБУ на 29.11.2017. Згідно із пунктом 7.3 договору відповідач сплачує забезпечувальні платежі, загальна сума яких є остаточною ціною квартири. 
		 
		Із 04.12.2017 відповідач за умовами попереднього договору почав здійснювати забезпечувальні платежі, які здійснювалися за рахунок наявних у нього грошових активів у безготівковій формі в гривні: зокрема, у 2017 році було сплачено 4 030 773,9 грн, у 2018 було сплачено 3 613 282 грн, у 2019 році забезпечувальні платежі не здійснювалися, а у 2020 році було сплачено 325 грн. З урахуванням попередньо здійснених забезпечувальних платежів у 2017-2018 роках сплачена сума склала 7 644 380,9 грн. Останній забезпечувальний платіж у розмірі 325 грн було сплачено 11.06.2020.
		 
		Представник зазначив, що в період перебування відповідача в статусі особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, він витрати 325 грн на придбання квартири АДРЕСА_2 . Розмір отриманих у 2020 році доходів дозволяв йому здійснити оплату у такому розмірі. 19.06.2020 відповідач уклав договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Золотухіною О. М., зареєстрований в реєстрі за № 1487, де було зазначено, зокрема, що покупець у повному обсязі розрахувався, перерахувавши на поточні рахунки суму у розмірі 7 644 380,90 грн в якості забезпечувального платежі, відповідно до умов попереднього договору, посвідченого 29.11.2017 за реєстровим № 2189. У договорі також зазначалося, що попередній договір вважається виконаним належним чином та припиняє свою дію.
		 
		Представник відповідача зазначив, що не підлягає доведенню наявність у відповідача законних доходів для оплати вартості квартири АДРЕСА_2 до набрання чинності 28.11.2019 Законом № 263-ІХ з урахуванням принципу щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів. В період здійснення відповідачем забезпечувальних платежів у 2017-2018 роках відповідач також не був особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Представник відповідача також зазначив про статус відповідача, деталі його біографії (місця роботи і, зокрема, його залученість у профспілкових організаціях гірників України та те, що у 2002 році він був обраний народним депутатом України) та те, що на момент здійснення забезпечувальних платежів у 2017-2018 роках від мав понад 40 років трудового стажу на високооплачуваних посадах.
		 
		Також, у відзиві зазначається про доходи відповідача з 2002 року:
		-отримання як народним депутатом України одноразової грошової компенсації витрати для створення належних житлових умові в розмірі вартості квартири (документи не збереглися, проте цей факт можуть підтвердити свідки);
		-отримання заробітної плати в Управлінні справами апарату Верховної Ради України у розмірі 1 748 594,95 грн;
		-отримання заробітної плати у профспілках у розмірі 1 746 777,16 грн;
		-відшкодування витрат, пов`язаних з виконанням депутатських повноважень у розмірі 1 275 150 грн;
		-отримання пенсії у розмірі 638 499,89 грн.
		Представник відповідача зазначає, що з урахуванням середнього курсу долара США відповідач за період з 2002 року по 2018 рік мав можливість заощадити 461 354,18 дол. США. При цьому, не враховується отримана ним пенсія в період з 2006 року по 2014 рік, а також заощадження, які були накопичені за період з 1977 року по 2001 рік. Відповідно, на думку представника, відповідач мав достатньо законно отриманих доходів та заощаджень для здійснення у 2017-2018 роках забезпечувальних платежів.
		 
		Представник відповідача зазначає, що позивач не визначив, які саме грошові кошти, коли, за яких обставин та у який спосіб використовувалися для придбання активу. На його думку, відповідач ОСОБА_1 придбав квартиру АДРЕСА_2 переважно за грошові кошти, витрачені на внесення платежів у 2017-2018 роках, а тому помилковим є обґрунтування позивача щодо різниці між вартістю квартири на час її придбання та доходами відповідача на кінець 2019 року-початок 2020 року, оскільки ця різниця не враховує законно отриманих доходів та заощаджень відповідача за період, що був раніше. 
		 
		Підсумовуючи, представник відповідача стверджує, що позивач не виконав обов`язок доказування, покладений на нього, а тому відсутні підстави для визнання судом достатньої доведеності зазначених позивачем обставин. Він просить відмовити у задоволенні позову.
		 
		Відповідь на відзив
		 
		У подальшому, прокурор САП Семак І. А. від позивача подав відповідь на відзив, що надійшов до суду 08.07.2021 разом із матеріалами.
		 
		У відповіді на відзив прокурор зазначив, що у відзиві відповідач не спростував обставин, при яких на нього покладається обов`язок довести законність актива і коштів, використаних для його придбання. На його думку, період здійснення витрат для набуття права власності на майно, дійсно має значення для визначення періоду, за який було отримано дохід для придбання майна, проте це не впливає на саму можливість позову про необґрунтованість активів.
		 
		Прокурор також зазначив, що обставини щодо здійснення витрат у 2017-2018 роках для набуття права власності на квартиру у 2020 році не спростовують різниці між вартістю квартири і доходами, що могли бути витрачені для її придбання. Навпаки, наведені у відзиві обставини свідчать, що така різниця була ще більшою, ніж зазначав позивач. Відповідач фактично підтвердив відсутність у нього коштів, достатніх для придбання квартири АДРЕСА_2 , оскільки у відзиві зазначено, що його доходи до 2018 року склали лише 4,18 млн грн, а з урахуванням витрати 1 млн грн на придбання попередньої квартири у 2016 році, 0,38 млн грн на придбання двох машиномісць у листопаді 2018 року, залишок таких доходів становив лише 2,8 млн грн, а тому різниця між вартістю квартири АДРЕСА_2 7,64 млн грн та законними доходами складає не 3,29-3,53 млн грн, як вказувалося у позові), а 4,8 млн грн. Твердження про те, що вказаних доходів нібито достатньо для оплати квартири із урахуванням можливого отримання додаткового доходу від коливання курсу валют шляхом придбання доларів США є припущенням, не підкріпленим доказами, а тому без доказів відповідача про такий додатковий дохід, ці доводи не можуть братися до уваги.
		 
		Прокурор вважає, що перевірка законності доходів народного депутата, отриманих ним і використаних до здійснення депутатських повноважень для набуття права власності в період здійснення таких повноважень узгоджується із положеннями цивільного процесуального закону, а також переслідує легітимний інтерес. Зокрема, відповідач був народним депутатом України у 2002-2012 роках, тобто у період, коли він отримував доходи, які нібито використав у подальшому для внесення забезпечувальних платежів, зарахованих надалі як плата за квартиру. Легітимний інтерес також наявний з урахуванням того, що отримання особою незаконних доходів від будь-кого, особливо в суттєвому розмірі (понад 1 млн грн), та подальше набуття особою повноважень народного депутата створює передумови для неналежного впливу особи, яка надала такий дохід, на здійснення депутатом своїх повноважень - прокурор зазначає, що це можливо, наприклад, через вдячність особі, яка надала дохід, через фактичну заборгованість перед нею, або через використання шантажу ризиком розкриття факту надання незаконного доходу. 
		 
		Прокурор також стверджує, що останній забезпечувальний платіж у сумі 325 грн, внесення якого зумовило виникнення у відповідача права вимагати укладення договору купівлі-продажу згідно із умовами попереднього договору, було сплачено 11.06.2020, тобто після 28.11.2019 (дати набрання чинності законом, що увів інститут визнання необґрунтованими активів). Умови придбання відповідачем спірної квартири не впливають на наявність різниці між вартістю квартири і доходами відповідача, які могли бути використані для внесення забезпечувальних платежів, в подальшому зарахованих як оплата за квартиру. Зокрема, зазначає він, це не впливає на доведеність різниці між законними доходами та вартістю актива, яку має довести прокурор, для того, щоби на відповідача змістився тягар доказування. Перенесення витрат з 2020 року на кінець 2017 року і 2018 рік, згідно із документами, наданими відповідачем, не збільшило обсягу доходів, які відповідач міг використати для придбання квартири до рівня, при якому різниця між сумою цих доходів і вартістю квартири виходила б за межі, визначені ст. 290 ЦПК України, а натомість зменшило обсяг цих доходів, збільшивши різницю до 4,84 млн грн. Підсумовуючи, відповідач не довів, що набуття ним спірної квартири було здійснено за рахунок законних доходів.
		 
		Прокурор у відповіді на відзив також підкреслив, що стягнення належить звернути на спірну квартиру в цілому, а не на її частину чи грошовий еквівалент такої частини, оскільки стягнення звертається на актив, а не на частину актива, пропорційну різниці між законними доходами та його вартістю, із урахуванням положень ЦПК України. Квартира є неподільною річчю. Також, певні витрати для набуття права власності на квартиру понесені відповідачем за рахунок доходів, законність яких він довів, проте це не має значення, оскільки мова йде про позбавлення права власності, набутого всупереч забороні, встановленій ЦПК України. Питання пропорційності такого обмеження права власності вирішено встановленням досить високого мінімального порогу різниці, яка має існувати між вартістю набутого актива і законними доходами (понад 500 місячних, тобто понад 40 річних прожиткових мінімумів для працездатних осіб). 
		 
		У відповіді на відзив прокурор також звернув увагу на те, що АДРЕСА_4 , у якому розташована квартира АДРЕСА_2 ) було перейменовано на вулицю АДРЕСА_8 у 2016 році згідно із рішенням Київської міської ради № 172/1176 від 06.10.2016.
		 
		Заперечення на відповідь на відзив
		 
		Адвокат Степанов І. О., що здійснює представництво інтересів ОСОБА_1 від відповідача 28.07.2021 подав суду заперечення на відповідь на відзив разом із матеріалами, що підтверджують доводи, викладені у цьому запереченні.
		 
		Представник відповідача зазначив про таке:
		-квартира не може вважатися необґрунтованим активом, оскільки відповідач надав докази здійснення оплати вартості квартири за умовами попереднього договору ще до набуття повноважень народного депутата України і набрання чинності Законом України № 263-IX, а набувши повноважень народного депутата України здійснив всього один платіж у розмірі 325 грн, із приводу якого позивач не наводить обґрунтувань щодо відсутності законних доходів для здійснення оплати вартості квартири в такій сумі;
		-позивач не надав доказів на підтвердження того, що саме зазначені у позовній заяві доходи, акумульовані відповідачем на кінець 2019-початок 2020 років були використані відповідачем для набуття квартири АДРЕСА_2 , і відповідач не зобов`язаний підтверджувати законність доходів за рахунок яких він здійснював платежі у 2017-2018 роках;
		-відповідно до положень статті 291 ЦПК України суд визнає необґрунтованими активи якщо на підставі поданих доказів не встановлено, що саме необхідні для придбання активів, а не будь-які грошові кошти, були набуті за рахунок законних доходів, що означає, що позивач мав з`ясувати, які саме грошові кошти, коли, за яких обставин та у який спосіб використовувалися для придбання активу, чого він не зробив, а тому позов подано безпідставно;
		-відповідач мав достатньо законних доходів для того, щоби заощадити кошти, необхідні для придбання активу: вже у 2015 році, включно із 35% витрат, необхідних для ведення побуту, відповідач мав можливість заощадити еквівалент 416 973 дол. США, в 2016-2018 роках можливі заощадження дозволили йому понести витрати еквівалентні 40 476 дол. США, 146 956 дол. США та 139 869 дол. США відповідно, і це без врахування отриманої грошової компенсації витрат для створення належних житлових умов в розмірі вартості квартири та отриманої протягом 9 років пенсії (у 2006-2014 роках); заявлені видатки можна було здійснити навіть за 50% витрат для ведення побуту;
		-позивач не з`ясував обставин, наявних у відповідача доходів та заощаджень у період, коли відповідач не був особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а Закон України № 263-ІХ не набрав чинності;
		-син відповідача, ОСОБА_2 , підтримував свого батька із наявних у нього грошових заощаджень, надавши йому грошові кошти на суму 1 млн грн, 30 000 дол. США та 69 700 швейцарських франків.
		 
		Підготовче засідання
		 
		У підготовчому засіданні 28.07.2021 судом були вирішені питання та вчинені процесуальні дії, передбачені ст. 197 ЦПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, виконані завдання, визначені ст. 189 ЦПК України, вирішено інші питання, які є предметом розгляду в підготовчому судовому засіданні. Зокрема, суд задовольнив клопотання представника відповідача - адвоката Степанова І. О. про допит як свідка відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою:  АДРЕСА_1 . Суд також задовольнив клопотання позивача (прокурора САП) про допит як свідка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5 . Крім того, суд задовольнив клопотання представника відповідача - адвоката Степанова І. О. про приєднання доказів до матеріалів справи, а саме копію листа Комітету з питань Регламенту, депутатської етики та організації роботи Верховної Ради України № 04-28/08-2021/237193 від 16.07.2021, а також заяву ОСОБА_2 (сина ОСОБА_1 , відповідача - зі слів представника відповідача) від 15.07.2021, посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Величко О. В. Суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Степанова І. О. про витребування доказів судом з Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві. Суд закрив підготовче провадження, та призначив справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 12.08.2021.
		 
		Заяви, клопотання учасників справи
		 
		До початку призначеного на 12.08.2021 судового засідання представник відповідача - Шевченко Ю. Г. подала клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із тим, що ОСОБА_1 проходить санаторно-курортне лікування в ДП «Оздоровчий комплекс «Поділля» з 25 липня по 15 серпня 2021 року; він бажає бути присутнім у судовому засіданні та надати пояснення з приводу обставин справи. Також, у клопотанні вона зазначила, що 30.07.2021 представник відповідача отримав відповідь від ОСОБА_2 , яким той повідомив, що готовий бути допитаний як свідок у справі, проте не може прибути у судове засідання 12.08.2021, та попросив викликати його у першій половині вересня 2021 року. Крім цього, вона звернула увагу на те, що інший представник відповідача - адвокат Степанов І. О. перебуває у відпустці з 02.08.2021 по 19.08.2021 за кордоном; він бажає брати участь у справі. У судовому засіданні, в якому брали участь позивач (прокурор САП) і представник відповідача ОСОБА_3 , суд задовольнив це клопотання про відкладення, та постановив відкласти судове засідання на 16.08.2021.
		 
		12.08.2021 позивач, прокурор САП Семак І. А. подав клопотання про виклик як свідка колишньої дружини ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , що проживає за адресою АДРЕСА_6 (позивач також зазначив номер її телефону) та просив поновити строк на звернення із клопотанням. Він зазначив, що після подання позову, отримання відзиву і заперечень на відповідь на відзив позивачу стало відомо про нову обставину, яка має значення для справи, а саме про наявність спору між відповідачем та його колишньою дружиною ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, набутого до розірвання шлюбу між ними 18.04.2011 (розірвання здійснено за позовом відповідача рішенням Дарницького районного суду м. Києва), тобто про наявність спору про поділ майна, набутого у шлюбі у тому числі за період з 2002 по 2011 роки, яке сам відповідач пропонує враховувати для визначення активів, які він міг використати для придбання спірного майна. На думку позивача, для вирішення цієї справи має значення чи було здійснено такий поділ, і, якщо так, то у який саме спосіб, бо це впливає на суму доходів відповідача за 2002-2011 роки, які залишалися в його розпорядженні на 2017 рік. Це можуть допомогти встановити свідчення ОСОБА_4 . Позивач також звернув увагу на те, що у реєстрі судових рішень відсутній текст відповідних рішень, а про цей спір він дізнався з копій судових рішень у справі про розірвання шлюбу, які виготовив сам в архіві Дарницького районного суду м. Києва за запитом від 02.08.2021. 
		 
		До початку призначеного на 16.08.2021 судового засідання представник відповідача - ОСОБА_3 подала клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із тим, що ОСОБА_1 було продовжено санаторно-курортне лікування в ДП «Оздоровчий комплекс «Поділля» з 15 серпня по 20 серпня 2021 року включно, а тому він не зможе взяти участь у судовому засіданні. Також, інший представник відповідача - Степанов І. О. перебуває у відпустці за кордоном до 19.08.2021. У судовому засіданні 16.08.2021, в якому брали участь позивач (прокурор САП) і представник відповідача ОСОБА_3 , суд задовольнив це клопотання про відкладення, задовольнив клопотання прокурора САП про виклик як свідка дружини ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , суд постановив відкласти судове засідання на 30.09.2021.
		 
		16.08.2021 позивач, прокурор САП Семак І. А. також подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи. Він зазначив, що 28.07.2021 в останньому засіданні підготовчого провадження відповідач без завчасного повідомлення відповідачу подав суду копію нотаріальної заяви ОСОБА_2 про те, що той надавав відповідачу кошти. При цьому, така заява сама по собі не може використовуватися як доказ, із урахуванням постанови Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 200/17947/16-ц. З метою перевірки цих обставин, позивач 30.07.2021 звернувся із запитом щодо майнового стану ОСОБА_2 до Національного антикорупційного бюро України, уповноваженого на збирання відомостей з баз даних, що перебувають у володінні державних органів. 13.08.2021 він отримав відповідь на зазначене звернення. Оскільки ці відомості мають значення для встановлення обставин нібито стверджуваного ОСОБА_2 надання коштів відповідачу протягом 2013-2018 років, він просить долучити до матеріалів справи документи: копію відповіді № 0424-006/25086 від 13.08.2021 на запит прокурора від 30.08.2021 та 04.08.2021 з частиною додатків. 
		 
		28.09.2021 електронною поштою представник відповідача - адвокат Степанов І. О. подав до суду клопотання про долучення доказів. Він зазначив, що до матеріалів справи необхідно долучити лист Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві № 2600-0209-8/119672 від 26.07.2021 та визнати причини пропуску подання доказів поважними. Цей лист є відповіддю на адвокатський запит стосовно доходів, та він, на думку заявника клопотання, може підтвердити рівень доходів відповідача в період, коли він не мав статусу народного депутата України ІХ скликання та до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів». Аналогічне клопотання було подане до канцелярії суду особисто 29.09.2021.
		 
		Доводи учасників справи
		 
		Позивач (прокурор САП) також у письмових поясненнях, надісланих електронною поштою до Вищого антикорупційного суду, зазначав, що загальновідомою обставиною, на його думку, є відомості у поширеному у засобах масової інформації інтерв`ю журналіста «Радіо Свобода» із ОСОБА_1 , а саме те, що ОСОБА_1 зазначив, що вартість квартири (ймовірно, обговорення стосується квартири АДРЕСА_2 ) той заплатив зі своїх збережень та з фінансовою допомогою жінки, з якою він проживає. Прокурор послався на те, що така інформація є загальновідомою з урахуванням постанови ВС від 16.09.2020 у справі № 761/42473/17, та що такий журналістський репортаж було опубліковано загальнодоступно 22.04.2021 агенцією «Радіо Свобода» на Youtube-каналі, а син ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , надав свідчення, що йому з квітня 2021 року стало відомо про наявність у ЗМІ повідомлень відповідного змісту щодо його батька, що й зумовило написання ним заяви 15.07.2021, яка наявна у матеріалах справи. У письмових поясненнях щодо свідчень відповідача та свідка ОСОБА_2 щодо дарування валютних цінностей позивач зазначив, що свідчення ОСОБА_2 є недостовірними, та їх у будь-якому разі не можна використати як докази отримання законного доходу відповідачем ОСОБА_1 , за рахунок якого він міг би здійснити витрати для придбання спірної квартири, оскільки договір дарування валютних цінностей фізичних осіб між собою на суму, що перевищує п`ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним, а, отже, набуття таких грошових коштів не має належної правової підстави. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна зі сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. Із приводу цього існує практика Верховного Суду, зазначає позивач, надаючи приклади рішень суду касаційної інстанції. 
		 
		У судовому засіданні позивач підтримав доводи своєї позовної заяви, та попросив задовольнити позов у повному обсязі. Він виклав суть позову, звернувши увагу на те, що якщо відповідач набув право власності у 2020 році, то не має значення, коли він оплатив придбання такого нерухомого майна. Він звернув увагу на те, що відповідач, по суті, «конвертував» своє право вимоги за попереднім договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 від 29.11.2017 року у право власності. Достатність грошей у відповідача для придбання нерухомого майна, на думку позивача, стверджується бездоказово, зокрема: у частині матеріальної допомоги на виконання депутатських повноважень - оскільки цим доходам, на його думку, відповідають відповідні витрати, та вони не оподатковуються, а тому не можуть вважатися прибутком; у частині надання грошових коштів сином - оскільки у відзиві на позовну заяву нічого не згадувалося про надані сином грошові кошти, а ці відомості було зазначено пізніше, таке надання не підтверджується доказами передачі грошових коштів, а також, з урахуванням інтерв`ю ОСОБА_1 , є підстави вважати, що частину грошових коштів за квартиру сплатила третя особа, яку позивач називає цивільною дружиною ОСОБА_1 .
		 
		Представник відповідача Степанов І. О. заперечив проти задоволення позову. Він зазначив, що позов є необґрунтованим, що позивач у якості підтвердження своєї позиції надав як докази лише примірники двох декларацій ОСОБА_1 та витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Представник відповідача зазначив, що у відповідача було достатньо коштів для оплати вартості квартири, перед сплатою суми по ньому здійснювався фінансовий моніторинг. Відповідач проводив усі платежі через банк, на підтвердження чого було надано відповідні докази. Адвокат Степанов І. О. також звернув увагу на те, що син ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , підтримував свого батька фінансово. Він також підкреслив, що ОСОБА_1 на момент сплати більшої частини вартості квартири ще не був народним депутатом України.
		 
		Представниця відповідача ОСОБА_3 заперечила проти задоволення позову. Вона зазначила, що хоча реєстрація права власності і відбулася у 2020 році, проте таке право базується на умовах попереднього договору купівлі-продажу, укладеного у 2017 році. Вона також зазначила, що бюджетні компенсації народним депутатам є доходом, просто той не підлягає оподаткуванню, на противагу доводам позивача.
		 
		Також, представники відповідача зазначили, що позов не було обґрунтовано достатньою кількістю документальних доказів. На їхню думку, позивач не виконав покладеного на нього обов`язку навести у позові фактичні дані, що підтверджують різницю між вартістю активу та законними доходами (необґрунтованість актива) відповідача як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. У відповідача, з урахуванням заробітної плати із профспілок, Верховної Ради України, відшкодування витрат на депутатські повноваження, компенсації вартості квартири, допомоги від сина ОСОБА_2 було достатньо коштів, отриманих із законних доходів та заощаджень, для придбання квартири, для придбання квартири. 
		 
		Відповідач ОСОБА_1 зазначив про свою багаторічну участь у профспілках, в тому числі на громадських засадах (зокрема, зазначив про роботу головою Незалежної профспілки гірників України, Конфедерації вільних профспілок України, віцепрезидентом Всесвітньої федерації профспілок), а також на питання суддів надав інформацію щодо попередніх місць роботи, та щодо допомоги фінансової допомоги сина у період після 2013 року. З 2002 року він отримував заробітну плату, яка у доларовому еквівалентні складала кілька тисяч доларів на рік. Він пояснив, що у 2020 році продав квартиру на Подолі (район міста Києва). Його також було допитано як свідка. ОСОБА_1 зазначив, що син допомагав йому, передававши гроші готівкою. Зокрема, у липні 2013 року він передав йому 13 000 доларів США; у 2014 році син передав йому 9 500 доларів США; у 2015 році син передав йому 7 500 доларів США; у серпні 2016 року син передав йому 250 000 грн; у жовтні 2016 року син передав йому 250 000 доларів США (зазначення цієї валютної одиниці, ймовірно, є помилкою, оскільки підсумовуючи грошові кошти, надані сином за 2016 рік, він зазначив про 500 000 грн сукупно); у квітні 2017 року син передав йому 350 000 грн; у травні 2017 року син передав йому 150 000 грн та 10 000 доларів США; у червні 2017 року син передав йому 10 000 доларів США; у листопаді 2017 року син передав йому 10 000 доларів США; у 2018 році син передав йому по 10 000 доларів США у січні, червні, жовтні відповідно. ОСОБА_1 не надав документального підтвердження передачі таких коштів, обґрунтувавши це тим, що такі передачі здійснювалися від сина, а тому не було потреби оформлювати це. Передачу коштів він пояснив тим, що діти допомагають своїм батькам, та ці гроші давалися на квартиру та для інших потреб, та на питання адвоката Степанова І. О. зазначив, що у нього були певні фінансові труднощі у цей період. ОСОБА_1 зазначив, що у нього було достатньо своїх особистих коштів для придбання квартири, але він дає частину грошей на благодійність. Він не пояснив, чому у 2019 році припинилася допомога від сина.
		 
		У судовому засіданні було допитано як свідка сина відповідача - ОСОБА_2 . Той зазначив, що працює у групі компаній Метінвест в дирекції з продажів і управління продажами залізорудної сировини і коксохімічної продукції, та із 15.11.2016 працює в офісі компанії у Женеві, Швейцарська Конфедерація. Також, свідок зазначив, що зі серпня 2009 року до квітня 2013 року він працював у складі дипломатичної місії у Посольстві України в Японії, після чого також мав збереження у доларах США. Він зазначив, що отримував дохід лише від заробітної плати за період, коли давав батьку гроші, зазначив, що давав гроші готівкою (у доларах США, гривнях та швейцарських франках), а також що передачу грошей здійснював тоді, коли приїжджав в Україну, коли батько приїжджав до нього за кордон, а також через свою мати. Гроші перестав давати батьку наприкінці 2018 року, оскільки батько, із невідомих йому причини, категорично відмовився від такої подальшої допомоги. Метою передачі грошей було підтримання своїх батьків (він пояснив, що також фінансово допомагав не тільки батьку, а і своїй матері), зокрема, батьку він допомагав, оскільки його заробітна плата після припинення повноважень народного депутата України у 2012 році була меншою, ніж за період повноважень його як народного депутата. На питання позивача свідок ОСОБА_2 надав пояснення, що батько не купував йому нерухомості у Швейцарській Конфедерації чи транспортних засобів, пояснив придбання транспортного засобу у 2014 році та його продаж пізніше, а також пояснив, що його витрати на проживання у Швейцарській Конфедерації складають приблизно 2 200 швейцарських франків на місяць. Він надав довідки про доходи, відомості про зняття грошових коштів із банківського рахунку через банкомат та касу, що, на його думку, відповідали сумам грошових коштів, переданих батьку ОСОБА_1 . Суд не прийняв рішення про приєднання їх до справи. Щодо періодів, коли передавалися грошові кошти батьку, він зазначив про таке: у липні 2013 року передав 13 000 доларів США; у травні 2014 року передав 9 500 доларів США; у серпні 2015 року передав 7 500 доларів США; у 2016 році передав 250 000 грн у серпні та 250 000 грн у жовтні; у квітні 2017 році передав 350 000 грн, 150 000 грн, а також 10 000 швейцарських франків; у 2018 році передав по 10 000 доларів США у січні, червні та жовтні відповідно. Він не надав документального підтвердження передачі таких грошових коштів батьку, але зазначив (його батько та він фіксував відомості про це у своїх особистих записах), що періоди передачі грошових коштів можна встановити по датах знятих із рахунку грошових коштах. Свідок пояснив, що пам`ятає усю інформацію про свої видатки, оскільки є фінансистом за освітою та працює із цифрами. Він також зазначив, що написав заяву, засвідчену нотаріально, оскільки дізнався про поширення недостовірної інформації про свого батька у засобах масової інформації.
		 
		Мотивування суду
		 
		Позовне провадження у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави - це новий інститут цивільного процесу України, який передбачає можливість держави в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (у деяких випадках - прокурором Офісу Генерального прокурора) пред`явити позов до особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, який розглядається Вищим антикорупційним судом (у деяких випадках - іншим судом за територіальною підсудністю). Метою такого провадження є створення можливості для держави стягнути необґрунтовані активи або доходи, отримані від необґрунтованих активів. Цей інститут було уведено Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів» № 263-ІХ від 31.10.2019, який набрав чинності з 28.11.2019.
		 
		Такий інститут не є кримінально-процесуальним, та до нього застосовуються положення цивільного процесу (у тому числі щодо допустимості доказів, стандарту доказування). Попри те, що стягнення необґрунтованих активів у дохід держави є втручанням у право особи на мирне користування власністю (право власності), таке втручання є сумісним із положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема:
		-ст. 1 Протоколу 1, якщо таке втручання здійснюється відповідно до закону, переслідує законну мету та є пропорційним (Рішення у справі James та інші проти Великобританії від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79), оскільки таке втручання є видом легітимного контролю за використанням власності;
		-ст. 6 Конвенції, якщо процес визнання необґрунтованими активів і стягнення їх у дохід держави є відкритим для оскарження в суді, будь-які заходи, пов`язані із цим, мають бути обґрунтованими та пропорційними (Рішення у справі Phillips проти Великобританії від 5 липня 2001 року, заява № 41087/98, параграфи 37-39), відповідач повинен бути поінформований про справу проти нього, а провадження у таких справах мають бути справедливими та публічними (Рішення у справі Saccoccia проти Австрії від 18 грудня 2008 року, заява № 69917/01, параграфи 56-65).
		 
		Необхідно врахувати, що заходи, які є дуже суворими, але необхідними та відповідними для захисту суспільних інтересів, застосовують навіть поза кримінальною сферою (Рішення у справі M. проти Італії від 15 квітня 1991 року, заява № 12386/86, сторінки 97-98). Такий цивільно-правовий механізм є частиною ширшої стратегії запобігання злочинам (Рішення у справі Arcuri проти Італії від 5 липня 2001 року, заява № 52024/99, параграф 1 розділу «Право»). На нього не поширюються гарантії кримінального провадження, зокрема презумпція невинуватості і, відповідно, заборона зворотного тягаря доказування. Особливість провадження, зокрема, те, що особа, яка набула актив, має реальну можливість спростувати обґрунтовані підозри прокурора про неправомірне походження їхніх активів, та має сильнішу позицію, щоби довести законність активів, аніж держава, зумовлюють допустимість зворотного тягаря доказування у таких справах. Відповідні положення містяться у ЦПК України: у разі визнання судом достатньої доведеності зв`язку активів з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та їхньої необґрунтованості на підставі поданих позивачем доказів спростування необґрунтованості активів покладається на відповідача (абз. 2 ч. 2 ст. 81 ЦПК України).
		 
		Позов пред`являється щодо: 1) активів, набутих після дня набрання чинності Законом України № 263-ІХ від 31.10.2019, якщо різниця між їх вартістю і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом, але не перевищує межу, встановлену статтею 368-5 Кримінального кодексу України; 2) активів, набутих після дня набрання чинності Законом України № 263-ІХ від 31.10.2019, якщо різниця між їх вартістю і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом, а кримінальне провадження за статтею 368-5 Кримінального кодексу України, предметом злочину в якому були ці активи, закрите на підставі пунктів 3, 4, 5, 8, 10 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України і відповідне рішення набуло статусу остаточного; а також 3) доходів, отриманих від активів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї частини. (ч. 2 ст. 290 ЦПК України) 
		 
		Такий позов може бути пред`явлено 1) до особи, яка, будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, набула у власність такі активи; 2) та/або до іншої фізичної чи юридичної особи, яка 2.1) набула у власність такі активи за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; або 2.2.) якщо особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними (ч. 4 ст. 290 ЦПК України). Таким чином, необхідно перевірити та встановити факт набуття актива відповідним суб`єктом.
		 
		Із наданих доказів (зокрема, копії веб-сторінки офіційного порталу Верховної Ради України, копії веб-сторінки «Відомості про кандидата в народні депутати України» сайту Центральної виборчої комісії, копій декларації ОСОБА_1 як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2019 та 2020 роки) можливо встановити, що відповідач, ОСОБА_1 дійсно є народним депутатом України із 29.08.2019. 
		 
		Далі суд досліджує питання безпосереднього набуття актива. Для цілей Глави 12 ЦПК України, термін «активи» означає грошові кошти (у тому числі готівкові кошти, кошти, що перебувають на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах), інше майно, майнові права, нематеріальні активи, у тому числі криптовалюти, обсяг зменшення фінансових зобов`язань, а також роботи чи послуги, надані особі, уповноваженій на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування (п. 1 ч. 8 ст. 290 ЦПК України). Таким активом є квартира АДРЕСА_1 . Суд бере до уваги те, що згідно із рішенням Київської міської ради № 172/1176 від 06.10.2016 вулицю АДРЕСА_1 було перейменовано на вулицю АДРЕСА_8. Уточнення цієї обставини необхідне для того, щоби виключити неточності при ідентифікації об`єкта нерухомого майна, розташованого за цією адресою.
		 
		Про набуття ОСОБА_1 актива (квартири АДРЕСА_2 за зазначеною адресою) свідчать такі докази:
		-витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.05.2021, де власником квартири за адресою  АДРЕСА_1 зазначено ОСОБА_1 , а підставою для державної реєстрації такого права власності є договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_7 , виданий 19.06.2020;
		-копія нотаріально засвідченого договору купівлі-продажу квартири від 19.06.2020, у якому зазначається, що ТОВ «КУА «ЮДП ЕССЕТ МЕНЕДЖМЕНТ» продає ОСОБА_1 квартиру за адресою АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 8276025, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 541939080000 (збігається із зазначеним у витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно);
		-копія декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_1 за 2020 рік, у якій зазначено об`єкт нерухомості - квартиру, загальною площею 122,3 із датою набуття 19.06.2020, що належить декларанту на праві власності.
		При цьому, із зазначених доказів можливо встановити, що квартира була придбана за 7 644 380,90 грн.
		 
		Представники відповідача зазначають, що для факту набуття права власності також має значення укладення попереднього договору купівлі-продажу квартири № 61-6/17 від 29.11.2017, за яким ТОВ «КУА «ЮДП ЕССЕТ МЕНЕДЖМЕНТ» як продавець, та ОСОБА_1 як покупець зобов`язалися у майбутньому укласти та нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу квартири, яка є предметом цього договору, а саме квартири за адресою АДРЕСА_1 , та те, що протягом 2017 та 2018 років відповідач сплатив основну суму від вартості квартири, тобто до набуття статусу народного депутата України.
		 
		Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (ч. 1 ст. 182 ЦК України). При цьому, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (ч. 4 ст. 334 ЦК України). Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно визначено Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Так, цим законом передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно здійснюється шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, чим держава офіційно визнає і підтверджує факт набуття, зміни або припинення таких речових прав (п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону). Разом із тим, попередній договір має на меті зобов`язати сторони протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором (ч. 1 ст. 635 ЦК України). На підставі укладення такого договору в особи не виникає будь-якого права на об`єкт нерухомого майна, щодо якого укладається такий договір. Існує також спеціальна норма, що застосовується до інституту цивільної конфіскації. Так, для цілей визнання необґрунтованим актива у порядку Глави 12 ЦПК України, під «набуттям активів» слід розуміти набуття активів особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність, а також набуття активів у власність іншою фізичною або юридичною особою, якщо доведено, що таке набуття було здійснено за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними (п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України). Відповідно, не можна стверджувати, що укладення попереднього договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 від 29.11.2017 будь-яким чином впливає на обставину набуття квартири у власність.
		 
		Таким чином, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 , будучи народним депутатом України ІХ скликання, набув 19.06.2020 у власність актив - квартиру АДРЕСА_2 вартістю 7 644 380,90 грн, на підставі договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_7 . 
		 
		Далі, суд встановлює обґрунтованість набуття такого актива. Суд визнає необґрунтованими активи, якщо судом на підставі поданих доказів не встановлено, що активи або грошові кошти, необхідні для придбання активів, щодо яких поданий позов про визнання їх необґрунтованими, були набуті за рахунок законних доходів (ч. 1 ст. 291 ЦПК України). Термін «законні доходи» означає доходи, правомірно отримані особою із законних джерел, зокрема джерел, визначених пунктами 7 і 8 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції». До таких джерел належать: отримані доходи суб`єкта декларування або членів його сім`ї, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки та інші доходи; наявні у суб`єкта декларування або членів його сім`ї грошові активи, у тому числі готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках або які зберігаються у банку, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам, а також активи у дорогоцінних (банківських) металах. Таким чином, суд має перевірити, чи ОСОБА_1 набув квартиру за законні доходи суб`єкта уповноваженого на виконання функцій держави, а якщо ні, то наскільки вартість актива відрізняється від його законних доходів.
		 
		Для визначення вартості активів, зазначених у частині другій цієї статті, застосовується вартість їх набуття, а у разі їх набуття безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову, мінімальна ринкова вартість таких або аналогічних активів на дату набуття (ч. 3 ст. 290 ЦПК України). Із урахуванням наданих сторонами доказів, нема обґрунтованих підстав вважати, що актив (квартира) була набута безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову. Тому, вартістю актива (квартири) суд вважає вартість її набуття за договором купівлі-продажу квартири № 1487 від 19.06.2020, тобто 7 644 380,90 грн.
		 
		Далі суд встановлює наявні законні доходи відповідача для купівлі квартири. Позивач у позовній заяві стверджував, що законних доходів було недостатньо, посилаючись на інформацію з декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування ОСОБА_1 за 2019 та 2020 роки. Так, прокурор (позивач) зазначав про активи і доходи відповідача із декларацій. Суд встановив, що відповідач у декларації за 2019 рік зазначив про такі свої активи, а саме: 
		-квартиру, яку він набув 29.02.2016, вартість якої у момент набуття була 1 003 262 грн;
		-2 мотомісця, які він набув 15.11.2018, вартістю на момент набуття 191 142 грн та 190 713 грн відповідно;
		-готівку в сумі 4000 дол. США.
		Декларація за 2019 рік була подана 30.05.2020. Закон України «Про запобігання корупції», в чинній редакції, а також тій, що діяла на 30.05.2020, передбачає, що дані про об`єкт декларування, що перебував у володінні або користуванні суб`єкта декларування або членів його сім`ї, зазначаються в декларації, якщо такий об`єкт перебував у володінні або користуванні станом на останній день звітного періоду або протягом не менше половини днів протягом звітного періоду (абзац 3 частини 2 статті 46 Закону України «Про запобігання корупції»). Відповідно, є підстави вважати, що такими активами ОСОБА_1 володів у 2019 році протягом на менше половини днів звітного періоду (тобто понад півроку), або ж станом на останній день звітного періоду (тобто, станом на 31.12.2019). 
		 
		Суд встановив, що ОСОБА_1 у декларації за 2020 рік зазначив про такі доходи:
		-189 405 грн пенсії;
		-509 067 грн заробітної плати;
		-4 111 077 грн у виді доходу від відчуження нерухомого майна, що відбулося 05.06.2020.
		Також, у декларації за 2020 рік ОСОБА_1 вказані такі активи:
		-квартира, яку він набув 19.06.2020, вартість якої у момент набуття була 7 644 381 грн;
		-2 мотомісця, які він набув 15.11.2018, вартістю на момент набуття 191 142 грн та 190 713 грн відповідно;
		-готівка в сумі 4000 дол. США;
		-готівка в сумі 457 581 грн.
		 
		Порівнюючи декларації за 2019 та 2020 роки, а також повідомлення про суттєві зміни в майновому стані від 11.06.2020, можливо встановити, що 4 111 077 грн у виді доходу від відчуження нерухомого майна - це кошти, отримані від відчуження квартири, яку ОСОБА_1 набув 29.02.2016, яку він декларував у 2019 році, та вартість якої на момент набуття складала 1 003 262 грн. Також, можливо встановити, що квартира, набута 19.06.2020 та відображена у декларації у 2020 році, і є активом, обґрунтованість набуття за рахунок законних доходів якого перевіряється.
		 
		Позивач стверджує, що якщо виключити із розрахунку активи, які у ОСОБА_1 були і в 2019 і в 2020 році, залишок грошових коштів у готівці станом на 457 581 грн, а також квартиру, відчужену 05.06.2020, то відповідач міг на придбання квартири АДРЕСА_2 19.06.2020 використати лише від 4 111 077 грн (якщо врахувати лише дохід від продажу нерухомості) до 4 351 968 грн (якщо вважати, що всі доходи в 2020 році було отримано до придбання квартири АДРЕСА_2 19.06.2020). Розрахувавши різницю між доходами та вартістю квартири АДРЕСА_2 , прокурор вважає, що сума від 3 292 413 грн до 3 533 304 грн становить різницю між вартістю актива і законними доходами особи, що свідчить про те, що квартира АДРЕСА_2 є необґрунтованим активом, який підлягає стягненню в дохід держави.
		 
		Разом із тим, відповідач та його представники, фактично, заперечують такий розрахунок, стверджуючи, що позов неналежно обґрунтований. Замість врахування активів станом на 2019 та 2020 роки вони вказують на обставини набуття квартири, що хоч і відбулося у 2020 році, але більшість грошових коштів за неї було внесено у 2017-2018 роках. Так, 29.11.2017 ОСОБА_1 уклав із ТОВ «КУА «ЮДП ЕССЕТ МЕНЕДЖМЕНТ» попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , за яким сторони зобов`язалися в майбутньому укласти та нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу квартири (основний договір), та затвердили текст цього договору. Після цього ОСОБА_1 сплачував забезпечувальні платежі протягом 2017-2020 року, які зараховувалися у сплату вартості квартири, більшість із яких він вніс до 2019 року, до набуття статусу народного депутата України. Враховуючи положення про визнання необґрунтованими активів, необхідно встановлювати законний дохід ОСОБА_1 лише із моменту набрання чинності Законом України № 263-ІХ від 31.10.2019, а також лише із моменту набуття ним повноважень народного депутата України. Оскільки у 2019 році він не здійснював забезпечувальних платежів, які зараховувалися як сплата вартості квартири, а у 2020 році він вніс лише останній забезпечувальний платіж у розмірі 325 грн, на що мав достатньо законних доходів, нема підстав вважати, що квартира була набута за рахунок незаконних доходів і, відповідно, що вона є необґрунтованим активом.
		 
		Суд встановив, що, дійсно, 29.11.2017 відповідач ОСОБА_1 уклав із ТОВ «КУА «ЮДП ЕССЕТ МЕНЕДЖМЕНТ» попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 за яким ТОВ «КУА «ЮДП ЕССЕТ МЕНЕДЖМЕНТ» як продавець, та ОСОБА_1 як покупець зобов`язалися у майбутньому укласти та нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу квартири, яка є предметом цього договору, а саме квартири за адресою АДРЕСА_1 . Відповідно до статті 3 цього договору, у ньому зазначається, що в забезпечення зобов`язання покупця виконання основного договору покупець сплачує продавцю забезпечувальні платежі, і з подальшим визначенням строків оплати та розмірів забезпечувальних платежів. Забезпечувальні платежі зараховуються в рахунок оплати остаточної ціни квартири за офіційними курсами НБУ гривні до долара США, що діятимуть в день зарахування грошових коштів за відповідним платежем на банківський поточний рахунок продавця. ОСОБА_1 дійсно почав здійснювати такі забезпечувальні платежі, що підтверджується наданими представником відповідача копіями платіжних доручень із штампами банку, підписами платника та представника банку. 
		 
		Платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача (абзац пункту 1.4 глави 1 Постанови Національного банку України № 22 від 21.01.2004 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті»). Суд вважає, що такі документи можуть бути належними доказами, що підтверджують сплату на користь певної особи. В усіх наданих копіях письмових доручень платником зазначений ОСОБА_1 , а отримувачем ТОВ «КУА «ЮДП ЕССЕТ МЕНЕДЖМЕНТ», із зазначенням призначення платежів як забезпечувальних за квартиру згідно із попереднім договором купівлі-продажу квартири № 61-6/17 від 29.11.2017. 
		 
		Так, ОСОБА_1 сплатив:
		1.04.12.2017 - 4 030 773,9 грн;
		2.11.01.2018 - 148 000 грн;
		3.12.01.2018 - 146 017 грн;
		4.15.01.2018 - 149 000 грн;
		5.23.02.2018 - 148 500 грн;
		6.27.02.2018 - 148 500 грн;
		7.29.03.2018 - 148 000 грн;
		8.18.04.2018 - 148 000 грн;
		9.24.04.2018 - 148 000 грн;
		10.10.05.2018 - 148 000 грн;
		11.22.05.2018 - 148 000 грн;
		12.13.06.2018 - 148 000 грн;
		13.22.06.2018 - 148 000 грн;
		14.04.07.2018 - 148 000 грн;
		15.30.07.2018 - 148 000 грн;
		16.15.08.2018 - 148 000 грн;
		17.28.08.2018 - 148 000 грн;
		18.26.09.2018 - 148 000 грн;
		19.28.09.2018 - 148 000 грн;
		20.18.10.2018 - 148 000 грн;
		21.24.10.2018 - 148 000 грн;
		22.28.11.2018 - 148 000 грн;
		23.29.11.2018 - 148 000 грн;
		24.14.12.2018 - 148 000 грн;
		25.18.12.2018 - 148 000 грн;
		26.19.12.2018 - 61 265 грн;
		27.11.06.2020 - 325 грн.
		 
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. У справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави позивач зобов`язаний навести у позові фактичні дані, які підтверджують зв`язок активів з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та їх необґрунтованість, тобто наявність визначеної частиною другою статті 290 ЦПК України різниці між вартістю таких активів та законними доходами такої особи. У разі визнання судом достатньої доведеності зазначених фактів на підставі поданих позивачем доказів спростування необґрунтованості активів покладається на відповідача. (ч. 1, 2 ст. 81 ЦПК України)
		 
		Як вбачається із матеріалів справи, що відповідач ОСОБА_1 вніс більшу частину вартості квартири у розмірі 7 644 055,9 грн до 19.12.2018 року, тобто до того як став народним депутатом України. У період внесення грошових коштів він не мав статусу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Із наданих копії трудової книжки ОСОБА_1 , копії довідки про доходи ОСОБА_1 № НОМЕР_2 , довідки Пенсійного фонду України щодо відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, можливо встановити, що у період внесення забезпечувальних платежів у 2017-2018 роках він працював у профспілкових організаціях «Незалежна профспілка гірників України» та «Конфедерація вільних профспілок України», тобто не був особою, зазначеною у пункті 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції». Із моменту набуття ОСОБА_1 повноважень народного депутата України він вніс в якості забезпечувального платежу за квартиру АДРЕСА_2  лише 325 грн, що підтверджується відповідним платіжним дорученням.
		 
		Конструкція статей, що регулюють позовне провадження у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, деталізує, що предметом позову може бути актив, набутий, зокрема, особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або певним чином пов`язаний із особою, що має такий статус. Дійсно, квартира АДРЕСА_2 була набута ОСОБА_1 у статусі особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Проте іншою вимогою є те, що такий актив може бути предметом позову лише тоді, якщо різниця між його вартістю та законними доходами саме особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (а не будь-якої особи) у 500 і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом на день набрання чинності Законом України № 263-ІХ від 31.10.2019, але не перевищує межу, встановлену статтею 368-5 КК України. Також, п. 5 ч. 8 ст. 290 ЦПК України для визначення законних доходів відсилає до пунктів 7, 8 частини 1 статті 46 Закону України «Про запобігання корупції», який є нормативно-правовим актом, що визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень, та дія якого поширюється на суб`єктів, визначених у статті 3 цього Закону. Оскільки ОСОБА_1 до 29.08.2019 не був таким суб`єктом, суд вважає, що його доходи до цього моменту не були такими, що отримані особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а отже не можуть перевірятися на законність при набутті актива (квартири). З урахуванням цієї позиції доводи учасників справи, які стосуються законності доходів ОСОБА_1 за період до 29.08.2019, в тому числі ті, що стосуються надання ОСОБА_1 фінансової допомоги сином ОСОБА_2 не приймаються до уваги, оскільки не містять інформації щодо предмета доказування, і не беруться до розгляду, з урахуванням ст. 77 ЦПК України.
		 
		Таким чином, перевіряються лише сплачені у зарахування вартості актива (квартири) грошові кошти після набуття ОСОБА_1 повноважень народного депутата України. Із декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування ОСОБА_1 за 2020 рік можливо встановити, що його доходи складали: 189 405 грн пенсії; 509 067 грн заробітної плати; та 4 111 077 грн у виді доходу від відчуження нерухомого майна, що відбулося 05.06.2020. Навіть якщо враховувати лише дохід від відчуження нерухомого майна 05.06.2020, абсолютно переконливим видається те, що у ОСОБА_1 на 11.06.2020 (тобто, через 6 днів після такого відчуження) було достатньо грошових коштів для внесення останнього забезпечувального платежу у розмірі 325 грн. Також, якщо брати до уваги, що до червня 2020 він за перші 5 місяців року отримав 394 228 грн пенсії (відповідно до згаданої раніше довідки про доходи ОСОБА_1 № НОМЕР_2 ). 
		 
		Таким чином, Відповідач сплатив кошти за придбання активу (квартири), до того, як став особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, таким чином він набув актив (квартиру). Докази прокурора (позивача) не обґрунтовують суть позову, оскільки прокурор стверджував, що квартира була набута виключно за грошові кошти ОСОБА_1 , які він мав у 2020 році, в той час як у судовому засіданні відповідач спростував ці обставини, та надав підтвердження того, що основна сума вартості квартири була внесена у 2017 та 2018 роках, до того, як ОСОБА_1 став особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Подальші доводи прокурора (позивача) (щодо обчислення законних доходів за раніші періоди, з урахуванням доходів ОСОБА_1 починаючи з 2002 року) ґрунтуються на доказах відповідача і виходять за межі первинних доводів та, з урахуванням позиції суду про те, що перевірці підлягають лише доходи, за які було придбано (набуто) актив (квартиру), які ОСОБА_1 отримав за час у статусі народного депутата України ІХ скликання, не приймаються до уваги. 
		 
		Суд також задовольнив клопотання прокурора (позивача) про виклик як свідка дружини ОСОБА_1 - ОСОБА_4 та здійснив виклик її як свідка. Проте: 1) судова повістка повернулася до Вищого антикорупційного суду із відміткою відділення поштового зв`язку «інші причини, що не дали вимоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення», та приписом «адресат відсутній», що, з урахуванням положень ч. 8 ст. 128, ч. 3 ст. 130 ЦПК України, а також позиції Великої Палати Верховного Суду у пункті 47 постанови від 12.12.2018 (справа № 752/11896/17, провадження № 14-507цс18), пункті 53 постанови від 10.04.2019 (справа № 461/10610/13-ц, провадження № 14-108цс19) не може вважатися належним повідомленням; 2) прокурор (позивач) не заявляв про необхідність повторного виклику ОСОБА_4 при визначенні порядку дослідження доказів. Тому, суд, з урахуванням ч. 1 ст. 224 ЦПК України прийняв рішення про продовження судового розгляду без повторного виклику цього свідка.
		 
		Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 5 ст. 81 ЦПК України). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. У справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави суд виносить рішення на користь тієї сторони, сукупність доказів якої є більш переконливою порівняно з сукупністю доказів іншої сторони (ч. 4 ст. 89 ЦПК України). У цьому випадку прокурор (позивач) не довів, що квартира є необґрунтованим активом, а сукупність доказів відповідача ОСОБА_1 та його представників є більш переконливою та доводить обґрунтованість цього актива.
		 
		Відповідно до п. 17 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
		 
		Враховуючи надані обома сторонами докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову та відсутність підстав для стягнення квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , в дохід держави.
		 
		З урахуванням зазначеного вище, беручи до уваги положення статей 2, 12, 76-82, 89, 95, 259, 265, 268, 273, 290-292 Цивільного процесуального кодексу України, суд
		 
		ВИРІШИВ
		 
		У задоволенні позову України в особі прокурора САП четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Семака І. А. (м. Київ) до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (м. Київ), про визнання необґрунтованим актива та його стягнення в дохід держави, а саме квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 - відмовити.
		 
		Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду через Вищий антикорупційний суд.
		 
		Рішення Вищого антикорупційного суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		 
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		  Судді:Широка К. Ю. (суддя-доповідачка), Біцюк А. В., Воронько В. Д.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...