Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 335/1445/13-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано судом: 02.11.2021. Зареєстровано: 03.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 04.11.2021.
Дата набрання законної сили: 27.10.2021
Номер судового провадження: 22-ц/807/1844/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Дата документу 27.10.2021 Справа № 335/1445/13-ц
		 
		ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		 
		 
		 
		 
		Єдиний унікальний №335/1445/13-ц      Головуючий у 1-й інстанції: Макаров В.О. 
		Провадження №22-ц/807/1844/21             Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		27 жовтня 2021 рокум. Запоріжжя
		 
		 
		Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючого, судді-доповідача  суддів:    за участю секретаря  Подліянової Г.С., Кочеткової І.В., Кримської О.М., Бєлової А.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на ухвалуОрджонікідзевського районногосуду м.Запоріжжя від15лютого 2021року усправі заскаргою  ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Красних О.Д. у виконавчому провадженні № 55447739, зацікавлена особа ОСОБА_2 ,- 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		В лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Красних О.Д., зацікавлена особа ОСОБА_2 .
		 
		В обґрунтування скарги ОСОБА_1 зазначила, що в провадженні старшого державного виконавця Комунарського ВДВС у м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Красних О.Д. без достатніх правових підстав перебуває виконавче провадження № 55447739 за виконавчим документом виданим Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя у справі № 335/1445/13-ц, яке 02 жовтня 2019 року було передано на підставі заяви боржника з Василівського районного ВДВС ГТУ юстиції у Запорізькій області.
		 
		Так, відповідно до ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії проводяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходження його майна.
		Зазначена норма виключає проведення виконавчих дій Комунарським ВДВС у м. Запоріжжя та повинно було бути скеровано до Дніпровського ВДВС у м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
		 
		У подальшому, продовжуючи порушення Закону України «Про виконавче провадження» старшим державним виконавцем навмисно, не беручи до уваги рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, яким неодноразово розглядалося клопотання державного виконавця Василівського ВДВС ГТУ юстиції у Запорізькій області (про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке зареєстровано у встановленому порядку) винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності для визначення ринкової вартості майна, яке є відмінним від майна право власності на яке визнано за боржником на підставі рішення Апеляційного суду Запорізької області від 30 липня 2008 року по справі № 22-2732 -2008.
		 
		Згідно з проведеною оцінкою, вартість складає 155237,00 грн., яка є в рази меншою від вартості майна, яке дійсно належить боржнику згідно з рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 30 липня 2008 року по справі № 22-2732 - 2008, у зв`язку з тим, що воно складає не частку майна, а окремо визначений об`єкт нерухомого майна.
		 
		Зазначеними діями державним виконавцем порушено вимоги ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», яким останнього зобов`язано вживати передбачених законом заходів для повного та ефективного виконання рішення суду.
		 
		Крім того, ч. 4 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» чітко регламентовані дії державного виконавця щодо нерухомого майна боржника право власності на яке не зареєстровано у встановленому законі порядку, а саме звернення до суду про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно. Аналогічна норма міститься у ч. 10 ст. 440 ЦПК України.
		 
		Із урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 , просила суд:
		 
		Визнати протиправними дії старшого державного виконавця Комунарського ВДВС у м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Красних О.Д. щодо прийняття до свого провадження ВП № 55447739 та вчинення в його межах виконавчих дій щодо призначення оцінки майна та передачу даного майна на реалізацію.
		Зобов`язати старшого державного виконавця Комунарського ВДВС у м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Красних О.Д. усунути порушення вимог ч. 4 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернутися до суду з відповідною заявою про вирішення питання про звернення стягнення на належне боржнику майно на підставі рішення Апеляційного суду Запорізької області від 30 липня 2008 року по справі № 22-2732 2008 рік.
		 
		Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 лютого 2021 року каргу ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Комунарського ВДВС у м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Красних О.Д. у виконавчому провадженні № 55447739 під час виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя у справі № 335/1445/13-ц, зацікавлена особа (стягувач) ОСОБА_2 , задоволено.
		 
		Визнано дії старшого державного виконавця Комунарського ВДВС у м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Красних О.Д. щодо прийняття до свого провадження ВП № 55447739 та вчинення в його межах виконавчих дій щодо призначення оцінки майна та передачу даного майна на реалізацію  протиправними.
		Зобов`язано старшого державного виконавця Комунарського ВДВС у м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Красних О.Д. усунути порушення вимог ч. 4 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернутися до суду з відповідною заявою про вирішення питання про звернення стягнення на належне боржнику майно на підставі рішення Апеляційного суду Запорізької області від 30.07.2008 по справі № 22-2732 2008 рік.
		 
		Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, Комунарський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 лютого 2021 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_1 . 
		   Апеляційнаскарга мотивованатим,що навиконанні уКомунарського відділудержавної виконавчоїслужби умісті ЗапоріжжіПівденно-Східногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Дніпро)перебуває зведеневиконавче провадження№ 55447739про стягненняз боржника ОСОБА_1 заборгованості,яка станомна 23.03.2021року становить14084029.69грн.Дане зведеневиконавче провадженнябуло передановід Василівськогорайонного відділудержавної виконавчоїслужби Південно-Східногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Дніпро).Відповідно доп.2розділу VПорядку передачівиконавчих документівта виконавчихпроваджень Інструкціїз організаціїпримусового виконаннярішень затвердженоїНаказом Міністерстваюстиції України02.04.2012року №512/5виконавець,якому передановиконавчий документ,виносить постановупро прийняттядо виконаннявиконавчого документане пізнішенаступного робочогодня здня надходженнядо ньоговиконавчого документа.Отже,у старшогодержавного виконавцяКрасних О.Д.були відсутніпідстави щодовідмови уприйнятті виконавчогопровадження довиконання,а отжедії старшогодержавного виконавцяКрасних О.Д.правомірні тавідповідають чинномузаконодавству. Зазначив, що постанови про передання матеріалів виконавчого провадження з одного відділу в інший мають окремий спосіб оскарження, однак у визначеному законом порядку не оскаржувалися, тобто є законними. Державний виконавець не є суб`єктом оціночної діяльності, не має спеціальних знань, досвіду та фаху з питань проведення оцінки об`єктів нерухомого майна, не проводить оцінку арештованого майна, тому не може з об`єктивних причин надати відповідь на ті питання, що не входять до його компетенції. Під час здійснення зведеного виконавчого провадження № 55447739 державний виконавець керувався вимогами законодавства та не допустив порушення законних прав ОСОБА_1 .
		 
		Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, які склалися між сторонами, з`ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне судове рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. Неправомірні дії державного виконавця знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням негативних наслідків для ОСОБА_2 , який є добросовісним набувачем нерухомого майна та позбавлений можливості реалізувати своє набуте право власності, шляхом його належної реєстрації.
		 
		Учасники справи будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення судової повістки (а.с. 220-222, а.с. 227, а.с. 232 ) до апеляційного суду не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.
		Від ОСОБА_2 , старшого державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Дніпро) надійшли клопотання, в яких вони просять розглянути справу без їх участі. ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Старший державний виконавець Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно- Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Дніпро) Гринь Я.А. просить задовольнити апеляційну скаргу та в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовити (235-237).
		 
		Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		 
		Колегія суддів ухвалила здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності учасників справи ,повідомлених належним чином про дату, час і місце розгляду справи, які не з`явилися в судове засідання, на підставі частини другої статті 372 ЦПК України.
		 
		Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
		 
		Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		 
		Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
		 
		Згідно з ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		 
		Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263ЦПКУкраїни судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.
		 
		Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції виходив з того, що дії старшого державного виконавця Комунарського ВДВС у м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Красних О.Д. щодо прийняття до свого провадження ВП № 55447739 та вчинення в його межах виконавчих дій щодо призначення оцінки майна та передачу даного майна на реалізацію є протиправними в порушення вимог статті 24 Закону України «Про виконавче провадження». Протиправними діями державного виконавця порушено права та законні інтереси боржника, які підлягають захисту шляхом зобов`язання старшого державного виконавця Комунарського ВДВС у м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Красних О.Д. усунути порушення вимог ч. 4 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», а саме звернутися до суду з відповідною заявою про вирішення питання про звернення стягнення на належне боржнику майно на підставі рішення Апеляційного суду Запорізької області від 30 липня 2008 року по справі № 22-2732 2008 рік.
		 
		З такими висновками суду першої інстанції не погоджується колегія суддів, оскільки вони не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
		 
		Судом встановлено, що на виконанні у Комунарському відділі державної виконавчої служби у м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) перебуває зведене виконавче провадження № 55447739 до складу якого входять наступні виконавчі провадження:
		 
		Виконавче провадження № 51125841 з примусового виконання судового наказу № 0818/10051/2012 виданого 12.03.2013 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_3 на користь Концерну « Міські теплові мережі» заборгованості у розмірі 4600.81 грн., судових витрат у розмірі 107.30 грн.;
		 
		Виконавче провадження №63162486 з примусового виконання постанови № 53450137 від 29.09.2020 року документ видано Комунарським відділом державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Дніпро) про стягнення з ОСОБА_1 на користь Комунарського ВДВС у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Дніпро) виконавчого збору у розмірі 47700.68 грн.;
		 
		Виконавче провадження № 63827228 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1297/2011 виданого 27.09.2011 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Олком-Лізинг» заборгованості у розмірі 12487 316,15 грн.;
		 
		Виконавче провадження № 63440822 з примусового виконання виконавчого листа № 335/1445/13-ц виданого 10.10.2014 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 477006.78 грн..
		 
		Загальна непогашена заборгованість ОСОБА_1 станом на 23.03.2021 року становить 14084029.69 грн. 
		 
		Дане зведене виконавче провадження № 55447719 було передано від Василівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Дніпро) до Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Дніпро) на підставі п. 4 ст. 25 Закону України « Про виконавче провадження» за місцем проживання боржника.
		 
		Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 20 квітня 2006 року по справі № 22 -947 2006 року рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06 грудня 2006 року про розподіл сумісно нажитого майна подружжя про визнання права власності на нежитлове приміщення змінено. Розділено сумісно нажите майно подружжя. Визнано право власності за ОСОБА_4 на нежитлове приміщення № 3 в будинку АДРЕСА_1 та на Ѕ частину нежитлового приміщення АДРЕСА_2 . Визнано право власності за ОСОБА_3 на кв. АДРЕСА_3 та Ѕ частину нежитлового приміщення АДРЕСА_2 ( а.с. 142-144 справа № 335/1445/13).
		 
		Ухвалою Верховного Суду України від 10 жовтня 2006 року рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06 грудня 2005 року та рішення Апеляційного суду Запорізької області від 20 квітня 2006 року залишено без змін ( а.с. 133-134 справа № 335/1445/13).
		 
		Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 30 липня 2008 року у справі № 22-2732 2008 року про виділ в натурі частки майна виділено ОСОБА_3 у власність ідеальну частку 28/100 нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , яке складається з приміщень № 8 площею 7,6 кв.м., частина приміщення № 2 площею 20,18 кв.м., всього загальною площею 31,98 кв.м.( а.с. 144-153 справа № 335/1445/13).
		 
		Постановою державного виконавця Василівського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Запорізькій області Микитюк Т.І. від 14.06.2019 року було доручено державному виконавцю Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області здійснити перевірку майнового стану боржника, провести опис майна боржника ОСОБА_1 Ѕ частину нежитлового приміщення АДРЕСА_2 , шляхом складення відповідної постанови про опис та арешт майна боржника та надання фото доказів виїзду за адресою боржника ( а.с. 121-122 ).
		 
		18.06.2019 року державним виконавцем Дніпровського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області було складено постанову про опис та арешт майна ( коштів) боржника відповідно до якої описано наступне майно: 1/2 частина нежитлового приміщення АДРЕСА_2 ( а.с. 117-119 ).
		 
		04.12.2019 року державним виконавцем було винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності  суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні для визначення вартості майна боржника, а саме: Ѕ частину нежитлового приміщення АДРЕСА_2 (а.с. 105-106 т. 1).
		 
		27.12.2019 року на адресу відділу надійшов звіт про вартість майна боржника, та відповідно до звіту державним виконавцем було направлено сторонам виконавчого провадження, в тому числі боржнику ОСОБА_1 повідомлення від 28.12.2019 року про вартість майна боржника (а.с. 102-103 т. 1).
		 
		16.01.2020 року державним виконавцем було складено заяву про реалізацію арештованого майна та направлено до ЗФ ДП «Сетам», відповідно до якої на електронні торги було передано майно: 1/2 частину нежитлового приміщення АДРЕСА_2 ( а.с. 98 т. 1).
		 
		Згідно протоколу № 514503 від 02.12.2020 року проведення електронних торгів, реєстраційний номер лота № 452910, 02.12.2020 року проведено електронні торги з реалізації майна: 1/2 частина нежитлового приміщення, загальною площею 64.3 кв. м., за адресою: АДРЕСА_4 , що належить ОСОБА_5 на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя у справі № 2-2531/2005, на підставі рішення Апеляційного суду Запорізької області від 20.04.2006 року у справі № 22-947 2006р., Ухвали Верховного Суду України від 10.10.2006 року.
		Переможцем електронних торгів визнано учасника 5: ОСОБА_2 . ( а.с. 90-95).
		 
		09.12.2020 року ОСОБА_2 було внесено кошти на депозитний рахунок Комунарського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно- Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Дніпро) в сумі 205675.95 грн., які були перераховані на користь стягувачів. 
		 
		Відповідно до статті 129-1Конституції України cуд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.
		 
		Згідно із частиною першою статті 18ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
		 
		Виконання судового рішення є також сферою регулювання статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.
		 
		    Європейський судз правлюдини вказує,що "правона суд"було білюзорним,якби правовасистема Договірноїдержави допускала,щоб остаточнесудове рішення,яке маєобов`язковусилу,не виконувалосяна шкодуодній ізсторін.Важко собінавіть уявити,щоб стаття6детально описувалапроцесуальні гарантії,які надаютьсясторонам успорі,-а саме:справедливий,публічний ішвидкий розгляд,-і водночасне передбачалавиконання судовихрішень.Якщо вбачатиу статті6тільки проголошеннядоступу досудового органута правана судовепровадження,то цемогло бпороджувати ситуації,що суперечатьпринципу верховенстваправа,який Договірнідержави зобов`язалисяповажати,ратифікуючи Конвенцію.Отже,для цілейстатті 6виконання рішення,ухваленого будь-якимсудом,має розцінюватисяяк складовачастина "судовогорозгляду"(HORNSBYv.GREECE,№ 18357/91,§ 40,ЄСПЛ,від 19березня 1997року). Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. 
		Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
		Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України "Про виконавче провадження".
		Відповідно до Законів України"Продержавну виконавчуслужбу" та"Провиконавче провадження" державна виконавча служба є органом, на який покладено примусове виконання рішень в Україні. 
		Апеляційний суд зазначає, що виконавчі дії у цій справі вчинялися ДВС протягом 2016- 2020 років, тому до правовідносин застосовуються Закон №606-XIV та Закон №1404-VIII з урахуванням часу вчинених виконавчих дій.
		Відповідно до пункту 6 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1404-XIII рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.
		За змістом статей 1, 5Закону України"Провиконавче провадження"від 02червня 2016року №1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". 
		 
		Статтею 2Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності, тощо.
		 
		Частиною першою статті 18Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
		 
		Згідно зі статтю 447ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, порушено їх права та свободи.
		 
		Відповідно до статті 74Закону №1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів виконавчої служби щодо виконання рішення суду можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку передбаченому законом. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналися або повинна була дізнатися про порушення її права, свою од чи законних інтересів.
		 
		Відповідно до статті 17Закону №606-XIV (тут і далі редакція на час вчинення виконавчих дій) примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. 
		Відповідно до частини першої статті 20Закону №606-XIV виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу. 
		Виконавче провадження може бути передано від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від?одного державного виконавця до іншого в порядку, встановленому Міністерством юстиції України Спори про місце здійснення виконавчих дій між органами державної виконавчої служби не допускаються (частини сьома, восьма статті 20 Закону № 606-XIV).
		Аналогічне положення містяться у статті 24 Закону України № 1404-V111
		Відповідно до статті 33Закону №606-XIV у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об`єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій. У разі якщо виконавчі провадження про стягнення коштів з одного боржника відкриті у кількох органах державної виконавчої служби, об`єднання виконавчих проваджень у зведене здійснюється в порядку, встановленому Міністерством юстиції України. 
		У разі якщо в органі ДВС відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об`єднуються у зведене виконавче провадження, крім випадків, передбачених постановою КабінетуМіністрів Українивід 03серпня 2011року №845"Прозатвердження Порядкувиконання рішеньпро стягненнякоштів державногота місцевихбюджетів абобюджетних установ" (пункт 3.8 Інструкції від 02 квітня 2012 року № 512/5). 
		Виконання зведеного виконавчого провадження розпочинається постановою про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження. Про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження виноситься постанова, копія якої зберігається у зведеному виконавчому провадженні. Виконавчі провадження щодо одного боржника об`єднуються у зведене виконавче провадження або приєднуються до зведеного виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку, наданого боржнику для самостійного виконання (пункт 3.8.1 Інструкції від 02 квітня 2012 року № 512/5). 
		Відповідно до п. 2 розділу V Порядок передачі виконавчих документів та виконавчих проваджень Інструкції виконавець, якому передано виконавчий документ, виносить постанову про прийняття до виконання виконавчого документа не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа.
		Відповідно до абзацу другого п. 9 розділу V Інструкції державний виконавець, якому передано виконавче провадження, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження матеріалів виконавчого провадження зобов`язаний винести постанову про прийняття виконавчого провадження, яку надсилає сторонам виконавчого провадження. 
		З огляду на викладене, право вибору місця виконання належить стягувачу, проте за умови об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження місце виконання може бути змінене.
		З матеріалів справи вбачається, що зведене виконавче провадження № 55447739 до складу якого входять виконавчі провадження № 51125841, № 63162486, № 63827228, № 63440822 було передано від Василівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) до Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Дніпро) на підставі п. 4 ст. 25 Закону України « Про виконавче провадження» - за місцем проживання боржника. (а.с. 111-114 т. 1).
		З оглядуна зазначене устаршого державноговиконавця КраснихО.Д.були відсутніпідстави щодо відмовиу прийняттівиконавчого провадженнядо виконання,а отжедії старшогодержавного виконавцяКрасних О.Д.відповідали чинномузаконодавству. 
		 
		За змістом статей 32, 52Закону України"Провиконавче провадження" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на майно боржника, що полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. 
		 
		За загальним правилом (частина перша статті 62 цього Закону) реалізація арештованого майна здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.
		 
		Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника (частини перша, друга статті 56 Закону № 1404-VIII). 
		 
		Так, у статті 50Закону України"Провиконавче провадження" (у редакції, чинній на час проведення електронних торгів) визначено, що звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. 
		 
		У разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.
		 
		Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.
		 
		У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.
		 
		Так, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Державний реєстр речових прав на нерухоме майно не містить відомостей про належність ОСОБА_1 речових прав на Ѕ частину нежитлового приміщення АДРЕСА_2 , тому питання про звернення стягнення на нерухоме майно повинно було вирішуватися судом за поданням державного виконавця, отже дії державного виконавця є протиправними в межах виконавчих дій щодо призначення оцінки та передачу майна на реалізацію та зобов`язав державного виконавця Комунарського ВДВС у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Красних О.Д. усунути порушення ч. 4 статті 50 Закону України « Про виконавче провадження» звернутися до суду з відповідною заявою про вирішення питання про звернення стягнення на належне боржнику майно на підставі рішення Апеляційного суду Запорізької області від 30.07.2008 року по справі № 22-2732 2008 рік.
		 
		   Таким чином,суд керувався лише відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, не давши належної оцінки іншим доказам, які містяться в матеріалах справи.
		 
		Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11 квітня 2005 року ОСОБА_3 на праві власності належать нежитлові приміщення № 3, №4 за адресою: АДРЕСА_1 , підстава - рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 29.01.2002 роу. Приміщення № 3- 50.2 кв.м., приміщення № 4  64.2 кв.м. ( а.с. 165 справи № 335/1445/13).
		 
		З витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно Орендного підприємства Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації вбачається, що власником нежитлового приміщення № 3, №4 за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 , дата реєстрації  15.04.2005 року, реєстраційний номер  10443691, підстави виникнення права власності свідоцтво про право власності НОМЕР_1 від 11. 04. 2005 року ( а.с. 168 справи № 335/1445/13). 
		 
		Державний реєстр речових прав на нерухоме майно як єдина інформаційна база, яка містить відомості про права на нерухоме майно та їх обтяження, був введений в дію у 2013 році внаслідок прийняття Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
		 
		До 2013 року реєстрація права власності на майно проводилася в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, який зараз є архівною складовою частиною Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. 
		 
		Відповідно частини 3 статті 3Закону України"Продержавну реєстраціюречових правна нерухомемайно таїх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, та на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.
		 
		Тобто, права, зареєстровані до 01 січня 2013 року, залишаються дійсними і не потребують повторної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
		 
		З огляду на вказане суд безпідставно не дав оцінки зазначеним обставинам, що право власності ОСОБА_1 на спірне нерухоме майно виникло до 01 січня 2013 року та було зареєстровано у Реєстрі прав власності на нерухоме майно.
		 
		Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06 грудня 2005 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розподіл сумісного майна подружжя та визнання права власності на житлове приміщення було розділено сумісне майно подружжя і виділено в особисту власність ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , в тому й числі Ѕ частину нежитлового приміщення АДРЕСА_2 .
		 
		Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 20 квітня 2006 року, яке було залишено без змін Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2006 року рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06 грудня 2006 року було змінено розділено сумісно нажите майно подружжя ОСОБА_6 . Визнано право власності за ОСОБА_4 на нежитлове приміщення № 3 в будинку АДРЕСА_1 та на Ѕ частину нежитлового приміщення АДРЕСА_2 . Визнано право власності за ОСОБА_3 на кв АДРЕСА_3 та на 1/2 частину нежитлового приміщення АДРЕСА_2 ( а.с. 129-134 ).
		 
		Сам фактвідсутності уДержавному реєстріречових правна нерухомемайно реєстрації прававласності наЅ частинунежитловго приміщення АДРЕСА_2 напідставі рішення Апеляційногосуду Запорізькоїобласті пророзподіл майнаподружжя від20квітня 2006року несвідчить про те,що ОСОБА_1 не євласником 1/2частини нежитловогоприміщення   АДРЕСА_2 , оскільки право власності на спірне майно виникло у неї до 01 січня 2013 року та було зареєстровано у Реєстрі прав власності на нерухоме майно.
		 
		З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що державним виконавцем було правомірно винесено постанову про доручення проведення опису та арешту майна від 14.06.2019 року та направлено до Дніпровського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області для виконання, а Державним виконавцем Дніпровського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області була правомірно складено постанову про опис та арешт майна ( коштів) боржника відповідно до якої описано наступне майно: Ѕ частина нежитлового приміщення АДРЕСА_2 .
		 
		   Боржник ОСОБА_1 зазначені постанови вустановленому закономпорядку неоскаржила. 
		 
		Статтею 1Закону України"Провиконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		 
		Виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом України"Провиконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону).
		 
		Пунктами 6, 15, 22 частини третьої статті 18Закону України"Провиконавче провадження" передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
		 
		Для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання (частина перша статті 20 Закону України "Про виконавче провадження").
		 
		Згідно з частиною першою статті 58Закону України"Провиконавче провадження" визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. 
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17 (провадження № 12-18гс18) викладено висновок про те, що чинним законодавством України передбачені підстави відповідальності суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема, недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна) ним своїх обов`язків. Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (частина перша статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України".
		 
		Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором. Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності. Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів.
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19) викладено висновок про те, що право на звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця пов`язане з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, вчинених на виконання судових рішень, ухвалених у порядку цивільного судочинства, передбачено у ЦПК України, у таких випадках виключається адміністративна юрисдикція. Визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців. 
		 
		Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16 (провадження № 11-1200апп18).
		 
		У частині п`ятій статті 57Закону України"Провиконавче провадження" передбачено, що виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення.
		 
		Аналіз статті 57Закону України"Провиконавче провадження" свідчить про те, що учасники виконавчого провадження, яким є, зокрема і заявник, мають право на оскарження оцінки майна, а не процесуальної дії державного виконавця, оскільки відповідно до цієї статті державний виконавець лише залучає оцінювача, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". 
		 
		У матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_1 , не погоджуючись з вартісною оцінкою 1/2 частину нежитлового приміщення АДРЕСА_2 , заперечувала чи оскаржувало звіт та дії державного виконавця. Доказів, які б спростували звіт про незалежну оцінку майна, матеріали справи не містять.
		Крім того, частиною шостою статті 57Закону України"Провиконавче провадження" визначено, що звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно. 
		З огляду на вищенаведене, аргументи заявника про те, що звіт про оцінку майна є недостовірним, оскільки ціна не відповідає ринковій вартості станом на дату оцінки, є безпідставними та не ґрунтуються на нормі закону, спростовуються матеріалами справи.
		Встановивши, що дії приватного виконавця щодо оцінки майна відповідали положенням частин першої - третьої, п`ятої статті 57 Закону України "Про виконавче провадження"; у своїй діяльності суб`єкт оціночної діяльності є самостійним, а тому виконавець жодним чином не може впливати на порядок проведення оцінки майна, апеляційний суд приходить до висновку, що вимоги скарги ОСОБА_1 в частині оскарження зазначених дій державного виконавця є безпідставними.
		Отже, висновок суду першої інстанції про задоволення вимог скарги ОСОБА_1 , не може вважатись обґрунтованим і таким, що відповідає положенням статей 76, 81, 89 ЦПК України.
		 
		При цьому колегія суддів зауважує, що судом першої інстанції не надано правильну оцінку обставинам справи, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 була обізнана про наявність численних рішень суддів про стягнення з неї заборгованості на загальну суму 14084 029.69 грн., а також про наявність виконавчих проваджень № 51125841 з травня 2016 року, № 63162486 з вересня 2020 року, № 63827228 з грудня 2020 року, № 63440822 з жовтня 2020 року. При цьому державним виконавцем на адресу ОСОБА_1 направлялись постанови про відкриття виконавчих проваджень, постанова про опис та арешт майна (коштів) боржника, а саме Ѕ частина нежитлового приміщення АДРЕСА_2 , постанова про призначення суб`єкта оціночної діяльності  суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, повідомлення про вартість майна боржника від 28.12.2019 року, а також направлялись відповідні повідомлення про проведення виконавчих дій і здійснення процедури електронних торгів, а тому вона відповідно до частини п`ятої статті 57Закону України"Провиконавче провадження" вважається ознайомленою з результатами визначення вартості та оцінки арештованого майна. Окрім того, ДП "Сетам" було опубліковано повідомлення про проведення електронних торгів щодо реалізації предмета нерухомого майна.
		 
		Отже, встановлені апеляційним судом обставини свідчать про намір ОСОБА_1 , уникнути виконання судових рішень, ухвалених відносно неї щодо стягнення заборгованості в 2011- 2020 роках, які виконувалось у примусовому порядку з травня 2016 року у виконавчому провадженні, в межах яких здійснений продаж майна.
		 
		Таким чином, оскаржувану ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 лютого 2021 року не можна вважати законною та обгрунтованою, тому вона підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 . 
		 
		Аргументи апеляційної скарги є виправданими.
		 
		    Відповіднодо підпункту"в"пункту 4частини першоїстатті 382 ЦПКУкраїни суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
		 
		Таким чином, з ОСОБА_1 на користь Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Дніпро) підлягають стягненню судові витрати, пов`язані з переглядом справи у суді апеляційної інстанції у сумі 2270 грн.
		 
		Керуючись ст.ст.367, 368, 374,376,381,382,383,384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) задовольнити.
		 
		Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 лютого 2021 року у цій справі скасувати. Прийняти нове судове рішення.
		 
		     В задоволенніскарги  ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Красних О.Д. у виконавчому провадженні № 55447739, зацікавлена особа ОСОБА_2 - відмовити.
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2270грн.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
		 
		Повна постанова складена 01 листопада 2021 року.
		 
		Головуючий, суддя    Суддя    Суддя
		Подліянова Г.С.    Кочеткова І.В.    Кримська О.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...