Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/5710/19 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 03.11.2021. Зареєстровано: 03.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 04.11.2021.
Дата набрання законної сили: 26.10.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		26 жовтня 2021 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  910/5710/19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я., 
		 
		секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
		за участю представників:
		позивача -  Савицької О. В., 
		відповідачів  - Ільчик М. О., Грабович С. М., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури
		на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2021 (судді: Іоннікова І. А. - головуючий, Разіна Т. І., Тарасенко К. В.) і рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2019 (суддя Підченко Ю. О.) у справі
		за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави
		до Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "КІБ"
		про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
		1.1. У травні 2019 року заступник прокурора міста Києва (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави до Київської міської ради (далі - Київська міськрада) та Товариства з обмеженою відповідальністю "КІБ" (далі - ТОВ "КІБ") про: 1) визнання незаконним і скасування пункту 1 рішення Київської міськради від 20.12.2017 № 1022/4029 "Про поновлення ТОВ "КІБ" договору оренди земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправного комплексу на вул. Богатирській в Оболонському районі м. Києва" (далі - рішення від 20.12.2017) в частині поновлення договору оренди від 27.07.2007 № 78-6-00452 (далі - договір оренди від 27.07.2007) щодо земельної ділянки площею 1903 м2, кадастровий номер 8000000000:78:087:0002; 2) визнання недійсним договору про поновлення договору оренди земельних ділянок, укладеного між Київською міськрадою та ТОВ "КІБ", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н. П. і зареєстрованого в реєстрі 17.07.2018 за № 183 (далі - договір про поновлення договору оренди від 17.07.2018) в частині земельної ділянки площею 1903 м2, кадастровий номер 8000000000:78:087:0002, розташованої     на вул. Богатирській в Оболонському районі м. Києва.
		На обґрунтування позову позивач послався на незаконність зазначеного рішення та укладеного на його підставі договору про поновлення договору оренди землі в частині спірної земельної ділянки, оскільки договір оренди від 27.07.2007 щодо спірної земельної ділянки було укладено строком на 1 рік і такий договір припинив свою дію 27.07.2008; орендар - ТОВ "КІБ" не скористався правом на поновлення зазначеного договору в частині спірної земельної ділянки з дотриманням порядку та строків, встановлених законом і договором, а орендодавець - Київська міськрада, у свою чергу, не приймала відповідного рішення про поновлення договору оренди землі, як того вимагали положення статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 12.03.2011, тобто на час виникнення переважного права на поновлення договору оренди (далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).
		1.2. Київська міськрада у відзиві на позовну заяву заперечила проти її задоволення, наголошуючи зокрема, на тому, що прийняття спірного рішення та укладення оспорюваного договору були здійснені з дотриманням вимог законодавства, та зазначаючи про відсутність підстав щодо представництва у прокурором інтересів держави у цій справі.
		1.3. ТОВ КІБ" також заперечило проти заявленого позову, у відзиві на позовну заяву просило відмовити у позові, зазначало, зокрема, про добросовісне користування спірною земельною ділянкою і сплату орендної плати за договором оренди у встановленому ним розмірі; відсутність заперечень орендодавця про продовження користування орендарем спірною земельною ділянкою, у зв`язку з чим договір оренди землі щодо спірної земельної ділянки був поновлений автоматично; зміст оспорюваного договору відповідає вимогам законодавства і не порушує права та інтереси інших осіб; подання прокурором позову у цій справі, на думку відповідача, є діями, спрямованими на обмеження майнових прав ТОВ "КІБ". 
		2. Короткий зміст судових рішень
		2.1.    Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.08.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2021, в позові відмовлено.
		2.2. Місцевий господарський суд, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що положення статті 33 Закону України "Про оренду землі" як в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, так і в редакції, чинній на час прийняття органом місцевого самоврядування оспорюваного рішення, визначають можливість поновлення дії договору оренди земельної ділянки у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення терміну дії договору, належно виконує умови такого договору та відсутні заперечення орендодавця. 
		З огляду на те, що орендар продовжував користуватися спірною земельною ділянкою, вносив плату за таке користування, суду не надано доказів того, що орендодавець заперечував проти продовження договору оренди після закінчення дії договору оренди, та зважаючи на те, що наведені положення законодавства не містять обов`язку саме орендаря звертатися до орендодавця з пропозицією поновити договір, а також обмежень строку, в межах якого орендар має право на поновлення договору оренди землі, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необґрунтованість заявленого прокурором позову.
		3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї
		3.1. Не погоджуючись з ухваленими у справі рішенням і постановою, перший заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2021 і рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2019, як такі, що ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права - статті 58 Конституції України, статті 5 Цивільного кодексу України, статей 116, 124, 134 Земельного кодексу України, статей 21, 31, 33 Закону України "Про оренду землі", а також порушенням норм процесуального права - статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України, та прийняти нове рішення про задоволення позову. 
		Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що  касаційна скарга подається на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки оскаржені судові рішення у справі ухвалено без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 904/869/18, від 26.03.2019 у справі № 910/1335/17, від 10.01.2019 у справі № 911/3998/16, від 11.12.2018 у справі № 923/111/18, від 06.12.2018 у справі № 925/1651/17, від 03.04.2018 у справі № 904/8168/17, від 22.02.2018  у справі № 922/1008/17 та постановах Верховного Суду України від 20.11.2012 у справі № 44/69, від 11.11.2014 у справі № 912/1552/13 щодо застосування положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а саме стосовно неможливості автоматичного поновлення договору оренди землі. 
		Скаржник наголошує на тому, що строк дії договору оренди землі в частині спірної земельної ділянки закінчився ще 27.07.2008, оскільки така земельна ділянка передавалася в оренду строком на 1 рік; у встановлений договором строк - за 3 місяці до закінчення дії договору оренди орендар із заявою про намір продовжити (поновити) дію договору в частині спірної земельної ділянки до орендодавця не звертався; оспорюване рішення органу місцевого самоврядування було прийнято на підставі клопотання товариства датованого аж 30.03.2017, тобто орендар звернувся до органу місцевого самоврядування з клопотанням про поновлення договору оренди майже через 10 років після закінчення строку дії договору; з 20.07.2008 до 20.12.2017 договірні відносини в частині спірної земельної ділянки між відповідачами у справі оформлені не були, про що свідчить відсутність відповідних рішень орендодавця стосовно поновлення договору оренди землі та відсутність додаткових угод щодо спірної земельної ділянки; орендар не використовував спірну земельну ділянку, вона вільна від забудови, не охороняється та за цільовим призначенням - для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправного комплексу не використовується. 
		Скаржник також акцентує увагу на тому, що факт сплати коштів за використання земельної ділянки не впливає на спірні правовідносини та не спростовує порушень вимог земельного законодавства під час прийняття оспорюваного рішення органом місцевого самоврядування. До того ж з наданих ТОВ "КІБ" банківських виписок та платіжних доручень неможливо встановити, що орендна плата сплачувалася саме за спірну земельну ділянку, а не за 3 інші земельні ділянки, які перебували в оренді товариства.
		3.2. Від ТОВ "КІБ" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому товариство, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржених у справі судових рішень, просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення у справі - без змін.
		3.3. Від ТОВ "КІБ" надійшли додаткові пояснення до відзиву, в яких товариство наголошувало на завершенні будівництва нежитлової будівлі автокомплексу (мийки) на спірній земельній ділянці.
		3.4. Відзиву на касаційну скаргу від Київської міськради не надійшло. 
		4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
		4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши, в межах заявлених вимог наведені у касаційній скарзі доводи, та заперечення на неї, перевіривши, з урахуванням розумного строку у розумінні положень статті 114 Господарського процесуального кодексу України, матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що оскаржені судові рішення у справі підлягають скасуванню, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, а касаційна скарга - частковому задоволенню, з огляду на таке.
		4.2. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, згідно з рішенням Київської міськради від 06.10.2005 № 75/3539 "Про передачу земельних ділянок ТОВ "КІБ" для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправного комплексу на вул. Богатирській в Оболонському районі м. Києва" затверджено проєкт землеустрою та передано ТОВ "КІБ" земельні ділянки загальною площею 0,29 га за адресою та з цільовим призначенням, вказаними у рішенні, з них: земельну ділянку № 1 площею 0,19 га - у короткострокову оренду на 1 рік; земельну ділянку № 2 площею 0,08 га - на період будівництва; земельні ділянки № 3, № 4 площею 0,01 га та 0,01 га - у короткострокову оренду на 5 років.
		У подальшому між Київською міськрадою - орендодавцем і ТОВ "КІБ" - орендарем було укладено договір оренди земельних ділянок, за умовами якого орендодавець на підставі рішення Київської міськради під 06.10.2005 №75/3539 передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельні ділянки, визначені у договорі.
		Цей договір було зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міськради, про що зроблено запис у книзі записів державної реєстрації договорів від 27.07.2007 за № 78-6-00452.
		У пункті 2.1 договору оренди визначено, що об`єктом оренди є земельні ділянки з такими характеристиками: місце розташування - вул. Богатирська в Оболонському районі м. Києва; розміри - земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:78:087:0007 - 79 м2 в межах червоних ліній; земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:78:087:0008 - 790 м2 (на період будівництва) в межах червоних ліній; земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:78:087:0009 - 78 м2 в межах червоних ліній; земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:78:087:0002 - 1903 м2; цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправного комплексу; кадастрові номери - 8000000000:78:087:0007, 8000000000:78:087:0008, 8000000000:78:087:0009, 8000000000:78:087:0002.
		Відповідно до пункту 3.1 цього договору строк дії договору оренди земельних ділянок на вул. Богатирській в Оболонському районі м. Києва площею 79 м2 (кадастровий номер 8000000000:78:087:0007), площею 790 м2 (кадастровий номер 8000000000:78:087:0008), площею 78 м2 (кадастровий номер 8000000000:78:087:0009) становить 5 років та земельної ділянки площею 1903 м2 (кадастровий номер 8000000000:78:087:0002) - 1 рік.
		У пункті 11.7 договору оренди сторони визначили порядок поновлення договору. Так, після закінчення строку, на який було укладено цей договір, орендар, за умови належного виконання своїх обов`язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 3 (три) місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У разі поновлення договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.
		Відповідно до пункту 11.3 договору він припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.
		Суди зазначили, що ТОВ "КІБ" у листах від 10.11.2011 № 9764-01 і від 25.12.2012 № 5 просив Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) поновити договір оренди земельних ділянок від 27.07.2007; у клопотанні (лист-повідомлення) від 30.03.2017 № КРП-1050 товариство просило Київську міськраду поновити договір оренди. 
		Крім того, як з`ясували суди, орендарем після закінчення терміну дії договору оренди за період із 2008 по 2018 рік було сплачено орендних платежів на загальну суму 1 167 247,41 грн.
		Під час розгляду спору у цій справі, попередні судові інстанції також установили та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Київської міськради від 20.12.2017 № 1022/4029 "Про поновлення ТОВ "КІБ" договору оренди земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправного комплексу на вул. Богатирській в Оболонському районі м. Києва" поновлено договір оренди від 27.07.2007, зокрема щодо земельної ділянки площею 0,1903 га - на 1 рік та щодо решти вказаних у договорі земельних ділянок з іншими площами строком на 5 років.
		На виконання цього рішення між Київською міськрадою та ТОВ "КІБ" укладено договір про поновлення договору оренди земельних ділянок, який зареєстровано приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. 17.07.2018 за № 183.
		4.3. Вважаючи незаконними рішення від 20.12.2017 про поновлення договору оренди стосовно земельної ділянки площею 1903 м2, кадастровий номер     8000000000:78:087:0002, розташованій на вул. Богатирській в Оболонському районі м. Києва, та договір про поновлення договору оренди від 17.07.2018 у частині зазначеної спірної земельної ділянки, прокурор в інтересах держави звернувся до суду з позовом у цій справі.
		4.4. Ухвалюючи судові рішення у справі, попередні судові інстанції дійшли висновку про необґрунтованість позову та відсутність правових підстав для його задоволення. Проте ці висновки господарських судів колегія суддів визнає передчасними з огляду на  таке.
		Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		У частинах 1 та 4 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов`язки виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з інших дій, які за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.
		За змістом статті 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
		Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.
		Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України).
		Відповідно до положень статті 13   Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
		У частині 1  статті 116 Земельного кодексу України  встановлено, що     громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
		Зі змісту частини першої статті 124 Земельного кодексу України   (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
		Відповідно до пункту 34 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міської ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються виключно на пленарному засіданні ради - сесії.
		Таким чином, способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин є прийняття сесією відповідного рішення.
		Згідно зі     статтею 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням. 
		Отже, виходячи з того, що діючим на момент виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачено автоматичного поновлення договорів оренди землі, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можлива лише за наявності рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. 
		Наведене відповідає правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 904/869/18, від 26.03.2019 у справі № 910/1335/17, від 10.01.2019 у справі № 911/3998/16, від 11.12.2018 у справі № 923/111/18, від 06.12.2018 у справі № 925/1651/17, від 03.04.2018 у справі № 904/8168/17, від 22.02.2018  у справі № 922/1008/17 та постановах Верховного Суду України від 20.11.2012 у справі № 44/69, від 11.11.2014 у справі № 912/1552/13, на які на обґрунтування підстав звернення з касаційною скаргою (пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України) посилався прокурор у касаційній скарзі.
		Згідно з положеннями частини 1 статті 31 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. 
		Проте під час вирішення цього спору наведені положення законодавства залишилися поза увагою судів попередніх інстанцій; суди не врахували, що в силу положень статті 58 Конституції України     та статті 5 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин має застосовуватись саме та редакція закону, яка була чинною на момент їх виникнення (у наведеному випадку, яка була чинною на дату закінчення строку дії договору оренди землі). Ухвалюючи судові рішення у справі, попередні судові інстанції не надали оцінки умовам договору оренди землі в частині порядку та умов його поновлення, зокрема стосовно звернення орендаря до орендодавця в порядку та строки, передбачені договором, з повідомленням про намір продовжити строк дії договору оренди стосовно спірної земельної ділянки; не дослідили та не встановили чи приймалося орендодавцем після закінчення дії договору оренди стосовно спірної земельної ділянки (27.07.2008) рішення про його поновлення, реалізація якого здійснюється шляхом укладення відповідного договору оренди або додаткової угоди про поновлення договору оренди, а отже, чи не припинив свою дію договір оренди щодо спірної земельної ділянки за закінченням строку, на який його було укладено, адже, як вже зазначалося, чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачалося автоматичного поновлення договорів оренди землі, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін була можлива лише за наявності рішення відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, водночас, внесення змін до договору, строк дії якого закінчився, як і поновлення договору оренди землі після його припинення, не ґрунтується на вимогах законодавства.
		Зважаючи на неправильне застосування судами положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), нез`ясування обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення цього спору, висновки судів стосовно поновлення договору оренди щодо спірної земельної ділянки в 2017 році є передчасними.
		З урахуванням наведеного підтвердилася наявність підстави для касаційного оскарження судових рішень, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (зокрема щодо порядку та умов поновлення договору оренди землі).
		5. Висновки Верховного Суду
		5.1. За змістом     статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. 
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		5.2. За змістом статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. 
		Судові рішення наведеним вимогам не відповідають.
		5.3. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		5.4. Ураховуючи наведене, зважаючи на межі повноважень суду касаційної інстанції, який не здійснює дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінки, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права, ухвалені у справі рішення та постанову судів попередніх інстанцій необхідно скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, а касаційну скаргу -  задовольнити частково. 
		6. Розподіл судових витрат
		6.1. У зв`язку зі скасуванням оскаржених рішення і постанови у справі та передачею справи на новий розгляд, розподіл судових витрат здійснюватиме господарський суд, який прийматиме рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. 
		Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини 1 статті 308, статтями 310, 314, 315,  316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		П О С Т А Н О В И В :
		Касаційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури задовольнити частково.
		Постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2021 і рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2019 у справі № 910/5710/19 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Головуючий суддя                                                                          Т. Б. Дроботова
		Судді                                                                                                   Н. О. Багай                                                                                                      
		                                                                                                            Ю. Я. Чумак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...