Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 567/904/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти довкілля; Незаконне видобування, збут, придбання, передача, пересилання, перевезення, переробка бурштину.
Надіслано для оприлюднення: 03.11.2021. Зареєстровано: 04.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 05.11.2021.
Дата набрання законної сили: 04.12.2021
Номер судового провадження: 1-кп/567/114/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020180170000286

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 567/904/21 
		 
		В И Р О К 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		03 листопада 2021 року м. Острог
		 
		 
		       Острозький районний суд Рівненської області у складі:
		головуючий суддя - ОСОБА_1 
		секретар - ОСОБА_2 
		 
		з участю прокурора ОСОБА_3 
		обвинуваченого ОСОБА_4 
		захисника ОСОБА_5 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.08.2020 р. за №12020180170000286 відносно  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Костопіль Рівненської області, громадянина України, зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання : АДРЕСА_2 , одруженого, тимчасово непрацюючого, раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.240-1 КК України, -
		 
		встановив:
		 
		ОСОБА_4 у 2020 році (точного часу та місце слідством не встановлено), усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, переслідуючи корисливий мотив, незаконно, в порушення Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» № 2806-1V від 6 вересня 2005 року, придбав каміння, яке відповідно до Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» №637/97ВР від 18 листопада 1997 року, Переліку корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №827 від 12 грудня 1994 року та висновку судової гемологічної експертизи №101 від 05.11.2020 року відноситься до дорогоцінного каміння органогенного утворення, а саме: каміння природного походження бурштин в стані сировини, загальною масою 45062,61 г. (45,06261 кг.), ринковою вартістю 77 379 грн. 25 коп., та в подальшому перенісши до легкового автомобіля марки «Ford Focus», д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи при цьому відповідних документів, які б підтверджували законність походження даного каміння бурштину, незаконно зберігав та перевозив його у вказаному автомобілі до 28.08.2020 року, тобто до моменту виявлення його працівниками поліції під час поверхневої перевірки легкового автомобіля.
		Вказані дії органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.1 ст.240-1 КК України, як незаконне придбання, перевезення та зберігання бурштину, законність походження якого не підтверджується відповідними документами.
		03.11.2021р. між начальником Острозького відділу Здолбунівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , якій на підставі ст.ст.36, 37КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №12020180170000286 від 28.08.2020 року, та обвинуваченим у цьому провадженні ОСОБА_4 , за участю його захисника - адвоката ОСОБА_5 , укладено угоду про визнання винуватості, у відповідності до вимог ст.ст.468, 469, 470, 472 КПК України.
		Згідно умов вказаної угоди прокурор ОСОБА_3 та обвинувачений ОСОБА_4 , дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч.1 ст.240-1 КК Українивідносно обставин, викладених у повідомленні про підозру від 30.06.2021 року, які є аналогічними до обставин, викладених в обвинувальному акті від 30.06.2021 року, обвинувачений ОСОБА_4 під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, вчинення якого ставиться йому у провину, та зобов`язався беззастережно визнати обвинувачення у повному обсязі у судовому провадженні.
		Сторони угоди за взаємною згодою визначили вид та міру покарання, яке повинен понести ОСОБА_4 у разі затвердження такої угоди, а саме : за ч.1 ст.240-1 КК України - у виді штрафу в розмірі 3 000 (три тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п`ятдесят одна тисяча) гривень.
		В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст.473КПК України та наслідки її невиконання.
		Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги КК України та КПК України, просила угоду затвердити і призначити обвинуваченому ОСОБА_4 узгоджене в угоді покарання.
		Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні просив затвердити угоду та призначити узгоджене сторонами угоди покарання, беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.240-1 КК України, вчиненого при обставинах, зазначених в обвинувальному акті від 30.06.2021 р., дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання. Пояснив, що він розуміє права, надані йому законом, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, який буде застосовано до нього у разі затвердження угоди судом, відтак просить затвердити угоду.
		Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні не заперечував проти затвердження угоди про визнання винуватості, пояснив, що його підзахисний свою провину у вчинені кримінального правопорушення як під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні визнає, угоду про визнання винуватості уклав добровільно, зауважень до правильності кваліфікації дій обвинуваченого немає, а тому не вбачає перешкод для затвердження такої угоди.
		Вирішуючи питання щодо наявності підстав для затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
		Відповідно до п.2 ч.1 ст.468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
		Згідно ч.4 ст.469КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких та тяжких злочинів.
		Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_4 визнав себе винуватим, відповідно до ст.12КК України відноситься до нетяжких злочинів.
		Міра покарання, узгоджена сторонами угоди, відповідає санкції, яка передбачена ч.1 ст.240-1 КК України та загальним засадам призначення покарання. 
		Оцінюючи зміст угоди та суб`єктивне сприйняття угоди сторонами, суд бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у справі «Natsvlishvili тa Togonidze проти Грузії» за заявою №9043/05 від 29 квітня 2014 року. Зокрема, у рішенні Суд зазначає, що «угоди про визнання вини, що призводять до засудження, без винятку є предметом перегляду компетентним судом і у цьому сенсі суди зобов`язані перевіряти, чи були досягнуті угоди про визнання вини відповідно до чинних процесуальних і матеріальних норм, чи уклав підсудний угоду добровільно і свідомо, чи існують докази, які підтверджують визнання підсудним вини в угоді, і чи є умови угоди відповідними» (п.66). Національний суд, який розглядає таке питання, як правило, зобов`язаний вивчити матеріали справи, перш ніж вирішити, чи затвердити або відхилити угоду про визнання вини.
		Судом встановлено в судовому засіданні, що обвинувачений ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, сторони добровільно уклали угоду про визнання винуватості, зміст угоди відповідає вимогамст.472 КПК Українита закону, обвинувачений цілком розуміє положення ч.4 ст.474 КПК України.
		Також судом встановлено, що обвинувачений повністю усвідомлює зміст укладеної угоди про визнання винуватості, а також розуміє наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, а також усвідомлює наслідки невиконання угоди про визнання винуватості, які передбачено ст.476 КПК України.
		При цьому судом з`ясовано, що укладення угоди сторонами є добровільним, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
		Підстав, передбачених ч.7 ст.474 КПК України, для відмови у затвердженні угоди про визнання винуватості судом не встановлено.
		Судом також встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам КПК України, КК України та інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
		Обвинувачений ОСОБА_4 погоджується на призначення узгодженого покарання та в судовому засіданні не повідомив про наявність перешкод для його виконання.
		Враховуючи викладене, оскільки умови угоди відповідають вимогам КПК України, КК України та інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, суд, враховуючи наведені доводи сторін кримінального провадження, дійшов до висновку про наявність правових підстав для затвердження угоди про визнання винуватості, вважає доведеним у судовому засіданні, що ОСОБА_4 незаконно придбав, перевіз та зберігав бурштин, законність походження якого не підтверджується відповідними документами, а тому його дії кваліфікує за ч.1 ст.240-1 КК України, за якою належить призначити ОСОБА_4 узгоджене сторонами угоди покарання.
		Відповідно до ст.65КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Відповідно до ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
		Виходячи з засади співмірності, призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.
		При призначенніпокарання судвраховує ступіньтяжкості вчиненогообвинуваченим кримінальногоправопорушення,яке кваліфікується як нетяжкий злочин.
		Беручи до уваги особу обвинуваченого ОСОБА_4 , суд враховує, що він за віком та станом здоров`я є працездатним, його дохід складається із заробітків отримуваних за надання послуг та виконання різноманітних робіт, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, по місцю проживання характеризується позитивно.
		Згідно довідок КНП «Костопільська центральна районна лікарня» від 15.12.2020р. ОСОБА_4 на обліку у лікаря-нарколога чи лікаря-психіатра не перебуває.
		Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 згідно обвинувального акту та угоди про визнання винуватості є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, водночас обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 не встановлено.
		ОСОБА_4 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності. 
		Запобіжний захід не обирався.
		Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ч.9 ст.100 КПК України.
		При вирішенні питання про відшкодування процесуальних витрат суд виходить з наступного.
		Згідно ч.2 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. 
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що витрати на проведення судової гемологічної експертизи у даному кримінальному провадженні становлять 2288,30 грн., а відтак суд приходить до висновку про наявність фактичних та правових підстав для стягнення з ОСОБА_4 витрат, пов`язаних з проведенням експертизи у вказаному розмірі.
		Керуючись ст.ст.100, 124, 314, 374, 475 КПК України, -
		 
		ухвалив:
		 
		Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 03 листопада 2021 року між начальником Острозького відділу Здолбунівської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю його захисника ОСОБА_5 . 
		ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.240-1КК України та призначити узгоджене сторонами угоди покарання у виді штрафу в розмірі 3 000 (три тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п`ятдесят одна тисяча) гривень.
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 2288,30 грн. витрат на проведення експертизи.
		Роз`яснити ОСОБА_4 про його обов`язок виконання умов угоди про визнання винуватості від 03.11.2021 року та передбаченуст.389-1 КК Україникримінальну відповідальністьза невиконання умов угоди про визнання винуватості.
		Роз`яснити ОСОБА_4 про те, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду з клопотанням про скасування вироку.
		Речовий доказ : бурштин у стані сировини, який належить згідно класифікації до дорогоцінного каміння органогенного утворення, вагою 45,06261 кг., який був переупакований разом з першопочатковою упаковкою в мішок з поліетиленового матеріалу, горловина якого стягнута номерною стяжкою № 7518410, та переданий на зберігання до камери зберігання речових доказів Відділення поліції №3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області  після набрання вироком законної сили конфіскувати в дохід держави.
		Після набрання вироком законної сили скасувати арешт на автомобіль марки «Ford Focus», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_6 , та повернути власнику (законному володільцю). 
		 
		Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд Рівненської області шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з моменту його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		 
		 
		Суддя Острозького районного судуОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...