Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/7570/18-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право інтелектуальної власності; Спори про право інтелектуальної власності: спори про авторське право.
Надіслано для оприлюднення: 03.11.2021. Зареєстровано: 04.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 05.11.2021.
Дата набрання законної сили: 21.03.2023
Результат оскарження 21.03.2023 Апеляційний суд Закарпатської області: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/308/794/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 757/7570/18-ц
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		19 жовтня 2021 року                                місто Ужгород
		 
		Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:
		головуючого судді Деметрадзе Т.Р.,
		секретаря судового засідання Вільчак В.В.,
		за участю представника позивача ОСОБА_1 ,
		представника ДВНЗ «УжНУ» Шелепець М.Т.
		відповідача ОСОБА_2 
		її представника ОСОБА_3 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в режимі відеоконференції з Київським апеляційним судом справу за позовною заявою ОСОБА_4 до Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет», ОСОБА_2 про порушення особистих та майнових авторських прав та стягнення компенсації, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		До суду надійшла цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_4 до Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет» та ОСОБА_2 про порушення особистих та майнових авторських прав та стягнення компенсації.
		В обґрунтування позовної заяви позивач вказує, що вона є автором автореферату дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук на тему «Корпоративна відповідальність в парадигмі глобального управління». Автореферат опубліковано у 2013 році кафедрою міжнародного менеджменту Державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» Міністерства освіти і науки України, м. Київ. 
		Однак їй стало відомо, що на сайті Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет» було розміщено навчально-методичний комплекс «Корпоративна соціальна відповідальність» для студентів ІІ курсу денної та заочної форми навчання факультету міжнародної політики, логістики та менеджменту напряму підготовки: 6.030206 «Міжнародний бізнес», який знаходиться у вільному доступі. Автором згаданого навчально-методичного комплексу зазначена Вікторія Вікторівна Зеліч (Яцко), кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри міжнародного бізнесу, логістики та менеджменту Університету. 
		Зазначає, що при порівнянні Автореферату з текстом Навчально-методичного комплексу вбачається, що ОСОБА_2 використано частину Автореферату у порушення вимог Закону України «Про авторське право і суміжні права». Вказала, що оскільки жодного дозволу на використання Автореферату відповідачам не надавалося, діями відповідачів порушено її немайнові та майнові авторські права.
		Враховуючи викладене, просить суд зобов`язати Державний вищий навчальний заклад «Ужгородський національний університет» вилучити з обігу та знищити всі примірники навчально-методичного комплексу «Корпоративна соціальна відповідальність» за авторством В.В. Зеліч (Яцко); зобов`язати Державний вищий навчальний заклад «Ужгородський національний університет» розмістити на його офіційному сайті вибачення певного змісту: «Повідомляємо, що на сайті Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет» за посиланням hhp://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/ був розміщений навчально-методичний комплекс «Корпоративна соціальна відповідальність» за авторством В.В. Зеліч (Яцко), який містив в собі порушення авторських прав ОСОБА_4 . У зв`язку з цим, керівництво Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет» приносить ОСОБА_4 свої вибачення за порушення належних їй авторських прав; зобов`язати ОСОБА_2 припинити порушення авторських прав ОСОБА_4 ; стягнути з Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет» на користь ОСОБА_4 компенсацію за порушення немайнових прав в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, що складає 32000 гривень та компенсацію за порушення майнових прав в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, що складає 32000 гривень; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 за порушення немайнових прав в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, що складає 32000 гривень та компенсацію за порушення майнових прав в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, що складає 32000 гривень; стягнути судові витрати у справі з відповідачів.
		Не погоджуючись з позовними вимогами, відповідачем ОСОБА_2 поданий відзив на позов у якому зазначила, що Автореферат позивача і Навчально-методичний комплекс є літературними письмовими творами наукового характеру, тому відтворення частини Автореферату у Навчально-методичному комплексі можливе і без згоди автора, оскільки це є вільним відтворенням примірника твору для навчання. На підставі наведеного вважає, що нею та Державним вищим навчальним закладом «Ужгородський національний університет» не порушуються авторські права позивача.
		Представником відповідача Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет» також подано відзив на позов в якому зазначено, що позовні вимоги в частині їх пред`явлення до ДВНЗ «УжНУ» є незаконними та безпідставними, оскільки подані до неналежного відповідача. Окрім цього вказав, що депозитарій дозволяє науково-педагогічним працівникам ДВНЗ «УжНУ» самостійно розміщувати у відкритий доступ матеріали з додержанням вимог, встановлених Положенням про електронний депозитарій ДВНЗ «УжНУ», що і мало місце при розміщенні спірної праці.
		Наголошує, що обов`язок дотримання академічної доброчесності покладено на відповідача ОСОБА_2 , а у відповідача ДВНЗ «УжНУ» немає такого обов`язку з тих підстав, що вони не є автором твору. Також вказав на відсутність причинно-наслідкового зв`язку між діями ДВНЗ «УжНУ» і порушенням майнових та особистих немайнових прав позивача, оскільки розміщення твору в електронному депозитарію ДВНЗ «УжНУ» здійснено самостійно відповідачем ОСОБА_2 .
		Враховуючи викладене, просить відмовити у задоволенні позову.
		Позивач ОСОБА_4 не скористалася правом на участь у судовому засіданні. Водночас її представникадвокат Сопільняк О.Ю. у судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримала у повному обсязі та просила такі задоволити. 
		Зазначила, що доказами на підтвердження позовних вимог є експертні висновки , які додані до позову та підтверджую факт використання ОСОБА_2 при написанні навчально-методичного комплексу частини твору ОСОБА_4 , а саме, вищезазначеного автореферату дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук без зазначення імені автора та джерел запозичення, а також розміщення твору в електронному депозитарію ДВНЗ «УжНУ». 
		Представник відповідача Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет» Шелепець М.Т. просив відмовити у задоволенні позову з підстав та мотивів, викладених у відзиві на позов.
		Відповідач ОСОБА_2 та її представник адвокат Човганин М.І. у судовому засіданні просили відмовити у задоволенні позову та підтримали доводи, викладені у відзиві на позов.
		Заслухавши доводи представників сторін, пояснення представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.
		За приписом ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
		Пунктом «г» ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначено, що за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб`єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.
		Судом встановлено, що позивач є автором Автореферату дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук на тему «Корпоративна відповідальність в парадигмі глобального управління». Автореферат опубліковано у 2013 році кафедрою міжнародного менеджменту Державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» Міністерства освіти і науки України, м. Київ.
		Судом також встановлено, що на сайті Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет» було розміщено навчально-методичний комплекс «Корпоративна соціальна відповідальність» для студентів ІІ курсу денної та заочної форми навчання факультету міжнародної політики, логістики та менеджменту напряму підготовки: 6.030206 «Міжнародний бізнес», який знаходиться у вільному доступі. Автором згаданого Навчально-медотидичного комплексу зазначена Вікторія Вікторівна Зеліч (Яцко), кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри міжнародного бізнесу, логістики та менеджменту Університету.
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про авторське право та суміжні права» автор  фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір. 
		В силу вимог ч. 1 ст. 437 ЦК України та ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» авторське право виникає з моменту створення твору.
		За змістом положень ст. 440 ЦК України і ч. 3 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів. Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом.
		На друкованому примірнику під авторством В.В. Зеліч «Корпоративно соціальна відповідальність» зазначено, що це навчально-методичний комплекс.
		Як встановлено у висновку від 14.07.2017 року №5-06/17-ЕД експертного дослідження об`єктів права інтелектуальної власності, частина твору ОСОБА_5 «Корпоративна відповідальність в парадигмі глобального управління: автореферат дисертації на здобуття наукового ступення доктора економічних наук.  К., - 2013  42 с.», а саме Рисунки 1,2,3, 4 та Таблиці 1, 2 використано в Додатках А, Б, В, Г, Д, Е твору В.В. Зеліч ( ОСОБА_6 ) «Корпоративна соціальна відповідальність: навч.-метод. Комплекс / В.В. Зеліч (Яцко) Ужгород: ДВНЗ «УжНУ», 2015.  72 с.», без зазначення імені автора та джерел запозичення.
		Відповідно до ст. 443 ЦК України використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
		За приписами ст. 23 Закону України «Про авторське право та суміжні права» передбачено, що допускається без згоди автора чи іншої особи, яка має авторське право: відтворення уривків з опублікованих письмових творів, аудіовізуальних творів як ілюстрацій для навчання за умови, що обсяг такого відтворення відповідає зазначеній меті; репрографічне відтворення навчальними закладами для аудиторних занять опублікованих статей та інших невеликих за обсягом творів, а також уривків з письмових творів з ілюстраціями або без них за умови, коли: а) обсяг такого відтворення відповідає зазначеній меті; б) відтворення твору є поодиноким випадком і не має систематичного характеру.
		Системний аналіз зазначених вище нормдає підстави дійти висновку про те, що законом встановлена можливість відтворення уривку з твору без згоди автора за певної умови, а саме якщо цей твір створено для навчання, а інший твір, у якому відтворюється уривок,теж створений для досягнення цієї цілі.
		Як зазначено у навчально-методичному комплексі, автором якого є відповідач ОСОБА_2 , такий призначений для студентів денної та заочної форми навчання галузям відповідних знань. Метою вивчення  є формування у фахівців базових знань з теорії та практики корпоративної соціальної відповідальності і набуття ними відповідних професійних компетенцій, що забезпечують формування соціально-відповідальної поведінки.
		Суд констатує, що у наданому позивачем висновку експертного дослідження від 14.07.17 №5-06/17-ЕД на сторінці 7 в абзаці 2 зазначено, що і Автореферат позивача і Навчально-методичний комплекс відповідача є літературними письмовими творами наукового характеру.
		Тому, на переконання суду, відтворення частини Автореферату позивача у Навчально-методичному комплексі можливе і без згоди автора, оскільки це є вільним відтворенням примірника твору для навчання.
		Такої ж правової позиції притримується Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, яка викладене в ухвалі від 25 травня 2016 року у цивільній справі №755/1965/15-ц, згідно якої суд зазначає, що згідно листа громадської організації «Палата податкових консультантів» форум носив навчальний характер щодо розвитку професії податкового консультанта та інформування про дану професію якомога ширшого кола учасників, участь у заході була безкоштовною. Згідно з п. 1 ч. 1ст. 23 Закону України «Про авторське право і суміжні права»допускається без згоди автора чи іншої особи, яка має авторське право, відтворення уривків з опублікованих письмових творів, аудіовізуальних творів як ілюстрацій для навчання за умови, що обсяг такого відтворення відповідає зазначеній меті. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, відповідно до вимог статей10,11,60 ЦПК Українидослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, обґрунтовано виходив із того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами заявлених вимог, зокрема, порушення відповідачем авторського права позивача.
		Щодо вимог позивача до ДВНЗ «УжНУ», суд вважає, що такі не підлягають до задоволення, оскільки представником відповідача Шелепець М. зазначено обставини розміщення ОСОБА_2 вищезазначеного Навчально-методичного комплексу та відсутності неправомірних дій навчального закладу з цього приводу, а позивачем не доведено належними та допустимими доказами зворотнього. 
		При цьому, суд приймає до уваги доводи представника ДВНЗ «УжНУ» про те, що вищезазначений електронний дипозитарій Вищого навчального закладу є частиною інтернет ресурсу його сайту та дозволяє науково-педагогічним працівникам навчального закладу самостійно розміщувати свої матеріали у відкритий доступ. 
		Виходячи з вищенаведеного, зважаючи на ту обставину, що судом не встановлено порушення відповідачами авторських прав позивача, позовні вимоги про порушення особистих та майнових авторських прав та стягнення компенсації до задоволення не підлягають.
		У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимогист. 81 ЦПК України- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості, зважаючи на те, аналіз досліджених у справі доказів свідчить, що позивачем не доведено тих обставин, на які вона посилається як на підставу позову, натомість такі її доводи знайшли своє об`єктивне спростування доводами відповідачів, суд приходить до висновку, що позов є необґрунтованим, тому у його задоволенні слід відмовити.
		Відповідно до п. 2 ч. 2ст. 141 ЦПК Україниу разі відмови у задоволенні позову, судові витрати покладаються на позивача.
		Керуючись ст.ст. 437, 440, 443 ЦК України, Законом України «Про авторське право і суміжні права», ст.ст. 76-81, 82, 141, 258-259, 263-265, 272, 273, 353-354 ЦПК України, суд,
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Позовну заяву ОСОБА_4 до Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет», ОСОБА_2 про порушення особистих та майнових авторських прав та стягнення компенсації  залишити без задоволення.
		Повний текст рішення складено 29.10.2021.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
		 
		Суддя Т.Р. Деметрадзе

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...