Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 346/5230/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 04.11.2021. Зареєстровано: 04.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 05.11.2021.
Дата набрання законної сили: 04.11.2021
Номер судового провадження: 11-кп/4808/392/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62019140000000526

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 346/5230/19 
		Провадження № 11-кп/4808/392/21 
		Категорія ст. 286 ч. 3 КК України  
		Головуючий у 1 інстанції  ОСОБА_1  
		Суддя-доповідач   ОСОБА_2 
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		04 листопада 2021 року м. Івано-Франківськ
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі: 
		суддів                     ОСОБА_2 ,
		ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		з участю секретаря              ОСОБА_5 ,
		прокурора                 ОСОБА_6 ,
		обвинуваченого             ОСОБА_7 , 
		захисника                  ОСОБА_8 , 
		потерпілого                  ОСОБА_9 , 
		розглянувши у кримінальному провадженні № 62019140000000526апеляційні скарги прокурора, потерпілого ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_8 на вирок Коломийського міськрайонного суду від 12.07.2021 року щодо ОСОБА_7 ,
		в с т а н о в и л а:
		Цим вироком             ОСОБА_7 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , не судимого
		засуджено за ст.286 ч.3 КК України (далі ККУ) із застосуванням ст.69ч.1ККУ до позбавлення волі на 4 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки.
		До набрання вироком законної сили запобіжний захід йому залишено тримання під вартою і строк відбування покарання рахується з 9 липня 2019 року.
		Цивільні позови потерпілого ОСОБА_10 задоволено частково на 70 000 грн на відшкодування матеріальної шкоди; потерпілих ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 відповідно на 200000 грн, 200000 грн і 50000 грн морального відшкодування. В решті їх позову відмовлено.
		У задоволенні позову ОСОБА_9 про стягнення 20975 гривень на відшкодування матеріальної шкоди відмовлено.
		За вироком суду 3.06.2019 р. приблизно о 13 годині обвинувачений ОСОБА_7 , керуючи автомобілем марки «Мазда 6» НОМЕР_1 , рухаючись в напрямку міста Івано-Франківськ у селі Лісний Хлібичин неподалік будинку по вул. Шевченка, 17, не впорався з керуванням і виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем марки «Део Нексія» НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_14 , внаслідок чого загинули його водій та пасажир  ОСОБА_10 .
		В апеляційних скаргах:
		-потерпілий ОСОБА_9 вважає вирок в частині виключення обтяжуючої покарання обставини перебування обвинуваченого в стані алкогольного сп`яніння та призначення йому покарання у виді 4 років позбавлення волі  незаконним. Судом безпідставно відмовлено у задоволенні його цивільного позову. Факт перебування ОСОБА_7 в стані алкогольного сп`янінняпід є доведеним, це підтверджує висновок судової токсикологічної експертизи від 10.06.2019. Суд не врахував, що обвинувачений не відшкодував 4000 доларів США, які потрібні для погашення кредиту, який брався померлою. Батьки обвинуваченого дійсно відшкодували 20000 Євро, однак цієї суми недостатньо, так як залишилась неповнолітня дочка, яка втратила годувальника. Був знищений автомобіль потерпілої та понесені великі витрати на поховання. Його думка змінилась на цей час через те, що не відшкодовані кошти в сумі 4000 доларів США. Просить вирок суду скасувати, ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_7  8 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. Цивільний позов задовольнити і стягнути з обвинуваченого майнову шкоду в розмірі 20975 грн.;
		-прокурор ОСОБА_6 вважає вирок суду незаконним внаслідок м`якості призначеного судом покарання. Судом помилково враховано щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, оскільки вони віднесені до одного пункту ч. 1 ст. 66 ККУ. Суд не врахував думку потерпілих щодо призначення суворого покарання. Суд визнав його щире каяття, однак у ході судового розгляду обвинувачений вказав, що не визнає обтяжуючу обставину алкогольного сп`яніння під час злочину. Суд безпідставно виключив обтяжуючу обставину перебування обвинуваченого у стані сп`яніння. Застосування ст. 69 КК України до ОСОБА_15 є недоцільним, оскільки тяжкість вчиненого, обставини події, а також думка потерпілих про суворе покарання, дають підстави призначити йому позбавлення волі на 6 років з позбавленям права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. Тому просить вирок суду скасувати, ухвалити новий; 
		-захисник обвинуваченого ОСОБА_8 вважає призначене судом покарання ОСОБА_7 занадто суворим. Вважає, що судом не повною мірою були враховані пом`якшуючі обставини та дані про особу обвинуваченого. Достатнім покаранням буде 4 роки обмеження волі. Потерпілі ОСОБА_16 , ОСОБА_9 у нотаріально засвідчених заявах не наполягали на суворому покаранні та підтвердили відшкодування заподіяної шкоди в розмірі 20 тисяч євро. Тому суд безпідставно задоволив позов потерпілого ОСОБА_10 на суму 70000 гривень. Також, судом стягнено з ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_12 200000 гривень на відшкодування моральної шкоди, на користь потерпілої ОСОБА_11 200000 на відшкодування моральної шкоди, на користь потерпілої ОСОБА_13 50 000 гривень на відшкодування моральної шкоди. Переконує,що вцьому злочиніє змішанаформа виниміж обвинуваченимта потерпілим,який мавможливість зупинитисвій автомобіль,щоб уникнутизіткнення.Просить вироксуду змінити,призначити ОСОБА_7 покарання іззастосуванням ст.69КК Україниу виді4років обмеженняволі.У позовіпотерпілого ОСОБА_10 про відшкодуванняматеріальної шкодивідмовити.Зменшити суми,які підлягаютьстягненню зобвинуваченого накористь потерпілих ОСОБА_11 , ОСОБА_12 і  
		ОСОБА_17  апеляційній інстанції : 
		- обвинувачений та його захисник вважають вирок незаконним в частині суворості покарання й неправильного вирішення цивільних позовів, просять його змінити і пом`якшити покарання й законно вирішити цивільні позови;
		- прокурор підтримав свої апеляційні доводи, просить задовольнити їх в повному обсязі, вирок скасувати, ухвалити новий і призначити більш суворе покарання 6 років позбавлення волі; в цій же частині частково підтримує апеляцію потерпілого, не підтримує апеляцію захисника;
		-потерпілий   ОСОБА_9  та його представник просять задовольнити його апеляційну скаргу; частково задовольни апеляцію прокурора, відхилити апеляцію захисника.
		З`ясувавши обставини справи, обговоривши доводи й мотиви апеляційних скарг апелянтів, повторно дослідивши окремі докази та дані про особу винного, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга захисника обвинуваченого задоволенню не підлягає, а прокурора та потерпілого - підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
		Згідно ст. 370 КПК України вирок суду має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Оскаржений вирок суду щодо ОСОБА_7 вказаним вимогам закону в частині призначеного покарання не відповідає, тому підлягає скасуванню з постановленням нового вироку.
		Встановлені судом першої інстанції обставини та обстановка події, висновок суду про винуватість обвинуваченого і кваліфікацію його дій за ст. 286 ч. 3 КК України апелянтами не оспорюється, тому вирок в цій частині не перевіряється.
		Апеляційні доводи потерпілого ОСОБА_9 та прокурора про м`якість покарання обвинуваченого колегія суддів визнає обґрунтованими. Покарання обвинуваченого є явно несправедливим через його м`якість, що згідно ст. 420 КПК України є підставою для скасування вироку першої інстанції та ухвалення апеляційним судом нового вироку у зв`язку з необхідністю застосування більш суворого покарання обвинуваченого.
		Колегія суддів прийшла до переконання, що при визначенні покарання ОСОБА_7 суд першої інстанції належно не врахував вимоги статей 50, 65, 69 ККУ про те, що при його визначенні слід брати до уваги тяжкість вчиненого, його наслідки, дані про особу винного, пом`якшуючі та обтяжуючі покарання обставини. Визначальним упущенням суду при цьому є те, що ним не враховано, що покарання має на меті, крім кари і виправлення винного, ще запобігання вчиненню нових злочинів як обвинуваченим, так й іншими особами. Профілактичну складову покарання, яка передбачена ст. 50 ККУ, судом у цій справі не взято до уваги.
		Саме вказані упущення суду, а також те, що суд не навів переконливих доводів про те, що наявні пом`якшуючі покарання обвинуваченого обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_18 правопорушення, доводять безпідставність застосування до його покарання ст. 69 КК України. 
		Апеляційний суд вважає, що за встановлених судом обставин події, її наслідків і даних про особу винного, пом`якшуючих обставин, немає достатніх правових підстав для застосування до його покарання ст. 69 КК України, дія якої посприяла призначенню ОСОБА_18 явно несправедливого покарання через його м`якість. Тому вирок в цій частині підлягає скасуванню з винесенням нового вироку апеляційної інстанції.
		За таких обставин апеляційний суд прийшов до переконання про відсутність підстав для залишення без змін покарання обвинуваченому нижче від нижчої межі передбаченої санкцією ст. 286 ч. 3 КК України і призначення йому нового покарання в межах вказаної санкції, що буде законним й справедливим. 
		Апеляційний суд визнає обґрунтованими доводи апелянтів щодо безпідставного виключення з обвинувачення ОСОБА_18 обтяжуючої обставини  його перебування під час злочину у стані алкогольного сп`яніння. Суд виключив вказану обставину із обвинувачення ОСОБА_18 через процесуальні порушення при процедурі вилучення його зразків крові, яка містила алкоголь, що потягло за собою визнання її експертного дослідження недопустимим доказом. Колегія суддів вважає таку позицію суду першої інстанції необгрунтованою, оскільки на переконання апеляційної інстанції перебування обвинуваченого у стані алкогольного сп`яніння під час автопригоди є переконливо доведеним фактичними даними провадження, які не викликають сумніву. Зокрема, за даними судово-таксологічної експертизи крові обвинуваченого ОСОБА_18 , яку було відібрано в нього у добровільному порядку лікарем, який прибув на дорожньо-транспортну пригоду зразу після автоподії, в ній виявлено вміст алкоголю 1, 32 проміле алкоголю. 
		Як встановлено, відібрання зразків крові обвинуваченого відбулося у добровільному порядку працівниками швидкої медичної допомоги в межах надання медичної допомоги згідно їх професійних повноважень після прибуття на місце автопригоди. Колби із вказаною кров`ю, які відібрали медичні працівники, були лікарем належно опечатані в конверт з відповідними підписами й потім вилучені слідчим під час огляду місця події. Сумнівів у неналежному опечатанні цього конверту чи його зберіганні немає. Стан сп`яніння водія слід досліджувати й оцінювати залежно від встановлених обставин події. КПК не регулює процедуру визначення стану сп`яніння водія, тому посилатися на аналогічні норми КУпАП та спеціальну інструкцію з визначення стану сп`яніння водіїв за вчинення адміністративних правопорушень, у цій справі є недопустимим. 
		Згідно ст. 214 КПК до внесення відомостей до ЄДРДР про злочин може бути проведено огляд місця події і проведено медичне освідування особи. Тому апеляційний суд вважає, що у процедурі виявлення й вилучення вказаних зразків крові обвинуваченого немає істотних процесуальних порушень, які давали підстави для визнання висновку вказаної експертизи недопустимим доказом. Тому за таких обставин апеляційний суд вважає, що не було процесуальних підстав на той час для надання дозволу слідчого судді на відібрання зразків крові водія ОСОБА_18 чи його наступне узаконення, на що необґрунтовано послався суд першої інстанції.
		Наново дослідивши акт огляду місця події, висновок судово-токсологічної експертизи, згідно якого обвинувачений ОСОБА_18 під час автопригоди перебував у стані алкогольного сп`яніння, апеляційний суд приходить до висновку про доведеність його перебування у такому стані. Вказану обставину апеляційний суд визнає за обтяжуючу його покарання обставину на підставі ст. 67 КК України. 
		Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_18 покарання апеляційний суд відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 ККУ враховує тяжкість вчиненого, його наслідки, дані про особу винного, пом`якшуючі його покарання обставини.
		До пом`якшуючих його покарання обставин апеляційний суд відносить його розкаяння у вчиненому, сприянні досудовому слідству та суду у встановленні обставин події, визнання ним вини в автопригоді, добровільне значне відшкодування збитків.
		Крім того, апеляційний суд бере до уваги те, що злочин належить до необережних кримінальних правопорушень, вчинено його обвинуваченим вперше, він позитивно характеризується. Обтяжуючою його покарання обставиною є перебування його під час автопригоди у стані алкогольного сп`яніння.
		За наведених обставин апеляційний суд прийшов до переконання про призначення обвинуваченим у за ст. 286 ч. 3 КК України позбавлення волі в межах санкції вказаної норми та в рамках запропонованого прокурором покарання в межах санкції ст. 286 ч. 3 КК України. Вказане покарання буде необхідним й достатнім для його виправлення та запобігання вчинення нових злочинів ним та іншими особами.
		З наведених вище підстав та мотивів апеляційні доводи захисника про суворість покарання його підзахисного є необґрунтованими й задоволенню не підлягають. 
		Вирішення судом першої інстанції цивільних позовів потерпілих відповідає чинному цивільному законодавству, тому апеляційний суд не встановив підстав для їх зміни чи скасування. 
		Всі наведені апелянтами доводи про неправильне вирішення цивільних позовів спростовуються наведеними у вироку доказами й мотивами, які не дають підстав для скасування чи зміни вирішених судом цивільних позовів. 
		Тому апеляційний суд вважає обґрунтованим задоволення позову потерпілого ОСОБА_10 про стягнення 70000 (сімдесят тисяч) гривень на спорудження спорудження надгробного пам`ятника загиблої. Разом з тим, апеляційна інстанції погоджується з висновком суду про те, що 
		вартість поминального обіду не входить до комплексу заходів щодо поховання загиблої особи, яка підлягає відшкодуванню з винної особи при її незгоді з таким відшкодуванням. 
		Обгрунтованою є відмова суду у відшкодуванні потерпілому отриманого його дочкою кредиту, оскільки таке відшкодування при запереченні обвинуваченого не передбачено чинним законодавством. 
		Доводи апелянта ОСОБА_19 про зменшення розміру моральних відшкодувань потерпілим ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 апеляційний суд ідхиляє, оскільки судом належно змотивовано вирішення цих позовів, вони вирішені з дотриманням норм цивільного законодавства, переконливих підстав для його зменшення апелянтом не наведено і апеляційний суд їх не встановив.
		Посилання захисника ОСОБА_8 на змішану форму вини в цій автопригоді є необґрунтованою, оскільки за висновком суду винним у цій автопригоді визнано ОСОБА_7 , що він повністю визнав у суді першої інстанції. 
		Таким чином, подані апеляції прокурора і потерпілого підлягають частковому задоволенню, а захисника ОСОБА_8  без задоволення.
		 
		Керуючись ст.ст. 404, 405, 418, 420 КПК України, колегія суддів,
		у х в а л и л а :
		Апеляційну скару захисника обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, апеляційні скарги прокурора та потерпілого ОСОБА_9 - задовольнити частково.
		Вирок Коломийського міськрайонного суду від 12.07.2021 року щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання скасувати, постановити новий вирок.
		   Визнати ОСОБА_7 винуватим заст.286ч.3КК Україниі призначитийому покаранняу видіпозбавлення воліна 6років з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки.
		   В решті вирок залишити без змін.
		Вирок вступає вступає в законну силу невідкладно і може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим  з моменту отримання його копії.
		 
		Судді:                                     ОСОБА_2 
		                                        ОСОБА_3 
		                                        ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...