Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 243/6552/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 05.11.2021.
Дата набрання законної сили: 02.11.2021
Номер судового провадження: 61-1347ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України                                  
		 
		02 листопада 2021 року
		м. Київ
		 
		 
		справа №243/6552/20
		провадження № 61-1347св21
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач),  Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
		 
		учасники справи: 
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога»,
		 
		розглянув  у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 27 жовтня 2020 року в складі судді Сидоренко І. О. та постанову Донецького апеляційного суду від 12 січня 2021 року в складі колегії суддів: Халаджи О. В., Азевича В. Б., Кішкіної І. В., 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») про захист прав споживача та встановлення нікчемності кредитного договору і застосування наслідків його недійсності,
		 
		 
		 
		В обґрунтування заявлених позовних вимог, ОСОБА_1  зазначив, що 14 травня        2020 року на його рахунок у ПАТ КБ «ПриватБанк» поступило 18 500,00 грн, перерахованих відповідачем. З метою з`ясування обставин нарахування вказаних коштів він у телефонному режимі звертався на гарячу лінію відповідача, де йому повідомили, що на його ім`я нібито укладено кредитний договір від 14 травня            2020 року № 325243642 з сумою кредиту 20 000,00 грн. Для отримання тексту кредитного договору він звернувся до відповідача електронною поштою, після чого він отримав електронний договір без підписів сторін та з нібито накладеним від його імені електронним підписом з одноразовим ідентифікатором. У кредитному договорі не вказано його засоби зв`язку, за якими нібито він за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором підписав цей кредитний договір. Він не підписував письмово та не мав наміру укладати цей кредитний договір, а тому не є зобов`язаною стороною цього договору, має намір повернути відповідачу безпідставно отримані кошти у сумі 20 000,00 грн після встановлення нікчемності кредитного договору. 
		 
		Позивач вважає, що кредитний договір, окрім вказаних порушень його форм 
		є несправедливим, оскільки передбачає такі обов`язки позивача, які порушують його права та інтереси. Позивач не отримував інформацію про умови кредиту 
		за кредитним договором, оскільки не підписував його та відповідно 
		не ознайомився в правилами надання послуг відповідача. Так, у кредитному договорі у пункті 4.1 вказано, що позивач нібито ознайомлений з правилами, які розміщені на веб-сайті відповідача. Однак, дані правила якщо і існують, 
		то не закріплені цим договором та можуть в одностронньому порядку бути змінені відповідачем. Позивач не досягав згоди з відповідачем про укладення кредитного договору, про що свідчить відсутність підпису позивача на ньому. 
		 
		Ураховуючи викладене, позивач просив визнати нікчемним кредитний договір від 14 травня 2020 року № 325243642, укладений у місті Київ між сторонами у справі та застосувати наслідки його недійсності.
		 
		Короткий зміст судових рішень
		 
		Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 27 жовтня      2020 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від              12 січня 2021 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Рішення суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд,  мотивоване тим, що судами не встановлено обставин, які б свідчили про невідповідність умов кредитного договору від 14 травня 2020 року № 325243642 вимогам законодавства та про несправедливість його умов, без їх доведення відповідно до статей 76-81 ЦПК України, і спростовуються самим змістом договору, кредитний договір містить всі істотні умови характерні для такого виду договорів, саме позичальник за допомогою електронного підпису погодився з такою редакцією договору та самостійно заповнив заявку в електронному вигляді на отримання кредиту в сумі 18 500,00 грн, вказавши в ній свої особисті дані. 
		Аргументи учасників справи
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
		 
		У січні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 27 жовтня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 12 січня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
		 
		Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема заявник вказує на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 342/180/17.
		 
		Крім того, заявник посилається на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки суди України неоднозначно вирішують подібні спору, в яких кредитні договори нібито укладені в електронному вигляді за допомогою підпису одноразовим ідентифікатором. Апеляційний суд в оскаржуваній постанові не навів висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
		 
		Суди не надали належної оцінки доказам у справі, не звернули увагу на те, що він не підписував оспорюваний договір, у тому числі і за допомогою електронного цифрового підпису, не вчиняв дій щодо ідентифікації в інформаційно-телекомунікаційній системі, в якій укладено договір, та не приймав пропозицію щодо отримання кредиту; у кредитному договорі відсутні численні істотні умови, а Умови надання та обслуговування кредитів він не підписував та з ними не погоджувався, тому вони не є складовою частиною кредитного договору.
		 
		Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
		 
		У березні 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» подало 
		до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу у якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення. 
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
		 
		У березні 2021 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Установлено, що 14 травня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладений договір № 325243642, за умовами якого товариство зобов`язалося надати позичальнику кредит без конкретної споживчої мети на суму 18 500,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кошами, нараховані згідно з пунктами 1.3, 1.4 або 1.5 цього договору. Кредит наданий строком на 29 днів від дати отримання кредиту позичальником. 
		 
		Детальний розрахунок сукупної вартості кредиту зазначено в графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору (пункт 1.7 договору).
		 
		Відповідно до платіжного доручення (заява) на переказ та зарахування грошових коштів на банківську карту отримувача, 14 травня 2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на картковий рахунок позивача №  НОМЕР_1 перераховані кошти на загальну суму 18 500,00 грн згідно 
		з кредитним договором від 14 травня 2020 року № 325243642.
		 
		Договір укладений у формі електронного документу з відповідним електронним підписом позичальника, для укладення якого позивач подав відповідну заявку на кредит на сайті відповідача, в якій вказав свої персональні дані, зокрема прізвище, ім`я, по-батькові, номер телефону, адресу електронної пошти, паспортні дані ідентифікаційний номер, номер банківської картки для перерахування коштів, що підтверджується відповідною роздруківкою з сайту.
		 
		Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» визначають порядок і умови надання товариством грошових коштів 
		у кредит. Правила розміщені на сайті товариства за посиланням: https://moneyveo.ua у загальному доступі для ознайомлення всіх зацікавлених осіб і є публічною офертою Товариства до укладення договору.
		 
		Згідно з пунктом 4.1 договору від 14 травня 2020 року № 325243642 невід`ємною частиною Договору є Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Уклавши цей Договір, позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язуються неухильно дотримуватися Правил, текст яких розміщений на сайті Товариства www.moneyveo.ua.
		 
		Мотивувальна частина
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
		 
		Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		 
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
		 
		Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
		 
		Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		 
		Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).
		 
		У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
		 
		Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа 
		з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, 
		є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним 
		з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції 
		в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані 
		з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
		 
		Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», 
		за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
		 
		Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		 
		Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
		 
		Частина перша статті 626 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		 
		З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
		 
		Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. 
		 
		Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, 
		то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно 
		до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
		 
		Не кожний електронний правочин вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично -  у вигляді окремого документа.
		 
		Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
		 
		Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
		 
		При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
		 
		Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
		 
		За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести 
		ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		 
		 
		 
		Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		 
		У заяві-анкеті для отримання кредиту зазначено, що позичальник ознайомився та погодився з кредитним договором, Умовами надання та обслуговування кредитів та Правилами про порядок надання коштів у позику, в тому числі, 
		на умовах фінансового кредиту, що розміщені на офіційному сайті відповідача.
		 
		Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, 
		що включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися 
		з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
		 
		З наданого відповідачем алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що без ознайомлення з Умовами надання та обслуговування кредитів 
		та Правилами про порядок надання коштів у позику, подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим.
		 
		Отже, заповненням анкети-заяви позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем 
		у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.
		 
		Суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині.
		 
		Доказів протилежного матеріали справи не містять, позивачем таких 
		не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.
		 
		До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня           2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня      2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20); від 12 січня 
		2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243ск20), від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.
		 
		Посилання заявника на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 342/180/17, не заслуговують на увагу, оскільки висновки щодо застосування норм права, які викладені в зазначеній постанові, стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин в справі, що переглядається, предметом позовних вимог в постанові, на яку посилається заявник є стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг,  а в справі, яка переглядається - стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним у вигляді окремого електронного документа за допомогою цифрового підпису. 
		 
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків судів першої та  апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів. 
		 
		Підстави, з яких відкрито касаційне провадження в зазначеній справі, зокрема, пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в касаційному порядку.
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржуване рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростовують.
		Щодо судових витрат                                                                                                                        
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1  залишити без задоволення.
		 
		Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 27 жовтня          2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 12 січня 2021 року  залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                             В. М. Ігнатенко
		 
		С. О. Карпенко
		 
		В. А. Стрільчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...