Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 521/12109/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Незаконне заволодіння транпортним засобом.
Надіслано для оприлюднення: 04.11.2021. Зареєстровано: 05.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 08.11.2021.
Дата набрання законної сили: 01.12.2021
Номер судового провадження: 1-кп/521/696/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020161470000516

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		  
		28.10.2021                        м. Одеса
		 
		Малиновський районний суд міста Одеси у складі:
		 
		головуючого судді ОСОБА_1 , 
		при секретарях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		обвинуваченого ОСОБА_6 ,
		захисника ОСОБА_7 ,
		потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №521/12109/20 щодо:
		ОСОБА_10 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Одесі, громадянина України, з середньо- спеціальною освітою, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
		- 29.11.2016 Малиновським районним судом м. Одеси за ч.2 ст. 186, 69 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 75, 76, 104 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням терміном строком 1 рік, знятий з обліку 02.03.2018 по закінченню строку;
		- 20.05.2019 Малиновським районним судом м. Одеси за ч.1 ст. 185, ч.2 ст. 185, 70 КК України до 2 років позбавлення волі, з застосуванням ст. 75, 76, 104 КК України з звільненого від відбування покарання з випробуванням строком 1 рік,
		 
		обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.189, ч.1 ст. 122 КК України, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		05.04.2020, близько 02 годин, ОСОБА_11 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, з метою реалізації злочинного умислу, спрямованого на незаконне заволодіння транспортним засобом, а саме: автомобілем марки «Кіа Sorento» реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова « НОМЕР_2 », що належить ОСОБА_12 , який зберігався біля воріт будинку № 104 по вул. Чернишевського в м. Одесі, будучи освідомленим про місце зберігання ключів від автомобілю, діючи умисно, маючи на меті тимчасове використання транспортного засобу задля розваги, тобто особистих корисних потреб, тайно забрав ключ від вказаного транспортного засобу та за допомогою нього, завів двигун автомобілю «Кіа Sorento» реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова « НОМЕР_2 », отримавши можливість керування зазначеним автомобілем. Після чого, ОСОБА_11 , сидячи за кермом автомобілю, почав рух у бік вулиці Довгої в м.Одесі, незаконно заволодівши таким чином транспортним засобом, вартість якого складала 260 439 гривень 79 копійок.
		В подальшому, 05.04.2020 близько 02 годин 40 хвилин, ОСОБА_11 керуючи вказаним автомобілем по вулиці Довгій в м. Одесі, біля будинку №116, скоїв дорожньо-транспортну пригоду та був затриманий працівниками поліції.
		Крім того, 05.04.2020, близько 03 години 30 хвилин, ОСОБА_11 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходився в будинку АДРЕСА_1 , в якому мешкає разом з ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , під час сварки, що раптово виникла між ним та ОСОБА_13 з приводу незаконного заволодіння ОСОБА_11 транспортним засобом, який належить ОСОБА_14 , діючи умисно, з мотивів явної неповаги до охоронюваних законом цінностей - здоров`я людини, реалізуючи прямий умисел, направлений на спричинення шкоди здоров`ю, розуміючи суспільно небезпечні наслідки у вигляді порушення функцій органів людського тіла та спричинення фізіологічного болю, з метою спричинення тілесних ушкоджень, навмисно наніс один удар кулаком в живіт ОСОБА_13 , спричинивши ушкодження у вигляді синця та садна бічної поверхні черева зліва, після чого, ОСОБА_11 навмисно наніс ОСОБА_13 два удари кулаком правої руки в обличчя зліва, завдавши ОСОБА_13 тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому нижньої та медіальної стінок лівої орбіти, кісток носа, синець повік лівого ока з переходом на підочну та частково щічну області, крововиливу під конюктиву лівого ока, садно верхньої повіки правого ока, синець та садно області гребня лівої здухвиної кістки, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
		Обвинувачений ОСОБА_11 свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів визнав повністю та пояснив, що 4 квітня 2020 року, за адресою свого проживання по АДРЕСА_2 , він, його сестра ОСОБА_15 , дружина його дяді ОСОБА_13 та її знайомий ОСОБА_16 разом вечеряли та вживали спиртні напої. ОСОБА_15 та ОСОБА_16 пішли спати першими, а вони з ОСОБА_13 ще випивали. Потім ОСОБА_13 пішла спати, а йому стало сумно, він взяв ключі від автомобіля «Кіа Sorento», яким користувався його дядько ОСОБА_17 , які лежали на столі та поїхав на ньому кататись. При цьому дозволу на керування транспортним засобом він ні у кого не питав, але мети викрадати його внього не було. Під час керування транспортним засобом він потрапив до дорожньо-транспортної пригоди (ДТП). Після аварії, невідомі люди витягли його з машини та хотіли повезти до лікарні, але він попросив підвезти його додому для того, щоб розбудити ОСОБА_13 та повідомити її про ДТП. Коли він розповів ОСОБА_13 що сталося, він, ОСОБА_13 , ОСОБА_16 та ОСОБА_15 поїхали на місце ДТП, де ОСОБА_13 почала на нього кричати та ображати. Потім зазначені особи поїхали додому, а він залишився на місці ДТП для складання протоколів про адміністративне правопорушення. Після оформлення протоколів він повернувся додому, де його зустріли ОСОБА_13 та ОСОБА_16 . Потерпіла знову почала сваритись з ним, сварка продовжувалась з 4 години по 7 годину ранку. Під час сварки ОСОБА_13 пішла на кухню і взяла звідти якийсь предмет. З урахуванням погроз на його адресу та неадекватної поведінки з боку ОСОБА_13 він сприйняв цей предмет як ніж, тому вдарив її в обличчя, від чого вона впала на підлогу. На його думку він міг уникнути цього удару, але був дуже ображений на ОСОБА_13 та перебував під впливом алкогольних напоїв. Після чого він пішов з дому, повернувся додому в вечері. 
		Під час судового розгляду, проведеного з дотриманням принципів змагальності сторін та свободи в подані ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, судом були досліджені докази, джерелом яких були свідчення потерпілих та свідків, процесуальні документи, висновки судових експертів та речові докази.
		Так, допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_13 суду пояснила, що в нічь з 4 на 5 квітня 2020 року, вона разом з ОСОБА_11 , його сестрою ОСОБА_15 , її знайомим ОСОБА_16 вечеряли та вживали не велику кількість алкогольних напоїв. Після вечері вона не звернула уваги куди подівся ОСОБА_11 та пішла спати. Близько третьої години ночі, до неї додому приїхали не знайомі люди, які запитали чи відомий їй транспортний засіб з відповідним державним номерним знаком, отримавши відповідь, що так, автомобіль їй знайомий, вони повідомили, що він знаходиться розбитий на вулиці Довгій. Після чого вона, разом з ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 поїхали на вул. Довгу, де сталося ДТП. 
		Після ДТП обвинувачений повернувся до приміщення де вони мешкали, та між ними виникла сварка, в ході якої він наніс їй серію ударів в різні частини тіла, більш за все постраждало обличчя, а саме ліве око. 
		Відповідаючи на запитаня учасників судового засідання потерпіла додатково пояснила, що транспортний засіб, який взяв обвинувачений належить її цивільному чоловіку ОСОБА_17 , з яким вони проживають разом, на час подій його вдома не було, він був на рибалці, та приїхав додому лише вранці. ОСОБА_17 ніколи не дозволяв обвинуваченому користуватись його транспортним засобом. 
		Сварка почалась з того що потерпіла повідомила ОСОБА_11 про те, що має намір звернутись до правоохоронних органів, у зв`язку з подіями які стались з транспортним засобом, ножом йому вона не погрожувала, тільки кинула в його сторону пусту пластикову пляшку, на її думку вона не провокувала обвинуваченого на її побиття. 
		Допитаний під час судового засідання потерпілий ОСОБА_17 суду пояснив, що в ніч з 4 на 5 квітня 2020 року він знаходився в селищі Маяки Біляївського району на рибалці, з ранку побачив смс- повідомлення від ОСОБА_13 про те що його племінник ОСОБА_18 взяв автомобіль та розбив його. Приїхавши додому він побачив ОСОБА_13 яка знаходилась на ліжку, на обличчі у неї була кров та гематома. Автомобіля вдома не було. Він та ОСОБА_13 поїхали до лікарні. На наступний день він написав заяву про викрадення автомобіля.
		На запитання прокурора потерпілий повідомив, що транспортний засіб був марки «Кіа Sorento» реєстраційний номер НОМЕР_1 належить йому. По документам автомобіль належить ОСОБА_19 , в якого він купив автомобіль по технічному паспорту, на даний час власник автомобіля помер, та триває судовий процес стосовно транспортного засобу з спадкоємцями власника. Ключі від транспортного засобу знаходились вдома, ОСОБА_13 поклала їх в косметичку. Як обвинувачений заволодів ключами йому не відому. Згоди на користування його транспортним засобом не він, ні його цивільна дружина обвинуваченому ОСОБА_11 ніколи не давали так як в нього не має водійського посвідчення
		- свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснив, що на початку квітня 2020, точної дати він не пам`ятає, він приїхав до своєї знайомої ОСОБА_13 додому за адресою: АДРЕСА_1 , в вечірній час доби. Він, ОСОБА_13 та ОСОБА_11 , його сестра, вечеряли разом та випивали спиртні напої, після чого легли відпочивати. Вночі приїхали не знайомі люди та повідомили, що ОСОБА_11 скоїв ДТП, він врізався в стовп. Він та ОСОБА_13 поїхали на місце ДТП. Прибувши на місце вони побачили ОСОБА_11 , який перебував в нетверезому стані та с тілесними ушкодженнями. Там же між ОСОБА_11 та ОСОБА_13 виникла сварка з приводу пошкодження автомобіля. Після того як вони оглянули автомобіль, він разом с ОСОБА_13 повернулись до неї додому, а ОСОБА_11 залишився з співробітниками поліції. Коли він повернувся додому, в ранці приблизно о 6 годині, між ним та ОСОБА_13 виникла сварка. В конфлікт він не вмішувався, та намагався їх заспокоїти. Під час конфлікту ОСОБА_13 висловлювалась на бік ОСОБА_11 нецензурною лайкою та декілька разів кидалась до нього в бійку, на що він відштовхував її та просив заспокоїтись. Будь-яких предметів в її руках він не бачив. На його думку ОСОБА_13 знаходилась в стані сильного душевного хвилювання, в зв`язку з тим що обвинувачений розбив машину, але її стан викликав небезпеки для ОСОБА_11 . Він не бачив як ОСОБА_11 наносив ОСОБА_13 тілесні ушкодження, так як на той час вже пішов додому;
		- свідок ОСОБА_15 під час її допиту у суді пояснила, що вечері точну дату вона не пам`ятає, вона, ОСОБА_13 , ОСОБА_16 та ОСОБА_11 вечеряли та розпивали спиртні мої. З часом вона пішла спати. Прокинулась вона від того що ОСОБА_11 постукав в вікно, його додому привезли якісь не відомі люди. Також прокинулась ОСОБА_13 та ОСОБА_16 . ОСОБА_11 повідомив що попав в ДТП, автомобіль розбитий та в нього пошкоджена нога. Реакція Трубецької була дикою, вона на нього накинулась та почала кричати. Після чого, вона, ОСОБА_13 , ОСОБА_16 та ОСОБА_11 поїхали на місце ДТП, де співробітники поліції оформлювали протоколи. ОСОБА_13 весь час кидалась на ОСОБА_11 та кричала на нього. Потім всі вони, крім ОСОБА_11 . Близько 6 години ранку вона почула стук у вікно та побачила що повернувся ОСОБА_11 , вона пішла відчиняти йому двері. В цей час прокинулись ОСОБА_13 та ОСОБА_16 та знову почалась сварка, ОСОБА_13 кидалась на ОСОБА_11 , а ОСОБА_16 їх рознімав. Потім він поїхав додому, а ОСОБА_13 не заспокоювалась та продовжувала кричати на обвинуваченого. Під час сварки ОСОБА_13 взяла на кухні ніж та кинулась на ОСОБА_11 , у відповідь на що він наніс їй один удар по обличчю, від якого ніж випав з рук на пол.
		Крім показів потерпілих та свідків, судом були досліджені інші докази, а саме:
		- протокол прийняття заяви від ОСОБА_17 про вчинене кримінальне правопорушення від 06.04.2020
		- протокол прийняття заяви від ОСОБА_20 про вчинене кримінальне правопорушення від 19.05.2020;
		- висновок експерта №122 ОД від 06.07.2020 року, відповідно до якого ринкова вартість автомобіля «Кіа Sorento» реєстраційний номер НОМЕР_1 станом на 04.05.2020 складала 260 439 гривень 79 копійок;
		- протокол огляду місця події від 06.07.2020 року;
		- копія протокол тимчасового доступу до речей і документів від 17.07.2020 року;
		- копія матеріалів справи про адміністративне правопорушення за ст. 124 КпАП України (справа № 947/9535/20, провадження №3/947/2921/20) відносно ОСОБА_11 ;
		- копія матеріалів справи про адміністративне правопорушення за ст. 130 КпАП України (справа № 947/8905/20, провадження №3/947/2704/20) відносно ОСОБА_11 ;
		- копія матеріалів справи про адміністративне правопорушення за ст. 122-4 КпАП України (справа № 947/9460/20, провадження №3/947/2891/20) відносно ОСОБА_11 ;
		- копія матеріалів справи про адміністративне правопорушення за ст. 124 КпАП України (справа № 947/9508/20, провадження №3/947/2911/20 відносно ОСОБА_11 ;
		- висновок судово- медичного експерта №1238 від 05.06.2020 року, відповідно до якого у ОСОБА_13 в наявності були тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому нижньої та медіальної стінок лівої орбіти, кісток носа, синець повік лівого ока з переходом на підочну та частково щічну області, крововиливу під конюктиву лівого ока, садно верхньої повіки правого ока, синець та садно області гребня лівої здухвиної кістки, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
		В зв`язку із узгодженою позицією учасників судового засідання щодо існування речових доказів та недоцільності їх огляду у судовому засіданні, суд обмежив дослідження речових доказів вивченням відповідних постанов органу досудового слідства про визнання речей та документів речовими доказами, а також ухвал слідчих суддів про накладення на ці речові докази арешту.
		Суд надає оцінку наявним доказам у провадженні, з урахуванням часу їх отримання, процесуального порядку їх отримання та обставин за якими їх було отримано, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. 
		Оцінюючи перелічені докази сторони обвинувачення, суд визнає ці докази належними, оскільки вони як прямо, так і непрямо підтверджують існування обставин, які підлягали доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження.
		Оскільки вищевказані докази обвинувачення були отримані у порядку, встановленому процесуальним кодексом, без порушення норм процесуального закону та без порушення прав і свобод людини, суд визнає ці докази допустимими.
		Судовий розгляд даного кримінального провадження, був проведений з дотриманням принципів змагальності сторін та свободи в подані ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності. Діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, суд не наділений повноваженнями за власною ініціативою ініціювати проведення певних слідчих /розшукових/ дій для встановлення вини чи невинуватості обвинуваченого, оскільки функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган. 
		Судомврахована також практика Європейського суду з прав людини. Зокрема, у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року, згідно яких Європейський Суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п. 150, п. 253).
		При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання ОСОБА_11 винуватим у інкримінуємих йому діяннях, суд керується стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК України, що передбачають: ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. 
		Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачена є винною у вчиненні цього злочину.
		Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішенні має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
		Аналіз вищенаведених показів потерпілих, свідків та досліджених документів, у їх сукупності, дозволяє суду зробити висновок про те, що доведеність винуватості обвинуваченого у заволодінні транспортним засобом та спричиненні тілесних ушкоджень середньої тяжкості випливає із сукупності вищевстановлених ознак та неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, що дозволяє суду поза розумним сумнівом дійти до висновку, що вина обвинуваченого у судовому засіданні доведена повністю.
		Піддаючи оцінці зібрані органом досудового слідства докази вчиненого ОСОБА_11 кримінального правопорушення, як окремо так і в їх сукупності, суд вважає, що ці докази є достатніми для висновків, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті.
		Висновки суду про винуватість обвинуваченого в інкримінованому йому діянні ґрунтуються перш за все на прямих доказах, якими є свідчення потерпілих, свідків та процесуальні документи. Оцінюючи показання потерпілих ОСОБА_13 , ОСОБА_17 , свідка ОСОБА_16 , суд виходить з того, що під час судового розгляду вказаного кримінального провадження стороною захисту не надано і в суді не встановлено будь яких фактичних даних, які б стали підставою для сумніву в правдивості показань зазначених потерпілих та свідка. При цьому, суд приймає до уваги, що будь-яких даних, які б могли слугувати підставою для оговору обвинуваченого з боку потерпілих, судом не встановлено. Будь-яких даних, які б негативно впливали на репутацію потерпілих та свідка ОСОБА_16 в суді також не встановлено. Показання в суді потерпілі та свідок ОСОБА_16 надавали с усвідомленням своєї відповідальності за надання завідомо неправдивих показань, показання вони надавали вільно, послідовно, без ознаків нещирості, на питання учасників судового засідання відповідали категорично. Оцінюючи показання потерпілих ОСОБА_13 , ОСОБА_17 , свідка ОСОБА_16 на предмет їх достовірності, суд приймає до уваги, що ці показання співвідносяться між собою та іншими доказами, визнаними судом належними та допустимими, вони є логічними та послідовними.
		Разом із цим, суд ставиться критично до показів свідка ОСОБА_21 в частині мотивів нанесення обвинуваченим тілесних ушкоджень ОСОБА_13 , оскільки ці покази спростовуються як показами потерпілих так і показами самого обвинуваченого. Крім того, суд враховує, що ОСОБА_21 є близьким родичем обвинуваченого, тому припускає, що вона могла надавати в суді недостовірні показання з метою уникнення від відповідальності її брата.
		Дії ОСОБА_11 суд кваліфікує за ч.1 ст.122 КК України за ознаками: умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.
		Незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене ОСОБА_11 повторно, яке завдало значної матеріальної шкоди потерпілому, суд кваліфікує за ч.2 ст.289 КК України.
		Потерпілим у кримінальному провадженні ОСОБА_17 , який визнаний цивільнім позивачем, заявлений цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_11 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 260439 гривень 70 коп. та про відшкодування моральної шкоди у розмірі 100000 гривень.
		Свої позовні вимоги ОСОБА_17 обгрунтовують вчиненням відносно нього злочину, внаслідок якого йому було заподіяно матеріальну шкоду в зазначеній сумі.
		Вимоги про відшкодування заподіяної йому моральної шкоди позивач обгрунтовує тим, що внаслідок вчиненого відносно нього злочину він був змушений тривалий час витрачати на з`ясування обставин справи, відвідувати правоохоронні органи, чекати повернення автомобіля зі штрафмайданчику. Всі ці дії позбавили позивача нормального життя, ввели його у стан моральної напруги, оскільки праця позивача пов`язана з пересуванням на автомобілі. 
		Обвинувачений суму позовних вимог визнав частково, вважаючи позовні вимоги занадто завишеними.
		Розглядаючи цивільний позов у кримінальному проваджені, суд приходить до наступного.
		Згідно із вимогами статті 1166 ЦК України, майнова шкода, яка спричинена фізичній або юридичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її спричинила у повному обсязі.
		В судовому засіданні підстави позову та вина обвинуваченого у заподіянні майнової шкоди ОСОБА_17 , доведена вищенаведеними доказами у їх сукупності.
		Разом із тим, суд вважає, що позивачем не надано доказів розміру заподіянної матеріальної шкоди, а саме: вартості відновлюваних робіт автомобіля «Кіа Sorento», номерний знак НОМЕР_1 , та не надано підтвердження того, що пошкоджений автомобіль не підлягає ремонту чи вартість ремонту буде перевищувати його ринкову вартість.
		Крім цього, суд приймає до уваги висновок експерта №122 ОД від 06.07.2020 року, відповідно до якого, експертом встановлена саме ринкова вартість автомобіля «Кіа Sorento» реєстраційний номер НОМЕР_1 , яка станом на 04.05.2020 складала 260 439 гривень 79 копійок, саме яку просить стягнути позивач. Разом із цим судовий експерт прийшов до висновку, що оскільки стан автомобіля «Кіа Sorento», номерний знак НОМЕР_1 , з моменту скоєння кримінального правопорушення частково змінений, провести дослідження в повному обсязі та вирішити питання щодо вартості відновлювального ремонту станом на день проведення експертного дослідження, не надається можливим.
		Після проведення експертного огляду автомобіль «Кіа Sorento» реєстраційний номер НОМЕР_1 був повернутий ОСОБА_17 та перебував у його користуванні, тому, на думку суду, позивач не був обмежений у замовленні автотоварознавчого дослідження для визначення вартості відновлювального ремонту, тобто для підготовкі і надання доказу своїх позовних вимог.
		Враховуючи викладене, в зв`язку з неможливостю під час розгляду кримінального провадження встановити вартість заподіяної позивачу матеріальної шкоди, суд вважає за необхідне відмовити ОСОБА_17 у його вимогах про стягнення на його користь матеріальної шкоди у повному обсязі.
		Вирішуючи питання про стягнення з відповідача моральної шкоди, суд вважає, що цивільний позов ОСОБА_17 в цієї частині підлягає частковому задоволенню. При цьому суд виходить з наступного. 
		При розгляді питання про наявність причинного зв`язку між неправомірними діями відповідача і понесеною позивачем моральною шкодою, суд керується положеннями ст. 23 ЦК України, відповідно до яких, особа має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок порушення її прав.
		У відповідність до статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, що її заподіяла за наявності її вини.
		 У судовому засіданні підстави позову і вина відповідача у заподіянні моральної шкоди злочинними діями доведена вищенаведеними доказами в їх сукупності. 
		Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує вимоги розумності і справедливості, приймає до уваги характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань потерпілої, майновий стан відповідача, ступінь вини обвинуваченого в заподіянні моральної шкоди. 
		Враховуючи викладене, відповідно до вимог ст. 127 КПК України, суд вважає необхідним позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково, та стягнути з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_17 суму у розмірі 8000 гривень.
		Потерпілою у кримінальному провадженні ОСОБА_13 , яка визнана цивільнім позивачем, заявлений цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_11 про відшкодування моральної шкоди у розмірі 200000 гривень.
		Вимоги про відшкодування заподіяної їй моральної шкоди позивач обгрунтовує тим, що внаслідок вчиненого злочину, вона перенесла три операції на обличчі в умовах карантину, коли майже жодна лікарня не проводила незаплановані хірургічні втручання. Також внаслідок спричинених травм та на протязі періоду подальшого лікування, її усталений спосіб життя було порушено. Вона не мала можливості виконувати свої професійні обов`язки, не мала можливості вести звичний спосіб життя, не мала можливості з`являтися на вулиці, оскільки післяопераційний період проходив довго та складно. Всі ці обставини завдали їй, як для жінки, чиє обличчя було пошкоджене, чималих моральних страждань, були також порушені взаємовідносини з оточуючими та внаслідок тривалого невиконання своїх професійних обов`язків, постраждала ділова репутація потерпілої. 
		Обвинувачений суму позовних вимог визнав частково, вважаючи позовні вимоги ОСОБА_13 занадто завишеними.
		Розглядаючи цивільний позов у кримінальному проваджені, суд приходить до наступного.
		Вирішуючи питання про стягнення з відповідача моральної шкоди, суд вважає, що цивільний позов ОСОБА_13 в цієї частині підлягає частковому задоволенню. При цьому суд виходить з наступного. 
		При розгляді питання про наявність причинного зв`язку між неправомірними діями відповідача і понесеною позивачем моральною шкодою, суд керується положеннями ст. 23 ЦК України, відповідно до яких, особа має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок порушення її прав.
		У відповідність до статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, що її заподіяла за наявності її вини.
		 У судовому засіданні підстави позову і вина відповідача у заподіянні моральної шкоди злочинними діями доведена вищенаведеними доказами в їх сукупності. 
		Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує вимоги розумності і справедливості, приймає до уваги характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань потерпілої, майновий стан відповідача, ступінь вини обвинуваченого в заподіянні моральної шкоди. 
		Враховуючи викладене, відповідно до вимог ст. 127 КПК України, суд вважає необхідним позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_13 суму у розмірі 50000 гривень. 
		При призначенні ОСОБА_11 покарання суд виходить із загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 50, 65 КК України.
		Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення.
		Обставиною, що обтяжує покарання, суд визнає вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння. 
		Надаючи оцінку показанням свідка ОСОБА_16 , які визнані судом належними та допустимими і які суд розглядає у сукупності с показаннями потерпілої ОСОБА_13 та свідка ОСОБА_21 , суд вважає, що під час конфлікту між ОСОБА_13 та ОСОБА_11 , з боку потерпілої мала місце її віктимна поведінка, яка полягала у висловлювані на бік ОСОБА_11 нецензурної лайки, киданні до нього в бійку, киданні в ОСОБА_11 предметів, тому суд враховує зазначену обставину при призначенні обвинуваченому покарання.
		Крім того, суд, при призначенні покарання враховує і те, що хоча ОСОБА_11 і виконав всі дії, які формально утворюють склад злочину, передбаченого ст. 289 КК України, але вважає, що ці дії обвинуваченого були спрямовані на тимчасове заволодіння транспортним засобом, з наступним його поверненням користувачу (власнику).
		З огляду на викладене, враховуючи ступінь суспільної небезпеки вчинених ОСОБА_11 кримінальних правопорушень, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, наведених даних про особу обвинуваченого та інших обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_11 неможливо без ізоляції від суспільства, у зв`язку із чим, вважає за необхідне застосувати до обвинуваченого покарання у вигляді позбавлення волі у межах санкцій інкримінованих статей кримінального закону, без призначення додаткового покарання у вигляді конфіскації майна за ч.2 ст.289 КК України, з застосуванням принципу складання покарань, призначених декількома вироками, відповідно до положень ст. 71 КК України.
		Підстав для застосування положень ст.ст. 69, 75 КК України, судом не встановлено.
		Долю речових доказів суд вирішує відповідно до положень ст. 100 КПК України.
		Під час проведення досудового розслідування був залучений судовий експерт, витрати на залучення якого складають 1634 гривень 50 коп. Зазначені витрати у відповідності вимогст.122 КПК України,відносяться до процесуальних витрат.
		Частина 2статті 124 КПК Українипередбачає, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
		Оскільки судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_11 винний у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях за описаних у вироку обставинах, то суд вважає за необхідне стягнути з нього на користь держави вартість проведенихекспертиз.
		Вирішуючи питання, які відповідно до положень пп.2 п.4 ст. 374 КПК України повинен вирішити суд при ухваленні вироку, в тому числі щодо заходів забезпечення кримінального провадження, до яких відноситься і питання запобіжного заходу, встановивши можливість вчинення обвинуваченим дій, передбачених ст. 177 КПК України, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого до набрання вироком законної сили та з метою забезпечення виконання покарання у вигляді позбавлення волі, суд вважає за необхідне, обрати відносно ОСОБА_11 запобіжний заход у вигляді тримання під вартою.
		Вирішуючи питання про зарахування до строку покарання обвинуваченому ОСОБА_11 строку його попереднього ув`язнення, суд виходить з положень ст. 72 КК України, в редакції, яка діє на час ухвалення вироку.
		Керуючись ст.ст. 369 -374 КПК України, суд 
		 
		                     У Х В А Л И В :
		 
		ОСОБА_10 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.289, ч.1 ст.122 КК України, на підставі яких призначити йому покарання:
		- за ч.2 ст.289 КК України - у вигляді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна;
		- за ч.1 ст.122 КК України - у вигляді 2 років обмеження волі;
		Відповідно до ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_22 покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, без конфіскації майна.
		На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за цим вироком, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 20.05.2019 та остаточно призначити ОСОБА_22 покарання у вигляді 5 років та 4 місяців позбавлення волі, без конфіскації майна.
		До набрання вироком законної сили обрати відносно ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
		Строк відбуття покарання рахувати з 28.10.2021. Зарахувати в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення в період з 22.07.2020 по 28.10.2021.
		Позовні вимоги ОСОБА_23 до ОСОБА_10 про відшкодування матеріальної шкоди залишити без задоволення, про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_23 суму в розмірі 8 000 гривень у якості компенсації за заподіяну моральну шкоду.
		Позовні вимоги ОСОБА_24 до ОСОБА_10 про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_24 суму в розмірі 50 000 гривень у якості компенсації за заподіяну моральну шкоду.
		Судові витрати, пов`язані з проведенням судових експертиз, які становлять 1634 гривень 50 коп.  стягнути з ОСОБА_10 на користь держави.
		Після набрання вироком законної сили, арешт, накладений на автомобіль «Кіа Sorento» реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова « НОМЕР_2 », та вважати його повернутим ОСОБА_25 .
		На вирок може бути подана сторонами апеляція до Одеського апеляційного суду через Малиновський районний суд міста Одеси протягом тридцяти діб від дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою у той же строк з дня отримання копії вироку.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. 
		   
		Головуючий: ОСОБА_26

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...