Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/2462/17 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про банкрутство, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 05.11.2021. Зареєстровано: 05.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 08.11.2021.
Дата набрання законної сили: 28.10.2021
Номер судового провадження: 1758 Х

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28 жовтня 2021 року м. Харків Справа №922/2462/17 
		 
		Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В., суддя Плахов О.В.,
		за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», м. Київ,
		на ухвалу Господарського суду Харківської області від 13.05.2021 (суддя Міньковський С.В.), постановлену у приміщенні Господарського суду Харківської області у м. Харкові о 15год 09хв, повний текст якої складений 18.05.2021,
		у справі №922/2462/17
		за заявою Головного управління ДФС у Харківській області, м. Харків,
		до Іноземного підприємства "Калісто", м. Харків,
		про визнання банкрутом, 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.05.2021 у справі №922/2462/17 затверджено наданий суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс; ліквідовано юридичну особу Іноземне підприємство "Калісто" (код 34756181); визнано вимоги кредиторів, що не задоволені за недостатністю майна, погашеними; визнано вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений строк або відхилені господарським судом, погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнані такими, що не підлягають виконанню; визнано погашеними (зокрема) наступні вимоги кредиторів: ГУ ДПС у Харківській області у розмірі 32187663,94грн; АТ "Укрексімбанк" Харківська філія у розмірі 889562656,12грн; провадження у справі закрито; зобов`язано державного реєстратора внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи та передати органам, які здійснювали облік, відповідне повідомлення про зняття юридичної особи з обліку (т.13,а.с.26-34).
		Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що ліквідатором: складений реєстр кредиторів; направлені запити до відповідних органів з метою виявлення майна боржника; проведена інвентаризація майна банкрута, за результатами якої активів не виявлено, про що складені інвентаризаційні описи та протокол інвентаризаційної комісії станом на 12.01.2018. Також встановлено, що документи боржника, які підлягають тривалому зберіганню та будь-які інші документи, звітність товариства керівником ІП «Калісто» ліквідатору не передавались, у зв`язку з чим відповідні документи не були передані до архіву з підстав їх відсутності. Також суд зазначив, що ліквідатор позбавлений можливості провести аналіз фінансового становища ІП «Калісто» та встановити наявність або відсутність дій засновників або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи з підстав відсутності бухгалтерських документів. Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що ліквідатором прийнято рішення про відсутність підстав для покладення субсидіарної відповідальності на третіх осіб, оскільки засновником банкрута є компанія, яка знаходиться в офшорній зоні, отже інформація стосовно акціонерів та керівника цієї компанії є конфеденційною. Місцевий господарський суд дійшов висновку, що проведеною ліквідатором роботою встановлено, що майно банкрута, за рахунок якого можливо було б погасити кредиторську заборгованість, відсутнє, а додані до звіту ліквідатора документи підтверджують виконання роботи по ліквідації підприємства у повному обсязі, що свідчить про дотримання принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі. 
		 
		АТ «Державний експортно-імпортний банк України» із ухвалою місцевого господарського суду не погодилось та 03.06.2021 звернулось до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 13.05.2021 у справі №922/2462/17 повністю та направити справу до Господарського суду Харківської області на стадію ліквідаційної процедури.
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що нез`ясування обставин можливості покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника в разі недостатності його майна є нездійсненням ліквідатором усієї повноти заходів, спрямованих на виявлення активів боржника. На думку скаржника, неповнота дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі ІП "Калісто", яка полягає у непроведенні ліквідатором дій для визначення підстав покладання субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на винних осіб у зв`язку з доведенням до банкрутства боржника, є підставою для скасування оскаржуваної ухвали (т.13,а.с.43-61).
		У додаткових поясненнях до апеляційної скарги скаржник зазначає, що обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинно виникати обґрунтованих сумнівів щодо їх неналежного здійснення. Скаржник вважає, що направлення запитів до керівника підприємства про надання фінансово-господарської документації банкрута, а також запитів до ГУ ДФС у Харківській області щодо надання інформації стосовно ІП «Калісто» не може вважатися вжиттям ліквідатором усіх необхідних заходів щодо отримання фінансово-господарської документації боржника; в матеріалах справи відсутні копії банківських виписок по рахунках банкрута, а також висновок ліквідатора, здійснений за результатами аналізу руху коштів по рахунках банкрута, які б дозволили встановити наявність або відсутність підстав для притягнення відповідальних осіб до субсидіарної відповідальності (т.14, а.с.3-6). 
		Ліквідатором боржника, арбітражним керуючим Стук І.М. 25.10.2021 подано клопотання про розгляд апеляційної скарги без її участі у зв`язку з карантинними заходами, введеними та території України (т.13,а.с.191).
		Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про його задоволення, як такого, що не суперечить вимогам ГПК України. 
		Представники скаржника, які прийняли участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення «EasyCon» в приміщенні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, підтримали вимоги апеляційної скарги та просили скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 13.05.2021 у справі №922/2462/17 повністю та направити справу до Господарського суду Харківської області на стадію ліквідаційної процедури. При цьому зазначили, що закриття провадження у справі про банкрутство є передчасним та позбавляє права кредитора на отримання можливості задовольнити свої вимоги. Крім того, вказали на те, що 13.05.2020 Верховний Суд Белізу виніс Наказ про розкриття інформації щодо кінцевих бенефіціарних власників Toledo Limited, на виконання якого здійснено розкриття інформації та встановлено, що єдиним власником Toledo Limited є Протас В.М., що підтверджується матеріалами судової справи №29/5005/6381/2011, які надані до додаткових пояснень.
		Інший кредитор належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, проте не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні. 
		Враховуючи належне повідомлення учасників справи про час та місце засідання суду, а також те, що явка представників сторін не була визнана судом обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю ліквідатора та іншого кредитора.
		 
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників скаржника, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів встановила таке. 
		 
		Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.09.2017 у справі №922/2462/17 порушено провадження у справі про банкрутство ІП «Калісто»; визнано розмір вимог ініціюючого кредитора (ГУ ДФС у Харківській області) в сумі основного боргу 11881537,00грн та в сумі фінансових санкцій 4890345,10грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Стук І.М. (т.1,а.с.136-140).
		10.11.2017 арбітражним керуючим Стук І.М. надано місцевому господарському суду: інвентаризаційний опис, в якому зазначено, що арбітражним керуючим не виявлено майна ІП «Калісто», яке можливо було б включити до інвентаризаційної відомості; довідку, складену Стук І.М., в якій зазначено, що всі необхідні документи для проведення аналізу та формування відповідного звіту, розпоряднику майна ІП «Калісто» не були надані керівництвом підприємства, про що складений відповідний акт; акт, складений розпорядником майна та його представником від 26.10.2017, в якому зазначено, що боржник ІП «Калісто» за юридичною адресою не знаходиться, майно та документи бухгалтерської звітності, які б належали ІП «Калісто», відсутні; повідомлення від 21.09.2017, адресоване керівнику ІП «Калісто» за юридичною адресою боржника; запит від 21.09.2017 №21/09-17/127-02 з проханням надати документи та інформацію для проведення інвентаризації, проведення аналізу щодо фіктивного банкрутства або доведення до банкрутства, який адресований керівнику ІП «Калісто» за юридичною адресою боржника (т.1,а.с.174-181). Доказів надсилання вказаних документів матеріали справи не містять. 
		Також, в матеріалах справи міститься запит (повторний) від 26.10.2017 №26/10-17/127-24, в якому арбітражний керуючий Стук І.М. для об`єктивного проведення інвентаризації, проведення аналізу щодо фіктивного банкрутства або доведення до банкрутства просить керівника ІП «Калісто» надати визначений у запиті перелік документів (т.1,а.с.206). З вказаного запиту вбачається, що він також мав надсилатись за юридичною адресою ІП «Калісто». Доказів надсилання вказаного запиту матеріали справи також не містять.
		На запит арбітражного керуючого Стук І.М. ГУ ДФС у Харківській області листом від 09.10.2017 повідомило, що інформація щодо реєстраційних даних суб`єкта господарювання відноситься до даних, що містяться в ЄДРПОУ. На офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб  підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України можна здійснити онлайн пошук відомостей у ЄДР, який дає змогу отримати базову інформацію про юридичну особу (т.1,а.с.219).
		Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.12.2017 затверджено реєстр грошових вимог кредиторів на загальну суму 920225601,02грн, з якої: основний борг: ГУ ДФС у Харківській області - 12835433,00 (третя черга) та 19200грн (перша черга); ПАТ "Укрексімбанк" в особі Харківської філії - 821 900 928,50грн (четверта черга) та 3200,00 грн - судові витрати (перша черга); не конкурсні вимоги (пеня, штрафи): ГУ ДФС у Харківській області - 14442685,84грн (шоста черга); ПАТ "Укрексімбанк" в особі Харківської філії - 66133808,58грн (шоста черга). (т.1,а.с.300-304).
		Постановою місцевого господарського суду від 26.12.2017 у справі №922/2462/17 припинено процедуру розпорядження майном боржника; визнано ІП "Калісто" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; припинено повноваження розпорядника майна Стук І.М. та призначено ліквідатором ІП Калісто Стук І.М., встановлено їй оплату послуг в розмірі двох мінімальних заробітних плат; зобов`язано ліквідатора у строк до 26.12.2018 виконати ліквідаційну процедуру та надати суду обґрунтований звіт про виконану роботу, ліквідаційний баланс, а також всі докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури (т.7, а.с. 26-30).
		17.01.2018 арбітражний керуючий Стук І.М. звернулась до ГУ ДПС у Харківській області із запитом №17-01/18-/130-07, в якому просила надати інформацію: чи надає ІП «Калісто» податкову звітність, чи зазначає у звітності про здійснення підприємницької діяльності хто є керівником та головним бухгалтером боржника, а також надати: довідку про всі наявні у боржника рахунки; відомості щодо наявності/відсутності у боржника заборгованості по податкам, зборам та обов`язковим платежам (т.9,а.с.68).
		Також, в матеріалах справи містяться заяви арбітражного керуючого Стук І.М. від 17.01.2018 №17/01-18/130-01 та від 16.03.2018 №16/03-18/130-03, які адресовані керівнику ІП «Калісто» та надіслані за юридичною адресою боржника, в яких Стук І.М. просить керівника підприємства передати бухгалтерську та установчу документацію (т.8,а.с.78-85). 
		21.08.2018 ліквідатор боржника звернувся до ГУНП в Харківській області та Прокуратури м. Харкова з заявою, в якій просив відкрити кримінальне провадження, провести перевірку та притягнути до відповідальності винних посадових осіб за невиконання судового рішення. У вказаній заяві ліквідатор зазначив, що постановою Господарського суду Харківської області від 26.12.2017 у справі №922/2462/17 визнано ІП «Калісто» банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; зобов`язано керівника боржника протягом п`ятнадцяти днів з дня призначення ліквідатора передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута тощо. На неодноразові письмові звернення ліквідатора до боржника жодної вмотивованої відповіді не надходило (т.9,а.с.88,89). 
		Супровідним листом від 31.08.2018 Харківська місцева прокуратура №3 направила за належністю до Немишлянського відділу поліції ГУНП в Харківській області заяву ОСОБА_1 від 21.08.2018 №21-08-18/130-01 для організації розгляду та прийняття рішення відповідно до вимог чинного законодавства (т.9,а.с.93).
		У заяві від 22.10.2018, адресованій начальнику Немишлянського відділу поліції ГУНП в Харківській області, ліквідатор Стук І.М. зазначила, що листом від 31.08.2018 №02-46р-18 Харківська місцева прокуратура №3 направила до Немишлянського ВП ГУНП в Харківській області за належністю заяву Стук І.М. від 21.08.2018 для організації розгляду та прийняття рішення відповідно до вимог чинного законодавства та просила повідомити про результати розгляду заяви (т.9,а.с.76).
		Аналогічні за змістом заяви надіслані ліквідатором ІП «Калісто» начальнику Немишлянського відділу поліції ГУНП в Харківській області 21.11.2018 та 24.01.2019 (т.9,а.с.81,92).
		 
		22.02.2019 ліквідатором боржника арбітражним керуючим Стук І.М. надіслано листи до Прокуратури Харківської області та Харківської місцевої прокуратури №3 з проханням провести перевірку відповідних посадових осіб Немишлянського відділу поліції ГУНП в Харківській області, оскільки станом на 20.02.2019 останнім не надано жодної вмотивованої відповіді на заяву від 21.08.2018 №21-08-18/130-01 (т.9,а.с.226,227). 
		Листом від 12.03.2019 Харківська місцева прокуратура №3 повідомила ліквідатора ІП «Калісто», що СВ Немишлянського ГУ НП в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12018220460002083 від 03.09.2018 за ч.1 ст. 382 КК України за фактом невиконання рішення Господарського суду Харківської області. Вивченням матеріалів справи встановлено, що кримінальне провадження було закрито 28.12.2018 у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, на підставі п.2. ч.1 ст.284 КПК України. Харківською місцевою прокуратурою №3 постанову про закриття кримінального провадження скасовано та надані письмові вказівки. При цьому роз`яснено ліквідатору, що відповідно до вимог статей 303-307 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду (т.9, а.с.228).
		Листом від 24.06.2019 ГУ НП у Харківській області повідомило ліквідатора, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №12018220460002083 за ч.1 ст.382 КК України триває (т.9,а.с.260).
		11.01.2021 ліквідатором боржника арбітражним керуючим Стук І.М. подано до місцевого господарського суду засобами електронної пошти звіт ліквідатора ІП «Калісто», в якому вона просила затвердити звіт та ухвалити рішення про припинення юридичної особи. При цьому, зазначила, що у зв`язку з повною відсутністю майнових активів та коштів у боржника вимоги кредиторів у сумі 921750320,06грн залишилися непогашеними (т.12,а.с.134-136).
		16.02.2021 на засіданні комітету кредиторів ІП «Калісто», яке оформлено протоколом, прийнято рішення зобов`язати ліквідатора заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства (т.12,а.с.121,122). 
		 
		15.03.2021 ліквідатором боржника складений висновок щодо наявності (відсутності) підстав для субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ІП «Калісто» у справі №922/2462/17, в якому зазначено, що засновником ІП «Калісто» є ТОЛЕДО ЛІМІТЕД, країна резидента: Беліз; розмір внеску до статутного фонду становить 200000,00грн; у зв`язку з тим, що відомості про засновника отримати неможливо, то і субсидіарне стягнення ліквідатором здійснити неможливо. Крім того, у звіті зазначено, що протягом процедури банкрутства вживались заходи щодо розшуку керівника ІП «Калісто» ОСОБА_2 , але на даний час керівника не знайдено (т.12,а.с.178,179). 
		13.05.2021 місцевим господарським прийнято оскаржувану ухвалу з підстав, зазначених вище (т.13,а.с.26-34).
		 
		Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
		 
		Предметом апеляційного оскарження є ухвала місцевого господарського суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу, ліквідацію юридичної особи та закриття провадження у справі про банкрутство ІП «Калісто».
		 
		Згідно з частиною 6 статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
		Як зазначено вище, постановою місцевого господарського суду від 26.12.2017 у справі №922/2462/17 визнано ІП "Калісто" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; припинено повноваження розпорядника майна Стук І.М. та призначено ліквідатором ІП Калісто Стук І.М.; зобов`язано ліквідатора у строк до 26.12.2018 виконати ліквідаційну процедуру та надати суду обґрунтований звіт про виконану роботу, ліквідаційний баланс, а також всі докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури (т.7, а.с. 26-30).
		 
		21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства (КУзПБ), п. п. 2, 4 Прикінцевих та перехідних положень якого встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
		Отже, з 21.10.2019 провадження у справі №922/2462/17 підлягає здійсненню відповідно до вимог КУзПБ.
		Згідно із частиною першою статті 6 КУзПБ відповідно до цього Кодексу щодо боржника - юридичної особи застосовуються такі судові процедури: розпорядження майном боржника; санація боржника; ліквідація банкрута.
		 
		Ліквідація боржника - це припинення існування суб`єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом. 
		Відповідно до частини 1 статті 65 КУзПБ після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс
		 
		Звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх необхідних заходів ліквідаційної процедури, вчинення адекватних дій щодо виявлення кредиторів та активів боржника, за результатами розгляду яких суд приймає ухвалу про ліквідацію боржника та закриття провадження у справі.
		Кодексом України з процедур банкрутства передбачена певна сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків, які додаються до звіту ліквідатора і є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури. Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі).
		Аналогічний принцип передбачався Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
		На необхідності дотримання зазначеного принципу неодноразово зверталася увага Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постановах від 08.05.2018 у справі № 904/5948/16, від 02.07.2019 у справі № 5011-46/1733-2012, від 12.09.2019 у справі № 914/3812/15, від 28.11.2019 у справі № 18/1971/12, від 27.02.2020 у справі № 910/21227/16.
		 
		За змістом статей 61, 62, 63, 64 КУзПБ ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута, формує ліквідаційну масу з усіх видів майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, за рахунок коштів, одержаних від продажу якого (майна та майнових активів боржника), здійснюється задоволення вимог кредиторів.
		Правильне завершення ліквідаційної процедури є основним завданням ліквідатора, який з урахуванням покладених на нього законом повноважень повинен наполегливо та добросовісно працювати упродовж всієї процедури ліквідації.
		При цьому, ліквідатор у звіті, в силу покладених на нього КУзПБ завдань у ліквідаційні процедурі, має довести, що його дії мали саме мету пошуку і виявлення майна банкрута. Під час ліквідаційної процедури, ліквідатор має здійснювати обґрунтовані і логічні дії, а також здійснювати запити до відповідних органів, з врахуванням минулої діяльності банкрута. При цьому, кількість запитів не є критерієм якості роботи ліквідатора. Таким критерієм є наповнення ліквідаційної маси.
		 
		Слід зазначити, що ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи. Затверджуючи звіт ліквідатора, господарський суд повинен дати оцінку належності проведення ліквідатором всієї ліквідаційної процедури, дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству про банкрутство всіх обов`язкових додатків до звіту ліквідатора, зокрема, оцінити повноту пошуку, виявлення майнових активів банкрута, для включення їх в ліквідаційну масу, дати оцінку діям ліквідатора щодо пошуку, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, надати оцінку повноті реалізації ліквідатором активів боржника, а також з`ясувати чи здійснювались ліквідатором заходи для виявлення та повернення дебіторської заборгованості банкрута. Висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
		Верховний Суд у постановах від 08.08.2019 у справі № 922/2817/18, від 12.09.2019 у справі № 914/3812/15 зазначив, що розглядаючи ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора, в судовому засіданні господарський суд перевіряє обґрунтованість, правомірність та повноту дій ліквідатора, а також, достовірність змісту ліквідаційного балансу .
		Суд акцентує, що завданням ліквідатора у ліквідаційній процедурі є не проста констатація факту відсутності майна, а дієвий і належний пошук майна банкрута. Отже, під час ліквідаційної процедури, ліквідатор має здійснювати заходи, спрямовані на пошук, виявлення і повернення майна, яке перебуває у третіх осіб. Крім того, ліквідатор має здійснювати обґрунтовані і логічні дії, а також здійснювати запити до відповідних органів, з врахуванням минулої діяльності банкрута. При цьому, кількість запитів не є критерієм якості роботи ліквідатора. Таким критерієм є наповнення ліквідаційної маси.
		Відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 903/975/14 та у постанові від 23.09.2021 у справі №5002-17/1718-2011.
		 
		Звіт та ліквідаційний баланс, як підсумковий документ, що подається ліквідатором господарському суду в зв`язку з закінченням ліквідаційної процедури, не може бути затверджений господарським судом у відсутності доказів аналізу ліквідатором первісної бухгалтерської документації боржника, а також, у відсутності аналізу судом дій ліквідатора щодо виявлення майна банкрута, що підлягає включенню до ліквідаційної маси, а також, його дій щодо пошуку нерухомого, рухомого майна банкрута і дебіторської заборгованості (такий висновок про застосування норм права викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № Б-39/134-10, від 26.07.2018 у справі № 904/9631/15).
		 
		Дослідивши матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що ліквідатор ІП «Калісто» надсилала всі запити щодо передачі первинної документації боржника керівнику ІП «Калісто» за юридичною адресою підприємства. 
		Однак, безпосередньо арбітражним керуючим Стук І.М. 26.10.2017 складений акт про те, що боржник ІП «Калісто» за юридичною адресою не знаходиться, майно та документи бухгалтерської звітності, які б належати ІП «Калісто» відсутні. 
		Тобто, запити надсилались керівнику ІП «Калісто» за адресою, де фактично відсутнє підприємство боржника, а, відповідно, і його керівні органи.
		Також, зі змісту заяв та запитів, надісланих керівнику ІП «Калісто», вбачається, що вони не містять прізвища, ім`я, по батькові керівника підприємства, тобто адресовані невизначеній особі. 
		 
		При цьому, з матеріалів справи вбачається, що листом від 09.10.2017 ГУ ДФС у Харківській області повідомило арбітражного керуючого Стук І.М., що інформація щодо реєстраційних даних суб`єкта господарювання відноситься до даних, що містяться в ЄДРПОУ. На офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб  підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України можна здійснити онлайн пошук відомостей у ЄДР, який дає змогу отримати базову інформацію про юридичну особу (т.1,а.с.219).
		17.01.2018 арбітражний керуючий Стук І.М. звернулась до ГУ ДПС у Харківській області із запитом №17-01/18-/130-07, в якому просила, зокрема, надати інформацію хто є керівником та головним бухгалтером ІП «Калісто» (т.9,а.с.68).
		 
		Суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи не містять відомостей про звернення ліквідатора до державного реєстратора з метою отримання повної інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань задля визначення особи керівника підприємства, інших осіб, які мали право вчиняти дії від імені юридичної особи (прізвища, ім`я, по батькові, реєстраційного номеру облікової картки платника податку та місця проживання) на дату порушення провадження у справі про банкрутство та на дату виникнення податкового боргу перед ініціюючим кредитором. 
		Також, в матеріалах справи відсутні звернення ліквідатора до відповідних уповноважених органів задля встановлення фактичного місця реєстрації (проживання) керівників ІП «Калісто», з метою отримання первинних документів господарської діяльності підприємства, бухгалтерських документів та фінансової звітності. 
		 
		Суд апеляційної інстанції вважає, що запити, надіслані ліквідатором боржника арбітражним керуючим Стук І.М. керівнику боржника за адресою ІП «Калісто», є суто формальними, оскільки ліквідатором встановлено, що підприємство за юридичною адресою не знаходиться, а отже ліквідатором не вчинено достатніх та належних заходів щодо встановлення міцезнаходження (місця проживання/реєстрації) посадових осіб ІП «Калісто» та отримання у них первинних документів та зведених облікових документів, а також бухгалтерської звітності у паперовій чи електронній формі. 
		Невчинення повного комплексу заходів задля встановлення місця знаходження первинної документації підприємства призвело до неможливості встановлення дебіторської заборгованості, вчинення дій щодо її стягнення, а також встановлення у ІП «Калісто» будь-яких майнових (оборотних та необоротних) активів. 
		 
		Суд апеляційної інстанції зазначає, що звернення ліквідатора ІП «Калісто» до ГУНП в Харківській області та Прокуратури м. Харкова з заявою про відкриття кримінального провадження за фактом невиконання судових рішень не є доказом вчинення ліквідатором достатніх та вичерпних заходів задля отримання первинної документації, бухгалтерської і податкової звітності від посадових осіб підприємства, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження отримання посадовими особами ІП «Калісто» постанови місцевого господарського суду від 26.12.2017 у справі №922/2462/17, якою визнано ІП «Калісто» банкрутом та зобов`язано керівника боржника передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, а також заяв та звернень ліквідатора щодо передачі цих документів. 
		При цьому, саме з первинних документів підприємства можливо встановити основний напрямок діяльності товариства, дебіторську та кредиторську заборгованості, наявність чи відсутність активів підприємства, зокрема, товарів в обороті тощо.
		 
		Крім того, матеріали справи не містять установчих документів ІП «Калісто», копії яких ліквідатор міг отримати у державної реєстраційної служби, вчинивши комплекс всіх необхідних дій. 
		Зі змісту заяви ГУ ДФС у Харківській області про порушення провадження у справі про банкрутство та доданих до неї документів вбачається, що ІП «Калісто» знаходиться у стані припинення з 29.05.2013 на підставі рішення засновників (т.1,а.с.15); податковий борг виник 03.12.2012; податкові декларації з податку на додану вартість за 2013 рік складені та підписані керівником Борозняком В.П. (т.1,а.с.20,21); з акту Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області від 28.12.2012 №3802/22-207/34756181 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ІП «Калісто» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ТОВ «Будсім» вбачається, що директором підприємства був Борозняк В.П. (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , до ЄДР внесений запис про зміну керівника 14.11.2012; інформація надана до Індустріальної МДПІ м. Харкова 16.11.2012); відповідальна особа за ведення господарської діяльності у вересні 2012 року була директор ОСОБА_3 (згідно наказу про призначення від 31.12.2010 №7К); місце реєстрації юридичної особи: м. Харків, пр-т. Московський, буд. 257; фактично підприємство знаходиться за адресою: вул. Академіка Павлова, буд.120; статутний капітал підприємства 40000,00грн; учасником товариства є ОСОБА_4 , частка статутного капіталу становить 100% (т.1,а.с.4-42).
		При цьому, матеріали справи не містять доказів звернення ліквідатора ІП «Калісто» до вищезазначених осіб з метою отримання вичерпної інформації щодо первинної документації ІП «Калісто» та її отримання. Також, матеріали справи не містять доказів вчинення ліквідатором дій, направлених на встановлення фактичного місця знаходження ІП «Калісто» та його керівника.
		Згідно витягу з ЄДРПОУ, сформованого станом на 11.09.2017 та наданого місцевому господарському суду ГУ ДФС у Харківській області, станом на 25.07.2017 засновником ІП «Калісто» є ТОЛЕДО ЛІМІТЕД; розмір внеску до статутного фонду 200000,00грн; керівником  ОСОБА_2 (т.1,а.с.127).
		Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що ліквідатор позбавлений можливості провести аналіз фінансового становища ІП «Калісто» та встановити наявність або відсутність дій засновників або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи з підстав відсутності бухгалтерських документів. Однак, судом першої інстанції не було досліджено передумов такої неможливості. Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що саме здійснення ліквідатором лише формальних дій задля отримання первинної та бухгалтерської документації ІП Калісто призвело до неможливості здійснення ліквідаційної процедури у повному обсязі, аналізу первісної бухгалтерської документації боржника і, відповідно, встановлення наявності або відсутності дій засновників або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи.
		 
		Також,суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до положень абзацу першого частини 6 статті 34 КУзПБ "Заява про відкриття провадження у справі про банкрутство" законодавець встановлює умови, за яких у боржника виникає обов`язок звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі, а саме: боржник зобов`язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
		У разі порушення цих вимог, яке допущене керівником боржника, він несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення керівником боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначеної особи.
		Водночас, положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який втратив чинність з введенням в дію з 21.10.2019 КУзПБ, та який також містив умови, за яких боржник був зобов`язаний звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі (частина п`ята статті 11 та стаття 95 цього Закону про банкрутство), аналогічно положенням КУзПБ встановлювали солідарну відповідальність, але за інше порушення - у разі недотримання вимог щодо особливостей застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником згідно з частиною 1 статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (частина шоста статті 95 цього Закону).
		Проте, Закон не містив положень про відповідальність за незвернення боржника до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі загрози неплатоспроможності .
		В положеннях КУзПБ законодавець передбачив єдиний порядок провадження у справі про банкрутство, тим самим відмовившись від здійснення провадження у справі про банкрутство за особливими процедурами (скороченою, спрощеною тощо), що допускалися згідно із Законом про банкрутство та були відмінними від загально визначеного (єдиного) цим Законом.
		Отже, з введенням в дію з 21.10.2019 КУзПБ законодавець як новелу у спеціальному нормативному акті з питань банкрутства запровадив солідарну відповідальність у разі порушення вимоги цього Кодексу щодо обов`язку та строку для звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство (зокрема, у разі загрози неплатоспроможності), визначивши суб`єктом цієї відповідальності лише керівника боржника, та встановивши строк для виконання боржником відповідного обов`язку - один місяць.
		Солідарна відповідальність керівника боржника - це вид спеціальної цивільно-правової відповідальності, відповідно до якої при здійсненні провадження у справі про банкрутство керівник боржника, який не звернувся до господарського суду у місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності, підлягає притягненню до солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів відповідно до заяви кредитора, після виявлення такого порушення ухвалою господарського суду.
		Суд апеляційної інстанції зазначає, що ліквідатором ІП «Калісто» не досліджено питання щодо можливості покладення солідарної відповідальності на керівника боржника.
		 
		Частиною 5 статті 41 Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника-юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Законом.
		Аналогічні положення передбачено частиною другою статті 61 КУзПБ.
		Субсидіарна відповідальність за доведення до банкрутства за своєю правовою природою є відповідальністю за зловживання суб`єктивними цивільними правами, які завдали шкоди кредиторам, є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, оскільки законодавство не пов`язує можливості покладення на третіх осіб субсидіарної відповідальності в порядку частини 5 статті 41 Закону про банкрутство з наявністю вироку у кримінальній справі щодо таких осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення. У цьому випадку особи згідно зі спеціальним приписом Закону про банкрутство притягуються до цивільної відповідальності у формі стягнення. 
		Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 28.08.2018 у справі № 927/1099/13, від 18.10.2018 у справі № 923/1297/14, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15, від 03.09.2019 у справі № 923/1494/15.
		Визначене нормами частини другої статті 61 КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю, відповідно до закону, необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності. Об`єктом вказаного правопорушення та захисту при покладенні субсидіарної відповідальності є права кредиторів на задоволення вимог до боржника, що лишились незадоволеними у справі про банкрутство. Суб`єктами правопорушення (субсидіарної відповідальності), що може бути покладена у справі про банкрутство за заявою ліквідатора, є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника, тобто вчиненні суб`єктом (суб`єктами) субсидіарної відповідальності винних дій, що призвели до банкрутства боржника.
		Щодо об`єктивної сторони порушення для покладення на суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, то на відміну від норм Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, в нормах яких законодавець конкретно навів диспозицію кримінального та адміністративного порушення за порушення норм законодавства про банкрутство (зокрема, з доведення до банкрутства, за які особа притягається до кримінальної відповідальності), норми частини другої статті 61 КУзПБ хоча і містять диспозицію (зміст) правопорушення - "доведення до банкрутства", за яке передбачена "санкція" у вигляді субсидіарної відповідальності, однак не конкретизують дії/бездіяльність суб`єктів цієї відповідальності, які вказують/доводять на його існування.
		Виявлення наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника покладено саме на ліквідатора банкрута, що пов`язано з виконанням ліквідатором банкрута повноважень, визначених статтею 61 КУзПБ.
		Приписи частини другої статті 61 КУзПБ не встановлюють ознак доведення до банкрутства, які можуть стати підставою для покладення субсидіарної відповідальності на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника.
		Саме детальний аналіз ліквідатора фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство, дозволить ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи.
		Предмет доказування при доведенні до банкрутства:
		- втрати, яких зазнали кредитори (матеріальна шкода, збитки). Збитки вимірюються розміром затверджених судом вимог у реєстрі кредиторів;
		- вартість наявних активів у банкрута, що включені до ліквідаційної маси, загальна сума вимог кредиторів та витрат процедур;
		- різниця між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою;
		- дії та події, які викликали стійку неплатоспроможність боржника та осіб, які відповідальні за їх здійснення;
		- вина/відсутність вини конкретних осіб.
		З наведеного слідує, що ліквідатор за наявності ознак банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, для забезпечення реалізації принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, подає таку заяву (про покладення субсидіарної відповідальності) при наявності обставин недостатності повного погашення кредиторської заборгованості банкрута.
		Водночас, суду при вирішенні питання щодо вини (виду вини) суб`єкта субсидіарної відповідальності, слід виходити з обов`язків та повноважень суб`єктів відповідальності стосовно боржника, покладених на них законом та/або статутом, враховуючи при цьому положення частин першої та третьої статті 5 Закону про банкрутство (частин першої і третьої статті 4 Кодексу).
		Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.09.2021 у справі №904/7619/15.
		Однак, як зазначено вище, ліквідатором не вчинено всіх необхідних дій для отримання первинної документації підприємства та статутних документів, що, відповідно, позбавило його можливості здійснити аналіз фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство та встановлення наявності чи відсутності дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи.
		Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу ІП «Калісто» та припинення юридичної особи. 
		З огляду на викладене, апеляційна скарга Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» підлягає задоволенню, ухвалу Господарського суду Харківської області від 13.05.2021 у справі №922/2462/17 слід скасувати як таку, що прийнята з неповним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, справу слід передати до місцевого господарського суду на стадію ліквідаційної процедури.
		Керуючись ст. ст.129, 269, 270, п.6 ч.1 ст.275, ст.ст.280- 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» задовольнити.
		2. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 13.05.2021 у справі №922/2462/17 скасувати.
		3. Справу №922/2462/17 передати на розгляд до Господарського суду Харківської області на стадію ліквідаційної процедури.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України. 
		Повний текст постанови складений 05.11.2021. 
		 
		Головуючий суддя Л.І. Бородіна
		 
		Суддя В.В. Лакіза 
		 
		Суддя О.В. Плахов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...