Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 906/260/21 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Розірвання договорів (правочинів); оренди.
Надіслано для оприлюднення: 05.11.2021. Зареєстровано: 05.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 08.11.2021.
Дата набрання законної сили: 26.10.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		26 жовтня 2021 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  906/260/21 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: 
		Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
		секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
		за участю представників:
		прокурора - Савицька О. В., 
		позивача - не з`явилися,  
		відповідачів - Білоус Р. А.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Хмільники"
		на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду                       від 18.08.2021 (судді: Розізнана І. В. - головуючий, Гудак А. В., Петухов М. Г.) у справі
		за позовом керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області 
		до Житомирської міської ради та Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Хмільники"
		про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації прав 
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		1. Фабула справи 
		1.1. У березні 2021 року керівник Житомирської місцевої (окружної) прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - ГУ Держгеокадастру) звернувся з позовом до суду до Житомирської міської ради та Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Хмільники" (далі - ОК "Гаражно-будівельний кооператив "Хмільники") про:
		- визнання незаконним та скасування пункту 5 рішення Житомирської міської ради від 07.02.2019 № 1372 "Про затвердження документацій із землеустрою та надання права користування земельними ділянками юридичним особам" в частині надання дозволу ОК "Гаражно-будівельний кооператив "Хмільники" на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,45 га для колективного гаражного будівництва (02.06), розташованої за адресою: м. Житомир, вул. Маликова, 8;
		- визнання незаконним та скасування пункту 3 рішення Житомирської міської ради від 22.06.2020 № 1931 "Про затвердження документацій із землеустрою та надання права користування земельними ділянками суб`єктам земельних відносин" в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання права користування ОК "Гаражно-будівельний кооператив "Хмільники" земельною ділянкою кадастровий номер 1810136300:07:020:0022 площею 0,3949 га для колективного гаражного будівництва по вул. Маликова, 8 в м. Житомирі; 
		- визнання недійсним договору оренди землі від 07.09.2020 № 167, укладеного між Житомирською міською радою та ОК "Гаражно-будівельний кооператив "Хмільники" про передачу в оренду земельної ділянки кадастровий номер 1810136300:07:020:0022; 
		- зобов`язання ОК "Гаражно-будівельний кооператив "Хмільники" повернути Житомирській міській об`єднаній територіальній громаді в особі Житомирської міської ради земельну ділянку кадастровий номер 1810136300:07:020:0022; 
		- скасування державної реєстрацїї права оренди земельної ділянки кадастровий номер 1810136300:07:020:0022 (запис про інше речове право № 38627161 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно).
		1.2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Житомирською міською радою положень статей 41, 134 Земельного кодексу України під час вирішення питання та виділення ОК "Гаражно-будівельний кооператив "Хмільники" земельної ділянки у користування.  
		Прокурор зазначав, що у цьому випадку порушення державних інтересів полягає у незаконному (не на конкурентних засадах) наданні у користування відповідачу земельної ділянки.
		20.01.2021 прокуратура повідомила ГУ Держгеокадастру (лист № 32-84-455вих-21) в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" про порушення вимог земельного законодавства при передачі земельної ділянки ОК "Гаражно-будівельний кооператив "Хмільники", у відповідь на яке ГУ Держгеокадастру зазначило про відсутність коштів для сплати судового збору для звернення до суду із зазначенням про відсутність заперечень подання прокурором відповідного позову.  
		1.3. ОК "Гаражно-будівельний кооператив "Хмільники", заперечуючи проти позовних вимог, вказував на правомірності дій Житомирської міської ради щодо розпорядження земельною ділянкою комунальної форми власності та здійснення ГУ Держгеокадастром повноважень щодо контролю за підставами відведення земельної ділянки під час прийняття ним рішення від 18.07.2019, яке було скасовано судом.
		Відповідач також вказував, що висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 910/9373/17 фактично вказують на нікчемність підстав позову у цій справі щодо необхідності відведення земельної ділянки виключно в порядку, передбаченому у статті 134 Земельного кодексу України.
		1.4. Житомирська міська рада, також заперечуючи проти позову, акцентувала увагу на здійсненні нею в межах законодавства повноважень з  розпорядження земельною ділянкою комунальної форми власності, а також зазначала про відсутність у прокурора повноважень на звернення до суду з таким позовом згідно зі статтею 1311 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
		1.5. Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 24.06.2021 позов прокурора залишено без розгляду (пункт 1 резолютивної частини ухвали); повернуто Житомирській обласній прокуратурі з Державного бюджету України судовий збір у сумі 11 350,00 грн, сплачений згідно з платіжним дорученням від 16.02.2021 № 174 за подання позову іншою ухвалою суду (пункт 2 резолютивної частини ухвали); відмовлено у задоволенні заяви заступника керівника Житомирської окружної прокуратури від 13.04.2021 № 20210000193425/1                                 (вх. г/с № 02-44/625/21) у редакції заяви від 02.06.2021 № 51-84-2316вих-21                             (вх. г/с №11599/21) про забезпечення позову шляхом заборони ОК "Гаражно-будівельний кооператив "Хмільники" вчиняти дії, пов`язані із забудовою земельної ділянки кадастровий номер 1810136300:07:020:0022 (пункт 3 резолютивної частини ухвали).
		Суд першої інстанції дійшов висновку, що у позові прокурора відсутнє обґрунтування наявності у ГУ Держгеокадастру повноважень на звернення до суду з позовом про скасування рішень Житомирської  міської ради в межах здійснення державного контролю за використанням земель комунальної власності, в тому числі після здійснення такого контролю шляхом розгляду документації із землеустрою, пов`язаної з використанням та охороною земель (стаття 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель"). Згідно з  правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 27.01.2021 у справі № 917/341/19,     від 08.04.2021 у справі № 910/8737/19 та від 25.05.2021 у справі № 916/3638/20, Держгеокадастр не наділений повноваженнями щодо звернення до суду з позовними вимогами про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування щодо розпорядження земельною ділянкою комунальної власності.
		Ураховуючи правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду                                   від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 від 27.01.2021 у справі № 917/341/19,                      від 02.02.2021 у справі № 922/1795/19, від 07.04.2021 у справі №  917/273/20, суд першої інстанції дійшов висновку, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду. Лише після невжиття заходів реагування у розумний строк з боку вказаного органу або немотивованої відмови вжити такі заходи є достатнім аргументом для підтвердження бездіяльності такого органу, що дає підстави прокурору для звернення з позовом до суду в інтересах держави.
		Прокурор заявив вимогу в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру до                       ОК "Гаражно-будівельний кооператив "Хмільники" про повернення земельної ділянки її законному власнику - Житомирській міській раді, за якою (вимогою) орган місцевого самоврядування також має виступати позивачем (постанови Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 917/341/19 та від 25.05.2021 у справі № 916/3638/20).
		Позовна заява прокурора не містить обґрунтування наявності у ГУ Держгеокадастру під час здійснення державного контролю повноважень вимагати в судовому порядку скасування     державної реєстрації права оренди земельної ділянки ( запису в реєстрі про речове право оренди).
		При цьому, відмовляючи у задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову, суд першої інстанції зазначив, що така заява не відповідає положенням статті 136 Господарського процесуального кодексу України, а тому, посилаючись на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17, суд відмовив у задоволенні зазначеної заяви через не доведення наявності підстав для забезпечення позову у цьому випадку.      
		2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі
		2.1. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду                                     від 18.08.2021 ухвалу Господарського суду Житомирської області від 24.06.2021 скасовано в частині пунктів 1, 2 резолютивної частини. У решті ухвалу (в частині пункту 3 резолютивної частини ухвали) змінено, з викладенням її мотивувальної частини в редакції цієї постанови.
		2.2. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що виходячи з положень статті 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.
		Скасовуючи ухвалу місцевого суду, суд апеляційної інстанції зазначив, що Господарський суд Житомирської області не врахував наявність повноважень органів Держгеокадастру на звернення до суду у разі необхідності здійснення нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель, а також висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19, тому вказав на передчасність висновків суду першої інстанції про залишення позову прокурора без розгляду на підставі на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
		Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову, однак з мотивів викладених у постанові суду апеляційної інстанції, змінив пункт 3 резолютивної частини ухвали, виклавши її мотивувальну частину в редакції постанови, а саме із зазначенням про те, що вказані прокурором припущення (істотне ускладнення виконання рішення суду в частині повернення земельної ділянки у зв`язку із наявністю об`єктів будівництва) судом визнано недостатніми для висновку про необхідність вжиття заявлених заходів забезпечення позову шляхом заборони ОК "Гаражно-будівельний кооператив "Хмільники" вчиняти дії, пов`язані із забудовою земельної ділянки, кадастровий номер 1810136300:07:020:0022.
		3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
		3.1. Не погоджуючись з постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.08.2021, ОК "Гаражно-будівельний кооператив "Хмільники" у касаційній скарзі просить її скасувати, а ухвалу Господарського суду Житомирської області від 24.06.2021 залишити в силі, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції посиланням на пункти 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та порушенням норм процесуального права.
		Так, заявник касаційної скарги зазначає про прийняття судом апеляційної інстанції постанови без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, зокрема у пункті 80, у той час як обставини справи, яка розглядається, свідчать про те, що позивач (ГУ Держгеокадастру) здійснював заходи державного контролю на підставі приписів статті 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" у формі розгляду документації із землеустрою, пов`язаної з використанням та охороною земель. 
		Отже, враховуючи те, що заходи державного контролю вживалися, та з урахуванням пункту 80 постанови Верховного Суду від 26.05.2020 у справи            № 912/2385/18, дії ГУ Держгеокадастру неможливо розглядати як бездіяльність відповідного органу щодо нездійснення своїх повноважень.
		Правовий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема тоді, коли компетентним органом вчинялися заходи державного контролю не пов`язані із зверненням до суду, викладений у постанові Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 924/9/20.
		Скаржник наголошує на тому, що у разі порушення прав на земельну ділянку їх захист, у тому числі у визначеному статтями 21, 393 Цивільного кодексу України та пунктом "г" частини 3 статті 152 Земельного кодексу України порядку, здійснюється власником земельної ділянки або її землекористувачем, і, відповідно, право на звернення із таким позовом належить власникові, землекористувачеві цієї земельної ділянки або особі, яка відповідно до законодавства уповноважена та має право в інтересах власника земельної ділянки або землекористувача звертатися за захистом порушеного права із одночасним обґрунтуванням в позовний заяві підстав для звернення уповноваженої особи із позовом в інтересах власника земельної ділянки або землекористувача (постанова Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 917/341/19). 
		У зазначеній справі щодо земельної ділянки комунальної власності органом, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів місцевої територіальної громади, є Житомирська міська рада, чим спростовуються доводи прокурора про те, що уповноваженим у спірних правовідносинах органом є ГУ Держгеокадастру.
		Скаржник, посилаючись на численні висновки Верховного Суду, викладені у перелічених в касаційній скарзі постановах (зокрема, у справах № 912/2385/18,                   № 469/1044/17, № 487/10128/14-ц, № 487/10132/14-ц, № 372/1684/14-ц,                                    № 922/614/19, № 587/430/16-ц, № 698/119/18, № 917/341/19, № 916/3638/20,                      № 922/1795/19, № 917/273/20, № 924/9/20), вказує на неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та залишенні поза увагою, що прокурор до Житомирської міської ради, як уповноваженого у спірних правовідносинах органу, не звертався, позбавивши міську раду можливості відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави. 
		При цьому, прокурор заявив вимогу до Житомирської міської ради про повернення земельної ділянки її законному власнику - Житомирській міській раді, яку визначив відповідачем.
		Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пункті 143 постанови від 12.06.2019 у справі                                № 487/10128/14-ц, пункті 99 постанови від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, пункті 46 постанови від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц та у постановах Верховного Суду у справах № 917/341/19, № 910/8737/19, № 916/3638/20 стосовно того, що Держгеокадастр не наділений повноваженнями щодо звернення до суду з позовними вимогами про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування щодо розпорядження земельною ділянкою комунальної власності.
		Крім того, заявник касаційної скарги зазначає, що правовий висновок Верховного Суду за позовом прокурора про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про інше речове право про право оренди земельної ділянки на даний час відсутній. У той же час позовна заява не містить обґрунтування наявності у ГУ Держгеокадастру у Житомирській області під час здійснення державного контролю повноважень вимагати в судовому порядку скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки (запису в реєстрі про речове право оренди).
		3.2. Прокурор у запереченнях проти відкриття касаційного провадження зазначив, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права з урахуванням висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19, а доводи скаржника про наявність підстав для касаційного оскарження не відповідають дійсності.      
		У відзиві на касаційну скаргу прокурор просить відмовити в її задоволенні, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.08.2021 залишити без змін, акцентуючи увагу на тому, що заявник касаційної скарги не навів жодних підстав, які б свідчили про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права або порушення вимог процесуального права. 
		Прокурор зазначає, що скаржник не бере до уваги те, що під час вирішення спорів має враховуватися саме остання правова позиція Верховного Суду, про що зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 30.01.2019. 
		Так, у справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції посилаючись на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19 та норми чинного законодавства зазначив, що органи Держгеокадастру можуть звертатися до суду з такою категорією спорів якщо це необхідно для здійснення їх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності.
		Зазначені висновки є останніми відносно правових позицій, на які посилається скаржник у касаційній скарзі та мають бути враховані при вирішенні аналогічних справ.
		4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
		4.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		4.2. Згідно з частиною 3 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		У статті 14 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
		Відповідно до частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
		Згідно із частиною 3 статті 41 Господарського процесуального кодексу України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
		У статті 53 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
		Відповідно до частини 4 статті 53 зазначеного Кодексу прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, в пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, пункт 26 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).
		Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (пункт 27 постанови від 26.06.2019 у справі №  587/430/16-ц).
		У пункті 3 частини 1 статті 1311 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
		Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті  23 Закону України "Про прокуратуру").
		Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1- 3 частини 4 статті  23 Закону України "Про прокуратуру").
		Системне тлумачення положень статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення її інтересів, зокрема, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах. 
		Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно із частиною 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу, про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті.
		У пункті 54 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (залишення позову без розгляду).
		Проте процедура, передбачена абзацами 3 і 4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Тобто залишення позову прокурора без розгляду після відкриття провадження у справі стосується виключно випадків, коли прокурор правильно визначив орган, уповноважений на захист інтересів держави у спірних правовідносинах в обраний прокурором спосіб, проте не підтвердив наявності підстав для представництва інтересів держави в особі цього органу в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру". 
		Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (пункт 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).
		4.3. У пунктах 44- 51 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19, правову позицію в якій враховано судом апеляційної інстанції, зазначено таке:
		"44. Згідно з абзацом 4 статті 15-2 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.
		45. Відповідно до Положення Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
		46. Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль): за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах (підпункт 25-1 пункту 4 Положення).
		47. Наведене свідчить, що органи Держгеокадастру можуть виконувати: 1) функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності; 2) функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.
		48. Згідно зі статтею 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійсненні їхніх повноважень у спосіб, що перебачений Конституцією та законами України. Отже,  міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи відповідно до статті 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" наділені повноваженням звернення до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень.
		49. Відповідно до статті 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель"та пункту 5-1 Положення посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.
		50. З наведених норм права вбачається, що органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійсненні їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.
		51. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду не погоджується з доводами касаційної скарги про те, що органи Держгеокадастру не наділені правом звернення до суду з відповідними позовними вимогами".
		4.4. Суд апеляційної інстанції установив, що як свідчать матеріали справи, 20.01.2021 прокуратурою повідомлено в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" ГУ Держгеокадастру про порушення вимог земельного законодавства при передачі Житомирською міською радою в користування ОК "Гаражно-будівельний кооператив "Хмільники" земельної ділянки. Однак, у відповідь на зазначене повідомлення ГУ Держгеокадастру 27.0.2021 (лист № 10-6-0.61-448/2-21) повідомило прокуратуру, що у зв`язку із обмеженим фінансуванням стосовно сплати судового збору немає можливості самостійно звернутись до суду і не заперечує щодо звернення прокурора з відповідним позовом.
		Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що після отримання повідомлення прокурора про встановлення підстав та намір здійснювати представництво, уповноважений орган не оскаржив наявність підстав для представництва, як це визначено у частині 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та самостійно не звернувся до суду, що вказує про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі зазначеного органу.
		4.5. У постанові Верховного Суду від 05.10.2021 у справі № 925/1214/19 зазначено, що за своєю правовою природою залишення позову без розгляду, що унормовано статтею 226 Господарського процесуального кодексу України, є відмовою суду розглянути звернення особи про захист її порушеного права (позов) внаслідок визначених указаною статтею недоліків або дій цієї особи. Наведений у статті 226 Господарського процесуального кодексу України перелік підстав для залишення позову без розгляду є вичерпним.
		Зокрема, згідно з пунктом 2 частини 2 статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано. 
		4.6. Як установив суд апеляційної інстанції та свідчать матеріали справи, прокурор у цій справі звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі                                                 ГУ Держгеокадастру, визначивши цей орган уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
		Залишаючи без розгляду позовну заяву прокурора в інтересах держави в особі                   ГУ Держгеокадастру на підставі пункту 2 частини 1  статті 226 Господарського процесуального кодексу України, місцевий господарський суд дійшов висновку, що визначений прокурором орган не наділений відповідними повноваженнями у спірних правовідносин.
		Однак, місцевий господарський суд не врахував, що у випадку, якщо суд встановить, що визначений прокурором позивач не є органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, тобто, відбулося звернення прокурора в інтересах неналежного позивача, це матиме процесуальним наслідком відмову в задоволенні відповідного позову, а не залишення позову прокурора без розгляду на підставі положень пункту 2 частині 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
		Близькі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26.08.2020 у справі № 911/2032/17.
		Отже, встановлення судом факту звернення прокурора в інтересах неналежного позивача має наслідком відмову в задоволенні позову за результатом розгляду справи по суті.
		Однак, наведене помилково не було враховано господарським судом першої інстанції, що призвело до помилкового застосування ним норм процесуального права. 
		4.7. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.08.2021 про скасування ухвали місцевого суду в частині залишення позову прокурора в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру ухвалено з дотриманням норм процесуального законодавства та з урахуванням останніх висновків Верховного Суду, а  доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження.
		Водночас Верховний Суд не надає оцінки доводам скаржника про відсутність правового висновку Верховного Суду у справах за позовами прокурора про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про інше речове право про право оренди земельної ділянки, оскільки справа по суті позовних вимог із застосуванням відповідної норми матеріального права судами не розглядалася.   
		У частині зміни судом апеляційної інстанції  пункту 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду Житомирської області від 24.06.2021 (щодо заяви прокурора про забезпечення позову) постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.08.2021 учасниками справи не оскаржено.  
		5. Висновки Верховного Суду
		5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		За змістом частини 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. 
		За змістом частини 1 статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		5.2. Ураховуючи викладене, беручи до уваги обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, а також те, що судом правильно застосовано норми права, а скаржником не доведено наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень на підставі абзацу 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів не вбачає правових підстав для скасування оскарженої у справі постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.08.2021 та задоволення касаційної скарги, а судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.
		Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		П О С Т А Н О В И В :
		1. Касаційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Хмільники" залишити без задоволення.
		2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.08.2021 у справі № 906/260/21 залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                            Т. Б. Дроботова
		 
		Судді                                                                                                         Н. О. Багай
		 
		                                                                                                           Ю. Я. Чумак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...