Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 643/19361/14-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Зловживання впливом.
Надіслано для оприлюднення: 05.11.2021. Зареєстровано: 05.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 08.11.2021.

Номер судового провадження: 1-кп/643/16/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12014220010000149

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Провадження № 1-кп/643/16/21 
		Справа № 643/19361/14-к
		 
		ВИРОК 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05.11.2021  Московський районний суд м.Харкова у складі
		головуючого судді ОСОБА_1 
		при секретарі ОСОБА_2 , 
		за участю прокурора ОСОБА_3 , 
		захисника ОСОБА_4 ,
		обвинуваченого ОСОБА_5 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженця Б.Колодязь, Вовчанського району, Харківської області, громадянина України, якмй мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , працював на посаді старшого вимкладача кафедри безпеки життєдіяльності Харківського національного технічного університету сільського господарства ім. Петра Василенка, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України,-
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		ОСОБА_5 пред`явлене обвинувачення в тому, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючи в посаді старшого викладача кафедри безпеки життєдіяльності Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка (далі  ХНТУСГ), у середині червня 2014 року, більш точна дата та час в ході досудового розслідування не встановлені, перебуваючи на автомобільній стоянці супермаркету «Клас» за адресою м.Харків, Салтівське шосе 248, дізнався про намір ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримати посвідчення тракториста-машиніста. Використовуючи зазначену інформацію з метою незаконного збагачення, переслідуючи корисливий мотив та усвідомлюючи протиправний характер скоюваних ним дій, ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_6 про те, що він може вплинути на прийняття особами, уповноваженими на виконання функцій держави  службовими особами Державної інспекції сільського господарства в Харківській області, рішення про видачу посвідчення тракториста-машиніста, та медичної довідки, щодо придатності до керування транспортними засобами, за умови надання йому неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у сумі 5300 гривень.
		11.07.2014, близько 11:45 год. ОСОБА_5 , зустрівшись із ОСОБА_6 біля входу до будівлі ХНТУСГ, за адресою м.Харків, проспект Московський, 45, одержав від останнього частину неправомірної вигоди для себе у сумі 2800 гривен, за здійснення впливу на прийняття особами, уповноваженими на виконання функцій держави  службовими особами Державної інспекції сільського господарства в Харківській області, рішення про видачу посвідчення тракториста-машиніста. 
		15.09.2014, близько 11:45 год. ОСОБА_5 , перебуваючи разом із ОСОБА_6 у власному автомобілі «Toyota Prado», державний номер НОМЕР_1 , на автомобільній стоянці ХНТУСГ, за адресою м.Харків, проспект Московський, 45, одержав від останнього залишок неправомірної вигоди для себе у сумі 2500 гривен, за здійснення впливу на прийняття особами, уповноваженими на виконання функцій держави  службовими особами Державної інспекції сільського господарства в Харківській області, рішення про видачу посвідчення тракториста-машиніста, та передав, в свою чергу, ОСОБА_6 свідоцтво (серія ТМ №349-11) про присвоєння (підвищення) робітничої кваліфікації, видане Державним підприємством учбово-курсовий комбінат «Харківжитлобуд» 18.06.2014 року, на ім`я ОСОБА_6 , медичну довідку щодо придатності до керування транспортним засобом (12 серія ЯЯШ №749449) видану ТОВ МЦ «Віталонг» 14.07.2014 року, на ім`я ОСОБА_6 , посвідчення (серія НОМЕР_2 ) тракториста-машиніста видане Державною інспекцією сільського господарства в Харківській області 12.09.2014 року на ім`я ОСОБА_6 , після чого злочинна діяльність ОСОБА_5 була припинена працівниками правоохоронних органів. 
		Таке обвинувачення, пред`явлене ОСОБА_5 , кваліфіковане за ч.2ст.369-2 Кримінального кодексу України (далі - КК України), тобто зловживання впливом, а саме одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.
		Дослідивши докази по справі, суд вважає, що ОСОБА_5 підлягає виправданню, оскільки не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа.
		При цьому суд відкидає докази обвинувачення, з наступних мотивів.
		За процесуальними джерелами та порядком отримання докази обвинувачення можливо поділити на такі групи:
		-документи та речові докази, отримані під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій;
		-документи та речові докази, отримані під час проведення слідчих (розшукових) дій;
		-висновки експертів;
		-показання свідків;
		-документи, витребувані стороною обвинувачення. 
		Мотиви, з яких суд відкидає документи та речові докази, отримані під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій
		Так, під час судового розгляду прокурор надав суду наступні документи та речові докази, отримані під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій:
		-протокол огляду та вручення грошових купюр від 11 липня 2014 року з додатком ксерокопій грошових коштів на загальну суму 2800 гривень, відповідно до якого були оглянуті грошові кошти (т.1 а.с.67-70);
		-протокол огляду, помітки та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів  грошових купюр від 15 вересня 2014 року з додатком ксерокопій грошових коштів на загальну суму 2500 гривень, відповідно до якого були оглянуті та оброблені люмінесцентним барвником грошові кошти (т.1 а.с.71-74);
		-протокол про результати контролю за вчиненням злочину  спеціального слідчого експерименту, початого об 11 годині 00 хвилин 11 липня 2014 року та закінченого о 14 годині 28 хвилин 15 вересня 2014 року, в якому описано про огляд грошових коштів, передачу їх ОСОБА_5 , обшук останнього та вилучення грошових коштів (т.1 а.с.206-214);
		-протокол про результати проведення негласних слідчих розшукових дій  аудіо-, відео контроль особи від 14.07.2014 року, в якому описується зустріч ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (т.1 а.с.227-228);
		-протокол про результати проведення негласних слідчих розшукових дій  аудіо-, відео контроль особи від 22.09.2014 року, в якому описується зустріч ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (т.1 а.с.230-231);
		-протокол про результати проведення негласних слідчих розшукових дій  зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 25.09.2014 року, в якому наводиться розмова ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (т.1 а.с.232-233). 
		Відповідно до ч.1, п.1 ч.2ст.87 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованихКонституцієюта законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.
		Згідно вимог ст.ст.260, 263, 271 КПК України, всі негласні слідчі (розшукові) дії, проведені у вказаному кримінальному провадженні, а саме: аудіо-, відео контроль особи, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту (оскільки при цьому виникла необхідність тимчасового обмеження конституційних прав ОСОБА_5 ), потребували попереднього дозволу суду, а саме  повинні бути проведені на підставі рішення слідчого судді.
		Відповідно до ч.2ст.92 КПК України, обов`язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.
		Разом з тим, сторона обвинувачення, яка подала до суду зазначені вище документи та речові докази, отримані під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, не доказала допустимості цих доказів, а саме тієї обставини, що процесуальні дії, під час яких були отримані ці докази, були проведені з попереднього дозволу суду, оскільки не надала суду для безпосереднього дослідження рішення слідчогосудді,на підставіяких булопроведено негласніслідчі (розшукові)дії. 
		Тому документи та речові докази, отримані під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії за результатами негласних слідчих (розшукових) дій, суд визнає недопустимими доказами. 
		Такий висновок суду узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 17.09.2019 у справі № 285/3351/13-к, від 05.11.2019 у справі № 128/6255/14-к, від 14.11.2019 у справі № 757/11968/14-к, від 08.08.2020 у справі № 753/22109/16-к. 
		   Крім того, згідно ч.2 ст.246 КПК України (в редакції закону на час вчинення відповідних процесуальних дій), негласні слідчі (розшукові) дії, передбаченістаттями 260,261,262,263,264(в частині дій, що проводяться на підставі ухвали слідчого судді),267,269,270,271,272,274цього Кодексу,проводяться виключноу кримінальномупровадженні щодотяжких абоособливо тяжких злочинів.
		   Кримінальне правопорушення, передбачене ч.2ст.369-2 КК України, яке пред`явлене ОСОБА_5 , є нетяжким злочином на цей час та було злочином середньої тяжкості станом на час його скоєння, як зазначено в обвинувальному акті (середина червня 2014 року  15.09.2014 року). 
		   Разом з тим, кримінальне провадження було розпочато 26.06.2014 року за ч.3 ст.368 КК України, про що свідчить витяг з кримінального провадження (т.1 а.с.180).
		   Як зазначено у вказаному витягу, підставою для відкриття кримінального провадження була заява ОСОБА_6 щодо протиправних дій службових осіб одного з вищих навчальних закладів міста Харкова, які у змові вимагають неправомірну вигоду у сумі 5000 гривень за вирішення питання на користь ОСОБА_6 .
		   Разом з тим, сам зміст вказаної заяви ОСОБА_6 до правоохоронних органів значно відрізняється від тих відомостей, які були внесені слідчим до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
		   Так, у вказаній заяві ОСОБА_6 повідомляє, що працівники кафедри безпечної життєдіяльності Харківського національного технічного університету сільського господарства ОСОБА_5 та ОСОБА_7 повідомили йому, що можна прискорити процедуру отримання посвідчення на право керування трактором за 5000 гривень та за 300 гривень зроблять йому медичну картку (т.1 а.с.179).
		   При цьому слідчий, вносячи відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань не звернув уваги на те, що працівники вказаного університету відповідно до законодавства України не наділені правом видавати медичні довідки та посвідчення тракториста, а тому підстав розпочинати досудове розслідування за ч.3 ст.368 КК України не було.
		   Разом з тим, розпочавши досудове розслідування за ч.3 ст.368 КК України, яка передбачає кримінальну відповідальність за тяжкий злочин, слідчий штучно створив можливість проведення негласних слідчих (розшукових) дії, передбаченихстаттями 260,261,262,263,264(в частині дій, що проводяться на підставі ухвали слідчого судді),267,269,270,271,272,274 КПКУкраїни. 
		    При цьому вносячи відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань слідчому навіть не потрібно було наявності документів про права та обов`язки викладачів університету сільського господарства, оскільки вимоги про суб`єктів, які мають право видавати медичні довідки та посвідчення тракториста визначені загальнодоступним (в тому числі і для слідчого) законодавством України. 
		   Для того, щоб зробити висновок про те, що працівники університету сільського господарства не наділені правом видачі медичних довідок та посвідчень трактористів, у слідчого під час попередньої правової кваліфікації не було жодних об`єктивних перепон. 
		   Підсумовуючи зазначене, суд констатує, що негласні слідчі(розшукові)дії укримінальному провадженніпро злочинсередньої тяжкостібуло проведеновсупереч вимогамч.2ст.246КПК України,а отже отриманіза їхрезультатами зазначенівище докази,включаючи  носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії за результатами негласних слідчих (розшукових) дій, є також недопустимими з огляду на приписи ч.1 ст.87 КПК України та істотне порушення гарантованого ст.32 Конституції України права людини, яка передбачає, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.
		Крім того, суд відмічає, що хоча вказані вище докази, отримані під час проведення негласних слідчих (розшукових) дії, суд визнав недопустимими доказами, під час їх дослідження в судовому засіданні встановлено, що ніяких фактичних даних зловживання впливом з боку ОСОБА_5 ці докази не містять.
		Мотиви, з яких суд відкидає документи та речові докази, отримані під час проведення слідчих (розшукових) дій
		   Відповідно до протоколу огляду місця події від 15 вересня 2014 року, в цей день в період з 11 години 50 хвилин до 12 години 51 хвилину слідчий провів огляд ганку Харківського національного технічного університету сільського господарства. В ході огляду о/у ВДСБЄЗ ХМУ ОСОБА_8 зробив змиви з долоней рук ОСОБА_5 (т.1 а.с.200-202). 
		Згідно ч.ч.1 та 5 ст.237 КПК України, з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. При проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу.
		Оскільки змиви з долоней рук не відносяться до документів та речей, вилучених з обігу, цілком можливо припустити, що слідчий вважав змиви з долоней рук річчю. 
		КПК України не містить спеціального визначення, що є річчю (на відміну від поняття документа, яке розкривається у ст.99 КПК України).
		У той же час ст.98 КПК України розкриває зміст поняття речовий доказ. 
		Разом з тим, ч.5 ст.237 КПК України надає право вилучати під час огляду не речові докази, а саме речі. 
		При цьому ст.3 КПК України визначає основні терміни Кодексу і в частині третій закріплює правило, за яким інші терміни, що вживаються в цьому Кодексі, визначаються спеціальними нормами у цьому Кодексі та інших законах України. 
		Законом України, який визначає такий термін, як речі, є Цивільний кодекс України (далі  ЦК України).
		Так, відповідно до ст.179 ЦК України, річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.
		Згідно до вимог ст.178 ЦК України, речі є різновидом об`єктів цивільних прав.
		В свою чергу ст.179 ЦК України визначає, що об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.
		Таким чином, річ, як об`єкт цивільних прав, повинна відповідати критерію оборотоздатності. 
		Разом зтим,змиви здолоней рук ОСОБА_5 не відповідають наведеним вище ознакам, притаманним речам. 
		Змиви здолоней рук ОСОБА_5 є не річчю, а є зразком для експертизи, як, наприклад, сліди пальців рук (долоней). 
		На користь такого висновку суду свідчить і той факт, що у подальшому слідчий направив змиви здолоней рук ОСОБА_5 для проведенняекспертизи (т.1а.с.215-218). 
		Разом з тим, КПК України передбачає спеціальний порядок отримання зразків для експертизи.
		Так, відповідно до ч.3 ст.245 КПК України, відбирання біологічних зразків у особи здійснюється за правилами, передбаченимистаттею 241цього Кодексу. У разі відмови особи добровільно надати біологічні зразки слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, що розглядається в порядку, передбаченомустаттями 160-166цього Кодексу,має праводозволити слідчому,прокурору (абозобов`язати їх,якщо клопотаннябуло поданостороною захисту)здійснити відбираннябіологічних зразківпримусово. 
		КПК України не містить визначення такого терміну, як біологічний зразок.
		Разом з тим, у теорії права автори методичних рекомендацій «Примусовий відбір зразків у особи для проведення експертизи» надають декілька визначень. Так, наприклад, до зразків біоматеріалу належать кров, сеча, жовч, слина, м`язи, частини внутрішніх органів, кістки, мазки з вмістом вагіни, ротової порожнини; зразки біологічного середовища  слина, сеча, змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук, кров (Примусовий відбір зразків у особи для проведення експертизи. Методичні рекомендації для практичних підрозділів. ДДУВС МВС України. Дніпро : Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, 2017. 36 с).
		Таким чином суд приходить до висновку, що навіть маючи на меті вилучення зразків хімічної речовини, слідчий повинен був усвідомлювати, що роблячи змиви з долоней особи, він разом з хімічною речовиною робить змив і зразків біологічного середовища людини, а саме поту та жиру, що виділяються через розташовані на долонях вихідні отвори потових залоз. 
		Тому відібрання зразків у даному випадку повинно було проведено за правилами освідування особи: на підставі постанови прокурора, а у разі відмови особи добровільно надати біологічні зразки  за ухвалою слідчого судді. 
		При цьому суд вважає проведене вилучення змивів з долоней рук ОСОБА_5 (всупереч встановленої законодавством процедури, без добровільної згоди) поводженням, що принижує гідність останнього.
		Підсумовуючи зазначене, суд констатує, що огляд місця події від 15 вересня 2014 року в частині вилучення змивів з долоней рук ОСОБА_5 було проведено всупереч зазначеним вище вимогам ст.ст.237,241,245 КПКУкраїни,а отжеотримані зайого результатамизазначені вищедокази (протокологляду місцяподії вчастині вилученнязмивів здолоней рук ОСОБА_5 ; носіїінформації,на якихза допомогоютехнічних засобівзафіксовані процесуальнідії зарезультатами вказаноїслідчої (розшукової)дії, та самі ці змиви з рук) є недопустимими з огляду на приписи ч.1 ст.87 КПК України та істотне порушення гарантованих ст.28 Конституції України та ст.3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод прав людини, які передбачають, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню,жодна людинабез їївільної згодине можебути підданамедичним,науковим чи іншим дослідам.
		   Відповідно до протоколу обшуку від 15 вересня 2014 року, в цей день в період з 13 години 02 хвилини до 14 години 28 хвилин на ганку Харківського національного технічного університету сільського господарства слідчим було проведено особистий обшук ОСОБА_5 , в ході якого останній добровільно надав 2500 гривень, а також у барсетці виявлено 3400 гривень, а також інші предмети, які були вилучені (т.1 а.с.203-204). 
		   Згідно ч.ч.1та 2КПК України,порядок кримінальногопровадження натериторії Українивизначається лишекримінальним процесуальнимзаконодавством України. Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положеньКонституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.
		   Порядок проведення обшуку особи чітко регламентований КПК України.
		   Так, відповідно до ч.3 ст.208 КПК України, обшук особи може бути проведений під час затримання.
		   Крім того,згідно ч.5ст.236КПК України, зарішенням слідчогочи прокурораможе бутипроведено обшукосіб,які перебуваютьв житлічи іншомуволодінні,якщо єдостатні підставивважати,що вонипереховують присобі предметиабо документи,які маютьзначення длякримінального провадження. 
		   Таким чином, КПК України передбачає лише два випадки обшуку особи: під час затримання (зі складанням протоколу затримання) та під час обшуку житла чи іншого володіння особи (за рішенням слідчого чи прокурора). 
		   Разом з тим, ні затримання, ні обшуку житла чи іншого володіння особи під час вилучення у ОСОБА_5 2500 гривень 15 вересня 2014 року не було. 
		   Підсумовуючи зазначене, суд констатує, що обшук особи ОСОБА_5 15 вересня 2014 року проведено всупереч вимогам ч.3 ст.208, ч.5 ст.236 КПК України, а отже отримані за його результатами зазначені вище докази у виді протоколу обшуку, носіїв інформації,на якихза допомогоютехнічних засобівзафіксовані процесуальнідії зарезультатами вказаноїслідчої (розшукової)дії, та 2500 гривен є також недопустимими з огляду на приписи ч.1 ст.87 КПК України та істотне порушення гарантованого ст.32 Конституції України права людини, яка передбачає, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.
		   При цьому надання стороною обвинувачення суду копії ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м.Харкова від 22 серпня 2014 року про надання дозволу на проведення обшуку особи ОСОБА_5 вказаних висновків суду не спростовує, оскільки кримінальне процесуальне законодавство не наділяє слідчого суддю правом надавати такий дозвіл. 
		Такий висновоксуду узгоджуєтьсяз правовимивисновками ВерховногоСуду,викладеними упостанові від 23 травня 2018 року у справі № 243/6674/17, в якій було визнано, що повноваження слідчого судді виносити ухвалу про надання дозволу на проведення позапланової перевірки, не передбачено КПК України. 
		Тому як і в випадку з ухвалою слідчого судді про проведення позапланової перевірки, так і в випадку ухвали слідчого про надання дозволу на обшук особи слід зробити висновок, що обидва види таких ухвал не передбачені КПК України, як і прав слідчого судді їх постановляти. Тому наявність таких ухвал слідчого судді жодним чином не легітимізує незаконність проведення як позапланової перевірки, так і обшуку особи (на відміну від обшуку житла та іншого володіння особи).
		Крім того, за клопотанням сторони обвинувачення були долучені протоколи допиту під час досудового слідства свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (т.2 а.с.80-95, 184-188).
		   Разом зтим,суд вважаєці протоколидопиту недопустимимидоказами,оскільки відповіднодо вимогч.1ст.23КПК України,показання учасниківкримінального провадженнясуд отримуєусно. 
		Мотиви, з яких суд відкидає висновки експертів 
		   Згідно висновку експерта №139 від 17.09.2014 року, на поверхні грошових купюр сумою 2500 гривень, на поверхні ватних тампонів зі змивами з долоней рук гр. ОСОБА_5 і на ватному тампоні, який представлено у якості зразка помітки грошових купюр, присутні нашарування спеціальної хімічної речовини, яка люмінесціює жовто-зеленим кольором. На поверхні контрольного ватного тампону нашарування спеціальної хімічної речовини відсутні. Вказані спеціальні хімічні речовини мають спільну родову належність між собою, а також зі спеціальною хімічною речовиною, яка представлена у якості зразка помітки грошових купюр та поверхні ватного тампону (т.1 а.с.215-218). 
		   Відповідно до висновку експерта №66 від 04.11.2014 року, наведено зміст розмови на наданих слідчим носіях інформації та зроблено висновок, що ОСОБА_5 належать голос та мовлення, зафіксовані на цих носіях інформації (т.2 а.с.4-23).
		   Так, як вбачається з вказаних висновків експертів, під час проведення вказаних експертиз були досліджені зазначені вище у вироку докази - 2500 гривень, вилучені під час обшуку особи; змиви з долоней рук ОСОБА_5 ; носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії за результатами негласних слідчих (розшукових) дій та слідчих (розшукових) дій. 
		Разом з тим, з мотивів зазначених вище у вироку, суд визнав ці документи та речові докази недопустимими доказами.
		Відповідно до ч.5ст.101 КПК України, висновок експерта не може ґрунтуватися на доказах, які визнані судом недопустимими.
		За таких обставин суд відкидає зазначені висновки експертів, оскільки вони ґрунтуються на доказах, які визнані судом недопустимими. 
		Мотиви, з яких суд відкидає показання свідків
		   Під час судового розгляду були допитані наступні свідки сторони обвинувачення.
		   Так, свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_7 та ОСОБА_12 показали, що працювали разом з ОСОБА_5 в Харківському національному технічному університеті сільського господарства, але про зловживання впливом з його боку на службових осіб Державної інспекції сільського господарства в Харківській області їм нічого не відомо.
		   Свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_9 показали, що працювали в Державній інспекції сільського господарства в Харківській області. При цьому ОСОБА_9 видавав ОСОБА_6 посвідчення тракториста-машиніста. Про зловживання впливом з боку ОСОБА_5 на службових осіб Державної інспекції сільського господарства в Харківській області їм нічого не відомо.
		   Свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_14 показали, що 15.09.2014 року працівники міліції запросили їх бути понятими під час помітки грошових коштів в сумі 2500 гривень, огляду місця події та обшуку ОСОБА_5 , під час якого були вилучені ці грошові кошти. 
		   Свідок ОСОБА_15 показав, що 11 липня 2014 року приймав участь в якості понятого під час огляду та вручення працівниками міліції грошових коштів.
		   Свідок ОСОБА_16 показав, що знає ОСОБА_5 як сусіда. 
		   Свідок ОСОБА_6 показав, що познайомився з ОСОБА_5 , який запропонував йому отримати посвідчення тракториста за 5000 гривень та медичну довідку, необхідну для роботи, за 300 гривень. Після цього свідок звернувся до правоохоронних органів, де йому вручили 2800 гривень, які він передав ОСОБА_5 , а потім ще 2500 гривень, які він також передав ОСОБА_5 за посвідчення тракториста та медичну довідку. 
		   Відповідно до ст.85 КПК України, належними єдокази,які прямочи непрямопідтверджують існуваннячи відсутністьобставин,що підлягаютьдоказуванню укримінальному провадженні,та іншихобставин,які маютьзначення длякримінального провадження,а такождостовірність чинедостовірність,можливість чинеможливість використанняінших доказів.
		   Згідно п.п.1 та 2 ч.1 ст.91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
		   Разом з тим, наведені вище показання свідків  ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме: подію кримінального правопорушення, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_5 , та винуватість останнього, оскільки не містять ніяких фактичних даних про зазначені обставини. 
		   З цих мотивів суд відкидає показання зазначених свідків як не належні докази в частині обвинувачення. 
		   Показання свідків  ОСОБА_11 , ОСОБА_14  та  ОСОБА_6 суд вважає належними та допустимими, але не достатніми для прийняття рішення про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення.
		   Так, в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 показав, що не скоював інкримінованого йому кримінального правопорушення, не одержував неправомірної вигоди та не зловживав впливом, як зазначено у обвинувальному акті. 
		    Ці показання обвинуваченого підтвердив свідок  ОСОБА_9 , який показав, що видавав ОСОБА_6 посвідчення тракториста-машиніста. Про зловживання впливом з боку ОСОБА_5 на службових осіб Державної інспекції сільського господарства в Харківській області йому нічого не відомо.
		   Таким чином фактично головний свідок сторони обвинувачення, службова особа Державної інспекції сільського господарства в Харківській області ОСОБА_9 , який видавав ОСОБА_6 посвідчення тракториста-машиніста, і на якого, за версією сторони обвинувачення і повинен був впливати обвинувачений ОСОБА_5 для прийняття рішення про видачу ОСОБА_6 вказаного посвідчення, не підтвердив такого впливу. 
		   Відповідно до ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		   Згідно ст.94 КПК України, слідчий,прокурор,слідчий суддя,суд засвоїм внутрішнімпереконанням,яке ґрунтуєтьсяна всебічному,повному йнеупередженому дослідженнівсіх обставинкримінального провадження,керуючись законом,оцінюють кожнийдоказ зточки зоруналежності,допустимості,достовірності,а сукупністьзібраних доказів-з точкизору достатностіта взаємозв`язкудля прийняттявідповідного процесуальногорішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
		   Проаналізувавши за своїм внутрішнім переконанням показання свідків  ОСОБА_11 , ОСОБА_14  та  ОСОБА_6 у взаємозв`язку з показаннями обвинуваченого та свідка ОСОБА_9 , за відсутності інших допустимих доказів (речові докази, протоколи, висновки експертів), суд констатує, що є обґрунтовані сумніви щодо доведеності вини обвинуваченого, які тлумачаться на його користь. При цьому суд робить висновок про не достатність самих лише показань свідків  ОСОБА_11 , ОСОБА_14  та  ОСОБА_6 для прийняття рішення про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення.
		Мотиви, з яких суд відкидає документи,
		витребувані стороною обвинувачення
		   Листом Державної інспекції сільського господарства в Харківській області від 22.09.2014 року слідчому повідомляється, що працівником управління, відповідальним за видачу посвідчення на право керування тракторами є ОСОБА_9 , а документи, що були підставою для видачі ОСОБА_6 посвідчення тракториста-машиніста, було вкрадено (т.1 а.с.219).
		   Відповідно до наказу Державної інспекції сільського господарства в Харківській області від 10 лютого 2014 року затверджено склад комісії для приймання іспитів та переатестації трактористів-машиністів на території Харківської області (т.1 а.с.220-225).
		   Згідно довідки від 17.09.2014 року №152 Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка, ОСОБА_5 працює викладача кафедри безпеки життєдіяльності цього університету з 01.09.2005 року (т.1 а.с.235).
		   Наказами вказаного університету від 17.08.2005 року №06-06/137 від 29.08.2008 року №06-06/232, від 10.12.1998 року №18-06/175 підтверджується зарахування, прийняття на роботу та переведення ОСОБА_5 (т.1 а.с.236-237, 242-243).
		   Посадовою інструкцією старшого викладача кафедри (Безпека життєдіяльності) закріплені права і обов`язки ОСОБА_5 як викладача (т.1 а.с.238-241, т.2 а.с.27-30). 
		   Згідно характеристики за місцем роботи ОСОБА_5 характеризується позитивно (т.1 а.с.244).
		   Відповідно до вимоги про судимість, ОСОБА_5 не судимий (т.1 а.с.245).
		   Згідно довідок лікарів психіатра та нарколога, на відповідних обліках ОСОБА_5 не перебуває (т.1 а.с.246-247).
		   Копіями свідоцтва про присвоєння (підвищення) робітничої кваліфікації, посвідчення тракториста-машиніста та медичної довідки посвідчується, що ОСОБА_6 здобув професію тракторист та має право керування тракторами (т.1 а.с.249-250, т.2 а.с.1). 
		   Довідкою зав. кафедрою «Безпека Життєдіяльності» підтверджується, що автокурси «Підготовка водіїв автотранспортних засобів категорії В» університету входить до складу вказаної кафедри (т.2 а.с.26).
		   Разом зтим,наведені вищедокументи,витребувані стороноюобвинувачення, не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме: подію кримінального правопорушення, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_5 , та винуватість останнього, оскільки не містять ніяких фактичних даних про зазначені обставини. 
		   Тому зазначенівище документи,витребувані стороноюобвинувачення,не єналежними доказами. 
		   Підсумовуючи викладені мотиви, з яких суд відкидає докази обвинувачення, суд зазначає наступне. 
		   Відповідно до ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
		   Згідно ч.3 ст.373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		Відповідно дост.129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
		Згідно ч.1ст.8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
		Тому дослідивши докази по справі з точки зору їх належності і допустимості, та давши їм оцінку за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що ОСОБА_5 підлягає виправданню, оскільки не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа.
		Запобіжний захід у вказаному кримінальному провадженні не застосовувався. 
		Арешт на майно обвинуваченого не накладався. 
		Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимогст.100 КПК України.
		Процесуальні витрати суд відповідно дост.124 КПК Українине стягує з обвинуваченого.
		     На підставі викладеного, керуючись ст.ст.369-374 КПК України, -
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		ОСОБА_5 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченому ч.2ст.369-2 КК України,та виправдати. 
		Долю речових доказів вирішити наступним чином: змиви здолоней рук ОСОБА_5 та носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії за результатами негласних слідчих (розшукових) дій та слідчих (розшукових) дій, які зберігаються у кримінальній справі, залишити у кримінальній справі. 
		Процесуальні витрати не стягувати з обвинуваченого.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга подається через суд, який ухвалив судове рішення, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
		 Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...