Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 215/994/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 08.11.2021.
Дата набрання законної сили: 01.11.2021
Номер судового провадження: 61-5276ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		01 листопада 2021 року
		м. Київ
		 
		справа № 215/994/19
		провадження № 61-5276св21
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		 
		Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
		 
		учасники справи:
		 
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П.,
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		Описова частина
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2  про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
		 
		Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 01 лютого 2019 року він дізнався від свого хрещеного батька ОСОБА_3 , про смерть його батька - ОСОБА_4 , з яким він не проживав сумісно та не спілкувався. Вказував на те, що після розлучення його батьків у 90-х роках батько з ним не спілкувався та уникав з ним зустрічей. З 90-х років він бачив батька декілька разів.
		Оскільки ОСОБА_3 , який повідомив йому про смерть батька, не знав коли саме помер ОСОБА_4 , він звернувся до відділу РАГС та отримав копію свідоцтва про смерть, з якого йому стало відомо, що його батько помер              ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Після отримання інформації про дату смерті його батька він звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.     
		У нотаріальній конторі йому повідомили, що спадкова справа відкрита та           з заявою про прийняття спадщини зверталася ОСОБА_2 , за життя померлий батько заповіту не склав.
		03 лютого 2019 року він дізнався, що ОСОБА_2 зверталася до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу про визнання факту проживання однією сім`єю з його померлим батьком та встановлення права власності на майно, яке залишилось після його смерті.
		07 лютого 2019 року він отримав копію рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 27 листопада 2018 року, яким позов ОСОБА_2 задоволено частково, встановлено факт проживання однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом як за спадкоємцем четвертої черги після ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		13 лютого 2019 року він звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, однак постановою державного нотаріуса Другої криворізької державної нотаріальної контори від 13 лютого 2019 року йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з тим, що він пропустив шестимісячний строк прийняття спадщини.
		Із вказаної постанови нотаріуса йому стало відомо, що ОСОБА_2 , звертаючись до нотаріуса, вказала, що інших спадкоємців, передбачених законом, немає, хоча знала, що у померлого є син.
		Крім того, вказував на те, що навіть, якби йому було відомо про смерть батька, він не мав би можливості звернутися до нотаріальної контори                    з заявою про прийняття спадщини у строк, передбачений законом, оскільки тяжко хворів. У період з 13 січня 2018 року по 21 січня 2018 року та                             з 28 лютого 2018 року по 07 березня 2018 року він перебував на стаціонарному лікуванні, а потім ще один місяць на амбулаторному лікуванні під наглядом лікарів.
		З огляду на вказане, вважав, що він з поважних причин пропустив строк прийняття спадщини після смерті батька. 
		З урахуванням зазначеного та уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просив визначити йому двомісячний строк для подання до Другої криворізької державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті його батька ОСОБА_4 .
		 
		Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 25 листопада 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 не довів, що встановлений законом строк на звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини пропущений ним         з поважних причин, які у розумінні статті 1272 ЦК України, пов`язані                         з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, які б перешкоджали позивачу у встановлений законом шестимісячний строк звернутися до нотаріальної контори.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 листопада 2020 року скасовано, ухвалено нове рішення.
		Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
		Визначено ОСОБА_1 додатковий строк, тривалістю два місяці для подання до Другої криворізької державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 .
		Вирішено питання розподілу судових витрат.
		 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив із того, що факт перебування позивача на амбулаторному та стаціонарному лікуванні є поважною причиною пропуску позивачем встановленого законом строку для прийняття спадщини.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
		 
		У березні 2021 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивач надав докази поважності причин пропуску строку прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті його батька.
		Вказувала на те, що спадкодавець і позивач ніколи не спілкувались, а тому їй не було відомо про те, що у спадкодавця є син. Позивач не цікавився життям та здоров`ям спадкодавця, не був присутнім на похованні спадкодавця.
		Зазначала, що у період шестимісячного строку для прийняття спадщини позивач перебував на амбулаторному лікуванні з 13 січня 2018 року                     по 21 січня 2018 року та на стаціонарному лікуванні з 28 лютого 2018 року по 07  березня 2018 року, а увесь інший час був працездатним, лише навідував лікаря та проходив обстеження. 
		А тому відсутні підстави для висновку про те, що хвороба позивача та незнання про смерть спадкодавця є об`єктивними та непереборними перешкодами,  з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.
		 
		Підставами касаційного оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм прав у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду  від 09 грудня 2020 року у справі № 750/8810/19 (провадження                                     №  61-6302св20), від 07 жовтня 2020 року у справі № 234/17511/19 (провадження № 61-8215св20).
		 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		 
		У травні 2021 року ОСОБА_1 в особі адвоката Лушпенка Д. С. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судове рішення апеляційного суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		 
		Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , шлюб між якими розірваний  23 січня 1997 року.
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , після смерті якого відкрилась спадщина. 
		 
		Постановою державного нотаріуса Другої криворізької державної нотаріальної контори Тімошиної О. В. від 13 лютого 2019 року            ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке належало померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , у зв`язку з тим, що він пропустив шестимісячний строк прийняття спадщини та документально не підтвердив факт сумісного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
		 
		У вказаній постанові також вказано про те, що рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу, справа № 215/3516/18; 2/215/1883/18 визнано право власності в порядку спадкування на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , за ОСОБА_2 , факт проживання однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини разом із спадкодавцем визнано за нею ж цим же рішенням суду. ОСОБА_2 в установлений законом строк з`явилась до нотаріальної контори та подала заяву про прийняття спадщини, вказавши          у своїй заяві, що інших спадкоємців, передбачених законом, немає.
		 
		Рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 листопада 2018 року позов ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради про встановлення фактів, що мають юридичне значення, та визнання права власності, задоволено частково.
		Встановлено факт прийняття ОСОБА_6 спадщини, що відкрилась після смерті матері ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 і складається         із 1/3 частини квартири  АДРЕСА_1 .
		Встановлено факт проживання однією сім`єю не менш п`яти років до часу відкриття спадщини ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , померлого                   ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом як за спадкоємцем четвертої черги після ОСОБА_5 , померлого                             ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		У частині позовних вимог про визнання за ОСОБА_6 права власності на 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування після ОСОБА_7 , про визнання за ОСОБА_6 права власності на 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування після ОСОБА_8 , про визнання за ОСОБА_5 права власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 , відмовлено.
		 
		Відповідно до виписки із медичної картки стаціонарного хворого № 119-г, виданої КЗ «Криворізька міська лікарня №4» ДОР», позивач з 28 лютого      2018 року по 07 березня 2018 року перебував у стаціонарі в гематологічному відділенні з діагнозом: справжня поліцитемія. ОСОБА_1 знаходиться на «Д» обліку у лікаря-гематолога з 2016 року з діагнозом: справжня поліцитемія. Раніше приймав дезагреганти курсами. Теперішнє погіршення близько двох тижнів. Госпіталізований в гематологічне відділення для проведення курсу кровопускань.
		 
		Відповідно до відповіді КП «Криворізька міська лікарня №4» ДОР»                       від 19 березня 2019 року № 48 ОСОБА_1 згідно з амбулаторною карткою  № 291 знаходиться на диспансерному обліку у лікаря-гематолога з діагнозом: Справжня поліцитемія з 04 квітня 2016 року, коли вперше був встановлений вищевказаний діагноз. Справжня поліцитемія є хронічною хворобою. Медична допомога може надаватись в амбулаторних умовах, при погіршенні стану - стаціонарне лікування.
		 
		Згідно з листами КНП «ЦПМСД №1» КМР від 01 березня 2019 року № 321 та від 26 листопада 2019 року  № 2511, ОСОБА_1 згідно з записами амбулаторної картки № 121193 : з 13 січня 2018 року по 21 січня 2018 року знаходився на амбулаторному лікуванні (листок непрацездатності) у лікаря терапевта дільничного КУ«ЦПМСД №1» КМР згідно з діагнозом призначено лікування; 26 березня 2018 року - консультація лікаря-уролога КЗ «КМЛ №7» ДОР; 26 березня 2018 року - консультація лікаря-дерматолога КЗ «КМЛ №7» ДОР.
		 
		Відповідно до медичних документів, ОСОБА_1 , 1990 року народження, проходив 04 грудня 2017 року обстеження в КЗ «КМЛ №16» ДОР у лікаря гастроентеролога, та 12 грудня 2017 року проходив ультразвукове дослідження у БМДЦ.
		Згідно з копією амбулаторної картки ОСОБА_1 , наданої КНП «ЦПМСД №1» КМР за період з 01 листопада 2017 року по червень 2018 року, містяться записи за 13 лютого 2018 року, 16 лютого 2018 року, 21 лютого 2018 року,       26 березня 2018 року.
		 
		Відповідно до відповіді КП «Криворізька міська лікарня № 4» ДОР»                        від 29 листопада 2019 року № 1846, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходиться на диспансерному обліку у лікаря-гематолога                 з 04 квітня 2016 року з діагнозом: Справжня поліцитемія. Періодично відвідує амбулаторно лікаря-гематолога, проходить обстеження. Останнє відвідування лікаря - гематолога 11 вересня 2019 року. Перебував на стаціонарному лікуванні в гематологічному відділенні з 28 лютого 2018 року по 07 березня 2018 року з діагнозом: Справжня поліцитемія.
		 
		Відповідно до відповіді ТОВ «Медіком Кривбас» від 22 червня 2020 року             № 154 машиніст штабелеформувальної машини ЦВО-2 ПрАТ «ПівнГЗК» ОСОБА_1 , 1990 року народження, щорічно проходить огляди                      в ВВ № 2 ЛДЦ ТОВ «Медіком Кривбас»: 16 листопада 2017 року - діагноз: хронічний гастродуоденіт, фаза ремісії, придатний працювати машиністом штабелеформувальної машини; 27 листопада 2018 року - діагноз: хронічний гастродуоденіт, фаза ремісії, придатний працювати машиністом штабелеформувальної машини; 29 листопада 2019 року - діагноз: люмбалгія, фаза ремісії, хронічний гастродуоденіт, фаза ремісії, придатний працювати машиністом штабелеформувальної машини, що також підтверджується наданими картками працівника, який підлягає періодичному медичному огляду.
		 
		Мотивувальна частина
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,                                 є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права                      у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судове рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
		 
		Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
		 
		За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
		 
		До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
		 
		Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, а часом відкриття спадщини є день смерті особи.
		Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
		 
		Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1272 ЦК України).
		 
		Частиною третьою статті 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
		 
		Аналіз вищезазначеної норми закону свідчить про те, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані                  з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
		 
		За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
		 
		Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
		 
		Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
		 
		Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалим відрядженням, в тому числі закордонним; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
		При цьому, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.
		 
		Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
		 
		Подібний висновок викладений Верховним Судом України у постанові               від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16, Верховний Суд від таких висновків не відступав, про що свідчить практика застосування норм права у подібних правовідносинах, викладена у постановах від 18 січня 2018 року у справі № 198/476/16, від 1 лютого 2018 року у справі № 712/656/15,                     від 06 червня 2018 року у справі № 592/9058/17, від 11 липня 2018 року                  у справі № 381/4482/16-ц, від 25 квітня 2019 року у справі № 761/794/15-ц,      від 17 червня 2020 року у справі № 520/10377/17, від 18 травня 2021 року          № 615/1337/19 тощо.
		 
		У справі, яка перегладяться, установлено, що позивач із батьком ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не проживав, стосунки не підтримував, про смерть батька дізнався у лютому 2019 року та 13 лютого 2019 року звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини.
		 
		Також апеляційний суд установив, що згідно з медичними документами, які надав позивач, останній з 04 квітня 2016 року перебуває на диспансерному обліку у лікаря-гематолога з діагнозом: Справжня поліцитемія, яка                                                  є хронічною хворобою та потребує амбулаторного і, у разі загострення хвороби, - стаціонарного лікування. Наданими позивачем медичними довідками доведено, що в період часу з 13 січня 2018 року по 21 січня            2018 року перебував на амбулаторному лікуванні, з 28 лютого 2018 року по 07 березня 2018 року - на стаціонарному лікуванні, після якого протягом місяця лікувався амбулаторно під наглядом лікарів гематолога та терапевта.
		 
		Суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав, передбачених статтею 1272 ЦК України, для визначення позивачу додаткового строку для подання до нотаріуса заяви про прийняття спадщини, оскільки позивач надав докази на підтвердження поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини.
		 
		Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про те, що позивач не надав доказів поважних причин пропуску строку прийняття спадщини, не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи,                       а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		 
		Крім того, слід зазначити, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 травня 2021 року у справі № 215/3516/18 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Тернівського районного суду                        м. Кривого Рогу від 27 листопада 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради про встановлення фактів, що мають юридичне значення, та визнання права власності відмовлено.
		 
		Посилання як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених         у постановах Верховного Суду  від 09 грудня 2020 року у справі № 750/8810/19 (провадження № 61-6302св20), від 07 жовтня 2020 року у справі                                № 234/17511/19 (провадження № 61-8215св20), не заслуговують на увагу, оскільки у справі, яка переглядається, та у справах, на які посилається заявник, встановлені різні фактичні обставини.
		 
		Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну  скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
		 
		Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		 
		Постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року залишити без змін. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:   Г. В. Коломієць     Б. І. Гулько      Д. Д. Луспеник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...