Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 756/6966/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них; про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Надіслано судом: 07.11.2021. Зареєстровано: 07.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 09.11.2021.
Дата набрання законної сили: 11.11.2021
Номер судового провадження: 2/756/4446/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		11.10.2021 Справа № 756/6966/21
		                  Унікальний номер судової справи 756/6966/21
		Номер провадження 2/756/4446/21
		 
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		(заочне)
		 
		11 жовтня 2021 року                        Оболонський районний суд м. Києва у складі:
		головуючого  судді                                                                                Банасько І.М.,
		за участю секретаря судового засідання                                              Слуцького О.П.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
		 
		УСТАНОВИВ:
		У травні 2021 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача , просить суд ухвалити рішення, яким визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 . 
		Вимоги позову обґрунтовує наступним. Позивач є власником квартири АДРЕСА_1 згідно договору купівлі-продажу квартири від 26.12.2017. Згідно витягу з реєстру територіальної громади м. Києва у квартирі зареєстрована одна особа. Відповідач у вказаній квартирі не проживає з моменту укладення договору купівлі-продажу від 26.12.20217 та не є членом сім`ї позивача. Його особисті речі в квартирі відсутні. Продавці квартири - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не зняли з реєстраційного обліку у відчужуваній квартирі всіх осіб. 
		Ухвалою суду від 13.05.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №756/6966/21, визначено, що справа підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження.
		Ухвалою суду від 28.07.2021 постановлено закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до розгляду по суті.
		Позивач подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує, просить задовольнити, щодо заочного розгляду справи не заперечує.
		Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується наявними у справі документами, письмових пояснень щодо причин своєї неявки суду не надав.
		Разом з тим, відповідачем у встановлений законом строк до суду не подано заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та не подано відзиву на позовну заяву.
		Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, а тому суд прийшов до висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами.
		Відповідно до положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
		Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов`язки сторін та те, що представник позивача проти заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України та відповідно до ч. 1 ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
		Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
		ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 26.12.2017 (а.с. 8-10).
		За відомостями Реєстру територіальної громади м. Києва вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 11, 18).
		Згідно ст. 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася в 1997 році відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном , на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).
		Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення, будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст. 16, 386, 391 ЦК України. Об`єктом права власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст. 379, 382 ЦК України).
		Права власника житлового будинку квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
		Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
		Частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім`ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
		Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.
		Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім`ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім`ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
		За змістом зазначених норм матеріального права правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім`ї власника нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням, а також інші особи, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
		Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
		Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім`ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.
		Виходячи з наведеного, враховуючи, що право зареєстрованої в квартирі за згодою власника особи щодо користування квартирою, є похідним від прав власника на це житло, даних про те, що відповідач фактично проживає за адресою вищезазначеної квартири матеріали справи не містять, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки вбачаються визначені законом підстави для усунення позивачеві, як власникові квартири, перешкод у здійсненні ним права власності шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користування квартирою.
		Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 908,00 грн судового збору.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 76-81, 89, 259, 263-265, 268, 279, 280-284, 354 ЦПК України, суд,
		 
		УХВАЛИВ:
		Позов ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_4 ; РНОКПП невідомий) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити;
		Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою:   АДРЕСА_2 ;
		Стягнути з ОСОБА_2 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_4 ; РНОКПП невідомий) на користь ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати, пов`язані з оплатою судового збору в розмірі 908,00 грн.
		Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення;
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Оболонський районний суд м. Києва. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
		       Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.
		      
		       Суддя                                                                                                        І.М. Банасько

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...