Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 636/1297/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 08.11.2021. Зареєстровано: 08.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 09.11.2021.
Дата набрання законної сили: 21.10.2021
Номер судового провадження: 11-кп/818/1647/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019220440001192

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		__________________________________________________________________
		Справа №: 636/1297/20 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1 
		Провадження №:11-кп/818/1647/21 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2 
		Категорія: ст.286 КК України
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		21 жовтня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю прокурора ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , з участю представника потерпілої ОСОБА_9 , без участі самої потерпілої ОСОБА_10 , належним чином повідомленої про розгляд справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові дану справу за апеляційною скаргою прокурора на вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 20 01 2021 року, - 
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
		 
		Вказаним вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого техніком ТОВ «Видавничий Будинок «Фактор», зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		 
		визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
		На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання звільнено з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки та покладено обов`язки, передбачені ч.1 ст. 76 КК України.
		Речовий доказ - автомобіль «ГАЗ 2410»реєстраційний номер НОМЕР_1 , після набрання вироком законної сили  ухвалено повернути власнику ОСОБА_11 .
		Стягнуто зі ОСОБА_7 процесуальні витрати за проведення судової автотехнічної експертизи №7/1111СЕ-19 від 18.12.2019 року у розмірі 2512,16 грн., судової автотехнічної експертизи №7/423СЕ-20 від 19.03.2020 року у розмірі 942,06 грн., судової автотехнічної експертизи №7/434СЕ-20 від 23.03.2020 року у розмірі 1256,08 грн. та судової автотехнічної експертизи №7/509СЕ-20 від 30.03.2020 року у розмірі 1256,08 грн. на користь держави. 
		Арешт накладений на автомобіль «ГАЗ 2410» реєстраційний номер НОМЕР_1 , на підставі ухвал слідчого судді Чугуївського міського суду Харківської області від 18.09.2019 року скасовано.
		 
		Судом встановлено, що 15 09 2019 року о 14 - 30 годині ОСОБА_7 , керуючи технічно справним автомобілем «ГАЗ 2410» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі «Київ-Харків-Довжанський» з боку м. Харкова в напрямку м. Чугуєва зі швидкістю 75 км/год, в районі 533км+800 м, не переконавшись у безпеці своїх дій, обрав небезпечну швидкість руху та прийоми керування автомобіля, при яких він допустив втрату контролю над керуванням автомобіля «ГАЗ 2410» реєстраційний номер НОМЕР_1 , та виїхав за межі проїзної частини, чим порушив вимоги п.12.1 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого ОСОБА_12 від отриманих тілесних ушкоджень помер у лікарні, причиною смерті ОСОБА_12 стала важка сукупна травма із ушкодженнями внутрішніх органів та перелом кісток скелету, яка ускладнилася декомпенсованим безповоротнім травматичним шоком, ОСОБА_10 отримала тяжке тілесне ушкодження у вигляді закритої травми живота, розриву брижі тонкого кишківника, ділянки десерозації товстої кішки, внутрішньочеревну кровотечу, а також середнього ступеню тілесні ушкодження  закритий перелом лонної сідничної кістки справа з пошкодженням крижово-клубового розчленування, ОСОБА_13 отримав середнього ступеню тілесні ушкодження, а саме  закритий перелом лівої ключиці із сувом, закритий перелом обох кісток лівої гомілки в нижній третині із сувом.
		 
		Вказані дії ОСОБА_13 судом першої інстанції кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_12 , тяжке та середньої тяжкості тілесне ушкодження потерпілій ОСОБА_10 та середньої тяжкості тілесне ушкодження потерпілому ОСОБА_13 .
		 
		 Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
		 
		Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок скасувати у зв`язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості та з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки (а.с. 82-85).
		Захисником обвинуваченого ОСОБА_7  адвокатом ОСОБА_8 було подано заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в яких він вказує про безпідставність апеляційної скарги прокурора з посиланням на те, що оскаржуване рішення є законним і обґрунтованим, прийнятим на підставі повного з`ясування фактичних обставин справи та дослідженні доказів, а призначене ОСОБА_7 покарання вважає достатнім для виправлення та попередження вчинення останнім нових кримінальних правопорушень. 
		 
		Позиції учасників апеляційного провадження.
		 
		В судовому засіданні суду апеляційної інстанції прокурор просив про задоволення апеляційної скарги, скасування вироку суду першої інстанції з ухваленням апеляційним судом свого вироку.
		 
		Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 вважали апеляційну скаргу безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим.
		 
		Представник потерпілої ОСОБА_9 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, прокурора та просила залишити вирок без змін.
		Потерпіла ОСОБА_10  продату тачас розглядуапеляційної скаргибула повідомленаналежним чином,проте усудове засіданняне з`явилася.Будь-якихклопотань абозаяв,які бперешкоджали розглядусправи,до апеляційногосуду ненадавала.  
		 
		Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, думку обвинуваченого, його захисника та представника потерпілої, перевіривши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
		 
		Відповідно до ч.1 ст. 404КПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		 
		Оскільки висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, фактичні обставини його вчинення в апеляційній скарзі не оспорюються, то відповідно до вимог ст.404 КПК України, вирок в цій частині судом апеляційної інстанції не переглядається.
		Що стосується доводів апеляційної скарги щодо м`якості призначеного ОСОБА_7 покарання та неправильності застосування Закону України про кримінальну відповідальність, колегія судді вважає їх необґрунтованим та не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора, з огляду на наступне.
		 
		Відповідно до ст.65 КК України - особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети та принципів справедливості і індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66 та 67 КК України.
		Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 682/956/17 вказала про те, що визначені у ст.65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. 
		Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Суд індивідуалізує покарання, необхідне і достатнє для виправлення засуджених, а також для запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину та особі правопорушника випливає з статті 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а також з принципу правової держави, з суті конституційних прав та свобод людини і громадянина. 
		 
		Відповідно до статті 414 КПК України невідповідним тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання , яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
		Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанцій, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
		 
		Призначаючи ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного, який: раніше не судимий, одружений, має малолітнього сина ОСОБА_14 , 2017 року народження, з дитинства має інвалідність, працевлаштований, за місцем мешкання та роботи характеризується позитивно, визнавши при цьому щире каяття останнього обставиною, що відповідно до положень ст. 66 КК України пом`якшує його покарання.
		Обставин же, які б обтяжували покарання обвинуваченого, встановлено не було.
		 
		На думку колегії суддів, суд першої інстанції при досить повному та ретельному вивченні особистості обвинуваченого, обґрунтовано зробив висновок про те, що дані, які характеризують обвинуваченого поряд із наявністю обставини, яку можна визнати пом`якшуючою, дають підстави дійти висновку про можливість виправлення обвинуваченого без призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
		 
		Відмовляючи у задоволенні апеляційних вимог прокурора, колегія суддів, звертає увагу на позицію потерпілої у справі, яка є до того ж законним представником потерпілого - малолітнього сина ОСОБА_13 , вважає оскаржуваний вирок законним і обґрунтованим, а підстав для його скасування не вбачає. 
		 
		Крім того, під час апеляційного розгляду встановлено, що під час судового розгляду у суді першої інстанції сторона обвинувачення не просила про призначення ОСОБА_13 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами. 
		 
		Отже, враховуючи, що обвинувачений має статус інваліда, має на утриманні малолітню дитину, яка разом із дружиною постраждали від подій, що сталися, у зв`язку з чим потребують постійного відвідування медичних закладів, працевлаштований, а також посткримінальну поведінку останнього, колегія суддів приходить до висновку, що призначення ОСОБА_13 додаткового покарання, шляхом позбавлення його права керування транспортними засобами є невиправданими заходами примусу та суперечитимуть вимогам ст. 50 КК України.
		 
		При цьому, на думку колегії суддів, прокурор в своїй апеляційній скарзі не обґрунтував належними чином свою позицію щодо необхідності призначення ОСОБА_13 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 роки. 
		 
		Отже, під час апеляційного розгляду колегією суддів не встановлено будь-яких порушень норм матеріального чи процесуального права, наслідком яких є зміна чи скасування судового рішення, у зв`язку із чим, вирок суду слід залишити без змін, як законний, обґрунтований та вмотивований, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
		 
		Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, - 
		ПОСТАНОВИЛА :
		Вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 20 01 2021 року по справі щодо обвинуваченого ОСОБА_7 ,  залишити без змін.
		Апеляційну скаргу прокурора, - залишити без задоволення.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
		Касаційна скарга на дане судове рішення, в порядку ч.1 ст. 424 КПК України, може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
		 
		Судді 
		 
		___________    _____________    ___________
		ОСОБА_2     ОСОБА_3     ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...