Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 360/6219/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано для оприлюднення: 08.11.2021. Зареєстровано: 09.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 10.11.2021.
Дата набрання законної сили: 27.01.2022
Результат оскарження 27.01.2022 Перший апеляційний адміністративний суд: залишено судове рішення без змін
Номер судового провадження: п/360/6322/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		08 листопада 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/6219/21
		Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження із врахуванням особливостей, встановлених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом адвоката Прийми Романа Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни про визнання протиправною та скасування постанови,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		До Луганського окружного адміністративного суду 25 жовтня 2020 року надійшов адміністративний позов адвоката Прийми Романа Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 05 жовтня 2021 року ВП № 67033655 з виконання виконавчого напису від 20 серпня 2021 року № 22784, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк Форвард» заборгованості в сумі 24655,74 грн.
		В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначено адресу місця проживання боржника в м. Лисичанськ Луганської області, де ОСОБА_1 вже протягом тривалого часу позивач не проживає, а проживає та зареєстрована в місті Сєвєродонецьку Луганської області з часу заміжжя та зміни прізвища, яке також не відповідає зазначеному в постановах. Так позивач 13 червня 2018 року уклала шлюб з ОСОБА_3 згідно із свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_1 і змінила прізвище з ОСОБА_1 на ОСОБА_1 .
		Позивач, вважає, що відповідачем незаконно та безпідставно відкрито виконавче провадження в м. Київ, так як ані реєстрації місця проживання, ані будь-якого майна в місті Києві вона не має, тому відповідач відповідно до частини другої статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» не мала права приймати до виконання виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу.
		Ухвалою від 28 жовтня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено розглядати справу у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін, із врахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, встановлених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів (арк. спр. 21-23).
		Відповідач правом подати відзив на позовну заяву не скористався.
		Повідомлені про дату, час та місце розгляду справи сторони в судове засідання не прибули, від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності (арк. спр. 26, 42-43).
		Керуючись положеннями частини дев`ятої статті 205, частиною третьою статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд вважає за можливе розглянути справу в письмовому провадженні.
		Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
		З копій виданих на ім`я позивача документів (паспорта громадянина України, довідки про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру, картки платника податків) судом встановлено такі дані про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , з 01 квітня 2021 року зареєстрованим місцем проживання є: АДРЕСА_1 (арк. спр. 6-8).
		До приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни 05 жовтня 2021 року надійшла заява АТ «БАНК ФОРВАРД» від 30 вересня 2021 року про примусове виконання виконавчого напису № 22784, виданого 20 серпня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Брегідою Володимиром Олександровичем про стягнення з боржника ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) на користь АТ «БАНК ФОРВАРД» заборгованості в розмірі 24655,74 грн, разом з якою надано квитанцію про сплату авансового внеску, оригінал виконавчого напису від 20 серпня 2021 року № 22784 (арк. спр. 30-34).
		Так, в заяві про відкриття виконавчого провадження вказано, що боржник ОСОБА_1 має рахунок № НОМЕР_3 , відкритий в АТ «БАНК ФОРВАРД», який розташований за адресою: місто Київ, вулиця Саксоганського, будинок 105, індекс 01032, тобто виконавчий документ пред`являється до виконання за місцезнаходженням майна боржника (або рахунку).
		Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Павелків Т.Л. за результатами розгляду заяви АТ «БАНК ФОРВАРД» про примусове виконання виконавчого напису № 22784, виданого 20 серпня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Брегідою Володимиром Олександровичем про стягнення з боржника ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) на користь АТ «БАНК ФОРВАРД» заборгованості в розмірі 24655,74 грн, постановлено відкрити виконавче провадження, про що прийнято відповідну постанову від 05 жовтня 2021 року ВП № 67033655 (арк. спр. 9-10, 25 зворот -36).
		Також згідно з вказаною постаново стягнуто з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 2465,57 грн.
		Постановою приватного виконавця від 05 жовтня 2021 року ВП № 67033655 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , у межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 29621,31 грн (арк. спр. 11-12, 37 зворот-38).
		Також приватним виконавцем 05 жовтня 2021 року у виконавчому провадженні          № 67033655 винесено постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення з боржника основної винагороди (арк. спр. 39-41).
		Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги позивача, суд виходить з такого.
		Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 02.02.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) та Законом України від 02.06.2016 № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон № 1403-VIII).
		За визначенням статті 1 Закону № 1404-VIII (тут і надалі посилання на норми Закону № 1404-VIII наводяться в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		Згідно з пунктом 3 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих написів нотаріусів.
		Відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
		Частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII регламентовано, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
		Абзацом другим частини першої статті 19 Закону № 1404-VIII встановлено, що право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.
		Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1404-VIII приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
		Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1404-VIII виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.
		Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
		Відповідно до частини третьої статті 26 Закону № 1404-VIII у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
		Частиною першою статті 48 Закону № 1404-VIII визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
		Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
		Відповідно до частини другої статті 48 Закону № 1404-VIII стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
		Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
		На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту (частина четверта статті 48 Закону № 1404-VIII).
		Згідно з частиною другою статті 56 Закону № 1404-VIII арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
		Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі (частина третя статті 56 Закону № 1404-VIII).
		Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення (частина четверта статті 56 Закону № 1404-VIII).
		Відповідно до частини першої статті 68 Закону № 1404-VIII стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.
		Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи (частина третя статті 68 Закону № 1404-VIII).
		Частиною першою статті 25 Закону № 1403-VIII (тут і надалі посилання на норми Закону № 1403-VIII наводяться в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
		Згідно з частиною другою статті 25 Закону № 1403-VIII приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
		Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України (частина шоста статті 25 Закону № 1403-VIII).
		За визначеннями, поданими у статті 3 Закону України від 11.12.2003 № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі - Закон № 1382-IV) місцем перебування є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місцем проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; реєстрація - це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
		За змістом статті 6 Закону № 1382-IV реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
		Згідно з частиною першою статті 4 Закону України від 20.11.2012 № 5942-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон № 5942-VI) Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
		Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.
		Відповідно до пункту 14 частини першої статті 7 Закону № 5942-VI до Реєстру вноситься додаткова змінна інформація про місце проживання, про народження дітей, про шлюб і розірвання шлюбу, про зміну імені, у разі наявності - інформація про податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платників податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків) або повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган), а також про місце роботи та посаду (у разі оформлення посвідчення члена екіпажу).
		Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що Закон № 1404-VIII визначає вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому, право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність, відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України. Якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх примусового виконання. Після відкриття виконавчого провадження приватний виконавець може вчиняти виконавчі дії на всій території України.
		Таким чином, законодавцем місце виконання виконавчих документів безпосередньо пов`язано з місцем проживання, перебування боржника або місцезнаходженням майна боржника.
		Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 804/6996/17.
		Також, спираючись на цільове тлумачення норми статті 24 Закону № 1403-VIII у системному зв`язку з іншими положеннями зазначеного Закону, конструкцію «місце проживання, перебування» боржника можна пояснити тим, що виконавчі дії мають провадитися з урахуванням (в межах) дійсного/фактичного місця проживання боржника. Тобто «примусове виконання» рішень має бути певним чином «наближеним», прив`язаним до місця проживання/перебування боржника, що, окрім іншого, дасть змогу останньому (чи принаймні створить йому відповідні умови) належним чином реалізовувати свої права та обов`язки як учасника виконавчого провадження (як-от: ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення).
		Окрім того, здійснення виконавчих дій саме за місцем проживання/перебування боржника обумовлюється також змістом цих дій. Йдеться про примусове виконання рішення, відповідно (встановлені) засоби й способи досягнення потрібного результату (належного виконання рішення) можна охарактеризувати як жорсткі стосовно боржника, адже виконавець зобов`язаний вживати всіх радикальних заходів для того, щоб рішення було виконано, позаяк пріоритет у цій процедурі мають інтереси стягувача.
		Приміром, якщо йдеться про рішення майнового характеру, то звертається стягнення на майно боржника (у першу чергу - на кошти та інші цінності, за їх відсутності чи недостатності - на нерухоме майно (стаття 48 Закону № 1404-VIII). Поряд з тим, за заявою стягувача виконавець може одразу звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (якщо сума стягнення не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати; стаття 68 Закону № 1404-VIII).
		Якщо узагальнити весь спектр виконавчих дій/рішень виконавця, можна виснувати, що вони відбуваються «навколо» боржника і його майна, що дає розуміння, чому «місце виконання рішення» законодавець «прив`язав» до місця проживання, перебування боржника. Подібним чином можна пояснити опосередкованість місця виконання рішення місцезнаходженням майна боржника, на яке можна звернути стягнення (за рішеннями майнового характеру).
		Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 31 березня 2021 року в справі № 380/4450/20.
		Як слідує з матеріалів справи, місце проживання боржника ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) не розташоване у виконавчому окрузі, в межах якого приватний виконавець Павелків Т.Л. має право приймати до виконання виконавчі документи.
		Позивач також зазначає, що не має будь-якого майна, місцем розташування якого є місто Київ, на підтвердження чого надає Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо фізичної особи РНОКПП НОМЕР_2 (арк. спр. 13-14). 
		Згідно з цією інформацією місцем знаходження нерухомого майна позивача є місто Сєвєродонецьк Луганської області.
		З заяви про відкриття виконавчого провадження слідує, що стягувач повідомив приватному виконавцю, що за боржником значяться відкриті рахунки.
		Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки (частина перша статті 179 Цивільного кодексу України).
		Частиною першою статті 190 Цивільного кодексу України визначено, що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.
		Відповідно до частини першої статті 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.
		Відповідно до частин першої, другої статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
		Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.
		За текстом частини першої-третьої статті 1067 Цивільного кодексу України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.
		Банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.
		Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.
		Аналізуючи наведені положення законодавства, суд зазначає, що банківський рахунок і грошові кошти є різними правовими категоріями, які не слід ототожнювати. «Майном» (у цивільно-правовому значенні) можуть бути грошові кошти, а не банківський рахунок.
		Верховний Суд у постанові від 31 серпня 2021 року в справі № 420/10502/20 дійшов такого висновку: «<…> Банківський рахунок це власність банку, інструмент для фінансових операцій клієнта. Тому якщо на такому рахунку відсутні кошти - він не може слугувати підставою для стягнення заборгованості саме за місцем реєстрації банку.
		Тому наявність у боржника відкритого кредитного банківського рахунку, без власних коштів боржника, не є його майном у такому банку.
		Гроші банку на кредитних рахунках не можна ототожнювати із власними коштами божника.
		При цьому наявність банківського рахунку в місті Києві не гарантує, що на цьому рахунку є грошові кошти, зокрема, у розмірі 0,88 грн, які належать боржнику, а не банку.
		Сама по собі наявність карткового рахунку, відкритого для обліку поточної заборгованості позивача по кредитній угоді не свідчить про наявність у боржника майна у вигляді власних грошових коштів на території м. Києва.
		При цьому, майном на яке може бути звернено стягнення є, зокрема, кошти, а не рахунки в банку. Відтак, наявність у боржника банківських рахунків не свідчить про наявність у боржника майна в такому банку та не є таким майном.
		<…>
		При цьому, за висновками Верховного Суду, які викладені у постанові від 25 червня 2021 року в справі № 905/2214/14-908/5734/14, у виконавця є підстави для відкриття виконавчого провадження за таким критерієм як місцезнаходження майна боржника лише за наявності документального підтвердження відомостей про наявність такого майна у межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця. Зокрема відомостей про відкриті на ім`я боржника рахунки в банках або інших фінансових установах, розташованих в межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або у межах виконавчого округу приватного виконавця. Сама лише констатація стягувачем у заяві про примусове виконання рішення про наявність у боржника певних рахунків у банківських та / або фінансових установах, розташованих в межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або у межах виконавчого округу приватного виконавця, за відсутності доданих до заяви доказів у підтвердження цих обставин, не є достатньою підставою для відкриття виконавчого провадження за таким критерієм як місцезнаходження майна боржника.
		Таким чином, твердження відповідача про те, що виконавчий документ прийнято ним до виконання за місцезнаходженням майна боржника не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому є безпідставними».
		З огляду на викладений Верховним Судом правовий висновок, суд вважає, що наявність рахунку в банку може бути підставою для відкриття виконавчого провадження за місцем знаходження банку лише за умови наявності коштів боржника на цьому рахунку.
		Суд також зауважує, що приватний виконавець повинен здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність (частина друга статті 4 Закону № 1403-VIII), повинен дотримуватися принципів верховенства права, законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності (частина перша статті 4 Закону № 1403-VIII).
		Закріплені в статті 4 Закону № 1403-VIII засади діяльності, зокрема приватного виконавця, вимагають діяти добросовісно, що, окрім іншого, вимагає від нього більш вдумливого і ретельно виваженого підходу до виконання своїх професійних обов`язків.
		На думку суду, приватний виконавець, отримавши заяву АТ «БАНК ФОРВАРД» про примусове виконання виконавчого напису приватного нотаріуса, в якій, вказано про наявність відкритого боржником в цій банківській установі рахунку, мав з`ясувати наявність на такому рахунку коштів, як передумови прийняття виконавчого документа до примусового виконання приватним виконавцем, територіальним округом якої є місто Київ.
		Відповідачем не надано суду доказів наявності у позивача на час відкриття спірного виконавчого провадження коштів на рахунку № НОМЕР_3 , відкритому боржником в АТ «БАНК ФОРВАРД», місцезнаходженням якого є місто Київ.
		Тобто приватний виконавець, отримавши від стягувача інформацію про відкритий боржником рахунок, наявність коштів на цьому рахунку не перевірив.
		Верховним Судом у постанові від 28 жовтня 2021 року в справі № 520/751/21 вказано, якщо приватний виконавець, виконавчим округом якого є місто Київ, (відповідач) прийняв до примусового виконання виконавчий документ тільки на підставі наявності в особи боржника банківського рахунку в банку, місцезнаходженням якого є місто Київ, то винесена ним постанова про відкриття виконавчого провадження є необґрунтованою та підлягає скасуванню.
		Зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що приватним виконавцем прийнято до виконання виконавчий напис № 22784, виданий 20 серпня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Брегідою Володимиром Олександровичем про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь АТ «БАНК ФОРВАРД» заборгованості в розмірі 24655,74 грн, та відкрито виконавче провадження        № 67033655 за відсутності підстав, визначених законом для відкриття виконавчого провадження на території міста Києва. 
		З огляду на критерії, визначені у частині другій статті 2 КАС України, на відповідність яким адміністративний суд повинен перевіряти рішення суб`єкта владних повноважень у справах про їх оскарження, суд дійшов висновку про протиправність оскарженої постанови про відкриття виконавчого провадження та необхідність її скасування.
		Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
		Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Позивачем за подання до суду вказаного адміністративного позову сплачений судовий збір в сумі 908,00 грн, що підтверджено квитанцією від 19 жовтня 2021 року (арк. спр. 5).
		Оскільки позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908,00 грн з приватного виконавця.
		Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов адвоката Прийми Романа Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни (місцезнаходження: 02094, м. Київ, вулиця Юрія Поправки, буд. 6, офіс 15, РНОКПП НОМЕР_4 ) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.
		Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни від 05 жовтня 2021 року ВП № 67033655 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого напису від 20 серпня 2021 року № 22784, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олесандровичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «БАНК ФОРВАРД» заборгованості у розмірі 24655,74 грн.
		Стягнути на користь ОСОБА_1 з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень).
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
		 
		 
		Суддя                                                             К.О. Пляшкова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...