Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 620/10158/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано судом: 08.11.2021. Зареєстровано: 09.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 10.11.2021.
Дата набрання законної сили: 21.06.2022
Результат оскарження 21.06.2022 Шостий апеляційний адміністративний суд: залишено судове рішення без змін
Номер судового провадження: П/620/10254/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		08 листопада 2021 року Чернігів Справа № 620/10158/21 
		Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Військового інституту телекомунікацій та інформатизації, Державного науково-дослідного інституту випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,
		В С Т А Н О В И В:
		Позивач звернувся до суду з позовом до Військового інституту телекомунікацій та інформатизації, Державного науково-дослідного інституту випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки, в якому просить:
		-визнати протиправною бездіяльність Військового інституту телекомунікацій та інформатизації щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 05.10.2016, з урахуванням базового місяця індексації  січень 2008 року;
		-зобов`язати Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 05.10.2016, з урахуванням базового місяця індексації  січень 2008 року;
		-зобов`язати Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 05.10.2016 включно за весь час затримки виплати;
		-визнати протиправною бездіяльність Державного науково-дослідного інституту випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 06.10.2016 по 28.02.2018, з урахуванням базового місяця індексації  січень 2008 року;
		-зобов`язати Державний науково-дослідний інститут випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 06.10.2016 по 28.02.2018, з урахуванням базового місяця індексації  січень 2008 року;
		-зобов`язати Державний науково-дослідний інститут випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 06.10.2016 по 28.02.2018 включно за весь час затримки виплати.
		В обґрунтування своїх вимог позивачем вказано, що в спірні періоди індексація грошового забезпечення позивачу не проводилась. Позивач вважає такі дії протиправними та такими, що грубо порушують його права. При цьому, позивач вказує, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці і її проведення, у зв`язку зі зростанням споживчих цін, і є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
		Суд ухвалою від07.09.2021 відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Також встановив відповідачам 15-дений строк з дня вручення вказаної ухвали для надання відзиву на позов.
		У встановлений судом строк, відповідачі подали відзиви на позов, в яких просили відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що вони не є прибутковими установами, а відповідними бюджетами не було закладено асигнувань на індексацію грошового забезпечення. Натомість, з метою підтримання достатнього життєвого рівня військовослужбовців, з 01.01.2016 було значно збільшено грошове забезпечення. В обгрунтування своїх заперечень також посилаються на п.7 роз`яснення Директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від04.01.2016 року №248/3/9/12 та листи Мінсоцполітики від09.06.2016 №252/10/136-16, від04.07.2017 №220/5140, від08.08.2017 №78/0/66-17. Також зазначають про пропуск позивачем строку звернення до суду.
		Суд, щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, зазначає, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.
		Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від16.09.2020 у справі №815/2590/18.
		Окрім того, як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від15.10.2013 №9-рп/2013 індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
		Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із його складових та є гарантією держави, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. 
		А отже, індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.
		Таким чином, посилання відповідачів на пропуск позивачем строку звернення до суду з означеним позовом судом до уваги не приймаються, оскільки порушення строків виплати грошового забезпечення військовослужбовців не обмежується будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем (рішення Конституційного Суду України від15.10.2013 №9-рп/2013).
		Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.
		Позивач проходив військову службу у Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації з 30.12.2013 по 05.10.2016 та Державному науково-дослідному інституті випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки (05.10.2016 по 24.06.2021). При цьому, з 01.01.2016 по 28.02.2018 йому не була виплачена індексація грошового забезпечення. Позивач вважає дії посадових осіб відповідачів такими, що обмежують конституційні права, а тому звернувся до суду з даним позовом.
		Даючи правову оцінку вказаним обставинам справи, суд зважає на наступне.
		Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
		Згідно ч.1 ст.2 Закону України від25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. У зв`язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.
		Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання праці військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх трудових прав у зв`язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством. При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.
		Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців є Закон України від20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №2011-XII).
		Так, частинами 1-4 ст.9 Закону №2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. 
		Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
		До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. 
		Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. 
		Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. 
		Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
		При цьому, абзацом другим ч.3 ст.9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
		Законом України від03.07.1991 №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-ХІІ) визначено правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
		Статтею 2 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
		Відповідно до ст.ст.4, 6 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
		Згідно ст.5 Закону №1282-ХІІ підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
		Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078).
		Згідно з п.1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. 
		Відповідно до п.6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
		Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Відповідно до вимог діючих нормативно-правових актів, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
		При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що нормами Закону №1282-ХІІ та Порядку №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Пунктом 6 Порядку №1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов`язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. В Законі йдеться про фінансові ресурси бюджетів всіх рівнів.
		Суд звертає увагу, що відповідно до ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
		Отже, вищевказана норма гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.
		Крім того, згідно з практикою ЄСПЛ Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від09.101979 в справі Ейрі (п.24). У розумінні ст.1 Першого протоколу до Конвенції «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» (п.32)), а також право на певні суми соціальних виплат , у тому числі , у разі їх невиплаті є втручанням у право на мирне володіння майном (п.34. рішення ЄСПЛ по справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви №68385/10 та №71378/10), рішення набуло статусу остаточного від26.09.2014.
		«Законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися ст.1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (див. рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia) [ВП], заява №44912/98, п.52, ЄСПЛ 2004-IX). Проте не можна стверджувати про наявність законного сподівання, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами (див. вищенаведене рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Кореску v. Slovakia), п.50; «Anheuser-Busch Inc. проти Португалії» (Anheuser-Busch Inc. v. Portugal) [ВП], заява №73049/01, п.65, ЄСПЛ 2007-І).
		Першим і найголовнішим правилом ст.1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Формер Кінг з Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява №25701/94, пп.79 та п.82, ЄСПЛ 2000-XII).
		У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення ст.1 Протоколу №1 Конвенції, про захист прав людини і основоположних свобод, зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
		Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 Рішення).
		Пунктом 6 наказу Міністра оборони України від27.01.2016 №44 «Про особливості виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України в 2016 році» та п.10 наказу Міністра оборони України від09.02.2017 №88 «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2017 рік» визначено, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення військовослужбовців здійснюється відповідно до вимог законодавства України.
		Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
		У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.
		Тобто, посилання на ту обставину, що відповідачі не є прибутковими установами, а відповідними бюджетами не було закладено асигнувань на індексацію грошового забезпечення судом до уваги не приймаються. Також суд зазначає, що телеграма Директора Департаменту фінансів та листи Міністерства соціальної політики України не можуть мати вищу юридичну силу ніж норми законів, якими нарахування та виплата індексації передбачена, а отже і призупиняти їх дію. Підвищення грошового забезпечення також не може бути підставою для не нарахування індексації грошового забезпечення.
		Докази, які б підтверджували нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період проходження служби у відповідачів з 01.01.2016 по 28.02.2018 відсутні, що свідчить про їх бездіяльність.
		Враховуючи наведене суд вважає, що відповідачами протиправно не нараховувалась та не виплачувалась за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 індексація грошового забезпечення, а отже позовні вимоги мають бути задоволені.
		Щодо вимог про виплату індексації з урахуванням базового місяця індексації  січень 2008 року, суд зазначає, що на момент виникнення оскаржуваних правовідносин визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до постанови Кабміну України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від07.11.2007 №1294 (далі  Постанова №1294), якою було затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.
		Відповідно до пункту 13 Постанови №1294 вона набрала чинності з 01.01.2008.
		Тобто, за умови підвищення посадового окладу в січні 2008 року, останній виступає базовим, а з лютого здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
		Вищевказана постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабміну України від30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме 01.03.2018.
		Відтак, саме січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до березня 2018.
		Проте, оскільки індексація грошового забезпечення позивачу за вказаний період не проводилась, вимоги щодо застосування місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.01.2016 по 28.02.2018  січень 2008 року, є передчасними, оскільки право позивача на момент звернення до суду в частині визначення базового місяця у зазначений вище період не порушене.
		Також не підлягають задоволенню вимоги про нарахування та виплату позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення. 
		За приписами ст.2 Закону України від19.10.2000№2050 компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Згідно ст.4 цього Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
		Тобто, компенсації підлягають нараховані та виплачені доходи. А отже, оскільки позивачу нарахування та виплата індексації не проводилась, вимоги про виплату компенсацію втрати частини доходів є передчасними.
		Згідно з ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Військового інституту телекомунікацій та інформатизації, Державного науково-дослідного інституту випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії слід задовольнити частково.
		З урахуванням ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 на користь позивача сплачений судовий збір у сумі 908,00грн по 454,00 грн з кожного відповідача.
		Керуючись статтями 72-74, 77, 132, 134,139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		В И Р І Ш И В:
		Позов ОСОБА_1 до Військового інституту телекомунікацій та інформатизації, Державного науково-дослідного інституту випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії  задовольнити частково.
		Визнати протиправною бездіяльність Військового інституту телекомунікацій та інформатизації щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 05.10.2016.
		Зобов`язати Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 05.10.2016, з урахуванням висновків суду.
		Визнати протиправною бездіяльність Державного науково-дослідного інституту випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 06.10.2016 по 28.02.2018.
		Зобов`язати Державний науково-дослідний інститут випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 06.10.2016 по 28.02.2018, з урахуванням висновків суду.
		 
		Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня отримання його копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції.
		 
		Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
		Відповідач-1 - Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації (вул..Московська, 45/1, м.Київ, 01011, код ЄДРПОУ 24978555)
		Відповідач -2 - Державний науково-дослідний інститут випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки (вул. Стрілецька, 1, м.Чернігів, Чернігівська область, 14000, код ЄДРПОУ 26614573).
		 
		Повне рішення суду складено 08.11.2021.
		 
		 
		Суддя Л.О. Житняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...