Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 373/1292/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Надіслано для оприлюднення: 09.11.2021. Зареєстровано: 09.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 10.11.2021.

Номер судового провадження: 2/373/89/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 373/1292/20 
		Номер провадження 2/373/89/21
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		08 листопада 2021 року                       м. Переяслав
		 
		Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області, в складі:
		 
		головуючого        -        судді                             Реви О. І.
		       за участю:
		секретаря судових засідань                               Хоменко Н. І. 
		       представника позивача - адвоката Чичиркіна А. О.
		       представника третьої особи Кравченка В. В.
		 
		       розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави Україна, в особі Державної казначейської служби України, треті особи: Київська обласна прокуратура, Печерський районний суд м. Києва про відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури та суду, -
		 
		 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до держави Україна, в особі Державної казначейської служби України, треті особи: Київська обласна прокуратура, Печерський районний суд м. Києва про відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури та суду та просив стягнутим з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку, на його користь 680 000 грн., які в ході розгляду справи збільшив до 1 080 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
		Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 17 лютого 2015 року відносно нього розпочалося протиправне кримінальне переслідування, шляхом внесення до ЄРДР відповідних відомостей. Правова кваліфікація кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 189 КК України, номер кримінального провадження 42015110000000074.
		27 лютого 2015 року він, як заступник начальника Переяслав-Хмельницького МРВ ГУ МВС України в Київській області, був затриманий слідчим та в його службовому кабінеті був проведений обшук. 
		Того ж дня йому було повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України та було доставлено до ІТТ Києво-Святошинського МВ ГУМВС України в Київській області.
		28 лютого 2015 року відповідно до ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва відносно нього був застосований запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною залишати житло протягом визначеного часу доби.
		У подальшому такий запобіжний захід відносно нього був повторно застосований відповідно до ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 08.05.2015.
		28 травня 2015 року йому було повідомлено про завершення досудового розслідування, а 04 червня 2015 року процесуальним керівником у кримінальному провадженні було затверджено обвинувальний акт відносно нього та двох інших осіб. 
		За вказаний період його було незаконно звільнено з органів внутрішніх справ, але у подальшому за рішенням суду було поновлено на посаді. Згодом його було звільнено з роботи в зв`язку із скороченням. Він був вимушений тривалий час перебувати в статусі безробітного, а також працювати на будівництві різноробочим, не за фахом, оскільки за спеціальністю влаштуватися не міг у зв`язку з наявністю факту притягнення його до кримінальної відповідальності. Його кар`єра повністю зруйнована і більше 15 років служби в системі органів МВС виявилися марними і назавжди втраченими роками.
		Проведення обшуку, його затримання та обрання йому міри запобіжного заходу вважає незаконним, а проведення досудового розслідування щодо нього ганебним явищем із низкою порушень та зловживань. 
		Розмір моральної шкоди визначає відповідно до висновку експерта та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
		 
		Відповідач направив до суду відзив на позов у якому зазначив про те, що Державна казначейська служба є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки згідно із своїми функціональними обов`язками не є учасником спірних взаємовідносин і не володіє будь-якими фактичними даними, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Звертає увагу на судову практику щодо вирішення спорів про відшкодування шкоди за позовами до держави, а також позиції Верховного Суду.
		Зазначає про те, що оскільки позивач не надав доказів на підтвердження наявності причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями відповідача та його вини, тому в задоволенні позову слід відмовити і на цій підставі. Окрім того, розмір моральної шкоди є явно необґрунтовано завищеним.
		 
		Від Київської обласної прокуратури, як третьої особи, надійшли письмові пояснення на позов у яких третя особа зазначає таке. Позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивач не довів наявність спричинення йому моральної шкоди в розумінні норм ст. 23 ЦК України та ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Також вказує на відсутність аргументованих доводів та конкретних прикладів на підтвердження факту вчинення органами прокуратури Київської області фізичного чи психічного впливу на позивача в ході досудового розслідування кримінального провадження № 42015110000000074, що вказувало б на спричинення йому моральних страждань, настання інших негативних подій та явищ, переживань тощо.
		Окрім того, звертає увагу на невірний розрахунок позивачем строку тривалості перебування його під слідством та судом. Вказує, що такий строк становить 31 місяць та 1 день, а не 40 місяців і 16 днів, як визначив позивач, оскільки виправдувальний вирок щодо нього набрав законної сили 28.09.2017, а досудове розслідування розпочалося 27.02.2015.
		Зазначає про те, що розмір моральної шкоди є явно завищеним та таким, що не відповідає обставинам справи та вимогам Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
		Після збільшення позивачем суми вимоги, за результатами експертного дослідження, зазначають про те, що виключно судом повинен визначатися розмір моральної шкоди, а не шляхом проведення відповідного виду судової експертизи. Звертає увагу на невідповідність висновку експерта вимогам чинного законодавства в зв`язку з використанням ним методики дослідження, чинність якої на території України припинена.
		Також зазначає, що позивач пред`явив позов до неналежного відповідача, але клопотання про заміну відповідача до суду не подавав.
		 
		Від Печерського районного суду м. Києва, як третьої особи, надійшли письмові повідомлення про розгляд справи у відсутності їх представника та вирішення спору по суті на розсуд суду.
		 
		Дослідивши докази по справі, заслухавши пояснення позивача та представника Київської обласної прокуратури судом встановлено таке.
		 
		Згідно частини 1-3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
		       Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		       Відповідно до частини 1,2 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		       Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
		Відповідно до частини першої статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		 
		17 лютого 2015 року до ЄРДР заступником начальника другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Київської області радником юстиції Бозовуляком М.І. внесені відповідні відомості на підставі матеріалів правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень щодо позивача та двох інших осіб. Правова кваліфікація кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 189 КК України, номер кримінального провадження 42015110000000074.
		27 лютого 2015 року позивач, як заступник начальника Переяслав-Хмельницького МРВ ГУ МВС України в Київській області був затриманий заступником начальника другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Київської області Бозовуляком М.І. в порядку ст. 208 КПК України, що підтверджується протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 27.02.2015.
		27 лютого 2015 року позивачу було повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України.
		Того ж дня, о 23 год 45 хв. позивача було доставлено до ІТТ Києво-Святошинського МВ ГУМВС України в Київській області та 28 лютого 2015 року о 10 год 45 хв. було відконвойовано працівниками СБ України до Печерського районного суду м. Києва для вирішення питання про обрання запобіжного заходу. Дана обставина підтверджується листом начальника Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області від 29.12.2020 №15620/109/1008/20.
		28 лютого 2015 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів у сфері протидії корупції та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про корупційні правопорушення прокуратури Київської області Тельпіса М.В. задовольнив частково та застосував відносно позивача (на той час підозрюваного в кримінальному провадженні) запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною залишати житло протягом визначеного часу доби.
		У подальшому такий запобіжний захід відносно ОСОБА_1 був повторно застосований відповідно до ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 08.05.2015 за клопотанням заступника начальника другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Київської області радника юстиції Бозовуляка М.І.
		28 травня 2015 року позивачу було повідомлено про завершення досудового розслідування, а 04 червня 2015 року процесуальним керівником у кримінальному провадженні було затверджено обвинувальний акт відносно позивача та двох інших осіб. 
		Наказом ГУ МВС України в Київській області від 28.02.2015 № 116 о/с ОСОБА_1 було звільнено з органів внутрішніх справ у запас ( з постановкою на військовий облік) за п. 64 «є» (за порушення дисципліни).
		Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05.01.2018 було визнано протиправним та скасовано наказ ГУ МВС України в Київській області від 28.02.2015 № 457 в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності; визнано протиправним та скасовано наказ ГУ МВС України в Київській області від 28.02.2015 № 116 о/с про звільнення ОСОБА_1 , поновлено його на посаді, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу, вирішено питання про судові витрати.
		Наказом ГУ МВС України в Київській області від 13.02.2018 № 3 о/с ОСОБА_1 було поновлено на посаді відповідно до судового рішення, але іншим наказом від 03.05.2018 № 13 о/с ОСОБА_1 у зв`язку з скороченням штатів звільнено зі служби. На момент звільнення позивач мав 20 років 02 місяці 18 днів вислуги років в органах внутрішніх справ.
		Вироком Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 07.08.2017 ОСОБА_1 в пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 189 КК України визнано невинуватим та виправдано за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення (злочину). Цим же вироком ОСОБА_1 поновлено у всіх правах, обмежених під час кримінального провадження.
		Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Київської області від 28 вересня 2017 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вищевказаний вирок було закрито, а апеляційна скарга була повернута особі, яка її подала.
		Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Київської області від 25 жовтня 2017 року відмовлено потерпілому ОСОБА_2 в поновленні строку на апеляційне оскарження вироку Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 07.08.2017, а апеляційна скарга була повернута особі, яка її подала.
		Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Київської області від 12 липня 2018 року відмовлено потерпілому ОСОБА_2 в поновленні строку на апеляційне оскарження вироку Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 07.08.2017, а апеляційна скарга була повернута особі, яка її подала.
		Постановою Верховного Суду від 11 червня 2019 року ухвала Апеляційного суду Київської області від 12 липня 2018 року залишена без змін, а касаційна скарга потерпілого ОСОБА_2 - без задоволення.
		Таким чином, виправдувальний вирок відносно ОСОБА_1 набрав законної сили 28.09.2017. Судове провадження здійснювалося до 11.06.2019.
		       Статтею 1176 ЦК України передбачено підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
		Відповідно до цієї норми шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
		Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
		Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
		Таким законом є Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Цим Законом (стаття 2) передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку: постановлення виправдувального вироку суду.
		Тобто, ОСОБА_1 має право на відшкодування шкоди відповідно до приписів цього Закону, оскільки відносно нього постановлено виправдувальний вирок.
		Частиною першою статті 11 цього Закону встановлено, що у разі виникнення права на відшкодування завданої шкоди відповідно до статті 2 цього Закону орган, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчий, дізнавач, прокурор або суд зобов`язані роз`яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди.
		Статтею 13 цього Закону встановлено, що питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12. 
		Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. 
		Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
		Частина перша статті 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачає, що розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.
		Судом такої обставини в судовому засіданні не встановлено. ОСОБА_1 не роз`яснювався порядок поновлення його порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» і він не звертався до відповідних органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суду із заявою про відшкодування шкоди.
		Проаналізувавши зміст норм цього Закону суд дійшов висновку, що цим законом визначено підстави, порядок та розмір відшкодування шкоди у добровільному (позасудовому порядку) відповідними органам, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду. 
		Позивач звернувся до суду із позовом і просить відшкодувати завдану йому моральну шкоду, посилаючись не лише на норми вищевказаного Закону, а й на норми ЦК України.
		Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
		Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
		       Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме - у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
		       Згідно з вимогами статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданням, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.
		       Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.
		       Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
		       У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.
		       Згідно з пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
		       Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		       Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
		       Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
		       Тобто, законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом з урахуванням мінімального розміру заробітної плати.
		       Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що діють на час розгляду справи. При цьому визначений законом розмір є мінімальним, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, може застосувати й більший розмір відшкодування.
		       Верховний Суд у своїй постанові від 05.08.2020 в справі № 644/9923/18 зазначив, що доводи касаційної скарги про те, що суди помилково визначили джерело відшкодування моральної шкоди з Державного бюджету України на увагу не заслуговують, оскільки саме на державу покладено цивільну відповідальність за відшкодування завданої шкоди незалежно від вини цієї особи або органу.
		       Відповідно до статті 2 ЦК України учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі статті 1176 ЦК України є держава Україна, а тому вона має бути відповідачем.
		       Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин.
		       Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
		       Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
		       Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України.
		       До схожого за змістом правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22 липня 2020 року у справі № 495/6187/16 (провадження № 61-8385св20).
		За таких підстав заперечення відповідача та доводи Київської обласної прокуратури про те, що позивачем невірно визначено особу відповідача в справі не заслуговують на увагу та відхиляються судом.
		З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачу внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності була спричинена моральна шкода, що полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої. 
		Наслідком незаконного притягнення позивача до кримінальної відповідальної відповідальності стало не лише його незаконне звільнення, подальше поновлення на роботі та повторне звільнення, а й моральні переживання та потрясіння, що були викликані цим та його довгим шляхом доведення своєї невинуватості, що не притаманно принципам кримінального процесу.
		Враховуючи послужний список позивача про проходження служби в органах внутрішніх справ; його тривалий період служби, що був припинений протиправно; втрату ним можливості проходити службу в подальшому в зв`язку з наявністю кримінального переслідування щодо нього та латентне повторне звільнення зі складу працівників ОВС поза розумним сумнівом; втрату довіри щодо нього у певного кола членів суспільства можна прийти до висновку про наявність тривалих моральних страждань у позивача та обґрунтований розмір сатисфакційної виплати. 
		Вирішуючи питання щодо розміру моральної шкоди суд виходить з того, що законом встановлений мінімальний розмір такої моральної шкоди, який міг бути відшкодований позивачу державою у добровільному порядку, шляхом реалізації положень ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
		Розмір моральної шкоди суд визначає, виходячи із встановлених підстав про наявність моральної школи та висновку експерта, що викладений у висновку експерта від 07.06.2021 № СЕ-19/124-21/3723-ПС. Такий розмір складає 180 мінімальних заробітних плат, розмір якої встановлюється рівним розміру мінімальної заробітної плати в Україні, чинному на момент винесення рішення суду. Таким чином, на користь позивача слід стягнути моральну шкоду в розмірі 1 080 000 грн ( 180 х 6 000).
		Судові витрати відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України компенсуються за рахунок держави. 
		На підставі ст. ст. 4,12,19,76,81,141,264,265,280-284,354 ЦПК України, суд, -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов ОСОБА_1 до держави Україна, в особі Державної казначейської служби України, треті особи: Київська обласна прокуратура, Печерський районний суд м. Києва про відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури та суду задовольнити.
		Стягнути із Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 1 080 000 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування та прокуратури.
		Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повного рішення виготовлено 09.11.2021.
		 
		Учасники справи:
		позивач: ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
		відповідач: Державна казначейська служба України, адреса місцезнаходження: вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01601, ЄДРПОУ 37567646;
		третя особа: Київська обласна прокуратура, адреса місцезнаходження б-р Лесі Українки, 27/2, м. Київ, 01601, ЄДРПОУ 02909996;
		третя особа: Печерський районний суд м. Києва, адреса місцезнаходження вул. Володимирська, 15, м. Київ, 01601, ЄДРПОУ 02896745.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя:         О. І. Рева

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...