Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 452/2555/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 10.11.2021.
Дата набрання законної сили: 04.11.2021
Номер судового провадження: 51-2413км21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017140290000874

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		04 листопада2021 року
		м. Київ
		 
		справа №452/2555/17
		провадження №51-2413км21
		 
		Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі  Суд, колегія суддів) у складі:
		головуючої  ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		 
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора   ОСОБА_5 , 
		  
		розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_7 , на вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 09 вересня 2019 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 19 квітня 
		2021 року щодо 
		ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , судимого 
		20 грудня 2018 року Самбірським міськрайонним судом Львівської області за ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі  КК) до покарання у вигляді штрафу у розмірі 1 020 грн.,
		засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 
		ст. 185; ч. 3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК.
		 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		1. За вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 09 вересня 2019 року ОСОБА_7 визнано винуватим у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185; ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК та призначено покарання: 
		 за ч. 3 ст. 185 КК  у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
		 за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК  у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
		2. На підставі ст. 70 КК шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3роки 
		1 місяць.
		3. Згідно ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 20 грудня 2018 року за ч. 1 ст. 309 КК, згідно якого ОСОБА_7 призначено покарання у виді штрафу в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 грн, визначено виконувати самостійно.
		4. Також за вказаним вироком засуджено ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , судові рішення щодо яких в касаційному порядку не оскаржуються.
		5. Згідно з вироком суду ОСОБА_7 14 серпня 2017 року о 22:00,за попередньою змовою групою осіб, а саме з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , проникши на огороджену з тильної сторони територію колишньої військової частини на АДРЕСА_2 , зокрема у приміщення, що перебуває в комунальній власності Самбірської міської ради Львівської області, вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку) на загальну на суму 2299,74 грн (чотири металеві радіатори опалення загальною вартістю 2142,24 грн та металеву муфту вартістю 157 грн. 50 коп.).
		6. 24 лютого 2018 року о 16:00 ОСОБА_7 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, зайшов на територію по АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_11 , де, зірвавши навісний замок, проник у підсобне приміщення, звідки таємно викрав п`ять шин до автомобіля загальною вартістю 2115 грн., після чого виніс їх за межі території та намагався повантажити у свій автомобіль марки ВАЗ 2109, однак не зміг довести свій злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був виявлений ОСОБА_12 та втік з місця вчинення злочину.
		7. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 19 квітня 2021 року вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 09 вересня 2019 року в частині обвинувачення ОСОБА_7 залишено без змін.
		 
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		8. У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення судом вимог кримінального процесуального закону, просить змінити вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 09 вересня 2019 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 19 квітня 2021 року в частині кваліфікації злочину, призначити ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст.185; ч.3 ст.15, ч.1 ст.185 КК та відповідно до ст. 75 КК звільнити останнього від відбування покарання з випробуванням.
		9. Свої доводи захисник мотивує тим, що:
		 відсутні належні докази доведеності такої кваліфікуючої ознаки ч.3 ст.185 КК, як «проникнення у житло, інше приміщення чи сховище» при здійсненні крадіжок на території колишньої військової частини на АДРЕСА_2 та у підсобному приміщенні, що належить ОСОБА_11 . Вважає, що оскільки засуджені вільно зайшли на територію на АДРЕСА_2 та безпосередньо в приміщення, що знаходиться в будівлі, яка є в занедбаному стані, то проникнення не було;
		 суди першої та апеляційної інстанцій в частині призначення покарання ОСОБА_7 своїх висновків належним чином не мотивували. Зокрема попри те, що прокурор просив суд при призначенні покарання застосувати до ОСОБА_7 ст.75 КК, у своїх рішення суди не навели обставин, які б не давали можливості застосувати до ОСОБА_7 положення цієї норми закону;
		- при призначенні покарання судом не враховано, що ОСОБА_7 вже сплачено штраф у розмірі 1020 грн за вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області.
		 
		Позиції учасників судового провадження
		10. Захисник письмово клопотав розглядати його касаційну скаргу без його участі. 
		11. Прокурор заперечив проти касаційної скарги сторони захисту. Вказав на законність та обґрунтованість судових рішень щодо ОСОБА_7 та просив залишити їх без зміни, а касаційну скаргу  без задоволення.
		12. Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
		 
		Мотиви Суду
		13. У касаційній скарзі захисник вказує на відсутність у діях засудженого кваліфікуючої ознаки ч.3 ст.185 КК  «проникнення у житло, інше приміщення чи сховище» як за епізодом від 14 серпня 2017 року, так і за епізодом від 24лютого 2018 року.
		 
		Епізод від 14 серпня 2017 року
		14. Як убачається із вказаних судових рішень, згідно з наданими в суді першої інстанції показаннями представника потерпілого ОСОБА_13 , приміщення по АДРЕСА_2 , яке раніше орендував університет, перебуває у комунальній власності Самбірської міської ради. 
		15 серпня 2017 року останньому стало відомо, що невідомі особи в ніч на 
		15 серпня 2017 року проникли у вказане приміщення, звідки викрали чавунні батареї опалення, про що ним було подано заяву до поліції. Наступного дня, після вчинення крадіжки, він із завідуючим господарством оглянули це приміщення і встановили недостачу 18 батарей опалення.
		15. Як вбачається з витягу з ЄДРДР, 14 серпня 2017 року до Самбірського ВП ГУ НП у Львівській області надійшло телефонне повідомлення від ОСОБА_14 , 
		1990 року народження, жителя АДРЕСА_4 , про те, що невідомі особи виносять металолом із колишнього приміщення університету, що на АДРЕСА_2 . Під час виїзду на місце події було встановлено, що даними особами є ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_15 (том 1 а. с. 181).
		16. В судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_14 показав, що він проживає на АДРЕСА_5 і 14 серпня 2019 року, ввечері, він зі своїм братом ОСОБА_14 повертався додому, та коли йшли по вулиці Річній, то позаду приміщення колишнього «Університету» він побачив як четверо осіб із території «Університету» через бетонну огорожу перекидають металеві батареї, а саме двоє подавали їх з території цього закладу, а двоє їх приймали зі сторони вулиці Річної. Після того, як вони їх перекинули, двоє осіб перескочили через огорожу на вул. Річну та накрили ці батареї плахтою і пішли геть по вул. Річній. Тоді він, ОСОБА_16 , зателефонував в поліцію і через деякий час приїхали працівники поліції. На час приїзду працівників поліції на цьому місці вже стояв автомобіль марки «Фольксваген», у який ці особи завантажували викрадені батареї.
		17. Проникнення як кваліфікуюча ознака крадіжки передбачає, що особа потрапила в житло, інше приміщення чи сховище незаконно, тобто за відсутності права перебувати в місці, де знаходиться майно (всупереч волі законного володільця, шляхом обману, за відсутності визначених законом підстав чи на порушення встановленого законом порядку). При цьому незаконність проникнення стосується самого факту потрапляння до житла, іншого приміщення чи сховища або перебування в ньому під час вчинення крадіжки. Спосіб проникнення (застосування фізичних чи інтелектуальних зусиль) принципового значення для встановлення кваліфікуючої ознаки «проникнення» не має.
		18. При вирішенні питання про застосування кваліфікуючої ознаки «проникнення у житло, інше приміщення чи сховище» в складі кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, вирішальне значення мають режим доступу до приміщення (вільний/обмежений) під час вчинення крадіжки та наявність в особи умислу на незаконне входження (потрапляння) до приміщення або незаконне перебування в ньому з метою заволодіння чужим майном. До такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 
		18 квітня 2018 року (справа №569/1111/16-к, провадження №13-14кс18).
		19. Наведені показання свідків, протоколи процесуальних дій з додатками підтверджують, що доводи апеляційних скарг про незаконність та необґрунтованість вироку про доведеність вчинення обвинуваченими таємного викрадення (крадіжки) чотирьох металевих радіаторів опалення та металевої муфти за попередньою змовою групою осіб, поєднану з проникненням у сховище, і таким способом заволодіння майном Самбірської міської ради, є безпідставними.
		20. Таким чином, колегія суддів має всі підстави дійти висновку щодо доведеності винуватості ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, та правильності кваліфікації таких дій обвинувачених судом першої інстанції як таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднану з проникненням у сховище, тобто злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України.
		 
		Епізод від 24 лютого 2018 року
		21. Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій 24 лютого 2018 року о 16:00 ОСОБА_7 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, зайшов на територію по АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_11 , де зірвавши навісний замок, проник у підсобне приміщення, звідки таємно викрав п`ять шин до автомобіля загальною вартістю 2115 грн., після чого виніс їх за межі території та намагався повантажити у свій автомобіль марки ВАЗ 2109, однак не зміг довести свій злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був виявлений ОСОБА_12 , та втік з місця вчинення злочину.
		22. Під час перевірки матеріалів кримінального провадження апеляційним судом установлено, що висновки про доведеність винуватості ОСОБА_7 за 
		ч. 3 ст. 185 КК та правильність кваліфікації його дій за вказаною нормою закону України про кримінальну відповідальність судом зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, про що в судовому рішенні наведено докладні мотиви.
		23. Зокрема, вина обвинуваченого підтверджується доказами, дослідженими у судовому засіданні суду першої інстанції, а саме: показаннями потерпілої ОСОБА_11 та свідка ОСОБА_12 , надані у судовому засіданні; протоколом огляду місця події від 24 лютого 2018 року (т. 2, а.с. 178182), протоколом пред`явлення особи для впізнання від 12 березня 2018 року (т. 2, а.с.183188); висновком експерта №9/208 від 29 березня 2018 року щодо ринкової вартості представлених на експертизу автомобільних шин (т. 2, а.с.189196).
		24. Зазначені докази підтверджують факт знаходження автомобільних шин, що були об`єктом злочинних дій з боку ОСОБА_7 , в приміщенні, яке належить ОСОБА_11 та з вхідних дверей якого було зірвано навісний замок. 
		25. На думку колегії суддів, за встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин дії засудженого ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК кваліфіковано правильно.
		26. Отже, з огляду на те, що судами правильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність щодо визнання такої кваліфікуючої ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК, як «проникнення у житло, інше приміщення чи сховище», вищенаведені доводи сторони захисту в частині епізоду від 24 лютого 2018 року є безпідставними.
		 
		Щодо призначеного покарання
		27. Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, покарання за своїм видом і розміром повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.
		28. При цьому суд наділений дискреційними повноваженнями обирати винній особі вид і розмір заходу примусу у межах санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.
		29. Згідно зі ст. 75 КК у разі, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		30. Відповідно до принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК.
		31. При визначенні покарання суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що ОСОБА_7 характеризується позитивно, на обліку у наркологічному та психіатричному кабінетах не перебуває ( том 1 а. с. 230, 231, 232). Водночас, ураховуючи те, що ОСОБА_7 під час розгляду кримінального провадження вчинив ще два злочини, виправлення та перевиховання ОСОБА_7 можливі тільки в умовах ізоляції від суспільства.
		32. Таким чином, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_7 покарання є справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення й попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним статтями 50, 65 КК. 
		 
		Щодо урахування сплаченого штрафу у розмірі 1020 грн за вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області
		33. Цей довід касаційної скарги ретельно був перевірений судом апеляційної інстанції, який зазначив, що із долученої до матеріалів справи копії квитанції, на яку покликається обвинувачений ОСОБА_7 , вбачається, що остання підтверджує оплату заборгованості, однак в призначенні платежу не вказано про сплату штрафу за вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 20 грудня 2018 року за ч. 1 ст. 309 КК України, згідно якого ОСОБА_7 призначено покарання у виді штрафу в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 020,00 грн. Крім цього, сума платежу не відповідає розміру штрафу за вказаним вище вироком та матеріали справи не містять даних про те, що покарання за вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 20 грудня 2018 року обвинуваченим ОСОБА_7 відбуте.
		34. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, та матеріали кримінального провадження не містять вказівок на порушення судом апеляційної інстанції при розгляді провадження норм кримінального матеріального та кримінального процесуального закону, які ставили би під сумнів обґрунтованість прийнятого рішення. 
		35. Оскільки закон України про кримінальну відповідальність застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого, касаційну скаргу має бути залишено без задоволення, а вирок апеляційного суду  без зміни.
		 
		 
		 
		 
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
		 
		ухвалила:
		Касаційну скаргу захисника  адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_7 , залишити без задоволення, а вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 09 вересня 2019 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 19 квітня 
		2021 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		 
		ОСОБА_1    ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...