Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 148/427/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 10.11.2021.
Дата набрання законної сили: 04.11.2021
Номер судового провадження: 51-3973км21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12016020310000495

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		04 листопада 2021 року
		м. Київ
		справа № 148/427/18
		провадження № 51-3973 км 21
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого    ОСОБА_1 ,
		суддів     ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання    ОСОБА_4 ,
		прокурора    ОСОБА_5 ,
		в режимі відеоконференції захисника ОСОБА_6 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника  ОСОБА_6 в інтересах засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на вирок Тульчинського районного суду Вінницької області від 22 січня 2021 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 13 липня 2021 року у кримінальному провадженні №12016020310000495, за обвинуваченням
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Семенки Немирівського району Вінницької області, жителя  АДРЕСА_1 ,
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця м. Вінниця, жителя АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.
		Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Тульчинського районного суду Вінницької області від 22 січня 2021 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 засуджено за ч. 2 ст. 194 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців кожному.
		Цивільний позов потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 задоволено частково. Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 майнову шкоду в сумі 385384,52 грн, та на користь ОСОБА_10 майнову шкоду в сумі 359120,97 грн.
		Згідно з вироком 18 липня 2016 року в період часу з 10:00 до 16:00, ОСОБА_7 за попередньою змовою з ОСОБА_8 , використовуючи допомогу жителів с. Юрківка ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які не були обізнані про дійсність їх намірів, перебуваючи в п`ятнадцятому кварталі плодового саду, розташованого на території Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області, на ґрунті неприязних відносин з ОСОБА_9 , переслідуючи єдиний умисел, спрямований на вчинення умисного знищення майна в особливо великих розмірах, а саме багаторічних насаджень дерев яблунь, розташованих у даному кварталі саду, за допомогою бензопил здійснили повне відокремлення 130 дерев породи яблуня, які росли на території земельної ділянки, що належить на праві приватної власності ОСОБА_9 , чим спричинили йому майнову шкоду на суму 385384,52 грн, та 120 дерев породи яблуня, які росли на території земельної ділянки, що належить ОСОБА_10 , чим спричинили йому майнову шкоду на суму 359120,97 грн.
		Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 13 липня 2021 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинувачених ОСОБА_7 та  ОСОБА_8 залишено без задоволення, а апеляційну скаргу заступника керівника Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_13 задоволено частково.
		Вирок Тульчинського районного суду Вінницької області від 22 січня 2021 року змінено в частині стягнення майнової шкоди. Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 спричинену майнову шкоду на користь ОСОБА_9 в сумі 385384,52 грн, та на користь ОСОБА_10 в сумі 359120,97 грн.
		В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
		Вимоги, викладені в касаційних скаргах, та узагальнені доводи особи, яка їх подала
		У касаційних скаргах захисник ОСОБА_6 просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду, а кримінальне провадження закрити через відсутність у діях ОСОБА_7 та ОСОБА_8 складу інкримінованого їм кримінального правопорушення. На обґрунтування своїх вимог вказує, що досудове розслідування у кримінальному провадженні проведено на підставі заяв потерпілих, які не були зареєстровані у передбаченому законом порядку, чим порушено вимоги ст. 214 КПК України. Стверджує, що під час судового розгляду судом досліджено не завірені належним чином ксерокопії держаних актів про право власності на земельні ділянки без дослідження їх оригіналів, чим порушено принцип безпосередності дослідження доказів. При цьому вказує, що висновки місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні злочину ґрунтуються на підставі недопустимих доказів. Зазначає, що апеляційний суд, посилаючись на положення ст. 242 КПК України, яка не була чинною на момент встановлення заподіяної кримінальним правопорушенням шкоди, дійшов помилкового висновку про необов`язковість проведення експертизи для визначення розміру такої шкоди у даному кримінальному провадженні. Вважає, що імперативність вимог п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України має обмежений характер лише щодо тих випадків, коли предметом злочину є гроші або інші цінні папери, що мають грошовий еквівалент, а також коли розмір матеріальних збитків можливо достовірно встановити шляхом проведення простих арифметичних розрахунків без спеціальних знань. Наголошує, що відповідно до встановлених місцевим судом фактичних обставин шкода завдана саме шляхом відокремлення від земельних ділянок багаторічних насаджень дерев яблунь, які можуть ділитися на ряд сортів, мати різний вік, родючість, товщину стовбура, а отже розмір заподіяної матеріальної шкоди у даному випадку неможливо встановити без спеціальних знань, тобто без проведення відповідної експертизи. Незважаючи на це, розмір шкоди у даному кримінальному провадженні визначений на підставі довідок державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища у Вінницькій області за результатом проведення виїзних перевірок, санкціонованих ухвалою слідчого судді. До того ж, зі змісту таких довідок вбачається, що розрахована шкода завдана довкіллю, а не особі, як того вимагає склад злочину, передбачений ст. 194 КК України. Крім того, вказує, що результати проведення зазначених вище перевірок не є слідчою (розшуковою) дією, не є заходами забезпечення кримінального провадження, а тому з огляду на вимоги ч. 2 ст. 86 КК України не повинні братися до уваги під час постановлення судових рішень у межах кримінального провадження, оскільки не можуть бути допустимими доказами. Також не погоджується з твердженнями апеляційного суду про те, що встановлений судом першої інстанції розмір шкоди є обґрунтованим, враховуючи, що жоден з учасників судового розгляду клопотань про призначення товарознавчої експертизи не заявляв. Вважає такий висновок апеляційного суду безпідставним, оскільки обов`язок довести розмір шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, покладається саме на сторону обвинувачення. Звертає увагу, що судами неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, оскільки ОСОБА_7 та  ОСОБА_8 засуджено за знищення багаторічних насаджень, які росли на земельних ділянках ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , однак фактично такі насадження власністю останніх не були, а належали на підставі договору купівлі-продажу сину ОСОБА_7  ОСОБА_14 . А тому відсутність суспільно небезпечних наслідків у вигляді знищення саме чужого майна вказує про відсутність об`єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 194 КК України. Крім того, звертає увагу, що подані потерпілими цивільні позови не відповідають вимогам процесуального закону, складені на підставі довідок інспекторів з охорони навколишнього природного середовища щодо заподіяння шкоди саме навколишньому середовищу, а не конкретним потерпілим у даному кримінальному провадженні.
		Від учасників судового провадження заперечень на касаційні скарги захисника ОСОБА_6 не надходило.
		Позиції інших учасників судового провадження
		У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав касаційні скарги, просив їх задовольнити. Прокурор ОСОБА_5 заперечувала щодо задоволення касаційних скарг захисника, просила вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.
		Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційних скаргах доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
		Мотиви суду
		Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.
		У касаційних скаргах захисник, окрім іншого, вказує, що місцевий суд дійшов помилкового висновку про необов`язковість проведення експертизи для визначення розміру шкоди у даному кримінальному провадженні.
		Захисник наголошує, що відповідно до встановлених місцевим судом фактичних обставин шкода завдана саме шляхом відокремлення від земельних ділянок багаторічних насаджень дерев яблунь, які можуть ділитися на ряд сортів, мати різний вік, родючість, товщину стовбура, а отже розмір заподіяної матеріальної шкоди у даному випадку неможливо встановити без спеціальних знань, тобто без проведення відповідної експертизи. Незважаючи на це, розмір шкоди у даному кримінальному провадженні визначений на підставі довідок державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища у Вінницькій області за результатом проведення виїзних перевірок, санкціонованих ухвалою слідчого судді. 
		На думку колегії суддів зазначені доводи захисника заслуговують на увагу з огляду на наступне.
		Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою у вироку зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
		Зі змісту вироку вбачається, що за встановлених судом фактичних обставин, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 визнано винуватими у тому, що вони, переслідуючи єдиний умисел, спрямований на вчинення умисного знищення майна в особливо великих розмірах, а саме багаторічних насаджень дерев яблунь, розташованих у даному кварталі саду, за допомогою бензопил здійснили повне відокремлення 130 дерев породи яблуня, які росли на території земельної ділянки, що належить на праві приватної власності ОСОБА_9 , чим спричинили йому майнову шкоду на суму 385384,52 грн, та 120 дерев породи яблуня, які росли на території земельної ділянки, що належить ОСОБА_10 , чим спричинили йому майнову шкоду на суму 359120,97 грн.
		Тобто, відповідно до вироку суду, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, а саме за умисне знищення чужого майна, чим заподіяно майнову шкоду в особливо великих розмірах.
		Обґрунтовуючи свою позицію щодо доведеності винуватості засуджених у вчиненні інкримінованого їм злочину, як на підтвердження розміру заподіяної кримінальним правопорушенням шкоди, місцевий суд послався на надані прокурором докази, зокрема, на довідки Державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища у Вінницькій області від 15 березня 2017 року, від 23 червня 2017 року та 27 жовтня 2017 року.
		У вироку суду зазначено, що відповідно до змісту вищевказаних довідок в ході перевірки виявлено, що в межах належної ОСОБА_9 земельної ділянки за кадастровим номером № 0524387200010010126, виявлено 130 зрубаних плодових дерев породи яблуня різних діаметрів, а сума завданої шкоди становить 385384,52 грн. В межах належної ОСОБА_10 земельної ділянки за кадастровим номером № 0524387200010010127, виявлено 120 зрубаних плодових дерев породи яблуня різних діаметрів, а сума завданої шкоди становить 359120,97 грн.
		Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 242 КПК України в редакції Закону № 1261-VII (діяла на час внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР у цьому кримінальному провадженні) експертиза проводиться експертом за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням слідчого судді чи суду, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з`ясування питань права.
		Як передбачено п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України, слідчий або прокурор зобов`язаний звернутися до експерта для проведення експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків, шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяної кримінальним правопорушенням.
		Згідно зі ст. 243 КПК України експерт залучається за наявності підстав для проведення експертизи за дорученням слідчого судді чи суду, наданим за клопотанням сторони кримінального провадження.
		Відповідно до вимог ст. 1 Закону України № 4038-XII від 25 лютого 1994 року «Про судову експертизу» судова експертиза  це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
		Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
		При цьому положення ч. 1 ст. 92 КПК України передбачають, що обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках,  на потерпілого.
		Виходячи з аналізу положень статей 55, 61, 62, 91, 127, 128, 130, 170, 242, 291 КПК України під шкодою у кримінальному провадженні розуміються втрати, яких зазнала потерпіла сторона у результаті викрадення, знищення або пошкодження майна, або шкода, завдана безпосередньо особі, її здоров`ю, діловій репутації внаслідок протиправної поведінки іншої особи.
		Так, майнова шкода, як наслідок злочину, що має вартісну форму та полягає у безпосередньому зменшенні матеріального блага особи, у позбавленні її можливості одержати заплановані доходи, а також у понесенні особою будь-яких додаткових майнових витрат.
		У кримінальному провадженні під матеріальними збитками у п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України слід розуміти грошову оцінку (еквівалент) заподіяної матеріальної шкоди (втрачених, додатково витрачених або недоотриманих майнових благ особою внаслідок порушення її прав та інтересів іншою особою), а відшкодування збитків є одним із способів відшкодування шкоди.
		Тобто, положення п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України спрямовано насамперед на визначення правильної кваліфікації злочинів, за умови, що розмір шкоди є ознакою складу злочину або його кваліфікуючою ознакою, а також на забезпечення повноти досудового розслідування та забезпечення достовірності інформації, яка відображується в підсумкових рішеннях стадії досудового розслідування, враховуючи, що згідно з п. 7 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт, окрім іншого, має містити відомості про розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
		Таким чином п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України у редакції Закону № 1261-VII має імперативний характер щодо обов`язковості призначення експертизи у провадженнях про кримінальні правопорушення, які мають матеріальний склад злочину, тобто містять суспільно небезпечні наслідки, які можливо обчислити у вигляді збитків або шкоди довкіллю.
		Однак така імперативність має обмежений характер, оскільки не стосується тих випадків, коли предметом злочину є гроші або інші цінні папери, що мають грошовий еквівалент, а також коли розмір матеріальних збитків, шкоди, заподіяних кримінальним правопорушенням, можливо достовірно встановити без спеціальних знань, а достатньо загальновідомих та загальнодоступних знань, проведення простих арифметичних розрахунків для оцінки даних, отриманих за допомогою інших, крім експертизи, джерел доказування.
		У решті випадків сторона обвинувачення на стадії досудового розслідування зобов`язана незалежно від наявності інших доказів, за допомогою яких можливо встановити розмір матеріальних збитків, звернутися до слідчого судді з клопотанням про залучення експерта.
		Як вбачається з мотивувальної частини вироку, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , оспорюючи свою винуватість у вчиненні інкримінованого їм злочину, з поміж іншого, під час судового розгляду наголошували, що зрізані в саду яблуні засохли та не плодоносили, у тому числі й з цих підстав було прийнято рішення про їх порубку.
		Разом з тим, з викладених у вироку суду показань потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вбачається, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 після того, як в судовому порядку їм було заборонено користуватися багаторічними насадженнями та земельними ділянками, спочатку повністю зібрали урожай, а потім 18 липня 2016 року зрізали дерева.
		За таких обставин, оскільки у цьому кримінальному провадженні безпосереднім об`єктом злочину є багаторічні насадження  дерева яблунь, які можуть мати різні ідентифікаційні ознаки (сорт, вік, якість плоду тощо), а також враховуючи наявні протилежні відомості від сторін кримінального провадження щодо стану дерев та їх плодоносних властивостей, колегія суддів вважає, що визначення майнової шкоди у даному випадку неможливо достовірно встановити без спеціальних знань шляхом проведення простих арифметичних розрахунків.
		При цьому колегія суддів звертає увагу, що у даному кримінальному провадженні визначення розміру заподіяної майнової шкоди впливає на правильність правової кваліфікації дій ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , оскільки розмір такої шкоди є кваліфікуючою ознакою злочину, передбаченого ст. 194 КК України.
		Таким чином, оскільки місцевим судом під час судового розгляду у визначеному законом порядку не встановлено розміру заподіяної майнової шкоди у кримінальному провадженні, а тому вирок суду не можна вважати таким, що відповідає вимогам п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України.
		Не погоджуючись з вироком місцевого суду, захисник ОСОБА_6 , діючи в інтересах ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , оскаржив такий вирок в апеляційному порядку. 
		У своїх апеляційних скаргах захисник, окрім іншого, наголошував, що місцевим судом не встановлено розміру заподіяної ОСОБА_7 та ОСОБА_8 майнової шкоди.
		Перевіряючи вирок місцевого суду в порядку апеляційної процедури, апеляційний суд дійшов висновку, що такі доводи сторони захисту є безпідставними. При цьому, посилаючись на принципи диспозитивності та змагальності сторін, апеляційний суд в ухвалі вказав, що сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду доказів, однак під час апеляційного розгляду ніхто з учасників кримінального провадження клопотань про призначення товарознавчої експертизи не заявляв.
		Однак колегія суддів вважає такі висновки апеляційного суду помилковими, а тому погодитися з ними не може.
		Аналіз ч. 2 ст. 242 КПК України у редакції Закону № 1261-VII вказує на те, що обов`язок на стадії досудового розслідування звернутися з клопотанням про залучення експерта (залучити експерта) для визначення розміру матеріальних збитків, шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяної кримінальним правопорушенням, покладено лише на слідчого, прокурора.
		Суд, виходячи із закріпленого у ст. 26 КПК України принципу диспозитивності, позбавлений можливості, навіть у випадку, коли він виявив відсутність висновку експерта із визначенням розміру матеріальних збитків, шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, самостійно, з власної ініціативи залучити експерта і усунути цей недолік досудового розслідування. Залучення експерта судом незалежно від наявності клопотань сторін можливо виключно за обставин, передбачених ч. 2 ст. 332 КПК України.
		Така позиція колегії суддів узгоджується з позицією об`єднаної палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 25 листопада 2019 року (провадження № 51-10433 кмо 18, справа № 420/1667/18).
		Отже, колегія суддів вважає, що вказані вище обставини залишились поза увагою суддів першої та апеляційної інстанцій, а тому доводи захисника в цій частині є слушними.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
		Згідно з ч. 2 ст. 438 КПК України при вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412414 цього Кодексу.
		Як передбачено положеннями ст. 412 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
		Таким чином вирок Тульчинського районного суду Вінницької області від 22 січня 2021 року та ухвала Вінницького апеляційного суду від 13 липня 2021 року не можуть вважатися законними, обґрунтованими та вмотивованими, оскільки постановлені з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що є підставою для їх скасування.
		З урахуванням наведеного, а також враховуючи те, що захисник ставив питання про закриття кримінального провадження, касаційні скарги захисника підлягають лише частковому задоволенню, а вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, під час якого суд, дотримуючись вимог кримінального процесуального закону, має повно та об`єктивно дослідити всі обставини кримінального провадження, оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність  з точки зору достатності та взаємозв`язку й ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.
		При цьому, оскільки вирок місцевого суду підлягає скасуванню з підстав недотримання судом вимог п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, колегія суддів позбавлена можливості висловити свої міркування щодо доводів касаційних скарг захисника про недопустимість доказів, про порушення принципу безпосередності їх дослідження, про невідповідність цивільних позовів вимогам процесуального закону. З огляду на вимоги глави 28 КПК України зазначені обставини підлягають перевірці у загальному порядку при новому розгляді в суді першої інстанції.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд
		ухвалив:
		Касаційні скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 задовольнити частково.
		Вирок Тульчинського районного суду Вінницької області від 22 січня 2021 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 13 липня 2021 року щодо  ОСОБА_7 та ОСОБА_8 скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1     ОСОБА_2    ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...