Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 373/2362/17 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 11.11.2021.
Дата набрання законної сили: 19.10.2021
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		------------------------------------------------------------------------------------------------
		 
		 
		У Х В А Л А
		 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		 
		19 жовтня 2021 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
		суддів ОСОБА_1 , 
		 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря ОСОБА_4 ,
		прокурора ОСОБА_5 ,
		обвинуваченого ОСОБА_6 ,
		захисника ОСОБА_7 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Переяслав-Хмельницького відділу Бориспільської місцевої прокуратури ОСОБА_8 і потерпілого ОСОБА_9 на вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 27.03.2020, яким
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кагарлик Київської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
		визнано невинуватим та виправдано за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Вказаним вироком ОСОБА_6 визнано невинуватим у тому, що він 16.09.2017, близько 02 години 40 хвилин, на автомобільній стоянці біля будівлі розважального клубу «Адреналін», розташованого по вул. Новокиївське шосе, 43 в м. Переяслав-Хмельницький Київської області, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин ініціював словесну перепалку з ОСОБА_10 , що переросла в бійку, під час якої у ОСОБА_6 виник злочинний умисел на заподіяння смерті ОСОБА_10 . З метою реалізації протиправного наміру обвинувачений пішов до будівлі клубу «Адреналін», де взяв невстановлений в ході досудового розслідування предмет з колюче-ріжучими властивостями, зовні схожий на ніж, та, усвідомлюючи незаконний характер своїх дій і їх суспільно-небезпечні наслідки, свідомо бажаючи настання смерті ОСОБА_10 , на автомобільній стоянці біля будівлі закладу «Адреналін» наніс останньому один удар вказаним ножем у ліву частину грудної клітини. В результаті умисних злочинних дій ОСОБА_6 ОСОБА_10 було спричинено колото-різану рану по передній поверхні грудної клітини зліва з відходженням від неї та проникненням в грудну порожнину ранового каналу, з пошкодженням за його ходом пристінкової плеври лівої плевральної порожнини, перикарду, правого шлуночка (поблизу верхівки) серця, що призвело до кровотечі з послідуючою тампонадою порожнини перикарду кров`ю, зумовило рефлекторну зупинку серця, подальший розвиток постасистолічного синдрому, та потягло смерть ОСОБА_10 в Київській міській клінічній лікарні 07.10.2017.
		Прокурор Переяслав-Хмельницького відділу Бориспільської місцевої прокуратури ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати, постановити новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, та призначити йому покарання у виді 15 років позбавлення волі, цивільний позов потерпілого задовольнити в повному обсязі.
		Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, прокурор посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Зокрема прокурор зазначає, що суд безпідставно взяв до уваги докази сторони захисту, відкинув докази сторони обвинувачення. Так, свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , Варданян Едвард ОСОБА_15 , ОСОБА_16 надали логічні та послідовні покази, які узгоджуються з іншими доказами у справі, зокрема проведеними слідчими експериментами. Однак суд безпідставно вказав, що вказані докази є недостовірними. При цьому факт нанесення обвинуваченим ножового поранення потерпілому визнається і самим обвинуваченим. Разом з тим в іншій частині показання обвинуваченого щодо обставин конфлікту, його групового побиття спростовуються доказами у справі, а саме показаннями вказаних вище свідків та висновком судово-медичного експерта в частині тяжкості отриманих ОСОБА_6 ушкоджень, які за ступенем тяжкості є легкими та не могли становити загрозу для його життя. Також прокурор вказує, що локалізація ножового поранення (удар ножем в серце) свідчить про прямий умисел обвинуваченого на заподіяння смерті потерпілому. Однак суд прийняв до уваги лише показання обвинуваченого, свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , хоча вони є суперечливими та не узгоджуються з іншими доказами. Зокрема показання обвинуваченого ОСОБА_6 суперечать висновку судово-медичного експерта № 134 від 28.11.2017 в частині механізму спричинення  ОСОБА_10 ножового поранення. Виявлені у ОСОБА_6 тілесні ушкодження є легкими та мають незначні наслідки, що свідчить про відсутність небезпеки його життю під час конфлікту. Проте суд не надав належної оцінки недостовірності показань обвинуваченого та безпідставно взяв до уваги показання свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , які не були відомі органу досудового розслідування та вперше дали показання лише в судовому засіданні. Показання свідка ОСОБА_20 є недостовірними та упередженими, оскільки вона є близькою обвинуваченому особою та весь час перебувала в залі судового засідання. 
		Крім того прокурор зазначає, що суд істотно порушив вимоги ст.ст. 56, 364 КПК України, оскільки не повідомив потерпілого про дату та час проведення судових дебатів, як про це просив останній.
		Потерпілий ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати та постановити новий обвинувальний вирок або призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу,  ОСОБА_9 зазначає, що суд не повно та не об`єктивно розглянув справу за його відсутності, чим порушив його права. 
		З апеляційної скарги вбачається, що потерпілий ОСОБА_9 в даний час проживає в Республіці Вірменія.
		В судові засідання апеляційного суду 04.06.2020, 16.07.2020, 08.10.2020, 08.12.2020, 19.01.2021, 09.03.2021, 27.04.2021, 15.06.2021, 03.08.2021 та 19.10.2021 потерпілий  ОСОБА_9 не з`явився, хоча про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлявся належним чином засобами телекомунікаційного зв`язку шляхом направлення викликів суду на електронні адреси, вказані потерпілим у апеляційній скарзі, а також шляхом опублікування оголошень про виклик до суду на офіційному веб-сайті судової влади України.
		Про поважність причин неприбуття в судові засіданняпотерпілий ОСОБА_9 апеляційний суд не повідомив.
		Відповідно до ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
		З урахуванням викладеного та з метою дотримання вимог ст.28 КПК України щодо розумності строків здійснення кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку про можливість проведення апеляційного розгляду без участі потерпілого  ОСОБА_9 .
		Представник потерпілого ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_21 до апеляційного суду не прибув та подав заяву про проведення апеляційного розгляду без його участі у зв`язку з припиненням дії договору про надання правової допомоги ОСОБА_9 .
		Заслухавши доповідь судді, доводи учасників апеляційного розгляду, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши і перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до таких висновків.
		Розглядаючи кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 , суд першої інстанції, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами прав і свобод у наданні та дослідженні доказів, доведенні їх переконливості перед судом. 
		Постановляючи виправдувальний вирок щодо ОСОБА_6 , суд першої інстанції безпосередньо дослідив та оцінив всі надані сторонами докази.
		Висновок суду першої інстанції про недоведеність, що в діянні обвинуваченого є склад інкримінованого йому кримінального правопорушення ґрунтується на досліджених в судовому засіданні доказах показаннях обвинуваченого ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_20 , результатах слідчого експерименту за участю ОСОБА_6 від 19.09.2017, протоколах оглядів місця події від 16.09.2017, протоколі огляду трупа від 07.10.2017, висновку судово-медичної експертизи № 2366/2 від 21.11.2017, висновку судово-медичної експертизи № 134 від 28.11.2017, висновку судово-медичної експертизи № 113 від 05.10.2017, висновку судово-медичної експертизи № 133 від 29.11.2017.
		Обвинувачений  ОСОБА_6 своєї винуватості у висунутому йому обвинуваченні не визнав та показав суду, що наніс ножове поранення ОСОБА_10 під час самозахисту від нападу групи осіб. 16 вересня 2017 у нічний час він прибув до клубу «Адреналін», який знаходитьсяв м. Переяслав-Хмельницький Київської області. Коли він заходив в будівлю, на вході стояли охоронець ОСОБА_17 , наглядно знайомі йому ОСОБА_10 , ОСОБА_13 та літній чоловік, схожий на вірменина, який несподівано нецензурно обізвав його та відштовхнув. У відповідь він ударив його долонею по обличчю. ОСОБА_10 і ОСОБА_13 напали на нього та почали наносити йому удари, а він, відступаючи, перемістився на автомобільну стоянку, де його збили з ніг та почали наносити удари ногами по голові, спині і рукам, якими він намагався закрити голову. Всього його били четверо чоловік, серед яких були ОСОБА_10 , ОСОБА_13 . Відчуваючи страх за своє життя, він дістав з сумки, яку носив на плечі, складний ніж, розкрив його та різко виставив руку з ножем вперед, бажаючи налякати нападників демонстрацією ножа. В цей час ОСОБА_10 сказав, що його підрізали, а він, боячись подальшої розправи над ним з боку друзів ОСОБА_10 , сів в автомобіль таксі та поїхав з місця події. Стверджує, що не бажав спричинити ОСОБА_10 ножове поранення, це трапилось випадково, коли він виставив руку з ножем, щоб налякати нападників.
		Наведені показання узгоджуються з результатами слідчого експерименту проведеного за участю ОСОБА_6 під час досудового розслідування.
		Свідок ОСОБА_17 суду показав, що з серпня 2017 року працював охоронником в клубі «Адреналін», який знаходитьсяв м. Переяслав-Хмельницький Київської області. Приблизно в середині вересня того року, у нічну зміну, він побачив як четверо вірмен, серед яких був діджей клубу ОСОБА_10 , на паркувальному майданчику били ногами ОСОБА_6 , який лежав на асфальті. Він відволікся на деякий час, а коли знову подивився в ту сторону, то побачив, що ОСОБА_10 лежав на асфальті, один з вірменів зняв з себе футболку та нахилився над ним, а ОСОБА_6 уходив з місця події. 
		Свідок ОСОБА_18 суду показав, що 16 вересня 2017 у нічний час перебував в клубі «Адреналін», який знаходитьсяв м. Переяслав-Хмельницький Київської області. На крики присутніх про бійку він вийшов на вулицю та побачив, що на освітлювальній парковці на асфальті лежав ОСОБА_6 , а навколо нього стояло четверо вірмен, серед яких був діджей клубу ОСОБА_10 . Двоє з вірмен нанесли ОСОБА_6 по одному удару в область голови та рук. ОСОБА_6 різко вскочив та наніс удар стиснутою в кулак рукою в область грудей ОСОБА_10 , після чого той упав на спину. Підбігши, він побачив кров у ОСОБА_10 , а тому запропонував присутнім вірменам футболкою закрити рану. Невдовзі ОСОБА_10 помістили до автомобіля та повезли його до лікарні.
		Свідок ОСОБА_22 суду показав, що 16 вересня 2017, прибувши у нічний час до клубу «Адреналін» разом з ОСОБА_6 , став очевидцем того, як на ОСОБА_6 напало троє-четверо вірменів, серед яких був ОСОБА_10 . Він зайшов до приміщення клубу, щоб покликати когось на допомогу для припинення бійки, а коли повернувся на вулицю, то побачив як на парковці біля входу, ОСОБА_6 , піднімаючись з колін, різко виставив руку в перед, після чого ОСОБА_10 упав. Одразу ж після цього він на своїй машині відвіз ОСОБА_6 з місця події.
		Свідок ОСОБА_19 суду показав, що працює в службі таксі. 16 вересня 2017 року близько опівночі привіз клієнтів до клубу «Адреналін», який знаходитьсяв м. Переяслав-Хмельницький Київської області, та залишився там в очікуванні нового замовлення. В цей час став очевидцем того, як на майданчику біля літньої тераси почалась бійка. Близько п`яти чоловік кавказької зовнішності оточили одного чоловіка та почали наносити йому удари кулаками в область голови та грудей. Постраждалий спочатку закривав голову руками, а потім впав. В цей час він відволікся, щоб перемістити автомобіль подалі від місця бійки, а коли знову подивився в той бік, то побачив, що на асфальті лежав молодий чоловік, а дві дівчини кричали, що його підрізали.
		Дані, що містяться у протоколах оглядів місця події від 16.09.2017, фіксують наявність слідів крові на ділянці місцевості поблизу розважального закладу «Адреналін», який знаходиться в м. Переяслав-Хмельницький Київської області, а також на належному ОСОБА_10 одязі, вилученому з реанімаційного відділення Переяслав-Хмельницької ЦРЛ. 
		Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 2366/2 від 21.11.2017 ОСОБА_10 було спричинено колото-різану рану по передній поверхні грудної клітини зліва з відходженням від неї та проникненням в грудну порожнину ранового каналу, з пошкодженням за його ходом пристінкової плеври лівої плевральної порожнини, перикарду, правого шлуночка (поблизу верхівки) серця, що призвело до кровотечі з послідуючою тампонадою порожнини перикарду кров`ю, зумовило рефлекторну зупинку серця, подальший розвиток постасистолічного синдрому, та потягло смерть ОСОБА_10 в Київській міській клінічній лікарні 07.10.2017.
		Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 134 від 28.11.2017 колото-різане поранення грудної клітини з ушкодженням серця ОСОБА_10 спричинено внаслідок механічної дії плаского твердого предмету з колюче-ріжучими властивостями, яким могло бути лезо ножа. Механізм утворення виявленого у ОСОБА_10 тілесного ушкодження суперечить способу їх завдання, на який вказав підозрюваний ОСОБА_6 під час проведення слідчого експерименту.
		Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 113 від 05.10.2017 у ОСОБА_6 виявлено садна і синці на задній поверхні лівого передпліччя та садна в потиличній ділянці голови, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.
		Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 133 від 29.11.2017 виявлені у ОСОБА_6 тілесні ушкодження утворились від дії не менш ніж п`яти механічних дій тупого твердого предмету/предметів або при ударі об такий/такі предмети. Термін їх виникнення відповідає 16.09.2017,а характер, локалізація і кількість не виключають вірогідність їх утворення за умов, зазначених у свідченнях ОСОБА_6 .
		Оцінивши наведені докази суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_6 наніс  ОСОБА_10 ножове поранення під час самозахисту від нападу групи осіб у кількості близько чотирьох чоловік, серед яких був ОСОБА_10 . Вказана група осіб на автомобільній стоянці перед входом до нічного клубу, який знаходитьсяв м. Переяслав-Хмельницький Київської області, збили  ОСОБА_6 з ніг, та щонайменше двоє з них, в тому числі і  ОСОБА_10 , нанесли не менше п`яти ударів ногами в область голови та рук ОСОБА_6 , чим спричинили йому тілесні ушкодження.
		Відповідно до ч.1 ст.36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони 
		Відповідно до ч.5 ст.36 КК України не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення,незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає.
		Отже спричиненняОСОБА_6 ножового пораненняОСОБА_10 під час захисту від нападу групи осіб, вчинене з метою захисту охоронюваних законом його прав і інтересів, суд обґрунтовано визнав обставиною, яка виключає його кримінальну відповідальність  необхідною обороною.
		При цьому відповідно до положень ст.36 КК України для визначення наявності стану необхідної оборони в діях ОСОБА_6 не має значення чи наносив від ударОСОБА_10 ножем умисно чи необережно (форма вини), тяжкість наслідків, що настали, та його психічне ставлення до цих наслідків (вид умислу чи необережності).
		Тому колегія суддів визнає неслушними доводи апеляційної скарги прокурора про те, що показання обвинуваченого про спричинення ножового поранення необережно суперечать висновкам судово-медичної експертизи № 134 від 28.112017 в частині механізму утворення виявленого у ОСОБА_10 тілесного ушкодження та показанням свідків, які доводять умисний характер його дій.
		Також колегія суддів визнає безпідставними доводи апеляційної скарги прокурора про відсутність у ОСОБА_6 стану необхідної оборони через те, що застосоване до нього насильство не становило загрозу для його життя та мало наслідком спричинення йому легких тілесних ушкоджень, адже положення ст.36 КК України не визначають обов`язковою умовою для захисту від суспільно-небезпечного посягання спричинення особі, на яку здійснюється таке посягання, тілесних ушкоджень, які є небезпечними для його життя та здоров`я.
		Із змісту вказаної статті вбачається, що фактичною підставою для здійснення самозахисту є сам факт здійснення суспільно-небезпечного посягання (у даному випадку факт нападу групою осіб) та наявність потенційної загрози для життя та здоров`я особи, на яку вчинено таке посягання.
		Конкретні обставини цього кримінального провадження, а саме  нанесення ударів ОСОБА_6 щонайменше вдома особами в область життєво важливого органу (голови), в момент, коли він знаходився в лежачому положенні та був позбавлений можливості себе захищати  свідчать про реальність потенційної загрози для його життя та здоров`я під час нападу групи осіб.
		З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про наявність підстав для виправдання ОСОБА_6 у висунутому йому обвинуваченні за ч.1 ст.115 КК України через те, що його дії охоплюються поняттям необхідна оборона, що виключає злочинність діяння та кримінальну відповідальність.
		При цьому суд першої інстанції дав оцінку всім доказам у справі та зазначив, чому взяв до уваги одні докази і відкинув інші.
		Зокрема суд обґрунтовано відкинув показання свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_15 , а також результати проведених з їхньою участі слідчих експериментів, з підстав їх недостовірності.
		Зокрема, показання свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , які були присутні на місці події та стверджують про те, що бійка відбувалась виключно між ОСОБА_10 і ОСОБА_6 , суд першої інстанції обґрунтовано визнав недостовірними, адже сам обвинувачений та свідки події  ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_22 , а також свідок ОСОБА_19 , неупередженість якого не викликає сумніву, підтвердили факт нападу на ОСОБА_6 групи осіб.
		Про зацікавленість вказаних осіб у результатах кримінального провадження може свідчити той факт, що інші особи, які брали участь у нападі на ОСОБА_6 , не були встановлені органом досудового слідства, хоча ОСОБА_6 безпосередньо вказував на ОСОБА_13 як на учасника нападу.
		Твердження прокурора про те, що суд першої інстанції не мав права брати до уваги показання свідків ОСОБА_18 і ОСОБА_19 через те, вказані особи не були встановлені та допитані під час досудового розслідування, суперечать положенням ст.134 КПК України, яка наділяє суд дискреційними повноваженнями на власний розсуд вирішувати питання доцільності виклику в судове засідання особи, яка може дати показання, які мають значення для кримінального провадження, незалежно від того, чи допитувалась така особа на стадії досудового розслідування.
		Також суд обґрунтовано визнав недостовірними показання свідка ОСОБА_15 про обставини події, оскільки вони вочевидь суперечать іншим доказам у справі.
		Зокрема її показання про те, щоОСОБА_6 під час конфлікту з ОСОБА_10 бігав в приміщення клубу, звідки повернувся з ножем у руці, суперечить усім іншим свідченням у справі, і зокрема показанням охоронця клубу ОСОБА_17 , який протягом усього часу події стояв біля входу до клубу, та показанням оперуповноваженого ОСОБА_23 , який в ході досудового розслідування здійснював перегляд відеозаписів камер відеоспостереження в середині клуба (зовнішня камера відеоспостереження зі слів персоналу була в неробочому стані).
		Щодо показань потерпілого  ОСОБА_9 відносно обставин спричинення ножового поранення його сину ОСОБА_10 , то вони є показаннями з чужих слів, джерело походження яких невідоме, а тому не відповідають принципу допустимості доказів.
		Показання свідків ОСОБА_20 та  ОСОБА_26 стосуються лише даних, що характеризують особу загиблого  ОСОБА_10 , та не містять відомостей про подію, яка є предметом дослідження у цьому кримінальному провадженні.
		Зміст досліджених судом першої інстанції доказів правильно відображено у оскаржуваному вироку, а висновки суду з приводу оцінки цих доказів відповідають фактичним обставинам. 
		Передбачених ч.3 ст.404 КПК України підстав для повторного дослідження за клопотанням прокурора усіх доказів у кримінальному провадженні колегія суддів не вбачає, оскільки вони досліджені судом першої інстанції з достатньою повнотою та без порушень вимог кримінального процесуального закону.
		Лише факт незгоди прокурора з висновками суду першої інстанції не є підставою для повторного дослідження доказів судом апеляційної інстанції.
		Оцінюючи доводи апеляційних скарг прокурора і потерпілого про те, що суд істотно порушив вимоги ст.ст. 56, 364 КПК України, оскільки не повідомив потерпілого про дату та час проведення судових дебатів, колегія суддів враховуєте, що відповідно до вимог ст.325 КПК України участь потерпілого у судовому розгляді не є обов`язковою. Явка потерпілого до суду є його правом, а не обов`язком. Примусових способів забезпечення явки потерпілого до суду законом не передбачено. У разі неявки потерпілого, який був належним чином повідомлений про день, час та місце судового засідання, суд вирішує питання щодо можливості проведення судового засідання без його участі з урахуванням конкретних обставин справи  участі представника потерпілого у судовому засіданні, процесуальної необхідності присутності потерпілого в судовому засіданні, тривалості строків кримінального провадження тощо.
		З матеріалів кримінальної справи вбачається, що ОСОБА_9 було відомо про розгляд судом цього кримінального провадження. Він брав участь в окремих судових засіданнях, а також його інтереси у цьому кримінальному провадженні представляв адвокат ОСОБА_21 . Судове засідання 13.02.2020 було відкладено за клопотанням адвоката ОСОБА_21 та йому була надано можливість забезпечити участь потерпілого ОСОБА_9 у судових дебатах. Проте в судове засідання 24.03.2020 потерпілий не з`явився, у зв`язку з чим судом було прийняте рішення про проведення судового засідання без участі потерпілого. При цьому представник потерпілого адвокат ОСОБА_21 виступив у судових дебатах та просив визнати  ОСОБА_6 винуватим за ч.1 ст.115 КК України, призначити максимально суворе покарання у виді 15 років позбавлення волі та задовольнити цивільний позов потерпілого у повному обсязі.
		Таким чином, на думку колегії суддів судом першої інстанції було в повній мірі забезпечено право потерпілого на участь в судовому розгляді, потерпілий брав участь в судовому провадженні як особисто, так і через свого представника, реалізував своє право на участь в судових дебатах через свого представника. 
		Підстав для скасування вироку з підстав порушення потерпілого на участь у судовому провадженні колегія суддів не вбачає.
		З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для задоволення апеляційних скарг прокурора і потерпілого відсутні.
		Керуючись ст.ст.404, 405 КПК України, колегія суддів
		 
		У Х В А Л И Л А:
		 
		Апеляційні скарги прокурора Переяслав-Хмельницького відділу Бориспільської місцевої прокуратури ОСОБА_8 і потерпілого ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 27.03.2020 щодо  ОСОБА_6  без змін.
		Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		 
		 
		 
		 
		СУДДІ:
		 
		 
		 
		 
		_________________ _________________ _________________
		ОСОБА_1   ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...