Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 473/4129/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, з них; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України, їхнього затримання.
Надіслано судом: 10.11.2021. Зареєстровано: 10.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 11.11.2021.
Дата набрання законної сили: 02.12.2021 (частково)
Результат оскарження 02.12.2021 П'ятий апеляційний адміністративний суд: скасовано судове рішення частково і ухвалено нове судове рішення у відповідній частині
Номер судового провадження: 2-а/473/95/2021

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                   Справа № 473/4129/21
		 
		РІШЕННЯ
		іменем України
		 
		"10" листопада 2021 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого - судді Вуїва О.В., 
		за участю: секретаря судового засідання Ціліциної О.В.,
		представника позивача Мельника М.М., 
		перекладача Асланова Асдан Мамед огли,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську адміністративну справу за позовом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області до ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		08листопада 2021року Центральнеміжрегіональне управлінняДержавної міграційноїслужби умісті Києвіта Київськійобласті звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення.
		Свої вимогимотивувало тим,що 11травня 2021року працівникамиУСР вм.Києві ДСРНПУ було виявлено ОСОБА_1 , який порушив законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме знаходився на території України без наявності документів, що б надавали йому право законного перебування в Україні та не виконав рішення про примусове повернення з України. 
		В цей же день відповідача згідно ч. 2 ст.263КУпАП було затримано в адміністративному порядку на строк до трьох діб з метою встановлення особи та з`ясування обставин порушення міграційного законодавства, та прийнято рішення про його поміщення до ДУ «Чернігівський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України».
		Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 14 травня 2021 року відмовлено в задоволені позовних вимог Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області до громадянина Республіки Вірменії ОСОБА_2 (після зміни прізвища - ОСОБА_3 ) про примусове видворення за межі території України та затримання іноземця з метою ідентифікації та забезпечення видворення, з поміщенням до ПТПІ.
		14 травня 2021 року ОСОБА_1 звільнено з ДУ «Чернігівський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України» у зв`язку із закінченням строку адміністративного затримання.
		Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2021 року рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 14 травня 2021 року частково скасовано та прийнято нове рішення про затримання ОСОБА_2 ( ОСОБА_1 ) з метою забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, строком на шість місяців. В іншій частині рішення першої інстанції залишено без змін.
		На виконання вказаного рішення 18 червня 2021 року ОСОБА_3 був поміщений до ДУ «Чернігівський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України», а в подальшому - до ДУ «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України».
		Оскільки з боку ОСОБА_1 відсутня співпраця під час процедури його ідентифікації, в той же час Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області на свої звернення до Консульского відділу Посольства Республіки Вірменія в Україні у сприянні ідентифікації та документуванні відповідача не отримало інформації та документів, необхідних для ідентифікації, документування та завершення процедури примусового видворення іноземця, а строк його затримання спливає, а тому позивач просив продовжити строк затримання відповідача на шість місяців. 
		В судовому засіданні представник позивача Мельник М.М. позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
		Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, відмовившись від участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, що підтверджується актом ДУ «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України» від 09 листопада 2021 року.
		Заслухавши пояснення представника позивача Мельника М.М., дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного. 
		В судовомузасіданні встановлено,що 11травня 2021року працівникамиУСР вм.Києві ДСРНПУ було виявлено ОСОБА_1 , який порушив законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме знаходився на території України без наявності документів, що б надавали йому право законного перебування в Україні. 
		В цей же день відповідача згідно ч. 2 ст.263КУпАП було затримано в адміністративному порядку на строк до трьох діб з метою встановлення особи та з`ясування обставин порушення міграційного законодавства, та прийнято рішення про його поміщення до ДУ «Чернігівський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України».
		Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 14 травня 2021 року відмовлено в задоволені позовних вимог Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області до громадянина Республіки Вірменії ОСОБА_2 (після зміни прізвища - ОСОБА_3 ) про примусове видворення за межі території України та затримання іноземця з метою ідентифікації та забезпечення видворення, з поміщенням до ПТПІ.
		14 травня 2021 року ОСОБА_1 звільнено з ДУ «Чернігівський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України» у зв`язку із закінченням строку адміністративного затримання.
		Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2021 року рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 14 травня 2021 року частково скасовано та прийнято нове рішення про затримання ОСОБА_2 ( ОСОБА_1 ) з метою забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, строком на шість місяців. В іншій частині рішення першої інстанції залишено без змін.
		На виконання вказаного рішення 18 червня 2021 року ОСОБА_3 був поміщений до ДУ «Чернігівський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України», а в подальшому - до ДУ «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України».
		Строк затримання відповідача спливає 11 листопада 2021 року. 
		Аналізуючи доводи позову, суд виходить з наступного.
		Згідно ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.
		Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Чахал проти Великобританії» будь-яке позбавлення волі відповідно до статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободбуде виправданим доти, доки триває процедура депортації. Якщо така процедура не провадиться з належною ретельністю, затримання перестає бути допустимим.
		Європейський Суд з прав людини у справі «Амюр проти Франції» та у справі «Дугуз проти Греції» вказав, що у разі, якщо національне законодавство передбачає можливість позбавлення волі - особливо стосовно іноземного громадянина - шукача притулку - таке законодавство повинно бути максимально чітким і доступним для того, щоб уникнути ризику свавілля.
		Відповідно до п. 30 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2009 року №1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов`язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» при вирішенні справ про примусове видворення суди повинні враховувати положення статей 9, 29 Загальної декларації прав людини 1948 року та статті 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року,статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання, а при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати лише таких обмежень, які встановленізакономвиключно для забезпечення належного визнання та поваги прав і свобод інших людей, а також забезпечення справедливих вимог моралі, суспільного порядку і загального добробуту.
		З огляду на це, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в Законі.
		За приписами ч. 4ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
		Згідно ч. 1 ст. 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України; затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.
		Водночас, в постановах від 21 серпня 2019 року у справі №522/960/18, від 27 листопада 2018 року у справі №754/2203/17 Верховний Суд дійшов висновку, що клопотання про затримання іноземця може бути подано органом охорони державного кордону до суду після подання адміністративного позову про його примусове видворення за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення або якщо існує ризик його втечі, а так само у разі відсутності в іноземця, який вчинив порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України.
		З наведених положень Закону та висновків Верховного Суду вбачається, що звернення міграційної служби з позовом про затримання іноземця з метою його ідентифікації та (або) забезпечення видворення пов`язується із наявністю такого факту, як попереднє звернення до суду з позовом про примусове видворення - за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі.
		Строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.
		Про продовження строку затримання не пізніш як за п`ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення (реадмісію) або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні (ч.ч. 11, 12 ст. 289 КАС України).
		Згідно ч. 13ст. 289 КАС України умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є:
		1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації;
		2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.
		Таким чином,для продовження строкузатримання іноземця(особибез громадянства)з метоюідентифікації тазабезпечення примусовоговидворення необхідна сукупність наступних передумов:
		-відсутність інформації та документів, необхідних для належної ідентифікації іноземця (особи без громадянства);
		-звернення компетентного органу до суду з позовом або наявність окремого судового рішення про примусове видворення іноземця (особи без громадянства);
		-наявність судового рішення про затримання іноземця (особи без громадянства) з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення;
		-неможливість завершення процедури ідентифікації та забезпечення примусового видворення іноземця (особи без громадянства) до закінчення встановленого судом строку затримання, що обумовлене відсутністю співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації та неодержанням інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації. 
		Проте рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 14 травня 2021 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області до ОСОБА_2 (після зміни прізвища - ОСОБА_3 ) про примусове видворення за межі території України та затримання іноземця з метою ідентифікації та забезпечення видворення, з поміщенням до ПТПІ підтверджено той факт, що особа відповідача є повністю встановленою. ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_3 є однією й тією самою особою. При цьому особа ОСОБА_1 повністю встановлена та підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00030301443, а також копією паспорта громадянина Республіки Вірменія № НОМЕР_2 від 12 лютого 2021 року.
		А відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Цими ж рішеннями в задоволенні позовних вимог Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області до ОСОБА_2 (після зміни прізвища - ОСОБА_3 ) про примусове видворення за межі території України та затримання іноземця з метою ідентифікації відмовлено. 
		Підставою для відмови у затриманні іноземця з метою ідентифікації слугувало те, що відповідач є повністю ідентифікованим. 
		Підставою для відмови у видворенні відповідача слугувало те, що міграційною службою порушено встановлений законом порядок проведення процедури видворення (відсутність попереднього рішення про примусове повернення відповідача).
		При цьому, як встановлено з пояснень представника позивача Мельника М.М., на час розгляду справи відносно ОСОБА_1 не приймалося рішень відносно його примусового повернення та не подавалося нових позовів щодо його примусового видворення за межі території України.
		Таким чином,судом невстановлено сукупностіпередумов для законного продовження строку затримання відповідача з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, оскільки:
		- ОСОБА_3 повністю ідентифікований;
		-в судовому провадженні відсутній відповідний позов або окреме судове рішення про примусове видворення відповідача (в задоволенні вказаних вимог судом було відмовлено);
		-відсутнє окреме судове рішення про затримання відповідача з метою його ідентифікації. 
		Тобто, відсутність окремого судового рішення про затримання відповідача з метою його ідентифікації, а також належна ідентифікація ОСОБА_1 на час розгляду справи унеможливлює продовження відповідного строку (затримання з метою ідентифікації).
		Також, відсутність в судовому провадженні позову або судового рішення про примусове видворення повністю ідентифікованого відповідача вказує на відсутність правових підстав для його затримання (продовження строку затримання) з метою забезпечення примусового видворення, оскільки процедура видворення не може здійснюватися без наявності відповідного судового рішення, а тому, за неможливості здійснення вказаної процедури, затримання іноземця втрачає свій сенс та правову підставу. 
		За встановлених обставин, судом не встановлено передбачених законом підстав для продовження строку затримання відповідача з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
		Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 8-10, 77, 241-246, 271, 289 КАС України, суд 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		В задоволенні позовних вимог Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області до ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення - відмовити.
		 
		Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. 
		 
		Суддя: О.В. Вуїв

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...