Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/15618/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо.
Надіслано судом: 09.11.2021. Зареєстровано: 11.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 12.11.2021.
Дата набрання законної сили: 22.02.2022
Результат оскарження 22.02.2022 П'ятий апеляційний адміністративний суд: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: П/420/15651/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		    
		Справа № 420/15618/21 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		          
		08 листопада 2021 року                                                                                                     м. Одеса
		Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенко А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві Титора Дмитра Павловича, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві (вул. Погранична, 9, м. Миколаїв, 54020), ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2, Державного бюро розслідувань (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 15) про визнання протиправними дії та бездіяльність, зобов`язання вчинити дії, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Обставини справи.
		До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві Титора Дмитра Павловича, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2, Державного бюро розслідувань, в якому просить суд:
		- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 щодо видання наказу від 29.06.2021 року № 373 в частині віднесення до службової інформації у пунктах 1.2, 1.4, 1.8 Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у центральному апараті та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, відомості про персональні переліки, посади, належність до підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, відомості про штат, штатну чисельність, фактичну укомплектованість за штатом підрозділу органу, штатний розпис;
		- визнати незаконними пункти 1.2, 1.4, 1.8 Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у центральному апараті та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, затвердженого наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 від 29.06.2021 року № 373;
		- зобов`язати Державне бюро розслідувань вилучити пункти 1.2, 1.4, 1.8 з Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у центральному апараті та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, затвердженого наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 від 29.06.2021 року № 373 з дня набранням судовим рішенням законної сили та надати до суду звіт про виконання судового рішення;
		- визнати протиправною бездіяльність директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві Титора Дмитра Павловича по відмові у наданні публічної інформації на запит на інформацію ОСОБА_1 від 17.08.2021 року про надання копії списку працівників Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, станом на дату звернення;
		- зобов`язати Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві надати копію списку працівників Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, станом на дату звернення, а з дня набрання судовим рішенням законної сили надати до суду звіт про виконання судового рішення.
		Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
		В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві із запитом про надання копії списку працівників Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві. Однак, листом директор Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві відмовив у задоволенні запиту посилаючись на пункти 1.2, 1.4, 1.8 з Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у центральному апараті та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, затверджених наказом Державного бюро розслідувань від 29.06.2021 року № 373, оскільки запитувана інформацію становить інформацію з обмеженим доступом.
		Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
		27.09.2021 року за вх. № 52913/21 від Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що відомості про персональні переліки, посади та персональні дані осіб рядового і начальницького складу; належність до підрозділів внутрішнього контролю, підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, домашні адреси; відомості про належність працівників органу ДБР до підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність; відомості про штат, штатну чисельність, фактичну укомплектованість за штатом підрозділу органу, штатний розпис (пункти 1.2, 1.4, 1.8 Переліку, затвердженого наказом ДБР від 29.06.2021 року № 373) з урахуванням приписів статей 6 та 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації» правомірно віднесено до інформації з обмеженим доступом, а саме до інформації для службового користування. 
		29.09.2021 року за вх. № 53473/21 від Державного бюро розслідувань надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що Директор ДБР за змістом частини 1 статті 12 Закону України «Про Державне бюро розслідувань»: видає у межах повноважень накази і розпорядження, дає доручення, які є обов`язковими для виконання працівниками ДБР (пункт 8); вживає заходів із запобігання несанкціонованому доступу до інформації з обмеженим доступом, а також забезпечує додержання законодавства про доступ до публічної інформації, розпорядником якої є ДБР (пункт 12); забезпечує відкритість та прозорість діяльності ДБР відповідно до цього Закону (пункт 18). У разі звільнення Директора ДБР з посади повноваження Директора ДБР (без жодних обмежень та виключень) виконує його перший заступник та/або один із його заступників у порядку ротації, визначеної положеннями частини 4 статті 12 Закону України «Про Державне бюро розслідувань». Таким чином, у в.о. Директора ДБР наявні належні та необхідні законодавчо визначені повноваження, а також достатні правові підстави для видання наказу ДБР від 29.06.2021 року № 373 «Про затвердження Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у центральному апараті та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань». Відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, за приписами частини 1 ст.11 Закону України «Про інформацію» є інформацією про фізичну особу (персональні дані). Звідси, відомості про персональні переліки, посади та персональні дані осіб рядового і начальницького складу; належність до підрозділів внутрішнього контролю, підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, домашні адреси; відомості про належність працівників органу ДБР до підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність; відомості про штат, штатну чисельність, фактичну укомплектованість за штатом підрозділу органу, штатний розпис належать до інформації про фізичних осіб (персональні дані) в розумінні ст.32 Конституції України, ч.1 ст.11 Закону України «Про інформацію», оскільки такі відомості конкретно ідентифікують відповідних фізичних осіб, внесених до зазначених вище переліків та/або штатних розписів тощо.
		04.10.2021 року за вх. № 54199/21 та за вх. №54201/21 від представника позивача надійшли заперечення на відзиви, в яких представник підтримав позицію викладену в позовній заяві та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. 
		Заяви чи клопотання від сторін.
		04.10.2021 року за вх. № 54201/21 від представника позивача надійшла заява про стягнення витрат позивача пов`язаних з правничою допомогою адвоката.
		11.10.2021 року за вх. №ЕП/27409/21 від Державного бюро розслідувань надійшла заява про залишення позову без розгляду.
		13.10.2021 за вх. №ЕП/27675/21 від Державного бюро розслідувань надійшли письмові пояснення.
		18.10.2021 року за вх. №57077/21 від представника позивача надійшли заперечення на письмові пояснення Державного бюро розслідувань.
		19.10.2021 року за вх. №ЕП/27985/21 від Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві надійшло клопотання про відмову у стягненні витрат на правову допомогу.
		19.10.2021 року за вх. № ЕП/27987/21 від Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві надійшли додаткові пояснення.
		25.10.2021 року за вх. № 59058/21 від представника позивача надійшла відповідь на клопотання про зменшення витрат на правову допомогу.
		Процесуальні дії вчинені судом.
		Ухвалою суду від 08.09.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
		Ухвалою суду від 20.10.2021 року відмовлено у задоволенні клопотання представника Державного бюро розслідувань про розгляд справи з викликом сторін.
		Обставини справи.
		ОСОБА_1 17.08.2021 року звернувся до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві із запитом на інформацію про надання копії списку працівників Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві.
		Листом від 25.08.2021 року № Т-2877/ЗПІ/16-16/21 директор ТУ ДБР у м. Миколаєві повідомив позивача, що відповідно до пунктів 1.2, 1.4, 1.8 з Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у центральному апараті та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, затверджених наказом Державного бюро розслідувань від 29.06.2021 року № 373, відомості про персональні переліки, посади, належність до підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, відомості про штат, штатну чисельність, фактичну укомплектованість за штатом підрозділу органу, штатний розпис становлять інформацію з обмеженим доступом. Список працівників ТУ ДБР у м. Миколаєві є персональним переліком та містить відомості про фактичну укомплектованість за штатом підрозділу органу ДБР. Таким чином, список працівників ТУ ДБР у м. Миколаєві є документом з обмеженим доступом, а тому надати копію зазначеного списку не уявляється можливим.
		Джерела права й акти їх застосування.
		Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
		Статтею 5 Закону України "Про інформацію" від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII (далі - Закон № 2657-XII) встановлено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. 
		Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
		Положеннями ч.2 ст.6 Закону № 2657-XII обумовлено, що право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
		У відповідності до положень ч.1-2 ст. 11 Закону № 2657-XII інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
		Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.
		Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.
		Статтею 20 Закону № 2657-XII передбачено, що за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом.
		Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.
		Так, згідно із ч.ч.1-2 ст.21 Закону № 2657-XII інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.
		Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.
		Відносини, пов`язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом.
		За змістом статей 1, 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI) визначено, що публічна інформація - відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Доступ до інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет, на інформаційних стендах, будь-яким іншим способом, а також надання інформації за запитами на інформацію.
		Згідно зі статтею 3 Закону № 2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
		Відповідно до частини другої статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
		Такі випадки встановлені частиною першою статті 6 цього Закону, згідно з якою публічною інформацією з обмеженим доступом, є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.
		Частиною1 ст.9 Закону № 2939-VI передбачено, що відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація:
		1) що міститься в документах суб`єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов`язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень;
		2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.
		Згідно ч.3 ст.9 Закону № 2939-VI перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб`єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі.
		Відповідно до ст.1 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» від 12 листопада 2015 року № 794-VIII (далі - Закон № 794-VIII), державне бюро розслідувань є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до його компетенції.
		Пунктом 6 ч.1 ст.3 Закону № 794-VIII передбачено, що Державне бюро розслідувань організовується і діє на засадах, зокрема: відкритості та прозорості діяльності Державного бюро розслідувань для суспільства та демократичного цивільного контролю, підзвітності і підконтрольності визначеним законом державним органам. Державне бюро розслідувань діє гласно тією мірою, що не порушує права і свободи людини і громадянина, не суперечить вимогам кримінального процесуального законодавства та законодавства про державну таємницю.
		Так, згідно із ч.1 ст.4 Закону № 794-VIII незалежність Державного бюро розслідувань від незаконного втручання у його діяльність гарантується, зокрема, визначеними цим та іншими законами:
		1) спеціальним статусом Державного бюро розслідувань, особливим порядком, фінансування та організаційного забезпечення діяльності;
		2) особливим порядком добору, призначення та звільнення Директора Державного бюро розслідувань, а також вичерпним переліком підстав для припинення його повноважень, визначеним цим Законом;
		3) порядком здійснення повноважень Державним бюро розслідувань та його працівниками;
		5) забороною незаконного втручання у здійснення повноважень працівників Державного бюро розслідувань;
		6) належною оплатою праці працівників Державного бюро розслідувань і соціальними гарантіями;
		7) правовим захистом і забезпеченням особистої безпеки працівників Державного бюро розслідувань, їхніх близьких родичів.
		Відповідно до ч.1 ст.6 Закону № 794-VIII Державне бюро розслідувань відповідно до покладених на нього завдань та у межах своєї компетенції, зокрема: 
		використовує гласних і негласних штатних та позаштатних працівників на підставах та в порядку, встановлених законом, дотримуючись умов добровільності і конфіденційності цих відносин, матеріально і морально заохочує осіб, які надають допомогу в запобіганні, виявленні, припиненні і розслідуванні кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності Державного бюро розслідувань; 
		організовує забезпечення особистої безпеки осіб рядового і начальницького складу, державних службовців Державного бюро розслідувань та інших визначених законом осіб, а також захист осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, від протиправних посягань;
		забезпечує відповідно до законодавства додержання режиму захищеної законом таємниці та іншої інформації з обмеженим доступом, а також визначеного законом порядку оприлюднення та надання доступу до публічної інформації.
		Також, в п.1 ч.1 ст.7 Закону № 794-VIII зазначено, що Державне бюро розслідувань та його уповноважені посадові особи з метою виконання покладених на них завдань здійснюють на підставах і в порядку, встановлених законом, гласні та негласні оперативно-розшукові, оперативно-розшукову діяльність, слідчі (розшукові) та негласні слідчі (розшукові) дії з метою запобігання, виявлення, припинення, розкриття і розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності Державного бюро розслідувань.
		Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 9 Закону № 794-VIII систему Державного бюро розслідувань складають центральний апарат, територіальні управління, спеціальні підрозділи, навчальні заклади та науково-дослідні установи. У складі Державного бюро розслідувань діють слідчі, оперативні підрозділи, підрозділи внутрішнього контролю та інші підрозділи.
		Державне бюро розслідувань є юридичною особою публічного права та здійснює свої повноваження безпосередньо і через територіальні управління.
		Частинами 5-6 ст.9 Закону № 794-VIII передбачено, що територіальні управління Державного бюро розслідувань є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.
		Територіальні управління Державного бюро розслідувань діють на підставі положень, що затверджуються Директором Державного бюро розслідувань.
		Згідно із ч.1 ст.10 Закону № 794-VIII, керівництво діяльністю Державного бюро розслідувань здійснює його Директор, який має першого заступника та двох заступників.
		У разі відсутності Директора Державного бюро розслідувань його повноваження здійснює перший заступник Директора Державного бюро розслідувань, а в разі його відсутності - один із заступників Директора Державного бюро розслідувань згідно із розподілом обов`язків.
		У відповідності до ч.1 ст. 12 Закону № 794-VIII директор Державного бюро розслідувань: 
		затверджує структуру та штатну чисельність центрального апарату та територіальних органів Державного бюро розслідувань;
		визначає відповідно до законодавства в межах граничної чисельності переліки посад у центральному апараті та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами;
		видає у межах повноважень накази і розпорядження, дає доручення, які є обов`язковими для виконання працівниками Державного бюро розслідувань.
		Згідно із ч.4 ст.12 Закону № 794-VIII у разі звільнення Директора Державного бюро розслідувань з посади, його смерті або відсутності відомостей про місце його перебування повноваження Директора Державного бюро розслідувань протягом 60 днів виконує його перший заступник, а в подальшому - почергово кожний із заступників і знову перший заступник з ротацією кожні 60 днів до того часу, доки не буде призначено нового Директора Державного бюро розслідувань у порядку, передбаченому цим Законом. Строк виконання повноважень розпочинається відповідно з дня, наступного за днем звільнення Директора Державного бюро розслідувань, або з дня, наступного за днем його смерті, або з дня, наступного за останнім днем, коли місце перебування Директора Державного бюро розслідувань було відомо.
		Відповідно до ч.1 ст.14 Закону № 794-VIII до працівників Державного бюро розслідувань належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір (контракт) із Державним бюро розслідувань.
		Так, згідно із ч.1 ст.18 Закону № 794-VIII працівники Державного бюро розслідувань під час виконання покладених на них обов`язків є представниками влади, діють від імені держави і перебувають під її захистом. Ніхто, за винятком уповноважених посадових осіб державних органів у передбачених законами випадках, не має права втручатися в їхню законну діяльність.
		В інтересах забезпечення особистої безпеки працівників Державного бюро розслідувань та членів їхніх сімей не допускається розголошення в засобах масової інформації відомостей про місце проживання цих осіб. Відомості про проходження служби працівниками Державного бюро розслідувань надаються з дозволу Директора Державного бюро розслідувань або його заступника.
		Висновки суду.
		Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 29.06.2021 року ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2. прийнято наказ № 373 «Про затвердження Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у центральному апараті та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань». 
		Відповідно до п. 1.2., 1.4., 1.8. вищезазначеного Переліку, до таких відомостей належать, відомості про персональні переліки, посади та персональні дані осіб рядового і начальницького складу; належність до підрозділів внутрішнього контролю, підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, домашні адреси; належність працівників органу ДБР до підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність; про штат, штатну чисельність, фактичну укомплектованість за штатом підрозділу органу ДБР, штатний розпис.
		З аналізу положень Закону № 794-VIII вбачається, що за відсутності Директора Державного бюро розслідувань повноваження Директора Державного бюро розслідувань виконує його перший заступник.
		У межах своєї компетенції та виходячи із покладених на нього завдань ДБР згідно з пунктом 16 статті 6 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» забезпечує, вiдповiдно до законодавства, додержання режиму захищеної законом таємниці та іншої інформації з обмеженим доступом, a також визначеного законом порядку оприлюднення та надання доступу до публічної інформації.
		Отже, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 діяв у передбачений законом спосіб, а тому відсутні підстави вважати, що виданий ним наказ від 29.06.2021 року № 373 є незаконним та протиправним. 
		При цьому суд зазначає, що повноваження ОСОБА_2. на ІНФОРМАЦІЯ_1 підтверджуються відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.
		Разом з цим, запровадження обмеження доступу до конкретної інформації за результатами розгляду запиту на інформацію допускається лише за умови застосування вимог пунктів 1- 3 частини 2 статі 6 Закону України №2939-VI, що є трискладовим тестом, через який проходить публічна інформація для визначення її відкритою чи обмеженою.
		З огляду на зазначене відсутні підстави вважати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 щодо видання наказу від 29.06.2021 року №373 в частині віднесення до службової інформації пунктів 1.2., 1.4., 1.8. Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у центральному апараті та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань.
		При цьому суд зазначає, що пунктами 2, 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №305-IX передбачено, що до приведення у відповідність із цим Законом закони України, інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить цьому Закону, а Кабінету Міністрів України надано місячний строк із дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
		На виконання зазначених норм, Кабінетом Міністрів України 13.05.2020 року прийнято постанову № 359 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань», згідно якої, зокрема, Державне бюро розслідувань виключається з переліків центральних органів виконавчої влади, затверджених нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
		Таким чином суд дійшов висновку, що наказ від 29.06.2021 № 373, не підлягає реєстрації в Міністерстві юстиції України.
		З огляду на вищевказане, у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання незаконним пункти 1.2., 1.4., 1.8. Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у центральному апараті та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, затвердженого наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 від 29.06.2021 року №373, та, як наслідок, відсутності підстав для зобов`язання Державне бюро розслідувань вилучити пункти1.2., 1.4., 1.8. з Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у центральному апараті та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, затвердженого наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 від 29.06.2021 року №373.
		Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві Титора Дмитра Павловича по відмові у наданні публічної інформації на запит на інформацію ОСОБА_1 від 17.08.2021 року про надання копії списку працівників Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, станом на дату звернення та зобов`язання Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві надати копію списку працівників Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, станом на дату звернення, суд зазначає наступне.
		Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Миколаєві, відмовлено ОСОБА_1 у наданні інформації за запит про отримання публічної інформації від 17.08.2021 року, з посиланням на той факт, що відповідно до пунктів 1.2., 1.4. та 1.8. Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у центральному апараті та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, затвердженого наказом Державного бюро розслідувань №373 від 29 червня 2021 року, відомості про персональні переліки, посади та персональні дані осіб рядового і начальницького складу; належність до підрозділів внутрішнього контролю, підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, домашні адреси; належність працівників органу ДБР до підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність; про штат, штатну чисельність, фактичну укомплектованість за штатом підрозділу органу ДБР, штатний розпис становлять інформацію з обмеженим доступом.
		Вирішуючи питання щодо правомірності відмови Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві у задоволенні запиту ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
		12 листопада 2015 року, Верховною Радою України прийнято Закон №794-VIII «Про Державне бюро розслідувань» (далі - Закон №794-VIII), який набрав чинності з 01 березня 2016 року, відповідно до статті 1 якого Державне бюро розслідувань (далі - ДБР) визначено, як центральний орган виконавчої влади, що здійснює правоохоронну діяльність з метою запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.
		Отже, нормами Закону №794-VIII, ДБР відокремлювалося, як орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, структурно незалежний від існуючих правоохоронних органів.
		На виконання пункту 1 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №794-VIII, Кабінет Міністрів України 29 лютого 2016 року прийняв постанову №127 «Про утворення Державного бюро розслідувань».
		03 грудня 2019 року, Верховна Рада України, з метою вдосконалення правових основ організації та діяльності Державного бюро розслідувань, прийняла Закон №305-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення діяльності Державного бюро розслідувань» (далі - Закон №305-IX), який набрав чинності 27 грудня 2019 року.
		Статтею 1 Закону №794-VIII (у редакції з 27.12.2019 року) визначено, що ДБР є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.
		Отже, з 27 грудня 2019 року, ДБР припинило своє існування, як центральний орган виконавчої влади, що здійснює правоохоронну діяльність з метою запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції та змінило статус на державний правоохоронний орган.
		Наказом ДБР №323 від 08.07.2020 року, затверджено Перелік посад у територіальних управліннях ДБР, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами.
		Таким чином, на реалізацію наказу ДБР були виведені зі штатних розписів територіальних управлінь ДБР посади державної служби та введено нові посади старшого та середнього начальницького складу правоохоронного органу.
		Наказом ДБР №373 від 29.06.2021 року «Про затвердження Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у центральному апараті та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань», пунктом 1.3 якого відомості щодо проходження служби особами рядового і начальницького складу органу ДБР (призначення, переведення, звільнення, тощо) віднесено до службової інформації.
		Судом зауважує, що наказ ДБР №373 від 29.06.2021 року є чинним, а відтак, підстави для не врахування його у спірних правовідносинах - відсутні.
		У свою чергу, можливість віднесення інформації до конфіденційної, таємної чи службової не слід розуміти, як єдину достатню підставу для обмеження доступу до конкретної інформації, що містить ознаки будь-якого із названих видів інформації.
		Запровадження обмеження доступу до конкретної інформації за результатами розгляду запиту на інформацію допускається лише за умови застосування вимог пунктів 1- 3 частини 2 статі 6 Закону України №2939-VI.
		За умови додержання сукупності всіх трьох підстав може бути обмежено доступ до інформації (постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України №10 від 29 вересня 2016 року «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації»).
		У відзивах на позовну заяву відповідачами наголошувалося, що з проведеного «трискладового тесту» пункти 1.2., 1.4., 1.8. Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у центральному апараті та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань вбачається, що:
		1. Обмеження доступу до таких відомостей, які є інформацією з обмеженим доступом-конфіденційною інформацією, відповідає захищеним інтересам конкретних фізичних осіб - осіб рядового та начальницького складу ДБР щодо захисту їхньої службової репутації, а також щодо захисту їх особистого і сімейного життя (персональних даних про них). При цьому, беручи до уваги статус ДБР, як правоохоронного органу, специфіку завдань, які вирішує ДБР, особливий характер служби в ДБР, умови правового захисту працівників ДБР, обмеження доступу до таких відомостей відповідає правомірному інтересу держави Україна в особі осіб рядового та начальницького складу ДБР щодо запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням;
		2. Можливість завдання істотної шкоди захищеним інтересам зазначених конкретних фізичних осіб, як і правомірним інтересам держави Україна в особі зазначених осіб, як осіб рядового та начальницького складу ДБР, конкретно полягає у можливості маніпулювання відповідними відомостями, які є інформацією з обмеженим доступом-конфіденційною інформацією, з боку третіх не доброчесних осіб, з метою опосередкованого (через коло рідних та близьких осіб; за допомогою засобів масової інформації тощо) та/або безпосереднього впливу на осіб рядового та начальницького складу ДБР, як на фізичних осіб, з метою схилення їх, як осіб рядового та начальницького складу ДБР, до прийняття тих чи інших рішень з неналежним дотриманням/недотриманням/порушенням вимог законодавства на користь таких не доброчесних осіб, що може призвести до створення передумов для спроб та намагань використати в інтересах певних сил діяльність ДБР, підвищення рівня дезорганізації діяльності ДБР, зростання ризиків виникнення тиску (впливу) на осіб, причетних до виконання завдань слідства та оперативно-розшукової діяльності, зростання ризиків поширення хабарництва, корупції та її проявів у лавах ДБР тощо. Як наслідок, надання вищевказаних відомостей у реальному часі відкриє необмеженому колу осіб інформацію про проходження служби конкретними працівниками ДБР (призначення, переведення, звільнення тощо), що, у свою чергу, матиме прямий причинно-наслідковий зв`язок із зазначеною вище потенційно-конкретною істотною шкодою. Зважаючи на специфіку завдань, які вирішує ДБР, вказана шкода є істотною, а ймовірність її настання внаслідок надання доступу до вищевказаних відомостей є достатньо високою;
		3. Зважаючи на те, що вищевказані відомості не є інформацією, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо, зазначена вище потенційно-конкретна істотна шкода від надання таких відомостей значною мірою переважає суспільний інтерес в їх отриманні.
		Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з твердженнями відповідачів, що обмеження доступу до публічної інформації може здійснюватися відповідно до закону для захисту, зокрема, репутації або прав інших людей, підтримання авторитету правоохоронного органу, якщо розголошення такої інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам, і така шкода від оприлюднення відповідної інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
		Тобто, суд дійшов висновку, що обмеження надання Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань розташованим у місті Миколаєві певної інформації щодо старшого та середнього начальницького складу правоохоронного органу для захисту їхньої репутації або прав, підтримання авторитету та неупередженості правоохоронного органу - є допустимим.
		За приписами частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові по справі №9901/235/20 від 08 липня 2021 року.
		Стаття 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає фізичним особам права на доступ до інформації, яка знаходиться у розпорядженні держави. Але, таке право може виникнути, по-перше, якщо поширення інформації передбачається судовим рішенням і по-друге, коли доступ до інформації має важливе значення для реалізації права на свободу вираження поглядів і відмова в її наданні є втручанням у це право (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 8 листопада 2016 року у справі Угорський Гельсінський Комітет проти Угорщини (Magyar Helsinki Bizottsag v. Hungary, заява № 18030/11, § 156) і від 26 березня 2020 року у справі Центр демократії та верховенства права проти України (Centre for Democracy and the Rule of Law v. Ukraine, заява № 10090/16, § 96)).
		Крім того, важливим питанням є те, чи виступає особа, яка прагне отримати доступ до відповідних відомостей для інформування громадськості, в ролі громадського наглядача. Водночас, це не означає, що право на доступ до інформації стосується виключно неурядових організацій і преси. Високий рівень захисту також поширюється на наукових працівників та авторів публікацій з питань, що становлять суспільний інтерес. З огляду на важливу роль, яку відіграє мережа Інтернет у розширенні доступу громадськості до новин та у сприянні розповсюдженню інформації, функція блогерів і популярних користувачів соціальних мереж також може бути прирівняна до громадського наглядача у тому, що стосується захисту, передбаченого статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі Центр демократії та верховенства права проти України (пункт 87)).
		Інформація, дані або документи, до яких вимагається доступ, як правило, повинні відповідати критерію суспільного інтересу, щоб призвести до необхідності їхнього поширення відповідно до Конвенції. Така необхідність може існувати, коли, inter alia, поширення інформації забезпечує прозорість у порядку ведення державних справ та у питаннях, що становлять інтерес для суспільства в цілому, і таким чином, дозволяє широкій громадськості брати участь у державному управлінні (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі Центр демократії та верховенства права проти України (пункт 84)).
		Визначення того, що може становити предмет суспільного інтересу, залежить від обставин кожної справи. Суспільний інтерес виникає щодо питань, які впливають на громадськість настільки, що вона може на законних підставах цікавитися ними, які привертають її увагу або які значно стосуються її, особливо якщо такі питання впливають на добробут громадян чи життя громади. Це також стосується питань, здатних призвести до значних суперечок щодо важливих соціальних викликів або проблем, про які громадськість бажатиме отримати інформацію. Суспільний інтерес не може зводитися до прагнення громадськості отримати інформацію про приватне життя інших людей.
		Разом з цим суд зазначає, що у запиті позивача від 17.08.2021 року відсутнє обґрунтування з яким наміром позивач бажає отримати інформацію щодо списку працівників правоохоронного органу та яким чином він буде її використовувати.
		В свою чергу, виходячи з положень частини 2 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (щодо проведення «трискладового тесту»), та беручи до уваги зміст запитуваної позивачем інформації, суд дійшов висновку, що вона підпадає під вищезазначені критерії обмеження.
		Таким чином, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві Титора Дмитра Павловича по відмові у наданні публічної інформації на запит на інформацію ОСОБА_1 від 17.08.2021 року про надання копії списку працівників Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, станом на дату звернення та похідної від неї позовної вимоги про зобов`язання надати вищевказану інформацію.
		Оцінивши докази, які є у справі та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
		Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
		Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
		Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Керуючись ст.ст. 6, 72-73, 77, 132, 139, 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд, -
		 
		ВИРІШИВ:
		У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві Титора Дмитра Павловича, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві (вул. Погранична, 9, м. Миколаїв, 54020), ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2, Державного бюро розслідувань (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 15) про визнання протиправними дії та бездіяльність, зобов`язання вчинити дії - відмовити.
		 
		Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
		Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
		 
		 
		Суддя                                                                                                               Бутенко А.В.
		 
		  
		                                        
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		          
		          .

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...