Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 282/1155/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них.
Надіслано для оприлюднення: 11.11.2021. Зареєстровано: 11.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 15.11.2021.
Дата набрання законної сили: 14.12.2021
Номер судового провадження: 2/282/248/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		Справа № 282/1155/21
		Провадження № 2/282/248/21 
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 листопада 2021 року                                        смт.Любар
		 
		Любарський районний суд Житомирської області у складі:
		                                                             головуючого судді   Вальчука В.В.
		                                    при секретарі судового засідання  Демчук В.І.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Любар за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Забродський Анатолій Степанович до Любарської державної нотаріальної контори Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), третя особа :  ОСОБА_2 - Державний нотаріус Житомирської державної нотаріальної контори в порядку заміщення державного нотаріуса Любарської державної нотаріальної контори про скасування постанови нотаріуса та зобов`язання видати свідоцтво на право на спадщину,
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Коростки Любарського району Житомирської області у віці 95 років померла її баба - ОСОБА_3 . Після її смерті згідно заповіту відкрилась спадщина на її майно, яке остання заповідала своїй онуці (позивачці) ОСОБА_1 ..     
		18.12.2012 року Любарською державною нотаріальною конторою Іщук Л.А. було видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яке виготовлене на паперовому носії серії ВТВ №716224 на майно, яке зазначене у описаному вище заповіті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме - право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності ВАТ «Коростки». Крім неї, інших спадкоємців ОСОБА_3 ні за законом ні за заповітом не виявилося, а тому вона 02.03.2021 року знову звернулася із заявою до Любарської нотаріальної контори про видачу на її ім`я свідоцтва про право на спадщину за законом і того ж дня отримала постанову №59/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Дана постанова мотивована тим, що відповідно до ст.1223 ЦК України - право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього кодексу та ст.529 ЦК УРСР (в редакції 1963 року). На підтвердження родинних відносин позивачем як докази було надано нотаріусу свідоцтво органів реєстрації актів цивільного стану, повний витяг з реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису, копії актових записів, копію рішення Любарського районного суду від 19.11.2012 року у справі №613/2-о-63/12, що набрало законної сили про встановлення факту родинних відносин між нею та ОСОБА_3 , яким було встановлено, що остання була бабою (позивачки) ОСОБА_1 . Констатуючи вказані вище обставини, нотаріус в оскаржуваній постанові зазначив, що з «поданих заявником документів родинні стосунки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (мати позивачки) як матері та дочки встановити неможливо». Відтак, позивач вважає висновок нотаріуса таким, що протирічить резолютивній частині вищевказаного рішення Любарського районного суду, Конституції України та іншим нормам законодавства, а тому просить суд скасувати  постанову державного нотаріуса та зобов`язати його видати свідоцтво на право на спадщину.  
		Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, від останнього надійшла заява про розгляд справи у його відсутності. Заявлені позовні вимоги підтримує в повному об`ємі та просить їх задовольнити. 
		Представник відповідача у судове засідання на розгляд справи не з`явився, однак в своїх заявах просить справу слухати у його відсутності. Щодо позовних вимог, то у відзиві, що надійшов на адресу суду зазначив, що заперечує проти їх задоволення з підстав викладених у ньому.
		Згідно з ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотаня про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
		Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. 
		Відтак, враховуючи вимоги даної статті, заяви представника позивача та відповідача, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності сторін.
		У відповідності із ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
		Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
		За приписами ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, свобод чи інтересів фізичних осіб , прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Згідно зі ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, від 28 жовтня 1999 року).
		Відповідно до ст.ст.12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи або витребуваних судом доказів.
		Згідно з ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Коростки, Любарського району Житомирської області померла - ОСОБА_3 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.12).
		Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на її майно, спадкоємцями якого за заповітом є - ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину за заповітом на земельну частку (пай), яка перебуває у колективній власності ВАТ «Коростки». 18.12.2012 року їй було видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом серії ВТВ №716224 (а.с.21). Однак, у прийнятті спадщини за законом та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом позивачці було відмовлено у зв`язку з тим, що з поданих заявником документів родинні стосунки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як матері та дочки встановити неможливо, про що зазначено у постанові державного нотаріуса Житомирської державної нотаріальної контори Житомирської області в порядку заміщення державного нотаріуса Любарської державної нотаріальної контори №59/02-31 від 02.03.2021 року (а.с.23).
		Також із матеріалів справи судом встановлено наступне. 
		Копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 15.10.1969 року свідчить, що позивачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в сім`ї ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (а.с.14). 
		Прізвище ОСОБА_4 замість дівочого ОСОБА_4 мати позивачки отримала після реєстрації шлюбу у Новочорторийській сільській раді Любарського району Житомирської області 04.12.1955 року, що підтверджується Витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу №000112651162 від 26.10.2012 року (а.с.16).
		Із копії свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_3 від 26.10.2012 року судом встановлено, що мати позивачки - ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Коростки Любарського району у віці 45 років (а.с.17).
		Копія рішення Любарського районного суду Житомирської області від 19.11.2012 року вказує, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено факт родинних відносин та встановлено, що остання була бабою позивачки (а.с.19).
		Також встановлено, що після смерті баби позивачки ОСОБА_3 до складу спадщини за законом входить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , про що зазначено в оскаржуваній постанові державного нотаріуса (а.с.23).
		З наданого державним нотаріусом відзиву слідує, що 18 грудня 2012 року Любарською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу №316/2012 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Відповідно до відомостей, що знаходяться в спадковій справі, спадкоємицею за заповітом є ОСОБА_1 . 18 грудня 2012 року на ім`я ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну частку (пай).
		02 березня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_3 .
		Однак, державним нотаріусом Житомирської державної нотаріальної контори Житомирської області в порядку заміщення державного нотаріуса Любарської державної нотаріальної контори Поліщуком А.І. 02.03.2021 року було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки з поданих заявником документів родинні стосунки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як матері та дочки встановити неможливо.
		Однак, з такою позицією нотаріуса суд не може погодитись виходячи з наступного.
		Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
		Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		Згідно зі ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово; кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
		Згідно ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
		Відповідно до п.4 Перехідних положень ЦК України, дія кодексу (в редакції 2004 року) застосовується до цивільних правовідносин, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Оскільки ОСОБА_3 померла у 2001 році, то до спірних правовідносин застосовується законодавство, яке діяло на момент їх виникнення, а саме норми ст..529 ЦК УРСР в редакції 1963 року, за змістом якої - при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем, вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.
		Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України «Про нотаріат», та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 за №296/5.
		Відповідно до ч.1 ст.1 ЗУ «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності ; вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси) ; на нотаріусів, які працюють у державних нотаріальних конторах або займаються приватною нотаріальною діяльністю, законом може бути покладено вчинення інших дій, відмінних від нотаріальних, з метою надання їм юридичної вірогідності. 
		Частиною 2 ст.1 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).
		Згідно зі ст.4 ЗУ «Про нотаріат» Нотаріус має право: витребовувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій.
		Статтею 5 Закону України «Про нотаріат» визначено обов`язки нотаріуса, до яких віднесено: здійснення своїх професійних обов`язків відповідно до цього Закону і принесеної присяги, дотримання правил професійної етики; сприяння фізичним та юридичним особам у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз`яснення прав і обов`язків, попередження про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду; зберігання в таємниці відомості, одержані ним у зв`язку з вчиненням нотаріальних дій; відмова у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам; ведення нотаріального діловодства та архіву нотаріуса відповідно до встановлених правил; дбайливе ставлення до документів нотаріального діловодства та архіву нотаріуса, не допущення їх пошкодження чи знищення; надання документів, інформації і пояснення на вимогу Міністерства юстиції України, його територіальних органів при здійсненні ними повноважень щодо контролю за організацією діяльності та виконанням нотаріусами правил нотаріального діловодства; постійне підвищення свого професійного рівня, а у випадках, передбачених пунктом 3 частини першої статті 29-1 цього Закону, проходження підвищення кваліфікації; виконання інший обов`язків, передбачених законом. 
		У відповідності до п.3 ч.1 ст.34 Закону «Про нотаріат» нотаріуси видають свідоцтва про право на спадщину.
		Відповідно до ст.39 ЗУ «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України.
		Наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22 лютого 2012 року затверджено порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
		Пунктом 4.14 розділу 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України визначено, що при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.
		Статтею 46-1 ЗУ «Про нотаріат» встановлено, що нотаріус під час вчинення нотаріальних дій обов`язково використовує відомості єдиних та державних реєстрів шляхом безпосереднього доступу до них; нотаріус під час вчинення нотаріальних дій обов`язково використовує відомості Єдиного державного демографічного реєстру, а також Державного реєстру актів цивільного стану громадян, Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших єдиних та державних реєстрів, що функціонують у системі Міністерства юстиції України.
		Як вже зазначалось вище, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Коростки, Любарського району Житомирської області померла - ОСОБА_3 , яка є бабою позивача ОСОБА_1 . Так, позивачем у встановлений законом термін було подано до Любарської районної державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, однак державним нотаріусом Житомирської державної нотаріальної контори Житомирської області в порядку заміщення державного нотаріуса Любарської державної нотаріальної контори Поліщуком А.І. було винесено постанову від 02.03.2021 року про відмову у вчиненні нотаріально дії, оскільки з поданих заявником ОСОБА_1 документів родинні стосунки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як матері та дочки встановити неможливо. Хоча ОСОБА_1 було надано копію рішення Любарського районного суду від 19.11.2012 року, яким було встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та встановлено, що остання була бабою позивачки. 
		Відтак, суд вважає, що державним нотаріусом Житомирської державної нотаріальної контори Житомирської області в порядку заміщення державного нотаріуса Любарської державної нотаріальної контори Поліщуком А.І. не було дотримано та враховано вимог ст.129-1 Конституції України, яка вказує, що судове рішення є обов`язковим до виконання. 
		Також, вказаним вище нотаріусом не було враховано вимог ч.1-2 ст.18 ЦПК України, згідно яких судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
		Так, відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, документи, на підставі яких вчинено нотаріальну дію, та документи або копії (витяги) з них, необхідні для вчинення нотаріальної дії, обов`язково долучаються до примірника правочину, свідоцтва, тощо, які залишаються у справах нотаріуса. Тобто, суд приходить до висновку, що документи необхідні для отримання свідоцтва про право на спадщину подавалися до Любарської районної державної нотаріальної контори спадкоємцем ОСОБА_1 в повному обсязі, в тому числі враховуючи вищевказане рішення Любарського районного суду від 19.11.2012 року у цивільній справі №613/2-о-63/12, а тому на думку суду відсутні підстави встановлювати родинний зв`язок між матір`ю позивачки ОСОБА_4 та її бабою ОСОБА_3 .
		У відповідності до ст.49 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо:
		1) вчинення такої дії суперечить законодавству України;
		2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії;
		3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії;
		4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства;
		5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень;
		6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності;
		7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення;
		8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов`язані з її вчиненням;
		8-1) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії щодо відчуження належного їй майна, внесена до Єдиного реєстру боржників;
		9) в інших випадках, передбачених законом.
		Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, не приймає для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам, встановленим у статті 47 цього Закону, або містять відомості, передбачені частиною третьою статті 47 цього Закону.
		Нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.
		На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.
		Статтею 50 Закону України «Про нотаріат» передбачено можливість оскарження в судовому порядку нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта.
		Відповідно до ч.2 ст.50 Закону України «Про нотаріат» право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
		Як наголошувалося Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ із посиланням на Постанову Пленуму ВССУ «Про узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07.02.2014 року №2, можливість оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні забезпечує законність нотаріального провадження і захист прав та інтересів учасників нотаріального процесу. Судовий контроль за діяльністю нотаріусів має забезпечити виправлення нотаріальних помилок, тлумачення чинного законодавства та сприяти дотриманню законності у сфері цивільних правовідносин, що виникають із вчинення нотаріальних дій.
		Закон України «Про нотаріат» поділяє об`єкти судового оскарження в межах нотаріального процесу на три групи: нотаріальні дії; відмова у вчиненні нотаріальних дій; нотаріальні акти.
		Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про нотаріат» нотаріальними діями є посвідчення права, а також фактів, що мають юридичне значення, та інші дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
		Предметом судової діяльності у справах про оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні є перевірка законності дії нотаріусів або відповідних посадових осіб, які вчиняють нотаріальні дії чи які відмовили в їх вчиненні.
		Перевіряючи законність дій нотаріуса, суд повинен детально вивчити закон, на підставі якого діяв нотаріус чи інша посадова особа, уповноважена на вчинення нотаріальної дії, дослідити всі докази і з`ясувати обставини, що мають значення для справи. Це, у свою чергу, дає суду можливість винести законне й обґрунтоване рішення.
		Предметом доказування під час судового розгляду у справах про оскарження нотаріальних дій або про відмову в їх вчиненні є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Доказами у справах щодо оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні можуть бути документи, що стосуються вчиненої нотаріальної дії (оригінали нотаріально посвідченого договору, заповіту, свідоцтва про право на спадщину, про право власності на частку в спільному майні подружжя, довіреності, інші документи, видані нотаріусами; документи, що підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника, тощо); постанова нотаріуса або відповідний акт посадової особи, яка вчиняє нотаріальні дії, про відмову вчинити дану нотаріальну дію; документи, які заявник просив засвідчити або посвідчити.
		За главою 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012  року № 296/5 нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії у випадках, передбачених Законом.
		Як уже встановлено судом вище, спадкоємцем майна після смерті ОСОБА_3 - за заповітом і за законом є ОСОБА_1 і житловий будинок АДРЕСА_1 відноситься до частини майна, що залишилось не заповіданим після смерті ОСОБА_3 , а позивач як спадкоємець цього майна 02.03.2021 року звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, однак їй було відмовлено з вищевказаних причин без врахування зазначеного рішення Любарського районного суду від 19.11.2012р.
		Тому на думку суду, наявність судового рішення, що набрало законної сили про встановлення факту родинних відносин між онукою ОСОБА_1 та бабою ОСОБА_3 робить зайвим встановлення факту родинних відносин між бабою ОСОБА_3 та її дочкою ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 і була матір`ю позивачки, а відтак, відмова нотаріуса у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину є такою, що протирічить вимогам чинного законодавства, а тому постанова державного нотаріуса Житомирської державної нотаріальної контори Житомирської області в порядку заміщення державного нотаріуса Любарської державної нотаріальної контори Поліщука А.І. від 02.03.2021 року №59/02-31 підлягає скасуванню.
		З приводу вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання державного нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину, суд приходить до переконання, що в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
		Так, Конституцією України закріплені принципи здійснення державної влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову (частина перша статті 6) та положення, згідно з яким органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19). Про це йдеться і в Рішенні Конституційного Суду України у справі про фінансування судів від 24 червня 1999 року № 6-рп/99 (абзац перший пункту 2 мотивувальної частини).
		Відповідно до частини першої статті 67 Закону України «Про нотаріат» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім`я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.
		Згідно зі статтею 50 Закону України «Про нотаріат», у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
		Тлумачення статті 50 Закону України «Про нотаріат»  свідчить, що слід розмежовувати оскарження: 1) нотаріальної дії, 2) відмови у вчиненні нотаріальної дії; 3) нотаріального акта.
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 березня 2018 року у справі  №754/16825/15-ц (провадження № 61-3156св18) викладено висновок, що суд не може зобов`язати нотаріальну контору видати свідоцтво про право на спадщину, оскільки такі дії вчиняються нотаріусом відповідно до Закону України «Про нотаріат».
		У постанові від 10 квітня 2019 року у справі №161/9939/17 (провадження   №61-40053св18) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що суд не може підміняти орган, до повноважень якого належить прийняття рішення, яке є предметом оскарження, приймати замість нього своє рішення та давати вказівки, які  б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта. Тобто, суд не може зобов`язувати нотаріуса вчиняти дії щодо вирішення питань, які безпосередньо належать до його компетенції.
		Зміст наведених правових норм і рішень Конституційного Суду України у їх системному зв`язку дає суду підстави для висновку, що жодним іншим органом або посадовою, службовою особою, окрім нотаріуса або в сільських населених пунктах - посадової особи органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, за місцем відкриття спадщини, не можуть здійснюватись повноваження і прийматись рішення, які згідно Закону України «Про нотаріат» належать до компетенції нотаріуса, в тому числі і судами, про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом та реєстрацію нерухомого майна, що також підтверджується правовою позицією викладеною у Постанові об`єднаної палати КЦС ВС у справі №473/1878/19 від 01.03.2021 року.
		Виходячи із вищевикладеного, суд не може зобов`язати нотаріуса на здійснення конкретних нотаріальних дій із зазначенням конкретного рішення, яке повинно бути ухвалено.
		Враховуючи встановлені судом обставини справи, вищевикладені норми матеріального та процесуального права, беручи до уваги позицію сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
		На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 1, 4, 5, 34, 39, 46-1, 49, 50, 67 Закону України «Про нотаріат», ст.ст.15, 16, 1216, 1218, 1258, 1261 ЦК України, ст.529 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), ст.ст.2, 4, 5, 12, 13, 211, 223, 259, 263-265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд - 
		В И Р І Ш И В :
		 
		Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
		Постанову державного нотаріуса Житомирської державної нотаріальної контори в порядку заміщення державного нотаріуса Любарської державної нотаріальної контори Поліщука Андрія Ігоровича №59/02-31 від 02.03.2021 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії за зверненням ОСОБА_1 - скасувати. 
		У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
		Повний текст судового рішення виготовлено 11 листопада 2021 року.
		На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Любарський районний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. 
		 
		Суддя:  В. Вальчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...