Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/14310/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі); про державну власність; щодо оренди.
Надіслано для оприлюднення: 12.11.2021. Зареєстровано: 12.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 15.11.2021.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		03.11.2021Справа №  910/14310/21
		Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,
		за участі помічника судді Вольської І.В., що за дорученням головуючого судді здійснює повноваження секретаря судового засідання,
		За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритетінвест"
		                              вул. Велика Васильківська буд.132 прим.1-а, м. Київ, 03150
		до                    Регіонального відділення Фонду Державного майна  України по місту                                         Києву           б-р Шевченка,50-г, м. Київ 32, 01032
		про                    визнання договору чинним, про визнання права на користування                                                   нерухомим майном 
		За участі представників учасників справи згідно протоколу
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Пріоритетінвест" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Регіонального відділення Фонду Державного майна  України по місту Києву (далі - відповідач) про визнання договору чинним, про визнання права на користування нерухомим майном.
		Звертаючись із позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Пріоритетінвест" просить суд:
		- визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Пріоритетінвест" право користування нерухомим майном, що належить до державної власності, згідно договору оренди №5590 нерухомого майна, що належить до державної власності від 20 серпня 2010 року до 20 травня 2023 року.
		- визнати чинним договір оренди № 5590 нерухомого майна, що належить до державної власності від 20 серпня 2010 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пріоритетінвест" та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву до 20 травня 2023 року.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритетінвест" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче  судове засідання призначено на 29.09.2021.
		29.09.2021 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в котрому проти позову заперечує.
		Протокольною ухвалою суду від 29.09.2021 у підготовчому засіданні судом оголошено перерву до 13.10.2021.
		30.09.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Пріоритетінвест" подано до суду відповідь на відзив.
		12.10.2021 позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.
		13.10.2021 відповідачем подано додаткові пояснення по справі.
		Протокольною ухвалою суду від 13.10.2021 судом залишено без розгляду клопотання про відкладення розгляду справи, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.10.2021.
		27.10.2021 в судове засідання з`явилися представники позивача та відповідача. Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.
		Протокольною ухвалою суду від 27.10.2021 після вступного слова учасників судового процесу перед судовими дебатами, суд оголошує перерву в судовому засіданні до 03.11.202.
		03.11.2021 в судове засідання з`явилися представники позивача та відповідача. Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.
		У судовому засіданні 03.11.2021 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
		20.08.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пріоритетінвест" (орендар) та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець) укладено договір оренди № 5590 нерухомого майна, що належить до державної власності.
		Відповідно до п.1.1 договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частина площі в Західному тунелі вздовж ліфтів, інвентарний номер 024041 (далі - майно) площею 380,10 кв.м, розміщене за адресою: м. Київ, Привокзальна площа, 1, що перебуває на балансі вокзалу станції Київ - Пасажирський Державного територіально - галузевого об`єднання „Південно - Західна залізниця", ідентифікаційний код ЄДРПОУ 26087910 (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на " 28" лютого 2010 р. і становить 4973808,00 грн.
		Договором №5590/1 про внесення змін від 16.09.2011 року до договору оренди нерухомого майна №5590 від 20.08.2010 року пункт 1.2 договору викладено в наступній редакції: майно площею 266,10 кв.м передається в оренду з метою розміщення торгівельних об`єктів з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи; майно площею 108,00 кв.м. передається в оренду з метою розміщення торгівельних об`єктів з продажу непродовольчих товарів, майно площею 6,00 кв.м передається в оренду з метою розміщення торгівельних об`єктів з продажу алкогольних та тютюнових виробів.
		Договором №5590/04 про внесення змін від 21.10.2014 року до договору оренди нерухомого майна №5590 від 20.08.2010 року пункт 1.2 договору викладено в наступній редакції: орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частина площі в Західному тунелі вздовж ліфтів, інвентарний номер 024041 (далі - майно) площею 380,10 кв.м, розміщене за адресою: м. Київ, Привокзальна площа, 1, що перебуває на балансі вокзалу станції Київ - Пасажирський Державного територіально - галузевого об`єднання „Південно - Західна залізниця", ідентифікаційний код ЄДРПОУ 26087910 (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 30.06.2014р. і становить 5 741 000,00 грн. без ПДВ.
		Майно передається в оренду з метою розміщення торгівельних об`єктів з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи (п.1.2 договору).
		Відповідно до п.2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.
		20.08.2010 року між сторонами підписано акт приймання-передавання орендованого майна за адресою: м. Київ, Привокзальна площа, 1.
		Як зазначено позивачем, відповідно до п. 1.2 договору після приймання орендованого майна - частини площі в Західному тунелі вздовж ліфтів, інвентарний номер 024041 площею 380,10 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, Привокзальна площа, 1, ТОВ "Пріоритетінвест", згідно замовленого та розробленого Проектно-кошторисним відділом Київського будівельно- монтажного експлуатаційного управління Галузевої служби будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західної залізниці" проектної документації №08.2010 (ліцензія серія AB № 490414),в період з вересня 2010 року по лютий 2011 року за власні кошти змонтувало, встановило та ввело в експлуатацію торгівельні кіоски на частині площі в Західному тунелі вздовж ліфтів вокзалу станції Київ-Пасажирський з метою їх подальшого використання згідно умовам договору.
		Вищезазначені торгівельні кіоски належать ТОВ "Пріоритетінвест" на праві приватної власності та зараховані на баланс ТОВ "Пріоритетінвест".
		Пунктом 3 та 4 договору № 5590/01 від 16 вересня 2011 року про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №5590 від 20 серпня 2010 року орендарю надано право здавати орендоване майно у суборенду в порядку, передбаченому чинним законодавством.
		Згідно з п. 10.1 договору, цей договір укладено строком на 1 рік, що діє з 20 серпня 2010 року до 20 серпня 2011 року включно.
		Відповідно до п. 6 договору № 5590/04 від 21.10.2014 року про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №5590 від 20.08.2010 року пункт 10.1 розділу 10 «Строк чинності, умови зміни та припинення договору» договору оренди нерухомого майна №5590 від 20 серпня 2010 викладено в наступній редакції: «Цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 20 серпня 2014 року до 20 липня 2017 року включно».
		11 грудня 2017 року рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/17329/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріоритетінвест» до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про визнання договору № 5590 від 20.08.2010 року чинним та право визнання користування державним майном, яке набрало законної сили 03.01.2018, позов задоволено повністю та визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Пріоритетінвест» право користування нерухомим майном згідно договору № 5590 від 20.08.2010 року до 20 червня 2020 року. Визнано чинним договір оренди № 5590 нерухомого майна, що належить до державної власності від 20.08.2010 року укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Пріоритетінвест» та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву до 20 червня 2020 року.
		За даними Єдиного державного реєстру судових рішень вказане вище судове рішення в апеляційному та касаційному порядку не оскаржувалось, а отже, набрало законної сили у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент його ухвалення).
		Наразі, суд зазначає, що частиною 2  ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
		Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018р. по справі №910/9823/17.
		Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
		Суд зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
		Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Христов проти України», no. 24465/04, від 19.02.2009р., «Пономарьов проти України», no. 3236/03, від 03.04.2008р.).
		Даний принцип тісно пов`язаний з приписами ч. 4  ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
		Отже, виходячи з вищевикладеного, судове рішення у справі №910/17329/17, яке набрало законної сили, має преюдиціальне значення, а встановлені ним обставини повторного доведення не потребують.
		Пунктом 10.4 договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.
		Укладанням Договору Сторони дійшли згоди і стосовно суттєвої умови автоматичного продовження терміну його дії.
		Так, відповідно до пункту 10.4. Договору «10.4. У разі відсутності заяви однієї із Сторін про припинення або зміну умов цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього Договору».
		Позивач зазначає, що сторони договору дійшли згоди щодо істотної умови договору - його пролонгації на наступний термін (2 роки 11 місяців), тобто до 20 травня 2023 року в разі якщо протягом одного місяці після закінчення його строку (тобто до 20.07.2020 року) жодна із сторін не заявить про його припинення або зміну.
		Однак, 25 травня 2021 року ТОВ «Пріоритетінвест» отримало від Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву лист «Про заборгованість з орендної плати» від 19.05.2021 № 30-05/3991.
		Даним листом Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву повідомило  позивача, що термін дії договору від 20.08.2010 № 5590 закінчився 20.06.2020, проте майно з орендного користування за актом приймання-передачі (повернення) не повернуто. Окрім того, станом на 18.05.2021 за договором оренди № 5590 від 20.08.2010 заборгованість з неустойки становить 801 480,09 грн.
		З огляду на зазначене позивач стверджує, що відповідач не визнав продовження терміну дії Договору на новий строк, а саме до 20 травня 2023 року відповідно до положень п.10.4. Договору.
		ТОВ «Пріоритетінвест» звертаючись із позовом до суду вказує, що договір оренди №5590 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 20 серпня 2010 року, укладений між ТОВ «Пріоритетінвест» та Регіональним відділенням фонду державного майна України по місту Києву є чинним до 20 травня 2023 року, і в ТОВ «Пріоритетінвест» є право користування нерухомим майном, що належить до державної власності, згідно договору оренди № 5590 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 20 серпня 2010 року до 20 травня 2023 року, а заявлені в листі вимоги щодо заборгованості з неустойки в сумі 801 480,09 грн. за договором оренди № 5590 від 20.08.2010 є безпідставними, необґрунтованими та незаконними.
		Звертаючись до суду Позивач стверджує, що станом на 20.07.2020 Позивач не надавав відповідачу заяв щодо припинення дії договору, в свою чергу Позивач не одержував від Відповідача таких заяв, і, керуючись умовами договору Позивач вважає його продовженим на новий термін - до 20 травня 2023 року.
		Відповідно до п. 10.4 Договору оренди - у разі відсутності заяви однієї із сторони про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього Договору.
		Позивач зазначає про те, що 16.07.2020 Позивач відповідно до пункту 5.13 Договору належним чином у визначений строк повідомив Відповідача про зміну юридичної адреси листом від 16.07.2020 №16/07/20 відповідно до якого повідомив Відповідача, що 13.07.2020 ТОВ «Пріоритетінвест» змінило юридичну адресу. Нова адреса місцезнаходження ТОВ «Пріоритетінвест»: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 132, приміщення 1-А.
		Докази відправлення вказаного листа, а саме копія листа Позивача від 16.07.2020 №16/07/20 про зміну юридичної адреси, копія поштового опису, копії накладної та копії фіскального чеку містяться в матеріалах справи.
		13.07.2020 в Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено зміни, щодо юридичної адреси ТОВ «Пріоритетінвест» на нову адресу: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 132, приміщення 1-А.
		Після повідомлення Відповідача про зміну юридичної адреси будь яких заяв про припинення чинності договору оренди № 5590 від 20.08.2010 в зв`язку з закінченням строку його дії Позивач від Відповідача не отримував, та Відповідач таких заяв на адресу Позивача не надсилав.
		Таким чином, за твердженням Позивача, станом на 02.06.2021 року ТОВ «Пріоритетінвест» не надавало Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву заяв щодо припинення дії договору оренди, в свою чергу ТОВ «Пріоритетінвест» не отримувало від Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву таких заяв, і, керуючись умовами договору оренди ТОВ «Пріоритетінвест» вважає його продовженим на новий термін, а саме до 20 травня 2023 року.
		Позивач вважає, що договір оренди № 5590 від 20 серпня 2010 року є чинним зі строком дії до 20 травня 2023 року, і в ТОВ «Пріоритетінвест» є право користування нерухомим майном згідно договору оренди № 5590 від 20 серпня 2010 року до 20 травня 2023 року.
		Крім того, Позивач, діючи відповідно до умов Договору, здійснив належне перерахування орендної плати за користування нерухомим майном в повному обсязі, а саме за наступні періоди оренди: за березень-травень 2020 року в сумі 131 168,74 гривень (згідно платіжного доручення № 903 від 17.06.2020), за червень 2020 року в сумі 78 259,24 гривень (згідно платіжного доручення № 926 від 23.07.2020), за липень 2020 року в сумі 78 803,25 гривень (згідно платіжного доручення № 951 від 10.08.2020), за серпень 2020 року в сумі 78 173,76 гривень (згідно платіжного доручення № 976 від 10.09.2020), за вересень 2020 року в сумі 78 173,77 гривень (згідно платіжного доручення № 1007 від 09.10.2020, № 1009 від 15.10.2020), за жовтень 2020 року в сумі 78 957.46 гривень (згідно платіжного доручення № 1030 від 11.11.2020), за листопад 2020 року в сумі 80 381,83 гривень (згідно платіжного доручення № 1051 від 10.12.2020), за грудень 2020 року в сумі 81 426,80 гривень (згідно платіжного доручення № 1077 від 11.01.2021), за січень 2021 року в сумі 58 045,57 гривень (згідно платіжного доручення № 1106 від 10.02.2021, № 1105 від 10.02.2021), за лютий 2021 року в сумі 82 981,24 гривень (згідно платіжного доручення № 1136 від 10.03.2021), за березень 2021 року в сумі 83 81 1,05 гривень (згідно платіжного доручення № 1160 від 08.04.2021), за березень 2021 року в сумі 580.87 гривень (згідно платіжного доручення № 1163 від 12.04.2021), за квітень 2021 року в сумі 85 210.27 гривень (згідно платіжного доручення № 1179 від 11.05.2021), за травень 2021 року в сумі 86 087.43 гривень (згідно платіжного доручення № 1213 від 10.06.2021), за червень 2021 року в сумі 86 087,43 гривень (згідно платіжного доручення № 1230 від 11.07.2021), за липень 2021 року в сумі 86 345,87 гривень (згідно платіжного доручення № 1275 від 27.08.2021).
		Судом встановлено, що відповідачем були прийняті зазначені вище платежі та не були повернуті, будь яких заперечень по оплаті не було, що свідчить про визнання Відповідачем зобов`язань Позивача по сплаті орендної плати за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2020 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень 2021 року, виконаними належним чином, а, отже, свідчить і про визнання факту продовження терміну дії Договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, а саме до 20 травня 2023 року.
		Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.
		Вказаний договір є підставою для виникнення у їх сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.
		Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
		Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
		Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
		Матеріалами справи підтверджується факт передачі в оренду, прийняття відповідачем та користування ним об`єктами оренди за Договором.
		Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
		 
		 
		 
		TOB «Пріоритетінвест» змінило юридичну адресу. Нова адреса місцезнаходження ТОВ «Пріоритетінвест»: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 132, приміщення 1-А.
		Докази відправлення вказаного листа, а саме копія листа Позивача від 16.07.2020 №16/07/20 про зміну юридичної адреси, копія поштового опису, копії накладної та копії фіскального чеку додаються до позову.
		14.07.2020 в Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено зміни, щодо юридичної адреси ТОВ «Пріоритетінвест» на нову адресу: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 132, приміщення 1-А.
		Після повідомлення Відповідача про зміну юридичної адреси будь яких заяв про припинення чинності договору оренди № 5590 від 20.08.2010 в зв`язку з закінченням строку його дії Позивач від Відповідача не отримував, та Відповідач таких заяв на адресу Позивача не надсилав.
		Відповідно до ч.2 ст.17 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
		Пунктом 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду № 12 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" регламентовано, що зі змісту статей 759, 763 і 764 Цивільного кодексу України, частини другої статті 291 Господарського кодексу України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.
		Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.
		Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов`язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.
		Заперечуючи проти позову відповідачем на підтвердження факту повідомлення позивача про відмову в продовженні дії договору надано заяву про припинення договору оренди №5590 від 20.08.2010 року у зв`язку із закінченням строку його дії вих. №30-06/5504 від 06.07.2021 року, в якій зазначено, що внаслідок закінчення 20.06.2021 дії договору оренди державного нерухомого майна за №5590 від 20.08.2010 року, Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву, як орендодавець по договору, відмовляє в продовженні строку його дії та вважає цей договір припиненим.
		З наданих доказів направлення вищезазначеного листа надано рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №01032 59908578 вбачається, що він направлений 10.07.2021 року на адресу ТОВ "Пріоритетінвест" 01601, м. Київ, Столичне шосе, буд. 70, та повернуто 17.08.2021 року з інших причин, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення.
		В даному випадку суд звертається до правової позиції, наведеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №752/11896/17 та від 12.02.2019 у справі №906/142/18, згідно з якою приписи ГПК України не дозволяють дійти висновку, що повернення з вказівкою причини повернення: "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення" є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Повернення із вказаної причини не свідчить ні про відмову сторони від одержання відправлення, ні про її незнаходження за адресою, повідомленою суду.
		Відповідний висновок про те, що саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду має бути враховано при вирішенні тотожних спорів судами викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №755/10947/17 (провадження №14-435цс18) від 30.01.2019.
		Окрім того суд зауважує, що у відповідності до пункту 19 Правил, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою.
		Внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення (п. 59 Правил).
		За змістом пункту 61 Правил надання поштового зв`язку, у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.
		З наведеного вбачається, для підтвердження належного надсилання поштового відправлення особі слід додати документи, які підтверджують відправлення поштового відправлення листом з описом вкладення, який має містити номер поштового відправлення. 
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2020 у справі №916/2110/20.
		Однак, до матеріалів справи відповідачем в якості доказів направлення листа вих. №30-06/5504 від 06.07.2021 року про відмову в продовженні дії договору додано лише копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, копію поштового конверту та копію листа. Водночас, в матеріалах справи відсутній опис вкладення в поштове відправлення із зазначенням номеру такого відправлення, що унеможливлює ідентифікацію наданої послуги з відправлення вказаного листа з описом вкладення позивачу, при цьому розрахунковий документ (фіскальний чек) про відправлення копії позовної заяви відповідачем також до суду не представлений.
		Таким чином, в даному випадку відсутнє належне повідомлення позивача щодо припинення договору оренди №5590 від 20.08.2010 року у зв`язку із закінченням строку його дії.
		Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Відповідно до ч. 1 ст. 16 ГПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси  у спосіб, визначений законом або договором.
		У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту  порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
		При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову (п. 40-41 постанова ВП ВС від 02.02.2021 № 925/642/19).
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)) (п. 42).
		Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).
		При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів настільки, на скільки це можливо.
		Суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права (постанова КГС ВС від 19.05.2020 № 910/9167/19).
		Таким чином, суд вважає за можливим задовольнити позовні вимоги позивача шляхом визнання чинним договору №5590 від 20.08.2010 року укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Пріоритетінвест" та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву до 20.05.2023 року.
		А також, у зв`язку із задоволенням вищезазначеної вимоги, вимога щодо визнання за  товариством з обмеженою відповідальністю "Пріоритетінвест" права користування нерухомим майном згідно договору №5590 від 20.08.2010 року до 20.05.2023 року також підлягає задоволенню.
		Всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
		Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
		Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Так, за змістом положень  статті 74 Господарського процесуального кодексу України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.
		Згідно зі  статтею 86 Господарського процесуального кодексу України  суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а  також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України  належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
		Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
		Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.
		При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
		Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
		Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).
		Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
		Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
		Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 ГПК України).
		Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
		Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №127/3429/16-ц.
		Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин. З огляду на що, заперечення відповідача проти позовних вимог суд розглянув та відхилив, як такі що не спростовують заявлених позовних вимог.
		Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи,  суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріоритетінвест».
		Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.
		Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
		 
		ВИРІШИВ:
		1. Позов задовольнити повністю.
		2 Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Пріоритетінвест» право користування нерухомим майном, що належить до державної власності, згідно договору оренди № 5590 нерухомого майна, що належить до державної власності від 20 серпня 2010 року до 20 травня 2023 року.
		3. Визнати чинним договір оренди № 5590 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 20 серпня 2010 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю Пріоритетінвест» та Регіональним відділенням фонду державного майна України по місту Києву до 20 травня 2023 року.
		4. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву (01030, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 50-Г, код ЄДРПОУ 19030825) на користь "Пріоритетінвест" (вул. Велика Васильківська буд.132 прим.1-а, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 36285281) судовий збір в розмірі 4540 грн. 00 коп. 
		4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
		 
		Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.
		Дата складання та підписання повного тексту рішення 12.11.2021.
		 
		Суддя                                                                                          М.О. Лиськов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...