Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 911/1159/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань; про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: 12.11.2021. Зареєстровано: 12.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 15.11.2021.

Номер судового провадження: 15/01/911/1159/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		"09" вересня 2021 р. м. Київ Справа № 911/1159/21 
		 
		 
		Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу
		За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Студіопак Україна Лімітед, м. Київ
		до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія ВІДІ-Страхування, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка
		треті особи: Акціонерне товариство Таскомбанк, м. Київ,
		Товариство з обмеженою відповідальністю Віді-Край Моторз, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка
		про стягнення 74736,95 грн.
		 
		За участю секретаря судового засідання: Самусь В.С.
		 
		За участю представників:
		від позивача: Гаврищук Н.Є. (довір. № 239 від 04.01.2021 р.);
		від відповідача: Ракова А.Ю. (довір. № 10/06-21_Р від 10.06.2021 р.);
		від третьої особи-1: не з`явився;
		від третьої особи-2: не з`явився.
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю Студіопак Україна Лімітед (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВІДІ-Страхування" (відповідач) про стягнення 74736,95 грн.
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на виконання вимог Загальних умов договору фінансового лізингу, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «УЛФ-Фінанс», та розділу 8 Договору страхування, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «УЛФ-Фінанс» та ТДВ «СК «ВІДІ-Страхування», 01.12.2020 р. ТОВ «Студіопак Україна Лімітед», як лізингоодержувачем застрахованого ТЗ, до ТДВ «СК «ВІДІ-Страхування» подано заяву про настання страхового випадку № СТ-011347/01/01, якою повідомлено про настання події, що має ознаки страхового випадку за участю предмету лізингу, що мала місце 30.11.2020 р, та документи, передбачені п. 8.3 Договору. Підставою для звернення до ТДВ «СК «ВІДІ-Страхування» стало пошкодження ТЗ в результаті виконання третьою особою робіт з брендування предмету лізингу. Про прийняте рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування ТДВ «СК «ВІДІ-Страхування» повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю «УЛФ-Фінанс» листом від 20.01.2021 р. Позивач вважає, що рішення ТДВ «СК «ВІДІ-Страхування» про відмову у виплаті страхового відшкодування з зазначених у листі підстав є таким, що прийнято з порушенням вимог ст. 991 Цивільного кодексу України, Закону України «Про страхування» та умов Договору. Оскільки позивач не визначений умовами Договору страхування як Вигодонабувач/інший одержувач страхового відшкодування, та метою отримання страхового відшкодування є здійснення відновлювального ремонту ТЗ, що перебуває у володінні позивача, єдиним можливим способом захисту, який може забезпечити реальне поновлення прав позивача у даній справі, на думку позивача, є примусове виконання відповідачем обов`язку щодо виплати страхового відшкодування з метою його спрямування на відновлювальний ремонт ТЗ  шляхом перерахування грошових коштів на рахунок СТО, визначеної та погодженої сторонами відповідно до умов Договору. На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача страхове відшкодування в сумі 74736,95 грн. шляхом спрямування страхового відшкодування на відновлювальний ремонт транспортного засобу «Ford Transit Custom», д/н НОМЕР_1 , а саме шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДІ-Край Моторз».
		11.06.2021 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відповідач вказує на те, що враховуючи положення ЦК України, Закону України «Про стяхування» та договору стахування, виключно ТОВ «УЛФ-Фінанс», як страхувальнику та вигодонабувачу за договором страхування, належить право звернення до відповідача з вимогою про виплату страхового відшкодування та виключно ТОВ «УЛФ-Фінанс» має право на отримання страхового відшкодування у випадку настання події, що відповідно до умов договору страхування може розцінюватись як страховий випадок. Оскільки позивач не є стороною договору страхування, не був призначений вигодонабувачем, та між ТОВ Студіопак Україна Лімітед та ТДВ Страхова компанія ВІДІ-Страхування відсутні будь-які договірні відносини з приводу застрахованого транспортного засобу, то позивач не має достатніх правових підстав для звернення з позовом. Крім того, відповідач вважає, що у зв`язку з тим, що заявлена подія за участю застрахованого транспортного засобу сталася внаслідок недоліків виконання робіт та відповідно до п. 4.1 договору страхування відповідає виключенням зі страхових випадків, керуючись п. 10.1.6 договору страхування, відповідачем було прийнято рішення про відмову ТОВ «УЛФ-Фінанс» у виплаті страхового відшкодування. Також відповідач вказує на те, що наданий позивачем рахунок є необґрунтованим, містить роботи та запчастини, що не пов`язані із настанням події від 30.11.2020 р., що свідчить про свідоме завищення позивачем вартості відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу.
		25.06.2021 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечує щодо доводів відповідача, викладених у відзиві на позов. Позивач вважає безпідставними твердження відповідача про те, що ТОВ Студіопак Україна Лімітед не має права вимагати стягнення страхового відшкодування та про те, що відмовою відповідача від виплати страхового відшкодування не порушуються суб`єктивні права позивача, оскільки відмовою відповідача від виплати страхового відшкодування порушуються саме майнові інтереси позивача. Також позивач не погоджується з доводами відповідача щодо необґрунтованості рахунку ТОВ Віді-Край Моторз від 03.02.2021 р., оскільки ТОВ Віді-Край Моторз є офіційним дилерським центром Ford, а отже саме вказаний рахунок згідно з умовами договору страхування є підставою для здійснення відповідачем визначення суми страхового відшкодування, що має бути спрямована ним на відновлювальний ремонт транспортного засобу. Також позивач вказує не те, що вартість товарів та робіт, які зазначені у наданому рахунку, з якими відповідач у відзиві висловлює свою незгоду, очевидно пов`язані із пошкодженнями, що зазнав застрахований транспортний засіб.
		06.07.2021 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшли заперечення, в яких він просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
		Ухвалою господарського суду Київської області від 06.07.2021 р. продовжено строк підготовчого провадження до 19.08.2021 р. та залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Акціонерне товариство Таскомбанк та Товариство з обмеженою відповідальністю Віді-Край Моторз.
		19.07.2021 р. до господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому він просив витребувати у ТОВ «Студіопак Україна Лімітед» копію скарги від 18.02.2021 р., яку останнє подавало до НБУ та відповідь Національного банку України на цю скаргу. Вказане клопотання судом не задоволено, як таке, що не відповідає вимогам ч. 2 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.
		02.08.2021 р. до господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, в якому він просить долучити до матеріалів справи, зокрема, копію електронного листа Національного банку України № 14-0004/67572 від 26.07.2021 р.
		У підготовчому засіданні 10.06.2021 р. судом оголошувалась перерва до 06.07.2021 р.
		Ухвалою господарського суду Київської області від 05.08.2021 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.08.2021 р.
		Представник позивача у підготовчих засіданнях 10.06.2021 р., 06.07.2021 р., 20.07.2021 р. та 05.08.2021 р., а також у судових засіданнях 19.08.2021 р. та 09.09.2021 р. позов підтримав.
		Представник відповідача у підготовчих засіданнях 10.06.2021 р., 06.07.2021 р., 20.07.2021 р. та 05.08.2021 р., а також у судових засіданнях 19.08.2021 р. та 09.09.2021 р. проти задоволення позову заперечував.
		Представник третьої особи-1 у підготовчі засідання 20.07.2021 р. та 05.08.2021 р., а також у судові засідання 19.08.2021 р. та 09.09.2021 р. не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву третя особа-1 відповідно до ст. 168 ГПК України не надіслала, хоча про час, дату та місце підготовчих та судових засідань третя особа-1 була належним чином повідомлена відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України в порядку, встановленому ГПК України, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, що містяться в матеріалах справи.
		Представник третьої особи-2 у підготовчі засідання 20.07.2021 р. та 05.08.2021 р., а також у судові засідання 19.08.2021 р. та 09.09.2021 р. не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву третя особа-2 відповідно до ст. 168 ГПК України не надіслала, хоча про час, дату та місце підготовчих та судових засідань третя особа-2 була належним чином повідомлена відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України в порядку, встановленому ГПК України, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, що містяться в матеріалах справи.
		Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		05.10.2020 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «УЛФ-Фінанс» (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Студіопак Україна Лімітед» (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 7846/10/20-Г (далі - договір лізингу).
		Відповідно до пп. 3.1 п. 3 договору лізингу предметом лізингу є автомобіль - Ford Transit Custom Van.
		Пунктом 5 договору лізингу встановлено строк лізингу  36 місяців з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі. 
		Згідно з п. 14 договору лізингу підписанням цього договору фінансового лізингу лізингоодержувач приєднується до Загальних умов договору фінансового лізингу, розміщених на офіційному веб-сайті лізингодавця, які є публічною частиною договору фінансового лізингу.
		Пунктом 5.1 Загальних умов договору фінансового лізингу (в редакції, що діяла з 20.07.2020 р.) передбачено, що з метою зменшення ризиків володіння та користування предмет лізингу, зазначений у договорі, обов`язково повинен бути застрахований протягом всього терміну дії договору за ризиками страхування КАСКО та цивільної відповідальності (ОСЦПВ). Лізингодавець самостійно здійснює страхування предмета лізингу і визначає страхову компанію з переліку акредитованих лізингодавцем. 
		Згідно з п. 5.5. Загальних умов договору фінансового лізингу уразі пошкодження предмета лізингу або його частини (крім випадків повної загибелі або викрадення/іншого незаконного заволодіння предметом лізингу) лізингодавець, за умови належного виконання лізингоодержувачем умов договору, направляє отримане страхове відшкодування на відновлення предмета лізингу.
		Відповідно до п. 7 договору лізингу страхування здійснює лізингодавець (пп. 7.1); види стахування та розмір франшизи - страхування КАСКО, франшиза по пошкодженню 0,5%, франшиза викрадення/угон 5,0%, страхування ОСЦПВ (пп. 7.2); територія дії страхування - територія України, за виключенням населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, а також розташованих на лінії зіткнення та тимчасово окупованої території України (пп. 7.4).
		21.08.2017 р. між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВІДІ-Страхування» (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УЛФ-Фінанс» (страхувальник), шляхом підписання сторонами спеціальної та загальної частин договору добровільного страхування наземного транспорту, було укладено генеральний договір добровільного страхування наземного транспорту VZ № 0008.
		Вигодонабувачем за вказаним договором добровільного страхування наземного транспорту є Товариство з обмеженою відповідальністю «УЛФ-Фінанс».
		Предметом договору страхування є майнові інтереси, що не суперечать закону і пов`язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням застрахованими транспортними засобами (розділ 2 договору страхування).
		Пунктом 1.3 договору страхування встановлено, що за цим договором страховик зобов`язується у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування в порядку і на умовах, визначених цим договором, а страхувальник зобов`язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. 
		Умови цього договору застосовуються до кожного окремого транспортного засобу, зазначеного в Реєстрі застрахованих ТЗ, що є додатком та невід`ємною частиною цього договору (п. 1.4 договору страхування).
		Відповідно до реєстру № 37 застрахованих транспортних засобів від 02.11.2020 р. за період з 01.10.2020 р. по 31.10.2020 р. до генерального договору добровільного страхування наземного транспорту VZ № 0008 від 21.08.2017 р. було застраховано транспортний засіб - Ford Transit Custom Van, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
		Згідно з п.п. 3, 8 витягу з Генерального договору добровільного страхування наземного транспорту, який є додатком до договору VZ № 0008 від 21.08.2017 р., застрахований транспортний засіб - Ford Transit Custom Van, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; номер кузова (шасі)  НОМЕР_2 ; строк дії договору встановлено з 09.10.2020 р. по 08.10.2021 р.; страхова сума складає 936846,00 грн.
		Отже, предмет лізингу - транспортний засіб «Ford Transit Custom Van» було застраховано лізингодавцем відповідно до генерального договору добровільного страхування наземного транспорту VZ № 0008 від 21.08.2017 р., укладеного між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВІДІ-Страхування» та Товариством з обмеженою відповідальністю «УЛФ-Фінанс».
		Згідно з п. 3.1 договору страхування за цим договором страховими випадками є події, передбачені спеціальною частиною договору, що відбулись протягом строку дії цього договору, на території (в місті) дії цього договору, підтверджені документально, з настанням чого виникає обов`язок страховика виплатити страхове відшкодування згідно з умовами цього договору. 
		Спеціальною частиною договору страхування встановлено, що транспортні засоби, застраховані згідно з Реєстром застрахованих ТЗ, застраховані на умовах повного КАСКО (дорожно-транспортна пригода (ДТП), протиправні дії третіх осіб (ПДТО), пожежа, стихійні лиха, вплив предметів (ВП) та викрадення).
		Згідно з п. 3.3 договору страхування під повним КАСКО розуміється пошкодження, знищення або втрата застрахованого транспортного засобу та/або додаткового обладнання до застрахованого транспортного засобу внаслідок будь-яких страхових ризиків, зазначених в п. 3.2 цього договору. 
		Протиправні дії третіх осіб, що призвели до пошкодження, знищення транспортного засобу та/або втрати окремих складових частин, деталей, приладів і обладнання ТЗ віднесено до страхових ризиків (п. 3.2 договору).
		Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
		Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
		Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
		Відповідно до ч. 1 статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
		Відповідно до ст. 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
		ТОВ «Студіопак Україна Лімітед» - позивач у справі, який є лізингоодержувачем застрахованого транспортного засобу, звернулось до ТДВ «Страхова компанія «ВІДІ-Страхування» з заявою № СТ-011347/01/01 від 01.12.2020 р. про настання страхового випадку, в якій повідомив про настання події, що має ознаки страхового випадку, за участю застрахованого згідно з договором страхування VZ № 0008 від 21.08.2017 р. транспортного засобу - Ford Transit Custom (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), що мала місце 30.11.2020 р., та відбулась в результаті протиправних дій третіх осіб (ПДТО).
		З детального опису події вбачається, що 30.11.2020 р. о 08:20 год. монтажник компанії по трендуванню при обклеюванні авто Ford Transit пошкодив 2 задніх крила (ліве та праве), задні праві двері та двоє дверей багажного відсіку, обрізавши ножем плівку на авто, тим самим пошкодив лакофарбове покриття.
		Відповідачем на підставі наданих документів відповідно до умов договору страхування було прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування згідно з п. 10.1.6 договору, оскільки дана подія кваліфікується як не страховий випадок, про що складено страховий акт № 8175 від 18.01.2021 р.
		Листом № 15/04/8/1/0136-21 від 20.01.2021 р. ТДВ «Страхова компанія «ВІДІ-Страхування» повідомило ТОВ «УЛФ-Фінанс» про те, що згідно з п. 10.1.6 договору страхування ним прийнято рішення про відмову ТОВ «УЛФ-Фінанс» у виплаті страхового відшкодування у зв`язку з тим, що заявлена подія за участю застрахованого транспортного засобу сталася внаслідок недоліків виконання робіт та відповідно до п. 4.1 договору страхування відповідає виключенням зі страхових випадків. Направлення вказаного листа підтверджується фіскальним чеком від 20.01.2021 р. та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0319407941000 від 20.01.2021 р. та визнається позивачем.
		З вказаного листа вбачається, що заявлені в заяві про настання страхового випадку № СТ-011347/01/01 ушкодження застрахованого ТЗ, виникли внаслідок недоліків виконання робіт з монтажу ФОП Тупіцьким О.М. виготовлених наклейок на авто за замовленням ТОВ «Студіопак Україна Лімітед».
		Отже, з заявою про настання страхового випадку до страховика звернувся не страхувальник за договором добровільного страхування наземного транспорту VZ № 0008, а позивач, який є лізингоодержувачем транспортного засобу.
		Водночас, страховиком було повідомлено страхувальника - ТОВ «УЛФ-Фінанс» про прийняття ним рішення про відмову ТОВ «УЛФ-Фінанс» у виплаті страхового відшкодування.
		Частиною першою статті 26 Закону України "Про страхування" передбачено підстави для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування.
		Частиною 2 ст. 26 Закону України "Про страхування" та частиною другою статті 991 ЦК України встановлено, що умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.
		Згідно з ч. 4 ст. 26 Закону України «Про страхування» відмову страховика у страховій виплаті може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку.
		Відмову страховика - ТДВ «Страхова компанія «ВІДІ-Страхування» у страховій виплаті страхувальником  ТОВ «УЛФ-Фінанс» оскаржено не було. 
		Як вбачається з матеріалів справи, 03.12.2020 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Студіопак Україна Лімітед (лізингоодержувач), Товариством з обмеженою відповідальністю УЛФ-Фінанс (первісний лізингодавець) та Акціонерним товариством Таскомбанк (новий лізингодавець) укладено Додаткову угоду до договору фінансового лізингу № 7846/10/20-Г від 05.10.2020 р., якою змінено особу лізингодавця з Товариства з обмеженою відповідальністю УЛФ-Фінанс на Акціонерне товариство Таскомбанк.
		Згідно з п. 1 Додаткової угоди до договору фінансового лізингу № 7846/10/20-Г від 05.10.2020 р. всі права та обов`язки лізингодавця за Договором фінансового лізингу № 7846/10/20-Г від 05.10.2020 р. з 03.12.2020 р. переходять від первісного лізингодавця до нового лізингодавця (новий лізингодавець замінює сторону лізингодавця в договорі фінансового лізингу та зобов`язаннях, що випливають з договору фінансового лізингу).
		Про вказану обставину позивач мав зазначити в позовній заяві, оскільки вона вже існувала станом на час звернення з позовом до суду, проте повідомив про це суд 10.06.2021 р., звернувшись до суду з заявою про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предметі спору - Акціонерного товариства Таскомбанк, яка була судом задоволена.
		При цьому, Акціонерне товариство Таскомбанк  третя особа - 1 у підготовчі та у судові засідання не з`явилася, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву третя особа-1 відповідно до ст. 168 ГПК України не надіслала, отже позиції стосовно підтримання позову не висловила. 
		Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІДІ-Край Моторз» виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «УЛФ-Фінанс» рахунок № КМдС-0030498 від 03.02.2021 р. на суму 75112,51 грн.
		Звертаючись з даним позовом, позивач посилається на те, що сума страхового відшкодування, що має бути виплачена відповідачем згідно умов договору страхування, складає 74736,95 грн. (75112,51 - 375,56 (0,50 % безумовної франшизи) = 74736,95), яку він просить стягнути з відповідача, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДІ-Край Моторз», яке залучено судом до участі у справі у якості третьої особи-2.
		Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. 
		Згідно з ч. 3 ст. 510 ЦК України якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
		За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
		Згідно зі статтею 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов`язання y разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
		Таким чином, враховуючи приписи статтей 509, 510, 979 ЦК України, ст. 16 Закону України "Про страхування", кредитором у зобов`язанні з виплати страхового відшкодування, тобто особою, яка має право вимагати від страховика виконання його обов`язку, є страхувальник, тобто сторона за договором, або інша особа, визначена у договорі страхування.
		За змістом статті 511 ЦК України зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
		Таким породженням прав є укладання договору на користь третьої особи.
		Частиною 1 статті 985 ЦК України передбачено, що страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку.
		Згідно із частиною другою статті 985 ЦК України страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування. Особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом. (ч. 3 ст. 985 ЦК України)
		Аналогічне положення закріплене статтею 3 Закону України "Про страхування".
		Особливість правового стану вигодонабувача (третьої особи, на користь якої укладено договір страхування) полягає в тому, що йому належить право вимагати від страховика виконання обов`язків за укладеним договором.
		Однак, договором добровільного страхування наземного транспорту VZ № 0008 від 21.08.2017 р. не передбачено призначення ТОВ Студіопак Україна Лімітед для одержання страхової виплати.
		Договору на користь третьої особи - ТОВ Студіопак Україна Лімітед між страхувальником та страховиком укладено не було.
		Отже, ТОВ Студіопак Україна Лімітед, позивачу у справі, не належить право вимагати від страховика - Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВІДІ-Страхування" виконання обов`язків за укладеним договором, стороною якого позивач не є.
		Відповідно до частин третьої та четвертої статті 636 ЦК України, якщо третя особа (вигодонабувач) відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може вимагати виконання договору на користь третьої особи, якщо інше не встановлено договором або законом, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.
		Відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту VZ № 0008 від 21.08.2017 р. вигодонабувачем є ТОВ «УЛФ-Фінанс».
		Вигодонабувачем - ТОВ «УЛФ-Фінанс» самостійних вимог до страховика про стягнення на його користь страхової виплати заявлено не було. З заявою про настання страхового випадку «УЛФ-Фінанс» не зверталося, тоді як відповідно до ст. 25 Закону України "Про страхування" та ст. 990 Цивільного кодексу України виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування).
		Таким чином, оскільки умовами договору страхування сторони узгодили обов`язок страховика при настанні страхового випадку виплатити страхове відшкодування страхувальнику або вигодонабувачу - ТОВ «УЛФ-Фінанс», то саме у страхувальника наявне право на вимогу про стягнення суми страхового відшкодування. У позивача таке право відсутнє.
		Щодо посилання позивача у відповіді на відзив на позовну заяву на позицію Верховного Суду, що викладена у постанові від 11.05.2018 р. у справі № 904/2533/15, то суд вважає необхідним зазначити, що правовідносини у справі № 904/2533/15 та у даній справі не є подібними.
		Велика Палата Верховного Суду виходить із того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. При цьому зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 у справі № 925/3/7, пункт 40 постанови від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16). 
		Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).
		Рішення у справі № 904/2533/15, на яку посилається позивач, ухвалене за інших предмета і підстав заявлених позовних вимог, інших фактичних обставин, які формують зміст правовідносин, та зібраних у таких справах доказів, іншого матеріально-правового регулювання, а також іншого суб`єктного складу учасників судового процесу, ніж у справі, що розглядається, тобто зазначена справа і справа, що розглядається, є відмінними за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність правовідносин у них, а отже, висновок у справі № 904/2533/15 не підлягає застосуванню при вирішенні спору у даній справі.
		Щодо прийнятого страховиком рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, то враховуючи встановлення судом обставини щодо відсутності права вимоги у позивача, питання його обґрунтованості виходить за межі предмету дослідження у даній справі, оскільки не впливає на вирішення вказаного спору по суті. 
		Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення коштів не на його користь, а шляхом їх перерахування на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДІ-Край Моторз», тобто третьої особи - 2 у справі. Вказаний спосіб захисту навіть у разі доведеності та обгрунтованості позовних вимог, чого судом не встановлено, не був би ефективним, оскільки у разі порушення права позивача, його захист у даний спосіб залежав би від волі третьої особи, яка рахунок на оплату виставила не позивачу, а страхувальнику, а під час судового розгляду справи в жодне судове засідання не з`явилася, та так само як і третя особа - 1 позиції щодо підтримання позову не висловила.
		Вказане підтверджується також змістом п. 5.5. Загальних умов договору фінансового лізингу, відповідно до якого у разі пошкодження предмета лізингу або його частини (крім випадків повної загибелі або викрадення/іншого незаконного заволодіння предметом лізингу) саме лізингодавець, за умови належного виконання лізингоодержувачем умов договору, направляє отримане страхове відшкодування на відновлення предмета лізингу.
		Отже, навіть у разі наявності порушеного права позивача, чого, як вже зазначалося, судом не встановлено, його захист у обраний позивачем спосіб у разі нездійснення третьою особою -2 ремонту пошкодженого авто за отримані на підставі рішення суду кошти, спричинив би виникнення нового спору. 
		Враховуючи викладене, позовні вимоги є необґрунтованими, такими що не ґрунтуються на приписах законодавства, у зв`язку з чим задоволенню не підлягають.
		Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України покладається судом на позивача.
		Керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
		ВИРІШИВ:
		 
		У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Студіопак Україна Лімітед до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВІДІ-Страхування" про стягнення 74736,95 грн. шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДІ-Край Моторз» відмовити повністю.
		 
		 
		Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
		У той же час згідно пункту 17.5 Перехідних Положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Повний текст рішення складено 12.11.2021 р.
		 
		 
		Суддя О.О. Рябцева

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...