Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 912/3574/20 : Господарські справи (до 01.01.2019); Захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності; укладення, зміна, розірвання договорів, пов’язаних з реалізацією.
Надіслано для оприлюднення: 12.11.2021. Зареєстровано: 12.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 15.11.2021.
Дата набрання законної сили: 11.11.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 листопада 2021 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  912/3574/20 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,
		за участю секретаря судового засідання Малихіної О.В.,
		 
		 
		представників учасників справи:
		позивача  -  громадської спілки «Коаліція аудіовізуальних і музичних прав» - Калениченко П.А. (в порядку самопредставництва),
		відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Шторм-ТВ»  -                   Майнард Н.О., адвокат  (ордер від 27.10.2021 ВА № 1021717),
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні 
		касаційні  скарги   громадської спілки «Коаліція аудіовізуальних і музичних прав» та товариства з обмеженою відповідальністю «Шторм-ТВ»  
		на рішення господарського суду Кіровоградської області від 15.02.2021   (суддя Бестаченко О.Л.)
		та постанову  Центрального апеляційного господарського суду від 26.08.2021   (головуючий суддя:  Орєшкіна Е.В., судді: Антонік С.Г., Дармін М.О.)
		у справі №   912/3574/20       
		за позовом  громадської спілки «Коаліція аудіовізуальних і музичних прав» (далі - Спілка, позивач)
		до товариства з обмеженою відповідальністю «Шторм-ТВ» (далі - Товариство, відповідач)  
		про  укладення договору.
		1.  ІСТОРІЯ СПРАВИ 
		Короткий зміст позовних вимог
		Спілка звернулася до господарського суду Кіровоградської області  з позовом до Товариства  про визнання укладеним з 10.04.2020 договору № 03-08/10/20 про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і суміжних прав, крім прав організацій мовлення на програми організацій мовлення на умовах та у редакції, викладеній у позовній заяві. 
		Позов обґрунтовано тим, що Спілка є єдиною в Україні акредитованою організацією колективного управління у сфері обов`язкового колективного управління - кабельна ретрансляція об`єктів авторського права та/або суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення. Згідно з вимогами частини третьої статті 20 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» (далі - Закон №2415-VIII) користувачі, у тому числі і відповідач, зобов`язані укласти з організацією колективного управління  договір про використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав. Спілка 09.10.2020 надіслала на адресу відповідача проект договору, однак останній, не надав відповіді на неї.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції 
		Рішенням   господарського суду Кіровоградської області від 15.02.2021  зі справи  № 912/3574/20  позовні вимоги  задоволено в повному обсязі. Визнано  укладеним з 10.04.2020 Спілкою і Товариством договір                         № 03-08/10/20 про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і суміжних прав, крім прав організацій мовлення на програми організацій мовлення в редакції позивача. Стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі  2  102 грн.
		Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що Спілка, яка є єдиною в Україні акредитованою організацією в сфері обов`язкового колективного управління - кабельна ретрансляція об`єктів авторського і (або) суміжних прав (крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення) (згідно з чинним на час вирішення спору наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України № 14 від 10.09.2019) є належним позивачем у даній справі;  в межах програм (телерадіопрограм), які ретранслюються відповідачем, використовуються об`єкти авторського права і (або) суміжних прав; проаналізувавши зміст запропонованого проекту договору, суд не вбачав в ньому умов, які б суперечили законодавству;  дійшов до висновку про наявність підстав вважати укладеним такий договір на запропонованих позивачем умовах, зокрема, щодо застосування умов цього правочину до правовідносин, що виникли між сторонами з 10.04.2020, оскільки відповідач на протязі усього часу (що передував зверненню до суду з відповідним позовом) продовжував безоплатно, за відсутності договору з акредитованою організацією обов`язкового колективного управління, використовувати об`єкти авторського та суміжних прав шляхом кабельної ретрансляції. 
		Додатковим рішенням господарського суду Кіровоградської області від 04.03.2021 у справі № 912/3574/20 заяву Спілки про розподіл судових витрат у справі № 912/3574/20 задоволено частково; стягнуто з Товариства на користь Спілки   судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.; у задоволенні іншої частини заяви  Спілки   про розподіл судових витрат відмовлено.
		Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.08.2021 апеляційну скаргу Товариства на рішення господарського суду Кіровоградської області від 15.02.2021 та додаткове рішення   господарського суду Кіровоградської області від 04.03.2021 у справі №912/3574/20   задоволено   частково; рішення господарського суду Кіровоградської   області від 15.02.2021 у справі  № 912/3574/20   скасовано в частині зазначення про набрання договором чинності з моменту підписання його сторонами та застосування умов договору до правовідносин, що виникли між сторонами з 10 квітня 2020 року, виключивши пункт 5.1 договору наступного змісту: «Цей договір є укладеним та набуває чинності в дату його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками, разом із тим сторони домовились, що умови цього договору застосовуються до правовідносин, що виникли між Сторонами з 10 квітня 2020 року» та виклавши його в наступній редакції: «Договір є укладеним з дати набрання судовим рішенням законної сили (26.08.2021)»; в частині узгодження щомісячних тарифів за одного абонента провайдера у період з 10.04.2020 по 26.08.2021, виключивши із пункту 1 Додатку № 3 до договору №03-08/10/20 умови про застосування щомісячних тарифів за одного абонента провайдера у період з 10.04.2020 по 31.12.2020 у розмірі 04,0 грн. за одного абонента, у період з 01.01.2021 по 26.08.2021 у розмірі 0,90 грн. за одного абонента; в частині стягнення з Товариства на користь Спілки 1 051,00 грн. судового збору за подання позовної заяви. В іншій частині рішення господарського суду Кіровоградської   області від 15.02.2021 у справі № 912/3574/20 залишено без змін. Крім того, додаткове рішення господарського суду Кіровоградської області від 04.03.2021 у справі № 912/3574/20   залишено без змін. Стягнуто з Спілки  на користь Товариства 1 576,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги. 
		Скасовуючи частково рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції зазначив, що  вважає помилковим висновок місцевого господарського суду про можливість застосування зворотної дії умов договору, яка обумовлена положеннями частини третьої статті 631 Цивільного кодексу України, коли сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення та частини другої статті 187 Господарського кодексу України, згідно якої день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше. При цьому суд апеляційної інстанції вказав, що звертаючись із позовом, Спілка не доводить жодними доказами та не обґрунтовує існування правовідносин між нею та Товариством з 10.04.2020, тобто з дати затвердження тарифів;  лише 09.10.2020 спілкою  направлено пропозицію укласти договір. Апеляційний господарський суд зазначає, що договірні правовідносини між сторонами виникають лише з дати набрання законної сили рішенням суду, тому є безпідставними визначені в проекті договору умови про набрання договором чинності з моменту підписання його сторонами та застосування умов договору до правовідносин, що виникли між сторонами з 10 квітня 2020 року та в частині узгодження щомісячних тарифів за одного абонента провайдера у період з 10.04.2020 по 26.08.2021.
		Короткий зміст вимог касаційних скарг  
		У касаційній скарзі Товариство просить рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
		У касаційній скарзі Спілка просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
		2.  АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Доводи осіб, які подали касаційні скарги
		Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження Товариство посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України  (далі - ГПК України) та вказує на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.06.2021 у справі №   910/16803/19, зокрема, в частині права Спілки звертатися до суду від власного імені за захистом своїх прав у спірних правовідносинах. Крім того зазначає, зокрема, на невідповідність рішення місцевого господарського суду статтям 237, 238 ГПК України, оскільки вважає, що останнім (судом) порушено порядок дослідження та оцінки доказів.
		В обґрунтування доводів касаційної скарги Спілка  посилається на пункт 3  частини другої статті 287 ГПК України та вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме стосовно тлумачення: 
		- частини другої статті 187 Господарського кодексу України (щодо повноважень суду своїм рішенням встановлювати момент укладення господарського договору);
		- частини третьої статті 631 Цивільного кодексу України (щодо застосування умов договору укладеного на підставі рішення суду, до відносин сторін, які виникли до набрання законної сили цим рішенням);
		- частини третьої статті 20 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» (щодо визначення моменту, з якого між акредитованою організацією колективного управління та користувачем виникають відносини з приводу використання об`єктів авторського права та (або) суміжних прав), зокрема, щодо укладення договору про таке використання на  підставі прямої вказівки закону;
		- частини першої статті 2 ГПК України (щодо неефективності такого способу судового захисту як укладення господарського договору за рішенням суду з моменту набрання ним законної сили, якщо за своєю природою такий договір є триваючим, а зобов`язання за ним не вичерпуються разовим виконанням). 
		Крім того, Спілка в касаційній скарзі просить покласти на Товариство                  4 540 грн. судового збору за подання касаційної скарги. Також просить Суд врахувати, що Спілка очікує понести витрати на професійну правову допомогу  орієнтований розмір яких становить 25 000 грн.,  докази на підтвердження яких буде надано в порядку, визначеному частиною восьмою статті 129   ГПК України.
		Доводи інших учасників справи
		У відзиві на касаційну скаргу Спілка просить суд відмовити у задоволенні поданої Товариством  касаційної скарги. 
		27.10.2021 до Верховного Суду надійшло клопотання Спілки про відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, в якому остання (Спілка) просить Суд відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно ретроспективної дії договору, викладеного у постанові Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 906/1205/20, справу  № 912/3574/20 передати на розгляд судової палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством. 
		У судовому засіданні 28.10.2021 Судом оголошувалася перерва до 11.11.2021.
		09.11.2021 від Товариства надійшли заперечення на клопотання Спілки про відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах і передачі справи на розгляд судової палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством, в якому останнє просить Суд відмовити у його задоволенні.
		Згідно з розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 08.11.2021  № 29.3-02/4005 проведено повторний автоматизований розподіл справи № 912/3574/20 у зв`язку з відпусткою судді Малашенкової Т.М.
		11.11.2021 Суд, розглядаючи подане 27.10.2020 клопотання Спілки (про відступлення від висновків), порадившись на місці, постановив здійснити розгляд клопотання у нарадчій кімнаті за результатом заслуховування пояснень учасників судового процесу по суті касаційних скарг зі справи.
		3.  СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що Спілка є акредитованою організацією у сфері обов`язкового колективного управління - кабельна ретрансляція об`єктів авторського права і/або суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення, що підтверджується наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 10.09.2019 № 14.
		Відповідний Реєстр організацій колективного управління розміщений на офіційному сайті Мінекономіки.
		Товариством отримано ліцензії провайдера програмної послуги: серія                               НР №00213-п, дата видачі 12.12.2013, строк дії з 12.12.2013 до 12.12.2023; серія НР №00870-п, дата видачі 02.10.2020, строк дії з 02.10.2020 до 02.10.2030; серії  НР №00835-п, дата видачі 20.11.2013, строк дії з 20.11.2013 до 20.11.2023.
		Відповідно до інформації про програми, які провайдер програмної послуги має намір ретранслювати, загальної концепції пакетування (перелік) програм, придбаних для ретрансляції, які надані Товариством  до Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення, згідно вимог Положення про порядок видачі ліцензії провайдера програмної послуги, серед телерадіопрограм та передач, які провайдер зобов`язується надавати у складі програмної послуги містяться такі телепрограми, як : «EU music», «Nat Ceo Wild», «National Geographic», «Discovery Chanel», «Fox Life», «TV 1000 World Kino», «HISTORY», «Sony Chanel»,  тощо.
		Враховуючи поширеність інформації щодо змістовного наповнення перелічених вище телепрограм, загальної доступності таких даних, які можна отримати з необмеженої кількості інтернет-ресурсів (наприклад, https://tvgid.ua/, https://everest24.com.ua/ua/tv/program/, https://teleprograma.com.ua/cat/main, тощо), суди попередніх судових інстанцій визнали загальновідомою обставину, що в межах програм (телерадіопрограм), які ретранслюються Товариством, використовуються об`єкти авторського права і (або) суміжних прав.
		На виконання приписів статті 20 Закону № 2415-VIII, в період з 10.03.2020 по 09.04.2020, позивачем та представниками провайдерів програмної послуги проведено перемови щодо встановлення остаточних розмірів тарифів за кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення.
		В ході перемовин затверджено остаточні розміри тарифів за кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і (або суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення, які розміщені на офіційному веб-сайті Міністерства розвитку, економіки, торгівлі та сільського господарства України у розділі «Ставки (тарифи) винагороди за використання об`єктів авторського права і суміжних прав» (https://www.me.gov.ua); затверджено наступні тарифи: на 2020 рік сума за кожного абонента користувача становить 0,40 грн/місяць; 2021 рік - 0,90 грн/місяць; 2022 рік - 1,50 грн/місяць; 2023 рік - 2,00 грн/місяць; 2024 рік - 2,50 грн/місяць; 2025 рік - 3,00 грн/місяць.
		Суди встановили, що позивачем на виконання частини третьої статті 20 Закону  № 2415-VIII, 09.10.2020 направлено відповідачу лист із пропозицією укласти договір про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і суміжних прав, крім прав організації мовлення на програми організації мовлення та два примірники проекту зазначеного договору. 
		Згідно листа філії акціонерного товариства «Укрпошта» від 23.12.2020 № 2050 поштове відправлення № 0102121096495, відправлене 09.10.2020 на ім`я Товариства, за адресою: вул. Героїв України, б. 8, м. Кропивницький, 25031 (номер телефону) 380441328499 надійшло до обслуговуючого відділення поштового зв`язку 12.10.2020. Вся проста письмова кореспонденція, в тому числі повідомлення, адресовані Товариству, доставлялись листоношею за вказаною адресою протягом встановленого терміну (14 календарних днів); поштове відправлення адресатом не одержане, тому 26.10.2020 повернуте за зворотною адресою за закінченням терміну зберігання.
		В свою чергу, Товариство відповіді на вказаний лист не надало, договір зі Спілкою не уклало, що і слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом. 
		4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
		Причиною спору у справі стало питання про наявність чи відсутність підстав для укладення договору про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і суміжних прав, крім прав організацій мовлення на програми організацій мовлення в редакції позивача.
		Касаційна скарга Товариства мотивована тим, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.06.2021 у справі                          № 910/16803/19.  
		Обґрунтовуючи питання подібності правовідносин у справі, яка розглядається, та у справі №   910/16803/19 скаржник посилається на окрему думку судді Великої Палати Верховного Суду Д.А. Гудими у справі № 357/3258/16-ц, згідно якої основним критерієм, без якого неможливо встановити подібність правовідносин є змістовний, тобто, права і обов`язки суб`єктів. З зазначеного скаржник робить висновок, що правовідносини щодо захисту авторських прав з боку організацій колективного управління у справі № 910/16803/19, що переглядались Верховним Судом, є тотожними із правовідносинами, що мають бути врегульовані у справі, яка розглядається.
		Крім того зазначає, зокрема, на невідповідність рішення місцевого господарського суду статтям 237, 238 ГПК України, оскільки вважає, що останнім (судом) порушено порядок дослідження та оцінки доказів.  
		Стосовно наведеного Суд зазначає наступне.
		Згідно з приписами статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 
		1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
		3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
		4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
		Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
		При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
		Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
		Дослідивши доводи касаційної скарги Товариства, зміст судових рішень у їх контексті та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 912/3574/20 за касаційною скаргою Товариства (з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України) на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, з огляду на таке.
		Так, згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
		Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
		Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16.
		При цьому, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
		Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правової позиції, викладеної у мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 305/1180/15-ц (абзац 18), від 19.06.2018 у справі  № 922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі  № 2-3007/11(абзац 20), від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц (абзац 18).
		Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).
		Верховний Суд відхиляє помилкові доводи скаржника про те, що оскаржувані судові рішення у справі № 912/3574/20 ухвалені без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 910/16803/19, оскільки вказана справа не є релевантною (подібною) до справи, що розглядається. Так, у справі  № 912/3574/20  предметом позову є вимога про визнання укладеним з 10.04.2020 договору № 03-08/10/20 про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і суміжних прав, крім прав організацій мовлення на програми організацій мовлення на умовах та у редакції, викладеній у позовній заяві на підставі частини  третьої статті 20 Закону № 2415-VIII.  Водночас, відносини у справі № 910/16803/19 стосуються стягнення організацією колективного управління  у своїх інтересах та на захист своїх прав  187 785,00 грн. паушальної суми (збитків), завданих неправомірним використанням відповідачем спірних фонограм. У вказаній справі № 910/16803/19 Суд аналізував виключно зазначені в ній спірні правовідносини та з урахуванням предмета та підстави заявлених у цій справі позовних вимог  надавав висновки включаючи ті,  на які посилається скаржник. Так, Верховний Суд вказав на неналежність обраного позивачем способу захисту порушених прав (стягнення збитків), оскільки такий позов (тобто позов про стягнення збитків) може бути поданий лише на захист майнових прав власників об`єктів суміжних прав та виключно від імені цих правовласників. Відтак зазначені справи є відмінними як за предметом, підставами, так і за правовим регулюванням спірних відносин.
		Диспозитивність господарського судочинства передбачає розгляд справи судом не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ГПК України та виключно в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.  Відповідно висновки Верховного Суду у справі № 910/16803/19, на які посилається скаржник, стосувалися спірних правовідносин даної справи та були надані виключно в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі                        № 910/16803/19 і не стосувалися спірних правовідносин укладення договору про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і суміжних прав, що мають бути врегульовані у справі, яка розглядається.  
		Таким чином, доводи скаржника про неврахування судами попередніх судових інстанцій у розгляді справи відповідного висновку Верховного Суду є безпідставним, оскільки висновок щодо застосування норм права, який викладений у зазначеній постанові Верховного Суду стосується правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі                             № 912/3574/20.    
		Доводи Товариства про порушення судами попередніх судових інстанцій норм процесуального права, зокрема, статей  237, 238 ГПК України, не знайшли свого підтвердження, оскільки такі доводи фактично зводяться до намагання переоцінки доказів та встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду.   
		Верховний Суд підкреслює, що в силу принципів диспозитивності, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, Верховний Суд переглядає справу в межах усіх доводів касаційної скарги, та з урахуванням установлених у справі конкретних обставин, та не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. Перевірка відповідних доводів (аргументів) касаційної скарги перебуває поза визначеними статтею 300 ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції, враховуючи те, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. 
		За відсутності подібності правовідносин, суд касаційної інстанції згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства на судові рішення попередніх інстанцій зі справи, поданої на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.  
		Що стосується касаційної скарги Спілки, Верховний Суд зазначає таке.
		Так Спілка, посилаючись на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України   вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме стосовно тлумачення: 
		 - частини другої статті 187 Господарського кодексу України (щодо повноважень суду своїм рішенням встановлювати момент укладення господарського договору);
		- частини третьої статті 631 Цивільного кодексу України (щодо застосування умов договору укладеного на підставі рішення суду, до відносин сторін, які виникли до набрання законної сили цим рішенням);
		- частини третьої статті 20 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» (щодо визначення моменту, з якого між акредитованою організацією колективного управління та користувачем виникають відносини з приводу використання об`єктів авторського права та (або) суміжних прав), зокрема, щодо укладення договору про таке використання на  підставі прямої вказівки закону;
		- частини першої статті 2 ГПК України (щодо неефективності такого способу судового захисту як укладення господарського договору за рішенням суду з моменту набрання ним законної сили, якщо за своєю природою такий договір є триваючим, а зобов`язання за ним не вичерпуються разовим виконанням). 
		При цьому, як вже зазначалося вище, 27.10.2021 від Спілки надійшло клопотання про відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, в якому остання (Спілка) просить Суд відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно ретроспективної дії договору, викладеного у постанові Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 906/1205/20,  справу  № 912/3574/20 передати на розгляд судової палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством. 
		З наведеного вбачається, що вже існує висновок Верховного Суду щодо  застосування норм права у подібних правовідносинах, який викладений у постанові Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 906/1205/20, від якого Спілка просить Суд відступити.
		З урахуванням наведеного, Суд здійснює  розгляд касаційної скарги Спілки.
		Відповідно до частини сьомої статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.
		Звертаючись з позовом позивач просив суд визнати укладеним договір з моменту затвердження в установленому Законом порядку остаточних тарифів, тобто, з 10.04.2020 (пункт 5.1 проекту договору). 
		Місцевий господарський суд, задовольняючи позов,  дійшов до висновку про наявність підстав вважати укладеним такий договір на запропонованих позивачем умовах, зокрема, щодо застосування умов цього правочину до правовідносин, що виникли між сторонами з 10.04.2020, оскільки відповідач на протязі усього часу (що передував зверненню до суду з відповідним позовом) продовжував безоплатно, за відсутності договору з акредитованою організацією обов`язкового колективного управління, використовувати об`єкти авторського та суміжних прав шляхом кабельної ретрансляції.
		Проте, апеляційний господарський суд, скасовуючи частково рішення місцевого суду зазначив про неможливість укладення спірного договору з 10.04.2020, оскільки дійшов висновку, що умови договору визначає для відповідача зобов`язання, які не існували раніше, а саме: до дати набрання чинності рішенням  суду  про визнання договору укладеним. При цьому апеляційний суд встановив, що Спілка не довела жодними доказами та не обґрунтувала існування правовідносин між нею та Товариством з 10.04.2020, тобто, з дати затвердження тарифів. Враховуючи те, що предметом розгляду даної справи є переддоговірний спір, то відповідно, і договірне зобов`язання між сторонами виникає саме на підставі судового рішення, то днем укладення договору вважається день набрання чинності рішенням суду у даній справі.  
		Отже, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції, оцінивши обставини справи та надані сторонами докази у їх сукупності, дійшов заснованого на законі висновку, що днем укладення договору вважається день набрання чинності рішенням суду у даній справі. 
		Так, колегія суддів погоджується із висновками Верховного Суду у подібній справі № 906/1205/20,  де викладено такий правовий висновок: 
		« 7.34. Відповідно до статті 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.
		7.35. Зі змісту зазначеної статті вбачається, що переддоговірним є спір, який виникає у разі, якщо сторона ухиляється або відмовляється від укладення договору в цілому або не погоджує окремі його умови. При цьому передати переддоговірний спір на вирішення суду можливо лише тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов`язаною його укласти через пряму вказівку закону, або на підставі обов`язкового для виконання акта планування. В інших випадках спір про укладення договору чи з умов договору може бути розглянутий господарським судом тільки за взаємною згодою сторін або якщо сторони зв`язані зобов`язанням укласти договір на підставі існуючого між ними попереднього договору. У разі вирішення судом переддоговірного спору з дотриманням вказаних вимог днем укладення договору вважається день набрання чинності відповідним рішенням суду, враховуючи, що в такому випадку договірне зобов`язання між сторонами виникає саме на підставі судового рішення.
		7.38. Щодо доводів касаційної скарги в частині незастосування судами попередніх інстанцій положень частини третьої статті 631 ЦК України та викладення умов пункту 3.1.2 договору в редакції позивача, колегія суддів зазначає таке.
		7.39. Зокрема, за висновком судів попередніх інстанцій, умови щодо розповсюдження дії договору на правовідносини сторін, які виникли до його укладення, можуть бути передбачені лише за волевиявленням сторін договору. Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з цим висновком з огляду на таке.
		7.40. Виходячи з положень частини третьої статті 631 ЦК України, сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
		7.41. Колегія суддів зазначає, що принцип свободи договору відповідно до статей 6, 627 ЦК України є визначальним та полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати, по-перше: можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.
		7.43. Колегія суддів зазначає про те, що у переддоговірному спорі який виник щодо договору, укладання якого є обов`язковим в силу закону, фактично судовим рішенням утверджуються права та обов`язки для сторін цього договору зміст яких є обов`язковим в силу вимог закону або такі, що погоджені сторонами.
		7.44. Відтак, оскільки такого погодження сторонами на попередній період судами не встановлено, то відповідно, у суду відсутні підстави застосовувати умови договору до правовідносин, що виникли між сторонами з 01.04.2020.
		7.45. Враховуючи те, що предметом розгляду даної справи є переддоговірний спір, то відповідно, і договірне зобов`язання між сторонами виникає саме на підставі судового рішення, то днем укладення договору вважається день набрання чинності рішенням суду у даній справі.
		7.46. З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для переоцінки висновків судів попередніх інстанцій, що датою укладення договору є дата набрання чинності рішенням суду у даній справі.».
		Враховуючи, що у справі яка розглядається в подібних правовідносинах з аналогічним предметом та підставами позову, судами попередніх інстанцій  також не встановлено обставин договірного погодження сторонами прав та обов`язків на попередній період (з 10.04.2020 з дати затвердження тарифів), відповідно днем укладення договору вважається день набрання чинності рішенням суду у даній справі.
		Також Верховний Суд зазначає про те, що ані частиною третьої статті 20 Закону № 2415-VIII, ані іншим законодавчим чи нормативним актом не встановлено виникнення зобов`язальних відносин між акредитованою організацією колективного управління та користувачем з моменту визначення  тарифів, відповідно, до правовідносин має застосовуватися загальний порядок встановлення договірних відносин та погодження змісту договірного зобов`язання. 
		Верховний Суд відхиляє аргумент касаційної скарги Спілки щодо неефективності такого способу судового захисту як укладення господарського договору за рішенням суду з моменту набрання ним законної сили з посиланням на частину першу статті 2 ГПК України, з урахуванням принципів диспозитивності господарського судочинства та юридичної визначеності. 
		Щодо аргументів Спілки про наявність підстав для відступу від висновку, викладеного у  справі № 906/1205/20 та передачі справи № 912/3574/20 на розгляд палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду. 
		Суд не вбачає підстав для відступу від висновку, викладеного у  справі                              № 906/1205/20, оскільки вважає, що саме цей висновок є подібним зі справою, що розглядається, та в зазначеній справі Верховним Судом викладено правову позицію щодо застосування норми права у подібних правовідносинах з якою погоджується колегія суддів, а саме: «частини другої статті 187 Господарського кодексу України  щодо повноважень суду своїм рішенням встановлювати момент укладення господарського договору»; «частини третьої статті 631 Цивільного кодексу України  щодо застосування умов договору, укладеного на підставі рішення суду, до відносин сторін, які виникли до набрання законної сили цим рішенням»; «частини третьої статті 20 Закону № 2415-VIII щодо визначення моменту, з якого між акредитованою організацією колективного управління та користувачем виникають відносини з приводу використання об`єктів авторського права та(або) суміжних прав, зокрема щодо укладення договору про таке використання на підставі прямої вказівки закону»; «частин першої, другої статті 212 Цивільного кодексу України щодо компетенції суду застосовувати скасувальну та відкладальну обставину в умовах договору, який укладається за рішенням суду».
		Стосовно посилання Спілки на існування іншого висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у справі № 912/3580/20 в аналогічних правовідносинах, Верховний Суд зазначає, що вказана справа розглянута Судом  виключно в межах доводів касаційної скарги, а також в рамках предмета спору між самими учасниками справи, в якій скаржником (відповідачем) як під час розгляду справи судами попередніх інстанцій, так і під час касаційного перегляду взагалі не ставилось питання стосовно ретроспективної дії договору, тобто спору між сторонами у даній справі щодо відповідної умови договору не було. Як вбачається зі змісту постанови Верховного Суду від 19.10.2021 у справі  № 912/3580/20 підставою відкриття  касаційного провадження є пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання укладення договорів стосовно кабельної ретрансляції об`єктів авторського права і (або) суміжних прав із акредитованою  організацією колективного управління у цій сфері, зокрема, щодо суб`єктів які зобов`язані укладати такі договори. 
		Обґрунтовуючи касаційну скаргу у цій справі, відповідач вказував на те, що матеріали даної справи не містять доказів того, що організації мовлення, які здійснювали початкову трансляцію передач, які ретранслює телерадіокомпанія, знаходяться поза межами території держав, які долучились до Римської конвенції або Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності або передавачі, за допомогою яких здійснювалась така трансляція, знаходяться поза межами цих держав. За доводами скаржника, суди першої та апеляційної інстанції необґрунтовано не надали правової оцінки   позиції відповідача та передчасно зробили висновок про те, що Телерадіокомпанія є суб`єктом, до якого застосовуються вимоги про укладення спірного договору. Крім того, скаржник вказував про неналежність листа Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 12.11.2020, як доказу у справі, оскільки він не підтверджує обставин фактичної ретрансляції.   
		Саме в межах зазначених доводів і вимог касаційної скарги здійснювався касаційний перегляд Верховним Судом справи № 912/3580/20.
		Верховний Суд неодноразово зазначав, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
		У даному випадку Суд звертається до висновку Європейського суду з прав людини, викладеного у пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі «Чепмен проти Сполученого Королівства» (Chapman v. the United Kingdom), згідно з яким: «в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом Суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту».
		У постанові від 04.09.2018 Великої Палати Верховного Суду зі справи                                  № 823/2042/16 викладений такий висновок: «З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання».
		Отже, з урахуванням тих мотивів Верховного Суду, які наведені вище, Суд вважає, що Спілка не наводить вагомих та достатніх аргументів, які б свідчили про необхідність відступу від правової позиції Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 906/1205/20. У зв`язку з чим Верховний Суд вважає, що Спілка не навела існування та наявності у цій справі, за встановлених судами обставин, передумов для передачі справи згідно з приписами ГПК України для відступу від раніше викладеного висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. Таким чином, доводи касаційної скарги Спілки визнаються Верховним Судом необґрунтованими.
		З урахуванням наведеного, клопотання Спілки про передачу справи                                      № 912/3574/20 на розгляд палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду не підлягає задоволенню.
		Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржниками не зазначено й не обґрунтовано. 
		Висновки за результатами розгляду касаційних скарг  
		Зважаючи на те, що наведена Товариством підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої  статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, Суд відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства.
		Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційній скарзі Спілки, з посиланням на приписи пункту 3  частини другої статті 287 ГПК України, не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження,  у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування постанови апеляційного господарського суду.
		Судові витрати
		У зв`язку з тим, що в частині підстави, передбаченої приписами пункту 3  частини другої статті 287 ГПК України касаційна скарга Спілки залишається без задоволення, а в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства зі справи підлягає закриттю, судові витрати покладаються на скаржників. 
		Керуючись статтями 129, 296, 300, 308, 309, 315  Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Відмовити громадській спілці «Коаліція аудіовізуальних і музичних прав» у задоволенні клопотання про передачу справи №  912/3574/20  на розгляд палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду.
		2. Закрити касаційне провадження у справі №  912/3574/20  за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Шторм-ТВ» поданої на підставі, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. 
		2. Касаційну скаргу  громадської спілки «Коаліція аудіовізуальних і музичних прав»  поданої на підставі, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.
		Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.08.2021 у справі №  912/3574/20 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя                                                                                                     І.  Колос
		 
		Суддя                                                                                                   І. Бенедисюк
		 
		Суддя                                                                                                   І. Булгакова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...