Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 361/5747/13-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди; Спори про відшкодування шкоди завданої майну фізичних або юридичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 15.11.2021.
Дата набрання законної сили: 06.10.2021
Номер судового провадження: 61-19093ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		6 жовтня 2021 року
		м. Київ
		справа № 361/5747/13-ц
		провадження № 61-19093св19
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - судді Фаловської І. М., 
		суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,
		учасники справи: 
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Давид»,
		розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу адвоката Гелхвіідзе Джондо Романовича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Давид», на постанову Київського апеляційного суду від 8 жовтня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Мазурик О. Ф., Кравець В. А., Махлай Л. Д.,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		У червні 2013 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Давид» (далі - ТОВ Фірма «Давид») про стягнення вартості майна товариства, збитків, трьох процентів річних та відшкодування моральної шкоди.
		В обґрунтування позову вказувала, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину вона є власником частки у статутному капіталі ТОВ Фірма «Давид» у розмірі 80%, що раніше належала її чоловіку ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		10 березня 2011 року загальними зборами ТОВ Фірма «Давид» прийнято рішення про виключення ОСОБА_2 з числа учасників товариства та вирішено не надавати згоди на прийняття до складу учасників ТОВ Фірма «Давид» спадкоємців ОСОБА_2 .
		Відповідач згідно зі статтями 147, 148 ЦК України, Законом України «Про господарські товариства» у зв`язку з відмовою спадкоємцям ОСОБА_2 у прийнятті їх до складу учасників ТОВ Фірма «Давид», товариство повинно виплатити грошову суму, що складає 80% (частка в статутному капіталі 
		ОСОБА_2 ) від грошової оцінки всіх активів за ринковими цінами. Однак жодних дій щодо виплати коштів товариство не вчинило, чим грубо порушило її права.
		Уточнивши позовні вимоги, просила стягнути з ТОВ Фірма «Давид» грошову суму, що складає 80% вартості від грошової оцінки всіх активів ТОВ Фірма «Давид», у сумі 1 484 481,60 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 132 214,12 грн, 3% річних від простроченої суми в розмірі 169 352,93 грн та 30 000 грн у відшкодування моральної шкоди.
		Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
		Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 
		2019 року, ухваленим у складі судді Радзівіл А. Г., позов задоволено частково.
		Стягнено з ТОВ Фірма «Давид» на користь ОСОБА_1 грошову суму вартості частки в статутному капіталі товариства в розмірі 73 472 грн, інфляційні втрати в розмірі 67 924,86 грн, 3% річних у розмірі 20 396 грн та 30 000 грн у відшкодування моральної шкоди. 
		В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
		Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що 
		ОСОБА_1 як спадкоємець колишнього учасника товариства, не отримавши вартості своєї частки у майні ТОВ Фірма «Давид», правомірно пред`явила вимогу про стягнення вартості частки у статутному капіталі товариства. Суд зазначив, що статутом ТОВ Фірма «Давид» не врегульовано порядок виплати вартості частки в статутному капіталі, тому відносини сторін врегульовано статтями 147, 148 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статтями 54, 55Закону України «Про господарські товариства». За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову, вказавши, що розмір частки ОСОБА_1 у вказаному товаристві складає 73 472 грн, яка підлягає стягненню з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат.
		Місцевий суд відхилив посилання відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності щодо вимоги про стягнення вартості частки товариства у розмірі 13,4%, зазначивши про відсутність підстав вважати такою, що спливла, позовну давність за вимогами позивача у цій частині.
		Також суд першої інстанції вважав обґрунтованими вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди.
		Постановою Київського апеляційного суду від 8 жовтня 2019 року частково задоволено апеляційні скарги ОСОБА_1 та ТОВ Фірма «Давид», скасовано рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 
		2019 року і ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову.
		Стягнено з ТОВ Фірма «Давид» на користь ОСОБА_1 вартість 80% від всіх активів ТОВ Фірма «Давид» у розмірі 1 411 009,60 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 064 289,26 грн та 3% річних від простроченої суми у розмірі 148 956,93 грн.
		У задоволенні позову в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відмовлено.
		Приймаючи постанову, суд апеляційної інстанції зазначив про доведеність належними доказами вартості частки позивача у статутному капіталі ТОВ Фірма «Давид» у розмірі 1 484 481,60 грн. Невиплату спадкоємцю учасника товариства вартості частини майна товариства, пропорційної частці у статутному фонді учасника, в строки, визначені статтею 54 Закону України «Про господарські товариства», апеляційний суд вважав невиконанням грошового зобов`язання, що зумовлює для відповідача наслідки, передбачені положеннями статтею 625 ЦК України.
		Відмовляючи у задоволенні позову в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд апеляційної інстанції зазначив, що 
		частина перша статті 1167 ЦК України не підлягає застосуванню до правовідносин, які виникли між сторонами у цій справі.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У жовтні 2019 року представник ТОВ Фірма «Давид» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 8 жовтня 2019 року і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Касаційна скарга мотивована помилковістю висновку суду апеляційної інстанції про визначення ринкової вартості майна товариства на підставі звіту 
		ТОВ «Максима-Аудит» від 27 квітня 2015 року, оскільки у матеріалах справи містяться висновки експерта № 1-14/03 від 14 березня 2014 року та 
		№ 12794/14-42 від 18 березня 2015 року, оцінку яких апеляційний суд у сукупності зі звітом ТОВ «Максима-Аудит» не здійснив.
		Вказує, що суд апеляційної інстанції не врахував обставини, встановлені рішенням Господарського суду Київської області від 29 жовтня 2013 року у справі № 911/2173/13, про те, що сума статутного капіталу ОСОБА_2 утворилась шляхом перерозподілу часток за домовленістю між засновниками. Також суди не врахували, що внески ОСОБА_2 до статутного капіталу 
		ТОВ Фірма «Давид» не підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку.  
		На думку заявника, вартість майна ТОВ Фірма «Давид» пропорційно успадкованої частки ОСОБА_1 має бути визначена відповідно до балансу товариства станом на 1 січня 2011 року.
		Крім того, суди попередніх інстанції дійшли помилкового висновку про існування правових підстав для стягнення з товариства інфляційних втрат та 3% річних, оскільки статут товариства не передбачає нарахування сум, визначених
		статтею 625 ЦК України.
		Позиція інших учасників справи
		У квітні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ТОВ Фірма «Давид», у якому, посилаючись на правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та додержання норм процесуального права, просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду- без змін.
		Провадження у суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 29 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
		Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2020 року зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду від 8 жовтня 2019 року в частині стягнення з ТОВ Фірма «Давид» на користь ОСОБА_1 1 411 009,60 грн у відшкодування вартості частки майна товариства, 1 064 289,26 грн у відшкодування збитків, 148 956,93 грн у відшкодування трьох процентів річнихдо закінчення її перегляду в касаційному порядку і ухвалою цього ж суду від 13 серпня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
		Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
		Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є правонаступником ОСОБА_2 , якому належало 80% статутного фонду 
		ТОВ Фірма «Давид».
		Рішенням загальних зборів ТОВ Фірма «Давид» від 10 березня 2011 року, оформленим протоколом № 1, виключено з числа учасників ТОВ Фірма «Давид» ОСОБА_2 , у зв`язку зі смертю; не надано згоди на прийняття до складу учасників ТОВ Фірма «Давид» спадкоємців ОСОБА_2 .
		Зі звіту аудитора ТОВ «Максима-Аудит» від 27 квітня 2015 року суди встановили, що обчислена вартість частки ОСОБА_2 , яка складає 80% статутного капіталу ТОВ Фірма «Давид», з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми становить 
		2 786 048,65 грн, з яких: вартість частки ОСОБА_2 на 28 серпня 2010 року у вартості активів товариства - 1 484 481,60 грн; інфляційні втрати - 
		1 132 214,12 грн; 3% річних від простроченої суми - 169 352,93 грн. Інфляційні втрати та 3% річних розраховно на 18 червня 2015 року.
		8 листопада 2013 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу майнових прав у статному капіталі (фонді) ТОВ Фірма «Давид», за умовами якого ОСОБА_1 отримала у власність 13,4% майнового права на частку в статному капіталі (фонді) ТОВ Фірма «Давид». ОСОБА_3 належало вказане право на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 1 березня 2011 року, виданого державним нотаріусом Броварської міської державної нотаріальної контори Київської області Журавською В. В. та зареєстрованого за № 1-688.
		Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
		 
		8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року 
		№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
		Частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		За таких обставин розгляд касаційної скарги ТОВ Фірма «Давид» на постанову Київського апеляційного суду від 8 жовтня 2019 рокуздійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.
		Статтями 1216, 1217 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. 
		Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема, право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами.
		Права правонаступників (спадкоємців) учасника товариства з обмеженою відповідальністю регулюються нормами цивільного законодавства 
		(статтями 147, 148 ЦК України, Законом України «Про господарські товариства») та положеннями статуту товариства.
		Частиною п`ятою статті 147 ЦК України в редакції Кодексу, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено перехід до спадкоємця фізичної особи - учасника товариства з обмеженою відповідальністю, частки учасника (спадкодавця) у статутному капіталі, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства. Розрахунки зі спадкоємцями учасника, які не вступили до товариства, здійснюються відповідно до положень статті 148 ЦК України.
		Відповідно до частини другої статті 148 ЦК України у вказаній редакції Кодексу спадкоємець, як і учасник, який вийшов із товариства, набуває право одержати вартість частини майна, пропорційно частці у статутному капіталі. За домовленістю між спадкоємцем (учасником) та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці у статутному фонді, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.
		Статтею 54 Закону України «Про господарські товариства» встановлено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.
		Згідно зі статтею 55 Закону України «Про господарські товариства» при реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв`язку зі смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства.
		При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала спадкодавцю, вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника.
		При визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТОВ (ТДВ), а також порядку і строків їх виплати, суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства.
		У випадку неврегульованості в установчих документах, вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.
		При виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді, у строк до 12 місяців з дня виходу. З моменту подання учасником товариства заяви про вихід зі складу останнього з виплатою належної такому учасникові частки вартості майна у товариства настає обов`язок сплатити відповідну суму у строки, визначені згаданою нормою Закону України «Про господарські товариства», а невиконання цього обов`язку тягне наслідки, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 925/1165/14 (провадження № 12-38гс12) викладено правовий висновок про те, що вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов`язань (тобто вартості чистих активів), пропорційній до частки учасника в статутному капіталі товариства.
		За наявності спору між учасниками товариства та самою юридичною особою щодо визначення вартості майна останньої, учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а не на підставі вартості, за якою майно обліковується у товаристві. Взяття майна на облік за певною вартістю є односторонньою вольовою дією товариства, яка не може бути беззаперечним доказом дійсної вартості майна. Сторони можуть доводити дійсну вартість майна будь-якими належними доказами.
		Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції не врахував, що вартість частки майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов`язань (тобто вартості чистих активів), не встановив обставини щодо існування або відсутності у ТОВ Фірма «Давід» зобов`язань, тому дійшов передчасного висновку про обов`язок товариства виплатити ОСОБА_1 вартість активів товариства у стягненому розмірі.
		Такий висновок апеляційного суду не відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 24 квітня 2018 року 
		у справі № 925/1165/14 (провадження № 12-38гс12).
		Крім того, суд апеляційної інстанцій дійшов суперечливих висновків щодо розміру вартості частки ОСОБА_2 у майні ТОВ «Фірма «Давид». Так, в абзаці 6 на сторінці 7 постанови апеляційного суду (т. 4 а.с. 9) колегія суддів вважала доведеним належними і допустимими доказами, що вартість вказаної частки, яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 , становить 1 484 481,60 грн. 
		В цей же час, в абзаці 3 на сторінці 8 постанови апеляційного суду 
		(т. 4 а.с. 9 зворот) колегія суддів дійшла висновку про стягнення з ТОВ «Фірма «Давид» на користь ОСОБА_1 вартості майна у статутному капіталі цього товариства у розмірі 1 411 009,60 грн.
		Враховуючи викладене, апеляційний суд не встановив належним чином розмір вартості частки ОСОБА_2 у майні ТОВ «Фірма «Давид» і, стягнувши з цього товариства вартість частки спадкодавця у розмірі 1 411 009,60 грн, не зазначив у судовому рішенні доказів на підтвердження такого розміру та не навів мотивів на спростування встановленої звітом ТОВ «Максима-Аудит» від 27 квітня 
		2015 року вартості такої частки у розмірі 1 484 481,60 грн.
		Такий висновок апеляційного суду суперечить встановленим цим же судом обставинам.
		Встановлення обставин щодо зобов`язань ТОВ Фірма «Давид» на 28 серпня 2010 року, а у випадку їх наявності - розміру таких зобов`язань, матиме значення для встановлення розміру вартості чистих активів, які підлягають виплаті
		ОСОБА_1 , пропорційно розміру її частки, та подальшого розрахунку сум, передбачених статтею 625 ЦК України. 
		Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовних вимог, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, доведеності розміру їх окремих складових, наявності доказів, що їх підтверджують).
		Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина третя статті 400 ЦПК України в редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги).
		Колегія суддів враховує, що встановлення фактичних обставин у справі, дослідження доказів і надання їм правової оцінки не належить до компетенції касаційного суду.
		Згідно з частиною третьою статті 411 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, підставою для скасування судового рішення та 
		направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, 
		що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
		З урахуванням викладеного касаційний суд дійшов висновку, що постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до частини третьої 
		статті 411 ЦПК України у вказаній редакції Кодексу.
		Під час нового розгляду справи суд має врахувати викладене, перевірити обставини щодо зобов`язань ТОВ Фірма «Давид» на 28 серпня 2010 року, у випадку існування яких встановити їх розмір; в залежності від встановленого перевірити розмір вартості чистих активів товариства, які підлягають виплаті
		ОСОБА_1 пропорційно розміру її частки, та правильність розрахунку сум, передбачених статтею 625 ЦК України; надати належну оцінку доказам і запереченням, поданим сторонами, законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції з урахуванням статті 367 ЦПК України і ухвалити судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.
		В цей же час, касаційний суд відхиляє доводи касаційної скарги про помилковість висновку суду апеляційної інстанції щодо визначення ринкової вартості майна товариства на підставі звіту ТОВ «Максима-Аудит» від 27 квітня 2015 року без урахування висновків експерта № 1-14/03 від 14 березня 2014 року та № 12794/14-42 від 18 березня 2015 року, оскільки вказаними висновками експерти встановили виключно ринкову вартість належного ТОВ Фірма «Давид» приміщення загальною площею 127,2 кв.м на 
		АДРЕСА_1 . При цьому у висновках відсутня відповідь на питання, визначене ухвалами Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 вересня 2013 року та від 3 вересня 2014 року, про дійсну ринкову вартість усього майна товариства (з урахуванням вартості нежитлового приміщення; інших основних засобів; оборотних активів; додаткового капіталу; ліцензій на торгівлю лікарськими засобами; прибутків товариства; грошових коштів товариства на 28 серпня 2010 року).
		Крім того, вартість приміщення загальною площею 127,2 кв.м 
		на АДРЕСА_1 , яке входить до складу майна ТОВ Фірма «Давид», за звітом ТОВ «Максима-Аудит» від 27 квітня 2015 року та висновком експерта № 1-14/03 від 14 березня 2014 року дорівнює 1 096 050 грн; доказів на спростування ТОВ Фірма «Давид» звіту в частині визначення вартості інших основних засобів (21 452 грн), оборотних активів (570 600 грн), додаткового капіталу (17 100 грн) та невиплачених дивідендів за 1997-2010 роки (150 400 грн), матеріали справи не містять.
		Апеляційний суд також врахував, що суд першої інстанції неодноразово призначав судові експертизи для визначення вартості всього майна 
		ТОВ Фірма «Давид», однак справа поверталася з експертних установ без 
		проведення експертизи у зв`язку з ненаданням товариством матеріалів, необхідних для визначення вартості майна (повідомлення ТОВ «Український центр судових експертиз» від 25 лютого 2014 року та повідомлення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса № 17313/1042 від 23 вересня 2018 року).
		Доводи касаційної скарги про недоведення факту внесення ОСОБА_2 грошових коштів до статутного капіталу товариства не спростовують встановлену апеляційним судом обставину про належність ОСОБА_2 частки у статутному капіталі ТОВ Фірма «Давид» у розмірі 80%, а порядок внесення учасниками товариства коштів до його статутного фонду не входить до предмету доказування у цій справі.
		Посилання заявника на вартість майна ТОВ Фірма «Давид» пропорційно успадкованої частки ОСОБА_1 має бути визначена відповідно до балансу товариства, спростовуються висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2018 року у справі № 925/1165/14 (провадження № 12-38гс12), Верховним Судом у постановах від 19 лютого 
		2020 року у справі № 203/2465/16-ц (провадження № 61-22771св18) та 
		від 18 листопада 2020 року у справі № 205/8427/17 (провадження 
		№ 61-4876св20).
		Доводи касаційної скарги про помилковість висновків апеляційного суду щодо застосування до спірних правовідносин статті 625 ЦПК України, так як статут товариства не передбачає нарахування сум, визначених цією 
		статтею, спростовуються висновками Верховного Суду, викладеними у постанові 
		від 19 лютого 2020 року у справі № 203/2465/16-ц (провадження 
		№ 61-22771св18), що вказали на врегулювання відповідних правовідносин нормами законодавства.
		Щодо судових витрат
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. 
		Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, суд не здійснює розподіл судових витрат.
		Керуючись статтями 400, 411 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, статтею 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Гелхвіідзе Джондо Романовича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Давид», задовольнити частково.
		Постанову Київського апеляційного суду від 8 жовтня 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий Судді:  І. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко  С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...