Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 281/128/19 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 13.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 15.11.2021.
Дата набрання законної сили: 09.11.2021
Номер судового провадження: 51-4536км19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017060200000176

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		09 листопада 2021 року
		м. Київ
		справа №281/128/19
		провадження № 51-4536км19
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі  Суд, колегія суддів) у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора   ОСОБА_5 ,
		засудженого  ОСОБА_6 ,
		захисника   ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
		потерпілої  ОСОБА_8 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 на вирок Лугинського районного суду Житомирської області від 10вересня 2020року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 08 квітня 2021року щодо
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Олевськ Житомирської області, громадянина України, який зареєстрований в АДРЕСА_1 , проживає в АДРЕСА_2 , раніше судимий (востаннє вироком Краснолуцького міського суду Луганської області від 18 вересня 2012 року),
		засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, і
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Лугинського районного суду Житомирської області від 10 вересня 2020року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.
		Вирішено інші питання, визначені кримінальним процесуальним законодавством.
		Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року вказаний вирок місцевого суду залишено без змін.
		Судами встановлено, що 11 липня 2017 року приблизно о 16:00 в АДРЕСА_2 між ОСОБА_6 та його дружиною ОСОБА_9 виникла сварка, в ході якої засуджений спричинив потерпілій численні удари невстановленим слідством тупим предметом по різних частинах тіла, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, та знаходяться у причиновому зв`язку зі смертю ОСОБА_9 , яка настала внаслідок тупої травми грудної клітки, що супроводжувалася численними переломами ребер з обох сторін та ускладнилася великою внутрішньою крововтратою.
		За наведених обставин ОСОБА_6 визнано винуватим у спричиненні потерпілій умисних тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, які завдано способом, що має характер особливого мучення та призвели до смерті  ОСОБА_9 .
		Вимоги касаційних скарг, узагальнені доводи осіб, які їх подали, та заперечень на них
		У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
		На обґрунтування своїх вимог захисник вказує, що суд першої інстанції не надав оцінку доводам щодо недопустимості доказів, які були викладені у клопотанні сторони захисту. Зазначає, що місцевий суд взяв до уваги одні докази, не мотивуючи відхилення інших. Наголошує, що показання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_10 є показаннями з чужих слів і суд безпідставно поклав їх в основу обвинувального вироку. На думку захисника, матеріали кримінального провадження не містять доказів, які підтверджують вину ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого діяння. Стверджує про порушення кримінального процесуального законодавства під час оцінки як доказу заяви на ім`я начальника Олевського ВП виконаної від імені потерпілої. Вказує, що під проведеними оглядами було приховано дійсний обшук. Захисник вважає, що апеляційний суд належним чином не мотивував свого рішення та не навів вичерпних відповідей щодо необґрунтованості апеляційних скарг сторони захисту. На думку скаржника, суди не спростували версію ОСОБА_6 про те, що тілесні ушкодження потерпілій були спричинені невідомими особами, коли вона поверталася з м.Коростеня до місця проживання. На переконання захисника, дії засудженого слід було кваліфікувати за ч. 3 ст. 136 КК.
		У своїй касаційній скарзі засуджений стверджує про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та просить скасувати або змінити судові рішення і призначити новий судовий розгляд.
		ОСОБА_6 заперечує свою причетність до скоєного злочину. Стверджує, що не було допитано свідків, показання яких мають значення для встановлення обставин вчинення злочину, а показання засудженого не були спростовані та належним чином досліджені. Вважає, що судові рішення ґрунтуються на припущеннях, а відсутність прямих доказів вини засудженого свідчить про те, що вони є необґрунтованими та невмотивованими. Зазначає, що сукупність допущених судами попередніх інстанцій істотних помилок вплинула на тяжкість призначеного йому покарання.
		У доповненнях до касаційної скарги засуджений вказує, що апеляційний суд позбавив його можливості ознайомитися із матеріалами кримінального провадження.
		Потерпілою ОСОБА_8 подано заперечення на касаційні скарги, в яких вона стверджує про законність оскаржуваних судових рішень та просить залишити їх без зміни.
		Позиції учасників судового провадження
		В судовому засіданні:
		- засуджений та захисник підтримали касаційні скарги і просили їх задовольнити;
		- прокурор та потерпіла заперечили вимоги касаційних скарг, просили відмовити у їх задоволенні.
		Мотиви суду
		Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційних скаргах доводи і дійшла висновку про відсутність підстав для їх задоволення.
		Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		В силу зазначеної норми Суд під час оцінки касаційних доводів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судами попередніх інстанцій.
		Зміст касаційних доводів сторони захисту зводиться до того, що вину  ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 121 КК не доведено поза розумним сумнівом належними та допустимими доказами.
		Перш за все в ході касаційної перевірки матеріалів кримінального провадження слід надати оцінку результатам оглядів місця події на предмет їх допустимості, адже стороною захисту вони ставляться під сумнів.
		Згідно з положеннями ст. 237 КПК з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів (ч. 1 ст. 237 КПК); огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи (ч. 2 ст.237КПК).
		Відповідно до ч. 1 ст. 233 КПК ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.
		Так, в матеріалах розглядуваної справи містяться заяви ОСОБА_6 про надання дозволу працівникам поліції на проведення огляду домоволодіння в АДРЕСА_2 за його добровільною згодою (а. с. 88,116, Т. 3).
		За результатами проведених оглядів з дотриманням положень статей 104, 105КПК було складено відповідні протоколи огляду місця події, а саме: від 11липня (а. с. 89-97, Т.3), від 12 липня (а. с. 101- 112. Т. 3), від 14 липня 2017 року (а. с. 117-124, Т. 3).
		На підставі клопотання слідчого ухвалами слідчого судді від 14 липня 2017року з метою відшукання знаряддя вчинення злочину та речових доказів, які містять на собі сліди злочину, було легалізовано проведені слідчим 11 та 12 липня 2017 року огляди місця події (а. с. 98-100, а. с. 113-115, т. 3).
		Тобто в даному випадку огляди місця події від 11 та 12 липня 2017 року відбувалися на підставі заяви засудженого, щодо них також прийняті ухвали слідчого судді; огляд місця події 14 липня 2017 року відбувався з врахуванням норми ч. 1 ст. 233 КПК на підставі заяви ОСОБА_6 , в якій він надав свою добровільну згоду на це.
		Колегія суддів звертає увагу на те, що засуджений  ОСОБА_6 сам викликав швидку медичну допомогу, повідомивши про смерть потерпілої та стверджував, що її було побито невідомими особами. З огляду на версію засудженого щодо обставин вчиненого злочину, сумнівів у добровільності його згоди на огляд місця події Суд не вбачає.
		Добровільність надання згоди ОСОБА_6 на проникнення у домоволодіння з метою його огляду як першочергової слідчої дії відразу після встановлення факту смерті потерпілої не може ставитися під сумнів через подальше притягнення засудженого до кримінальної відповідальності, оскільки будь-яких фактів примусу на написання ним відповідних заяв матеріали кримінального провадження не містять, а стороною захисту їх не надано.
		Суд звертає увагу й на те, що огляди місця події було проведено за участю понятих та засудженого, який будь-яких заяв чи зауважень до протоколів слідчих (розшукових) дій не висловлював.
		Необґрунтованими Суд вважає і доводи захисника про те, що органом досудового розслідування було проведено обшук, а не огляд, виходячи з такого.
		Частиною 5 ст. 237 КПК встановлено, що при проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу. Усі вилучені речі і документи підлягають негайному огляду і опечатуванню із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду.
		Вказаною нормою не встановлено заборони для особи, яка проводить огляд, вилучати речі та документи, які мають значення для кримінального провадження, у випадку, якщо в поле зору слідчого потрапили предмети, які, на його переконання, несуть в собі доказове значення. Саме по собі вилучення названих предметів ще не свідчить про те, що органом досудового розслідування проводився обшук, а не огляд.
		З протоколів огляду місця події вбачається, що слідчим 11 липня 2017 року будь-які речі, предмети чи сліди не вилучалися (а. с. 95, Т. 3), 12 липня 2017 року було вилучено одяг, плями бурого кольору, велосипед червоного кольору, мопед марки «Honda» ( а. с. 102, Т. 3), 14 липня 2017 року було вилучено одяг та рушники (а.с.120-121, Т. 3).
		Проведені у цьому кримінальному провадженні огляди місця події з вилученням певних предметів, які перебували безпосередньо на місці події, здійснено на законних підставах, а ознаки недопустимості результатів цієї слідчої (розшукової) дії  відсутні, як було правильно встановлено і апеляційним судом під час розгляду апеляційних скарг сторони захисту.
		Щодо доводів касаційних скарг про відсутність прямих доказів, які б підтверджували вину ОСОБА_6 у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст.121 КК, то Суд зазначає таке.
		Дійсно, жоден зі свідків не спостерігав спричинення потерпілій тілесних ушкоджень засудженим. Однак показання свідків ОСОБА_8 (сестра померлої),  ОСОБА_10 (двоюрідна сестра потерпілого), ОСОБА_11 (фельдшер, який прибув на виклик) та експерта у своїй сукупності разом із письмовими доказами у справі та висновками експертиз поза розумним сумнівом доводять винуватість саме ОСОБА_6 у заподіянні тяжких тілесних ушкоджень потерпілій, завданих способом, що має характер особливого мучення, від яких настала її смерть.
		Так, згідно з протоколом огляду місця події від 11 липня 2017 року з фототаблицею до нього в АДРЕСА_2 виявлено труп ОСОБА_9 .
		В подальшому було проведено судово-медичну експертизу, про що складено висновок від 31 липня 2017 року №178, згідно з яким на трупі потерпілої виявлено численні тілесні ушкодження, а саме:
		- садно по нижньому полюсу правої сідниці, розміром 6x5см, неправильної витягнутої форми, дещо горизонтально розташований, вкрите темно-червоними коринками, розташованими нижче рівня шкіри; 
		- 2 садна в центральній частині правої сідниці, розміром до 7x2см, невизначеної форми, вкриті темно-червоними коринками, розташованими нижче рівня шкіри; 
		- 2 садна по нижньому краю лівої лопатки, розміром до 6x2см, невизначеної форми, вкриті темно-червоними коринками, розташованими нижче рівня шкіри;
		- 2 садна по нижньому краю правої лопатки, розміром до 6x5см, невизначеної форми, вкриті темно-червоними коринками, розташованими нижче рівня шкіри;
		- множинні точкові садна по всій поверхні спини, попереку, обох сідниць, невизначеної форми, вкриті темно-червоними коринками, розташованими нижче рівня шкіри; 
		- синець по всій поверхні правої сідниці з переходом на задню поверхню верхньої частини правого стегна, розміром 31x21см, незначеної форми, блідо-фіолетового кольору; 
		- синець по внутрішній половині всієї лівої сідниці, розміром 20x10см, невизначеної форми, блідо-фіолетового кольору; 
		- 2 синця по тильній поверхні правої ступні, розміром до 2x1см, невизначеної форми, блідо-фіолетового кольору; 
		- 4 синця по передньо-зовнішній поверхні середньої частини правої гомілки, розміром до 5x4см, невизначеної форми, блідо-фіолетового кольору; 
		- садно по нижньому краю правого наколінника, розміром 4x2см, невизначеної форми, вкрите темно-червоними коринками, розташованими нижче рівня шкіри;
		- 3 синця по верхньому та внутрішньому краю правого наколінника, розміром до 2x2см, невизначеної форми, блідо- фіолетового кольору; 
		- 2 синця по передньо-зовнішній поверхні нижньої частини правого стегна, розміром до 2x1,5см, невизначеної форми, блідо- фіолетового кольору; 
		- синець по передній та передньо-зовнішній поверхні середньої частини правого стегна, розміром 12x6см, невизначеної форми, блідо-фіолетового кольору;
		- синець по передній поверхні верхньої частини правого стегна, розміром 4x3см, невизначеної форми, блідо-фіолетового кольору; 
		- синець в проекції великого вертела правої стегнової кістки, розміром 8x6см, невизначеної форми, блідо-фіолетового кольору; 
		- синець в проекції передньо-верхньої ості правої здухвинної кістки, розміром 12x9см, невизначеної форми, блідо-фіолетового кольору; 
		- синець в проекції лонного симфіза, розміром 9x7см, невизначеної форми, блідо-фіолетового кольору; 
		- 2 синця по передній поверхні нижньої частини живота, розміром до 5x6см, невизначеної форми, блідо-фіолетового кольору; 
		- синець в лівій здухвинній ділянці, розміром 2,5x2см, невизначеної форми, блідо-фіолетового кольору; 
		- 3 синця в нижній частині правої бокової поверхні грудної клітини, розміром до 12x10см, невизначеної форми, блідо- фіолетового кольору; 
		- синець по нижньому краю правої молочної залози, розміром 6x5см, невизначеної форми, блідо-фіолетового кольору; 
		- 2 синця по тильній поверхні правої кисті, розміром до 3,5x2см, невизначеної форми, блідо-фіолетового кольору; 
		- 3 синця по задній поверхні правого промерево-зап`ястного суглоба, розміром до 2x1см, невизначеної форми, блідо- фіолетового кольору; 
		- 3 синця по задній поверхні середньої та нижньої частин правого передпліччя, розміром до 5x4см, невизначеної форми, блідо- фіолетового кольору; 
		- синець по зовнішній поверхні правого передпліччя, розміром 5x6см, невизначеної форми, блідо-фіолетового кольору; 
		- рана по зовнішній поверхні правого ліктьового суглоба, розміром 1x0,2см, глибиною 1см, невизначеної форми, з нерівними саднинними краями, закругленими кінцями, вкрита вологою кров`ю; 
		- синець в проекції правого ліктьового суглоба, розміром 2x2см, невизначеної форми, блідо-фіолетового кольору; 
		- синець в ділянці підборіддя справа, розміром 1,5x0,8см, невизначеної форми, блідо-фіолетового кольору; 
		- синець в ділянці підборіддя зліва, розміром 1x0,5см, невизначеної форми, блідо-фіолетового кольору; 
		- садно в лівій лобній ділянці на межі з волосяною частиною голови, розміром 1x0,5см, невизначеної форми, вкрите темно - червоними коринками, розташованими нижче рівня шкіри; 
		- 2 синця в проекції лівого надпліччя, розміром 3x2см, невизначеної форми, блідо-фіолетового кольору; 
		- синець в проекції середньої частині лівої ключиці, розміром 0,5x1см, невизначеної форми, блідо-фіолетового кольору; 
		- 5 синців в лівій підключичній ділянці, розміром до 4x3см, невизначеної форми, блідо-фіолетового кольору; 
		- садно по зовнішній поверхні середньої частини лівого плеча, розміром 4x1см, невизначеної форми, вкрите темно-червоними коринками, розташованими нижче рівня шкіри; 
		- 5 синців по задній поверхні всього лівого плеча, розміром до 5x1см, невизначеної форми, блідо-фіолетового кольору; 
		- 2 точкових садна по задній поверхні нижньої частини лівого плеча, невизначеної форми, вкриті темно-червоними коринками розташованими нижче рівня шкіри; 
		- 3 синця по нижній половині лівої молочної залози, розміром до 3,5x3см, невизначеної форми, блідо-фіолетового кольору; 
		- 17 синців по передній та лівій боковій поверхні грудної клітини, розміром від 0,5 x 1 см до 6x5см, невизначеної форми, блідо- фіолетового кольору; 
		- 3 синця в проекції передньо-верхньої ості лівої здухвинної кістки, розміром до 2х1см, невизначеної форми, блідо- фіолетового кольору; 
		- 2 синця по зовнішній поверхні верхньої частини лівого стегна, розміром до 6x5см, невизначеної форми, блідо-фіолетового кольору; 
		- 5 синців по передньо-внутрішній поверхні верхньої частини лівого стегна, розміром до 2.5х 1,5см, невизначеної форми, блідо-фіолетового кольору; 
		- 16 синців по всій передній поверхні лівого стегна, розміром до 2x1,5см, невизначеної форми, блідо-фіолетового кольору; 
		- садно по нижньому краю лівого наколінника, розміром 2x1см, невизначеної форми, вкрите темно-червоними коринками, розташованими нижче рівня шкіри; 
		- синець по нижньому краю лівого наколінника, розміром 4x3см, невизначеної форми, блідо-фіолетового кольору; 
		- садно в лівій тім`яній ділянці, розміром 0,8x0,6см, невизначеної форми, вкриті темно-червоними коринками, розташованими нижче рівня шкіри; 
		- перелом ребер зліва 7, 8, 9, 10 по лопатковій лінії, без розриву пристінкової плеври, непрямого типу з наявністю крововиливів в навколишні м`які тканини;
		- перелом ребер справа 8, 9, 10, 11 по лопатковій лінії, 10, 11 з розривом пристінкової плеври, прямого типу з наявністю крововиливів в навколишні м`які тканини.
		Дані ушкодження утворились внаслідок дії твердих тупих предметів, можливо внаслідок ударів руками (кулаками), ногами, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя та знаходяться в причиновому зв`язку з настанням смерті потерпілої.
		Експертним шляхом також було встановлено те, що смерть ОСОБА_9 настала внаслідок тупої травми грудної клітки, яка супроводжувалася множинними переломами ребер з обох сторін та ускладнилась великою внутрішньою крововтратою. Всі тілесні ушкодження утворились незадовго (в період 1-2 доби) до настання смерті.
		Судом першої інстанції було допитано фельдшера екстреної медичної допомоги ОСОБА_11 , який повідомив про те, що по приїзді за викликом в смт.Лугини в будинку він побачив жінку, яка лежала без ознак життя, її обличчя було чистим, але розстібнувши халат, помітив, що верхні кінцівки та грудна клітка була в синцях. Господар будинку стверджував, що по приїзду з м. Коростеня потерпіла була побита, а коли прийшла додому, то лягла відпочивати.
		ОСОБА_6 заперечував вину та висунув свою версію щодо подій, за яких настала смерть його дружини. У ході надання показань місцевому суду він зазначав, що того дня потерпіла повернулася з м. Коростеня на автомобілі (самого автомобіля та хто був за його кермом він не бачив, так як знаходився у будинку) та сказала, що її побили. Вказував, що бачив синець на лікті. ОСОБА_9 сказала йому, що погано себе почуває та пішла спати. Через деякий час він підійшов до ліжка та побачив, що вона померла.
		Названий засудженим хід подій був перевірений судами нижчих інстанцій.
		Так, судом першої інстанції було допитано експерта ОСОБА_12 , який пояснив, що при тій кількості тілесних ушкоджень, які отримала ОСОБА_9 самостійно пройти велику відстань (3 км) не могла, зробити в будинку прибирання також ні, тому що була майже нерухомою і відчувала нестерпний біль. Зазначав, що удари потерпілій було спричинено з невеликим інтервалом часу.
		Окрім цього, суд апеляційної інстанції обґрунтовано звернув увагу на висновок додаткової судово-медичної експертизи від 11 серпня 2017 року №5, згідно з яким смерть потерпілої настала не одразу, а через невеликий проміжок часу (до декількох годин) після заподіяння ушкоджень (переломи ребер). ОСОБА_9 після заподіяння пошкоджень, що стали причиною смерті, могла жити декілька годин. При цьому вона могла робити активні цілеспрямовані рухи (пересуватися, говорити, піднятися). На думку експерта, вона не могла піднімати важкі предмети та тримати їх вище свого зросту. Потерпіла після отримання наявних тілесних ушкоджень не могла пройти пішки відстань до 3 км., підняти предмети вагою біля 10 кг, переставляти їх. Всі ушкодження на її тілі заподіяні прижиттєво. Всі ушкодження знаходяться в причиновому зв`язку з настанням смерті. Всі ушкодження утворились внаслідок дії твердих тупих предметів. Яких-небудь специфічних відбитків на тілі трупа не виявлено. Кількість ударів приблизно відповідає кількості ушкоджень на тілі. Удари потерпілій нанесено з силою прикладання, достатньою для їх утворення. Потерпіла в момент нанесення тілесних ушкоджень могла знаходитись у будь-якій позі. На тілі ОСОБА_9 відсутні тілесні ушкодження, які б свідчили про активну самооборону. На тілі потерпілої відсутні тілесні ушкодження, які характерні для падіння з висоти власного зросту без надавання тілу прискорення чи з наданням тілу прискорення з подальшим ударом об рівню поверхню (дерев`яна підлога, асфальтне покриття). ОСОБА_9 під час заподіяння їй тілесних ушкоджень відчувала сильний фізичний біль та особливі страждання. Потерпілій можливо було врятувати життя при наданні їй своєчасної медичної допомоги.
		З огляду на пояснення експерта, який підтвердив надані ним висновки експертиз, потерпіла піддавалася періодичному фізичному тиску, що заподіювався багаточисельними ударами в різні частини її тіла.
		Матеріали кримінального провадження не містять будь-яких відомостей про те, що поруч з потерпілою 11 липня 2017 року перебували інші особи, крім ОСОБА_6 .
		Суд констатує, що жодних доказів на підтвердження версії сторони захисту про побиття потерпілої іншими особами чи особою сторона захисту судам попередніх інстанцій не надала. Крім цього, матеріали касаційної перевірки свідчать, що органом досудового розслідування вживалися заходи для перевірки версії засудженого, однак свого підтвердження не знайшли.
		Натомість показання засудженого про те, що ОСОБА_9 побили по приїзду з м. Коростеня не узгоджуються з висновками судово-медичних експертиз, в тому числі і додаткової.
		Колегія суддів вважає, що докази у цьому провадженні у своїй сукупності беззаперечно свідчать про вчинення саме засудженим ОСОБА_6 інкримінованого йому злочину.
		Із показань свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_10 слідує, що ОСОБА_6 часто застосовував щодо потерпілої фізичну силу, на що вона їм неодноразово скаржилася. 
		Суд вважає, що надані ними показання не є за своїм змістом показаннями з чужих слів, оскільки безпосередньо не стосуються обставин заподіяння потерпілій 11 липня 2017 року тяжких тілесних ушкоджень. Водночас надані цими свідками показання стосуються попередніх взаємовідносин засудженого та потерпілої. Суд звертає увагу, що у випадках, коли злочин вчиняється за відсутності очевидців, то судами обґрунтовано враховується характер відносин між винним та потерпілим, інформація про факти побиття, в тому числі за допомогою показань родичів чи знайомих.
		На переконання колегії суддів, матеріали розглядуваної справи за допомогою низки непрямих доказів свідчать про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_6 , адже будь-яке інше пояснення смерті потерпілої, яка настала від багаточисельних ударів, та з якою постійно перебував саме засуджений на місці події, відсутнє. Версія сторони захисту про її побиття іншими особами не співпадає із доказами, якими підтверджено характер та обсяг тих тілесних ушкоджень, які були завдані потерпілій неодноразово та неодномоментно, а протягом певного часового інтервалу.
		У цьому кримінальному провадженні має місце саме така ситуація. Адже показання засудженого перевірялися судами попередніх інстанцій та обґрунтовано були відхилені, з чим погоджується і колегія суддів.
		Суд вважає, що кожен із наведених вище доказів містить у собі доказову інформацію щодо певних фактів, однак лише їх сукупність дозволяє зробити висновок про винуватість ОСОБА_6 .
		Крім цього, варто зазначити, що чинний КПК не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин чи елементів складу злочину на підставі сукупності непрямих доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину чи елемент складу злочину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв`язку. 
		Навпаки, положення ст. 94 КПК визначають, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює не тільки кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, але й сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. 
		Як засвідчує судова практика, доказування досить часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності всіх доказів, які вказують на характер дій обвинуваченого, спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння, обстановку, в якій діяла відповідна особа тощо, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) винуватості особи.
		Судовий розгляд у цьому провадженні відбувався відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства, і, як наслідок, колегія суддів констатує дотримання судами загальної справедливості судового розгляду.
		З огляду на наведене, кваліфікація дій засудженого за ч. 3 ст. 136 КК виключається, а тому Суд відхиляє доводи сторони захисту в частині неправильної юридичної оцінки дій засудженого.
		У касаційній скарзі захисник хоч і стверджує, що суд першої інстанції був упередженим під час дослідження доказів та послався на показання, яких не надавали потерпілий та свідок, однак конкретних фактів чи доказів на підтвердження цієї позиції не надав, а під час касаційної перевірки Судом їх не було встановлено.
		Крім того, в оскаржуваному вироку суд першої інстанції надав вмотивовану правову оцінку клопотанню захисника про визнання доказів недопустимими, з якою погоджується і колегія суддів.
		Доводи сторони захисту щодо недопустимості як доказу заяви потерпілої про домашнє насильство до відділку поліції касаційним судом відхиляються. Касаційний перегляд ухвали апеляційного суду свідчить про те, що ця письмова заява на ім`я начальника Олевського ВП про факти домашнього насильства та прийняття заходів щодо засудженого від імені ОСОБА_9 була виключена апеляційним судом із сукупності доказів, якими доводиться винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину.
		Щодо тверджень про порушення права на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, то Суд вважає їх невмотивованими з огляду на таке.
		Як вбачається із розписки про отримання копії обвинувального акта, реєстру матеріалів досудового розслідування від 13 лютого 2019 року ОСОБА_6 у присутності слідчого та двох понятих відмовився від ознайомлення та отримання вказаних процесуальних документів (а. с. 23, Т. 1). При цьому вони були отримані його захисником ОСОБА_13 (а. с. 22, Т. 1).
		Окрім цього, ухвалою слідчого судді від 05 лютого 2019 року було встановлено строк для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження №12017060200000176, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12липня 2017 року, підозрюваному ОСОБА_6 та його захиснику в незалежності від часу залучення захисника до кримінального провадження, до 12лютого 2019 року включно, після спливу якого сторона захисту буде вважатися такою, що реалізувала своє право на доступ до матеріалів.
		Тобто на етапі досудового розслідування цього кримінального провадження було здійснено судовий контроль щодо належного ознайомлення сторони захисту з матеріалами досудового розслідування. Ігнорування засудженим названої ухвали слідчого судді та небажання отримувати в порядку статей 290, 293 КПК відповідні процесуальні документи не свідчить про порушення його права на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
		Також Суд звертає увагу на те, що після прийняття апеляційним судом оскаржуваної ухвали засудженим було подано клопотання про ознайомлення з матеріалами розглядуваної справи (а. с. 205, Т. 5), з якими його було ознайомлено 21, 24, 27, 28, 31 травня 2021 року (а. с. 224,.227, 237, 238, 241, Т. 5).
		Після надходження матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції цим судом ухвалою від 23 червня 2021 року було задоволено клопотання ОСОБА_6 про ознайомлення з технічними носіями відеофіксації судових засідань кримінального провадження, встановлено йому графік ознайомлення та зобов`язано відповідні установи забезпечити його конвоювання з цією метою (а. с. 30-31, т. 6).
		Як наслідок, згідно з актом від 29 липня 2021 року працівниками суду було зафіксовано факт ознайомлення засудженого з технічними носіями відеофіксації судових засідань, однак він відмовився написати про це розписку (а. с. 48, т. 6).
		За наведених умов стверджувати про порушення прав ОСОБА_6 в частині ознайомлення з матеріалами кримінального провадження не можна, а тому такі доводи Суд відхиляє.
		На думку ОСОБА_6 , призначене йому покарання не відповідає тяжкості вчиненого злочину.
		Однак з таким твердженням колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.
		Положеннями ст. 50 КК визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
		Визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору покарання, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною.
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 65 КК суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Цих вимог закону України про кримінальну відповідальність судами було дотримано.
		Так, в ході призначення покарання  ОСОБА_6 було враховано тяжкість вчиненого злочину, який у відповідності до ст. 12 КК є тяжким, пов`язаний із умисним заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, вчинених способом, що має характер особливого мучення, що спричинило смерть потерпілої, особу винного, який раніше неодноразово судимий, після звільнення з місць позбавлення волі до вчинення злочину у цьому кримінальному провадженні пройшов невеликий проміжок часу, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
		Крім наведеного, місцевий суд встановив відсутність обставин, які б пом`якшували покарання та наявність обставини, яка його обтяжує  рецедив злочину.
		Сукупність наведеної інформації дала підстави суду першої інстанції призначити засудженому покарання в межах санкції інкримінованого злочину, якою передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, а саме  у виді позбавлення волі на 9 років.
		На переконання колегії суддів, встановлені у цьому кримінальному провадженні обставини вчинення злочину належним чином співставлено зі способом його вчинення (багаточисельні тілесні ушкодження, від яких потерпіла зазнала особливого мучення перед смертю) з належним врахуванням відомостей про особу винного, а тому немає підстав вважати, що призначене ОСОБА_6 покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі.
		Таким чином, Судом не встановлено істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, а тому оскаржувані судові рішення є законними, обґрунтованими та вмотивованими, що свідчить про дотримання судами попередніх інстанцій норм статей 370, 419 КПК під час їх прийняття.
		Керуючись статтями 433, 436, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
		УХВАЛИВ:
		Вирок Лугинського районного суду Житомирської області від 10 вересня 2020року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого та захисника  без задоволення.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...