Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 300/5472/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; забезпечення права особи на доступ до публічної інформації.
Надіслано для оприлюднення: 12.11.2021. Зареєстровано: 14.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 15.11.2021.
Дата набрання законної сили: 14.04.2022
Номер судового провадження: П/300/6017/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"12" листопада 2021 р. справа № 300/5472/21
		м. Івано-Франківськ 
		 
		Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Окружного адміністративного суду міста Києва про визнання протиправною відмови та зобов`язання до вчинення дій
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва про визнання протиправною відмови у наданні інформації на запит від 25.05.2021 та зобов`язання надати інформацію на запит від 25.05.2021.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач відповіддю №03.2-07/1434/21 від 17.06.2021 протиправно відмовив у наданні інформації на запит від 25.05.2021 з обґрунтувань, що помічники суддів, яких стосувалась запитувана інформація, не надали згоду на розповсюдження інформації щодо них, оскільки враховуючи вимоги частини 2 статті 5 Закону України "Про захист персональних даних" запитувана інформація є відкритою публічною інформацією. Зазначено, що помічники суддів є тими особами, які в розумінні Закону України "Про захист персональних даних" та Закону України "Про доступ до публічної інформації" виконують посадові повноваження. Оскільки прізвище, ім`я, по-батькові посадових та службових осіб ідентифікують цих осіб, такі персональні дані стосуються здійснення особою, яка займає посаду, пов`язану з виконанням функцій держави, посадових та службових повноважень, і відповідно повинні надаватись на запит. Також зазначено, що оскільки помічники суддів отримують заробітну плату з коштів Державного бюджету України, відповідно до частини 5 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації", не може бути обмежено доступ до їх прізвищ, імен та по батькові.
		Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.10.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
		Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 25.10.2021. У відзиві представник Окружного адміністративного суду міста Києва зазначив, що помічник судді є працівником патронатної служби і не здійснює функції держави, на нього не поширюються положення, на які посилається позивач, оскільки помічник судді не є державним службовцем, тому персональні дані щодо нього є конфіденційними. Крім цього, відповідач у відзиві посилається на мету необхідності підтримання авторитету та неупередженості правосуддя. На підставі вищевикладеного, представник відповідача вважає позов безпідставним, необґрунтованим та просить в задоволенні вимог позивача відмовити у повному обсязі.
		Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.
		25.05.2021 ОСОБА_1 шляхом електронного відправлення звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва із запитом на інформацію, в якому просила повідомити прізвища, імена та по батькові всіх помічників суддів Окружного адміністративного суду міста Києва із зазначенням суддів, за якими вони закріплені. Звернула увагу, що запитувана інформація стосується використання бюджетних коштів (заробітна плата помічникам суддів виплачується з бюджету). Зазначила, що відповідно до частини 5 статті 6 Закону "Про доступ до публічної інформації" така інформація не може бути обмеженою у доступі (а.с.6).
		Листом №03.2-07/1267/21 від 27.05.2021 відповідач, керуючись статтею 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації", повідомив позивача про продовження строку розгляду запиту на інформацію на 20 робочих днів з дня його отримання, з обґрунтувань, що запит потребує пошуку інформації серед значної кількості даних (а.с.7).
		За результатом розгляду запиту позивача на інформацію від 25.05.2021, відповідач відповіддю від 17.06.2021 №03.2-07/1434/21 відмовив у наданні інформації у зв`язку з тим, що у помічників суддів було запитано санкцію на розповсюдження судом, як розпорядником інформації, даних про них. Між тим, згоди на таке розповсюдження отримано не було (а.с.8).
		При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.
		Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Згідно з пунктом 7 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.
		Закон України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 №2939-VI визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
		Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом (частина 4 статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації").
		Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
		Частиною першою статті 2 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.
		Згідно зі статтею 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних вебсайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному вебпорталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.
		Положеннями статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено види інформації, до якої може бути застосовано обмеження в доступі: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація, та сукупність вимог, дотримання яких є обов`язковим для такого обмеження.
		Статтею 12 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
		Згідно частини 1 статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання (пункт 1); юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів (пункт 2).
		Згідно статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
		Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом. Єдність системи судоустрою забезпечується, серед встановленого, фінансуванням судів виключно з Державного бюджету України (підпункт 7 пункту 4 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
		Отже, відповідач є розпорядником інформації розумінні статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації", зокрема органом державної влади, фінансування якого здійснюється виключно з Державного бюджету України.
		Відповідно до пункту 6 частини першої статті 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
		У відповідності до частин 1, 2 статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
		Частинами 1, 4 статті 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.
		Як встановлено, за результатом розгляду запиту позивача від 25.05.2021 про надання інформації про прізвища, імена та по батькові всіх помічників суддів Окружного адміністративного суду міста Києва із зазначенням суддів, за якими вони закріплені, з зазначенням, що запитувана інформація стосується використання бюджетних коштів, відповідач продовжив строк розгляду запиту на інформацію до 20 робочих днів, та відповіддю від 17.06.2021 №03.2-07/1434/21 відмовив у наданні інформації у зв`язку з тим, що помічники суддів не надали згоду на розповсюдження інформації щодо них (а.с.8).
		Згідно статті 32 Конституції України встановлено не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
		Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Закону України "Про інформацію" інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.
		Частинами 1, 2 статті 5 Закону України "Про захист персональних даних" визначено, що об`єктами захисту є персональні дані. Персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою. Не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень.
		Частинами 1, 2 статті 7 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.
		Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
		Згідно частини 5 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" не може бути обмежено доступ до інформації про складання, розгляд і затвердження бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів та плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів, а також їх виконання за розписами, бюджетними програмами та видатками (крім таємних видатків відповідно до статті 31 Бюджетного кодексу України), взяття розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів бюджетних зобов`язань або здійснення розпорядження бюджетними коштами у будь-який інший спосіб, планування, формування, здійснення та виконання закупівлі товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти, у тому числі оборонних закупівель (крім випадків, якщо окрема інформація про закупівлі товарів, робіт і послуг становить державну таємницю відповідно до Закону України "Про державну таємницю"), володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. Не підлягає обмеженню також доступ до інформації про стан і результати перевірок та службових розслідувань фактів порушень, допущених у сферах діяльності, зазначених у цій частині. Доступ до зазначеної інформації забезпечується розпорядниками інформації відповідно до положень статті 5 цього Закону.
		Системний аналіз визначення публічної інформації, наведеного уЗакону України "Про доступ до публічної інформації", у взаємозв`язку з положеннями статті 13 цього Закону, якими передбачено перелік розпорядників публічної інформації, дає підстави для висновку, що інформація стосовно використання бюджетних коштів юридичними особами, які фінансуються з державного бюджету є публічною.
		За загальним правилом публічна інформація є відкритою. Винятки з цього правила встановлені, серед іншого, статтею 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" та статтею 21 Закону України "Про інформацію", які відносять інформацію про фізичну особу (персональні дані) до конфіденційної, яка, у свою чергу, є інформацією з обмеженим доступом, що може бути поширена виключно за згодою особи.
		Перелік відомостей, що є інформацією про фізичну особу (персональними даними), визначений законодавством, зокрема, частиною 2 статті 21 Закону України "Про інформацію" та Законом України "Про захист персональних даних" і не є вичерпним та може доповнюватись шляхом прийняття нових нормативно-правових актів. Проте, частиною 3статті 5 Закону України "Про захист персональних даних"обумовлено, що до такої інформації не може бути віднесена інформація про отримання у будь-якій формі фізичною особою бюджетних коштів, державного чи комунального майна, крім випадків, передбачених статтею 6 Закону України "Про інформацію".
		Частиною 2 статті 6 Закону України "Про інформацію" визначено, що право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
		Оскільки, відповідач є органом державної влади, фінансування якого здійснюється виключно з Державного бюджету України, при цьому, заробітна плата помічникам суддів виплачується виключно з Державного бюджету України, то згідно частини 5 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" не може бути обмежено доступ до інформації про прізвища, імена, по батькові помічників суддів, як отримувачів коштів з Державного бюджету України, а позивач у поданому запиті вказала, що запитувана інформація стосується використання бюджетних коштів (заробітна плата помічникам суддів виплачується з бюджету).
		Крім того, відповідач, ані у відповіді на запит позивача про надання публічної інформації, ні у відзиві не вказав якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право позивача отримати цю інформацію та в чому саме полягає підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
		Вказані висновки відповідають правовій позиції, викладеній Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.10.2018 у справі №815/623/16, зокрема щодо невіднесення такої інформації про прізвища, імена та по батькові осіб, які отримують заробітну плату за рахунок бюджетних коштів до конфіденційної (пункт 16 Постанови).
		Щодо аргументів відповідача про те, що помічник судді є працівником патронатної служби і не здійснює функції держави, на нього не поширюються положення, на які посилається позивач, оскільки помічник судді не є державним службовцем, тому персональні дані щодо нього є конфіденційними, суд зазначає наступне.
		Відповідно до частини 1 статті 92 Закону України "Про державну службу" до посад патронатної служби належать посади помічників суддів. Особливості патронатної служби в судах, органах та установах системи правосуддя визначаються законодавством про судоустрій і статус суддів.
		Частиною 1 статті 157 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що кожний суддя має помічника (помічників), статус і умови діяльності якого (яких) визначаються цим Законом та Положенням про помічника судді, затвердженим Радою суддів України.
		Положення про помічника судді, затверджене рішенням Ради суддів України від 18.05.2018 №21. Це Положення розроблено відповідно до вимог Законів України "Про судоустрій і статус суддів", "Про державну службу" та визначає єдині засади й умови діяльності, правовий статус особи, яка займає посаду помічника судді.
		Частинами 1, 2, 3 розділу І Положення про помічника судді визначено, що відповідно до частини першої статті 157 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожний суддя має помічника (помічників), статус і умови діяльності якого (яких) визначаються цим Законом та Положенням про помічника судді, затвердженим Радою суддів України. Правовий статус, умови діяльності помічників судді визначаються Законом України "Про судоустрій і статус суддів", статтею 92 Закону України "Про державну службу", нормативно-правовими актами з питань оплати праці працівників патронатних служб і цим Положенням.
		Помічник судді - це працівник патронатної служби у суді, який забезпечує виконання суддею повноважень щодо здійснення правосуддя.
		Помічник судді є працівником апарату суду.
		Згідно частини 5 розділу І Положення про помічника судді, помічник судді у своїй роботі керується Конституцією України, Законом України "Про судоустрій і статус суддів", статтею 92 Закону України "Про державну службу", відповідними процесуальними кодексами, іншими законами та нормативно-правовими актами України, Правилами поведінки працівника суду, затвердженими рішенням Ради суддів України від 6 лютого 2009 року № 33, рішеннями зборів суддів відповідного суду, Інструкцією з діловодства суду, Правилами внутрішнього трудового розпорядку суду, цим Положенням, а також посадовою інструкцією.
		Правила поведінки працівника суду затверджені рішенням Ради суддів України 06.02.2009 №33. Ці Правила встановлюють стандарти поведінки працівників апарату суду, які ґрунтуються на засадах доброчесності, дотриманні особистої та професійної етики і спрямовані на зміцнення авторитету, незалежності й ефективності судової влади задля підвищення суспільної довіри до суду. Правила розроблено відповідно до Конституції України, законів України "Про судоустрій і статус суддів", "Про державну службу", "Про запобігання корупції", Положення про помічника судді, інших нормативно-правових актів.
		Правила поширюються на працівників апарату суду (пункт 1.2 Правил). Ці Правила є доповненням до трудових договорів (контрактів), посадових інструкцій, інших актів, які регулюють питання організації роботи суду та його апарату (пункт 1.3 Правил).
		Під час виконання посадових обов`язків працівник апарату суду в разі, коли до нього звертаються, зобов`язаний представитися із зазначенням займаної посади. У спілкуванні з учасниками судового процесу слід використовувати прізвище, ім`я та по батькові, в допустимих випадках - ім`я та по батькові (пункт 3.4 Правил).
		Працівник апарату суду повинен, серед іншого, носити на видному місці бейдж із зазначенням прізвища, імені, по батькові та посади (пункт 3.6 Правил).
		Отже, з огляду на вищевказані нормативно-правові акти, якими керується помічник судді в роботі, при виконанні його обов`язків, як працівника апарату суду, інформація про прізвище, ім`я та по батькові помічника судді не є конфіденційною.
		Згідно частин 2, 3 статті 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
		Відповідно до пункту 1 статті 10 Конвенції кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. А згідно з пунктом 2 цієї статті здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
		Кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб (стаття 5Закону України "Про інформацію").
		Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
		Отже, публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно дозаконупри дотриманні сукупності вимог, визначених пунктами 1-3 частини 2 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації".
		Оскільки, обмеження доступу до конкретної інформації допускається за умови застосування її розпорядником у сукупності вимог пунктів 1-3 частини 2статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації", то відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї з наведених вище трьох підстав означає, що відмова в доступі до публічної інформації є необґрунтованою.
		Щодо аргументів відповідача у відзиві щодо мети підтримання авторитету та неупередженості правосуддя, відповідач не вказав, яким чином надання запитуваної інформації може завдати шкоди цим інтересам. Сам факт того, що запитувана інформація стосується суддів, не означає, що її надання у всіх випадках є неможливим з огляду на наявність інших підстав, які підлягають оцінці розпорядником інформації.
		Зі змісту наданої відповідачем відповіді неможливо встановити та оцінити реальну шкоду від надання запитуваних відомостей. Також не можна встановити, що відповідачем проведено оцінку балансу між суспільним інтересом в отриманні запитуваної скаржником інформації та інтересами правосуддя.
		Велика Палата ЄСПЛ у рішенні від 08.11.2016 у справі Magyar Helsinki Bizottsag v. Hungary вказала, що те, наскільки заборона доступу до інформації є втручанням у права заявника на свободу вираження поглядів, слід оцінювати в кожному конкретному випадку та з урахуванням його особливих обставин (параграф 157). Для цього мають бути оцінені такі критерії (параграфи 158-170):
		- мета запитувача. Необхідно встановити, чи справді отримання інформації є необхідним для реалізації запитувачем інформації його функції зі сприяння публічній дискусії з суспільно важливих питань і чи справді ненадання інформації створить суттєву перешкоду свободі вираження поглядів;
		- характер запитуваної інформації. Інформація, дані або документи, щодо яких вимагається доступ, повинні відповідати вимогам "трискладового тесту", тобто збиратися в цілях задоволення саме суспільного інтересу;
		- особлива роль запитувача інформації в отриманні та поширенні її серед громадськості. Розраховувати на захист свого права на доступ можуть насамперед журналісти, науковці, громадські активісти, зокрема блогери та популярні користувачі соцмереж, громадські організації, діяльність яких пов`язана з питаннями, що становлять суспільний інтерес, а також автори творів з означених питань;
		- готовність і доступність запитуваної інформації. Надання інформації не повинно накладати на державні органи надмірного тягаря зі збирання й обробки даних.
		Особа, у розпорядженні якої знаходиться відповідна інформація та якій адресований запит на інформацію, має перевірити останній на предмет відповідності зазначеним чотирьом критеріям.
		Ураховуючи, що запитувана позивачем інформація необґрунтовано обмежена у доступі, а відповідачем не доведено дотримання вимог частини 2 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" при такому обмеженні, суд вважає, що відповідач невмотивовано відмовив позивачу у наданні запитуваної інформації.
		Водночас, уразі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльності відповідача суд може зобов`язати його вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право.
		Суд може ухвалити постанову про зобов`язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб`єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно дозаконуприймає рішення на основі адміністративного розсуду.
		З метою ефективного захисту прав позивача в межах адміністративного судочинства діє принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі який полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи.
		Об`єктом судового захисту в цій справі є право скаржника на отримання публічної інформації на його запит.
		При цьому, належним та ефективним способом судового захисту прав особи є визнання протиправною відмови розпорядника інформації у її наданні та зобов`язання розпорядника інформації повторно розглянути запит на інформацію.
		Вказані правові висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20.
		Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		З урахуванням вищевикладеного та обставин справи належним та ефективним способом судового захисту прав позивача є визнання протиправною відмови Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.06.2021 №03.2-07/1434/21 в наданні інформації на запит ОСОБА_1 від 25.05.2021 та зобов`язання відповідача повторно розглянути запит на інформацію ОСОБА_1 від 25.05.2021.
		Відповідно до частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
		Таким чином, позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, слід визнати протиправною відмову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.06.2021 №03.2-07/1434/21 в наданні інформації на запит ОСОБА_1 від 25.05.2021 та зобов`язати відповідача повторно розглянути запит на інформацію ОСОБА_1 від 25.05.2021, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
		Відповідно до частини 1, 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
		Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, слід стягнути з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача частину судових витрат зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 800,00 гривень. 
		 
		На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		Позов задовольнити частково. 
		Визнати протиправною відмову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.06.2021 №03.2-07/1434/21 в наданні інформації на запит ОСОБА_1 від 25.05.2021.
		Зобов`язати Окружний адміністративний суд міста Києва повторно розглянути запит на інформацію ОСОБА_1 від 25.05.2021, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Окружного адміністративного суду міста Києва (код ЄДРПОУ 34414689, вул. П.Болбочана, буд. 8, корпус 1, м. Київ, 01051) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний № НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) частину сплаченого судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 800 (вісімсот) грн. 00 коп. 
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
		Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		 
		Суддя Григорук О.Б.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...