Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 240/4840/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 11.11.2021. Зареєстровано: 14.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 15.11.2021.
Дата набрання законної сили: 11.11.2021
Номер судового провадження: К/9901/16409/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 листопада 2021 року 
		м. Київ
		справа № 240/4840/20
		адміністративне провадження № К/9901/16409/21  
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		 
		головуючого судді: Губської О.А.,  
		суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,  
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 240/4840/20  
		за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про стягнення вихідної допомоги, провадження в якій відкрито
		за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2021 року (колегія суддів: головуючий суддя Боровицький О.А., судді Матохнюк Д.Б., Шидловський В.Б.),  
		 
		ВСТАНОВИВ:
		І. Суть спору
		 
		1.          Позивач звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, у якому просив:
		1.1.          стягнути на свою користь вихідну допомогу в зв`язку зі звільненням в розмірі 39270,95 грн. 
		1.2.          Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом Генерального прокурора України від 21.12.2019 року № 2074ц позивача звільнено з посади старшого слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю, Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України Про прокуратуру" з 24 грудня 2019 року. Цим же наказом зобов`язано Департамент планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Генеральної прокуратури України провести остаточний розрахунок та виплатити позивачу усі належні виплати при звільненні. У зв`язку з відсутністю даних щодо нарахованих при звільненні сум, позивач 02.01.2020 року звернувся до відповідача з відповідною заявою. Листом від 04.03.2020 року позивача повідомлено, що виплати вихідної допомоги у разі звільнення на підставі пункту 9 ччастини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" виплата вихідної допомоги не передбачена. Позивач вважає, що відповідач ігнорує принцип верховенства права, що призвело до порушення його прав.
		 
		ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
		 
		2.          Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 23.06.2020 у задоволені адміністративного позову відмовлено. 
		2.1.          Вказане судове рішення мотивоване тим, що позивача звільнено з підстав та у порядку, встановлених Законом України №1697-VII, яким не передбачено виплати вихідної допомоги при звільненні, позивач не набув права на її отримання.
		3.          Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року скасовано рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року та прийнято нову постанову, якою позов задоволено.
		3.1.          Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь позивача вихідну допомогу у зв`язку зі звільненням в розмірі 39270,95 грн.
		4.          Постановою Верховного Суду від 11 лютого 2021 року постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
		 
		4.1.          Скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції та направляючи справу на новий касаційний розгляд Верховний Суд зазначив про те, що погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про набуття позивачем права на виплату вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку, відповідно до статті 44 КЗпП України, оскільки його звільнено на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII (у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури).
		4.2.          Також Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції не встановив усіх фактичних обставин справи та не дослідив відповідні докази, наявні у матеріалах справи, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме: для обчислення середньомісячної заробітної плати позивача, здійснено розрахунок середньомісячної заробітної плати позивача без урахування приписів пункту 4 розділу ІІІ Постанови № 100.
		5.          Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2021 року скасовано рішення суду та ухвалено нову постанову, якою позов задоволено частково.
		6.          Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь позивача вихідну допомогу у зв`язку зі звільненням в розмірі 36129,46 грн., 
		7.          Задовольняючи позов частково суд апеляційної інстанції виходив з правил пункту 4 розділу ІІІ Постанови № 100 та відомостей довідки про заробітну плату позивача, розрахункових листів за жовтень і листопад 2019 року. 
		ІІІ. Касаційне оскарження
		8.          Не погоджуючись з такими рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати це судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		8.1.          Підставою звернення з касаційною скаргою відповідач зазначив пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України (якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні).
		8.2.          На обґрунтування підстави оскарження скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність у позивача права на отримання вихідної допомоги при звільненні, оскільки вважає статтю 44 КЗпП України незастосовною у спірних правовідносинах. Зазначає про те, що у постановах від 21.01.2021 у справі №260/1890/19, від 23.12.2020 у справі №560/3971/19 Верховний Суд навів висновки про можливість застосування вказаної норми трудового законодавства, водночас, вказав про наявність іншого висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 31.01.2018 у справі №820/1119/16, за яким Суд вказав на те, що Законом України не передбачено виплати вихідної допомоги при звільненні і позивач не набув права на її отримання. Вважає, що наявна необхідність відступлення від висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 21.01.2021 у справі №260/1890/19.
		8.3.          Крім цього, зазначає, що відповідно до змісту постанови Верховного Суду від 05.08.2020 у справі №686/20491/18 вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та про стягнення вихідної допомоги і середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є взаємовиключними. 
		8.4.          Скаржник наголошує, що за приписами Закону України «Про прокуратуру» фінансування прокуратури здійснюється виключно з Державного бюджету України, а виплата на підставі судових рішень вихідної допомоги прокурорам, які не пройшли атестацію та були у зв`язку з цим звільнені, призведе до значних витрат бюджетних коштів, що може призвести до недостатності коштів для виплати заробітної плати працівникам Офісу Генерального прокурора.
		9.          Позивач подав відзив на касаційну скаргу відповідача, за змістом якого висловив свої доводи, якими заперечив проти висловлених у скарзі обґрунтувань щодо помилковості висновків суду апеляційної інстанції про задоволення позову частково та просив залишити оскаржуване судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення.
		IV. Установлені судами фактичні обставини справи
		10.          Наказом Генерального прокурора України від 21 грудня 2019 року №2074ц ОСОБА_1 звільнено з посади старшого слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю, Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 24 грудня 2019 року. Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Генеральної прокуратури України вказано провести остаточний розрахунок та виплатити усі належні ОСОБА_1 виплати при звільненні.
		11.          02 січня 2020 року позивач звернувся до відповідача зі зверненням про отримання інформації щодо нарахування та виплати заробітної плати. Зокрема, просив відповідача вказати: чи у відповідності до вимог до статті 81 Закону України «Про прокуратуру» йому нараховувалася і виплачувалася заробітна плата, якщо ні, вказати нормативні акти, на підставі яких вона визначалася у період 2015-2019 роки; надати відомості у відповідності до вимог статті 30 Закону України «Про оплату праці» про нарахування заробітної плати старшому слідчому в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 щомісячно із зазначенням відрахувань за період з червня 2015 року по 24 грудня 2019 року включно; якщо заробітна плата нараховувалася у інший спосіб, ніж передбачено статтею 81 Закону України «Про прокуратуру», просив перерахувати заробітну плату, надати йому відомості щодо здійсненого перерахунку помісячно та виплатити різницю; повідомити, чи проводилися у 2015-2019 роках індексації заробітної плати, якщо ні, то чому (із посиланням на норми Законів); надати відомості про кожен випадок затримування виплати заробітної плати та проведення компенсації за її затримання.
		12.          Листом від 04 березня 2020 року №21-880вих.-20 Офіс Генерального прокурора повідомив позивачу, що статтею 40 Кодексу законів про працю України визначено випадки розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Так, пунктом 1 передбачено розірвання трудового договору у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Водночас, статтею 44 Кодексу законів про працю України визначено перелік підстав припинення трудового договору, в яких передбачено виплату вихідної допомоги. Зокрема, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 1 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку. При цьому, зауважено, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року №113-ІХ статтю 40 Кодексу законів про працю України доповнено частиною п`ятою такого змісту: «Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус». Таким законом, що регулює статус прокурорів та, відповідно, має статус спеціального, є Закон України «Про прокуратуру» і Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року №113-ІХ. Звільнення прокурорів, які не пройшли атестацію, згідно з вимогами пункту 19 розділу II Закону № 113 відбувається на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Також, зазначено, що відповідно до Закону України «Про прокуратуру» у разі звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 цього Закону не передбачена виплата вихідної допомоги. Стаття 44 України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року №113-ІХ також не передбачає можливості виплати вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку працівникові у разі припинення з ним трудового договору на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
		13.          Згідно з довідкою від 04 березня 2020 року №21-889 вих-20 у жовтні 2019 року ОСОБА_1 нараховано заробітну плату у сумі 29782,54 грн (22 відпрацьованих робочих дні) та у листопаді 2019 року - 48759,37 грн (21 відпрацьованих робочих дні).
		14.          Вихідну допомогу в зв`язку зі звільненням позивачу не виплачено.
		15.          Вважаючи відмову у виплаті вихідної допомоги в зв`язку зі звільненням протиправною, позивач звернувся до суду з позовом за захистом порушених прав.
		V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
		16.          Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		17.          Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що  завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. 
		18.          У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		19.          Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII).
		20.          Згідно зі статтею 4 Закону № 1697-VII організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		21.          Статтею 51 Закону № 1697-VII передбачено загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді.
		22.          Так, відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
		23.          Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року №113-ІХ (далі - Закон №113-ІХ) статтю 51 Закону № 1697-VII доповнено частиною п`ятою, такого змісту: «на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження».
		24.          Відповідно до статті 1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) він регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.
		25.          Статтею 40 КЗпП України визначено порядок розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.
		26.          За змістом пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, серед іншого, у разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
		27.          Частиною четвертою статті 40 КЗпП України визначено, що особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.
		28.          Законом №113-ІХ доповнено статтю 40 КЗпП України частиною п`ятою такого змісту: «Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус».
		29.          Статтею 44 КЗпП України передбачено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку <…>.
		30.          Середній заробіток працівника відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок № 100, у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин).
		31.          Так, за змістом абзацу третього пункту 2 розділ ІІ Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.
		32.          Пунктом 4 розділ ІІІ Порядку № 100, визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством не враховуються: а) виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру), що не входять в обов`язки працівника (за винятком доплат за суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання додаткових обсягів робіт та виконання обов`язків тимчасово відсутніх працівників, а також різниці в посадових окладах, що виплачується працівникам, які виконують обов`язки тимчасово відсутнього керівника підприємства або його структурного підрозділу і не є штатними заступниками); б) одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо); в) компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових); г) премії за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, за сприяння впровадженню винаходів і раціоналізаторських пропозицій, за впровадження нової техніки і технології, за збирання і здавання брухту чорних, кольорових і дорогоцінних металів, збирання і здавання на відновлення відпрацьованих деталей машин, автомобільних шин, введення в дію виробничих потужностей та об`єктів будівництва (за винятком цих премій працівникам будівельних організацій, що виплачуються у складі премій за результати господарської діяльності); д) грошові і речові винагороди за призові місця на змаганнях, оглядах, конкурсах тощо; е) пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати; є) літературний гонорар штатним працівникам газет і журналів, що сплачується за авторським договором; ж) вартість безплатно виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила, змивних і знешкоджувальних засобів, молока та лікувально-профілактичного харчування; з) дотації на обіди, проїзд, вартість оплачених підприємством путівок до санаторіїв і будинків відпочинку; и) виплати, пов`язані з ювілейними датами, днем народження, за довголітню і бездоганну трудову діяльність, активну громадську роботу тощо; і) вартість безплатно наданих деяким категоріям працівників комунальних послуг, житла, палива та сума коштів на їх відшкодування; ї) заробітна плата на роботі за сумісництвом (за винятком працівників, для яких включення її до середнього заробітку передбачено чинним законодавством); й) суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; к) доходи (дивіденди, проценти), нараховані за акціями трудового колективу і вкладами членів трудового колективу в майно підприємства; л) компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати.
		33.          При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю. 
		VI. Позиція Верховного Суду
		34.          Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та/або апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		35.          Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		36.          Підставою звернення з касаційною скаргою зазначено пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України (якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні).
		37.          Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи питання щодо правильності застосування цими судами норм чинного законодавства, Верховний Суд виходить з такого. 
		38.          Суд апеляційної інстанції установив, що означена справа направлена на новий розгляд до Сьомого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із скасуванням постановою Верховного Суду від 11 лютого 2021 року постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року.
		39.          При цьому, скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції та направляючи справу на новий касаційний розгляд Верховний Суд зазначив про те, що погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про набуття позивачем права на виплату вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку, відповідно до статті 44 КЗпП України, оскільки його звільнено на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII (у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури).
		40.          Водночас, Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції не встановив усіх фактичних обставин справи та не дослідив відповідні докази, наявні у матеріалах справи, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме: для обчислення середньомісячної заробітної плати позивача, здійснено розрахунок середньомісячної заробітної плати позивача без урахування приписів пункту 4 розділу ІІІ Постанови № 100.
		41.          Отже, новий апеляційний розгляд у цій справі полягав виключно у дослідженні обставин справи, які мають значення для обчислення середньомісячної заробітної плати позивача з урахуванням приписів пункту 4 розділу ІІІ Постанови № 100, оскільки постанова Верховного Суду від 11 лютого 2021 року містить висновок про наявність у позивача права на виплату вихідної допомоги.
		42.          За цих обставин Верховний Суд зазначає про безпідставність доводів касаційної скарги щодо помилковості висновків суду апеляційної інстанції у частині наявність у позивача права на виплату вихідної допомоги, оскільки висновок щодо вказаного висловлено Верховним Судом у постанові від 11 лютого 2021 року і вимога касаційної скарги про повторний касаційний перегляд справи у цій частині не грунтується  на приписах адміністративного процесуального законодавства.
		43.          Щодо висновку суду апеляційної інстанції в частині розрахунку розміру середньої заробітної плати Верховний Суд зазначає таке.
		44.          Суд апеляційної інстанції з урахуванням правил, передбачених Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, правильно вказав, що середній заробіток працівника визначається виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують звільненню. Згідно з абзацами 1, 2 пункту 8 вказаного Порядку такий заробіток обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
		45.          Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2021 року витребувано з Офісу Генерального прокурора довідку про заробітну плату позивача за останні шість місяців перед його звільненням із зазначенням всіх її складових.
		46.          Виходячи з відомостей наданих Офісом Генерального прокурора довідки про заробітну плату позивача від 20.03.2021 №21-245 зп та розрахункових листів, а також відповідно до правил пункту 4 Порядку № 100 суд апеляційної інстанції установив, що у жовтні 2019 року позивачу нараховано 29782,54 грн (18 робочих днів), у листопаді 2019 року - 48759,37 грн (21 робочий день).
		47.          Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що середньоденний заробіток позивача за цей період складає 1680,44 грн: (29782,54+48759,37= 78541,91 - 13004,39 (12358,50 (премія разова) + 355,24 (індексація доходів 2012) +290,65(індексація доходів 2012)) = 65537,52 / (18+21), середньомісячне число робочих днів є 21,5 (середня планова кількість робочих днів за жовтень-листопад 2019 року), а тому  розмір середньої заробітної плати становить 36129,46 грн (1680,44 х 21,5).
		48.          Втім, Верховний Суд зазначає про помилковість вказаних розрахунків суду апеляційної інстанції, оскільки середньоденний заробіток позивача відповідає цифровому значенню 1680,45 грн, середньомісячне число робочих днів є 19,5 ((18+21,5)/2), а тому  розмір середньої заробітної плати позивача за означений період становить 32768,78 грн (1680,45 х 19,5).
		49.          Отже, суд апеляційної інстанції неправильно здійснив розрахунок величини середньої заробітної плати позивача, у зв`язку з цим неправильно визначив розмір вихідної допомоги у зв`язку зі звільненням, яка підлягає стягненню з відповідача на його користь. 
		50.          Згідно із частинами першою, четвертою статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України суд змінює судове рішення, якщо таке ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається застосування закону, який не підлягає застосуванню; зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
		51.          Отже, зазначена обставина відповідно до приписів статті 351 КАС України є підставою для зміни оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції в частині розміру вихідної допомоги у зв`язку зі звільненням, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
		52.          Підсумовуючи наведене, Верховний Суд уважає доводи касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час ухвалення оскаржуваного судового рішення у іншій частині безпідставними. 
		53.          Водночас, доводи касаційної скарги свідчать лише про власне тлумачення відповідачем норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини та вказують на наявність у нього власного бачення щодо результату вирішення цієї справи.
		54.          Крім цього, у контексті оцінки решти доводів касаційних скарг щодо обґрунтованості судових рішень Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
		55.          Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, оскільки за правилами Кодексу адміністративного судочинства України об?єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
		Висновок за результатами розгляду касаційної скарги.
		56.          Отже, доводи касаційної скарги, які були підставою відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду.
		57.          Враховуючи викладені Судом висновки за результатами касаційного перегляду, Верховний Суд звертає увагу на здійснення судом апеляційної інстанції неправильного розрахунку, що є підставою для зміни оскаржуваного судового рішення в цій частині. 
		58.          Отже, касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржуване судове рішення - частковій зміні.
		VIІ. Судові витрати
		З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1.          Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2021 року задовольнити частково.
		2.          Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2021 року в цій справі змінити, виклавши її мотивувальну частину відповідно до мотивувальної частини цієї постанови, а також виклавши четвертий абзац її резолютивної частини у наступній редакції:
		«Стягнути з Офісу Генерального прокурора (ідентифікаційний код: 00034051, місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Різницька, буд. 13/15) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) вихідну допомогу в зв`язку зі звільненням в розмірі 32768 (тридцять дві тисячі сімсот шістдесят вісім) грн 78 коп.
		3.          В іншій постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2021 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                 О. А. Губська
		 
		Судді                                                                                             М.В. Білак
		 
		                                                                                          О.В. Калашнікова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...