Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 140/16419/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 15.11.2021. Зареєстровано: 16.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 16.11.2021.
Дата набрання законної сили: 15.11.2021
Номер судового провадження: К/9901/40253/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		15 листопада 2021 року 
		м. Київ
		справа № 140/16419/20
		адміністративне провадження № К/9901/40253/21
		Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А. перевірив касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 червня 2021   року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області, Державної судової адміністрації України, за участю третьої особи - Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області, про визнання протиправними дій та стягнення суддівської винагороди, 
		В С Т А Н О В И В:
		У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області (далі - ТУ ДСА України в Волинській області), ДСА України в якому просив: визнати протиправними дії ТУ ДСА України в Волинській області щодо нарахування та виплату йому, як судді Луцького міськрайонного суду Волинської області, суддівської винагороди в обмеженому розмірі у період з 18 квітня по 27 серпня 2020 року, згідно зі статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року; стягнути з відповідача на його користь недонараховану та невиплачену суддівську винагороду за період з 18   квітня по 27 серпня 2020 року в сумі 223403,32 грн.
		Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року, позов задоволено. Визнано протиправними дії ТУ ДСА України у Волинській області щодо нарахування та виплати судді Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня по 27 серпня 2020 року, із застуванням статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік». Зобов`язано ТУ ДСА України у Волинській області нарахувати судді Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 223403,32 грн  суддівської винагороди. Стягнуто з ДСА України, як головного розпорядника бюджетних коштів, недоотриману суддівську винагороду в сумі 223403,32 грн, без відрахування податків, за рахунок коштів окремої бюджетної програми КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь судді» на користь судді Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1
		03 листопада 2021 року ТУ ДСА України в Волинській області надіслало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 червня 2021   року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року. Заявник, посилаючись на пункти 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, зокрема, на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, та неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення ними норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і відмовити в позові.
		З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
		Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
		За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
		1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
		3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
		4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
		Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами. 
		Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
		Вирішуючи питання відкриття касаційного оскарження з вказаної підстави, Суд виходить з наступного.
		За приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 цієї норми КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
		Підставою перегляду оскаржуваних судових рішень заявник, зокрема, зазначив відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема частин  другої, третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" та статті 130 Конституції України  щодо виплати суддівської винагороди із застосуванням обмеження нарахування з травня 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин.  Водночас ТУ ДСА в Волинській області послалося на ухвалу Верховного Суду про відкриття касаційного провадження у справі №   160/7334/20 саме з цих підстав.
		Такі доводи відхиляються Судом, оскільки 29 липня 2021 року у справі №   160/7334/20 Верховним Судом уже прийнято постанову, в якій викладено правовий висновок щодо неправомірності обмеження виплати, починаючи з 18 квітня 2020 року, суддівської винагороди (розміром, що не перевищує десять прожиткових мінімумів) на підставі статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020   рік» №294-ІХ (зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" № 553-ІХ в редакції закону станом на дату виникнення спірних відносин), з посиланням на приписи статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
		Водночас ТУ ДСА в Волинській області також зазначило, що касаційна скарга подається на судове рішення у справі, яку, на його думку, суди помилково розглянули за правилами спрощеного позовного провадження, що, на думку заявника, свідчить про її віднесення до категорії справ незначної складності. 
		Верховний Суд відхиляє такі аргументи ТУ ДСА в Волинській області щодо помилковості розгляду судами справи за правилами спрощеного позовного провадження з огляду на віднесення позивача до осіб, визначених приписами пункту 1 частини 6 статті 12 КАС    України. Право суду обрати форму судочинства обмежене приписами частини четвертої статті 12, статтями 257, 260 КАС України. Тому розгляд справи у спрощеному позовному провадженні не свідчить про віднесення такої справи до категорії малозначних.
		Інші аргументи скарги зводяться до наведення прикладів подібних справ, що перебувають на розгляді у різних судах апеляційних інстанції, цитування норм законодавства, яким урегульована процедура визначення видатків на утримання суддів, тлумачення висновків Конституційного Суду України, з посиланням на висновки Верховного Суду у справах №№820/2462/17, 804/3790/17 та 814/1274/17, що не є подібними до спірних правовідносин. Такі доводи мають суб`єктивний характер і виключають можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України. Мотиви скарги зводяться до  відсутності у ТУ ДСА України в Волинській області права здійснювати нарахування суддівської винагороди поза межами бюджетних асигнувань та на відсутність видатків у бюджеті на здійснення таких виплат, тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів у справі та неповного з`ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій.
		Відповідно до частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
		Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
		Проста констатація самого факту наявності або відсутності висновку у постанові Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах не є достатньою підставою для обґрунтування касаційної скарги, оскільки вимагає визначення норми права, щодо якої наявний або відсутній висновок Верховного Суду та викладення обґрунтувань неправильного застосування/ не застосування цієї норми права.
		Лише формальні посилання заявника на відсутність висновків Верховного Суду, за відсутності вмотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
		Враховуючи те, що ТУ ДСА України в Волинській області не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судового рішення у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.
		Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України,
		У Х В А Л И В:
		1. Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 червня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області, Державної судової адміністрації України, за участю третьої особи - Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області, про визнання протиправними дій та стягнення суддівської винагороди повернути особі, яка її подала.
		2. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
		3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
		Суддя                                                                                                                                  С.А. Уханенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...