Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 398/3072/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 17.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 17.11.2021.
Дата набрання законної сили: 27.10.2021
Номер судового провадження: 51-6014км20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017120070001568

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова 
		Іменем України 
		 
		27жовтня 2021 року
		м. Київ
		справа № 398/3072/17 
		провадження № 51-6014км20
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю: 
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора ОСОБА_5 ,
		засудженого ОСОБА_6 , 
		захисника (відеоконференція) ОСОБА_7 ,
		перекладача ОСОБА_8 ,
		потерпілої (відеоконференція) ОСОБА_9 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 з доповненнями та його захисника ОСОБА_7 на вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25вересня 2020року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 14січня 2021року, в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017120070001568, за обвинуваченням
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Кіровограда, мешканця АДРЕСА_1 , в силу положень ст.89 КК України раніше не судимого,
		у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області вироком від25вересня 2020року визнав винуватими ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121КК України, і призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
		Кропивницький апеляційний суд ухвалою від14січня 2021року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 залишив без задоволення, а вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від25вересня 2020року  без змін.
		Згідно з вироком ОСОБА_6 03 червня 2017 року, приблизно о 06.00 год., перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, на подвір`ї будинку АДРЕСА_1 , під час конфлікту на ґрунті ревнощів з ОСОБА_10 , маючи умисел на спричинення останньому тілесних ушкоджень, завдав останньому не менше 16 ударів кулаками і ногами по тулубу, обличчю та кінцівкам, від чого потерпілий втратив рівновагу та впав на землю. В результаті зазначених дій ОСОБА_6 потерпілому ОСОБА_10 були спричинені тілесні ушкодження, які в сукупності та в комплексі з ознаками шоку відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10 помер у лікарні від травматичного шоку, що розвинувся внаслідок вищевказаних тілесних ушкоджень.
		Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
		У касаційних скаргах з доповненнями засуджений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 просять скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону й неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Просять призначити новий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_6 в суді першої інстанції.
		На обґрунтування своїх вимог засуджений ОСОБА_6 у касаційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не надав йому достатньо часу для підготовки до судових дебатів, чим позбавив можливості виступити в дебатах, а також не надав останнього слова, що порушує його право на захист.
		Також вважає, що судами першої та апеляційної інстанції було порушено презумпцію невинуватості, оскільки суди здійснювались з обвинувальним ухилом, а він змушений був доводити свою невинуватість. Крім цього, зазначає, що захисник здійснював його захист неналежно, оскільки обрав іншу позицію ніж підзахисний, не наполягав на його невинуватості.
		Засуджений посилається на те, що його діяння за ч.2 ст.121КК України кваліфіковано помилково, оскільки судами не взяті до уваги та не оцінені належним чином показання ОСОБА_6 про те, що потерпілий його душив і він виключно захищався від протиправних дій ОСОБА_10 , які загрожували його життю та здоров`ю, тому його діяння мають бути кваліфіковані за ст.119КК України. При цьому зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували наявність у нього умислу саме на спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, а не на захист від неправомірних дій потерпілого.
		Також ОСОБА_6 вважає, що висунуте йому обвинувачення є неконкретним, заснованим на припущеннях, не містить даних про форму вини, мотив, місце, спосіб та мету вчиненого злочину. 
		При цьому вказує, що йому не було належним чином вручено обвинувального акта, оскільки в матеріалах справи відсутня його розписка про це; вручена копія обвинувального акта, який перекладений на російську мову, не містить підпису перекладача, а також переклад здійснений особою, яка не мала права здійснювати такі дії, що завадило засудженому зрозуміти суть висунутого обвинувачення. Враховуючи викладене, вважає, що обвинувачення йому не пред`явлене.
		Крім цього, вважає, що показання свідків, наведені у вироку суду, є недопустимими доказами, оскільки ці свідки не були очевидцями подій, які відбувалися на подвір`ї між ним та потерпілим, а матеріали справи не містять доказів, які б доводили його винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, поза розумним сумнівом. Також зазначає, що судом першої інстанції не було безпосередньо досліджено письмових доказів.
		Крім цього, вказує, що в матеріалах провадження відсутній технічний носій інформації, на якому зафіксовані судові засідання від 05серпня 2019року та з 13січня по 10квітня 2020року. 
		Апеляційний суд, на думку засудженого, належним чином не перевірив доводів поданих апеляційних скарг, безпідставно усупереч вимогам ст.404КПК України повторно не дослідив докази, чим порушив право на захист засудженого, що свідчить про упереджене ставлення до нього. 
		Вважає, що судом апеляційної інстанції порушено принцип безпосередності дослідження доказів, оскільки у своїй ухвалі він послався на докази, які досліджувались судом першої інстанції, однак не досліджувались безпосередньо апеляційним судом. Враховуючи викладене, вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст.419КПК України.
		Крім цього, засуджений у касаційній скарзі зазначає про невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи, неповноту судового розгляду, невірну оцінку та недостовірність окремих доказів.
		Захисник ОСОБА_7 у касаційній скарзі зазначає, що діяння засудженого за ч.2 ст.121КК України кваліфіковано неправильно, оскільки ОСОБА_6 не наносив потерпілому 16 цілеспрямованих ударів по тулубу і обличчю, а його дії були спрямовані на припинення протиправних дій потерпілого, які створювали реальну небезпеку для життя та здоров`я засудженого. Враховуючи викладене, захисник вважає за необхідне діяння ОСОБА_6 кваліфікувати за ч.1 ст.119КК України.
		Захисник також вважає можливим виправлення ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства, враховуючи дані про його особу та ступінь тяжкості вчиненого злочину.
		Крім цього, засуджений ОСОБА_6 подав до суду клопотання про передачу кримінального провадження щодо нього на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою забезпечення однакового застосування судами норм права в подібних правовідносинах.
		Позиції учасників судового провадження
		Засуджений та захисник підтримали подані касаційні скарги і просили їх задовольнити.
		Прокурор та потерпіла заперечували проти задоволення касаційних скарг.
		Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
		Мотиви Суду
		Відповідно до ч.1 ст.433КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин. Крім того, цей суд переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Відповідно до ст.438КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		Статтею 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод визначено право на справедливий суд.
		Зазначений принцип знайшов своє відображення у ст.7КПК України, відповідно до якої зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться рівність перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Зміст цих принципів розкрито у статтях 10 та 22КПК України, й він полягає у відсутності привілеїв чи обмежень у правах учасників процесу, самостійному обстоюванні стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України, а також через свободу сторін кримінального провадження у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений цим Кодексом. При цьому, суд зобов`язаний, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створити необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
		Доводи засудженого у касаційній скарзі щодо ненаданням часу для підготовки до дебатів та позбавленням можливості виступу у дебатах колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу.
		Відповідно до ч.1 ст.364КПК України, у судових дебатах виступають прокурор, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач, його представник, обвинувачений, його законний представник, захисник, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.
		Судові дебати це важлива частина судового розгляду, коли обвинувачений та інші, зазначені в ч. 1 ст. 364 КПК України, учасники судового провадження виступають із промовами, в яких оцінюють обставини, установлені під час кримінального провадження, та досліджені докази, обґрунтовуючи свої висновки з питань, що підлягають вирішенню судом при постановленні судового рішення, з метою схиляння суду до прийняття позиції промовця.
		Під час судових дебатів найбільшою мірою проявляється така загальна засада кримінального провадження, як змагальність сторін у доведенні перед судом переконливості їхніх правових позицій, що у свою чергу сприяє всебічному, повному та неупередженому дослідженню всіх обставин кримінального провадження та постановленню законного й обґрунтованого рішення суду.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, 25вересня 2020року в судовому засіданні було допитано експерта ОСОБА_11 , суд закінчив з`ясування обставин та перевірку їх доказами і перейшов до судових дебатів.
		Із аудіозапису судового засідання в суді першої інстанції убачається, що головуючою після виступу у дебатах прокурора та потерпілої було надано слово обвинуваченому ОСОБА_6 , який повідомив, що він не готовий до судових дебатів і йому необхідний час для підготовки до дебатів. При цьому він наполягав на тому, що він бажає виступити в дебатах, й ні запропонованих йому судом пів години, ні однієї години часу йому недостатньо для підготовки. Він просив відкласти розгляд справи, оскільки він також не має при собі необхідних документів для участі в дебатах, й копії окремих матеріалів провадження, які головуюча пропонувала йому надати, йому не допоможуть. 
		Незважаючи на це, суд розцінив такі дії обвинуваченого як відмову від виступу у дебатах, у зв`язку із зловживанням з боку обвинуваченого процесуальними правами, надавши надалі в дебатах слово захиснику, вислухавши репліки сторін, надавши останнє слово обвинуваченому, яким ним скористався, й видалився до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
		Колегія суддів Верховного Суду вважає, що суд першої інстанції таким чином не вжив достатніх заходів для забезпечення реалізації ОСОБА_6 права на виступ в судових дебатах, не забезпечив сторонам рівних умов для реалізації їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, чим порушив принципи рівності та змагальності сторін, що з огляду на практику ЄСПЛ не узгоджується з положеннями ст. 6 Конвенції щодо забезпечення права на справедливий суд.
		При цьому доводи у касаційній скарзі ОСОБА_6 щодо ненадання можливості виступити з останнім словом не знайшли свого підтвердження, оскільки, як убачається зі звукозапису судового засідання у суді першої інстанції, обвинувачений скористався своїм правом на останнє слово.
		Вказане порушення відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК є істотними, оскільки могло перешкодити суду ухвалити законне і обґрунтоване рішення, у зв`язку з чим воно є таким, яке згідно з п.1 ч.1 ст.438КПК України може бути підставою для скасування вироку суду першої інстанції.
		Оскільки апеляційний суд, перевіривши кримінальне провадження в апеляційному порядку, зазначених порушень вимог кримінального процесуального закону не виявив, належно на них не відреагував, скасуванню підлягає також й ухвала суду апеляційної інстанції.
		Під час нового розгляду кримінального провадження суду першої інстанції необхідно повно й усебічно, з дотриманням вимог кримінального процесуального закону розглянути провадження й ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення, яке відповідає вимогам ст. 370 КПК України.
		Стосовно клопотання засудженого про передачу кримінального провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду, то положеннями ст.434-1КПК України визначено вичерпний перелік підстав для такої передачі. Оскільки засуджений не наводить обґрунтування жодної з визначених законом підстав, абстрактно вказуючи на необхідність передачі провадження для забезпечення однакового застосування судами норм права в подібних правовідносинах, колегія суддів Верховного Суду вважає, що клопотання до задоволення не підлягає.
		При цьому з метою запобігання ризику переховування ОСОБА_6 від суду, ураховуючи особливості касаційного розгляду, передбачені главою 32 КПК, Верховний Суд вважає необхідним обрати йому запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.
		Керуючись ст. ст. 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
		 
		ухвалив:
		Касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 задовольнити частково.
		Вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25вересня 2020року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 14січня 2021року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
		Обрати обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, а саме до 25 грудня 2021 року включно.
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...