Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 298/1083/19 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 17.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 17.11.2021.
Дата набрання законної сили: 10.11.2021
Номер судового провадження: 51-3617км20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018070070000422

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		10 листопада 2021 року
		м. Київ
		справа № 298/1083/19
		провадження № 51-3617 км 20
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю:
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,
		прокурора ОСОБА_5 ,
		в режимі відеоконференції
		захисника ОСОБА_6 ,
		засудженого ОСОБА_7 ,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури на ухвалу Львівського апеляційного суду від 10 червня 2021 року щодо засудженого ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018070070000422, за обвинуваченням 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше не судимого, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Перечинського районного суду Закарпатської області від 13 листопада 2019року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами. 
		На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік, з покладенням обов`язків, передбачених пунктами 1, 2ч. 1 ст. 76 КК України.
		Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.
		Ухвалою Львівського апеляційного суду від 10 червня 2021 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 залишено без змін.
		За обставин, встановлених судом та викладених у вироку, ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 09 грудня 2018 року, близько 7 год 18 хв., керуючи транспортним засобом ВАЗ 2107, державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , рухався по вул. Штефаника в напрямку вул. Шевченка у смт Великий Березний Великоберезнянського району Закарпатської області. Неподалік магазину «Шик» 
		(вул. Штефаника, 9), в порушення пунктів 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху України, у темну пору доби, в умовах недостатньої видимості, не вжив заходів для зменшення швидкості руху та застосування екстреного гальмування аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, в результаті чого допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_8 , котра рухалась проїзною частиною в попутному напрямку, внаслідок чого потерпіла отримала тяжкі тілесні ушкодження.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість, просить ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, прокурор посилається на те, що апеляційний суд не виконав вказівок касаційного суду, викладених в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 26 листопада 2020року щодо невмотивованого не призначення  ОСОБА_7 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, чим порушив вимоги статей 412, 419, 439 КПК України.
		Вказує, що твердження апеляційного суду про те, що позбавлення ОСОБА_7 права керувати транспортними засобами поставить його сім`ю у скрутне становище є безпідставним, оскільки не підтверджене жодними доказами та не може бути підставою для не призначення вказаного вище додаткового покарання. 
		Позиції учасників судового провадження
		У судовому засіданні прокурор підтримала доводи касаційної скарги та просила її задовольнити.
		Захисник ОСОБА_6 та засуджений ОСОБА_7 вважали оскаржуване судове рішення законним і обгрунтованим та просили відмовити в задоволенні касаційної скарги.
		Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило.
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. 
		Висновки судів про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та кваліфікація діяння за ч.2 ст. 286 КК України у касаційній скарзі не оскаржуються.
		Згідно зі статтями 370, 419 КПК Україниухвала апеляційного суду повинна бути законною, обґрунтованоюі вмотивованою. При цьому, з огляду на статті 2, 404 вказаного Кодексу,суд апеляційної інстанції, проаналізувавши й зіставивши з наявними у справі та додатково поданими матеріалами доводи, наведені в апеляційній скарзі, і давши на кожен із них вичерпну відповідь, зобов`язаний перевірити з використанням усіх процесуальних можливостей чивідповідає оскаржуване судове рішення вимогам ст. 374 КПК України. При залишенні апеляційних вимог без задоволення суд має навести правове обґрунтуваннясвоєї позиції, яка не може бути суперечливою та ставити під сумнів прийняте рішення.
		Недодержання цих положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.
		Згідно з ч. 2 ст. 439 КПК України вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.
		Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що постановою Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 26 листопада 2020року ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 07 травня 2020 року за касаційною скаргою прокурора скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість. 
		Верховний Суд в мотивувальній частині зазначеної постанови вказав про обґрунтованість доводів прокурора про те, що призначене засудженому покарання без застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, є неправильним і мяким.
		Апеляційний суд не виконав вказівку суду касаційної інстанції, оскільки при перевірці вказаного доводу дійшов до невмотивованих висновків, які вплинули на ухвалення законного, обґрунтованого і вмотивованого рішення в частині невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість, що виразилося у не призначенні ОСОБА_7 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
		За матеріалами справи прокурор, не погодившись із вироком суду в частині призначеного ОСОБА_7 покарання оскаржив його в апеляційному порядку. Зокрема, прокурор зазначав, що суд безпідставно не застосував до обвинуваченого додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами та жодних підстав для обгрунтування такого рішення у вироку не навів. 
		Спростовуючи вказаний довід апеляційної скарги прокурора щодо необхідності призначення додаткового покарання, апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_7 після вчинення дорожньо-транспортної пригоди самостійно пішов у поліцію, послався на позицію потерпілої, яка матеріальних та моральних претензій до обвинуваченого не має, просила призначити йому мінімально можливе покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України не пов`язане з реальним позбавленням волі, окрім того не наполягала на призначенні ОСОБА_7 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. 
		З урахуванням цих обставин в їх сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що позбавлення ОСОБА_7 права керувати транспортними засобами на строк 1 рік, враховуючи дані про його особу, конкретні обставини провадження та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, не буде справедливим та необхідним покаранням у такому випадку.
		До того ж, суд апеляційної інстанції зазначив, що з огляду на ступінь необережної форми вини дій ОСОБА_7 , його поведінку після вчинення кримінального правопорушення, а саме те, що після дорожньо-транспортної пригоди він критично оцінив свою протиправну поведінку, що виразилося у визнанні вини, відношенні до потерпілої ОСОБА_8 та добровільному відшкодуванні завданих збитків, а також те, що обвинувачений проживає з батьками, які сягають пенсійного віку, позбавлення права керування транспортними засобами поставить його сім`ю у скрутне становище, тому відсутні підстави для призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
		Разом з тим, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
		Так, судом апеляційної інстанції безпідставно залишено поза увагою грубе порушення ОСОБА_7 правил дорожнього руху України, що і призвело до дорожньо-транспортної пригоди з тяжкими наслідками, а також його показання у судовому засіданні, з яких вбачається, що перебуваючи за кермом, зігнувся за пляшкою води та відчув удар, подумав, що впав у яму та проїхав далі. Лише доїхавши до залізничного вокзалу, оглянув автомобіль. Про дорожньо-транспортну пригодупрацівників поліції повідомив тільки наступного дня. 
		Отже ОСОБА_7 безпосередньо на місці дорожньо-транспортної пригоди не зупинився, не переконався у відсутності шкідливих наслідків, та не надав особі, яку поставив у небезпечний стан, жодної допомоги. 
		Крім цього, твердження апеляційного суду про те, що позбавлення ОСОБА_7 права керувати транспортними засобами поставить його сімю у скрутне становище не підтверджено жодними доказами.
		Викладені вище обставини, на думку колегії суддів, дають підстави стверджувати, що суд апеляційної інстанції безпідставно зазначив, що апеляційна скарга прокурора не містить достатнього обґрунтування на підтвердження того, що призначене ОСОБА_7 покаранняє явно несправедливим через м`якість, оскільки не призначено додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, та в порушення вимог ч. 2 ст.439 КПК України не виконав вказівок суду касаційної інстанції. 
		Таким чином, апеляційний суд порушив приписи ст. 419 КПК України при розгляді провадження в апеляційному порядку, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону відповідно до положень ст. 412 КПК України. 
		З урахуванням викладеного, на підставі пунктів 1-3 ч. 1 ст. 438 КПК України ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції. 
		Під час нового розгляду кримінального провадження апеляційному суду необхідно врахувати наведене, ретельно перевірити наведені в апеляційній скарзі доводи прокурора та постановити законне і обґрунтоване рішення.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу першого заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури задовольнити.
		Ухвалу Львівського апеляційного суду від 10 червня 2021 року щодо засудженого ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.  
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1    ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...