Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/21109/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; організації господарської діяльності, з них; дозвільної системи у сфері господарської діяльності; ліцензування видів г.д.; нагляду у сфері г.д.; реалізації державної регуляторної політики у сфері г.д.; розроблення і застосування національних стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки.
Надіслано для оприлюднення: 16.11.2021. Зареєстровано: 17.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 17.11.2021.
Дата набрання законної сили: 09.11.2021
Номер судового провадження: A/855/14504/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/21109/20          Суддя (судді) суду 1-ї інст.: 
		          Григорович П.О.
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		09 листопада 2021 року          м. Київ
		 
		Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: 
		головуючого судді          Сорочка Є.О.,
		суддів           Федотова І.В., 
		          Лічевецького І.О.,
		за участю секретаря с/з           Грисюк Г.Г.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Компанії "Бренроуз Спейн С.Л." на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом Компанії "Бренроуз Спейн С.Л." до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про визнання протиправним та скасування рішення,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 416 від 06.03.2020 «Про внесення змін до Переліку іноземних програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і законодавства України» як таке, що суперечить чинному законодавству.
		Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.05.2021 у задоволенні позову відмовлено.
		Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
		Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржуване рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню. 
		Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.
		Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
		Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 02.04.2008 № 652 іноземну програму «RTVI» (має юрисдикцію Великої Британії) було включено до Переліку іноземних програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і законодавства України. Ретрансляцію іноземної програми «RTVI» було тимчасово припинено (терміном на шість місяців; рішення Національної ради від 06.09.2018 № 1378) у зв`язку із неодноразовими порушеннями частини другої статті 6, статті 42 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», частини першої статті 28 Закону України «Про інформацію», статті 15-1 Закону України «Про кінематографію».
		У подальшому, рішенням Національної ради від 06.03.2019 № 288 було визнано, що зміст іноземної програми «RTVI» (юрисдикція Великої Британії) не відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і законодавства України (далі - Конвенція). Цим рішенням до Переліку іноземних програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і законодавства України, внесено такі зміни: продовжити на один рік (до 07.03.2020) термін тимчасового припинення ретрансляції іноземного телеканалу «RTVI» на території України.
		З метою з`ясування стану дотримання іноземним телеканалом «RTVI» вимог Конвенції регулятор здійснив моніторинг програмного наповнення вказаного вище каналу.
		За результатами моніторингу в період 24.02.2020 - 01.03.2020 в контенті іноземної програми «RTVI» було зафіксовано наявність порушення частини другої статті 6 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (Не допускається використання телерадіоорганізацій для трансляції аудіовізуальних творів (фільмів, телепередач, крім інформаційних та інформаційно-аналітичних телепередач), одним із учасників яких є особа, внесена до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, оприлюдненого на веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв. При цьому учасником аудіовізуального твору вважається фізична особа, яка брала участь у його створенні під власним ім`ям (псевдонімом) або як виконавець будь-якої ролі, виконавець музичного твору, що використовується в аудіовізуальному творі, автор сценарію та/або текстів чи діалогів, режисер-постановник, продюсер), а саме:
		- з 24.02.2020 по 28.02.2020 (о 17:00; з повтором у вівторок, середу, четвер, п`ятницю о 05:00) зафіксовано трансляцію фільму «Выстрел» (студия «Русский проект», Росія, 2015), 10 серій, за участі особи, яку внесено до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці - Володимир Меньшов;
		- 27.02.2020 (19:00 - 20:00) та 28.02.2020 (07:00 - 08:00) зафіксовано трансляцію передачі «На троих» за участі особи, яку внесено до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці - Микола Цискарідзе;
		- 01.03.2020 (о 17:00) зафіксовано трансляцію фільму «Куприн. Фильм 3. Поединок» (студия «Русский проект», Росія, 2013), 4 серії, за участі особи, яку внесено до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці - Михайло Порєченков;
		Крім того, за результатами моніторингу в період з 24.02.2020 по 01.03.2020 в контенті іноземної програми «RTVI» було зафіксовано наявність порушення статті 28 Закону України «Про інформацію» (Інформація не може бути використана для закликів до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, пропаганди війни, насильства, жорстокості, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини), а саме: 01.03.2020 (16:30 - 17:00) зафіксовано трансляцію передачі «Редакция. Специальный репортаж» (про російських вчених), під час якої була показана карта світу із позначенням Криму як території Росії (примітка: час показу в файлі: 6:35 - 6:45).
		На підставі викладеного, відповідачем прийнято оскаржуване рішення № 416 від 06.03.2020 «Про внесення змін до Переліку іноземних програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і законодавства України», яким визнано, що зміст іноземної програми «RTVI» не відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і законодавства України. Внесено до Переліку іноземних програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і законодавства України зміни шляхом вилучення іноземної програми «RTVI».
		Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з позовом. 
		Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що встановлені факти порушення порядку демонстрування аудіовізуальних творів на телеканалі «RTVI» мають очевидний, серйозний і тяжкий характер, призводять до виникнення складних громадських проблем, тривають більше двох тижнів після повідомлення про них.
		Зафіксовані в контенті іноземного телеканалу «RTVI» систематичні порушення частини другої статті 6 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», частини першої статті 28 Закону України «Про інформацію» свідчать про невідповідність змісту цієї іноземної програми вимогам статті 42 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» та про наявність підстав для порушення питання щодо припинення ретрансляції програмної послуги, яка не відповідає національному законодавству країни, на території якої здійснюється така ретрансляція.
		Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
		Відносини, що виникають у сфері телевізійного та радіомовлення на території України, визначає правові, економічні, соціальні, організаційні умови їх функціонування, спрямовані на реалізацію свободи слова, прав громадян на отримання повної, достовірної та оперативної інформації, на відкрите і вільне обговорення суспільних питань регулює Закон України «Про телебачення і радіомовлення» від 21.12.1993 № 3759-XII (далі - Закон).
		Частинами першою, другою статті 2 Закону передбачено, що дія цього Закону поширюється на відносини між суб`єктами діяльності в галузі телебачення і радіомовлення незалежно від їхньої форми власності, мети створення, виду статутної діяльності, а також від способу розповсюдження телерадіопрограм та передач, розрахованих на масове приймання споживачами.
		Стосовно організацій, які знаходяться за межами країни і діють відповідно до законодавства інших держав, цей Закон застосовується виключно в частині регулювання порядку розповсюдження їх програм і передач на території України, якщо інше не передбачається міжнародними угодами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що положення наведеного Закону поширюються на регулювання порядку розповсюдження на території України програм і передач організацій, які знаходяться за межами країни і діють відповідно до законодавства інших держав, проте у тому випадку, якщо інше не передбачається міжнародними угодами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Частиною другою статті 6 Закону передбачено, що не допускається використання телерадіоорганізацій для: <…> закликів до насильницької зміни конституційного ладу України; закликів до розв`язування агресивної війни або її пропаганди та/або розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті; необґрунтованого показу насильства; пропаганди винятковості, зверхності або неповноцінності осіб за ознаками їх релігійних переконань, ідеології, належності до тієї чи іншої нації або раси, фізичного або майнового стану, соціального походження; трансляції телепередач, виготовлених після 1 серпня 1991 року, що містять популяризацію або пропаганду органів держави-агресора та їхніх окремих дій, що виправдовують чи визнають правомірною окупацію території України. Для цілей застосування цієї норми використовуються визначення та критерії, встановлені Законом України "Про кінематографію"; трансляції аудіовізуальних творів (фільмів, телепередач, крім інформаційних та інформаційно-аналітичних телепередач), одним із учасників яких є особа, внесена до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, оприлюдненого на веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв. При цьому учасником аудіовізуального твору вважається фізична особа, яка брала участь у його створенні під власним ім`ям (псевдонімом) або як виконавець будь-якої ролі, виконавець музичного твору, що використовується в аудіовізуальному творі, автор сценарію та/або текстів чи діалогів, режисер-постановник, продюсер <>.
		Згідно частини сьомої статті 4 Закону держава всіма можливими законними засобами не допускає в інформаційних та інших телерадіопрограмах систематичного цілеспрямованого безпідставного загострення уваги на війні, насильстві і жорстокості, розпалюванні расової, національної та релігійної ворожнечі або позитивного їх подання (трактування), а також забезпечує ідеологічний і політичний плюралізм у сфері аудіовізуальних засобів масової інформації.
		Згідно частини четвертої статті 3 Закону єдиним органом державного регулювання діяльності у сфері телебачення і радіомовлення незалежно від способу розповсюдження телерадіопрограм і передач є Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення (далі - Національна рада).
		Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що Держава, в особі її уповноважених органів, вправі у встановленому порядку не допускати в інформаційних та інших телерадіопрограмах систематичного цілеспрямованого безпідставного загострення уваги на війні, насильстві і жорстокості, розпалюванні расової, національної та релігійної ворожнечі або позитивного їх подання (трактування), а також використання телерадіоорганізацій для цілей, визначених у статті 6 Закону.
		Відповідно до частин першої, другої статті 42 Закону ретрансляція телерадіопрограм та передач, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення, на території України не обмежується. Порядок ретрансляції регулюється цим Законом.
		Суб`єкт господарювання, який перебуває під юрисдикцією України, має на меті здійснювати ретрансляцію програм та передач і отримав на це дозвіл від правовласника (виробника), який не підпадає під юрисдикцію держави - члена Європейського Союзу або держави, яка ратифікувала Європейську конвенцію про транскордонне телебачення, має право здійснювати ретрансляцію програм та передач лише за умови відповідності їх змісту вимогам законодавства України, Європейської конвенції про транскордонне телебачення та у разі їх включення до переліку програм, що ретранслюються, за рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.
		Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що ретрансляція телерадіоорганізаціями України телерадіопрограм та передач на території України здійснюється за умови їх відповідності вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення.
		Як зазначалося, оскаржуваним рішенням: визнано, що зміст іноземної програми «RTVI» не відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і законодавства України (пункт 1); внесено до Переліку іноземних програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і законодавства України зміни шляхом вилучення іноземної програми «RTVI» (пункт 2); виконання рішення покладено на управління представників Національної ради, управління контролю та аналізу телерадіомовлення, управління ліцензування, юридичне управління, відділ зв`язків зі ЗМІ, громадськими організаціями та діяльності суспільного мовлення (пункт 3); контроль за виконанням рішення покладено на члена Національної ради Ю. Зіневича (пункт 4).
		Проаналізувавши зміст наведеного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач не мав повноважень на вирішення питань згідно пункту 1, а інші пункти не зачіпають прав, свобод та інтересів позивача.
		Щодо пункту 1 оскаржуваного рішення.
		Відповідно до статті 3 Конвенції, вона застосовується до будь-якої програмної послуги, яка транслюється або ретранслюється організаціями чи технічними засобами, що знаходяться під юрисдикцією однієї зі Сторін, кабельними каналами, за допомогою наземного передавача або супутника, і яка може прийматися, прямо або опосередковано, на території однієї чи більше Сторін
		Згідно статті 4 Конвенції сторони забезпечують свободу самовираження й інформації відповідно до статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантують свободу прийому й не обмежують ретрансляцію на своїх територіях програмних послуг, які відповідають умовам цієї Конвенції.
		За змістом пункту 1 статті 24 Конвенції якщо Сторона виявляє порушення цієї Конвенції, вона повідомляє про це порушення Стороні, яка здійснює трансляцію, й обидві Сторони вживають заходів для розв`язання проблеми на основі положень статей 19, 25 і 26.
		Пунктами 1, 2 статті 25 Конвенції передбачено, що у випадку виникнення труднощів у застосуванні цієї Конвенції відповідні сторони докладають всіх зусиль для їхнього дружнього врегулювання.
		Якщо не одна зі сторін не заперечує, Постійний Комітет може розглянути це питання, запропонувавши відповідним сторонам свої послуги для якнайшвидшого прийнятного врегулювання спору й у разі необхідності надання консультативного висновку із цього питання.
		Згідно пунктів 1-4 статті 24bis Конвенції якщо програмна послуга телемовника повністю або в більшості спрямована на територію Сторони, яка не є Стороною, під юрисдикцію якої підпадає телемовник ("Сторона, що здійснює прийом"), і якщо телемовник був створений з наміром обходити закони, які стосуються галузей, охоплених цією Конвенцією, і які застосовувалися б до нього, якби він підпадав під юрисдикцію цієї іншої сторони, то це є порушенням прав.
		Якщо певна Сторона висуває таке звинувачення в порушенні, то застосовується така процедура: a) відповідні Сторони намагаються досягти дружнього врегулювання; b) якщо такого врегулювання не досягнуто впродовж трьох місяців, то Сторона, що здійснює прийом, передає це питання до Постійного Комітету; c) заслухавши заінтересовані Сторони, Постійний Комітет у шестимісячний термін після дати, коли питання було передано йому, висловлює думку, чи справді мало місце порушення прав, і повідомляє її відповідним Сторонам.
		Якщо Постійний Комітет дійшов висновку, що порушення прав справді мало місце, то Сторона, під юрисдикцію якої телемовник, як уважається, підпадає, уживає відповідних заходів для усунення порушення прав, і повідомляє про них Постійному Комітету.
		Якщо Сторона, під юрисдикцію якої телемовник, як уважається, підпадає, впродовж шести місяців не вжила заходів, зазначених у пункті 3, то відповідні Сторони вдаються до арбітражної процедури, установленої в пункті 2 статті 26 та в додатку до Конвенції.
		Згідно пункту 1 статті 26 Конвенції якщо відповідні Сторони не можуть врегулювати спір відповідно до положень статті 25, вони мають право за обопільною згодою передати його до арбітражу, процедуру якого наведено в додатку до цієї Конвенції. За відсутності такої згоди упродовж шести місяців після подання першого запиту про початок процедури примирення, спір може бути переданий до арбітражу на запит однієї зі Сторін.
		Пунктами 1, 3, 8 Додатку «Арбітраж» до Конвенції передбачено, що будь-який запит про арбітраж повідомляється Генеральному секретарю Ради Європи. У ньому зазначаються назва іншої сторони в спорі та предмет спору. Генеральний секретар надсилає отриману таким чином інформацію всім Сторонам цієї Конвенції.
		До складу арбітражного суду входять три члени: кожна зі сторін у спорі призначає одного арбітра; призначені таким чином два арбітри призначають за обопільною згодою третього арбітра, який є головою арбітражного суду. Останній не може бути громадянином жодної зі Сторін у спорі, мати постійне місце проживання на території будь-якої із цих сторін, працювати в жодній з них і не повинен мати попереднього відношення до справи на будь-якій іншій посаді.
		Арбітражний суд установлює свої правила процедури. Він ухвалює рішення більшістю голосів своїх членів. Його рішення є остаточним і має обов`язкову силу.
		Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що у випадку наявності спірних питань, пов`язаних із реалізацією Конвенції, порушенні Конвенції особою, яка не підпадає під юрисдикцію Сторони, то відповідний спір вирішується виключно в порядку, передбаченому Конвенцією: шляхом дружнього врегулювання; надання консультативного висновку Постійного Комітету; застосування процедури арбітражу.
		Жодне з положень Конвенції не наділяє Сторін повноваженнями самостійно вирішувати спори щодо порушення Конвенції іншою Стороною, а так само і визнавати програмні послуги такими, що не відповідають Конвенції. Норми чинного законодавства також не передбачають таких повноважень відповідача.
		При прийнятті оскаржуваного рішення відповідач посилався на пункт 2 статті 24 Конвенції.
		Відповідно до пунктів 2-4 статті 24 Конвенції якщо порушення має очевидний, серйозний і тяжкий характер, а також призводить до виникнення складних громадських проблем і зачіпає положення пунктів 1 або 2 статті 7, перше речення пункту 1 статей 12, 13, пунктів 1 або 3 статей 14 або 15 і якщо воно триває протягом двох тижнів після повідомлення про нього, Сторона, яка здійснює прийом, може тимчасово припинити ретрансляцію програмної послуги, яка порушує Конвенцію.
		В усіх інших випадках порушень, за винятком передбачених у пункті 4 цієї статті, Сторона, яка здійснює прийом, може тимчасово припинити ретрансляцію програмної послуги, яка порушує Конвенцію, через вісім місяців після повідомлення про порушення, якщо це порушення триває.
		Тимчасове припинення ретрансляції не дозволяється у випадку порушень пункту 3 статті 7, статей 8, 9 або 10.
		Отже, наведені положення стосуються виключно можливості тимчасового припинення ретрансляції певної програмної послуги, а не можливості визнання факту невідповідної Конвенції такої програмної послуги.
		Колегія суддів також наголошує, застосування пункту 2 статті 24 Конвенції можливе виключно у разі порушення пунктів 1 або 2 статті 7, перше речення пункту 1 статей 12, 13, пунктів 1 або 3 статей 14 або 15 Конвенції. Проте, в оскаржуваному рішенні відповідної підстави застосування пункту 2 статті 24 Конвенції не вказано.
		Згідно статті 28 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не заважає Сторонам застосовувати суворіші й детальніші правила порівняно з тими, які передбачені в цій Конвенції, до програмних послуг, що транслює телемовник, який підпадає, як уважається, під їхню юрисдикцію в значенні статті 5.
		Отже, наведене положення дозволяє Стороні застосовувати суворіші й детальніші правила стосовно програмних послуг телемовника який підпадає під юрисдикцію цієї ж Сторони. У справі, що розглядається позивач, чого не заперечено учасниками справи, не підпадає під юрисдикцію України, а тому застосування відповідачем статті 28 Конвенції є помилковим.
		Беручи до уваги викладене, колегія суддів дійшла висновку, що у пункті 1 оскаржуваного рішення відповідач безпідставно визнав зміст іноземної програми «RTVI» таким, що не відповідає вимогам Конвенції, оскільки відповідними повноваженнями відповідач не наділений, а доказів застосування та завершення претензійної процедури згідно вимог Конвенції матеріали справи не містять.
		Щодо пунктів 2-4 оскаржуваного рішення.
		Згідно частини четвертої статті 7 Закону єдиним органом державного регулювання діяльності у сфері телебачення і радіомовлення незалежно від способу розповсюдження телерадіопрограм і передач є Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення (далі - Національна рада).
		Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 40 Закону для організації діяльності провайдера програмної послуги суб`єкт господарювання (провайдер або оператор телекомунікацій чи оператор кабельних мереж) повинен отримати ліцензію (дозвіл) у Національній раді.
		Ліцензування діяльності (мовлення) кабельного телебачення і радіомовлення здійснюється за реєстраційним принципом. Ліцензія видається без конкурсу на підставі заяви на термін 10 років.
		Загальна концепція (принципи, підстави) добору програм для ретрансляції (пропозиції абонентам) є обов`язковим додатком до ліцензії провайдера програмної послуги. Цей додаток підлягає щорічній перереєстрації. Для перереєстрації ліцензіат повинен подати до Національної ради інформацію про виконання концепції добору програм протягом попереднього року.
		Згідно частин першої, п`ятої статті 42 Закону право на ретрансляцію теле- та/чи радіопрограм визначається ліцензією на мовлення або ліцензією провайдера програмної послуги.
		Провайдери програмної послуги здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм та передач у багатоканальних телемережах відповідно до переліку телерадіопрограм та передач, які передбачено надавати у складі програмної послуги.
		Як зазначалося, пунктом 2 оскаржуваного рішення іноземну програму «RTVI» виключно із Переліку іноземних програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і законодавства України.
		Колегія суддів наголошує, що вказаний перелік є лише інформативним документом для провайдерів, які бажають отримати ліцензію та здійснювати ретрансляцію іноземних телерадіопрограм на території України. Жодних юридичних наслідків (санкцій) для провайдерів чи інших  осіб, у тому числі власників іноземних програм, вказаний перелік не має. 
		Відсутність певної програмної послуги у цьому переліку само по собі не свідчить про заборону або ж обмеження її ретрансляції на території України. Матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем чи іншими органами було відмовлено у ретрансляції іноземної програми «RTVI» на території України.
		Відповідно до частини першої 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
		Згідно частини другої статті 55 Конституції України та пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 9-зп від 25.12.1997 (справа за зверненням жителів міста Жовті Води) будь-яка особа має право звернутись до суду, якщо її права порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
		За змістом частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Відповідно до частини першої статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
		Право на захист - це самостійне суб`єктивне право, яке з`являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.
		З аналізу викладеного вбачається, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
		Пунктом 8 частини першої статті 4 КАС позивача визначено, зокрема, як особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду.
		Таким чином до адміністративного суду вправі звернутися з позовом особа, яка має суб`єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні її прав чи свобод. Однак обов`язковою умовою надання правового захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.
		З викладеного вбачається, що адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.
		Таким чином, передумовою для захисту права є його порушення. Якщо ж таке право порушеним не є, то, відповідно, воно не може бути захищеним (поновленим) судом. А тому відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.
		Беручи до уваги викладене, суд апеляційної інстанції констатує, що вилучення іноземної програми «RTVI» з Переліку іноземних програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і законодавства України, згідно пункту 2 оскаржуваного рішення, не порушує прав, свобод та інтересів позивача. Це ж саме стосується і пунктів 3, 4 спірного рішення. 
		Тому, підстави для скасування пунктів 2-4 рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 416 від 06.03.2020 «Про внесення змін до Переліку іноземних програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і законодавства України» відсутні.
		Додатково суд апеляційної інстанції наголошує про відхилення доводів скаржника, які стосуються порушення відповідачем Конвенції, зокрема щодо свободи трансляції, неповідомлення про порушення, тощо, оскільки наведені питання з`ясовуються в претензійному порядку, визначеному Конвенцією, на які компетенція національного суду не поширюється.
		Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.
		Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
		Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
		Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. 
		Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
		Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.
		Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
		За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов частковому задоволенню.
		Керуючись статтями 34, 243, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Компанії "Бренроуз Спейн С.Л." задовольнити частково.
		Скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким позов Компанії "Бренроуз Спейн С.Л." до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити частково.
		Визнати протиправним та скасувати пункт 1 рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 416 від 06.03.2020 «Про внесення змін до Переліку іноземних програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і законодавства України».
		У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної  скарги безпосередньо до Верховного Суду.
		 
		 
		Головуючий суддя          Є.О. Сорочко
		 
		Суддя          І.В. Федотов
		 
		Суддя          І.О. Лічевецький
		 
		 
		Повний текст постанови складений 15.11.2021.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...