Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 120/113/21-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, з них.
Надіслано для оприлюднення: 16.11.2021. Зареєстровано: 17.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 17.11.2021.
Дата набрання законної сили: 16.11.2021
Номер судового провадження: К/9901/34325/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		16 листопада 2021 року 
		Київ
		справа №120/113/21-а
		адміністративне провадження № К/9901/34325/21  
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Жука А. В.,
		суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
		розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
		за адміністративним позовом ОСОБА_1 
		до Управління державної міграційної служби України у Вінницькій області
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України
		про визнання дій протиправними та скасування рішення,
		провадження у якій відкрито
		за касаційною скаргою адвоката Скржешевського Максима Станіславовича - представника ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2021 (головуючий суддя - Полотнянко      Ю.П., судді - Драчук Т.О., Ватаманюк Р.В.)
		ВСТАНОВИВ:
		І. Історія справи
		Короткий зміст позовних вимог
		1.      У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління державної міграційної служби України у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, в якому просив суд:
		- визнати протиправним та скасувати рішення Управління державної міграційної служби України у Вінницькій області від 23.07.2020 про заборону в`їзду в Україну строком на три роки ОСОБА_1 ;
		- зобов`язати Управління державної міграційної служби України у Вінницькій області відкликати з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України доручення щодо заборони в`їзду ОСОБА_1 в Україну строком на три роки.
		2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підстави, які зумовили винесення спірного рішення, відпали, а відтак, сформоване на його виконання та надіслане на адресу третьої особи доручення щодо заборони ОСОБА_1 в`їзду в Україну строком на три роки втратило свою актуальність.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		3. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04.02.2021 адміністративний позов задоволено частково.
		Визнано протиправним та скасовано рішення про заборону в`їзду в Україну ОСОБА_1 , яке прийняте Управлінням державної міграційної служби України у Вінницькій області 23.07.2020.
		Вирішено вийти за межі позовних вимог.
		Визнано протиправним і скасовано рішення від 02.12.2020 про відмову в перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства, прийнятого уповноваженою службовою особою підрозділу охорони державного кордону стосовно ОСОБА_1 .
		У задоволенні  інших позовних вимог відмовлено.
		4. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що хоча допущене позивачем адміністративне правопорушення і пов`язане із порушенням правил дорожнього руху, проте не може бути кваліфіковане як дія, що загрожує громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні в розумінні норм діючого законодавства. Суд першої інстанції зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували спричинення позивачем будь-якої шкоди або спричинення будь-яких тяжких наслідків внаслідок вчинення вищезгаданого правопорушення. На підставі вказаних обставин суд дійшов висновку про те, що рішення відповідача про заборону в`їзду в Україну від 23.07.2020 є необґрунтованим та протиправним.
		5. При цьому суд вказав на те, що підстави, які зумовили заборону 02.12.2020 в`їзду позивачу в Україну відпали, однак ні порядок, ні процедура відкликання органами ДМС України доручення щодо заборони в`їзду іноземців в Україну не врегульовані.
		6. Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання управління державної міграційної служби України у Вінницькій області відкликати з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України доручення щодо заборони в`їзду ОСОБА_1 , судом зазначено, що вказана позовна вимога є похідною від першої, тому не потребує додаткового судового урегулювання.
		7. Під час розгляду справи суд першої інстанції вирішив вийти за межі позовних вимог з метою ефективного захисту прав позивача та визнав протиправним і скасував рішення від 02.12.2020 про відмову в перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства, прийнятого уповноваженою службовою особою підрозділу охорони державного кордону стосовно ОСОБА_1 .
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		8. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2021 рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04.02.2021 скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.
		9. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що стаття 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» прямо забороняє в`їзд на територію України іноземцю, який не виконав рішення щодо накладення на нього адміністративного стягнення. Апеляційним судом враховано, що громадянин Йорданії ОСОБА_1 не виконав постанову про накладення на нього адміністративного штрафу та має майнові зобов`язання перед державною у розмірі 510 грн, а тому дійшов висновку про те, що Управління ДМС України у Вінницькій області мало достатні правові підстави для прийняття рішення про заборону в`їзду позивача до України строком на три роки.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
		10.      У вересні 2021 року адвокатом Скржешевським Максимом Станіславовичем - представником ОСОБА_1 подано касаційну скаргу на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2021. У касаційний скарзі представник позивача, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04.02.2021.
		11. Касаційна скарга мотивована неврахуванням судом апеляційної інстанції правового висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 19.10.2018 у справі №805/3137/17-а, а також відсутністю висновку Верховного Суду щодо застосування абз. 7 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», пп. «г», «д» п. 4 Інструкції про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1235 від  17.12.2013 та ст. 77 Закону України «Про виконавче провадження».
		12. Представник позивача вважає, що оскільки чинним законодавством не передбачено можливості та порядку відкликання органами ДМС України рішення щодо заборони в`їзду іноземців в Україну, то єдиним можливим способом захисту прав позивача є скасування незаконного рішення Управління ДМС України у Вінницькій області  виключно у судовому порядку. 
		13. Скаржник посилається на ст. 77 Закону України «Про виконавче провадження» та стверджує, що з відкриттям виконавчого провадження розпочалась стадія примусового виконання рішення органу державної влади, а тому лише державний виконавець був уповноважений звертатися до органів ДМС України з ініціативою про прийняття рішення про заборону в`їзду в Україну.
		14. Також скаржник стверджує, що через спірне рішення відповідача позивач позбавлений права на освіту, оскільки позбавлений можливості закінчити Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова, студентом якого він є та навчається на останньому 6 курсі.
		15. У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2021 - без змін.
		16. Відповідач зазначає, що звернення патрульної поліції щодо заборони в`їзду позивачу на територію України є обґрунтованим та прийнятим відповідно до пп. «г» п.      4 Інструкції №1235. Вважає, що виходячи за межі позовних вимог, суд першої інстанції не дотримався норм процесуального права та не дослідив, що у разі прийняття рішення про заборону в`їзду до України іноземцю Управління ДМС у Вінницькій області готує відповідні доручення до Державної прикордонної служби України, на підставі яких Державна прикордонна служба України забороняє в`їзд на територію України іноземцям та відкликає такі доручення у разі скасування такого рішення. 
		Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
		17.      Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.09.2021 для розгляду справи №130/113/21-а визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Жук А.В., судді - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
		18. Ухвалою Верховного Суду від 24.09.2021 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі пунктів 1, 3 ч. 4 ст. 328 КАС України, встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
		19. Ухвалою Верховного Суду від 15.11.2021 адміністративну справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
		ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
		20. ОСОБА_1 є громадянином Йорданії, що підтверджується його паспортом, та правомірно проживав на території України, оскільки мав багаторазову візу терміном до 28.02.2021.
		21. Прибуття в Україну ОСОБА_1 необхідне для продовження стаціонарного навчання у Вінницькому національному медичному університеті ім. М.І.      Пирогова, що підтверджується запрошенням на навчання та листом Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова від 23.12.2020.
		22. 17 січня 2020 року відносно ОСОБА_1 було складено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ДП18 №713023 від 17.01.2020.
		23. Постанова винесена поліцейськими управління патрульної поліції у Вінницькій області не була оскаржена та набрала законної сили 27.01.2020. Оскільки позивач не виконав зазначену постанову добровільно у визначений термін, постанова  направлена для примусового виконання до Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за №10809 від 03.03.2020.
		24. За інформацією Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, стосовно громадянина Йорданії ОСОБА_1 посадовою особою Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 21.07.2020 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №62622648 за невиконання постанови про адміністративне правопорушення ДП 18 №713023 від 17.01.2020 про стягнення штрафу у розмірі 510 грн.
		25. На адресу управління ДМС України у Вінницькій області 22.07.2020 надійшло звернення Департаменту патрульної поліції управління патрульної поліції у Вінницькій області про заборону в`їзду в Україну громадянину Йорданії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з посиланням на підпункт «г» пункту 4 Інструкції №1235, а саме за ініціативою підрозділів патрульної поліції - у разі встановлення підстав для заборони в`їзду в Україну особам під час провадження в справах про адміністративні правопорушення підготовки або здійснення заходів із забезпечення громадського порядку.
		26. 23 липня 2020 Управлінням ДМС України було прийнято рішення про заборону в`їзду в Україну громадянину Йорданії ОСОБА_1 строком на три роки.
		27. 15 жовтня 2020 року, відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №62622648, громадянин Йорданії ОСОБА_1 фактично виконав зобов`язання та сплатив штраф у розмірі 510 грн.
		28. За сімейними обставинами позивач залишив територію України, та при поверненні з Йорданії 02.12.2020 на пункті пропуску через державний кордон України «Бориспіль» йому було відмовлено в перетинанні державного кордону, з підстав наявності рішення уповноваженого державного органу України про заборону в`їзду в Україну.
		ІІІ. Позиція Верховного Суду України
		29. За приписами ч. 1 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		30. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
		31. Відповідно до змісту ухвали Верховного Суду від 24.09.2021 касаційне провадження відкрито на підставі п.п. 1, 3 ч. 4 ст. 328 КАС України.
		32. У касаційній скарзі представник позивача посилається на відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування абз. 7 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», пп. «г», «д» п. 4 Інструкції №1235 та ст. 77 Закону України «Про виконавче провадження».
		32. Згідно з положеннями абзацу 7 частини 1 статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну.
		33. У відповідності до зазначеної статті, з метою упорядкування роботи з прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, Міністерством внутрішніх справ України була прийнята Інструкція про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затверджена наказом МВС України №1235 від 17.12.2013.
		34. Підпунктом «г» пункту 4 Інструкції №1235 встановлено, що рішення про заборону в`їзду в Україну особам приймається ДМС та її територіальними органами за ініціативою підрозділів патрульної поліції - у разі встановлення підстав для заборони в`їзду в Україну особам під час провадження в справах про адміністративні правопорушення, підготовки або здійснення заходів із забезпечення громадського порядку. 
		35. Також, відповідно до підпункту «д» пункту 4 Інструкції №1235 рішення про заборону в`їзду в Україну особам приймається ДМС та її територіальними органами за власною ініціативою або за поданням державного, приватного виконавця -  у разі якщо під час попереднього перебування на території України особа не виконала рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або має інші невиконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну.
		36. З викладеного слідує, що положення абз. 7 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та п.п. «д» п. 4 Інструкції №1235 є тотожними за своїм змістом.
		37. Отже, з аналізу наведених нормативно-правових норм вбачається, що у випадку, встановленому абз. 7 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а саме якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну, рішення про заборону в`їзду такій особі приймається органами ДМС України за поданням державного, приватного виконавця або за власною ініціативою. 
		38. Матеріалами справи підтверджується, що спірне рішення було прийнято відповідачем на підставі п.п. «г» п. 4 Інструкції №1235, тобто на підставі обґрунтованого звернення Управління патрульної поліції у Вінницькій області, в якому Управління зазначало про те, що по відношенню до громадянина Йорданії ОСОБА_1 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн, яка набрала законної сили 27.01.2020, і станом на час подання звернення не виконана у добровільному порядку.
		39. Колегія суддів звертає увагу на те, що підпунктом «г» пункту 4 Інструкції №1235 передбачено, що рішення про заборону в`їзду в Україну за ініціативою підрозділів патрульної поліції приймається лише під час провадження в справах про адміністративні правопорушення, підготовки або здійснення заходів із забезпечення громадського порядку.
		40. Разом з тим, встановлені у справі обставини свідчать про те, що станом на момент звернення Управління патрульної поліції у Вінницькій області до відповідача вже було відкрито виконавче провадження з приводу виконання постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення (постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження №62622648 від 21.07.2020), а отже право ініціювати прийняття рішення про заборону в`їзду в Україну позивачу належало саме державному виконавцю або органам ДМС України. 
		41. Таким чином, Верховний Суд вважає, що відповідач помилково прийняв спірне рішення з посиланням на підпункт «г» пункту 4 Інструкції №1235, чого не було враховано судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови.
		42. З урахуванням викладеного, Верховний Суд вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги про те, що з відкриттям виконавчого провадження розпочалась стадія примусового виконання рішення органу державної влади, а тому саме державний або приватний виконавець є особою, уповноваженою звертатися до органів ДМС України з ініціативою про прийняття рішення про заборону в`їзду в Україну іноземному громадянину з підстави, визначеної абз. 7 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
		43. Відповідно до ст. 77 Закону України «Про виконавче провадження» під час виконання рішень стосовно іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб, які відповідно проживають (перебувають) чи зареєстровані на території України або мають на території України власне майно, яким володіють самостійно або разом з іншими особами, застосовуються положення цього Закону.
		У разі невиконання зазначеними в частині першій цієї статті особами рішень виконавець звертається до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органів охорони державного кордону з поданням про заборону в`їзду в Україну чи видворення за межі України таких осіб відповідно до Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
		44. Посилання скаржника на те, що судом апеляційної інстанції протиправно застосовано положення Інструкції №1235 замість положень статті 77 Закону України «Про виконавче провадження» Верховним Судом відхиляються. Колегія суддів зазначає, що Інструкція №1235 є нормативно-правовим актом, який конкретизує положення статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», посилання на який міститься в статті 77 Закону України «Про виконавче провадження». Тобто, застосування положень Інструкції №1235, зокрема пп. «д» п. 4, не виключає застосування статті 77 Закону України «Про виконавче провадження», адже виконавець, з метою забезпечення виконання рішень іноземцями та особами без громадянства має звертатися до органів ДМС в порядку, встановленому Інструкцією №1235.
		45. В касаційній скарзі представник позивача також посилається на неврахування судами попередніх інстанцій правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 19.10.2018 у справі №805/3137/17-а, згідно з яким суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти винятково на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		46. Разом з тим, колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що зазначене не є висновком Верховного Суду щодо застосування норм права у конкретних правовідносинах, а є лише цитуванням частини другої 19 статті Конституції України. До того ж, правовідносини, які склались у справі №805/3137/17-а, не є подібними з правовідносинами у цій справі, оскільки у вказаній справі предметом спору була правомірність винесення припису органом Держпраці, а тому Верховним Судом відхиляються посилання позивача на вищенаведену постанову Верховного Суду.
		51. Таким чином, дослідивши доводи касаційної скарги та мотиви прийняття оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків про правомірність та обґрунтованість спірного рішення відповідача. 
		52. Водночас, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про часткове задоволення позову, помилився стосовно підстав для задоволення позову.
		53. Так, відсутність у кваліфікації адміністративного правопорушення, вчиненого позивачем, загрози громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, а також відсутність завданих збитків та тяжких наслідків не є обставиною, яка впливає на дії органів ДМС України, з огляду на положення Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та Інструкції №1235. Так само чинним законодавством не передбачено обов`язку органів ДМС України з`ясовувати характеризуючі дані позивача, як помилково зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні.
		54. Верховний Суд вважає помилковим рішення суду першої інстанції також в частині виходу за межі позовних вимог, оскільки виходячи за межі позовних вимог у даному випадку, суд першої інстанції не дотримався норм процесуального права, а саме частини 6 статті 7 КАС України (про що обґрунтовано зазначено судом апеляційної інстанції), та не дослідив, що у разі прийняття рішення про заборону в`їзду до України іноземцю, Управління ДМС України у Вінницькій області готує відповідні доручення до Державної прикордонної служби України на підставі яких Державна прикордонна служба України забороняє в`їзд на територію України іноземцям, та відкликає такі доручення у разі скасування такого рішення.
		55. Також колегія суддів Верховного Суду зауважує, що вийшовши за межі позовних вимог, суд першої інстанції визнав протиправним та скасував рішення від 02.12.2020 про відмову в перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства, прийнятого уповноваженою службовою особою підрозділу охорони державного кордону стосовно ОСОБА_1 , всупереч тому, що такий суб`єкт владних повноважень не був залучений судом до участі у справі в якості співвідповідача.
		56. Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		57. Верховний Суд дійшов висновку, що ні рішення суду першої інстанції, ні постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам не відповідають.
		58. Відповідно до ст. 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
		59. Згідно зі ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		60. З огляду на викладене, враховуючи те, що суди першої та апеляційної інстанцій повно встановили фактичні обставини справи, але неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, Верховний Суд на підставі статті 351 КАС України вважає, що судові рішення попередніх інстанцій у цій справі слід скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, визнати протиправним і скасувати рішення Управлінням державної міграційної служби України у Вінницькій області від 23.07.2020 «Про заборону в`їзду в Україну ОСОБА_1 ».
		61. Стосовно позовних вимог про зобов`язання Управління державної міграційної служби України у Вінницькій області відкликати з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України доручення щодо заборони в`їзду позивачу, то вказана позовна вимога не потребує додаткового судового урегулювання, а отже в цій частині позову слід відмовити.
		62. Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
		63. Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		З матеріалів справи вбачається, що позивач сплатив: 
		- за розгляд справи в суді першої інстанції - 908,00 грн, що підтверджується квитанцією про сплату №4096 від 06.01.2021;
		- за розгляд справи в суді касаційної інстанції - 1 816,00 грн, що підтверджується квитанцією про сплату №0.0.2237617235.1 від 19.08.2021.
		64. Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в загальному розмірі 2 724,00 грн.
		Керуючись статтями 139, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу адвоката Скржешевського Максима Станіславовича - представника ОСОБА_1 задовольнити частково.
		2. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04.02.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2021 скасувати, прийняти у справі нове рішення, яким позов задовольнити частково.
		3. Визнати протиправним та скасувати рішення Управління державної міграційної служби України у Вінницькій області від 23.07.2020 «Про заборону в`їзду в Україну ОСОБА_1 ».
		4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
		5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління державної міграційної служби України у Вінницькій області (21050, м. Вінниця, вул. Театральна, буд. 10, ідентифікаційний код 37836770) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та  1 816 (одну тисячу вісімсот шістнадцять) грн 00 коп. судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		А.В. Жук
		Н.М. Мартинюк 
		 Ж.М. Мельник-Томенко ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...