Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/5144/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них.
Надіслано для оприлюднення: 17.11.2021. Зареєстровано: 17.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 18.11.2021.

Номер судового провадження: 2/761/6298/2021

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 761/5144/21
		Провадження № 2/761/6298/2021
		 
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		(заочне)
		 
		       11 листопада 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
		у складі: 
		головуючого судді                        Осаулова А.А.
		за участю секретаря                        Путря Д.В.
		представника позивача:                        Кришталь В.В., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в заочному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Паламарчука Віталія Віталійовича, ТОВ «ФК «Плеяда», ТОВ «ФК «Фагор», ТОВ «ФК «Діджи Фінанс» про визнання зобов`язання припиненим, стягнення збитків, моральної шкоди, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		В лютому 2021 р. до Шевченківського районного суду м. Києва надійшов позов  ОСОБА_1 (позивач) до Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Паламарчука Віталія Віталійовича (відповідач 1), ТОВ «ФК «Плеяда» (відповідач 2), ТОВ «ФК «Фагор» (відповідач 3), ТОВ «ФК «Діджи Фінанс» (відповідач 4), в якому просив визнати зобов`язання ОСОБА_1 за договором №200112197 від 24.09.2014 р. та №200130538 від 23.10.2014 р. виконаним, стягнути солідарно з відповідачів збитки у вигляді витрат по оплаті юридичних послуг в розмірі 16650,00 грн, моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн, судові витрати.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що 24.09.2014 р. та 23.10.2014 р. між позивачем та ПАТ «Банк Михайлівський» укладено кредитні договори №200112197 та №200130538 відповідно, за яким позивачу були надані кошти на споживчі потреби.
		20.05.2016 р. він отримав повідомлення від ПАТ «Банк Михайлівський» про укладення між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Плеяда» договору факторингу №1905, за яким права та обов`язки первісного кредитора перейшли до ТОВ «Плеяда» за кредитними договорами №200112197 від 24.09.2014 р. на суму 17,66 грн та №200130538 від 23.10.2014 р. на суму 1415,21 грн.
		20.05.2016 р. між ТОВ «Плеяда» та ТОВ «ФК «Фагор» було укладено договір факторингу №1, за яким права та обов`язки первісного кредитора перейшли до ТОВ «ФК «Фагор».
		Позивач виконав зобов`язання перед ПАТ «Банк Михайлівський» шляхом перерахування коштів за договорами №200112197 від 24.09.2014 р. та №200130538 від 23.10.2014 р. новому кредитору ТОВ «ФК «Фагор».
		У вересні 2020 р. позивач почав отримувати повідомлення від ТОВ «Діджи Фінанс» про наявність заборгованості за договорами №200112197 від 24.09.2014 р. та №200130538 від 23.10.2014 р. та необхідність її погашення. Так, ТОВ «Діджи Фінанс» вимагало сплатити 4192,52 грн заборгованості.
		Позивач вважає, що зобов`язання з повернення коштів за договорами №200112197 від 24.09.2014 р. та №200130538 від 23.10.2014 р. було виконано в повному обсязі. 
		Вказана ситуація заподіяла позивачу збитки у вигляді витрат на правничу допомогу в розмірі 16650,00 грн. Крім цього, діями відповідачів позивачу заподіяну моральну шкоду, яка полягає у постійних погрозах, вимаганні коштів, порушенні звичного способу життя. Моральну шкоду оцінює в 10000,00 грн.
		Вказане стало підставою для звернення до суду з позовом.
		Ухвалою судді від 10.02.2021 р. відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
		Ухвалою суду від 07.06.2021 р. клопотання представника відповідача від 25.05.2021 року про зупинення провадження у цивільній справі №761/5144/21, - залишено без задоволення.
		Ухвалою суду від 07.06.2021 р.витребувано в Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» (адреса: м.Київ, бульв.Тараса Шевченка, 35) копію кредитного договору №200112197 від 24.09.2014 року; копію кредитного договору від 23.10.2014 року за №200130538; виписку про рух коштів та оплати по кредитному договору №200112197 від 24.09.2014 року; виписку про рух коштів та оплати по кредитному договору від 23.10.2014 року за №200130538; підтверджуючі документи щодо наявності/відсутності боргу за позичальником ОСОБА_1 ; в Товаристві з обмеженою відповідальністю  «Діджи Фінанс» (адреса: м.Київ, вул.Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, поверх 6, офіс 32, індекс 04112) копію кредитного договору №200112197 від 24.09.2014 року; копію кредитного договору від 23.10.2014 року за №200130538; виписку про рух коштів та оплати по кредитному договору №200112197 від 24.09.2014 року; виписку про рух коштів та оплати по кредитному договору від 23.10.2014 року за №200130538; підтверджуючі документи щодо наявності/відсутності боргу за позичальником ОСОБА_1 .
		Ухвалою суду від 31.08.2021 р. закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.
		В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, просила його задовольнити.
		Відповідачі в судове засіданні своїх представників не направили, але про дату і час розгляду справи по суті повідомлялись належним чином, причини неявки суд не повідомили, відзиву або заперечень до суду, одночасно з направленням його учасникам справи, не направив.
		У відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
		Відповідно до вимог  суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
		Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
		Суд повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Михайлівський» 24.09.2014 р. було укладено кредитний договір №200112197, а 23.10.2014 р. кредитний договір №200130538. 
		Вказані договори в матеріалах справи відсутні, за ухвалою суду від 07.06.2021 р. надані не були, але обставини їх укладення не заперечуються сторонами та підтверджуються матеріалами справи.
		Згідно повідомлень ПАТ «Банк Михайлівський» від 20.05.2016 р., адресованих ОСОБА_1 , 19.05.2016 р. між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Плеяда» було укладено договір факторингу №1905, за яким права та обовязки первісного кредитора щодо договорів №200112197 від 24.09.2014 р. та №200130538 від 23.10.2014 р. перейшли до ТОВ «Плеяда». (а.с. 21, 22) 
		Згідно повідомлень ТОВ «Плеяда» від 20.05.2016 р., адресованих ОСОБА_1 , між ТОВ «Плеяда» та ТОВ «ФК «Фагор» було укладено договір факторингу №1, за яким права та обовязки первісного кредитора щодо договорів №200112197 від 24.09.2014 р. та №200130538 від 23.10.2014 р. перейшли до ТОВ «ФК «Фагор». З вказаних повідомлень вбачається необхідність сплати за договором №200112197 від 24.09.2014 р. - 17,66 грн, а за договором №200130538 від 23.10.2014 р. - 1415,21 грн. (а.с. 23, 24)
		13.06.2016 р. ОСОБА_1 перерахував ТОВ «ФК «Фагор» 20,00 грн за договором №200112197 від 24.09.2014 р., а 07.06.2016 р. - 1417,00 грн за договором №200130538 від 23.10.2014 р., що підтверджується квитанціями. (а.с. 25, 26)
		20.07.2020 р. між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір відступлення права вимоги №7_БМ, за яким право вимоги за договорами №200112197 від 24.09.2014 р. та №200130538 від 23.10.2014 р. щодо ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «Діджи Фінанс. Заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Діджи Фінанс» за договором  №200112197 від 24.09.2014 р. складає 49,71 грн, а за договором №200130538 від 23.10.2014 р. - 4192,52 грн. (а.с. 115-120)
		Вказане підтверджується відповіддю ТОВ «Діджи Фінанс» від 23.04.2021 р. (а.с. 113)
		Згідно ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		За даними Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021р. по справі №910/11298/16, яка набрала законної сили, апеляційну скаргу ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» на рішення Господарського суду м. Києва від 04 березня 2021р. у справі № 910/11298/16 - задоволено. Рішення Господарського суду м. Києва від 04 березня 2021р. у справі № 910/11298/16 скасовано, в частині немайнових вимог, з ухваленням нового рішення про задоволення позову ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» у цій частині. Застосовано наслідки нікчемності договору факторингу від 19 травня 2016р. № 1905, а саме: зобов`язано ТОВ «ФК «Плеяда» передати ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський», згідно з договором факторингу від 19 травня 2016р. № 1905 та актів прийому-передачі від 20 травня 2016р. № 1 і № 2. Визнано відсутніми у ТОВ «ФК «Плеяда» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19 травня 2016р. №1905, реєстрах прав вимог від 19 травня 2016р. № 1 та від 20 травня 2016р. № 2 до цього договору та актах прийому-передачі від 20 травня 2016р. № 1 і № 2 до зазначеного договору факторингу. Визнано недійсним договір факторингу від 20 травня 2016р. № 1, укладений між ТОВ «ФК «Плеяда» та ТОВ «ФК «Фагор». Зобов`язано ТОВ «ФК «Фагор» передати ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський», згідно договору факторингу від 19 травня 2016р. № 1905 та актів прийому-передачі до нього від 20 травня 2016р. № 1 і № 2. Визнано відсутніми у ТОВ «ФК «Фагор» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19 травня 2016р. № 1905, реєстрах прав вимог до нього від 19 травня 2016р. № 1 та від 20 травня 2016р. № 2, актах прийому-передачі від 20 травня 2016р. до зазначеного договору факторингу № 1 і № 2, та в договорі факторингу від 20 травня 2016р. № 1 та додатках до нього. Здійснено розподіл судових витрат.
		Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні, певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
		Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом ( ч.1 ст.598 ЦК України).
		Згідно із ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		Стаття 215 ЦК України передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
		Враховуючи положення ст. 215, 216 ЦК України, суд вважає, що стороною позивача не були виконанні належним чином зобов`язання з повернення суми боргу за договорами №200112197 від 24.09.2014 р. та №200130538 від 23.10.2014 р.., оскільки ТОВ «ФК «Фагор» не набув статусу нового кредитора за кредитним договором.
		Судом також враховано, що 30.05.2016 згідно з наказом Тимчасової адміністрації ПАТ «Банк Михайлівський» № 37 затверджено результати проведеної перевірки, викладені в акті про проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів), які відповідають критеріям нікчемності від 30.05.2016 № 1, згідно з якими встановлено нікчемність договору факторингу від 19.05.2016 № 1905, та прийнято рішення застосувати наслідки його нікчемності (встановлено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021р. по справі №910/11298/16)
		Беручи до уваги те, що  Уповноваженою особою Фонду визнано нікчемним договір факторингу від 19 травня 2016 року № 1905, укладений між ПАТ Банк Михайлівський та ТОВ «ФК Плеяда»,  з урахуванням обставин, встановлених постановою Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021р. по справі № 910/11298/16, суд приходить до висновку, що надані позивачем квитанції про сплату ТОВ «ФК Фагор» коштів не є достатніми доказами, що підтверджують виконання ОСОБА_1 зобов`язань за договорами №200112197 від 24.09.2014 р. та №200130538 від 23.10.2014 р. перед ПАТ «Банк Михайлівський»
		Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
		Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
		Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
		Таким чином, наведені позивачем обставини не можуть бути підставою для визнання зобов`язання за кредитними договорами №200112197 від 24.09.2014 року та №200130538 від 23.10.2014 року припиненим.
		Позовні вимоги про стягнення збитків, моральної шкоди є похідними від вимоги про визнання зобов`язання за кредитними договорами №200112197 від 24.09.2014 року та №200130538 від 23.10.2014 року припиненим, яка задоволенню не підлягають, а тому в цій частині потрібно також залишити позов без задоволення.
		При цьому, витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката є такими, що понесені особою у зв`язку із реалізацією своїх процесуальних прав при розгляді певної справи у суді. Такі витрати процесуальним законом віднесено до судових витрат, вони відшкодовуються в порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом; їх не можна визнати збитками чи шкодою у розумінні положень цивільного законодавства України. Процесуальні витрати, понесені у судовому провадженні, не є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову; такі витрати розподіляються виключно за правилами, встановленими процесуальним законодавством (пункт 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 462/6473/16-ц за провадженням № 14-400 цс 18, пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 688/2479/16-ц за провадженням № 14-447цс19, пункт 20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 489/5045/18 за провадженням № 14-191 цс 19). 
		Крім цього, щодо стягнення моральної шкоди варто зазначити наступне.
		За загальним правилом, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (ч. 1 ст. 23 ЦК України).
		Згідно ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України).
		У пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (зі змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Стаття 1167 ЦК України зазначає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (постанова Верховного Суду від 21.04.2021 р. у справі № 308/3695/17).
		Однак, позивачем не доведено належними доказами, що якими саме діями відповідачів  було завдано немайнову шкоду та в чому вона полягає, не надано суду належних доказів того, що йому було заподіяну моральну шкоду, яку ОСОБА_1 оцінив у розмірі 10000,00 грн., що унеможливлює задоволення позову у цій частині.
		На підставі викладеного позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Паламарчука Віталія Віталійовича, ТОВ «ФК «Плеяда», ТОВ «ФК «Фагор», ТОВ «ФК «Діджи Фінанс» про визнання зобов`язання за кредитними договорами №200112197 від 24.09.2014 року та №200130538 від 23.10.2014 року припиненим, стягнення збитків, моральної шкоди, потрібно залишити без задоволення. 
		Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 23, 215, 216, 526, 598, 599, 1167, ЦК України, ст.ст 12, 76, 77, 78, 79, 81, 89,  265 , 268, 273, 352, 354-355, п.п.15.5) п.п.15 п. 1 Розділу XIII Перехідних Положень ЦПК України, суд, -
		 
		в и р і ш и в:
		позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Паламарчука Віталія Віталійовича, ТОВ «ФК «Плеяда», ТОВ «ФК «Фагор», ТОВ «ФК «Діджи Фінанс» про визнання зобов`язання за кредитними договорами №200112197 від 24.09.2014 року та №200130538 від 23.10.2014 року припиненим, стягнення збитків, моральної шкоди, - залишити без задоволення. 
		Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
		 
		 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Реквізити учасників:
		Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
		відповідачі: Публічне акціонерне  товариство «Банк Михайлівський» в особі уповноваженої особи Фонду  гарантування вкладів  фізичних осіб  Паламарчука Віталія Віталійовича, адреса: м.Київ, пров.Рильський, 10-12/3. 
		ТОВ «ФК «Плеяда», адреса м.Сокаль, Львівської області, вул.Героїв УПА, 58.
		ТОВ «ФК «Фагор», адреса: м.Київ, вул.Німанська, 3.
		ТОВ «ФК «Діджи Фінанс», адреса: м.Київ, вул.Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8. 
		 
		Повне рішення виготовлено 17.11.2021
		 
		 
		 
		Суддя:                                Андрій Анатолійович Осаулов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...