Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 607/13192/16-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення.
Надіслано для оприлюднення: 17.11.2021. Зареєстровано: 17.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 18.11.2021.
Дата набрання законної сили: 08.11.2021
Номер судового провадження: 22-ц/817/775/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		Справа № 607/13192/16-цГоловуючий у 1-й інстанції Ромазан В.В. Провадження № 22-ц/817/775/21 Доповідач - Бершадська Г.В.Категорія - 305010100   
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		08 листопада 2021 року     м. Тернопіль
		Тернопільський апеляційний суд в складі: 
		Головуючого - Бершадська Г.В. 
		Суддів - Гірський Б. О., Хома М. В., 
		з участю секретаря - Панькевич Т.І. 
		апелянта ОСОБА_1 та представників сторін 
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі апеляційні скарги ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 травня 2021 року (ухвалене суддею Ромазаном В.В., повний текст якого складено 24 травня 2021 року) у цивільній справі № 607/13192/16-ц за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , акціонерного товариства "Страхова група "ТАС", приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У листопаді 2016 року ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 в інтересах яких діє адвокат Жак Н.Т. звернулись в суд з позовом до відповідачів ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (надалі АТ «СГ «ТАС»), приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (надалі ПрАТ «СК «Провідна») про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням, у якому, уточнивши позовні вимоги просили стягнути: із АТ «Страхова група ТАС», ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» на користь ОСОБА_10 , ОСОБА_11 моральну шкоду у розмірі 49608 грн; із АТ«СГ ТАС», ПрАТ «СК «Провідна» на користь ОСОБА_10 , ОСОБА_11 витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника в розмірі 16536 грн.; стягнути в солідарному порядку із ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОСОБА_5 по 2 000 000 грн. заподіяної моральної шкоди, у користь кожного; стягнути у солідарному порядку із ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 152 878,95 грн. на відшкодування майнової шкоди, а також судові витрати. 
		   Свої вимоги обґрунтовували тим, що 03 березня 2016 року о 22 год.55 хв. водій ОСОБА_6 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керуючи транспортним засобом марки «Mercedes Benz Sprinter 412 D» р.н.з. НОМЕР_1 по вул.Замковій у місті Тернополі, на нерегульованому пішохідному переході вчинив наїзд в задню частину автомобіля марки «Opel Vivaro» р.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок чого, обидва транспортні засоби в`їхали на нерегульований пішохідний перехід, на якому був вчинений наїзд передньою частиною автомобіля марки «Opel Vivaro» р.н.з. НОМЕР_2 на пішохода Єзерську Агнешку, яка отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 січня 2019 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортним засобом на строк 3 роки. 
		   У зв`язку із смертю дочки та сестри, позивачі зазнали значної моральної шкоди, яка виразилась у фізичному болі, важких емоційних та душевних стражданнях, хвилюваннях, психологічній травмі, що стало наслідком втрати соціальних зв`язків. На фоні емоційних та психологічних страждань, позивачі змушені постійно перебувати під наглядом лікарів, що призвело до внесення змін у їх життєві та виробничі стосунки та витрачати час та зусилля, необхідні для відновлення свого попереднього стану. Позивач ОСОБА_7 не може працювати, перебуває на лікуванні, приймає заспокійливі ліки. Позивачку ОСОБА_12 постійно супроводжують душевні муки та страждання, вона перебуває у стані психологічної травми, не може працювати, отримувати від життя задоволення, адже вони втратили дочку, яка мала бути їм опорою в майбутньому. Позивач ОСОБА_9 була дуже близька із своєю сестрою, з дитинства вони були разом, смерть сестри спричинила їй психологічну травму, стрес, у неї погіршились родинні стосунки, постійний стрес викликав дратівливість до рідних та оточуючих. Моральну шкоду позивачі оцінюють кожен у розмірі 2 000 000 грн.
		   Посилаючись на те, що шкода була завдана внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки, які були забезпеченими транспортними засобами, цивільно-правова відповідальність власників транспортних засобів була застрахована у страхових компаніях, а тому страхові компанії в межах ліміту відповідальності повинні відшкодувати заподіяну їм шкоду частково, а решту заподіяної шкоди повинні відшкодувати водії двох транспортних засобів та ОСОБА_1 , оскільки шкода була заподіяна його працівником ОСОБА_6 . Матеріальна шкода полягала у перевезенні тіла загиблої до Польщі, похоронних послугах, вартості пам`ятника, надгробної плити та витратах на їх лікування.
		   Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від14 квітня 2021 року позов задоволено частково.
		   Стягнуто із акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» у користь ОСОБА_3 8 268 гривень страхового відшкодування у якості моральної шкоди, тобто по 4134 гривні з кожного. 
		   Стягнуто із акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» у користь ОСОБА_4 8 268 гривень страхового відшкодування у якості моральної шкоди, тобто по 4134 гривні з кожного.
		   Стягнуто із акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» у користь ОСОБА_4 16 536 гривень страхового відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання, тобто по 8 268 гривень з кожного.
		   Стягнуто із фізичної особи підприємця ОСОБА_1 у користь Єзерського Вальдемара 291 732 гривні заподіяної моральної шкоди, у користь ОСОБА_4 291 732 гривні заподіяної моральної шкоди, у користь ОСОБА_5 50 000 гривень заподіяної моральної шкоди.
		   Стягнуто із ОСОБА_13 у користь ОСОБА_3 10 000 заподіяної моральної шкоди, у користь ОСОБА_4 10 000 заподіяної моральної шкоди, а також у користь ОСОБА_5 5 000 гривень моральної шкоди.
		   Стягнуто із ОСОБА_6 у користь ОСОБА_4 33 986, 86 гривень витрат на поховання та спорудження надгробного пам`ятника, а також 928,65 гривень витрат на лікування.
		   У задоволенні решти вимог відмовлено.
		   Вирішено питання судових витрат та скасовано вжиті судом заходи забезпечення позову. 
		   Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись з апеляційними скаргами. 
		   В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду в частині задоволених вимог до ФОП ОСОБА_1 скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні вимог відмовити посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
		   Апелянт зазначив, що роботодавець несе відповідальність за шкоду заподіяну його працівником під час виконання ним трудових обов`язків. Відповідно до умов трудового договору та внутрішнього трудового розпорядку час виконання роботи працівникові ОСОБА_6 було встановлено з 9.00 год. до 18.00 год. з перервою на обід з 13.00 год. до 14.00 год.. 03 березня 2016 року після завершення робочого дня він на прохання водія ОСОБА_14 передав йому технічний паспорт на автомобіль для використання ним у власних потребах. Жодних доручень ОСОБА_15 по виконанню роботи в поза робочий час (після 18.00год.) виробничого, господарського, технічного характеру, передбаченої трудовим договором, як на території роботодавця, так і поза її межами 03 березня 2016 року він не надавав. Дорожньо-транспортна пригода сталася 03 березня 2016 року о 22год. 55хв. поза межами робочого часу працівника ОСОБА_6 . Суд першої інстанції не взяв до уваги покази свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_6 та його в суді першої інстанції, а взяв до уваги їх пояснення на досудовому слідстві в межах кримінального провадження.    У ОСОБА_6 під час скоєння ДТП були відсутні документи на відрядження та на вантаж, який перебував в автомобілі, підтвердженням цьому є відсутність таких даних в матеріалах кримінальної справи при проведенні обстеження автомобіля та експертизи.
		   В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 просить рішення суду в частині задоволених вимог до ОСОБА_2 скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні вимог відмовити посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
		   Апелянт зазначив, що відповідно до положень частини 2 статті 1167 ЦК України та частини 5 статті 1187 цього Кодексу особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Вироком суду встановлено, що ОСОБА_2 перед пішохідним переходом здійснила повну зупинку керованого нею автомобіля для того, щоб пропустити пішохода ОСОБА_17 . Проте, наїзд ззаду у зупинений нею автомобіль, автомобіля під керуванням ОСОБА_6 , позбавив її можливості вплинути будь-яким чином на відвернення наїзду на пішохода, оскільки була задіяна направлена зовнішня сила, тобто нанесення сильного удару по автомобілю у якому перебувала ОСОБА_2 іншим автомобілем під керуванням ОСОБА_6 та зміщення автомобілів в напрямку пішохода та наїзду на нього. Застосовані судом правові позиції Верховного Суду зроблені у справах за інших обставин та не є аналогічними даному випадку, оскільки надзвичайна подія не може бути передбачена заподіювачем шкоди, завжди зовнішня дія по відношенню до діяльності заподіювача шкоди та ніяким чином не пов`язана з діями потерпілого.
		   В судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав та додатково пояснив, що в той вечір ОСОБА_6 частково загрузив транспортний засіб для поїздки у відрядження на наступний день та попросив на деякий час дозволити взяти його для використання у власних цілях, після чого повинен був довантажити його ще, однак ввечері він дізнався про ДТП з участю належного йому автомобіля.
		   Представники апелянтів також підтримали апеляційні скарги та зіслались на обставини викладені в них.
		   Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення.
		   Судом першої інстанції встановлено, що вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 січня 2019 року, який набрав законної сили, ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання за цією статтею у виді позбавлення волі на строк п`ять років з позбавленням права керувати транспортними засобами.
		   Згідно вироку суду 03 березня 2016 року о 22 годині 55 хвилин водій ОСОБА_6 перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння керував технічно справним автомобілем Mercedes Benz Sprinter 412 D» р.н.з. НОМЕР_1 з пасажиром та вантажем вагою близько 700 кг вулицею Замкова м. Тернополя від облдержадміністрації в бік вулиці Руська. Під час руху водій ОСОБА_6 не був достатньо уважним та не стежив належно за дорожньою обстановкою, щоб в разі її зміни своєчасно відреагувати та не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху, чим порушив вимоги п. 2.3 (б, д) Правил дорожнього руху України. Так в цей час, на вул. Замковій м. Тернополя, перед нерегульованим пішохідним переходом, що розташований навпроти банку «Діамант», з метою пропустити пішохода зупинилась автомобілем «OPEL Vivaro», р.н.з. НОМЕР_2 водій ОСОБА_2 .. Пішохід ОСОБА_18 , громадянка Республіки Польща, переконавшись, що водій автомобіля «OPEL Vivaro» виявила її та зупинилась перед переходом, надаючи дорогу, розпочала пересікати проїзну частину по нерегульованому пішохідному переході та дійшла до середини смуги руху до вул. Руська. Унаслідок проявленої водієм ОСОБА_6 неуважності під час керування транспортним засобом та порушення ним вимог п.п. 12.1, 12.3 та 13.1 ПДР України, які зобов`язують водія обирати безпечну швидкість руху, дотримуватись безпечної дистанції та своєчасно реагувати на перешкоду для руху, автомобіль «MERCEDES-Benz», р.н.з. НОМЕР_1 під його керуванням в`їхав в задню частину автомобіля «OPEL Vivaro» р.н.з. НОМЕР_2 , який стояв нерухомо перед пішохідним переходом. Унаслідок такого зіткнення обидва транспортні засоби перемістились вперед, в`їхали на нерегульований пішохідний перехід, на якому був вчинений наїзд передньою частиною автомобіля «ОРЕL Vivaro» на пішохода ОСОБА_19 з наступним переїздом через її тіло колесом транспортного засобу. Унаслідок наїзду потерпіла ОСОБА_18 отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких ІНФОРМАЦІЯ_1 о 00 год. 05 хв. в лікарні померла.
		   Єзерський ОСОБА_20 та ОСОБА_21 є батьками загиблої ОСОБА_22 ІНФОРМАЦІЯ_2 , а ОСОБА_9 рідною сестрою. 
		   Транспортний засіб марки «Mercedes Benz Sprinter 412 D» р.н.з. НОМЕР_1 на момент вчинення даної дорожньо-транспортної пригоди належав на праві власності ОСОБА_1 та згідно полісу АЕ/3948525 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, виданого АТ «Страхова група ТАС», був забезпечений зазначеним полісом обов`язкового страхування на термін з 06.11.2015 року по 05.11.2016 року із встановленням страхової суми (ліміту відповідальності) на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю та здоров`ю  100 000 грн.., за шкоду заподіяну майну 50 000 грн., сума франшизи 0 грн. 
		   Транспортний засіб марки «Opel Vivaro» р.н.з. НОМЕР_2 на момент вчинення даної дорожньо-транспортної пригоди належав ОСОБА_23 та згідно полісу АЕ5811241 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, виданого приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Провідна», був забезпечений зазначеним полісом обов`язкового страхування на термін з 11.11.2015 року по 10.11.2016 року із встановленням страхової суми (ліміту відповідальності) на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю та здоров`ю  150 000 грн.., за шкоду заподіяну майну 50 000 грн., страхувальником якого був його власник ОСОБА_23 , сума франшизи 500 грн. 
		   Згідно рахунків фактур №3/03/2016, №16/СН/2016 від 07.03.2016 року, № ZPU/80/2016 від 07.03.2016 року, №0105/16/FVS від 10.03.2016 року, від 07.11.2016 року, від 30.08.2016 року ОСОБА_24 сплачено 648 PLZ за транспортні послуги, 300 PLZ за каменярську послугу (фото та закладення надгробної плити з метою поховання тіла померлої ОСОБА_25 ), 874 PLZ за підготовку бетонного гробу та обслуговування гробу, 1330 PLZ за надані похоронні послуги (обслуговування похорону померлої, оплати за виконання послуг на комунальному кладовищі, оформлення померлої в похоронному домі, зберігання померлої, виготовлення некрологу та таблички), 1150 PLZ за виконання та монтаж елементів надгробного гранітного пам`ятника та за виконане фото на порцеляні, 2 350 PLZ за виконання фотографії на порцеляні, літер з бронзи, а також гранітового елементу із співчуттям.
		   Згідно квитанції, виданої Генеральним консульством республіки Польща в м.Луцьку 05.03.2016 року ОСОБА_24 сплачено за перевезення тіла 50 ЄВРО.
		   Відповідно до довідок виданих Замостським товариством охорони здоров`я, республіка Польща ОСОБА_26 , ОСОБА_21 та ОСОБА_9 обстежувався в приймальному відділенні психічного здоров`я 14.04.2017 року і перебувають на обліку в відділенні психічного здоров`я для дорослих від 2016 року з діагнозом психічним розладом спричиненим смертю доньки від нещасного випадку. Відповідно до наданих чеків на купівлю медикаментів від 09.06.2016 року, 04.04.2017 року ОСОБА_24 витрачено коштів на купівлю медикаментів на загальну суму 74,04 PLZ та 52,42 PLZ відповідно.
		   02.12.2014 року між приватним підприємцем фізичною особою ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було укладено трудовий договір на невизначений строк (договір зареєстрований у Тернопільському міськрайонному центрі зайнятості), відповідно до якого ОСОБА_6 , як найманий працівник зобов`язується виконувати роботу водія вантажного автомобіля, час виконання встановлюється з 09.00 год. до 18.00 год., обідня перерва з 13.00 год. до 14.00 год. Згідно даних Пенсійного фонду України, які містяться і реєстрі застрахованих осіб Державного загальнообов`язкового державного соціального страхування стосовно ОСОБА_27 , останнім сплачувались внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування щомісячно у 2016 році страхувальником якого є ФОП ОСОБА_1 . 
		   Відповідно до копії протоколу допиту свідка ОСОБА_1 від 04.03.2016 року у кримінальному провадженні №12016210010000814, який долучено до матеріалів даної цивільної справи у якості письмового доказу представником позивачів та який було оглянуто у судовому засіданні у матеріалах даного провадження, ОСОБА_1 пояснив, що «…близько о 18 год. 20 хв. він повернувся з роботи додому, працівнику ОСОБА_6 повідомив, що о 06.00 год. 04.03.2016 року йому потрібно поїхати в місто Червоноград Львівської області щоб доставити меблеві матеріали до м.Тернопіль на їх фірму, у дане відрядження він повинен був їхати на автомобілі марки «Mercedes Benz Sprinter 412 D» р.н.з. НОМЕР_1 . Близько 19 год. 03.03.3016 року на даному автомобілі гр. ОСОБА_6 під`їхав до мене додому та забрав усі необхідні документи для даного відрядження та поїхав у невідомому напрямку…». 
		   Згідно протоколу допиту у якості свідка ОСОБА_28 від 03.03.2016 року у кримінальному провадженні №12016210010000814, який долучено до матеріалів даної цивільної справи у якості письмового доказу представником позивачів та який було оглянуто у матеріалах даного провадження у судовому засіданні, ОСОБА_28 , яка є дружиною ОСОБА_1 пояснила, що «…її чоловік приїхав додому автомобілем марки «Лендкрузер» близько 18 год. 20 хв. та з того часу квартиру не покидав. Автомобіль марки «Mercedes Benz Sprinter 412 D» р.н.з. НОМЕР_1 перебуває у власності її чоловіка, але даний автомобіль перебуває у користуванні водія ОСОБА_29 , який мав їхати 04.03.2021 року у місто Червоноград Львівської області, щоб доставити на фірму меблі…».
		   Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_16 пояснив, що 03 березня 2016 року зателефонував йому ОСОБА_1 та попросив допомогти розвантажувати автомобіль. Зазначив, що був очевидцем того, як приїхав ОСОБА_6 та попросив автомобіль марки «MERCEDES-Benz Sprinter» для використання його у власних потребах. Проте, не зміг підтвердити того, що бачив як ОСОБА_1 передав останньому ключі та документи на даний автомобіль. З приводу обставин відрядження водія ОСОБА_6 у відрядження у місто Червоноград 04.03.3016 року пояснити не зміг. 
		   Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що шкода завдана внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки , які були забезпеченими транспортними засобами та стягнув із страхових компаній страхове відшкодування (на поховання та моральну шкоду) згідно з положеннями Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в межах лімітів відповідальності, решту витрат на поховання, спорудження пам`ятника та лікування -з ОСОБА_6 , а моральну шкоду з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з врахуванням обставин справи. При цьому суд виходив з того, що відповідальність за моральну шкоду заподіяну ОСОБА_6 повинен нести його роботодавець ОСОБА_1 та з відсутності підстав для звільнення від відповідальності ОСОБА_2 .
		   Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		   Рішення суду суду оскаржується в частині стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 моральної шкоди.
		   Колегія погоджується з висновками суду про те, що відповідальність за шкоду заподіну ОСОБА_6 повинен нести ОСОБА_1 виходячи з наступного.                                                Згідно з ч.ч. 2 - 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов`язана відшкодувати її на загальних підставах. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
		   Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).
		   Разом з тим відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
		   Таким чином відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з цими особами, по-перше, в трудових відносинах, а, по-друге, шкода, заподіяна нею у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків. При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника. (Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 28.01.2015 у справі № 6-229цс14).
		   Як роз`яснив Вищий спеціалізований суд України у постанові Пленуму №4 від 01.03.2013 року Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, що на особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров`ю у зв`язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини третя і четверта статті 1187 ЦК).
		   Вироком Тернопільського міськрайонного суду від 17 січня 2019 року встановлено, що ОСОБА_18 загинула внаслідок наїзду на неї автомобіля «OPEL Vivaro», р.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 з наступним переїздом через її тіло колесом транспортного засобу. Наїзд відбувся з вини водія ОСОБА_6 , який керуючи транспортним засобом Mercedes Benz Sprinter 412 D» р.н.з. НОМЕР_1 , в`їхав в задню частину автомобіля «OPEL Vivaro», р.н.з. НОМЕР_2 , який зупинився (нерухомо стояв) і пропускав на пішохідному переході пішохода Єзерську Агнешку. Внаслідок такого зіткнення обидва транспортні засоби в`їхали на нерегульований пішохідний перехід на якому було вчинено наїзд на ОСОБА_19 .
		   Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 згідно трудового договору працював водієм у ФОП ОСОБА_1 , здійснював вантажні перевезення і 03.03.2016 року о 19.00 год. він завантажив автомобіль для того щоб 04.03.2016 року о 06.00 год. зранку поїхати у відрядження і отримав необхідні документи. Враховуючи наведене суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що ОСОБА_6 було ввірено автомобіль для виконання своїх трудових обов`язків з метою відрядження для перевезення меблів. Зазначені обставини знайшли своє підтвердження у поясненнях наданих ОСОБА_30 та його дружиною ОСОБА_28 у якості свідка у кримінальному проваджені. Суд першої інстанції правильно не взяв до уваги пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_6 про те, що останній взяв автомобіль для особистих потреб, оскільки автомобіль було завантажено меблями, які за вказівкою ОСОБА_1 мали бути перевезені водієм ОСОБА_6 в місто Червоноград. Пояснення свідка ОСОБА_16 не містять інформації про те, в якій годині був намір у Леськіва використати автомобіль у власних потребах., оскільки на час ДПТ автомобіль був завантаженим для відрядження. Крім того, ОСОБА_1 не надано доказів про те, що поїздка його автомобілем після завершення робочого дня не була спричинена службовою необхідністю.
		   Доводи апелянта про те, що ОСОБА_6 вчинив наїзд на пішохода поза межами робочого часу, а тому не був при виконанні трудових обов`язків не заслуговують уваги суду, оскільки ОСОБА_6 здійснював перевезення вантажу за вказівкою ПП ОСОБА_1 , вчинив усі дії для цього, отримав необхідні для відрядження документи та повинен був на наступний день зранку їхати у відрядження. Саме такі пояснення незадовго після ДТП давали ОСОБА_30 та його дружиною ОСОБА_28 у якості свідка у кримінальному проваджені.
		   Посилання апелянта на те, що у ОСОБА_6 під час скоєння ДТП були відсутні документи на відрядження та вантаж який перебував у автомобілі, що підтверджується відсутністю таких даних в матеріалах справи при проведенні обстеження автомобіля та експертизи, тобто не зазначення про наявність в них таких документів, не спростовують висновків суду про те, що ОСОБА_6 виконував вказівки ОСОБА_1 .    
		   Оскільки ОСОБА_6 здійснював виконання своїх трудових обов`язків водія вантажного автомобіля, то суд першої інстанції правильно відповідно до вимог частини 1 статті 1172 ЦПК України стягнув заподіяну моральну шкоду з ОСОБА_1 . 
		   Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції що ОСОБА_2 незалежно від відсутності її вини повинна частково відшкодувати заподіяну моральну шкоду.
		   Відповідно до частини 2 статт1188 ЦК України якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.
		   Згідно частини 5 статті 1187 цього Кодексу особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
		   Згідно частини 2 статті 1168 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної чи юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
		   Судом першої інстанції встановлено, що смерть ОСОБА_22 настала внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки. 
		   Таким чином, перед потерпілими несуть обов`язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки. Відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, виключається внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. 
		   Непереборна сила - це подія, об`єктивно невідворотна за певних умов не тільки для цього заподіювача шкоди, а й для інших осіб при досягненому рівні розвитку науки і техніки; надзвичайна подія, яка не може бути передбачена заподіювачем шкоди; завжди зовнішня подія по відношенню до діяльності заподіювача шкоди.
		   Непереборна сила характеризується двома ознаками: надзвичайністю та невідворотністю.
		   Обов`язок доведення непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.
		   Апелянт не надав доказів про те, що на момент ДТП існувала надзвичайна подія, яка була об`єктивно невідворотна не тільки для заподіювачів шкоди, але і для інших осіб, вплив якої був зовнішнім для обох заподіювачів шкоди.
		   Представник апелянта ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі допускає невірне тлумачення непереборної сили, підміняючи цим тлумаченням наслідки взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки.
		   В постановах, на які посилався суд першої інстанції, висловлена загальна позиція щодо визначення непереборної сили у цивільному праві, а тому застосування вказаних правових позицій не можна ставити в залежність від конкретних обставин справи.
		   Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		   Враховуючи вищенаведене колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду з мотиві, наведених в апеляційних скаргах.
		   Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати слід покласти на апелянтів.
		   Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 390, 141 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		   Апеляційні скарги ОСОБА_2 і ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		   Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 травня 2021 року залишити без змін.
		   Судові витрати покласти на сторони в межах ними понесених.
		   Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. 
		   Повний текст постанови складено 15 листопада 2021 року.
		 
		Головуючий                                Бершадська Г.В.
		 
		Судді:                                    Гірський Б.О.
		 
		                                       Хома М.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...